Рішення

від 30.06.2021 по справі 916/1033/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" червня 2021 р. Справа № 916/1033/20

Господарський суд Одеської області, м. Одеса

у складі судді Малярчук І.А.,

при секретарі судового засідання Мукієнко Д.С.,

за участю представників сторін:

прокурора: Ейсмонт С.О., згідно посвідчення №057916 від 06.11.2020р.

позивача: Кравченко Ю.В., згідно довіреності №231 від 19.11.2020р.

відповідача - ПАТ ,,Українська інноваційна компанія» : не з`явився

відповідача - ВАТ "Одестрансбуд": Ільченко А.О., згідно ордеру №058015 від 12.11.20р.

відповідача - ПП "Альфін": Майборода Д.О., згідно ордеру серії ОД №497649 від 11.12.2020р.,

розглянувши справу №916/1033/20 за позовом Заступника керівника Одеської місцевої прокуратури №2 (65091, м. Одеса, вул. Головківська, буд. 1) в інтересах держави в особі Фонду державного майна України (01133, м. Київ, вул. Генерала Алмазова, буд. 18/9) до Публічного акціонерного товариства ,,Українська інноваційна компанія» (93404, Луганська обл., м. Сєвєродонецьк, вул. Сметаніна, буд. 3-А), Відкритого акціонерного товариства транспортного будівництва ,,Одестрансбуд» (65026, м. Одеса, площа Катерининська, буд. 4), Приватного підприємства ,,Альфін» (65059, м. Одеса, просп. Адміральський, буд. 34А)

про визнання недійсним договору купівлі-продажу №45/1 від 08.04.1996р. нежитлового приміщення, загальною площею 1842,6 кв.м. за адресою: м.Одеса, проспект Адміральський, 34А, укладено між ВАТ "Одестрансбуд" та Акціонерним товариством "Український інноваційний банк";

про витребування від Приватного підприємства "Альфін" на користь Фонду державного майна України частину нежитлового приміщення за адресою: м.Одеса, проспект Адміральський, 34А, загальною площею 1842,6 кв.м.,

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції прокурора, позивача та заперечень відповідача, заяв, клопотань, процесуальні документи суду щодо їх вирішення та ходу судового розгляду:

Прокурор позовні вимоги підтримує, в їх обґрунтування зазначає, що Місцевою прокуратурою установлено, що у провадженні Малиновського ВП в м.Одесі ГУ НП в Одеській області перебувало кримінальне провадження від 15.05.2018р. №12014160470004204 за підозрою ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України. Досудовим слідством встановлено, що ВАТ транспортного будівництва "Одестрансбуд" створено у процесі приватизації ДП Одеський спеціалізований трест транспортного будівництва "Одестрансбуд" (далі - ДП "Одестрансбуд") відповідно до Законів України "Про приватизацію державного майна", "Про господарські товариства" та наказу ФДМУ від 26.05.1993р. №5-1111 Про затвердження плану приватизації і перетворення державного підприємства "Одестрансбуд" у відкрите акціонерне товариство . На підставі наказу ФДМУ від 26.05.1993р. №5-ПП складено акт оцінки вартості цілісного майнового комплексу від 16.03.1994р. та відомість переоцінки балансової вартості будинків та споруд станом на 01.07.1993р., по головному підприємству АТ "Одестрансбуд". Крім того, прокурор вказує, що першим заступником голови правління ВАТ "Одестрансбуд" Жовтим П.Ф. затверджено перелік об`єктів, які не ввійшли до статутного фонду ВАТ "Одестрансбуд", а заступником голови ФДМУ В. Васильєвим 19.07.2002р. затверджено перелік нерухомого майна, що передається у власність ВАТ "Одестрансбуд". Прокурор також зазначає, що, як установлено досудовим слідством, голова правління ВАТ "Одестрансбуд" Рогозін В.З., достовірно знаючи про об`єкти майна, які не увійшли до статутного капіталу ВАТ "Одестрансбуд" та на які ФДМ України не здійснювалось підтвердження права власності, продав АТ "Український інноваційний банк" будівлі гуртожитку за адресою: м.Одеса, проспект Адміральський, 34А, площею 1842,6 кв.м. на підставі договору купівлі-продажу від 08.04.1996р. №45/1. Згідно з п.3 вказаного договору, нежитлове приміщення належить ВАТ "Одестрансбуд" на підставі рішення Виконкому Одеської міської ради народних депутатів №926 від 19.11.1959р. та зареєстровано у Одеському міжміському бюро технічної інвентаризації під №37 від 02.06.1995р. Прокурор зазначає, що, як установлено слідством, рішенням Виконкому Одеської міської ради народних депутатів №926 від 19.11.1959р. не надавалось право власності, а лише затверджувались акти державної приймальної комісії про приймання збудованих об`єктів. Водночас, на вимогу прокуратури Малиновського району м.Одеси надати реєстраційне посвідчення на приміщення за адресою: м.Одеса, проспект Адміральський, 34А, КП "БТІ Одеської міської ради" повідомило, що в матеріалах інвентаризаційної справи на об`єкт по Адміральському проспекту, 34А, правовстановлюючі документи відсутні. Звідси, прокурор дійшов висновку про те, що голова правління ВАТ "Одестрансбуд" Рогозін В.З., шляхом обману, за попередньою змовою з невстановленими досудовим слідством особами, матеріали щодо яких виділено у окреме кримінальне провадження, продав приміщення гуртожитку по Адміральському проспекту, 34А у місті Одесі, яке не передавалось у власність ВАТ "Одестрансбуд" та незаконно вибуло із державної власності. Як зазначає прокурор, досудовим слідством також установлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 помер. Ураховуючи, що у діях ОСОБА_1 міститься склад злочину, з повідомленням про підозру ознайомлено його дружину ОСОБА_2 та на підставі п.5 ч.1 ст.284 КПК України кримінальне провадження від 15.05.2018р. №12014160470004204 закрито у зв`язку зі смертю підозрюваного.

08.07.1996р. ОМБТІ, на підставі договору купівлі-продажу від 08.04.1996р. №45/1, видало реєстраційне свідоцтво АТ "Український інноваційний банк" на нежитлове чотириповерхове приміщення, загальною площею 1842,6 кв.м. Також, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Заєць І.О. 20.02.2013р. внесено до Державного реєстру запис про реєстрацію права власності за ПАТ "Український інноваційний банк" на нежитлову будівлю за адресою: м.Одеса, проспект Адміральський, 34А. Того ж дня ПАТ "Український інноваційний банк" на підставі двох договорів купівлі-продажу продало по 1/2 частки нежитлових приміщень за адресою: м.Одеса, проспект Адміральський, 34А, ПП "Альфін". Вартість кожної 1/2 частки спірних нежитлових приміщень оцінено сторонами договору у 3288600грн. Загальна вартість нежитлових приміщень, площею 1842,6 кв.м., за адресою: м.Одеса, проспект Адміральський, 34А - 6577200грн. 12.07.2016р. ПАТ "Український інноваційний банк" змінив назву на ПАТ "Укрінком", а 03.04.2017р. ПАТ "Укрінком" змінило назву на ПАТ "Українська інноваційна компанія". Тобто, ПАТ "Українська інноваційна компанія" є правонаступником ПАТ "Український інноваційний банк".

