Постанова

від 30.06.2021 по справі 501/1405/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

30 червня 2021 року

м. Київ

справа № 501/1405/20

провадження № 61-5722св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Ткачука О. С. (суддя-доповідач), Калараша А. А., Петрова Є. В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Чорноморської міської ради Одеської області, треті особи: ОСОБА_2 , комунальне підприємство Міське управління житлово-комунального господарства Чорноморської міської ради, про визнання поновленими договорів оренди землі та зобов`язання укласти додаткові угоди про поновлення договорів оренди землі, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного суду від 25 лютого 2021 року, прийняту у складі колегії суддів: Заїкіна А. П., Князюка О. В., Погорєлової С. О.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст заявлених позовних вимог

У травні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Чорноморської міської ради Одеської області (далі - Чорноморська міська рада), треті особи: ОСОБА_2 , комунальне підприємство Міське управління житлово-комунального господарства Чорноморської міської ради (далі - КП Міське управління житлово-комунального господарства ), про визнання поновленими договорів оренди землі та зобов`язання укласти додаткові угоди про поновлення договорів оренди землі.

Позов обґрунтований тим, що 20 вересня 2012 року між Іллічівською міською радою та ОСОБА_1 і ОСОБА_2 укладені договори оренди земельних ділянок загальною площею 0,0900 га, а саме: 0,0552 га, 0,0186 га, 0,0162 га, які відносяться до земель несільськогосподарського призначення, із земель рекреаційного призначення (кадастрові номери: 5110800000:02:026:0014; 5110800000:02:026:0013; 5110800000:02:026:0015), які знаходяться у АДРЕСА_1 , які зареєстровані у відділі Держземагенства у м. Іллічівську Одеської області 18 жовтня 2012 року за № №511080004000387, 511080004000388 , 511080004000389 .

Умовами договорів оренди землі передбачено, що зазначені земельні ділянки передаються у користування орендарям строком на 5 років. Після закінчення строку дії договорів, орендарі мають переважне право поновлення їх на новий строк. У цьому разі вони повинні не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку дії договорів повідомити письмово орендодавця про намір продовжити їх дію.

Позивач зазначав, що у відповідності до умов договору він за 60 днів до закінчення строку дії договорів звернувся з письмовими повідомленнями про намір продовжити дію договорів оренди землі на новий строк. Однак зі сторони відповідача не надійшло жодної письмової відповіді. Орендарі продовжують користуватися земельними ділянками та сплачували орендну плату. Відповідач протягом одного місяця з дня закінчення строку попередження не направив листа-повідомлення про заперечення у поновленні договору оренди землі, що є підставою вважати договори поновленими відповідно до частини шостої статті 33 Закону України Про оренду землі .

З огляду на це ОСОБА_1 просив поновити договори оренди від 20 вересня 2012 року земельних ділянок загальною площею 0,0900 га (0,0552 га, 0,0186 га, 0,0162 га), які знаходяться у м. Іллічівськ (на даний час - АДРЕСА_1 (колишня адреса: АДРЕСА_2 ).

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 23 вересня

2020 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано поновленими вказані вище договори оренди землі від 20 вересня 2012 року.

Рішення суду мотивовано тим, що орендарі - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 після закінчення строку дії договорів оренди земельних ділянок 20 вересня 2017 року продовжили користуватися ними. Відповідач протягом одного місяця після закінчення строку договору не направив орендарю листа-повідомлення про заперечення у поновленні договору оренди землі. Тому з цих підстав суд вважав, що спірні договори оренди землі вважаються поновленими на той самий строк, і на тих самих умовах, які були передбачені вказаними правочинами.

Короткий зміст постанови апеляційного суду

Постановою Одеського апеляційного суду від 25 лютого 2021 року рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 23 вересня 2020 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову

ОСОБА_1 відмовлено.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що позивачем не було надано доказів того, що він повідомив орендодавця про намір скористатися переважним правом щодо укладення договорів оренди земельних ділянок на новий строк з відповідними проектами додаткової угоди та отримання орендодавцем такого повідомлення. Також він не підтвердив, що інший орендар за спірними договорами - ОСОБА_3 уповноважив його на подання позову та представлення інтересів у суді.

