Рішення

від 24.06.2021 по справі 467/6/21

АРБУЗИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 467/6/21

2/467/88/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.06.2021 року смт.Арбузинка

Арбузинський районний суд Миколаївської області у складі:

Головуючого судді Догарєвої І.О.,

за участю:

секретаря Шарати Н.І.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

представника відповідача Багдасаряна А.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Арбузинка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства Оберіг , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_4 про стягнення орендної плати,-

в с т а н о в и в :

05.01.2021 року ОСОБА_1 звернулась до Арбузинського районного суду Миколаївської області з позовом до ПрАТ Оберіг про стягнення орендної плати та пені, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 02.07.2014 року між нею, як власницею земельної ділянки площею 5,4527 га кадастровий номер 4820384200:15:000:0270, та ПрАТ Оберіг був укладений Договір оренди земельної ділянки (далі - Договір оренди) на строк 17 років, зареєстрований 17.07.2014 року. ПрАТ Оберіг не сплатило їй орендну плату за використання земельної ділянки з 31.12.2017 року по даний час на суму 33250,00 грн., сплативши: за 2017 рік замість 12500,00 грн. орендної плати половину, тобто 6250,00 грн.; за 2018 рік замість 14000,00 грн. орендної плати половину, тобто 7000,00 грн.; за 2019 рік замість 20000,00 грн. орендної плати половину, тобто 10000,00 грн.; за 2020 рік замість 20000,00 грн. орендної плати половину, тобто 10000,00 грн.

Також позивачем вказано, що згідно ст.ст.549-552 ЦК України відповідач зобов`язаний сплатити неустойку за кожен день прострочення платежу в розмірі 0,1% від заборгованості, відтак, за підрахунком позивача, сума пені, що підлягає сплаті відповідачем за період з 31.12.2017 року по 31.12.2020 року складає 15603,75 грн.

Посилаючись на положення Договору оренди, а саме: пункту 5, що визначає розмір орендної плати 5% від вартості земельної ділянки, пункту 11, що визначає строк сплати орендної плати до 31 грудня відповідного року, позивач зазначила, що відповідачем обов`язок зі сплати орендної плати в повному обсязі за вказаний період не виконаний.

На звернення ОСОБА_1 щодо виплати орендної плати в повному обсязі, їй було пояснено, що Ѕ частина орендної плати їй не нарахована, так як право власності за земельну ділянку перейшло іншій особі, однак позивач з даною позицією відповідача не погоджується, так як рішенням Арбузинського районного суду Миколаївської області у справі №467/799/16-ц, що набрало законної сили 05.04.2017 року, визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину на Ѕ щодо земельної ділянки, яка є предметом оренди, рішень щодо позбавлення права власності ОСОБА_1 на Ѕ земельної ділянки судом не виносилось та не відбулось переходу права власності на Ѕ частину земельної ділянки іншим особам. Також не переоформлювався і не реєструвався

новий Договір оренди. Чинний договір оренди не змінювався, відтак, відповідачем безпідставно не виплачено ОСОБА_1 Ѕ частину орендної плати.

Одночасно позивач поінформувала суд, що рішення суду по справі №467/799/16-ц про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину на Ѕ, в тому числі на спірну земельну ділянку набрало законної сили тільки 05.04.2017 року, однак орендна плата за весь 2017 рік нарахована наполовину. Також набрало чинності рішення Арбузинського районного суду Миколаївської області від 03.06.2020 року по справі №467/1018/19 Про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом про право власності ОСОБА_4 на Ѕ частину зазначеної земельної ділянки, однак інформація про час реєстрації права на земельну ділянку за ОСОБА_4 у позивача відсутня.

