Постанова

від 06.07.2021 по справі 280/5073/20

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

06 липня 2021 року м. Дніпросправа № 280/5073/20

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Семененка Я.В. (доповідач),

суддів: Бишевської Н.А., Добродняк І.Ю.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Дніпрі апеляційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області

на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 16 березня 2021 року (суддя Конишева О.В.) у справі №280/5073/20 за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Ленінський районний суд м.Запоріжжя про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

в с т а н о в и В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив:

визнати протиправною бездіяльність Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області в частині невиплати судці Ленінського районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_1 щомісячної доплати за вислугу років у розмірі 15 відсотків посадового окладу з 28 квітня 2015 року по 17 жовтня 2016 року включно;

зобов`язати Територіальне Управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області нарахувати та виплатити судці Ленінського районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_1 щомісячну доплату за вислугу років у розмірі 15 відсотків посадового окладу з 28 квітня 2015 року по 17 жовтня 2016 року включно з урахуванням індексації.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що відповідачем неправомірно було припинено виплату вислуги років у розмірі 15 відсотків посадового окладу у зв`язку з набранням чинності Законом №192-VІІІ. За позицією позивача, судді, стаж роботи яких на посаді судді, на момент набрання чинності Законом №192-VІІІ, складав менше 3 років, але які отримували щомісячну доплату за вислугу років у розмірі 15 відсотків, із набуттям чинності вказаного закону, право на отримання такої щомісячної доплати не втратили, а тому мають право її отримувати до набуття ними стажу роботи на посаді судді у 3 роки.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 16 березня 2021 року адміністративний позов задоволено.

За наслідками розгляду справи судом першої інстанції, з посиланням на правову позицію висловлену Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 09 грудня 2020 року по справі №200/13595/19-а, зроблено висновок про те, що положення Закону № 192-VІІІ щодо умов виплати і набуття права на отримання щомісячної доплати за вислугу років у розмірі 15 відсотків посадового окладу у взаємозв`язку зі статтею 58 Конституції України застосовуються до тих відносин, що виникли після набуття ним чинності.

Зміст та обсяг досягнутого суддями рівня матеріального забезпечення не може були

звужено або скасовано шляхом внесення змін до чинного законодавства.

З цих підстав суд вказав на те, що судді, стаж роботи яких на посаді судді на момент набрання чинності Законом № 192-VІІІ складав менше 3 років, але які отримували щомісячну доплату за вислугу років у розмірі 15 відсотків, із набуттям чинності вказаного Закону право на отримання такої щомісячної доплати не втратили, а тому мають право її отримувати до набуття ними стажу роботи на посаді судді у 3 роки.

Визначивши право позивача на отримання щомісячної доплати за вислугу років у розмірі 15 відсотків посадового окладу, суд вказав на те, що позивач має право на виплату такої складової грошового забезпечення судді з урахуванням індексації.

Не погодившись з рішенням суду, Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову. Обгрунтовуючи вимоги апеляційної скарги відповідач посилається на те, що розмір грошового забезпечення судді врегульовано № 2453-VI Про судоустрій і статус суддів , з урахуванням змін внесених Законом №192-VІІІ відповідно до яких щомісячна доплата за вислугу років у розмірі 15 відсотків нараховується суддям за наявності стажу роботи більше трьох років. Оскільки, у спірному періоді, позивач не мав стажу роботи більше трьох років, то, за позицією відповідача, йому правомірно не виплачувалася щомісячна доплата за вислугу років у розмірі 15 відсотків. Також відповідач не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для виплати позивачу доплати за вислугу років з урахуванням індексації. З цього приводу відповідач посилається на те, що сума індексації залежить не від розміру суддівської винагороди та її складових, а від розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб у період, в якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації. Тобто, як зазначає відповідач, у разі нарахування та виплати позивачу у спірний період щомісячної доплати за вислугу років, сума нарахованої та виплаченої позивачу індексації не змінилася б, оскільки у спірний період розмір посадового окладу судді значено перевищував розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Також відповідач зазначає те, що судом першої інстанції не було визначено того чи взагалі індекс споживчих цін перевищив поріг індексації та чи виплачувалася позивачу індексація у спірному періоді.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження з підстав, передбачених п.2 ч.1 ст.311 КАС України.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги з огляду на таке.

Встановлені судом першої інстанції обставини справи, які не заперечуються сторонами, свідчать про те, що Указом Президента України від 18.10.2013 № 571/2013 «Про призначення суддів» ОСОБА_1 призначено на посаду судді Торезького міського суду Донецької області строком на п`ять років.

