Постанова

від 18.06.2021 по справі 388/496/21

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 червня 2021 року м. Кропивницький

справа № 388/496/21

провадження № 22-ц/4809/1010/21

Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

Карпенка О. Л. (головуючий, суддя-доповідач), Голованя А. М., Дуковського О. Л.,

за участю секретаря судового засідання Діманової Н. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Фермерське господарство Володимирівське ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Фермерського господарства Володимирівське на ухвалу Долинського районного суду Кіровоградської області (суддя Баранський Д. М.) від 16 квітня 2021 року

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст вимог позивача

12 квітня 2021 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до Фермерського господарства Володимирівське (далі - ФГ Володимирівське ) про стягнення 148555,00 грн середньомісячного заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та 20000,00 грн відшкодування завданої моральної шкоди.

15 квітня 2021 року представник позивача - адвокат Бойком Д. П. подав до суду заяву про забезпечення вказаного позову шляхом накладення в межах ціни позову в сумі 168555 грн арешту на нерухоме майно - комплекс будівель за адресою: АДРЕСА_1 , що належить Фермерському господарству Володимирівське .

Заява мотивована тим, що, на думку заявника, існує ризик утруднення або й неможливості надалі виконання рішення суду через попередню поведінку відповідача, який тривалий час намагався уникнути виконання рішення суду в іншій справі між тими самими сторонами про стягнення коштів, виявляв наміри продати нерухоме майно, переховував рухоме майно.

Короткий зміст судового рішення

Ухвалою Долинського районного суду Кіровоградської області від 16 квітня 2021 року заяву представника ОСОБА_1 про забезпечення її позову до ФГ Володимирівське про стягнення середньомісячного заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та компенсації моральної шкоди задоволено частково. Суд наклав арешт в межах суми 168555,00 грн на частину нерухомого майна - ј частини комплексу будівель за адресою: АДРЕСА_1 , що належить Фермерському господарству Володимирівське .

Задовольняючи вказану заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції взяв до уваги предмет спору, ціну позову, належність нерухомого майна відповідачу та його достатність для задоволення грошових вимог позивачки, маючи на меті недопущення відчуження цього майна суд вважав достатніми цих підстав для вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, який не перешкоджає його використанню власником - відповідачем.

Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги

Не погодившись із вказаною ухвалою суду першої інстанції, ФГ Володимирівське подало апеляційну скаргу, вказуючи, що ухвала суду є незаконною та необгрунтованою, постановленою з порушенням норм процесуального права.

На переконання відповідача заява позивачки про забезпечення позову грунтується виключно на припущеннях. Позивачка не надала суду доказів того, що відповідач має намір відчужити комплексу будівель до вирішення даного спору по суті. Фактично таких намірів відповідач не має. Крім того, відповідач вказує, що вартість цього майна станом на дату останньої оцінки, 21 грудня 2018 року, становила 4250800,00 грн, а отже вартість ј частки цього майна становить 1062700,00 грн, що свідчить про порушенням принципу співмірності заходу забезпечення позову, якого вжив суд.

З цих підстав ФГ Володимирівське просить скасувати оскаржувану ухвалу суду та направити справу до суду першої інстанції для повторного розгляду заяви про забезпечення позову.

Узагальнений зміст відзиву на апеляційну скаргу

28 травня 2021 року представник позивача адвокат Бойко Д. П. надіслав суду відзив на апеляційну скаргу, у якому навів свої доводи на спростування вимог апеляційної скарги. Водночас він висловився на підтримку ухвали суду першої інстанції, яку просив залишити без змін.

Окрему увагу у відзиві приділено витягу із звіту про оцінку майна від 21 грудня 2018 року, виконаного суб`єктом оціночної діяльності Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 , який він вважає не повинен братися судом до уваги, адже термін дії цього звіту 6 місяців від дати оцінки, а тому на даний час звіт є неактуальним.

Позиції сторін в суді апеляційної інстанції

Відповідач повідомлений про час, дату та місце розгляду справи про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (судової повістки, повідомлення № 2500800127769).

Відповідно до ч. 5 ст. 130 ЦПК України позивачка повідомлена про час, дату та місце розгляду справи про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення 09 червня 2021 року судової повістки її представнику - адвокату Бойко Д. П. (повідомлення № 2500800127777).

Однак учасники справи в судове засідання не з`явилися, про причини своєї неявки суд не повідомили.

Згідно з ч. 2 ст. 372 ЦПК України, неявка учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

У зв`язку з неявкою всіх учасників справи та відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Крім того, згідно з ч.ч. 4, 5 ст. 268 та ст. 383 ЦПК України, постанова не проголошується, а датою її ухвалення є дата складання повного тексту судового рішення.

