Ухвала

від 05.07.2021 по справі 905/2999/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

05 липня 2021 року

м. Київ

справа № 905/2999/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Булгакової І.В. (головуючий), Малашенкової Т.М. і Селіваненка В.П.,

за участю секретаря судового засідання - Шевчик О.Ю.,

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційні скарги акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - Залізниця) та регіональної філії "Донецька залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - Філія)

на ухвалу господарського суду Донецької області від 23.12.2020 (головуючий суддя Паляниця Ю.О.)

та постанову Східного апеляційного господарського суду від 30.03.2021 (головуючий Крестьянінов О.О., судді: Білоусова Я.О. і Шевель О.В.), прийнятих за наслідками розгляду скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Імпульс-2008" (далі -Товариство) на бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м.Харків)

у справі № 905/2999/17

за позовом Товариства

до державного підприємства "Донецька залізниця"

про стягнення 2 634 731,71 грн,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Донецької області від 22.03.2018 позовні вимоги (з урахуванням змісту заяви про збільшення розміру позовних вимог) задоволено. Стягнуто з державного підприємства "Донецька залізниця" на користь Товариства пеню у розмірі 637 708,13 грн, 3% річних у розмірі 404 265,72 грн, інфляційні втрати у розмірі 1 592 757,86 грн., а також судовий збір у розмірі 39520,98 грн.

25.04.2018 на виконання рішення суду видано відповідний наказ.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 16.07.2020, залишеною без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 02.09.2020, заяву Товариства про заміну сторони виконавчого провадження задоволено. Замінено сторону виконавчого провадження № 56910232 по виконанню наказу господарського суду Донецької області від 25.04.2018 у справі № 905/2999/17 про стягнення з ДП "Донецька залізниця" (ідентифікаційний код 01074957) на користь Товариства 2 674 252,59 грн, а саме: боржника - державне підприємство "Донецька залізниця" (ідентифікаційний код 01074957) його правонаступником - Залізницю (ідентифікаційний код 40075815).

15.10.2020 Товариство звернулось до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м.Харків) із заявою про вжиття заходів з примусового виконання судового рішення, в якій повідомило орган примусового виконання рішень про те, що на підставі ухвали господарського суду Донецької області від 16.07.2020 здійснено заміну сторони виконавчого провадження, а саме: боржника - державне підприємство "Донецька залізниця" (ідентифікаційний код 01074957) на нового божника (правонаступника) - Залізницю (ідентифікаційний код 40075815). У зв`язку з тим, що станом на день звернення з даною заявою рішення не виконано, стягувач просив: винести постанову про арешт майна (коштів) боржника; зобов`язати боржника надати відомості щодо належного йому майна; отримати в органах доходів і зборів інформацію про наявні у боржника рахунки, а також про його дебіторську заборгованість; зобов`язати боржника протягом п`яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження подати декларацію про його доходи та майно; провести перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження; здійснити реєстрацію обтяжень майна боржника, вжити інших заходів щодо примусового виконання наказу господарського суду Донецької області у справі № 905/2999/17.

У відповідь на вказане звернення стягувача начальник відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України [м.Харків (далі - ВПВР Управління забезпечення виконання рішень у Донецькій області Східного МРУ МЮ (м. Харків)] листом від 19.10.2020 № 8544/02.3-49/19037 повідомив про те, що у відділі перебуває зведене виконавче провадження № 62662285 від 27.07.2020, до якого входить виконавче провадження № 56910232 з примусового виконання наказу № 905/2999/17, виданого господарським судом Донецької області 25.04.2018, стосовно стягнення заборгованості з боржника Залізниці (код ЄДРПОУ 40075815). На теперішній час стосовно Залізниці вживаються заходи щодо перевірки майнового стану боржника. Водночас застосування заходів примусового виконання рішень є недоцільним, оскільки Законом України "Про визнання таким, що втратив чинність Закону України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" встановлена заборона вчиняти виконавчі дії відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" щодо об`єктів права державної власності, які на день набрання чинності цим Законом були включені до переліків, затверджених Законом України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації", протягом трьох років з дня набрання чинності цим законом, крім стягнення грошових коштів і товарів, що були передані в заставу за кредитними договорами. Крім того, у вказаній відповіді державний виконавець посилався на те, що Законом України "Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" передбачено встановлення мораторію на звернення стягнення на активи боржника за зобов`язаннями підприємств залізничного транспорту, майно яких розміщене на території проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження.

