Постанова

від 29.06.2021 по справі 918/1186/20

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 червня 2021 року Справа № 918/1186/20

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Маціщук А.В., суддя Гудак А.В. , суддя Петухов М.Г.

секретар судового засідання Шилан О.С,

за участю представників сторін:

позивача - адв. Іванюченко В.В.

відповідача - юр. Процун О.І.

розглянувши апеляційну скаргу відповідача Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція"

на рішення Господарського суду Рівненської області, ухваленого 25.03.2021 р. суддею Пашкевич І.О. у м. Рівному, повний текст складено 05.04.2021 р.

у справі № 918/1186/20

за позовом Приватного акціонерного товариства "Харківський машинобудівний завод "ПЛІНФА"

до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція"

про стягнення 5492636,02 грн.

В С Т А Н О В И В :

Відповідно до рішення Господарського суду Рівненської області від 25.03.2021 р. у справі № 918/1186/20 позов Приватного акціонерного товариства "Харківський машинобудівний завод "ПЛІНФА" задоволено частково і підлягає стягненню з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ", від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" на користь Приватного акціонерного товариства "Харківський машинобудівний завод "ПЛІНФА" 205626,38 грн. боргу з урахуванням індексу інфляції, 60135,97 грн. 3% річних та 41929,26 грн. судового збору. Відмовлено у задоволенні позову в частині позовних вимог про стягнення 53,67 грн. 3% річних. Закрито провадження у справі в частині вимог про стягнення 5226820,00 грн. основного боргу.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" подало скаргу до Північно-західного апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Рівненської області від 25.03.2021 р. в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3 % річних та ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволені таких вимог відмовити у повному обсязі.

Відокремлений підрозділ Рівненська АЕС не погоджується з правомірністю рішення суду в цій частині, оскільки, на думку скаржника, суд неповно з`ясував обставини, які мають значення для справи, і висновки суду не відповідають обставинам справи. Також вважає, що суд неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права.

Доводить, що у ВП Рівненська АЕС не виникло обов`язку оплати на користь ПрАТ ХМЗ ПЛІНФА інфляційних втрат та 3 % річних в заявленому в позові розмірі у зв`язку із відсутністю відповідної вимоги. Наслідком відсутності у відповідача такого обов`язку є відсутність відповідного права у позивача. В свою чергу, відсутність у позивача права унеможливлює його порушення. Тому на час звернення до суду права ПрАТ ХМЗ ПЛІНФА в частині оплати інфляційних втрат та 3 % річних з боку ВП Рівненська АЕС порушені не були, що є підставою для відмови у задоволенні цих вимог.

Просить з урахуванням наведеного скасувати рішення Господарського суду Рівненської області від 25.03.2021 р. у справі № 918/1186/20 в частині стягнення з ВП Рівненська АЕС інфляційних втрат та 3 % річних і ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні таких вимог відмовити у повному обсязі.

Від Приватного акціонерного товариства "Харківський машинобудівний завод "ПЛІНФА" на адресу суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, за змістом якого позивач із апеляційною скаргою не погоджується, вважає її безпідставною та необґрунтованою, а рішення суду першої інстанції таким, що ухвалене із дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Пояснює, що в апеляційній скарзі відповідач ДП НАЕК ЕНЕРГОАТОМ , від імені якого діє ВП Рівненська АЕС , посилається на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке на думку скаржника полягає в тому, що для здійснення нарахувань за ч.2 ст. 625 ЦК України необхідною умовою стягнення суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми є пред`явлення відповідної вимоги до відповідача про сплату таких компенсаційних нарахувань. Саме у зв`язку з відсутністю вимоги позивача про сплату суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, у відповідача не виникало відповідного зобов`язання стосовно оплати вказаних сум, а тому судом апеляційної інстанції має бути відмовлено у задоволенні позову.

Позивач доводить, що такі доводи є хибними, та звертає увагу, що відповідач під час розгляду справи не заперечував у суді першої інстанції, а також при подання апеляційної скарги період нарахування, тобто - позивачем вірно визначені строки початку та закінчення нарахування індексу інфляції, а також 3% річних відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України.