Наказом в.о. голови Торезького міського суду Донецької області № 32-к від 22.10.2013 року, ОСОБА_1 встановлено виплачувати щомісячну доплату за вислугу років у розмірі 15 % посадового окладу.

Указом Президента України від 14.02.2015 № 83/2015 «Про переведення суддів» ОСОБА_1 переведено у межах п`ятирічного строку на роботу на посаді судді Ленінського районного суду м. Запоріжжя.

Наказом Голови Торезького міського суду Донецької області від 23.02.2015 року, суддю ОСОБА_1 переведеного Указом Президента України від 14.02.2015 року № 83 на посаду судді Ленінського районного суду м. Запоріжжя відраховано з 23.02.2015 року зі складу Торезького міського суду Донецької області.

Наказом в.о. голови Ленінського районного суду м. Запоріжжя № 12-о від 06.03.2015 року ОСОБА_1 зараховано до складу Ленінського районного суду м. Запоріжжя на посаду судці Ленінського районного суду м. Запоріжжя, у зв`язку з чим 06.03.2015 року суддя ОСОБА_1 приступив до виконання своїх обов`язків.

Наказом начальника територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області № 30-ос від 06.03.2015 року, судді Ленінського районного суду м. Запоріжжя, ОСОБА_1 , наказано встановити щомісячну доплату за вислугу років у розмірі 15 % посадового окладу за стаж роботи до 5 років.

Позивач зазначав, що з отриманих розрахунків нарахованої суддівської винагороди він дізнався, що з 28 квітня 2015 року по 17 жовтня 2016 року йому безпідставно не нараховувалась доплата за вислугу років в розмірі 15% посадового окладу за стаж роботи до 5-ти років.

29.05.2020 року позивач звернувся до ДСА України, ТУ ДСА України в Запорізькій області з заявою про нарахування та виплату недоотриманої доплати за вислугу років у розмірі 15% посадового окладу за стаж роботи до 5-ти років.

17.06.2020 ТУ ДСА України в Запорізькій області на вказану заяву надало відповідь за № 1-88/08-04/1968, якою повідомило позивача про відсутність підстав для проведення перерахунку.

Вказані обставини стали підставою звернення позивачем із позовом до суду.

За наслідками перегляду справи суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке.

Частиною п`ятою статті 129 Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 2453-VI), яка була чинною на час призначення позивача на посаду судді, було встановлено, що суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі 15 відсотків за наявності стажу роботи до 5 років.

На підставі вказаної норми права позивачу було призначено відповідним наказом щомісячну доплату за вислугу років у розмірі 15 відсотків.

28 березня 2015 року набув чинності Закон України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12.02.2015 №192-VIII, яким Закон України «Про судоустрій і статус суддів» викладено у новій редакції.

Розмір суддівської винагороди, її складові, а також визначення стажу роботи судді, у тому числі посади, робота на яких зараховується до стажу роботи на посаді судді, були урегульовані статтями 133 і 135 Закону № 2453-VI.

Частиною першою статті 133 зазначеного Закону визначено, що суддівська винагорода регулюється цим Законом, Законом України «Про Конституційний Суд України» та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до частини другої цієї ж статті суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Згідно з абзацом першим частини п`ятої статті 133 Закону № 2453-VI суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років - 15 відсотків, більше 5 років - 20 відсотків, більше 10 років - 30 відсотків, більше 15 років - 40 відсотків, більше 20 років - 50 відсотків, більше 25 років - 60 відсотків, більше 30 років - 70 відсотків, більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу.

У зв`язку з набранням чинності Законом №192-VIII відповідачем припинено виплату позивачу виплату щомісячної доплати за вислугу років у розмірі 15 відсотків, оскільки внесеними змінами було передбачено те, що щомісячна доплата за вислугу років у розмірі 15 відсотків нараховується суддям за наявності стажу роботи більше трьох років.

Вказуючи на неправомірність таких дій відповідача суд першої інстанції правильно виходив з такого.

Так, на час призначення позивача на посаду судді була чинна редакція Закону № 2453-VI, яка передбачала виплату суддям щомісячної доплати за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи до 5 років - 15 відсотків, більше 5 років - 20 відсотків, більше 10 років - 30 відсотків, більше 15 років - 40 відсотків, більше 20 років - 50 відсотків, більше 25 років - 60 відсотків, більше 30 років - 70 відсотків, більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу (частина п`ята статті 129).