Також прокурор вказує, що ПП "Альфін" проведено реконструкцію спірного приміщення, після чого його площа збільшилась до 2415,5кв.м., що підтверджується декларацією про готовність об`єкта до експлуатації від 11.07.2014р. та свідоцтвом про право власності, виданим 05.08.2014р. реєстраційною службою Одеського міського управління юстиції. Прокурор вважає, що ВАТ "Одестрансбуд" не мав права відчужувати приміщення гуртожитку за адресою: м.Одеса, проспект Адміральський, 34А, а тому спірне приміщення, площею 1842,6 кв.м., має бути повернуто у власність держави в особі ФДМУ.

Прокурор, наголошуючи на тому, що ВАТ "Одестрансбуд" не мав права відчужувати спірне нежитлове приміщення, оскільки при державній реєстрації порушено вимоги пп. б) п.2.2. Правил державної реєстрації об`єктів нерухомого майна, що знаходяться у власності юридичних та фізичних осіб, у зв`язку з цим договір купівлі-продажу від 08.04.1996р. №45/1 між АТ "Український інноваційний банк" та ВАТ "Одестрансбуд" має бути визнаний недійсним. Також прокурор зазначає, що оскільки приміщення гуртожитку вибуло з володіння держави незаконно, діями відповідачів порушено право власності держави на вказане майно, що тягне за собою право власника, в даному випадку держави в особі Фонду державного майна України, витребувати його у добросовісного набувача.

Крім того, посилаючись на положення п.7 ч.1 ст.268 ЦК України, п.7 ст.1-1, ч.3 ст.1 ЗУ "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків", прокурор вказує, що приміщення гуртожитку, яке незаконно вибуло із державної власності відповідає вимогам ст.ст.1, 1-1 вказаного Закону, тому строк позовної давності не поширюється на вимоги, викладені у вказаному позові.

Позивач подав до справи пояснення від 11.12.2020р. за вх.№33145/20, де вказує, що за наявними матеріалами справи з приватизації державного підприємства Одеський спеціалізований трест транспортного будівництва Одестрансбуд (включаючи матеріали щодо підтвердження права власності на об`єкти нерухомого майна), які зберігаються в архіві Фонду, на його балансі обліковувалось нерухоме майно, в тому числі житлові будинки, сімейні гуртожитки, гуртожитки коридорного типу та дитячі садочки. Гуртожиток на проспекті Адміральському, 34А (колишня назва - проспект Патріса Лумумби) у м. Одеса відсутній у переліку майна, яке не увійшло до статутного капіталу ВАТ Одестрансбуд . При цьому ВАТ Одестрансбуд з питань підтвердження права власності на гуртожиток за адресою: Адміральський проспект, 34А (колишня назва - проспект Патріса Лумумби) у м.Одеса до Фонду не зверталося. До переліку нерухомого майна, що передано у власність ВАТ Одестрансбуд , наданого цьому товариству листом Фонду від 19.07.2002р. №10-21-9264, зазначений вище гуртожиток не увійшов. Отже, як стверджує позивач, ВАТ Одестрансбуд не мав права відчужувати приміщення гуртожитку за адресою: м.Одеса, проспект Адміральський, 34 А, а тому спірне приміщення, площею 1842,6 кв.м., має бути повернуто у власність Держави в особі Фонду. Як вбачається із договору купівлі-продажу від 08.04.1996р. №45/1 між ВАТ Одестрансбуд та AT Український інноваційний банк , останній придбав нежитлове приміщення, загальною площею 1842,6 кв. м. за адресою: м. Одеса, проспект Адміральський, 34 А. Згідно з п.3 вказаного договору, нежитлове приміщення належить ВАТ Одестрансбуд на підставі рішення Виконкому Одеської міської ради народних депутатів № 926 від 19.11.1959р. та зареєстровано у Одеському міжміському бюро технічної інвентаризації під № 37 від 02.06.1995р. Позивач зазначає, що, як встановлено слідством у рамках кримінального провадження №12014160470004204, рішенням Виконкому Одеської міської ради народних депутатів №926 від 19.11.1959р. не надавалось право власності, а лише затверджувались акти державної приймальної комісії про приймання збудованих об`єктів. Із чого позивач дійшов висновку про те, що приміщення гуртожитку за адресою: м. Одеса, проспект Адміральський, 34, не передавалось у власність ВАТ Одестрансбуд , а залишалось у державній власності. 08.07.1996р. ОМБТІ, на підставі договору купівлі-продажу від 08.04.1996р. №45/1, видало реєстраційне свідоцтво АТ Український інноваційний банк на нежитлове чотириповерхове приміщення, загальною площею 1842,6кв.м. Також, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 20.02.2013р. внесено до Державного реєстру запис про реєстрацію права власності за Публічним акціонерним товариством "Український інноваційний банк" на нежитлову будівлю за адресою: м. Одеса, проспект Адміральський, 34А, а останній продав вказане майно ПП Альфін . Із викладеного позивач дійшов висновку про те, що договір купівлі-продажу від 08.04.1996р. №45/1 укладено з порушенням вимог вищевказаного законодавства, оскільки майно не могло бути відчужене без згоди його власника - держави в особі ФДМУ.

Відповідач - ВАТ Одестрансбуд проти позову заперечує, подав відзив на позов від 11.12.2020р. за вх.№33148/20, де вказує, що станом на даний час в кримінальному провадженні №1201416047000 відповідний обвинувальний вирок суду, який набрав законної сили, відсутній, отже факти встановлені досудовим слідством у вказаному кримінальному провадженні не мають преюдиціального значення при розгляді даної справи та обставини, що викладені у позові підлягають доказуванню у встановленому законом порядку; підстав звільнення від доказування позивачем не наведено.

Також відповідач вказує, що спірні правовідносини, щодо яких висунуто позовні вимоги до ВАТ Одестрансбуд , мали місце більш 24 років тому. Звертаючись до суду позивач посилається на письмові докази, які ним до матеріалів позову не надано, зокрема, неможливо самостійно перевірити, які документи додано до листів ФДМУ від 25.10.2018р. №10-15-21699, від 30.11.2018р. №10-15-24528, від 24.02.2020р. №10-15-36-02; перелік нерухомого майна, що передається у власність ВАТ Одестрансбуд , який затверджено заступником голови ФДМ України В. Васильєвим 19.07.2002р. тощо. З огляду на викладене, ВАТ Одестрансбуд зазначив, що надати повні та обгрунтовані пояснення по суті позовних вимог з урахуванням відсутності частини документів, на які посилається позивач, не вбачається можливим.

