Рішення

від 15.06.2021 по справі 441/2131/18

ГОРОДОЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

441/2131/18 2/441/33/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.06.2021 р. Городоцький районний суд Львівської області в складі:

головуючого - судді Перетятько О.В.

з участю секретаря Сорока М.В.

представника позивача ОСОБА_1

представників ОСОБА_2 , ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Городок цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Городоцької міської ради Львівської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог - ОСОБА_5 , обслуговуючий кооператив Кооперативно-Садівниче товариство Віраж , про визнання факту прийняття спадщини та визнання права власності, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_4 звернулась з позовною заявою до Городоцької міської ради Львівської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог - ОСОБА_5 , обслуговуючий кооператив Кооперативно-Садівниче товариство Віраж , в якій просить визнати факт прийняття спадщини після смерті батька - ОСОБА_6 та визнати за нею право власності на садовий будинок, розміщений на земельній ділянці № НОМЕР_1 обслуговуючого кооперативу Кооперативно-садівниче товариство Віраж в порядку спадкування за законом після смерті батька - ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , покликаючись на те, що після його смерті відкрилась спадщина на майно, в тому числі, на вищевказаний садовий будинок. Зазначила, що Рішенням Керницької сільської ради Городоцького району Львівської області від 12.12.1996 р. її батьку, як члену садівничого кооперативу, передано безоплатно у власність земельну ділянку для ведення садівництва, якою він фактично користувався з 1988 року, у 1990 році звів на ній садовий будинок, форма і стан якого відповідають ДБН, однак всіх дій щодо його реєстрації, з огляду на чинне на той час законодавство, яке такої реєстрацій не передбачало, не проводив. Після звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, ОСОБА_4 отримала відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину на вищевказаний садовий будинок та земельну ділянку, на якій він розташований, у зв`язку із відсутністю правовстановлюючого документу на них. Зазначила, що в інший спосіб реалізувати своє право на майно не може, з огляду на що, просить позов задовольнити.

В судовому засіданні представник позивачки - адвокат Клострейх В.Е., позов підтримав з мотивів, наведених у ньому, вказав, що позивачка є єдиною спадкоємицею першої черги після смерті батька, через відсутність правовстановлюючих документів на спадкове майно, а сама, садовий будинок, вважає, що в неї існують об`єктивні перешкоди в реалізації її спадкових прав, а відтак змушена звернутись до суду із вказаним позовом.

Представник відповідача - сільський голова - Артим В.В. в суді вказав, що інших спадкоємців після смерті ОСОБА_7 немає, при постановленні рішення поклався на розсуд суду.

Представник, залученої як правонаступник Керницької сільської ради Городоцького району Львівської області - Городоцької міської ради Львівської області, до суду не з`явився, про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, відзиву на позов та клопотань про відкладення судових засідань не подавав.

Представник ОТ КСТ Віраж - Харечко В.М. пояснив, що садовий будинок, на який просить визнати право власності позивачка, збудований на земельній ділянці, якою як член садівничого товариства Віраж користувався її батько ОСОБА_6 , крім того, вказав, що третя особа - ОСОБА_5 претендує на земельну ділянку № НОМЕР_1 , якою користувався за життя ОСОБА_6 , якого у 2015 році, після його смерті виключили з числа членів кооперативу.

Третя особа ОСОБА_5 у письмових поясненнях та його адвокат - ОСОБА_2 в суді проти задоволення позову заперечили, вказали, що жодного документу, який підтверджує виникнення у ОСОБА_6 у 1990 році речових прав на земельну ділянку АДРЕСА_1 , а також на садовий будинок, розміщений на ній, немає, земельна ділянка № НОМЕР_1 рішенням Керницької сільської ради виділена у 1996 році ОСОБА_8 , будинок є самочинно збудованим. Вказали, що ОСОБА_6 виключений зі списків членів СТ, тому земельну ділянку № НОМЕР_1 передано у користування ОСОБА_5 . З покликанням на наведене, просять у позові відмовити.

Заслухавши пояснення учасників провадження, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, суд приходить до наступного висновку.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Частиною першою статті 4 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно норм гл. 84 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

За положеннями ст.ст. 1216, 1218ЦК України спадкування є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , позивачка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є його дочкою, що не заперечується учасниками справи та підтверджується копіями свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_4 , довідкою, виданою виконкомом Великолюбінської селищної ради Городоцького району Львівської області № 1818 від 26.10.2018 р., проживала та була зареєстрована разом з ним у житловому будинку АДРЕСА_2 (т. 1 а.с. 20-23, 35 зворот., 36, 38).

Із копії Спадкової справи № 59/2018, заведеної після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 , наданої на вимогу суду, вбачається, що позивачка ОСОБА_4 зверталась до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, таку прийняла, що підтверджується також листом приватного нотаріуса Городоцького районного нотаріального округу Львівської області Голубець І.Г. від 02.10.2018 року та Постановою нотаріуса від 29.11.2018 р. № 419/02-81 (т. 1 а.с. 6, 34-45).