Посилаючись на положення Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень щодо обов`язкової державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, в тому числі договору оренди, його зміни та розірвання, позивач вказувала, що оскільки зміни до Договору оренди не вносились та не реєструвались, право інших осіб на частину земельної ділянки також не реєструвалось, відтак не змінився і предмет оренди, відповідно, договір повинен виконуватись сторонами. Також з посиланням на положення ст.ст. 125,126 ЦК України, позивач зауважила, що не було укладено та зареєстровано відповідного договору відчуження права оренди та не було проставлено відповідної відмітки органу реєстрації про перехід права оренди на договорі. Оскільки зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно умов договору, позивач просила стягнути з відповідача суму орендної плати 33250,00 грн. та пеню 15603,75 грн.

Ухвалою судді від 11.01.2021 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху в зв`язку із несплатою судового збору.

Ухвалою від 09.02.2021 року після усунення зазначеного недоліку провадження у справі відкрито, справу визначено розглядати за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого судового засідання.

В підготовчому судовому засіданні 02.03.2021 року ухвалою на місці судом вирішено звернутись до канцелярії Арбузинського районного суду Миколаївської області з вимогою про надання копій судових рішень у справах №467/1018/19 та №467/799/16-ц, а також отримати актуальні відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо земельної ділянки кадастровий номер 4820384200:15:000:0270 на підставі ч.7 ст.81 ЦПК України через наявні сумніви у добросовісному здійсненні позивачем її процесуальних прав та виконанні обов`язків щодо доказів, а саме через ненадання зазначених документів в якості доказів суду, хоча позивач посилалась на них у позові та як сторона у справі і власник земельної ділянки не мала жодних перешкод у їх отриманні для подання до суду.

11.03.2021 року судом отримано відзив відповідача ПрАТ Оберіг на позовну заяву. У відзиві відповідачем зазначено про невизнання позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі та вказано, що в квітні 2017 року відповідачем отримано від представника ОСОБА_4 лист за яким повідомлялось про втрату ОСОБА_1 права власності на Ѕ частину орендованої земельної ділянки та копію рішення суду від 24.01.2017 року у справі №467/799/16-ц про визнання частково недійсними у Ѕ частині свідоцтва про право на спадщину № 171 , виданого на ім`я ОСОБА_1 на земельну ділянку, яка є предметом Договору оренди. В січні 2018 року ПрАТ Оберіг було надано Інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 12.01.2018 року, згідно якої ОСОБА_1 є власником лише Ѕ частини земельної ділянки, яка є предметом Договору оренди. На підставі зазначеного було прийнято рішення про виплату ОСОБА_1 , відповідно, половини орендної плати, що відповідає розміру її частки у праві власності. Іншу частину орендної плати було виплачено співвласнику ОСОБА_4 . Посилання позивача щодо відсутності змін договору щодо власників земельної ділянки вважає безпідставними в силу Закону та через те, що позивач відмовилась підписувати відповідні зміни. Додано відомості про направлення відзиву з додатками на адресу позивача.

В підготовчому судовому засіданні 18.03.2021 року представник позивача підтвердив отримання позивачем відзиву на позовну заяву та надав Заперечення позивача на відзив про позов відповідача підписаний ОСОБА_1 , в якому позивач вказала, що з наданих відповідачем документів нею встановлено, що державний реєстратор без відповідних на те підстав у 2020 році

вніс відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо земельної ділянки кадастровий номер 4820384200:15:000:0270, чим незаконно зменшив її частку у праві власності до Ѕ, зазначену реєстраційну дію позивач не визнає законною. Також зазначає, що відповідачем невірно тлумачаться положення законодавства щодо належності права на спадщину спадкоємцю з моменту відкриття спадщини. Так як рішення про визнання права власності за ОСОБА_4 на Ѕ частку земельної ділянки ухвалене судом тільки 03.06.2021 року, а рішення суду не має зворотної дії в часі.

Ухвалою від 18.03.2021 року за клопотанням представника відповідача до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору залучено ОСОБА_4

26.03.2021 року від ОСОБА_4 отримано письмову заяву про розгляд справи у його відсутність. В заяві ОСОБА_4 вказав про безпідставність позовних вимог ОСОБА_1 , оскільки він вважає, що як співвласник земельної ділянки має право на отримання орендної плати пропорційно своєї частки у праві власності.