Товариство звернулось до господарського суду Донецької області із скаргою на бездіяльність ВПВР Управління забезпечення виконання рішень у Донецькій області Східного МРУ МЮ (м. Харків), в якій просило:

- визнати неправомірною бездіяльність ВПВР Управління забезпечення виконання рішень у Донецькій області Східного МРУ МЮ (м. Харків) у частині невжиття заходів з примусового виконання рішення господарського суду Донецької області за наказом господарського суду Донецької області від 25.04.2017 у справі № 905/2999/17;

- зобов`язати ВПВР Управління забезпечення виконання рішень у Донецькій області Східного МРУ МЮ (м. Харків) вжити всіх необхідних заходів з примусового виконання рішення господарського Донецької області за наказом господарського суду Донецької області від 25.04.2017 у справі № 905/2999/17, передбачених Законом України "Про виконавче провадження", у тому числі звернути стягнення на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 23.12.2020, залишеною без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 30.03.2021, скаргу Товариства задоволено. Визнано неправомірною бездіяльність ВПВР Управління забезпечення виконання рішень у Донецькій області Східного МРУ МЮ (м. Харків) щодо невжиття заходів примусового виконання наказу господарського суду Донецької області від 25.04.2018 у справі № 905/2999/17. Зобов`язано ВПВР Управління забезпечення виконання рішень у Донецькій області Східного МРУ МЮ (м. Харків) усунути порушення (поновити порушене право заявника) шляхом вжиття всіх необхідних заходів для фактичного повного виконання рішення господарського суду Донецької області від 22.03.2018 у справі № 905/2999/17 у відповідності до вимог Закону України "Про виконавче провадження".

Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що:

- системний аналіз змісту Закону України "Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" разом з іншими заборонами та мораторіями на звернення стягнення на майно боржників - державних підприємств, встановленими на момент прийняття цього Закону, свідчить про їх спрямування на необхідність збереження об`єктів права державної власності, які були включені до переліків, затверджених Законом України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації", у зв`язку з їх стратегічним значенням для української економіки та національної безпеки з метою запобігти безконтрольному відчуженню майна, що складає єдиний майновий комплекс, у тому числі через застосування позаприватизаційних процедур. Винятком із зазначеної заборони є стягнення грошових коштів і товарів, що були передані в заставу за кредитними договорами. Тобто пунктом 3 розділу III Прикінцевих та перехідних положень даного Закону України з усього складу майна підприємства, призначеного для його діяльності, яким також є нерухоме майно (будівлі, споруди, земельні ділянки тощо), передбачено можливість звернення стягнення лише на конкретні види майна цього підприємства, зокрема, грошові кошти, що узгоджується з положеннями чинного законодавства України, а також відповідає меті та суті Закону України "Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації". У зв`язку з чим місцевий господарський суд дійшов висновку, що доводи органу примусового виконання рішення, щодо недоцільності застосування заходів примусового виконання рішення господарського суду Донецької області від 22.03.2018 у справі № 905/2999/17 (ВП №56910232) є безпідставними;

- виконання судового рішення є складовою права на доступ до суду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; беручи до уваги, що однією із засад інституту виконавчого провадження є обов`язковість судового рішення, з метою відновлення законних прав стягувача, вимоги скарги у частині визнання неправомірною бездіяльності ВПВР Управління забезпечення виконання рішень у Донецькій області Східного МРУ МЮ (м. Харків) щодо невжиття заходів примусового виконання наказу господарського суду Донецької області від 25.04.2018 у справі № 905/2999/17 є правомірними та такими, що підлягають задоволенню;

- вжиття заходів для належного та своєчасного примусового виконання рішення є компетенцією державного виконавця, і суд у межах розгляду скарги не може зобов`язувати його вчиняти ті чи інші дії для виконання наказу (у тому числі, зобов`язати звернути стягнення на кошти боржника), оскільки вибір заходів по примусовому виконанню рішення суду та послідовності їх застосування віднесено до компетенції державного виконавця. Разом з цим, враховуючи вимоги статті 343 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суди дійшли висновку про зобов`язання ВПВР Управління забезпечення виконання рішень у Донецькій області Східного МРУ МЮ (м. Харків) усунути порушення (поновити порушене право заявника) шляхом вжиття всіх необхідних заходів для фактичного повного виконання рішення господарського суду Донецької області від 22.03.2018 у справі № 905/2999/17 у відповідності до вимог Закону України "Про виконавче провадження".

