Постанова

від 29.06.2021 по справі 918/1186/20

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 червня 2021 року Справа № 918/1186/20

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Маціщук А.В., суддя Гудак А.В. , суддя Петухов М.Г.

секретар судового засідання Шилан О.С.

за участю представників сторін:

від позивача - адв. Іванюченко В.В.

від відповідача - юр. Процун О.І.

розглянувши апеляційну скаргу відповідача Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція"

на додаткове рішення Господарського суду Рівненської області, ухвалене 13.04.2021 р. суддею Пашкевич І.О. у м. Рівному, повний текст складено 16.04.2021 р.

у справі № 918/1186/20

за позовом Приватного акціонерного товариства "Харківський машинобудівний завод "ПЛІНФА"

до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція"

про стягнення 5492636,02 грн.

В С Т А Н О В И В :

Відповідно до додаткового рішення Господарського суду Рівненської області від 13.04.2021 р. у справі № 918/1186/20 клопотання Приватного акціонерного товариства "Харківський машинобудівний завод "ПЛІНФА" про стягнення витрат на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 75000,00 грн. задоволено частково в сумі 18000 грн.

Не погоджуючись із додатковим рішенням суду першої інстанції, відповідач Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція" подав скаргу до Північно-західного апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати додаткове рішення Господарського суду Рівненської області від 13.04.2021 р. та ухвалити нове рішення, яким повністю відмовити позивачу у задоволені поданого ним клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Вважає, що вирішуючи питання щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, а висновки суду не відповідають обставинам справи. Також вважає, що суд неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права.

Доводить, що всупереч ст. 124 ГПК України при зверненні до суду із позовною заявою ПрАТ ХМЗ ПЛІНФА не надало суду попереднього (орієнтовного) розрахунку суми витрат на професійну правничу допомогу, які позивач поніс чи очікує понести у зв`язку з розглядом цієї справи. Пояснює, що ВП Рівненська АЕС у своїх запереченнях вказувало на таку обставину, однак суд не надав їй належної оцінки, тоді як враховуючи конкретні обставини цієї справи, суд повинен був відмовити позивачу у відшкодуванні за рахунок ВГТ Рівненська АЕС понесених витрат на професійну правничу допомогу.

Продовжує, що у своїх запереченнях відповідач вказував на те, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження факту витрат ПрАТ ХМЗ ПЛІНФА , оскільки в матеріалах справи відсутні докази оплати наданих адвокатом послуг. Так, на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу у цій справі ПрАТ ХМЗ ПЛІНФА надало суду платіжне доручення № 683 від 26.03.2021 р., однак платіжне доручення не оформлене належним чином, оскільки не містить відмітки банку про проведення платежу. Відповідачем не надано і будь-яких інших доказів на підтвердження дійсної оплати коштів. При цьому виписка по рахунку, яка була долучена до заяви позивача від 12.04.2021 р., не може братися до уваги, оскільки вона була надана з порушенням строку, встановленого ч. 8 ст. 129 ГПК України. Як наслідок, виникають обґрунтовані сумніви щодо дійсної оплати позивачем даних послуг.

Стверджує, що позиція суду стосовно того, що подання позивачем доказів оплати наданих послуг не є в цій ситуації обов`язковим, є невірною. Доводить, що докази оплати повинні бути надані стороною позивача в тому разі, якщо такі витрати уже були ним понесені. Як стверджує ПрАТ ХМЗ ПЛІНФА у своєму клопотанні, послуги адвоката товариство оплатило 26.03.2021 р. Тобто - на день подання клопотання такі послуги вже були оплачені, а не підлягали оплаті в майбутньому, тому позивач мав надати суду належні докази їх оплати.

З посиланням на позицію Верховного Суду у постанові від 27.06.2018 р. у справі № 826/1216/16 скаржник доводить, що в цій частині додаткове рішення теж не може вважатись законним та обґрунтованим.

З урахуванням викладеного просить додаткове рішення Господарського суду Рівненської області від 13.04.2021 у справі № 918/1186/20 скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволені клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Позивач Приватне акціонерне товариство "Харківський машинобудівний завод "ПЛІНФА" подало суду відзив на апеляційну скаргу. Пояснює, що із апеляційною скаргою, не погоджується вважає її безпідставною та необґрунтованою, а додаткове рішення суду першої інстанції - таким, що ухвалене із дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Доводить, що судом першої інстанції було вірно зазначено про відхилення тверджень відповідача про застосування ч.2 ст. 124 ГПК України, оскільки означеною нормою ГПК України визначено право суду, а не обов`язок не розподіляти такі витрати в залежності від обставин справи.