ВАТ Одестрансбуд зазначає, що договір купівлі-продажу від 08.04.1996р. №45/1 між ВАТ Одестрансбуд та АТ Український інноваційний банк укладався під час дії п.1.ч.1 ст.44 ЦК УРСР в редакції 1963 року, відповідно до якої угоди між юридичними особами повинні були укладатись у письмовій формі, яка не потребує нотаріального засвідчення. Єдина вимога до таких угод передбачена ч.2 ст.44 ЦК УРСР- це підписання угод особами, які їх укладають. Оспорюваний договір підписаний керівниками підприємств, що його уклали та скріплений печатками підприємств, а отже договір укладено у належній формі та відповідно до вимог чинного на час його укладення законодавства, із чого відповідач підстав для визнання його недійсним не вбачає. Відповідач також вказує, що на виконання умов договору купівлі-продажу, 08.04.1996р. ВАТ "Одестрансбуд" на підставі акту приймання-передачі передало АТ Український інноваційний банк нежилу будівлю загальною площею 1842,6 кв.м., яка є предметом зазначеного договору та знаходиться у м. Одесі по пр-ту Адміральському, 34А, збудовану у 1956 році. Згідно з абзацом першим пункту п.8.1. наказу Міністерства юстиції України від 03.06.2002р. №45/5 Про внесення змін до наказу Міністерства юстиції від 07.02.2002 року до створення Реєстру прав власності на нерухоме майно, реєстрація прав на нерухоме майно здійснюється шляхом ведення реєстрових книг, записи яких прирівнюються до даних Реєстру прав. У договорі купівлі-продажу від 08.04.1996р. №45/1 зазначено, що спірна будівля ВАТ Одестрансбуд зареєстрована у ОМБТІ 02.06.1995р. під №37, тобто після приватизації ДП Одестрансбуд шляхом перетворення у ВАТ Одестрансбуд у 1993 році на підставі наказу ФДМУ №5-ПП від 26.05.1993р. Відповідач вважає, що відсутність спірної будівлі у переліку майна, яке не увійшло до статутного капіталу у процесі приватизації, але залишилось на його балансі підтверджується листами ФДМУ, що надані Позивачем від 25.10.2018р. №10-15-21699, від 30.11.2018р. №10-15-24528, від 24.02.2020р. №10-15-36-02. Також, за твердженням відповідача, ФДМУ підтверджує, що вартість спірної будівлі була врахована при визначенні статутного капіталу ВАТ Одестрансбуд . Виходячи з викладеного, ВАТ Одестрансбуд дійшов висновку про те, що спірне майно увійшло до складу майна, що увійшло до статутного фонду корпоратизованого підприємства та у відповідності до ст.12 Закону України "Про господарські товариства", а саме, товариство є власником: майна, переданого йому засновниками і учасниками у власність; продукції, виробленої товариством в результаті господарської діяльності; одержаних доходів; іншого майна, набутого на підставах, не заборонених законом; ст.ст.21, 26 Закону України "Про власність", що право колективної власності виникає на підставі, зокрема в результаті перетворення державних підприємств в акціонерні та інші товариства; об`єктами права власності господарського товариства, що є юридичною особою, є грошові та майнові внески його членів, а також майно, набуте внаслідок господарської діяльності, та інше майно, придбане на підставах, не заборонених законом (в редакціях, що були чинними на момент спірних правовідносин).

Також відповідач вказує, що додана до матеріалів позову Розшифровка об`єктів нерухомості, які не увійшли до статутного фонду Відкритого акціонерного товариства транспортного будівництва Одестрансбуд , не містить дати її складання. Перелік нерухомого майна, що передається у власність ВАТ Одестрансбуд , який затверджено заступником голови ФДМ України В. Васильєвим, у матеріалах справи відсутній взагалі, навіть у додатках в позовній заяві не значиться, та прокурор не обґрунтував, яким чином впливає документ, складений у 2002 році, майже через шість років, на предмет спору у справі щодо визнання недійсним договору від 08.04.1996р.

ВАТ Одестрансбуд зазначає, що прийняття рішення про державну реєстрацію прав є виключно дискреційним повноваженням органу, який здійснював державну реєстрацію, яке ним виконується на підставі документів, поданих йому заявником. Порушення державної реєстрації є підставою для оскарження дій чи бездіяльності цього органу або його посадових осіб, які на думку позивача допустили такі порушення, також не додано доказів такого оскарження, встановлення факту таких порушень та відповідне правове обґрунтування. Також відповідач вказує, що посилання прокурора на те, що спірне приміщення вибуло з володіння держави незаконно, діями відповідачів порушено право власності держави на вказане майно, що тягне за собою право власника, у даному випадку держави в особі ФДМУ, витребувати його у добровільного набувача, є безпідставними, оскільки документів, що підтверджують право власності держави в особі ФДМУ на спірне майно до суду не подано, зазначено, що в матеріалах інвентаризаційної справи, яка знаходиться в КП Бюро технічної інвентаризації ОМР на об`єкт по пр-ту Адміральському, 34А, правовстановлюючі документи відсутні.

Одночасно, відповідач відмічає, що у договорі купівлі-продажу від 08.04.1996р. №45/1 між ВАТ Одестрансбуд та АТ Український інноваційний банк предметом зазначено нежитлову будівлю, що розташована в м. Одесі по проспекту Адміральському, 34-а, загальною площею 1842,6кв.м. Доказів того, що за договором купівлі-продажу від 08.04.1996р. №45/1 відчужувався гуртожиток, який перебував у державній власності, до справи не надано, виходячи із змісту позовної заяви, відповідач вбачає, що прокурор не може визначитись із статусом спірного нерухомого майна.

Крім того, ВАТ Одестрансбуд вважає, що прокурором не доведено обставин не здійснення захисту інтересів держави у вигляді усвідомленої пасивної поведінки уповноваженого суб`єкта владних повноважень Фонду державного майна України, окрім того, не доведено відсутність у Фонду наміру захищати інтереси держави, причин неподання Фондом відповідного позову до суду. Прокурором також не подано доказів щодо проведення будь-яких заходів, спрямованих на встановлення бездіяльності посадових осіб Фонду державного майна України з приводу неналежного захисту інтересів держави або притягнення таких осіб до відповідальності.

Відповідач - ПП Альфін проти позову заперечує, подав до справи відзив на позов від 14.12.2020р. за вх.№33228/20, де зауважує, що до матеріалів судової справи чомусь не долучено прокурором додатки до листів ФДМУ від 25.10.2018р. та від 30.11.2018р. Відповідно до відомостей, внесених регіональними відділеннями Фонду до ШПС ЕТАП-Майно , інформація про зазначений об`єкт, відсутня, із чого відповідач вбачає, що Фонду недостатньо матеріалів для звернення до суду за захистом своїх порушених прав, що підтверджують державну власність нерухомого майна, розташованого за адресою: м. Одеса, проспект Адміральський, 34А. Відповідач вважає, що прокурор навмисно вводить суд в оману, вказуючи у своїй позовній заяві про те, що підставою представництва інтересів держави в суді є те, що Фонд державного майна України позбавлений можливості на звернення до суду із позовною заявою, навмисно уникаючи причини відсутності такої можливості, адже, Фондом державного майна України чітко висловлено свою позицію щодо відсутності підстав для такого звернення, оскільки у ФДМУ недостатньо матеріалів, що підтверджують державну власність нерухомого майна, що знаходиться за адресою: м. Одеса, проспект Адміральський, 34А.

