Рішення

від 21.06.2021 по справі 278/1993/17

ЖИТОМИРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 278/1993/17

Провадження №2/278/187/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2021 року Житомирський районний суд Житомирської області в складі головуючого судді Зубчук І.В., секретаря Подорожня А. О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу за позовною заявою Першого заступника керівника Житомирської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Військової частини НОМЕР_1 , Житомирського обласного управління лісового та мисливського господарства, Державного підприємства Житомирське лісове господарство, Міністерства оборони України в особі Квартирно-експлуатаційного відділу м. Житомира до Тетерівської сільської ради Житомирського району Житомирської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа Державне підприємство «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат» в особі Шепетівського військового лісгоспу про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, визнання недійсним державного акта про право власності на земельну ділянку, про витребування земельної ділянки, -

ВСТАНОВИВ:

Перший заступник керівника Житомирської місцевої прокуратури звернувся до суду з позовом в якому зазначив, що Житомирською місцевою прокуратурою забезпечується процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 42014060010000006 від 26.11.2014 за ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366 КК України відносно посадових осіб Буківської сільської ради Житомирського району Житомирської області, з матеріалів кримінального провадження встановлено, що ОСОБА_1 на підставі рішення Буківської сільської ради Житомирського району Житомирської області від 30 травня 2008 року надано у власність, для ведення особистого селянського господарства, земельну ділянку загальною площею 0,6738 га, на підставі якого, останнім було отримано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 554463, а згодом відчужено вказану земельну ділянку ОСОБА_2 . Прокурор зазначив, що земельна ділянка вибула з державної форми власності з порушенням норм чинного законодавства, питання про надання ОСОБА_1 дозволу на розробку технічної документації на земельну ділянку не розглядалось та відповідне рішення не приймалось, 30 травня 2008 року пленарні засідання сесії взагалі не проводились, пленарне засідання 23 сесії сільської ради відбулося 22 квітня 2008 року. Отже, на думку прокурора, ОСОБА_1 отримав земельну ділянку без прийняття будь-якого рішення органу місцевого самоврядування чи державної влади, що є порушенням норм чинного земельного законодавства.

У зв`язку з наведеним перший заступник керівника Житомирської місцевої прокуратури просить:

визнати незаконним та скасувати рішення 23 сесії 5 скликання Буківської сільської ради Житомирського району від 30.05.2008, яким надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку з кадастровим номером 1822080600:03:002:0015 загальною площею 0,6738 га для ведення особистого селянського господарства;

визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 554463, що зареєстрований за № 010820900397 від 09.01.2009 в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та внести відповідний запис про скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку;

витребувати з володіння ОСОБА_2 на користь держави в особі Квартирно-експлуатаційного відділу м.Житомира земельну ділянку загальною площею 0,6738 га, з кадастровим номером 1822080600:03:002:0015, що розташована в межах Буківської сільської ради Житомирського району Житомирської області.

Ухвалою суду від 25 вересня 2017 року відкрито провадження у справі.

11.06.2018 року, вжито заходи забезпечення позову, накладено арешт на земельну ділянку площею 0,6738 га, яка розташована на території с. Тригір`я Буківської сільської ради Житомирського району Житомирської області, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 1822080600:03:002:0015, яке належить ОСОБА_2 , та заборонено вчиняти власнику дії, пов`язані з забудовою даної земельної ділянки.

19 лютого 2020 року призначено судову земельно-технічну експертизу.

Прокурор, підтримуючи інтереси органів, у інтересах яких звернувся до суду із даним позовом, в судовому засіданні вимоги підтримав, просив задовольнити та в обґрунтування повідомив наступне. Зазначив, що видача земельної ділянки ОСОБА_1 здійснена на підставі не існуючого рішення органу місцевого самоврядування, із порушенням відповідного порядку. За таких обставин, просив задовольнити позов з підстав зазначених у ньому і вирішити долю судових витрат.

Представник ДП "Житомирське лісове господарство" позицію прокурора підтримав та просив задовольнити вимоги.

Представник відповідача Тетерівської сільської ради Вандяєв О.О., просив винести рішення за наявними в матеріалах справи доказами, вимоги не визнав та просив відмовити у задоволенні позову.

Інші учасники справи належним чином повідомлялися про дату час та місце проведення судового засідання, однак в судове засідання не з`явились, і судом вирішено проводити розгляд справи у їх відсутність.

Заслухавши позицію учасників судового розгляду, дослідивши та оцінивши зібрані в матеріалах справи докази, суд приходить до наступного висновку.