Пояснює, що 26 березня 2021 року ПрАТ ХМЗ ПЛІНФА було сплачено 75000 грн. відповідно до платіжного доручення № 683 від 26.03.2021 р. з призначенням платежу оплата за надання правової допомоги (провед. претенз.-позовн.роботи, представництво інтересів у Госп.суді Рівнен обл) дог 18-2020 від 20.10.20 акт від 26.03.21 без ПДВ .

Наголошує, що враховуючи особливості роботи обслуговуючого банку у період карантину, а саме з 19 березня 2020 року в усіх відділеннях Райффайзен Банку Аваль було введено режим обслуговування за попереднім записом через Інформаційний центр банку, тому отримати платіжне доручення з відміткою банку станом на 29 березня 2021 року було неможливо, оскільки під час попереднього запису з метою отримання платіжного доручення було запропоновано дату поза межами 5-ти денного строку, визначеного ч. 8 ст. 129 ГПК України, тому до клопотання було додано платіжне доручення одержане з системи клієнт-банку. На думку позивача, таке платіжне доручення містить відповідну відмітку про проведення платежу 26 березня 2021 року.

Звертає увагу, що відповідно до ч. 2 ст. 126 ГПК України розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсяг наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідне стороною. Таким чином, за наявності інших доказів надання послуг, зокрема, підписаного сторонами акту наданих послуг, сам факт невиконання оплати таких послуг або подання неналежних доказів оплати, не може бути підставою для відмови у розподілі таких витрат між сторонами за результатами розгляду справи.

Просить апеляційну скаргу ДП НАЕК ЕНЕРГОАТОМ , від імені якого діє ВП Рівненська АЕС , на додаткове рішення Господарського суду Рівненської області від 13 квітня 2021 року у справі № 918/1186/20 залишити без задоволення, а додаткове рішення Господарського суду Рівненської області від 13 квітня 2021 року у справі № 918/1186/20 - без змін.

В судовому засіданні представник Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція" підтримав доводи апеляційної скарги. Представник Приватного акціонерного товариства "Харківський машинобудівний завод "ПЛІНФА" заперечив доводи апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві.

Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши пояснення представників сторін в судовому засіданні, перевіривши оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного судового рішення норм процесуального права, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Згідно з ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено наступне.

Відповідно до рішення Господарського суду Рівненської області від 25.03.2021 р. у справі №918/1186/20 позов Приватного акціонерного товариства "Харківський машинобудівний завод "ПЛІНФА" задоволено частково. Стягнуто з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ" від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ" на користь Приватного акціонерного товариства "Харківський машинобудівний завод "ПЛІНФА" 205626 грн. 38 коп. інфляційних втрат, 60135 грн. 97 коп. 3% річних та 41929 грн. 26 коп. судового збору. Відмовлено у задоволенні позову в частині стягнення 53 грн. 67 коп. процентів річних. Закрито провадження у справі в частині вимог про стягнення 5226820,00 грн. основного боргу.

Позивач у позовній заяві зазначив, що судові витрати, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи складаються витрат зі сплати судового збору, та витрат на професійну правничу допомогу. З метою визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу позивач просив надати час протягом п`яти днів з моменту прийняття рішення для подання доказів щодо понесення судових витрат, а саме - витрат на правничу допомогу, вирішення питання щодо розподілу судових витрат на правничу допомогу буде здійснено відповідно до положень ст. 126, 129, 221, 244 ГПК України, після ухвалення рішення у справі шляхом ухвалення додаткового судового рішення.

27.03.2021 р. позивач подав до суду першої інстанції клопотання про розподіл судових витрат, в якому просив на підставі доданих до клопотання доказів вирішити питання про розподіл судових витрат та стягнути з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", на користь Приватного акціонерного товариства "Харківський машинобудівний завод "Плінфа" витрати на професійну правничу допомогу у сумі 75000 грн.

До клопотання позивачем надано докази надання правової допомоги адвокатом Адвокатського бюро "Віталія Іванюченко", а саме: копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю ЗП № 002305 від 20.08.2019 р., договір про надання правової допомоги №18-2020 від 20.10.2020 р., акт про надання правової допомоги від 26.03.2021 р., копію платіжного доручення № 683 від 26.03.2021 р. на суму 75000 грн. /а.с.139-144 у т.1/.

Відповідач надав суду першої інстанції заперечення на клопотання про ухвалення додаткового рішення, у яких вказує, що при зверненні до суду із позовною заявою товариство не надало суду попереднього (орієнтовного) розрахунку суми витрат на професійну правничу допомогу, які позивач поніс чи очікує понести у зв`язку з розглядом цієї справи, обмежившись лише вказівкою про те, що планує нести такі витрати без наведення будь-якого попереднього (орієнтовного) розрахунку, тому відповідач просив відмовити у стягненні з витрат на професійну правничу допомогу, керуючись положеннями ч. 2 статті 124 ГПК України.