Відповідач вказує на те, що прокурор посилається на затверджений заступником голови ФДМ України В. Васильєвим 19.07.2002р. Перелік нерухомого майна, що передається у власність ВАТ Одестрансбуд , але до справи його не подав. Відповідач зазначає, що своїм листом від 19.07.2002р. №10-21-9264 ФДМ України надав Перелік нерухомого майна, що передається у власність Одестрансбуд , станом на 1993 рік, тобто, листом Заступника Голови Фонду Васильєва В. зазначено про підтвердження права власності на нерухоме майно, передане до статутного фонду ВАТ ТБ Одестрансбуд станом на 1993 рік, фактично на час, коли ДП Одестрансбуд було перетворено у ВАТ ТБ Одестрансбуд , тоді як право власності на приміщення за адресою: м. Одеса, Адміральський проспект, 34-А, у ВАТ ТБ Одестрансбуд виникло після реєстрації в ОМБТІ у 1995 році, а відтак, відповідне майно на той час і не могло бути включено до переліку об`єктів нерухомості.

На думку ПП Альфін , наданий прокурором до матеріалів справи Перелік об`єктів, які не увійшли до статутного фонду ВАТ Одестрансбуд , підписаний першим заступником голови правління ВАТ Одестрансбуд Жовтим П.Ф., взагалі не містить обов`язкового реквізиту документу - дати його складання, тому відповідачу не зрозуміло, які саме обставини справи, на думку позивача, та на який період часу він міг би довести чи спростувати. Прокурор вказує самостійно за текстом позовної заяви, що на вимогу прокуратури Малиновського району м. Одеси надати реєстраційне посвідчення на приміщення за адресою: м. Одеса, проспект Адміральський, 34А, КП БТІ Одеської міської ради повідомило, що в матеріалах інвентаризаційної справи на об`єкт по Адміральському проспекту, 34А, правовстановлюючі документи відсутні - проте не долучає до матеріалів справи самого тексту відповіді КП БТІ Одеської міської ради з невідомих відповідачу причин. Водночас, всупереч наведеному прокурор долучає до матеріалів справи Реєстраційне посвідчення, видане КП БТІ Одеської міської ради 08.07.1996р. вже після укладення сторонами оспорюваного договору відчуження нерухомого майна №45/1 від 08.04.1996р., тоді як КП БТІ Одеської міської ради ніби-то вказало, що правовстановлюючі документи відсутні.

Зауважує і відповідач на тому, що прокурором робляться припущення щодо обставин, установлених досудовим слідством, за відсутності вироку, який набув законної сили.

ПП Альфін вважає, що на підставі Рішення Виконкому Одеської міської ради депутатів №926 від 19.11.1959р., яке було зареєстроване в ОМБТІ №37 від 02.06.1995р., приміщення, яке знаходиться в м. Одесі по проспекту Адміральському, 34-А, належало ВАТ ТБ Одестрансбуд на праві приватної власності, про що свідчить п.3 договору купівлі-продажу №45/1 від 08.04.1996р. Тобто, на думку відповідача, набуття права власності повністю відповідає вимогам закону, який діяв на той час. а саме - п.23 Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української PCP, затвердженої заступником Міністра комунального господарства Української PCP 31.01.1966р., погодженої заступником Голови Верховного суду Української PCP 15.01.1966р., оскільки Рішення виконавчого комітету місцевої Ради депутатів трудящих про перехід у власність державі безхазяйного будинку та про зарахування його на баланс або передачу державній установі, підприємству чи організації, є в переліку правовстановлюючих документів, на підставі яких провадилася реєстрація будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української PCP. ПП Альфін вбачає, що голова ВАТ ТБ Одестрансбуд Рогозін В.З., відповідно до Статуту мав повноваження на відчуження відповідного нерухомого майна, відтак абсолютно законно, діючи від імені ВАТ ТВ Одестрансбуд , згідно договору купівлі-продажу №45/1 від 08.04.1996р., відчужив нежитлову будівлю, яка знаходиться в м. Одесі по проспекту Адміральському, 34-А. За твердженням відповідача, прокурор навмисно не вказав про відповідну реєстрацію приміщення в Одеському міському бюро технічної інвентаризації під №37 від 02.06.1995р. Відповідач звертає увагу суду на те, що факт реєстрації права власності на нежитлову будівлю, яка знаходиться в м. Одесі по проспекту Адміральському, 34-А, в ОМБТІ під №37 від 02.06.1995р. (тобто завчасно до моменту вчинення оспорюваного правочину) - прокурором не оспорюється та під сумнів не ставиться.

Також ПП Альфін повідомляє про наступні обставини. 10.01.2018р. старший слідчий Малиновського ВП Євдошенко О.В. за погодженням з прокурором Суліма С.Ю. звернувся до слідчого судді з клопотанням у кримінальному провадженні №12014160470004204 від 15.05.2014р. про тимчасовий доступ до речей і документів, які згадувалися вище, а саме до оригіналів документів, підписаних колишнім головою правління ВАТ ТБ Одесатрансбуд , датованих 1996 року, які перебувають у володінні ВАТ ТБ Одесатрансбуд для проведення почеркознавчої експертизи. 19.01.2018р. суддя Іщенко О.В. задовольнив вищевказане клопотання про доступ до речей і документів. За отриманими документами було проведено почеркознавчу експертизу. Висновок експерта Головкіна К.В. №74-11 від 04.06.2018р. спростував сумніви слідчого щодо підробки підписів у документах, а саме у договорі купівлі продажу №45/1 від 08.04.1996р. та в акті прийому передачі від 08.04.1996р. Експерт Головкін К.В. у вищевказаному висновку зазначив: Підпис від імені Рогозіна В.З. в графі Председатель Правления Рогозин В.З. в Договор купли-продажи №45/1 от 08 апреля 1996 г. виконаний самим ОСОБА_1 .