З посиланням на постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11 квітня 2019 року у справі № 910/6543/18 продовжує, що обов`язок зі сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних від простроченої суми відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України не ставиться в залежності від пред`явлення письмової вимоги. Доводить, що норми ч.2 ст. 625 ЦК України мають імперативний характер і не передбачають жодних винятків для звільнення боржника від відповідальності за порушення строків оплати, і зазначене твердження знайшло своє відображення у постанові Верховного Суду України від 12 квітня 2017 року у справі №3-1601гс16.

Пояснює, що відповідач має грошове зобов`язання перед позивачем за договором, що підтверджується визнанням позовних вимог щодо боргу в сумі 5226820,00 грн., а тому у позивача виникло право на застосування наслідків порушення грошового зобов`язання відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України.

Просить апеляційну скаргу ДП НАЕК ЕНЕРГОАТОМ , від імені якого діє ВП Рівненська АЕС на рішення Господарського суду Рівненської області від 25 березня 2021 року у справі № 918/1186/20 залишити без задоволення, рішення Господарського суду Рівненської області від 25 березня 2021 року у справі № 918/1186/20 - без змін.

В судовому засіданні учасники надали пояснення по суті спору. Представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги з підстав, викладених у ній. Представник позивача заперечив доводи апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві.

Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши в судовому засіданні пояснення представників сторін, перевіривши оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідачем оскаржується рішення Господарського суду Рівненської області від 25.03.2021 р. у справі № 918/1186/20 в частині стягнення з ВП Рівненська АЕС 205626,38 грн. інфляційних втрат та 60135,97 грн. 3% річних. Таким чином, в частині відмови у задоволенні позову в частині позовних вимог про стягнення 53,67 грн. 3% річних та закриття провадження у справі в частині вимог про стягнення 5226820,00 грн. основного боргу, колегія суддів оскаржуване рішення не переглядає.

Судом встановлено і матеріалами справи підтверджено наступне.

05 грудня 2019 року Приватним акціонерним товариством "Харківський машинобудівний завод "ПЛІНФА"/постачальник та Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція"/зЗамовник був укладений договір поставки № 53-122-01-19-08957 /а.с. 13-18 у т.1/.

Згідно з п.1.1 договору в порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов`язується поставити для потреб замовника продукцію, а замовник - здійснити оплату поставленої продукції за кількістю та цінами, що передбачені специфікацією (додаток №1 до договору).

Відповідно до п.2.2 загальна сума договору становить 13059600 грн.

Пунктом 2.3 договору визначено, що кількість товару та ціна за одиницю товару вказані у специфікації № 1 (Додаток№1).

У відповідності до п. 6.1 договору оплата здійснюється замовником шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника в наступному порядку: після підписання договору обома сторонами замовник проводить попередню оплату (аванс) в розмірі 50% від суми договору шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника на підставі рахунку, наданого постачальником в січні 2020 року, за умови надання постачальником замовнику банківської гарантії або іншого виду забезпечення виконання зобов`язань відповідно до п.6.3 договору та технічної документації згідно п.4.3 договору; оплата в розмірі 45% від суми договору за поставлену якісну продукцію здійснюється замовником шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника на протязі 45 календарних днів з дати оформлення ярлика на придатну продукцію згідно СОУ НАЕК 038:2017 Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції для АЕС за умови реєстрації постачальником податкової накладної у ЄРПН. Остаточні розрахунки в розмірі 5% від суми договору здійснюються протягом 30 календарних днів з дати затвердження акту приймальних випробувань.

Згідно п.8.4 договору датою поставки продукції вважається дата підписання видаткової накладної або накладної вантажоодержувачем. Ризик випадкового пошкодження або випадкового знищення продукції переходить до замовника з моменту поставки продукції.

Договір підписаний повноважними представниками постачальника і замовника та скріплений печатками сторін.

Підписанням специфікації № 1 до договору постачальником та замовником погоджено кількість та ціну за одиницю товару /а.с.19 у т.1/.

У відповідності до п.6.1 договору замовником здійснено попередню оплату (аванс) у розмірі 50% від суми договору - 6529800 грн., що підтверджується випискою по рахунку /а.с.38-39 у т.1/ і не заперечується сторонами.