Крім того, відповідач звертав увагу, що позивачем не було надано належних доказів на підтвердження факту витрат, і заявлений до стягнення розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу в сумі 75000,00 грн. є значно завищеним, неспівмірним із складністю справи та виконаною адвокатом роботою.

Господарський суд Рівненської області відповідно до додаткового рішення від 13.04.2021 р. у справі № 918/1186/201 клопотання Приватного акціонерного товариства "Харківський машинобудівний завод "ПЛІНФА" №15 від 26.03.2021 р. про стягнення витрат на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 75000,00 грн. задоволив частково, визначив належною до відшкодування відповідачем суму 18000 грн.

Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що дана справа, не зважаючи на ціну позову, не є складною; відповідачем не заперечувався ні факт поставки, ні факт відсутності оплати, що свідчить про безспірність заявлених позивачем вимог в частині основного боргу; справа не потребувала узгодженості правової позиції щодо підстав і обґрунтованості позову; до акту про надання правової допомоги включено складання претензії, однак підготовка претензії не є необхідною послугою в межах цієї справи, так як досудовий порядок вирішення спору не є обов`язковим. Тому враховуючи обсяг наданих послуг та співмірності заявлених до компенсації витрат на правову допомогу, суд дійшов висновку про те, що справедливою та співрозмірною є компенсація витрат на професійну правничу допомогу у сумі 18000 грн.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції та враховує наступне.

У відповідності до статті 26 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Згідно зі статтею 30 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність , гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно зі ст..123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Нормами ст. 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц зазначила, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 126 Господарського процесуального кодексу України), що не позбавляє суд обов`язку перевірити достовірність доказу в даному випадку щодо реального часу вказаного адвокатом, тривалості судових та підготовчих засідань, у яких останній брав участь в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Матеріалами справи підтверджено, що 20.10.2020 р. Адвокатське бюро Віталія Іванюченко в особі керуючого бюро адвоката Іванюченко Віталія Володимировича та Приватне акціонерне товариство Харківський машинобудівний завод Плінфа уклали договір про надання правової допомоги, за умовами якого адвокатське бюро зобов`язується здійснити представництво та надати інші види правової допомоги клієнту на умовах і в порядку, що визначені цим договором, з питань, пов`язаних із стягненням заборгованості з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія ЕНЕРГОАТОМ в особі відокремленого підрозділу Рівненська атомна електрична станція Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія ЕНЕРГОАТОМ за договором поставки № 53-122-01-19-08957 від 09 грудня 2019 року, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Сторони погодили, що правова допомога за умовами даного договору включає: збір і правовий аналіз інформації, документів і матеріалів, що стосуються справи; надання усних і письмових консультацій; роз`яснень щодо правових питань, які стосуються справи, або виконання окремих доручень клієнта; складання необхідних для справи процесуальних документів, в тому числі претензій, позовних заяв, скарг, відзивів, заперечень, письмових пояснень, запитів тощо; супровід справи у судах різних інстанції; виконання окремих доручень клієнта про надання правової допомоги (п.1.1 договору).

Відповідно до п.3.1 договору гонорар за надання правової допомоги за цим договором встановлюється у наступному розмірі: за проведення претензійно-позовної роботи, представництво інтересів у Господарському суді Рівненської області 75 000,00 гривень; за надання правової допомоги в Північно-західному апеляційному господарському суді при апеляційному оскарженні рішення суду першої інстанції 30 000,00 гривень. Фактичні витрати, понесені адвокатським бюро для виконання договору, не є гонораром та відшкодовуються клієнтом незалежно від розміру гонорару.

Пунктом 3.2 договору передбачено, що гонорар сплачується клієнтом протягом 30 (тридцяти) днів після підписання акту про надання правової допомоги. Факт надання правової допомоги підтверджується актом про надання правової допомоги (п. 3.3 договору).

Договір підписаний сторонам та скріплений їх печатками /а.с. 140-142 у т.1/.

Адвокат Іванюченко В.В. представляв інтереси позивача у справі № 918/1186/20 на підставі ордера серії АР № 1033438 від 14.01.2021 р. на надання правової допомоги ПрАТ ХМЗ Плінфа /а.с. 67 на звороті у т.1/, що підтверджено процесуальними документами у справі, які подавались адвокатом від імені позивача, протоколами судових засідань від 21.01.2021 р., 23.02.2021 р., 16.03.2021 р., 23.03.2021 р., 25.03.2021 р. /а.с. 82, 101, 108, 124, 126 у т.1/.