06 листопада 2008 року на ім`я ОСОБА_1 видано державний акт серії ЯД №554483 на право власності на земельну ділянку площею 0,6738 га, яка розташована на території с. Тригір`я Буківської сільської ради Житомирського району Житомирської області, кадастровий номер 1822080600:03:002:0015, на підставі рішення 23-ої сесії 5-го скликання Буківської сільської ради Житомирського району Житомирської області від 30 травня 2008 року, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства (а. с. 37 т.1).

Відповідно до протоколу 23-ої сесії 5-го скликання від 22 квітня 2008 року Буківською сільською радою приймалось ряд рішень, однак рішення про виділення земельної ділянки ОСОБА_1 не приймалось і її технічна документація на земельну ділянку загальною площею 0,6738 га не затверджувалась (а.с. 38 - 59 т.1).

31 березня 2010 року ОСОБА_1 продав вказану земельну ділянку ОСОБА_2 відповідно до договору купівлі-продажу земельної ділянки (а. с. 24 т.1).

ОСОБА_2 17 вересня 2010 року отримав державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,6738 га, яка розташована на території с. Тригір`я Буківської сільської ради Житомирського району Житомирської області, кадастровий номер 1822080600:03:002:0015, на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки №1193 від 31 березня 2010 року (а. с. 112 т. 1).

В 2010 році на замовлення ОСОБА_2 виготовлялась технічна документація на земельну ділянку 0,6738 га на території Буківської сільської ради для ведення особистого селянського господарства (а.с.20-37 т.1).

07 листопада 2014 року Буківська сільська рада надала відповідь на запит Житомирської міжрайонної прокуратури №349/02-20, зі змісту якої вбачається, що заява ОСОБА_1 в сільську раду не надходила, зареєстрована не була, рішення щодо передачі у власність ОСОБА_1 земельної ділянки не видавалось.

Зі змісту листа КЕВ м. Житомира № 3440 від 31 серпня 2017 року вбачається, що земельна ділянка площею 0,6738 га, яка розташована на території с. Тригір`я Буківської сільської ради Житомирського району Житомирської області, кадастровий номер 1822080600:03:002:0015 перебуває на балансі КЕВ відповідно до акту серії Б №022537 від 1978 року (а.с. 85-89 т.1).

Начальник управління лісового та мисливського господарства в листі № 1287 від 22 серпня 2017 року зазначив, що погодження на вилучення із зміною цільового призначення земельних ділянок лісогосподарського призначення в кварталі 19 Тригірського лісництва не надавалось (а.с.156 т.1).

Зі змісту висновку експерта ОСОБА_3 №457/20 від 27 березня 2020 року вбачається, що земельна ділянка площею 0,6738 га, кадастровий номер 1822080600:03:002:0015, знаходиться в межах земельної ділянки (накладається) на земельну ділянку згідно державного акту на право користування землею серії Б №022537, який зареєстрований за №9 від 1978 року, військового містечка № НОМЕР_2 і площа накладення становить 0,6738 га (а.с. 54-70 т.3).

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ч. ч. 1, 2 ст. 5 ЦПК України).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. ч. 1 4 ст. 12 ЦПК України).

Суд розглядає справи, не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (ч. ч. 1 3 ст. 13 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом (ч. ч. 1, 6, 7 ст. 81 ЦПК України).

Проаналізував фактичні обставини справи та норми законодавства, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову в частині визнання незаконним та скасування рішення 23 сесії 5 скликання Буківської сільської ради Житомирського району від 30 травня 2008 у зв`язку, із не вірно обраним прокуратурою способом захисту порушених прав. Такі висновки полягають у наступному.

Суд вважає неможливим визнавати не законним та скасовувати не існуюче взагалі та таке, яке ніколи на думку прокурора не приймалось рішення Буківської сільської ради Житомирського району Житомирської області від 30 січня 2008 року, щодо виділення земельної ділянки ОСОБА_1 . Такий орган місцевого самоврядування ніякого відношення до прийняття незаконного рішення не мав та іншого суду доведено не було. Суду, прокурором лише повідомлялось про існування кримінального провадження заведеного з приводу підробки офіційного документа, однак жодних підтверджуючих документів з даного приводу не надавалось і відповідно, досліджено не було. Враховуючи обсяг заявлених вимог, суд вважає, не є можливим виходити за межі позовних вимог та визнавати такий акт органу місцевого самоврядування недійсним.

Стаття 14 Конституції України гарантує право власності на землю. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Законом, який регулює земельні правовідносини, є Земельний кодекс України від 25 жовтня 2001 року №2768-Ш, а також прийняті відповідно до Конституції України та цього Кодексу нормативно-правові акти.

