Ухвала

від 02.07.2021 по справі 938/380/21

ВЕРХОВИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 938/380/21

Провадження № 2-з/938/8/21

УХВАЛА

про відмову в забезпеченні позову

02 липня 2021 року селище Верховина

Верховинський районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді Чекан Н.М.

секретаря судового засідання Івасюк Г.Ю.,

розглянувши заяву ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Госедло Олексій Дмитрович, до ОСОБА_2 , Верховинської селищної ради, треті особи на стороні відповідачів: Головне управління Держегокадастру в Івано-Франківській області, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про забезпечення позову,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до Верховинського районного суду з позовом до ОСОБА_2 , Верховинської селищної ради, треті особи на стороні відповідачів: Головне управління Держегокадастру в Івано-Франківській області, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні майном та визанні недійсним та скасування рішення Верховинської селищної ради від 30.07.2014 року №211-28/2014 та свідоцтва про право власності на земельну ділянку з кадастровим №2620855100:02:003:0517, виданого ОСОБА_5 .

Разом із позовною заявою позивач подала заяву про забезпечення позову , в якій просить:

-вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим №2620855100:02:003:0517, яка розташована по АДРЕСА_1

-до набрання чинності рішенням суду у справі заборонити ОСОБА_2 та будь-яким іншим особам здійснювати будівельні роботи на земельній ділянці за кадастровим №2620855100:02:003:0517, яка розташована по АДРЕСА_1 , та вчиняти будь-які дії щодо цієї земельної ділянки.

Вказана заява обгрунтована тим, що ОСОБА_6 була користувачем земельної ділянки площею 0,15 га., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору оренди на житлове приміщення від 01.09.2006 року, укладеного між нею та ОСОБА_7 . Договір оренди зазначеного житлового приміщення був укладений на 10 років, тобто до 01.09.2016 року. Крім земельної ділянки та житлового будинку, ОСОБА_6 користувалась господарськими будівлями: стайнею, сараєм та вбиральнею. У подальшому 04.12.2015 року вона стала власником вказаного житлового будинку. Вважає, що Верховинська селищна рада незаконно передала більшу частину цієї земельної ділянки у власність наступним громадянам:

-земельну ділянку для ОЖБ площею 0.05 га. кадастровий номер земельної ділянки №2620855100:02:003:0517, яка розташована по АДРЕСА_1 і незаконно передана ОСОБА_8 , яка проживає в АДРЕСА_2

-земельну ділянку для ОБЖ площею 0.0182 га. кадастровий номер земельної ділянки №2620855100:02:003:0248, яка розташована по АДРЕСА_1 і незаконно передана ОСОБА_3 , яка проживає в АДРЕСА_3

-земельну ділянку для ОСГ площею 0.02 га. кадастровий номер земельної ділянки №2620855100:02:003:0330, яка яка розташована по АДРЕСА_1 і незаконно передана ОСОБА_4 , який проживає в АДРЕСА_3 .

Учасники справи, на підставі ч.1 ст.153 ЦПК України про дату, час та місце судового засідання щодо розгляду заяви про забезпечення позову, не повідомлялись. Необхідності у виклику особи, яка подала заяву про забезпечення позову, для дачі прояснень, у суду не виникало.

Дослідивши заяву про забезпечення позову, матеріали позовної заяви, суд приходить до такого висновку

Відповідно до п.1 та п.2 ч.1 ст.150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно, що належить відповідачеві і знаходяться у нього чи інших осіб, а також забороною вчиняти будь-які дії.

Разом з тим, приписами ч. 2 ст.149 ЦПК України встановлено, що забезпечення позову допускається у разі, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України одними із видів забезпечення позову є накладення арешту на майно, а також забороною вчиняти певні дії.

Відповідно до вимог п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006року №9 Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді справ про забезпечення позову суддя, розглядаючи заяву про забезпечення позову, має з урахуванням доказів, наданих позивачем, пересвідчитися, зокрема, що між сторонами дійсно виник спір, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Таким чином, керуючись наведеними нормами цивільного процесуального законодавства та враховуючи роз`яснення Верховного Суду України, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Отже, підставою для вжиття заходів забезпечення позову є наявність між сторонами дійсного спору, яким порушуються права та інтереси позивача, та наявність достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання майбутнього рішення суду у разі його задоволення.

Як вбачається з поданої заяви та долучених до неї документів, позивачу ОСОБА_1 належить житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 76,6 кв.м, що підтверджується інформацією із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 23.06.2021 року.

У ч. 1 та ч.2 ст. 120 Земельного Кодексу України закріплено, що до особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення; якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Таким чином, важливим юридичним аспектом при вирішенні земельного спору між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 є визначення того, на яких умовах та в якому обсязі ОСОБА_7 , як попередній власник житлового будинку, розташованого в АДРЕСА_1 , користувалася земельною ділянкою, на якій дане житло розташоване (на праві власності, праві користуванні, цільове призначення такої земельної ділянки, її площа тощо).

Однак, позивачем ОСОБА_1 не наведено будь-яких аргументів та не надано будь-яких документів з цього приводу.

Також суд враховує, що відповідач ОСОБА_2 стала власником земельної ділянки, щодо якої позивач клопоче вжити заходи щодо забезпечення позову шляхом накладення арешту на неї, швидше, ніж позивач ОСОБА_1 стала власником вищевказаного будинку, зокрема відповідач набула право власності на земельну ділянку 09.09.2014 року, а позивач набула право власності на будинок 04.12.2015 року.

При цьому, обставинами, з якими заявник пов`язує застосування даних видів забезпечення позову є те, що ОСОБА_8 має намір продати спірне майно (земельну ділянку) та ймовірно буде вчиняти дії, пов`язані з будівельними роботами на ній. Однак реальність таких намірів чи спроб щодо його відчуження, не підтверджує жодними доказами. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення ОСОБА_8 від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Таким чином, заявником ОСОБА_1 не доведено, яким чином відчуження належної ОСОБА_8 земельної ділянки площею 0.05 га з кадастровим номером 2620855100:02:003:0517 призведе до наслідків, пов`язаних з порушенням в майбутньому її, тобто ОСОБА_1 , прав та охоронюваних законом інтересів та/або утруднить чи унеможливить виконання майбутнього рішення суду.

Крім цього, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистомя ких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чимайнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певнідії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

А тому, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів заявника ОСОБА_1 щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності її вимог щодо забезпечення позову, суд вважає, що в задоволенні заяви про забезпечення позову слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.149-153, 258-261, 353-355 ЦПК України,-

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Госедло Олексій Дмитрович, до ОСОБА_2 , Верховинської селищної ради, треті особи на стороні відповідачів: Головне управління Держегокадастру в Івано-Франківській області, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про забезпечення позову - відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до Івано-Франківського апеляційного суду через Верховинський районний суд Івано-Франківської області.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя: Чекан Н.М.