Як зазначено вище, суду на обґрунтування витрат на правничу допомогу надані копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю ЗП №002305 від 20.08.2019 р., договору про надання правової допомоги №18-2020 від 20.10.2020 р., платіжного доручення №683 від 26.03.2021 р./а.с.139-142, 144 у т.1/.

На підтвердження фактично виконаних адвокатом в даній справі робіт/послуг та їх вартості позивачем надано суду підписаний Адвокатським бюро ВІТАЛІЯ ІВАНЮЧЕНКО та Приватним акціонерним товариством Харківський машинобудівний завод Плінфа акт про надання правової допомоги від 26.03.2021 р., за змістом якого адвокатське бюро повністю надало, а клієнт прийняв правову допомогу, передбачену договором про надання правової допомоги № 18-2020 від 20.10.2020 р., на суму 75000,00 грн.

З договору про надання правової допомоги вбачається, що гонорар встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що вищезазначені докази були подані суду першої інстанції разом із клопотанням 27.03.2021 р. - протягом п`яти днів після ухвалення 25.03.2021 р. рішення у справі, тобто - в межах строку, встановленого частиною восьмою статті 129 ГПК України, з дотриманням необхідних вимог наведеної норми.

Так, відповідно до ч.8 ст.129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення клопотання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Так, суд першої інстанції правильно оцінив обсяг реально виконаних адвокатами послуг з точки зору їх необхідності, врахувавши кількість судових засідань, в яких адвокат брав участь, вчинені ним процесуальні заяви, результат вирішення спору, суть спору, правові позиції сторін, а також - вчинені відповідачем дії щодо безпосереднього врегулювання спору (добровільну оплату боргу в процесі розгляду справи). З огляду на критерії розумності розміру витрат, виходячи з конкретних обставин справи, суд першої інстанції визначив належною до відшкодування відповідачем суму витрат 18000 грн.

Доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, що всупереч ст. 124 ГПК України при зверненні до суду із позовною заявою ПрАТ ХМЗ ПЛІНФА не надало суду попереднього (орієнтовного) розрахунку суми витрат на професійну правничу допомогу і вказане є підставою для відмови у задоволенні клопотання про їх стягнення, колегія суддів оцінює як безпідставні, оскільки ч.2 ст. 124 ГПК України визначено право суду, а не обов`язок не розподіляти такі витрати в залежності від конкретних обставин справи. Відповідно, сама по собі обставина відсутності попереднього розрахунку до заяви про відшкодування у майбутньому витрат на правову допомогу не можу слугувати підставою для відмови у відшкодуванні витрат.

Також, колегія суддів оцінює як безпідставні та відхиляє твердження скаржника, що надане суду першої інстанції платіжне доручення № 683 від 26.03.2021 р. оформлене неналежним чином за відсутності відмітки банку про проведення даного платежу. Колегія суддів враховує, що факт оплати не спростований таким чином. Разом з тим, в будь-якому разі відшкодуванню підлягають витрати на правову допомогу незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено чи тільки має бути сплачено.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується із мотивованим висновком суду першої інстанції про часткове задоволення клопотання та стягнення з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ" в особі відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ" на користь Приватного акціонерного товариства "Харківський машинобудівний завод "ПЛІНФА" витрат на професійну правничу допомогу адвоката, розмір яких правомірно визначений судом як розумний і обґрунтований у сумі 18000 грн. Відповідачем/скаржником не доведено неспівмірності такого розміру належних до стягнення витрат, їх невідповідності ч. 4 ст. 126 ГПК України у вказаній частині.

Крім того, судом апеляційної інстанції взято до уваги, що постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від "29" червня 2021 р. у справі № 918/1186/20 апеляційну скаргу Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція" залишено без задоволення, рішення Господарського суду Рівненської області від 25.03.2021 р. у справі № 918/1186/20 залишено без змін.

За результатом перегляду додаткового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що додаткове рішення Господарського суду Рівненської області від 13.04.2021 р. у справі № 918/1186/20 відповідає матеріалам справи, тому відсутні підстави для його зміни чи скасування за ст. 277 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 276, 281 - 282 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція" залишити без задоволення. Додаткове рішення Господарського суду Рівненської області від 13 квітня 2021 року у справі №918/1186/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України.

Матеріали справи №918/1186/20 повернути Господарському суду Рівненської області.

Повний текст постанови складений 02 липня 2021 року

Головуючий суддя Маціщук А.В.

Суддя Гудак А.В.

Суддя Петухов М.Г.