Відповідно до ст. 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад та їх виконавчих органів у галузі земельних відносин належить передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до пункту б частини першої статті 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Відповідно до частин першої третьої статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться, зокрема, у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом (п. в ч. 3 ст. 116 ЗК України).

У статті 121 ЗК України передбачено норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам. Зокрема, для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара.

Підставою для набуття прав на земельну ділянку є відповідне рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами України визначено у статті 118 ЗК України.

Відповідно до положень частини 6 статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього кодексу.

У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

У частині сьомій статті 118 ЗК України зазначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підсумовуючи викладене, ОСОБА_1 для отримання земельної ділянки мав не лише звернутися до органу самоврядування та подати ряд документів, а саме заяву із зазначенням цільового призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри, графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки та отримати дозвіл щодо відведення земельної ділянки, а й серед іншого звернутись до компанії, що є виконавцем робіт із землеустрою з метою розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Отримавши проект мав пройти погодження в територіальному органі Держгеокадастру, інших органах виконавчої влади згідно зі статтею 186-1 Земельного кодексу України в залежності від місця розташування земельної ділянки (об`єкт природно-заповідного фонду, прибережна захисна смуга пам`ятка культурної спадщини, землі історико-культурного, лісогосподарського призначення, водного фонду. Орган Держгеокадастру мав надати висновок про погодження проекту землеустрою, після чого мала відбутися реєстрація земельної ділянки. По завершенню якої позивач отримав би Витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку. В подальшому отримати погоджений проект землеустрою та Рішення про затвердження проекту землеустрою та надання земельної ділянки у власність, провести державну реєстрацію земельної ділянки.

У відповідності до правової позиції Верховного Суду України (справа 6-57цс13 від 19.06.2013 року), державні акти на право власності на земельні ділянки є документами, що посвідчують право власності і видаються на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень. У спорах, пов`язаних з правом власності на земельні ділянки, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки.

Згідно з правовим висновком Верховного Суду України від 25.06.2014 року (справа № 6-67 цс 14), державний акт на право приватної власності на землю видається на підставі рішення органу місцевого самоврядування або органу виконавчої влади, тому вирішення питання про правомірність видачі державного акту безпосередньо залежить від законності рішення, на підставі якого такий акт видано і дотримання вимог, передбачених ст.ст. 116, 118 ЗК України.

Таким чином, державні акти на право власності на земельні ділянки є документами, що посвідчують право власності й видаються на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень.

Частиною 3 статті 12 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

В силу приписів ч.ч. 1, 5 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з ч.ч. 1, 2, 8 ст. 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

В силу приписів ч. 1 ст. 84 ЦПК України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другій та третій статті 83 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 7 ст. 81 ЦПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

В судовому засіданні досліджено надані прокурором докази, зокрема протокол сесії та рішення прийняті на 23-тій сесії 5-го скликання Буківської сільської ради Житомирського району Житомирської області 22 квітня 2008 року зі змісту якого вбачається, що будь які рішення відносно ОСОБА_1 не приймались, однак не прийняття рішення про виділення земельної ділянки ОСОБА_1 22 квітня 2008 року, не може безперечно свідчити про те, що рішення про виділення земельної ділянки ОСОБА_1 не приймалось 30 квітня 2008 року. Суду не надано належних та допустимих доказів, як і не ставилось питання про їх витребування, які вказують на ту обставину, що рішення від 30.05.2008 року взагалі не приймалось, а саме суду не надано для дослідження книгу реєстрації рішень Буківської сільської ради, в зв`язку з чим неможливо встановити послідовність прийнятих рішень за датою їх прийняття, рішення прийняте на 23-тій сесії 5-го скликання Буківської сільської ради Житомирського району Житомирської області 22 квітня 2008 року не містить відповідного номера, як і не надано наступних за послідовністю прийнятих Буківською сільською радою рішень, в зв`язку з чим, не доведено факт неприйняття будь якого рішення 30.05.2008 року.

Судом досліджено довідку Буківської сільської ради №349\02-20 від 07.11.2014 року, зі змісту якої ОСОБА_1 з заявою до сільської ради не звертався, рішення відносно ОСОБА_1 не видавалися. Посилання прокурора на довідку Буківської сільської ради №349\02-20 від 07.11.2014 року, зі змісту якої « ОСОБА_1 з заявою до сільської ради не звертався, рішення відносно ОСОБА_1 не видавалися», суд до уваги не приймає, оскільки вказаний лист не містить чіткого визначення з якими саме заявами ОСОБА_1 не звертався до сільської ради, та не містить відомостей про те, які рішення не приймались, а в листі лише зазначено, що рішення зокрема відносно ОСОБА_1 не видавались, що має за змістом різні наслідки. Зі змісту довідки не можливо встановити на підставі якого первинного документу остання видавалась, а саме відсутні посилання на журнал реєстрації вхідних документів за відповідний період, з якого можливо було б встановити, що з заявою ОСОБА_1 не звертався.