У підготовчому судовому засіданні 14.05.2021 року розглянуто заяву ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2 про відвід головуючого судді, ухвалою суду у задоволенні заяви відмовлено. Ухвалою суду на місці відмовлено у задоволенні заяв ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2 про неналежне представництво відповідача, допит свідків: державного реєстратора Арбузинської селищної ради ОСОБА_8., державного нотаріуса ОСОБА_9, директора ПрАТ Оберіг ОСОБА_5, представника відповідача, адвоката Багдасаряна А.Ю. Зобов`язано представника відповідача надати оригінал Договору оренди для огляду в судовому засіданні та копію для приєднання до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 14.05.2021 року справу призначено до судового розгляду.

В судовому засіданні 24.06.2021 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2 про оголошення перерви в зв`язку з оскарженням дій державного реєстратора відмовлено. Розглянуто заяву ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2 про відвід головуючого судді, ухвалою суду у задоволенні заяви відмовлено.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити з підстав, зазначених у позовній заяві. Крім того додала, що зміни до договору їй пропонувалось підписати, але та людина, яка їх принесла, забрала їх одразу після того як вона сказала, що їй потрібно порадитись зі своїм представником.

Представник позивача ОСОБА_2 позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити з підстав, зазначених у позовній заяві та запереченні на відзив. Звернув увагу суду на відсутність на оригіналі Договору оренди, наданого представником відповідача запису про державну реєстрацію відчуження прав оренди, а також відсутність будь-яких змін до договору.

Представник відповідача ОСОБА_3 проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 заперечував з підстав, викладених у відзиві на позов, вказуючи, що ПрАТ Оберіг добросовісно виконало обов`язок щодо сплати орендної плати власникам земельної ділянки.

Заслухавши доводи та заперечення учасників процесу, дослідивши надані сторонами докази, суд приходить до наступних висновків.

Кожна особа має право в порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України (далі ЦПК України) звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина 1 статті 4ЦПК України).

Згідно з частиною першою статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частинами першою та третьою статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (частини 1 та 2 статті 12ЦПК України).

Відповідно до статті 81ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Відповідно до вимог ч.4 ст.82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з положеннями статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частиною 1 статті 77 та частиною 2 статті 78 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 79 ЦПК України передбачено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно норм статті 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За змістом статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З матеріалів справи вбачається наступне.

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності індексний номер 22944350 від 13.06.2014 року, на підставі свідоцтва про права на спадщину за законом №171, виданого 17.01.2012 року, державного акту на право власності на земельну ділянку МК №073528, виданого 04.10.2004 року Арбузинською районною державною адміністрацією Миколаївської області, 07.08.2013 року за ОСОБА_1 зареєстровано право приватної власності у розмірі частки 1/1 на земельну ділянку, розташовану на території Семенівської сільської ради Арбузинського району Миколаївської області кадастровий номер 4820384200:15:000:0270 з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 5,4527 га.

02.07.2014 року між ОСОБА_1 (Орендодавець) та ПрАТ Оберіг укладено Договір оренди землі (далі - Договір оренди). Пунктом 2 Договору оренди визначено, що об`єктом оренди є земельна ділянка загальною площею 4,4527 га, кадастровий номер 4820384200:15:000:0270. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки 89429,10 грн. з урахуванням коефіцієнтів індексації 3,2 та 1,756. Згідно п.8 Договору оренди договір укладено на 17 років. Орендна плата відповідно п.9 Договору оренди, вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що становить 4471,46 грн. на рік за земельну ділянку, або в натуральній формі, що відповідає грошовому еквіваленту, із якої вираховується податок з доходів Орендодавця згідно Податкового кодексу України. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексації (п.10 Договору оренди). Пунктом 11 Договору оренди встановлено, що орендна плата вноситься до 31 грудня кожного року. У разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим Договором, справляється пеня у розмірі 0,1% несплаченої суми за кожний день прострочення.