Крім того, ПП Альфін просить суд врахувати обставини, які, на його думку, мають преюдиційне значення для розгляду справи, а саме. Ухвалою слідчого судді Малиновського районного суду м. Одеси від 11.09.2018р. було відмовлено у задоволенні клопотання старшого слідчого Малиновського ВП м.Одеси ГУНП в Одеській області Євдошенко О.В. про арешт майна, а саме нежитлової будівлі, розташованої за адресою: м.Одеса, проспект Адміральський, 34-А, загальною площею 2415,5 кв.м., у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12014160470004204 від 15.05.2014р. за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст. 190 КК України. Не погодившись із зазначеною ухвалою слідчого судді, ПП Альфін подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання слідчого з відповідним обґрунтуванням та викладенням мотивувальної частини ухвали відповідно до положень статей 170-173 КПК України. За текстом рішення суду ( https://reyestr.court.gov.ua/Review/76976365 ), яке набуло чинності, встановлено: В ході досудового розслідування, встановлено, що відповідно до відповіді з Фонду державного майна України №10-21-16159 від 24 листопада 2014 року, відкрите акціонерне товариство транспортного будівництва Одестрансбуд створено в процесі приватизації державного підприємства Одеський спеціалізований трест транспортного будівництва Одестрансбуд відповідно до Законів України Про приватизацію державного майна . Про господарські товариства , та наказу Фонду від 26.05.1993 №5-ПП Про затвердження плану приватизації і перетворення державного підприємства Одестрансбуд у відкрите акціонерне товариство. На звернення ВАТ Одестрансбуд від 05.07.2002р. №01-341, від 10.07.2002р. №01-347 та від 17.07.2002р. №01-357 Фонд здійснив підтвердження права власності на нерухоме майно, передане до статутного фонду акціонерного товариства, та листом від 19 липня 2002 №10-21-9264 надав Перелік нерухомого майна, що передається у власність Одестрансбуд . На підставі Рішення Виконкому Одеської міської ради депутатів №926 від 19 листопада 1959 року, яке було зареєстроване в Одеському міському бюро технічної інвентаризації під №37 від 02.06.1995р., приміщення, яке знаходиться в м.Одесі по проспекту Адміральському, 34-А належало ВАТ ТБ Одестрансбуд на праві приватної власності, про що свідчить п.3 договору купівлі-продажу №45/1 від 08.04.1996р. Тобто, набуття права власності повністю відповідає вимогам закону, який діяв на той час, а саме - п.23 Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української PCP, затвердженої заступником Міністра комунального господарства Української PCP 31.01.1966р., погоджено заступником Голови Верховного суду Української PCP 15.01.1966р., оскільки Рішення виконавчого комітету місцевої Ради депутатів трудящих про перехід у власність державі безхазяйного будинку та про зарахування його на баланс або передачу державній установі, підприємству чи організації, є в переліку правовстановлюючих документів, на підставі яких провадилася реєстрація будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української PCP. Голова ВАТ ТБ Одестрансбуд , відповідно до Статуту мав повноваження на відчуження відповідного нерухомого майна, відтак абсолютно законно, діючи від імені ВАТ ТБ Одестрансбуд , згідно договору купівлі-продажу №45/1 від 08.04.1996р., відчужив нежитлову будівлю, яка знаходиться в м.Одесі по проспекту Адміральському, 34-А. .

Поряд із цим, ПП Альфін вказує, що прокурор, посилаючись на порушення на момент вчинення правочину ВАТ Одестрансбуд положень ст.48 ЦК УРСР, взагалі не вказує, які саме вимоги закону було порушено внаслідок укладення даного правочину. Прокурор вказує, що ВАТ Одестрансбуд не мав права відчужувати спірне нежитлове приміщення, оскільки при державній реєстрації порушено вимоги п.п.б) п.2.2. Правил державної реєстрації об`єктів нерухомого майна, що знаходяться у власності юридичних та фізичних осіб. Ці Правила державної реєстрації об`єктів нерухомого майна, що знаходяться у власності юридичних та фізичних осіб, затверджені Наказом Державного комітету України по житлово- комунальному господарству №56 від 13.12.1995р., а реєстрація права власності на нежитлову будівлю, яка знаходиться в м. Одесі по проспекту Адміральському, 34-А, відбулась в Одеському міському бюро технічної інвентаризації під №37 від 02.06.1995р., тобто, право власності на будівлю було взагалі зареєстровано до того як набули чинності правила, на порушення яких посилається прокурор.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 15.04.2020р. (суддя Літвінов С.В.), залишеною без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.06.2020р., позовну заяву Заступника керівника Одеської місцевої прокуратури №2 та додані до неї документи, а також заяву про забезпечення позову повернуто заявнику на підставі п.4 ч.5 ст.174 ГПК України.

Постановою Верховного Суду від 12.10.2020р. скасовано постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.06.2020 р. та ухвалу Господарського суду Одеської області від 15.04.2020р. у справі №916/1033/20, справу направлено на новий розгляд до Господарського суду Одеської області.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.11.2020 р. суддею ЛітвіновимС.В. заявлено самовідвід від розгляду справи № 916/1033/20.

Ухвалою суду від 16.11.2020р. суддею Лічман Л.В. прийнято позовну заяву вх.№1070/20 від 13.04.2020р. до розгляду та відкрито провадження у справі №916/1033/20 за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання суду.

Ухвалою від 28.12.2020р. (суддя Лічман Л.В.) передано справу №916/1033/20 за виключною підсудністю до Господарського суду Луганської області.

Постановою Південно-Західного апеляційного господарського суду від 18.02.2021р. ухвалу Господарського суду Одеської області від 28.12.2020р. про передачу справи №916/1033/20 за виключною підсудністю до Господарського суду Луганської області скасовано, справу № 916/1033/20 направлено для продовження розгляду до Господарського суду Одеської області.

26.02.2021 р. матеріали справи № 916/1033/20 повернуто до Господарського суду Одеської області та передано на розгляд судді Лічману Л.В.

Ухвалою від 26.02.2021р. суддя Лічман Л.В. заявив самовідвід від розгляду справи №916/1033/20 за позовом Заступника керівника Одеської місцевої прокуратури №2 в інтересах держави в особі Фонду державного майна України до відповідачів: Публічного акціонерного товариства ,,Українська інноваційна компанія» , Відкритого акціонерного товариства транспортного будівництва ,,Одестрансбуд» , Приватного підприємства ,,Альфін» про визнання недійсним договору купівлі-продажу та витребування майна.

За розпорядженням керівника апарату Господарського суду Одеської області №40 від 26.02.2021р. справу №916/1033/20 піддано повторному автоматизованому розподілу між суддями, за результатами якого справу розподілено на суддю Малярчук І.А., про що свідчить протокол повторного автоматизованого розподілу від 26.02.2021р.

Поряд із цим згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 01.03.2021р. наявну у справі заяву прокурора про забезпечення позову розподілено на суддю Малярчук І.А.

Ухвалою суду від 01.03.2021р. прийнято справу №916/1033/20 до провадження на стадії відкриття провадження по справі, призначено підготовче засідання суду на 31.03.2021р. о 10год.30хв., призначено до розгляду заяву про забезпечення позову у судовому засіданні на 03.03.2021р. о 12год.30хв.

Ухвалою суду від 03.03.2021р. відмовлено у задоволенні заяви Заступника керівника Одеської місцевої прокуратури №2 від 13.04.2020р. за вх.№2-752/20 про забезпечення позову.

Судове засідання 31.03.2021р. не відбулось, у зв`язку з перебуванням судді МалярчукІ.А. у відпустці з 19.03.2021р. по 02.04.2021р. через контакт із особою, яка захворіла на Covid-19.

Ухвалою суду від 05.04.2021р. призначено підготовче засідання суду на 26.04.2021р. об 11год.:00хв.

У судовому засіданні 26.04.2021р. оголошено протокольну ухвалу про перерву до 17.05.2021р. о 14год.30хв., продовження строку проведення підготовчого провадження до 31.05.2021р.

