Постанова

від 24.06.2021 по справі 758/11129/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 758/11129/20

Апеляційне провадження №22-ц/824/8246/2021

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 червня 2021 року місто Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Журби С.О.,

суддів Писаної Т.О., Ігнатченко Н.В.,

за участю секретаря Сас Ю.В.,

розглянувши справу за апеляційною скаргою міжнародної громадської організації Міжнародна освітньо-культурна асоціація на ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 07 жовтня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до міжнародної громадської організації Міжнародна освітньо-культурна асоціація , третя особа: ОСОБА_2 про стягнення коштів,

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2020 року позивач звернулась до суду з позовом до міжнародної громадської організації Міжнародна освітньо-культурна асоціація , третя особа: ОСОБА_2 про стягнення коштів.

Також, у жовтні 2020 року від позивача до суду першої інстанції надійшла заява про забезпечення позову, в якій вона просила вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту в межах суми позову на грошові кошти, належні міжнародній громадській організації Міжнародно-культурна асоціація , що є на рахунку відповідача.

В обґрунтування заяви позивач зазначила, що відповідачем як організатором Міжнародного конкурсу-фестивалю дитячої творчості Усі ми діти твої, Україно! було зібрано кошти з учасників ансамблю танцю Веснянка за участь у вказаному конкурсі на загальну суму 156 000 гривень. Оскільки відповідач свої зобов`язання щодо організації та проведення конкурсу не виконав, позивач звернулась до суду із позовом, в якому просила стягнути вказані кошти з відповідача. Необхідність забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача позивач обґрунтовувала тим, що невжиття такого заходу надасть відповідачу можливість розпорядитися на власний розсуд такими коштами, що може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду та ефективний захист порушених прав позивача.

Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 07 жовтня 2020 року заяву позивача про забезпечення позову задоволено частково, накладено арешт на рахунок міжнародної громадської організації Міжнародна освітньо-культурна асоціація , НОМЕР_1 , відкритий в АТ Укрексімбанк , в межах суми 156 000,00 грн. В іншій частині вимог - відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, відповідач направив апеляційну скаргу, в якій зазначає, що оскаржувану ухвалу вважає незаконною, та такою, що ухвалена з порушенням норм процесуального права та з неправильним застосуванням норм матеріального права. Вказує, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи та є помилковими, а тому просить оскаржувану ухвалу скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає, що суд першої інстанції належним чином не дослідив, яким чином права позивача були порушені, а також на підставі чого ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом про стягнення коштів.

Станом на початок розгляду справи по суті відзив на апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду не надходив.

Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Положеннями ст. 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав:

Відповідно до положень ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи може забезпечити позов, якщо невжиття заходів забезпечення може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. При цьому заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ст. 150 ЦПК України).

Як зазначено в п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 р. за № 9 Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову , розглядаючи питання про забезпечення позову, суд має пересвідчитися зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір, а також існує реальна загроза унеможливлення чи ускладнення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

За своєю правовою природою правовий інститут забезпечення позову покликаний гарантувати особам, які беруть участь у справі, реальну можливість ефективного захисту свого права шляхом дійсного виконання можливого рішення суду у разі задоволення позовних вимог. Саме тому такі заходи покликані забезпечити можливість охорони матеріально-правових інтересів позивача від потенційних недобросовісних дій інших учасників, направлених на ухилення від реального та ефективного виконання судового рішення, в тому числі з метою запобігання труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Зважаючи на наведені положення, при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову суд має дослідити, чи є реальним спір між сторонами, чи існує небезпека ускладнення можливості виконання рішення суду, чи запропонований вид забезпечення є співмірним із заявленими вимогами та чи забезпечує він досягнення мети, задля якої ставиться питання про забезпечення позову. Єдиною передбаченою законом підставою для застосування заходів забезпечення позову є виключно ризик ускладнення/унеможливлення виконання рішення суду у справі або ефективного поновлення прав та інтересів позивача. При цьому жодного питання по суті спору, в тому числі й щодо обґрунтованості позовних вимог, суд на даній стадії не вирішує.

Як пояснив представник апелянта у судовому засіданні, відповідач дійсно отримав кошти, які на його адресу сплатила позивач. При цьому апелянт не визнає позовні вимоги та вважає їх безпідставними. Справа, про стягнення таких коштів з відповідача на користь позивача, в рамках якої було забезпечено позов, перебуває на розгляді у Подільському районного суді Київської області розгляд вказаної справи не завершено. За таким умов між сторонами існує реальний спір з приводу стягнення спірних коштів.

Судом першої інстанції було забезпечено позов саме на суму позовних вимог, відтак заходи забезпечення позову, на думку колегії суддів, є співмірними до заявлених вимог.

Позивачем були обґрунтовані і ризики, для уникнення яких він звернувся до суду із заявою про забезпечення позову.

За таких умов колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість висновків суду першої інстанції та недоведеність позиції апелянта в зазначеній вище частині.

Колегія суддів критично відноситься і до посилання апелянта на ч. 11 ст. 150 ЦПК України, оскільки дана норма стосується публічних конкурсних процедур, аукціонів, торгів, тендерів з метою врегулювання правовідносин, в яких однією стороною виступає Держава. Даний випадок до таких процедур не відноситься. При цьому предметом спору є правовідносини між фізичною особою та громадською організацією, а суть правовідносин не відноситься до публічних конкурсних процедур.

Інші доводи апелянта стосуються необґрунтованості з його точки зору позову, при цьому дане питання не може бути предметом судової оцінки на даній стадії розгляду справи.

Зважаючи на наведене, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про те, що апелянтом не було відповідним чином доведено наявності передбачених законом підстав для скасування чи зміни ухвали суду першої інстанції, відтак апеляційна скарга до задоволення не підлягає.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу міжнародної громадської організації Міжнародна освітньо-культурна асоціація залишити без задоволення.

Ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 07 жовтня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий С.О. Журба

Судді Т.О. Писана

Н.В. Ігнатченко