Умовами Договору оренди також передбачено право орендодавця вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати (п.28). Перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи - орендаря, не є підставою для зміни умов або розірвання Договору (п.38). Договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, індексний номер 24440936 від 18.07.2014 року, Договір оренди зареєстрований Реєстраційною службою Арбузинського районного управління юстиції Миколаївської області 17.07.2014 року.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, номер інформаційної довідки 246732253 від 03.03.2021 року, право власності на земельну ділянку 4820384200:15:000:0270 зареєстроване:

22.09.2020 року за ОСОБА_4 на підставі рішення Арбузинського районного суду Миколаївської області про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом №467/1018/19 від 03.06.2020 року, розмір частки Ѕ;

07.08.2013 року за ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про права на спадщину за законом №171, виданого 17.01.2012 року, державного акту на право власності на земельну ділянку МК №073528, виданого 04.10.2004 року Арбузинською районною державною адміністрацією Миколаївської області, а також рішення Арбузинського районного суду Миколаївської області №467/799/16-ц від 24.01.2017 року, розмір частки Ѕ;

також інформаційна довідка містить чинний запис від 17.07.2014 року про реєстрацію Договору оренди.

Рішенням Арбузинського районного суду Миколаївської області від 24.01.2017 року, яке набрало законної сили 05.04.2017 року, з урахуванням описки, виправленої ухвалою Арбузинського районного суду Миколаївської області від 08.12.2017 року, за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про визнання заяви про відмову від прийняття спадщини недійсною та визнання частково недійсними свідоцтв про право на спадщину, заяву ОСОБА_4 від 18.02.2011 року про відмову від прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6 визнано недійсною, визнано частково недійсними свідоцтва про право на спадщину, зокрема, частково недійсним в частині Ѕ свідоцтво № 171 видане державним нотаріусом Арбузинської державної нотаріальної контори Миколаївської області Бойченко В.А. 17.01.2012 року на ім`я ОСОБА_1 на спадкове майно, яке залишилося після смерті ОСОБА_6 , яке складається із земельні ділянки № НОМЕР_2 площею 5,45 га, кадастровий номер 4820384200:03:004:1044, №2 площею 0,08 га, кадастровий номер 4820384200:15:001:1044, №3 площею 0,21 га, кадастровий номер 4820384200:16:003:1044, №4 площею 0,04 га, кадастровий номер 4820384200:04:009:1044, загальна площа яких становить 5,78 га.

Постановою від 30.10.2019 року Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду рішення Арбузинського районного суду Миколаївської області від 24.01.2017 року, залишене буз змін ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області 05.04.2017 року у зазначеній частині також залишено без змін.

Рішенням Арбузинського районного суду Миколаївської області від 03.06.2020 року, яке набрало законної сили 07.07.2020 року, за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , Благодатненської сільської ради Арбузинського району Миколаївської про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом, зокрема, визнано за ОСОБА_4 право власності в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 на Ѕ частину земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в межах території Семенівської сільської ради Арбузинського району Миколаївської області, площею 5,45 га, кадастровий номер 4820384200:15:000:0270.

Крім того, рішенням від 03.06.2020 року (мотивувальна частина) встановлено, що згідно інформації, наданої відділом в Арбузинському районі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 20.06.2019 року за №227/101-19 кадастровий номер 4820384200:03:004:1044 земельної ділянки ОСОБА_6 загальною площею 5,45 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в межах території Семенівської сільської ради Арбузинського району Миколаївської області вказаний в Державному акті на право власності на земельну ділянку Серія МК №073528, виданому 04.10.2004 року та зареєстрованому в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010400500024 є недійсним. Відомості про вищезазначену земельну ділянку внесено до Державного земельного кадастру за кадастровим номером 4820384200:15:000:0270.