Прокурором не долучено до матеріалів справи доказів, як і не заявлялось клопотання про їх витребування, які в сукупності могли б свідчити про те, що рішення щодо виділення земельної ділянки ОСОБА_1 не приймалось, зокрема чи отримував ОСОБА_1 дозвіл щодо відведення земельної ділянки, чи звертався до компанії, що є виконавцем робіт із землеустрою з метою розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, чи отримав проект та пройшов відповідне погодження в територіальному органі Держгеокадастру, інших органах виконавчої влади згідно зі статтею 186-1 Земельного кодексу України в залежності від місця розташування земельної ділянки (об`єкт природно-заповідного фонду, прибережна захисна смуга пам`ятка культурної спадщини, землі історико-культурного, лісогосподарського призначення, водного фонду); чи орган Держгеокадастру надавав висновок про погодження проекту землеустрою, чи проводилась реєстрація земельної ділянки та на підставі яких документів, чи отримував ОСОБА_1 витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку; чи отримав погоджений проект землеустрою та рішення про затвердження проекту землеустрою та надання земельної ділянки у власність, на підставі яких документів ОСОБА_1 провів державну реєстрацію земельної ділянки. Таким чином, належних та допустимих доказів про те, що державний акт на земельну ділянку, який видавався на ім`я ОСОБА_1 є незаконним прокурором не доведено належними та допустимими доказами.

Прокурором не ставилось питання про витребування документів, які стали підставою для видачі державного акту ОСОБА_1 .

Посилаючись на недійсність державного акту на земельну ділянку, який виданий на ім`я ОСОБА_1 , прокурор просить витребувати земельну ділянку у ОСОБА_2 , однак державний акт про право власності останньому видано на підставі договору купівлі продажу від 31 березня 2010 року, який є дійсним, вимога про його розірвання, скасування чи визнання недійсним прокурором не ставилось.

Відповідно до частини 5 статті 116 ЗК України земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Згідно із статтями 125, 126 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Частиною 3 статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Згідно державного акту на право користування землею серії Б №022537 від 1978 року, вбачається, що Житомирський КЕВ району Житомирської області в\ч НОМЕР_3 є землекористувачем, за яким з 1978 року закріплено в безстрокове і безоплатне користування 15724,8 га, для державних потреб ( а.с.31-34, Т.3.).

Зі змісту листа КЕВ м. Житомира № 3440 від 31 серпня 2017 року вбачається, що земельна ділянка площею 0,6738 га, яка розташована на території с. Тригір`я Буківської сільської ради Житомирського району Житомирської області, кадастровий номер 1822080600:03:002:0015 перебуває на балансі КЕВ відповідно до акту серії Б №022537 від 1978 року (а.с. 85-89 т.1).

Начальник управління лісового та мисливського господарства в листі № 1287 від 22 серпня 2017 року зазначив, що погодження на вилучення із зміною цільового призначення земельних ділянок лісогосподарського призначення в кварталі 19 Тригірського лісництва не надавалось (а.с.156 т.1).

Зі змісту висновку експерта ОСОБА_3 №457/20 від 27 березня 2020 року вбачається, що земельна ділянка площею 0,6738 га, кадастровий номер 1822080600:03:002:0015, знаходиться в межах земельної ділянки (накладається) на земельну ділянку згідно державного акту на право користування землею серії Б №022537, який зареєстрований за №9 від 1978 року, військового містечка № НОМЕР_2 і площа накладення становить 0,6738 га( а.с. 54-70 т.3).

Державний акт серії Б №022537, який зареєстрований за №9 від 1978 року був виготовлений відповідно до закону та посвідчував право користування на земельну ділянку попередніх власників - Житомирського КЕВ району Житомирської області в\ч НОМЕР_3 .

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 16 грудня 2015 року у судовій справі № 12/364 "НМ", яке набуло законної сили, заборонено ДП "Житомирське лісове господарство" вести лісове господарство у певних лісових ділянках в тому числі у кварталі № 19 площею 51,3585 га (а.с.60-81 т.1).