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Залізниця та Філія звернулись до суду касаційної інстанції з касаційними скаргами, в яких, посилаючись на порушення та неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, а саме Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо підприємств залізничного транспорту, майно яких розташоване на території проведення антитерористичної операції", Закону України "Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" та Закону України "Про виконавче провадження" щодо встановлення мораторію на звернення стягнення на активи Залізниці за зобов`язаннями підприємств залізничного транспорту, майно яких розміщене на території проведення антитерористичної операції, просять скасувати оскаржувані рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні скарги Товариства на бездіяльність ВПВР Управління забезпечення виконання рішень у Донецькій області Східного МРУ МЮ (м. Харків).

Від учасників справи відзиви на касаційні скарги не надходили.

Ухвалою Верховного Суду від 24.05.2021 відкрито касаційне провадження у справі № 905/2999/17 за касаційними скаргами Залізниці та Філії та призначено їх розгляд у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 29.05.2021 № 29.3-02/1662 у зв`язку з відпусткою судді Львова Б.Ю. призначено повторний автоматичний розподіл судової справи № 905/2999/17, відповідно до якого визначено склад колегії суддів: Булгакової І.В. (головуючий), Малашенкової Т.М. і Селіваненка В.П.

Перевіривши матеріали справи та касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність передачі справи на розгляд Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду з огляду на таке.

У даній справі № 910/16898/19 суди, задовольняючи скаргу Товариства на бездіяльність ВПВР Управління забезпечення виконання рішень у Донецькій області Східного МРУ МЮ (м. Харків) виходили, зокрема, з того, що датою виникнення універсального правонаступництва Залізниці щодо підприємств залізничної галузі, які припиняються шляхом злиття, слід вважати дату його державної реєстрації - 21.10.2015, з якої воно є правонаступником державного підприємства "Донецька залізниця", а положення Закону України "Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" фактично передбачають перехід майна (прав та обов`язків) підприємств залізничного транспорту, розміщених на території проведення антитерористичної операції, до Залізниці.

Отже, відповідачем (боржником) у даній справі є Залізниця, та відповідні зобов`язання ДП "Донецька залізниця", які були предметом спору у цій справі, наразі є зобов`язаннями Залізниці як правонаступника державного підприємства "Донецька залізниця".

Під час розгляду справи у суді першої інстанції матеріалами справи не було беззаперечно доведено, що все майно державного підприємства "Донецька залізниця", на яке може бути звернуто примусове стягнення, знаходиться на території проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження. Таким чином, доводи щодо можливості розповсюдження мораторію, передбаченого пунктом 5 1 розділу 3 "Перехідні та прикінцеві положення" Закону України "Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", на зобов`язання, що були предметом спору у даній справі, так само беззаперечно не обґрунтовані заявником.

Розділ 3 "Перехідні та прикінцеві положення" вказаного Закону, доповнений пунктами 5 1 та 5 2 згідно із Законом від 20.12.2016 № 1787-VIII та викладений в редакції із змінами, внесеними згідно із Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо підприємств залізничного транспорту, майно яких розміщене в районі відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, проведення антитерористичної операції" від 18.10.2018 № 2604-VIII (далі - Закон від 18.10.2018 № 2604-VIII).

При цьому Закон від 18.10.2018 № 2604-VIII набрав чинності 12.01.2019, проте Закон України "Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" (далі - Закон № 145-ІХ) набрав чинності 20.10.2019, тобто пізніше.

З огляду на системний аналіз змісту пункту 3 розділу ІІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 145-ІХ Верховний Суд у постанові від 20.11.2020 у справі № 910/12809/19 висловив правову позицію, відповідно до якої законодавець, забороняючи вчиняти виконавчі дії, за винятком стягнення грошових коштів боржників у будь-яких правовідносинах, врахував також інші заборони та мораторії на звернення стягнення на майно боржників - державних підприємств, встановлені на момент прийняття Закону № 145-ІХ.