Відповідно до положень частини другої статті 127 Конституції України та статті 53 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" обмеженням щодо реалізації особою, яка є суддею, гарантованих Конституцією України прав, є, зокрема відсутність права обіймати будь-які інші, крім посади судді, оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу, крім наукової, викладацької та творчої. Також суддя не має права поєднувати свою діяльність із підприємницькою або адвокатською, не може належати до політичної партії чи професійної спілки, виявляти прихильність до них, брати участь у політичних акціях, мітингах, страйках. Відповідно держава встановлює для суддів компенсаційні трудові гарантії, а також гарантує достатній рівень, соціального забезпечення. Згідно зі статтею 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Таким чином, як вірно зазначив суд першої інстанції, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Це означає, що вони поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності. Закріплення цього принципу на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян упевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта.

Отже, положення Закону № 192-VІІІ щодо умов виплати і набуття права на отримання щомісячної доплати за вислугу років у розмірі 15 відсотків посадового окладу у взаємозв`язку зі статтею 58 Конституції України застосовуються до тих відносин, що виникли після набуття ним чинності.

Зміст та обсяг досягнутого суддями рівня матеріального забезпечення не може були звужено або скасовано шляхом внесення змін до чинного законодавства.

З огляду на викладене суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що судді, стаж роботи яких на посаді судді на момент набрання чинності Законом № 192-VІІІ складав менше 3 років, але які отримували щомісячну доплату за вислугу років у розмірі 15 відсотків, із набуттям чинності вказаного Закону право на отримання такої щомісячної доплати не втратили, а тому мають право її отримувати до набуття ними стажу роботи на посаді судді у 3 роки.

Аналогічний висновок висловлено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 9 грудня 2020 року по справі № 200/13595/19-а.

З цих підстав суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позову, в частині заявлених вимог щодо визнання протиправною бездіяльність відповідача по невиплаті позивачу щомісячної доплати за вислугу років та зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу щомісячну доплату за вислугу років за період з 28 квітня 2015 року по 17 жовтня 2016 року.

В той же час, суд апеляційної інстанції не може погодитися з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову, в частині заявлених вимог щодо виплати щомісячної доплати за вислугу років з урахуванням індексації.

Так, задовольняючи позову в цій частині заявлених вимог, суд першої інстанції фактично виходив з того, що сам факт наявності у позивача права на отримання щомісячної доплати за вислугу років, свідчить про наявність підстав для її виплати з урахуванням індексації.

З приводу таких висновків суду першої інстанції суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке.

Згідно із положеннями ч.5 ст.2 Закону України Про індексацію грошових доходів населення індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, в тому числі, оплата праці (грошове забезпечення).

Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України Про індексацію грошових доходів населення індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищив поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101 відсотка, а з 01.01.2016 року - в розмірі 103 відсотків.

У відповідності із положеннями ст..6 Закону України Про індексацію грошових доходів населення у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін.

Таким чином, сума індексації залежить не від розміру суддівської винагороди чи її складових, а від розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб у період, в якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації.

Отже, нарахування та виплата позивачу щомісячної доплати за вислугу років за період з 28 квітня 2015 року по 17 жовтня 2016 року, не може змінити суму нарахованої та виплаченої позивачу індексації починаючи з 28 квітня 2015 року, оскільки розмір такої індексації залежить виключено від встановленого у певних періодах розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а не від розміру суддівської винагороди.

З цих підстав суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що сам факт наявності у позивача права на отримання щомісячної доплати за вислугу років, не може свідчити про наявність підстав для її виплати з урахуванням індексації.

Ураховуючи викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду першої інстанції, в частині задоволених позовних вимог щодо виплати щомісячної доплати за вислугу років з урахуванням індексації та прийняття нової постанови, в цій частині заявлених вимог, про відмову у задоволенні позову.

На підставі викладеного, керуючись п.2 ч.1 ст.315, ст.ст. 317, 321, 322, 325 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області - задовольнити частково.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 16 березня 2021 року по справі №280/5073/20 в частині задоволених вимог щодо виплати щомісячної доплати за вислугу років з урахуванням індексації - скасувати в цій частині заявлених вимог прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову.

В іншій частині рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 16 березня 2021 року по справі №280/5073/20 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки, визначені ст.ст.328, 329 КАС України

Повне судове рішення складено 06.07.2021

Головуючий - суддя Я.В. Семененко

суддя Н.А. Бишевська

суддя І.Ю. Добродняк