Відповідачем до відзиву на позовну заяву надано копії зазначених судових рішень, а також копію інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, номер інформаційної довідки 110409374 від 12.01.2018 року, із якої слідує, що станом на зазначену дату право власності на земельну ділянку кадастровий номер 4820384200:15:000:0270 було зареєстроване 07.08.2013 року за ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про права на спадщину за законом №171, виданого 17.01.2012 року, державного акту на право власності на земельну ділянку МК №073528, виданого 04.10.2004 року Арбузинською районною державною адміністрацією Миколаївської області, а також рішення Арбузинського районного суду Миколаївської області №467/799/16-ц від 24.01.2017 року, розмір частки Ѕ; також інформаційна довідка містить чинний запис від 17.07.2014 року про реєстрацію Договору оренди. Також надано копію витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності індексний номер 225451517 від 24.09.2020 року про реєстрацію за ОСОБА_4 на підставі рішення Арбузинського районного суду №467/1018/19 від 03.06.2020 року права власності на Ѕ частину спірної земельної ділянки.

Відповідно до платіжного доручення № 1934 від 14.12.2017 року платником ПрАТ Оберіг зараховано на карту ОСОБА_7 орендну плату за землю за 2017 рік в сумі 6250,00 грн. Як пояснила позивач, нею повідомлялись реквізити платіжної карти чоловіка відповідачу для переказу суми орендної плати, отримання даних грошових коштів позивач в судовому засіданні підтвердила.

Відповідно до платіжного доручення №706 від 16.07.2018 року платником ПрАТ Оберіг зараховано на карту ОСОБА_1 орендну плату за землю за 2018 рік в сумі 5000,00 грн.

Відповідно до платіжного доручення №1734 від 30.11.2018 року платником ПрАТ Оберіг зараховано на карту ОСОБА_1 орендну плату за землю за 2018 рік в сумі 1722,00 грн.

Відповідно до платіжного доручення №2159 від 19.11.2019 року платником ПрАТ Оберіг зараховано на карту ОСОБА_1 орендну плату за землю в сумі 10000,00 грн.

Відповідно до платіжного доручення №2508 від 08.07.2020 року платником ПрАТ Оберіг зараховано на карту ОСОБА_1 орендну плату за землю в сумі 10000,00 грн.

Як визнано сторонами, дані суми орендної плати отримані позивачем та становлять Ѕ частину розміру орендної плати за користування всією земельною ділянкою згідно умов Договору оренди за 2017, 2018, 2019 та 2020 роки відповідно. Розмір орендної плати за користування всією земельною ділянкою згідно умов Договору оренди у відповідні роки позивачем не оспорювався.

Відповідно до ч. 2 ст. 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Спеціальним законом, яким регулюються відносини, пов`язані з орендою землі, є Закон України Про оренду землі від 6 жовтня 1998 року № 161-XIV. За змістом ст. 1 вказаного Закону оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Об`єктами оренди землі є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності (ст. 3 Закону ).

Відповідно до положень статті 1 Закону України Про оренду землі (в редакції, чинній на момент виникнення правовідносин) оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі статтею 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до статті 24 Закону України Про оренду землі орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Позиція позивача ґрунтується на твердженні, що після отримання свідоцтва про право на спадщину та реєстрації права власності на всю земельну ділянку за нею, вона, як єдиний власник земельної ділянки та орендодавець, має право на отримання всієї суми орендної плати за Договором оренди до моменту державної реєстрації права власності за ОСОБА_4 на Ѕ частину цієї земельної ділянки, оскільки Закон пов`язує момент виникнення права власності на нерухоме майно з моментом його державної реєстрації.

Однак, з таким твердженням позивача погодитись не можна з огляду на наступне.

Згідно з ч.ч.1-4 ст. 1268, ч.1 ст. 1269, ч. 1 ст. 1270 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину шляхом подання відповідної заяви до нотаріальної контори за місцем її відкриття або шляхом проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 1273 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини.

Частиною 2 статті 1274 ЦК України передбачено, що спадкоємець за законом має право відмовитися від прийняття спадщини на користь іншого спадкоємця за законом.