Ухвалою суду від 26.04.2021р. задоволено клопотання ВАТ «Одестрансбуд» від 22.12.2020р. за вх.№34332/20 про витребування доказів, витребувано від Малиновського районного суду м. Одеси завірену належним чином копію матеріалів справи №521/12745/18 за клопотанням сторони обвинувачення про арешт нерухомого майна за адресою: м. Одеса, Адміральський проспект, 34-А, за матеріалами досудового розслідування внесеного до ЄРДР за №12014160470004204 від 15.05.2014 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 190 КК України.

На виконання ухвали суду від 26.04.2021р. від Малиновського районного суду м. Одеси за супровідним листом вх.№14491/21 від 28.05.2021р. надійшли матеріали запитуваної судової справи.

У судовому засіданні 17.05.2021р. оголошено протокольну ухвалу про перерву до 31.05.2021р. о 12год.30хв.

Ухвалою суду від 31.05.2021р. задоволено клопотання ПП «Альфін» від 27.05.2021р. за вх.№14308/21 про витребування доказів, витребувано від КП «Бюро технічної інвентаризації» Одеської міської ради (код ЄДРПОУ 03350290, 65048, м.Одеса, вул. Троїцька, 25) відомості, які містяться в електронному реєстрі КП «Бюро технічної інвентаризації» Одеської міської ради (реєстрі прав власності на нерухоме майно, який є архівною складовою Державного реєстру речових прав на нерухоме майно) щодо реєстрації прав власності на об`єкт нерухомого майна, а саме приміщення за адресою: м.Одеса, проспект Адміральський, 34-А у період із початку строку дії реєстру по 31.12.2012р.; закрито підготовче провадження по справі №916/1033/20, призначено справу до розгляду по суті у судовому засіданні на 01.06.2021р. об 11год.00хв.

Ухвалою суду від 01.06.2021р. відкладено розгляд справи на 18.06.2021р. о 10год.40хв.

У судовому засіданні 18.06.2021р. оголошено протокольну ухвалу про перерву до 30.06.2021р. о 15год.20хв.

Заяви сторін про ознайомлення з матеріалами справи від 26.05.2021р. за вх.№14169/21, від 15.06.2021р. за вх.№16246/21, про долучення доказів від 18.06.2021р. за вх.№16607/21 судом задоволені.

Заява ПАТ Український інноваційний банк від 21.12.2020р. за вх.№33998/20 про залучення його до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору задоволенню судом не підлягає, як така, що не містить обґрунтування яким чином рішення у даній справі може вплинути на права та/або обов`язки ПАТ Український інноваційний банк щодо однієї зі сторін спору.

Зміст спірних правовідносин, фактичні обставини справи та докази, на підставі яких судом встановлені обставини справи :

Згідно з наказом ФДМУ №5-ПП від 26.05.1993р. Про затвердження плану приватизації і перетворення державного підприємства Одестрансбуд у відкрите акціонерне товариство затверджено план приватизації державного підприємства "Одестрансбуд", перетворено державне підприємство "Одестрансбуд» у відкрите акціонерне товариство.

16.03.1994р. ФДМУ затверджено акт оцінки вартості цілісного майнового комплексу ВАТ транспортного будівництва Одестрансбуд . Під №180 у акті оцінки вартості вказано гуртожиток за адресою пр. П. Лумумби, 34а.

Між тим, наявна у справі розшифровка об`єктів нерухомості, які не увійшли до статутного фонду ВАТ транспортного будівництва Одестрансбуд не містить гуртожиток із адресою - пр. П. Лумумби, 34а (інвентарний номер 180), а містить лише житлові будинки по пр. П. Лумумби, 34, 34г, 36 (інвентарні номери 160, 161, 162).

Згідно наявного в копіях матеріалів справи №521/12745/18 листа ФДМУ №10-21-16159 від 2014 року та доданого до нього Переліку нерухомого майна, що передається у власність ВАТ Одестрансбуд , будівля гуртожитку по пр-ту Адміральський (Патріса Лумумби), 34 а, у власність ВАТ Одестрансбуд не передавалась.

08.04.1996р. між ВАТ транспортного будівництва Одестрансбуд (продавець), в особі голови правління Рогозіна В.З., та АТ Український інноваційний банк (покупець) було укладено договір купівлі-продажу №45/1, за умовами якого продавець продав, а покупець купив нежитлову будівлю, розташовану у м. Одесі, по пр. Адміральському, 34а, що має стіни із цегли, 4 поверхи, загальну площу 1842,6кв.м. Будівля належить ВАТ Одестрансбуд на підставі рішення виконкому ОМР народних депутатів №926 від 19.11.1959р. та зареєстровано у ОМБТІ під №37 від 02.06.1995р. Нежитлову будівлю продано за національну валюту України в сумі, що еквівалентна 105000 доларів США за курсом НБУ на день проведення платежу. Цю суму покупець зобов`язується перерахувати протягом 5 банківських днів з дня підписання цього договору безготівковим шляхом на розрахунковий рахунок продавця в ОРУ АК Промінвестбанку . Продавець зобов`язується передати, а покупець прийняти у власність нежитлову будівлю в день надходження на розрахунковий рахунок покупця грошових коштів, вказаних у п.5 цього договору, про що має бути складений акт приймання-передачі. Будівля передається вільною. Право власності на нежитлову будівлю покупець набуває з дня надходження грошових коштів продавцю та підписання акту приймання-передачі нежитлової будівлі. У випадку пред`явлення третьою особою прав на нежитлову будівлю продавець зобов`язується вирішити за свій рахунок всі питання, що виникнуть у взаємовідносинах зі стороною та залишити будівлю у власності покупця. Якщо вимоги третьої особи, що стосуються права власності на будівлю, будуть задоволені у встановленому порядку, продавець зобов`язується повернути покупцю отримані грошові кошти в національній валюті України в сумі, еквівалентній 105000доларів США за курсом НБУ на день здійснення повернення грошових коштів, а також понесені витрати на його ремонт в аналогічному розрахунку та штраф у розмірі 10% вартості нежитлової будівлі. Всі ці розрахунки мають бути здійснені протягом 5 банківських днів з моменту визнання недійсним цього договору. У відповідності до ст.227 ЦК України цей договрі підлягає реєстрації в ОМБТІ (п.п.1, 2, 3, 5, 6, 7, 9, 11 договору купівлі-продажу).

Фактично майно, що визначене у договорі №45/1 від 08.04.1996р., передано за актом приймання-передачі від 08.04.1996р., підписаним ВАТ Одестрансбуд та АТ Український інноваційний банк .

Відповідно до реєстраційного посвідчення від 08.07.1996р. за АТ Український інноваційний банк зареєстровано нежитлову 4-поверхову будівлю, пл.1842,6кв.м. по пр. Адміральський, 34А, на підставі договору купівлі-продажу №45/1 від 08.04.1996р.

За договорами купівлі-продажу від 20.02.2013р., укладеними між ПАТ Український інноваційний банк (продавець) та ПП Альфін (покупець), нежитлова будівля пл.1842,6кв.м. по пр. Адміральський, 34А, була продана останньому за 6577200грн.

23.05.2014р. ТОВ Будексперт-Т виготовлено технічний паспорт на нежитлову будівлю по пр. Адміральський, 34А на замовника - ПП Альфін .