Приватним акціонерним товариством "Харківський машинобудівний завод "ПЛІНФА" на виконання договору поставлено Державному підприємству "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція" продукцію на загальну суму 13059600,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № 0044 від 21.08.2020 р. та товарно-транспортними накладними № 0362 від 21.08.2020 р., № 0363 від 21.08.2020 р., № 0364 від 25.08.2020 р. та № 0365 від 26.08.2020 р. /а.с. 31-35 у т.1/.

На виконання умов п. 6.1 договору 03.09.2020 р. було виготовлено ярлик на придатну продукцію № 1-6-483 /а.с. 37 у т.1/. Таким чином, відповідно до п. 6.1 договору у замовника виник обов`язок з оплати 5876820 грн. шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника на протязі 45 календарних днів з дати оформлення ярлика на придатну продукцію - до 19 жовтня 2020 року.

Листом № 176 від 12.10.2020 р. Приватне акціонерне товариство "Харківський машинобудівний завод "ПЛІНФА" повідомило відповідача про необхідність оплати в розмірі 45% від суми поставки до 19.10.2020 р. До листа додано рахунок на оплату № 2361 від 12.10.2020 р. /а.с.40-42 у т.1/.

Оплату в розмірі 45% від суми договору відповідач у визначений термін не виконав.

02.11.2020 р. позивачем надіслано Державному підприємству "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція" претензію № 179 про сплату боргу, яка залишилась без задоволення і реагування /а.с. 43-47 у т.1/.

Враховуючи, що Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція" оплатив заборгованість в сумі 5876820,00 грн. після порушення провадження у справі, що підтверджено платіжними дорученнями № 12632 від 30.12.2020р. на суму 50000 грн., № 726 від 25.01.2021 р. на суму 100000,00 грн., № 2036 від 19.02.2021 р. на суму 500000 грн, № 2553 від 10.03.2021 р. на суму 100000,00 грн. та платіжним дорученням № 2888 від 18.03.2021 р. на суму 5126820,00 грн., де призначенням платежів визначено: за поставку фільтр-пресів зг. накл. № 0044 від 21.08.2020 р. по дог. №53-122-01-19-08957 від 09.12.2019 р. Втч. ПДВ-16666,67 , - суд першої інстанції закрив провадження у справі в цій частині на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України за відсутністю предмету спору, і рішення суду в цій частині не оскаржується.

Приватне акціонерне товариство "Харківський машинобудівний завод "ПЛІНФА" у позовній заяві обґрунтовує вимогу про стягнення 29384,10 грн. 3% річних та 76398,66 грн. інфляційних втрат несвоєчасним виконанням відповідачем розрахунків за договором поставки, і у позовній заяві просило стягнути з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ" від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" 3% річних за період з 20.10.2020 р. по 18.12.2020 р. та інфляційних втрат за листопад 2020 року у наведених вище сумах.

У заяві, поданій суду першої інстанції 23 березня 2021 року позивачем вказано про погашення відповідачем боргу та одночасно заявлено про збільшення позовних вимог в частині інфляційних втрат та 3% річних відповідно до: 205626,38 грн. інфляційних втрат за період прострочення з 20.10.2020 р. по 22.02.2021 р. та 60189,64 грн. 3% річних за період з 20.10.2020 р. по 22.02.2021 р./а.с.120-121 у т.1/. Суд першої інстанції згідно з ухвалою від 23.02.2021 р. прийняв таку заяву позивача до розгляду по суті і ухвалив оскаржуване рішення з урахуванням нового розрахунку позовних вимог.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції відмовив у стягненні 53,67 грн. 3% річних за безпідставністю. Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції, враховуючи наступне.

На умовах договору № 53-122-01-19-08957 від 05.12.2019 р. між сторонами відбулись правовідносини з поставки, які врегульовані нормами глави 54 ЦК України та главою 30 ГК України.

Господарський договір згідно зі ст.174 ГК України є однією із підстав виникнення господарського зобов`язання.

Згідно зі ст.ст.1-4,181 ГК України до господарських відносин застосовуються правила Цивільного кодексу України з врахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом. Статтею 175 ГК України визначено, що майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Частиною 1 ст.265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч.6 ст.265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частиною 2 ст.712 ЦК України також передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ч. 1 ст.692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст.526 ЦК України, ст.193 ГК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ст.530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись в установлений законом або договором строк.