Стаття 18 Закону України "Про виконавче провадження" передбачає обов`язок виконавця вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

З моменту звернення у належний спосіб до органів виконавчої служби із заявою про відкриття виконавчого провадження стягувач має право розраховувати, що компетентний орган здійснить всі можливі заходи для виконання постановленого судового рішення, що набрало законної сили.

Водночас особливий порядок виконання рішень суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи встановлено статтею 4 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", згідно з частиною першою якої виконання рішень суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи здійснюється в порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження", з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

Відповідно до частин другої та третьої статті 4 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" у разі, якщо рішення суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи не виконано протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, його виконання здійснюється за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. Протягом десяти днів з дня встановлення державним виконавцем факту наявності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до пунктів 2-4, 9 частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження", крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, але не пізніше строку, встановленого частиною другою цієї статті, керівник відповідного органу державної виконавчої служби подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування стягувачу коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України, про що повідомляє в установленому порядку стягувача.

Обставини, передбачені частинами другою та третьою статті 4 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", є окремими та самостійними підставами для переходу до процедури виконання рішення за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Відтак, лише по факту спливу шестимісячного строку з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, тобто після закінчення цього строку, рішення суду повинно виконуватися згідно з частинами другою та третьою статті 4 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень".

Таким чином, навіть за умов розповсюдження мораторію, передбаченого пунктом 5 1 розділу 3 "Перехідні та прикінцеві положення" Закону України "Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" на зобов`язання, що були предметом спору у даній справі, вказане не звільняє державного виконавця від необхідності вчинення дій (застосування механізмів), передбачених статтею 4 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень".

Згідно із статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Чинне законодавство, зокрема, Закон України "Про виконавче провадження" встановлює певний порядок вчинення виконавчих дій та не надає державному виконавцю права вільного розсуду визначати "доцільно" чи "недоцільно" вживати їх взагалі. А тому він зобов`язаний вчиняти всіх необхідних заходів для повного та своєчасного виконання рішення суду відповідно до закону, а не крізь призму суб`єктивного сприйняття "доцільності" вирішувати питання: чи здійснювати виконання за виконавчим документом, чи ні.

Таким чином, суди дійшли висновку про задоволення скарги і зобов`язання ВПВР Управління забезпечення виконання рішень у Донецькій області Східного МРУ МЮ (м. Харків) усунути порушення (поновити порушене право заявника), шляхом вжиття всіх необхідних заходів для фактичного повного виконання рішення господарського суду Донецької області від 22.03.2018 у справі № 905/2999/17 у відповідності до вимог Закону України "Про виконавче провадження".

Під час розгляду даної справи колегією суддів було встановлено, що Верховним Судом ухвалена постанова від 25.06.2021 у справі № 910/22748/16, якою касаційні скарги публічного акціонерного товариства "Донбасенерго" та департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України задоволено частково. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.03.2021 у справі № 910/22748/16 скасовано. Ухвалу господарського суду міста Києва від 04.02.2021 у справі № 910/22748/16 змінено, викладено її мотивувальну частину в редакції вказаної постанови. У решті ухвалу господарського суду міста Києва від 04.02.2021 у справі № 910/22748/16 залишено в силі. Вирішено звернутися до Пленуму Верховного Суду для вирішення питання щодо внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності пункту 11 частини першої статті 34; пункту 10-1 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі - Закон від 02.06.2016 № 1404-VIII); пунктів 5 1 та 5 2 розділу III "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" від 23.02.2012 № 4442-VI зі змінами.

Ухвалюючи постанову у справі № 910/22748/16, Верховний Суд виходив з того, що аналіз положень пункту 10 1 розділу XIII Закону від 02.06.2016 № 1404-VIII дає підстави стверджувати, що словосполучення "за зобов`язаннями підприємств залізничного транспорту, майно яких розміщене" вказує на те, що місцерозташування майна стосується ідентифікації підприємств залізничного транспорту, за зобов`язаннями яких встановлено мораторій на звернення стягнення на активи АТ "Укрзалізниця", а не безпосередньо майна АТ "Укрзалізниця". При цьому у Законі відсутня вказівка, що на непідконтрольній території має бути розміщене все майно підприємств залізничного транспорту.

З цих підстав Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що суд першої інстанції зробив помилковий висновок, що встановлений Законом від 23.02.2012 № 4442-VI, мораторій не розповсюджується на спірні правовідносини з тих підстав, що боржником (АТ "Укрзалізниця") не доведено, що "все майно боржника, на яке може бути здійснено примусове стягнення знаходиться на території проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження".