Згідно постанови Одеської місцевої прокуратури №2 від 30.08.2018р. кримінальне провадження №12014160470004204 від 15.05.2014р. щодо ОСОБА_1 , за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.190 КК України - закрито з підстав смерті підозрюваного.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта №236670021 від 11.12.2020р. за ПП Альфін зареєстровано нежитлову будівлю, загальною площею 2415,5кв.м., розташовану за адресою: м. Одеса, пр-т Адміральський, 34А.

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №122430809 від 02.05.2018р. земельна ділянка за адресою: м. Одеса, пр-т Адміральський, 34А, кадастровий номер 5110137300:56:001:0026, площею 0,1114га, належить на праві комунальної власності територіальній громаді м. Одеси, перебуває у користуванні ПП Альфін на праві оренди, що виникло за договором оренди землі від 02.11.2017р.

Згідно листа КП БТІ ОМР №3606 від 16.06.2021р. станом на 31.12.2012р. право власності на нежитлову чотирьох поверхову споруду загальною площею 1842,6 кв.м. по пр. Адміральському, будинок №34-А в місті Одесі було зареєстровано: з 02.06.1995р. по 08.07.1996р. за ВАТ Транспортного Будівництва «Одестрансбуд» , на підставі рішення Виконкому Одеської міської ради № 926 від 19.11.1959р. (запис в реєстровій книзі 1 неж- стор.34 - р.№37); з 08.07.1996р. та станом на 31.12.2012 за АТ «Український Інноваційний Банк» (м. Київ), на підставі договору купівлі-продажу № 45/1 складеного 08.04.1996р. між ВАТ Транспортного Будівництва «Одестрансбуд» та АТ «Український Інноваційний Банк» (м. Київ), (запис в реєстровій книзі 1 неж стор.121 - р.№ 37).

Також в матеріалах справи наявна копія рішення виконкому Одеської міської ради депутатів трудящих №926 від 19.11.1959р. Про затвердження актів Державної комісії по прийманню у введення в експлуатацію закінчених будівництвом будівель , із якої вбачається, що гуртожиток по пр. П. Лумумби, 34, введено в експлуатацію у 1959році.

Наявне у справі рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №1485 від 10.08.2020р. Про продовження процедури виведення ПАТ Укрінбанк з ринку і призначення уповноваженої особи , Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на 16.11.2020р. вказують на те, що ПАТ Українська інноваційна компанія та ПАТ Український інноваційний банк це одна юридична особа, що має код ЄДРПОУ 05839888. Зазначена юридична особа одночасно перебуває у процедурі ліквідації як банк та у процедурі банкрутства (справа №913/266/20).

Розглянувши матеріали справи, оцінивши пояснення прокурора, представника позивача, відповідачів, їх мотивовану оцінку кожного аргументу щодо наявності підстав для задоволення чи відмови у позові, проаналізувавши нижченаведені норми чинного законодавства, суд дійшов наступних висновків.

Згідно із частиною 3 статті 4 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Законом України від 02.06.2016р. №1401-VIII "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)", який набрав чинності 30.09.2016р., до Конституції України внесені зміни, а саме Конституцію доповнено статтею 131 1 , пункт 3 частини 1 якої передбачає, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Відповідно до положень частин 3, 4 статті 53 ГПК України (у редакції, чинній на час звернення прокурора з позовом) у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Питання про представництво інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України "Про прокуратуру", яка визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень. У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.06.2019р. у справі №587/430/16-ц зазначила, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві (заяві) самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача. Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.05.2020р. у справі №912/2385/18 зазначила, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо. Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим. Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Як вбачається з матеріалів справи, 07.09.2018р. листом № (16-89) 9806-18вих прокурор звертався до ФДМ України у якому зазначив про те, що прокуратурою вирішується питання щодо пред`явлення позову в інтересах держави про визнання недійсним договору купівлі-продажу та витребування нежитлового приміщення за адресою: м. Одеса, проспект Адміральський, 34 А (раніше - Патріса Лумуби). Водночас прокурор просив ФДМ України надати інформацію щодо належності цього приміщення та копії підтверджуючих документів. Також листами від 02.11.2018р. № (16-89) 11839-18вих та від 10.01.2020р. №209вих-20 прокурор звертався до ФДМ України з подібними запитами та повідомленнями про незаконне вибуття зазначеного нерухомого майна з державної власності. У листі від 10.01.2020р. №209вих-20 прокурор повідомив ФДМ України про те, що у разі бездіяльності компетентного органу щодо захисту державних інтересів, він буде зобов`язаний самостійно вжити заходів представницького характеру на підставі статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

Таким чином, вважаючи надання прокурором розумного строку для вжиття ФДМУ заходів щодо здійснення самостійного представництва інтересів держави у даній справі та звернення до суду із позовом як компетентний орган, суд вбачає належним звернення прокурором до суду із даним позовом.

Положення ст.202 ЦК України передбачають, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.627, ч.1 ст.628 ЦК України).

Статтею 655 Цивільного Кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.ч.1, 2, 3, 5 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Положеннями ч.ч.1, 2, 3 ст.215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Положення п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 6.11.2009р. №9 звертають увагу судів на те, що угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом. Отже, в кожній справі про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.

Угодами визнаються дії громадян і організацій, спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав або обов`язків. Угоди можуть бути односторонніми і дво- або багатосторонніми (договори). Угоди можуть укладатись усно або в письмовій формі (простій чи нотаріальній) (ст.41, ч.1 ст.42 ЦК УРСР, в редакції на момент укладення спірного правочину).

Відповідно до ст.48 ЦК УРСР недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону, в тому числі ущемлює особисті або майнові права неповнолітніх дітей. По недійсній угоді кожна з сторін зобов`язана повернути другій стороні все одержане за угодою, а при неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість у грошах, якщо інші наслідки недійсності угоди не передбачені законом.

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках (ст.387, ч.ч.1, 2, 3ст.388 ЦК України).

Як було визначено у ч.2 ст.3 ЗУ Про приватизацію майна державних підприємств (в редакції станом на дату приватизації ДП Одестрансбуд ), його дія не поширюється на: приватизацію об`єктів державного земельного та житлового фондів, а також об`єктів соціально-культурного призначення, за винятком тих, які належать підприємствам, що приватизуються.