Разом із цим суд прийняв до уваги те, що позивач не надав належних і допустимих доказів щодо належного виконання своїх обов`язків після завершення строку дії договорів оренди землі, а саме доказів користування земельними ділянками та сплати орендної плати за землю у період з 12 вересня 2017 року по 28 серпня 2019 року.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У квітні 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , у якій він просить скасувати постанову Одеського апеляційного суду від 25 лютого 2021 року та залишити в силі рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 23 вересня 2020 року.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Доводи інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу Чорноморська міська рада просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 22 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Фактичні обставини у справі, встановлені судом апеляційної інстанції

Апеляційним судом було встановлено, що 20 вересня 2012 року між Іллічівською міською радою (орендодавцем) та ОСОБА_1 і ОСОБА_2 (орендарями) були укладені договори оренди земельних ділянок загальною площею 0,0900 га, а саме: 0,0552 га, 0,0186 га, 0,0162 га, які відповідно до актів прийому-передачі були передані орендарям (а. с. 24, 32, 40).

Відповідно до пунктів 2.2 вказаних договорів, на земельних ділянках знаходяться об`єкти нерухомості, які належать орендарям на праві спільної часткової власності на підставі договору купівлі-продажу від 04 листопада 2011 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського нотаріального округу Бураковою О. І., реєстровий № 2917, зареєстрованого в КП Бюро технічної інвентаризації Іллічівської міської ради Одеської області 08 листопада 2011 року, а також інші об`єкти інфраструктури.

Умовами договорів оренди землі передбачено, що зазначені земельні ділянки передаються у користування орендарям строком на 5 років. Після закінчення строку дії договорів, орендарі мають переважне право поновлення їх на новий строк. У цьому разі вони повинні не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку дії договорів повідомити письмово орендодавця про намір продовжити їх дію (пункти 3.1, 3.2 договорів).

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Правовою підставою для заявлення ОСОБА_1 позову про визнання поновленим договорів оренди землі та зобов`язання укласти додаткові угоди про поновлення договорів оренди землі визначено положення частини шостої статті 33 Закону України Про оренду землі , якою врегульовано пролонгацію договору на той самий строк і на таких самих умовах, що були передбачені договором, у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, у постановах від 10 квітня 2018 року у справі № 594/376/17-ц (провадження № 14-65цс18), від 21 листопада 2018 року у справі № 530/212/17 (провадження № 14-330цс18) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України Про оренду землі , необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов`язки за договором оренди; до закінчення строку дії договору він повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець письмово не повідомив орендаря про відмову в поновленні договору оренди.

Апеляційний суд, перевіряючи доводи ОСОБА_1 щодо наявності підстав для поновлення договорів оренди на новий строк, дійшов висновку про їх необґрунтованість виходячи із встановлених у справі обставин та ненадання останнім доказів на підтвердження своїх позовних вимог. Зокрема, позивач не надав належних і допустимих доказів щодо належного виконання своїх обов`язків після завершення строку дії договорів оренди землі, а саме доказів сплати орендної плати за землю у період з 12 вересня 2017 року по 28 серпня 2019 року. Позивач не довів, що після закінчення договірних відносин він продовжує користуватися земельними ділянками. Також ОСОБА_1 не надав доказів того, що він повідомив орендодавця про намір скористатися переважним правом щодо укладення договорів оренди земельних ділянок на новий строк з відповідними проектами додаткової угоди та отримання орендодавцем такого повідомлення. Разом із цим ОСОБА_1 не підтвердив, що інший орендар за спірними договорами - ОСОБА_3 уповноважив його на подання позову та представлення інтересів у суді.

Такі висновки суду апеляційної інстанції узгоджуються з постановами Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2018 року у справі № 594/376/17-ц (провадження № 14-65цс18), від 21 листопада 2018 року у справі № 530/212/17 (провадження № 14-330цс18).

Доводи касаційної скарги про неврахування судом апеляційної інстанції висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 20 січня 2021 року у справі № 391/85/19, від 12 лютого 2020 року у справі № 906/790/18, від 18 квітня 2019 року у справі № 917/848/18, від 10 вересня 2018 року у справі № 920/739/17 колегія суддів не приймає, оскільки предмет спору та висновки у цих справах і у справі, яка переглядається, а також встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, є різними, у кожній із зазначених справ суди виходили з конкретних обставин справи та фактично - доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності. У цих справах застосовано інше нормативно-правове регулювання, ніж застосовано у справі, яка переглядається з урахуванням встановлених у ній конкретних обставин.

Інші доводи касаційної скарги ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм процесуального права і зводяться до власної переоцінки ним встановлених судом обставин, що в силу вимог статті 400 ЦПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції.

Колегія суддів також звертає увагу на те, що відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах Пономарьов проти України , Рябих проти Російської Федерації , Нєлюбін проти Російської Федерації ) повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних помилок.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного суду від 25 лютого 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: О. С. Ткачук

А. А. Калараш

Є. В. Петров