Постановою нотаріуса від 29.11.2018 року ОСОБА_4 , як спадкоємцю, який прийняв спадщину, відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, зокрема, у видачі свідоцтва про право на спадщину - земельну ділянку, площею 0,0538 га для ведення садівництва та будинок на ній, розташовані на території Керницької сільської ради Городоцького району Львівської області, у зв`язку із відсутністю правовстановлюючих документів на вказане майно, рекомендовано звернутися в суд для визнання права власності у порядку цивільного судочинства (т. 1 а.с. 44-43).

Судом встановлено, що 11.04.1996 року ОСОБА_6 звернувся із письмовою заявою до Керницької сільської ради народних депутатів Городоцького району Львівської області про передачу йому у приватну власність земельної ділянки № НОМЕР_1 для ведення садівництва, яка розташована на землях садівничого товариства Віраж на території Керницької сільської ради Городоцького району Львівської області, яка перебувала у його користуванні з 1988 року (а.с. 13).

Із довідки, виданої ОСОБА_6 головою садівничого товариства 12.04.1996 року вбачається, що він дійсно був членом СТ Віраж і користувався земельною ділянкою, площею 0,0538 га, що надана йому в користування з 1988 року, межі якої визначені та відображені в АБРИС-40, що також долучений до матеріалів справи (т. 1 а.с. 13, 14).

Рішенням виконавчого комітету Керницької сільської ради народних депутатів № 101 від 12.12.1996 року ОСОБА_8 передано безоплатно у приватну власність земельну ділянку, площею 0,0538 га зобов`язано виготовити Державний акт на право власності (т. 1 а.с. 9, 10-12).

Із оглянутого в судовому засіданні оригіналу технічного паспорту на садовий (дачний) будинок АДРЕСА_1 та долученої його копії до справи, інвентаризаційної справи № 462 на садовий будинок АДРЕСА_1 убачається, що спірний садовий будинок 1990 року побудови (т. 1 а.с. 15-19).

Будівництво садового будинку регулювалось чинним на той час Типовим Статутом садівничого товариства, пунктом 8 якого, зокрема, передбачено, що на земельних ділянках, виділених у колективному саду членам садівничого товариства дозволено будівництво садових будинків.

З листа Самбірського МБТІ № 01/5-25 від 25.02.2019 р. вбачається, що інвентаризаційно-реєстрова справа на садовий будинок, що розташований на земельній ділянці АДРЕСА_1 відсутня (т. 1 а.с. 66).

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

За правилами статті 392 ЦК України позов про визнання права власності може бути пред`явлено, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою; по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує його право власності.

Враховуючи, що відповідно до статті 328 ЦК України набуття права власності - це певний юридичний механізм, з яким закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на окремі об`єкти, суд при застосуванні цього правила повинен установити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об`єкт та чи підлягає це право захисту.

Відповідно до частини другої статті 331 ЦК України, якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Статтею 41 Конституцією України та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до статті 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно із частиною четвертою статті 3 зазначеного Закону речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Тобто, право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з чинними нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою.

Отже, право власності на збудоване до набрання чинності Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (03 серпня 2004 року) нерухоме майно набувається в порядку, який існував на час його будівництва, а не виникає у зв`язку із здійсненням державної реєстрації права власності на нього в порядку, передбаченому цим законом, як офіційного визнання державою такого права, а не підставою його виникнення.

Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Крім того, згідно з частинами першою та другою статті 5 Цивільного кодексу України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.

До 05 серпня 1992 року закон не передбачав процедуру введення нерухомого майна в експлуатацію при оформленні права власності.

Порядок та умови прийняття в експлуатацію об`єктів будівництва вперше встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 05 серпня 1992 року № 449 Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів державного замовлення (втратила чинність).

Ураховуючи зазначене, індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, збудовані у період до 05 серпня 1992 року, не підлягають проходженню процедури прийняття в експлуатацію.

Фактично єдиним документом, що засвідчує факт існування об`єкта нерухомого майна й містить його технічні характеристики, є технічний паспорт на такий об`єкт, виготовлений за результатом його технічної інвентаризації (лист Міністерства юстиції України від 23 лютого 2016 року № 8.4-35//18/1).

До такого висновку дійшов Верховний Суд у Постановах від 15 жовтня 2020 року в справі № 623/214/17 та від 02.06.2021 р. у справі № 161/3139/20.

За правилами ст. 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику у справах про спадкування від 30.05.2008 р. № 7 визначено, що у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

В той же час, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, а також якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Із технічного паспорту, пояснень представника позивачки в суді вбачається, що садовий будинок, на який просить право власності в порядку спадкування позивачка, збудований в 1990 році, що регулювалось вимогами чинного на той час Типового Статуту садівницького товариства.