Виконуючий обов`язки директора Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання листом від 10 липня 2017 року за № 414 повідомив прокурора Житомирської місцевої прокуратури, що земельні ділянки із кадастровими номерами 1822080600:03:002:0009; 1822080600:03:002:0035; 1822080600:04:000:1228; 1822080600:04:000:1160; 1822080600:03:002:0020; 1822080600:03:002:0015 розміщені у кварталі 19 Тригірського лісництва ДП "Житомирське лісове господарство" (а.с.82-84 т.1).

Рішенням господарського суду в Житомирській області (справа №12/364 «НМ») встановлено, що ДП «Житомирське лісове господарство» у 2007 році погоджено Денишівській та Буківській сільським радам розширення межсіл за рахунок земельних ділянок лісових кварталів 13 та 19 Тригірського лісництва.

В обгрунтування позовних вимог прокурор посилається на рішення 6 сесії 24 скликання від 28.02.2003, 14 сесії 5 скликання від 08.06.2007, рішення 25 сесії 5 скликання, рішення 35 сесії 5 скликання від 24.11.2009, рішення 43 сесії 5 скликання Буківської сільської ради від 10.09.2010 року, які прийняті на підставі п.12 Розділу X Перехідних положень Земельного кодексу України, за якими землі розташовані на земельній ділянці 19 кварталу Тригірського лісництва ДП «Житомирське лісове господарство» передано у власність громадянам.

Однак, прокурором не долучено до матеріалів справи вказані рішення, як і не ставилось останнім питання про їх витребування, таким чином суд позбавлений можливості належним чином встановити чи приймались рішення щодо вилучення земель, зміна їх цільового призначення для передання у власність спірної земельної ділянки громадянам, зокрема ОСОБА_1 .

Зі змісту листа ВО «Укрдержліспроект» від 10.07.2017 року (а.с. 82 т.1) вбачається, що земельна ділянка, а саме 1822080600:03:002:0015 розміщена на території лісового фонду кв.19 Тригірського лісництва ДП «Житомирський лісгосп». Межі лісового фонду, в т.ч. по кв. 19 Тригірського лісництва змінювалися, очевидно у процесі підготовки технічної документації до видачі державних актів. ВО «Укрдержліспроект» зазначив, що інформація по зміні окружної межі, її координат, виключення земельних ділянок, хронології подій та рішень відповідних органів влади не поступало, та за більш детальною інформацією запропоновано звернутись до відділу Держгеокадастру. Однак прокурором не надано доказів про те, які саме зміни відбувались для розширення меж сіл Буківської сільської ради за рахунок земельних ділянок лісових кварталів 13 та 19 Тригірського лісництва на час отримання ОСОБА_1 державного акту на землю.

Враховуючи вищевикладене, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги, щодо визнання недійсним державного акту з підстав перебування спірної земельної ділянки в користуванні іншої особи задоволенню не підлягають, оскільки не доведено в судовому засіданні, що землі у попереднього власника не вилучались, що не відбувалась зміна цільового призначення земельної ділянки для розширення меж сіл Буківської сільської ради за рахунок земельних ділянок лісових кварталів 13 та 19 Тригірського лісництва та в подальшому для передання у власність спірної земельної ділянки громадянам, зокрема ОСОБА_1 .

Крім того, державний акт виданий на ім`я ОСОБА_1 втратив свою чинність з моменту укладання договору купівлі-продажу укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та в подальшому отриманні державного акту останнім. Проте, прокурором не ставилось питання про визнання недійсним договору купівлі продажу та визнання недійсним державного акту виданого на ім`я ОСОБА_2 , тому підстави для витребування земельної ділянки у останнього відсутні.

Згідно ст.141 ЦПК України у разі відмови у позові судові витрати, понесені позивачем по справі, не відшкодовуються.

Керуючись ст. ст. 5, 12, 13, 81, 211, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд -

У ХВ АЛ ИВ :

У задоволенні позову Першого заступника керівника Житомирської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Військової частини НОМЕР_1 , Житомирського обласного управління лісового та мисливського господарства, Державного підприємства Житомирське лісове господарство, Міністерства оборони України в особі Квартирно-експлуатаційного відділу м.Житомира до Тетерівської сільської ради Житомирського району Житомирської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третьої особа Державне підприємство «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат» в особі Шепетівського військового лісгоспу про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, визнання недійсним державного акту про право власності на земельну ділянку, про витребування земельної ділянки відмовити.

Рішення може бути оскаржене, шляхом подання апеляційної скарги до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклик) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення суду виготовлено 01 липня 2021 року.

Суддя: І. В. Зубчук