За умовами п.6.1 договору № 53-122-01-19-08957 від 05.12.2019 р. сторони погодили, що оплата в розмірі 45% від суми договору за поставлену якісну продукцію здійснюється замовником шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника на протязі 45 календарних днів з дати оформлення ярлика на придатну продукцію за умови реєстрації постачальником податкової накладної у ЄРПН.

Як зазначено вище, позивач здійснив поставку продукції на умовах договору, що підтверджується видатковою накладною № 0044 від 21.08.2020 р., та товарно-транспортними накладними № 0362 від 21.08.2020 р., № 0363 від 21.08.2020 р., № 0364 від 25.08.2020 р. та № 0365 від 26.08.2020 р. та не заперечується сторонами.

На виконання умов п. 6.1 договору 03.09.2020 р. було виготовлено ярлик на придатну продукцію № 1-6-483 /а.с. 37 у т.1/, що обумовило обов`язок замовника оплатити 5876820 грн. шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника на протязі 45 календарних днів з дати оформлення ярлика на придатну продукцію - до 19 жовтня 2020 року.

Несвоєчасне виконання грошового зобов`язання підтверджено платіжними дорученнями у справі - 5876820 грн. сплачені відповідачем після порушення провадження у справі згідно з платіжними дорученнями № 12632 від 30.12.2020 р. на суму 50000 грн., № 726 від 25.01.2021 р. на суму 100000,00 грн., № 2036 від 19.02.2021 р. на суму 500000 грн., № 2553 від 10.03.2021 р. на суму 100000,00 грн. та платіжним дорученням № 2888 від 18.03.2021 р. на суму 5126820,00 грн., де призначенням платежів визначено: за поставку фільтр-пресів зг. накл. №0044 від 21.08.2020 р. по дог. № 53-122-01-19-08957 від 09.12.19 р. в тч. ПДВ-16666,67 .

Згідно з частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, право вимоги кредитора і обов`язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, визначений законом і не потребує додаткових вимог, як про це помилково стверджує в апеляційній скарзі скаржник. Порушення відповідачем умов договору щодо своєчасної оплати товару є підставою для нарахування визначених ст. 625 ЦК платежів, спрямованих на відшкодування матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та на компенсацію за користування утримуваними боржником грошовими коштами.

Сума заборгованості підтверджено доказами у справі і не заперечується відповідачем, зокрема, у заяві про часткове визнання позовних вимог, відповідно до якої останній визнав позов у частині основного боргу за договором /а.с.107 у т.1/. Період прострочення з 20.10.2020 р. по 22.02.2021 р. правильно визначений позивачем відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України з урахуванням конкретних обставин у справі, і не спростовується відповідачем.

Суд апеляційної інстанції, перевірив розрахунки суду першої інстанції щодо сум 205626,38 грн. інфляційних втрат за період з 20.10.2020 р. по 22.02.2021 р. і встановив, що розрахунок є арифметично вірним, відтак погоджується із висновком суду, що належною до стягнення є сума 205626,38 грн. інфляційних втрат.

Перевіривши розрахунки 3% річних, виконані позивачем та судом першої інстанції, колегія суддів погоджується із висновком Господарського суду Рівненської області, що вимога про стягнення 3% річних за період з 20.10.2020 р. по 22.02.2021 р. підлягає задоволенню частково - в сумі 60135,97 грн. У задоволенні позову в частині стягнення 53,67 грн. 3% річних судом правомірно відмовлено за безпідставністю.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Господарського суду Рівненської області від 25.03.2021 р. у справі №918/1186/20 ґрунтується на матеріалах справи, відповідає чинному законодавству, а тому відсутні підстави для його зміни чи скасування. Доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих висновків суду першої інстанції.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника згідно з ст.129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 276, 281 - 282 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція" залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Рівненської області від 25.03.2021 р. у справі № 918/1186/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України.

Матеріали справи №918/1186/20 повернути Господарському суду Рівненської області.

Повний текст постанови складений 02 липня 2021 року

Головуючий суддя Маціщук А.В.

Суддя Гудак А.В.

Суддя Петухов М.Г.