Із п. 8 копії Типового Статуту Садівницького товариства вбачається, що на земельних ділянках, виділених у колективному саду членам садівницького товариства, передбачено будівництво садових будинків.

Свідок ОСОБА_9 в суді показала, що знала ОСОБА_6 з 1995 року, часто бувала у нього на дачній ділянці, стверджує, що ОСОБА_6 був членом садівничого кооперативу Віраж , сплачував членські внески, декілька разів просив її віднести кошти на їх сплату до каси кооперативу замість нього, а також, що він особисто збудував садовий будинок на земельній ділянці АДРЕСА_1 .

Свідок ОСОБА_10 , який був головою СТ Віраж та членом садівничого товариства з 1989 року, в суді підтвердив членство ОСОБА_6 у СТ Віраж , вказав, що будівництво садових будинків здійснювалось на підставі діючого на той час Типового Статуту та інших вимог на той час не вимагалось.

Довідку голови КСТ Віраж про те, що ОСОБА_6 не заявляв про вступ у члени КСТ Віраж , членських внесків не платив, участі у кооперації не брав, суд до уваги не бере, оскільки така видана без обов`язкових реквізитів, наявних у офіційних документах, зокрема, дати, номеру тощо, крім того, таке спростовується долученими до справи копіями квитанцій про сплату членських внесків. (т. 1 а.с. 188).

Покликання представника третьої особи - адвоката Тюрдьо В.П. про те, що ОСОБА_6 земельна ділянка у СТ Віраж не виділялась, оскільки у списках членів садівничого кооперативу вказано ОСОБА_8 , не заслуговують на увагу, з огляду на вищенаведені докази, зібрані у матеріалах справи про членство ОСОБА_6 у СТ Віраж , а також убачається із пояснень сільського голови ОСОБА_11 про те, що у Списку до рішення № 101 від 12.12.1996 р. є описка у зазначенні по батькові гр. ОСОБА_12 , та з огляду на те, що іншої особи із прізвищем ОСОБА_12 серед членів садівничого кооперативу не було.

Згідно п. 9.3 Статуту обслуговуючого кооперативу Кооперативно-садівниче товариство Віраж при невикористанні земельної впродовж трьох років і більше та несплаті членських внесків за цей період земельна ділянка повертається у фонд Кооперативу при умові відсутності на цій ділянці нерухомого майна, а державний акт права приватної власності на земельну ділянку анулюється з підстав невикористання земельної ділянки у відповідності до статутної діяльності та законодавства України.

З огляду на наведене, твердження голови ОК КСТ Віраж ОСОБА_3 про те, що він вирішив питання щодо передачі земельної ділянки № НОМЕР_1 , на якій розташований садовий будинок ОСОБА_5 , суд розцінює як такі, що не ґрунтуються на вимогах Статуту.

Враховуючи те, що предметом розгляду справи є визнання права власності на садовий будинок, а не на земельну ділянку, на якій він розташований, твердження представника третьої особи ОСОБА_2 про те, що на земельну ділянку претендує третя особа - ОСОБА_5 суд бере до уваги, між тим, покликання щодо права власності на землю не входить до змісту позовних вимог у даній справі.

Отже, обставини, які б вказували, що ОСОБА_6 при житті набув, або володів садовим будинком неправомірно, в суді не встановлено.

З огляду на наведене, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, вирішуючи спір у межах заявлених позовних вимог, суд приходить переконання, що ОСОБА_6 мав на праві власності садовий будинок у КСТ Віраж в с. Керниця Городоцького району Львівської області, позивачка фактично прийняла спадщину, проживала із спадкодавцем на день його смерті, інших спадкоємців, які б претендували на спадкове майно немає, а тому, є підстави до визнання за ОСОБА_4 право власності на вищевказаний садовий будинок в порядку спадкування за законом, після смерті ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

За положеннями ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Та обставина, що позивачка фактично прийняла спадщину після смерті ОСОБА_6 , на думку суду, не потребує окремого рішення про визнання факту прийняття спадщини, з огляду на положення ст. 1268 ЦК України, лист нотаріуса та заведену спадкову справу, а є підставою для визнання за позивачкою права власності, в порядку спадкування за законом, тому позов суд задоволює частково.

Керуючись ч. 6 ст. 259, 354 ЦПК України, суд -

п о с т а н о в и в :

Позов ОСОБА_4 до Городоцької міської ради Львівської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог - ОСОБА_5 , обслуговуючий кооператив Кооперативно-Садівниче товариство Віраж - задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованою по АДРЕСА_2 , право власності на садовий будинок, розміщений на земельній ділянці № НОМЕР_1 обслуговуючого кооперативу Кооперативно-садівниче товариство Віраж в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У задоволенні решти позову - відмовити.

Стягнути з Городоцької міської ради Львівської області в користь ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , судовий збір в розмірі 1000 (одна тисяча) грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 29.06.2021 р.

Головуючий суддя Перетятько О.В.