Згідно ч.9 ст.8 Закону України Про приватизацію державного житлового фонду (в редакції станом на 1994 рік) державний житловий фонд, який знаходиться у повному господарському віданні або оперативному управлінні державних підприємств, організацій та установ, за їх бажанням може передаватись у комунальну власність за місцем розташування будинків з наступним здійсненням їх приватизації органами місцевої державної адміністрації та місцевого самоврядування згідно з вимогами цього Закону. В разі банкрутства підприємств, зміни форми власності або ліквідації підприємств, установ, організацій, у повному господарському віданні яких перебуває державний житловий фонд, останній (крім гуртожитків) одночасно передається у комунальну власність відповідних міських, селищних, сільських Рад народних депутатів . Нежилі приміщення житлового фонду, які використовуються підприємствами торгівлі, громадського харчування, житлово-комунального та побутового обслуговування населення на умовах оренди, передаються у комунальну власність відповідних міських, селищних, сільських Рад народних депутатів. Порядок передачі житлового фонду, що перебував у повному господарському віданні підприємств, установ чи організацій, у комунальну власність визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст.4 Житлового кодексу УРСР (в редакції станом на 1994р.) жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях, що знаходяться на території Української РСР, утворюють житловий фонд. Житловий фонд включає: жилі будинки і жилі приміщення в інших будівлях, що належать державі (державний житловий фонд); жилі будинки і жилі приміщення в інших будівлях, що належать колгоспам та іншим кооперативним організаціям, їх об`єднанням, профспілковим та іншим громадським організаціям (громадський житловий фонд); жилі будинки, що належать житлово-будівельним кооперативам (фонд житлово-будівельних кооперативів); жилі будинки (частини будинків), квартири, що належать громадянам на праві приватної власності (приватний житловий фонд).

Так, 07.12.1995р. набрала чинності Постанова КМУ №891 від 06.11.1995р., якою затверджено Положення про порядок передачі в комунальну власність загальнодержавного житлового фонду, що перебував у повному господарському віданні або в оперативному управлінні підприємств, установ та організацій. Згідно до п.п.1, 2 вказаного Положення, воно визначає порядок передачі в комунальну власність загальнодержавного житлового фонду, що перебував у повному господарському віданні або в оперативному управлінні підприємств, установ та організацій (далі - відомчий житловий фонд), у разі банкрутства, зміни форми власності або ліквідації цих підприємств, установ та організацій. Передача в комунальну власність відомчого житлового фонду в інших випадках здійснюється в такому ж порядку з дотриманням вимог абзацу першого пункту 4 статті 33 Закону України "Про підприємства в Україні". Передачі в комунальну власність підлягають житлові будинки відомчого житлового фонду (крім гуртожитків).

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.ч.1, 2 ст.73, ч.ч.ч.1, 3 ст.74 ГПК України).

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.2 ст.76, ч.1 ст.77, ч.ч.1, 2 ст.79 ГПК України).

Передачі у комунальну власність не підлягали гуртожитки до внесення у 2004 році змін у Постанову КМУ №891 від 06.11.1995р., які набрали чинності 08.06.2004р.

Між тим, як свідчить КП БТІ ОМР, спірне майно було зареєстровано за ВАТ Одестрансбуд 02.06.1995р. Як підставу реєстрації права власності КП БТІ ОМР вказало рішення Виконкому Одеської міської ради №926 від 19.11.1959р.

Однак, наявна в матеріалах справи копія рішення виконкому Одеської міської ради депутатів трудящих №926 від 19.11.1959р. Про затвердження актів Державної комісії по прийманню у введення в експлуатацію закінчених будівництвом будівель , вказує на введення в експлуатацію 28.10.1959р. гуртожитку на 240 людей Одестрансбуду Міністерства транспортного будівництва СРСР по Адміральській, 34. Копія вказаного рішення не є досить якісною, але дозволяє встановити, що адреса об`єкта не містить літери А .

Одночасно у наданій ФДМУ Розшифровці об`єктів нерухомості, які не увійшли до статутного фонду ВАТ ТБ Одестрансбуд , будівля по пр. П. Лумумби (Адміральський), 34, вказана як - житловий будинок.

У передприватизаційному зведеному переліку об`єктів ДП Одестрансбуд , що складений та засвідчений останнім, містяться дві будівлі: житловий будинок по пр. П. Лумумби, 34А та 34 окремо.

Так, оскільки підставою для реєстрації права власності будівлі по Лумумби, 34а стало рішення Виконкому Одеської міської ради №926 від 19.11.1959р., яке містить затвердження введення в експлуатацію будівлі за зовсім іншою адресою - Лумумби, 34, то така реєстрація права власності об`єкта за ВАТ Одестрансбуд є незаконною, оскільки така будівля міститься у Розшифровці об`єктів нерухомості, які не увійшли до статутного фонду ВАТ ТБ Одестрансбуд , звідси, підстав для її реєстрації не вбачається, як не вбачається підстав реєстрації права на іншу будівлю (34А), яку рішення виконкому №926 від 19.11.1959р. взагалі не містить.

Крім того, сторони не надали суду докази щодо того, яким чином гуртожиток перетворився на нежитлову будівлю та яким чином його адресу було змінено з 34 на 34А .

Таким чином, незаконна реєстрація права власності ВАТ ТБ Одестрансбуд на нежитлову чотириповерхову споруду загальною площею 1842,6 кв.м. по пр. Адміральському, будинок №34-А в місті Одесі не спричинила до появи у останнього права власності на вказане майно.

Поряд із цим матеріали справи не містять доказів будівництва гуртожитку по пр. Адміральському, 34А, за рахунок державних коштів, як і не містять інших доказів належності цього майна державі на праві власності.

Звідси, суд доходить висновку про недоведеність прокурором та позивачем порушення спірним правочином прав та інтересів держави, позаяк, відмовляє у задоволенні позовних вимог про: визнання недійсним договору купівлі-продажу №45/1 від 08.04.1996р. нежитлового приміщення, загальною площею 1842,6 кв.м. за адресою: м.Одеса, проспект Адміральський, 34А, укладеного між ВАТ "Одестрансбуд" та Акціонерним товариством "Український інноваційний банк"; витребування від Приватного підприємства "Альфін" на користь Фонду державного майна України частину нежитлового приміщення за адресою: м.Одеса, проспект Адміральський, 34А, загальною площею 1842,6 кв.м.

Згідно ч.1 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Положення п.2 ч.1 ст.129 ГПК України передбачають, що судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За розгляд даного позову судом прокурор поніс витрати на оплату судового збору в сумі 101811грн., які покладаються на платника, оскільки у задоволенні його позову відмовлено повністю.

Керуючись ст.ст.123, 124, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити повністю у задоволенні позову Заступника керівника Одеської місцевої прокуратури № 2 (65091, м. Одеса, вул. Головківська, буд. 1) в інтересах держави в особі Фонду державного майна України (01133, м. Київ, вул. Генерала Алмазова, буд. 18/9) до Публічного акціонерного товариства ,,Українська інноваційна компанія» (93404, Луганська обл., м. Сєвєродонецьк, вул. Сметаніна, буд. 3-А), Відкритого акціонерного товариства транспортного будівництва ,,Одестрансбуд» (65026, м. Одеса, площа Катерининська, буд. 4), Приватного підприємства ,,Альфін» (65059, м. Одеса, просп. Адміральський, буд. 34А) про визнання недійсним договору купівлі-продажу та витребування майна.

2. Понесені Прокуратурою Одеської області витрати на оплату судового збору за подання даного позову в сумі 101811 (сто одну тисячу вісімсот одинадцять) грн. до суду покладаються на прокуратуру.

Рішення господарського суду набирає законної сили згідно зі ст.241 ГПК України, після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до п.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 02 липня 2021 р.

Суддя І.А. Малярчук