Відмова від прийняття спадщини може бути визнана судом недійсною з підстав, встановлених статтями 225, 229-231 і 233 цього Кодексу (частина 5 статті 1274 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст. 1297 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до п.27 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30 травня 2008 року № 7 Про судову практику у справах про спадкування свідоцтво про право на спадщину може бути визнано недійсним не лише тоді, коли особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, але й за інших підстав, установлених законом (стаття 1301 ЦК України). Іншими підставами можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв`язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб тощо.

Згідно частини 3 статті 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом а пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом а пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

Згідно зі статтею 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із приписами частини першої статті 216 ЦПК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення, що визначено положеннями ч.1 ст.236 ЦК України.

Як вже зазначалось, рішенням Арбузинського районного суду Миколаївської області від 24.01.2017 року, що набрало законної сили 05.04.2017 року, заяву ОСОБА_4 від 18.02.2011 року про відмову від прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6 визнано недійсною та визнано частково недійсними в частині Ѕ свідоцтва про право на спадщину за законом на ім`я ОСОБА_1 на спадкове майно, яке залишилося після смерті ОСОБА_6 , в тому числі на спірну земельну ділянку.

Відтак, з огляду на наведені вище положення цивільного законодавства, зміст судового рішення, право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку кадастровий номер 4820384200:15:000:0270 в Ѕ частині припинилось на підставі рішення суду внаслідок недійсності правочину, що є недійсним з моменту його вчинення, а відповідна частка майна була повернута до того стану, що існував на момент вчинення правочину, визнаного судом недійсним. В подальшому щодо неї реалізовано спадкові права ОСОБА_4 .

За загальним правилом, визначеним у ст.1267 ЦК України, частки спадкоємців у спадщині є рівними.

Відповідно до ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.

Згідно з ч. 1 ст. 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

За змістом ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.

Відповідно до ст. 359 ЦК України, плоди, продукція та доходи від використання майна, що є у спільній частковій власності, надходять до складу спільного майна і розподіляються між співвласниками відповідно до їхніх часток у праві спільної часткової власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Оскільки судом встановлено, та визнано сторонами, що ОСОБА_1 отримала від ПрАТ Оберіг половину орендної плати за використання земельної ділянки кадастровий номер 4820384200:15:000:0270, що відповідає її частці у праві власності, відповідно, її права не було порушено, та відсутні правові підстави для задоволення позову.

Сам по собі факт реєстрації права власності за ОСОБА_1 протягом певного часу за відсутності відповідних прав на нерухоме майно, вказаних висновків суду не спростовує та не дає підстав ОСОБА_1 вимагати від ПрАТ Оберіг сплати орендної плати за частку у нерухомому майні, яка їй не належить.

При цьому момент реалізації своїх спадкових прав щодо земельної ділянки іншим спадкоємцем, ОСОБА_4 , жодним чином не впливає на обсяг прав ОСОБА_1 щодо отримання орендної плати.

З огляду на викладене, зважаючи, що ОСОБА_1 в повному обсязі отримано орендну плату за користування земельною ділянкою, пропорційно її частці у праві власності, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для стягнення з ПрАТ Оберіг на її користь орендної плати в сумі 33250,00 грн.

Оскільки вимога про стягнення пені за прострочення виконання зобов`язання зі сплати орендної плати є похідною, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову у даній частині також. Отже, у задоволенні позову належить відмовити у повному обсязі.

Згідно вимог ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст.3, 4, 10, 12, 13, 76-81, 89, 141, 263-265, 268 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в :

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства Оберіг , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_4 про стягнення орендної плати - відмовити.

Вступна та резолютивна частини рішення складені, підписані у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 24.06.2021 року.

Повний текст рішення суду складений 02.07.2021 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Миколаївського апеляційного суду через Арбузинський районний суд Миколаївської області протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя І.О.Догарєва