З огляду на те, що майно ДП "Донецька залізниця" знаходиться на території проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, відповідно до прямої вказівки про це у законі (пункт 11 частини першої статті 34; пункт 10-1 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону від 02.06.2016 № 1404-VIII; пункти 5 1 та 5 2 розділу III "Прикінцеві та перехідні положення" Закону від 23.02.2012 № 4442-VI згідно із Законом від 20.12.2016 № 1787-VIII із змінами, внесеними згідно із Законом від 18.10.2018 № 2604-VIII), на період дії мораторію підлягають зупиненню виконавчі провадження та заходи примусового виконання рішень щодо звернення стягнення на активи АТ "Укрзалізниця" за зобов`язаннями ДП "Донецька залізниця", а також зупинення вчинення виконавчих дій.

Забезпечення державою виконання судового рішення як невід`ємної складової права кожного на судовий захист закладено на конституційному рівні у зв`язку з внесенням Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" від 02.06.2016 № 1401-VIII змін до Конституції України та доповненням її, зокрема, статтею 129 1 , частиною другою якої передбачено, що держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Забезпечення виконання остаточного судового рішення є позитивним обов`язком держави, проте пункт 11 частини першої статті 34; пункт 10-1 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону від 02.06.2016 № 1404-VIII; пункти 5 1 та 5 2 розділу III "Прикінцеві та перехідні положення" Закону від 23.02.2012 № 4442-VI унеможливлюють виконання остаточного судового рішення протягом тривалого часу, що очевидно обмежує конституційне право особи на судовий захист та порушує принцип верховенства права, зважаючи на відсутність встановленого законодавцем передбачуваного та ефективного правового регулювання суспільних відносин щодо розумних строків погашення відповідної заборгованості.

Колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 910/22748/16 дійшла висновку, що пункт 11 частини першої статті 34; пункт 10-1 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону від 02.06.2016 № 1404-VIII; пункти 5 1 та 5 2 розділу III "Прикінцеві та перехідні положення" Закону від 23.02.2012 № 4442-VI за змістом є такими, що не відповідають Конституції України (суперечить статтям 8, частині другій статті 19, частинам першій, другій статті 55, пункту 9 частини другої статті 129, частинам першій, другій статті 129 1 Конституції України), тому суд вирішує справу без застосування цих норм, а застосовує норми Конституції України як норми прямої дії з урахуванням юридичної позиції, викладеної у підпункті 5.1 пункту 5 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 28.08.2020 № 10-р/2020, та практики Європейського Суду з прав людини щодо права особи на доступ до суду в аспекті розуміння обов`язку держави щодо забезпечення виконання судового рішення, постановленого проти держави та державних підприємств.

Колегія суддів Верховного Суду у даній справі № 905/2999/17 вважає за необхідне відступити від вказаного висновку, викладеного колегією суддів іншої палати Верховного Суду у справі № 910/22748/16, оскільки мораторій, передбачений пунктом 5 1 Перехідних та прикінцевих положень Закону від 23.02.2012 № 4442-VI, поширюється на захід примусового виконання рішень - звернення стягнення на активи Залізниці за зобов`язаннями підприємств, визначених Законом від 23.02.2012 № 4442-VI, зокрема, зобов`язаннями ДП "Донецька залізниця". При цьому Законом України "Про виконавче провадження" та Інструкцією з організації примусового виконання рішень передбачено порядок дій виконавця, які останній має вжити у разі виконання судового рішення за зобов`язаннями підприємств передбачених пунктом 5 1 Перехідних та прикінцевих положень Закону від 23.02.2012 № 4442-VI, тому справа № 905/2999/17 підлягає передачі на розгляд Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду.

Відповідно до частини другої статті 302 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України ) суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об`єднаної палати.

Згідно з частиною першою статті 303 ГПК України питання про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи.

Керуючись статтями 234, 302, 303 ГПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Справу № 905/2999/17 разом з касаційними скаргами акціонерного товариства "Українська залізниця" та регіональної філії "Донецька залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця та доданими до них документами передати на розгляд Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя І. Булгакова

Суддя Т. Малашенкова

Суддя В. Селіваненко