Мотиви ухваленого апеляційним судом рішення

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Одним зі способів забезпечення позову, передбачених ч. 1 ст. 150 ЦПК України, являється накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 3 ст. 150 ЦПК України).

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне виконання судового рішення та ефективний захист його прав або інтересів, їх поновлення, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у виконанні рішення.

Пленумом Верховного Суду України у п. 4 постанови від 22 грудня 2006 року № 9 Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову роз`яснив, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Співмірність заходів забезпечення позову передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову, представник позивачки вказав, що між тими самими сторонами вже був судовий спір про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні й судові рішення у тій справ № 388/986/18 ухвалено на користь ОСОБА_1 . Однак, рішення суду відповідач не виконував з жовтня 2019 року по березень 2021 року, чинив перешкоди у його примусовому виконанні, зокрема, переховував належне йому майно.

На підтвердження таких доводів позивачка надала копії судових рішень та документів виконавчого провадження у справі № 388/986/18 (с. 8 - 17).

В апеляційній скарзі ці доводи позивачки відповідач не спростував і відповідних доказів не надав.

У зв`язку з цим твердження відповідача про безпідставність припущення позивача про імовірне його ухилення від виконання можливого рішення суду в цій справі є необґрунтованим так, як попередня поведінка відповідача в іншій справі між тими самими сторонами вказує на те, що він раніше тривалий час не виконував рішення суду на користь позивачки. Зрештою рішення було виконано державним виконавцем.

Суд першої інстанції правильно оцінив обставини, які мають значення для вирішення питання про забезпечення позову, фактично врахував можливі ризики, які реально загрожують невиконанням або утрудненням виконання можливого рішення суду в цій справі у разі невжиття заходів забезпечення позову , а саме: попередня поведінка відповідача, яка вказує на його несвідоме ставлення до виконання своїх обов`язків, підтверджених судовим рішенням, його спроби приховати майно з метою уникнення виконання, що вплинуло на тривалість виконання.

За таких обставин та в разі невжиття заходів забезпечення позову можливе рішення суду носитиме формального характеру, а кінцева мета правосуддя - захист прав та інтересів осіб, які звернулися до суду, і реальне поновлення їхніх порушених прав стане недосяжною.

Отже, твердження відповідача про надуманість ризиків невиконання чи утруднення виконання рішення суду та забезпечення ефективного захисту є помилковим так, як обставини цієї справи, викладені у заявах сторін до суду, вказують на протилежне.

Суд першої інстанції обґрунтовано вважав, о накладення арешту на частку належного відповідачеві нерухомого майна є адекватним і співмірним до пред`явлених позовних вимог способом забезпечення позову, враховуючи, що за рішенням суду про стягнення коштів таке стягнення може бути звернуте й на майно боржника.

Щодо співмірності розміру частки майна, на яку накладено арешт у порівняні з розміром заявлених позовних вимог, то її не можна вважати невідповідною так, як достовірні докази цього відсутні.

Доданий відповідачем до апеляційної скарги висновок до звіту про оцінку майна згідно з яким середня ринкова вартість комплексу будівель за адресою: АДРЕСА_1 , станом на 21 грудня 2018 року становить 4250800 грн є недостовірним доказом з огляду на зміст статті 3 Закону України Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні й пункту 9 звіту про оцінку майна, до якого додано цей висновок, з яких вбачається, що строк дії звіту по оцінку становить шість місяців від дати оцінки (с. 43). Отже, він втратив чинність ще 21 травня 2019 року і на час вирішення судом питання про забезпечення позову є неактуальним, а тому відповідач не може посилатися на нього.

Обраний позивачем та підтриманий судом спосіб забезпечення позову (арешт нерухомого майна) є найменш обтяжливим для відповідача так, як не позбавляє його права володіти і користуватися своїм майном, а лише тимчасово обмежує правомочності розпорядження ним, тобто унеможливлює втрату права власності на це майно до вирішення спору, водночас гарантує виконання можливого рішення суду.

За таких обставин доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм права є безпідставним.

Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що у разі зміни обставин за яких було вжито заходів забезпечення позову, ФГ Володимирівське не позбавлене можливості звернутися до суду першої інстанції із заявою про скасування таких заходів у порядку визначеному ст. 158 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382 - 384 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Залишити вимоги апеляційної скарги Фермерського господарства Володимирівське без задоволення, а ухвалу Долинського районного суду Кіровоградської області від 16 квітня 2021 року без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 18 червня 2021 року.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Головуючий О. Л. Карпенко

Судді А. М. Головань

О. Л. Дуковський