Ухвала

від 21.09.2021 по справі 280/5073/20

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

21 вересня 2021 року

м. Київ

справа № 280/5073/20

адміністративне провадження № К/9901/28753/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Білак М.В.,

суддів - Калашнікової О.В., Мартинюк Н.М.,

перевіривши касаційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 16 березня 2021 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2021 року у справі №280/5073/20 за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Ленінський районний суд м. Запоріжжя про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в :

05 серпня 2021 року зазначена касаційна скарга надійшла до суду касаційної інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 11 серпня 2021 року касаційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 16 березня 2021 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2021 року у справі №280/5073/20 залишено без руху, у зв`язку з відсутністю квитанції про сплату судового збору.

На виконання вимог ухвали Верховного Суду від 11 серпня 2021 року скаржник надіслав на адресу суду квитанцію про сплату судового збору, у розмірі визначеному законом.

Вирішуючи питання про можливість відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою Державної екологічної інспекції, Верховний Суд зазначає таке.

Позивач звернувся до суду з позовом в якому просив:

визнати протиправною бездіяльність Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області в частині невиплати судді Ленінського районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_1 щомісячної доплати за вислугу років у розмірі 15 відсотків посадового окладу з 28 квітня 2015 року по 17 жовтня 2016 року включно;

зобов`язати Територіальне Управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області нарахувати та виплатити судді Ленінського районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_1 щомісячну доплату за вислугу років у розмірі 15 відсотків посадового окладу з 28 квітня 2015 року по 17 жовтня 2016 року включно з урахуванням індексації.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 16 березня 2021 року адміністративний позов задоволено.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2021 року, рішення суду першої інстанції в частині задоволених вимог щодо виплати щомісячної доплати за вислугу років з урахуванням індексації скасовано, у цій частині заявлених вимог прийнято нову постанову про відмову у задоволенні позову. В іншій частині рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 16 березня 2021 року у справі №280/5073/20 залишено без змін.

У поданій касаційній скарзі представник відповідача з посиланням на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та прийняти нове, відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

08 лютого 2020 набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ , яким внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства України, що передбачають нові підстави для касаційного оскарження.

Так, відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначається, зокрема, підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).

Дослідивши подану касаційну скаргу на предмет відповідності наведеним вимогам процесуального закону, суд установив, що у скарзі не зазначені передбачені частиною четвертою статті 328 КАС України підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

У касаційній скарзі представник відповідача зазначає підставу касаційного оскарження пункт 2 частини четвертої статті 328 КАС України, а саме необхідність відступлення від висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 09 грудня 2020 року у справі №200/13595/19-а.

Зазначає, що згідно із висновками, викладеними судом касаційної інстанції у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 грудня 2020 року у справі № 200/13595/19-а, положення Закону України №192-У1ІІ щодо умов виплати і набуття права на отримання щомісячної доплати за вислугу років у розмірі 15 відсотків посадового окладу у взаємозв`язку із статтею 58 Конституції України, застосовуються до тих відносин, що виникли після набуття ним чинності.

З огляду на зазначене, Велика Палата Верховного Суду у цій постанові погодилась з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про обґрунтованість позовних вимог щодо визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання ТУ ДСА в Запорізькій області в частині ненарахування та невиплати позивачу щомісячної доплати за вислугу років у розмірі 15 відсотків за період з 05 по 31 березня 2015 року та з 06 квітня 2016 року по 31 жовтня 2016 року.

Разом з тим, представник відповідача зазначає про необхідність відступлення від зазначених висновків, посилаючись на постанови Верховного Суду України від 02 листопада 2016 року у справі № 812/636/15 та від 01 листопада 2016 року №812/627/15, в частині необхідності застосування до спірних правовідносин норм Закону України Про забезпечення права на справедливий суд від 12 лютого 2015 року № 192-VІІІ ( далі - Закон № 192-VІІІ).

Вказує, що згідно із нормами Закону № 192-VІІІ право на отримання щомісячної доплати за вислугу років у розмірі 15% посадового окладу з 28 березня 2015 року мали виключно судді, стаж роботи яких, станом на дату набрання чинності цим Законом, складав не менше 5 років.

Вважаючи, правовідносини у згаданих справах подібними, позивач просить відкрити касаційне провадження та відступити від висновків Верховного Суду, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 грудня 2020 року у справі №200/13595/19-а.

Верховний Суд не враховує посилання скаржника на правові висновки викладені у перелічених постановах Верховного Суду України, оскільки вони не є тими судовим рішенням, невідповідність висновкам яких щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, є підставою касаційного оскарження, передбаченого зазначеною нормою КАС України.

Суд акцентує увагу заявника касаційної скарги на позиції Великої Палати Верховного Суду, що під час вирішення тотожних спорів суди мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду (зазначена позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі №755/10947/17).

Інші доводи касаційної скарги в частині наведених у ній обґрунтувань вимог до суду касаційної інстанції зводяться до незгоди скаржника із судовими рішеннями у цій справі, цитування нормативно правових актів, зазначення що судами попередніх інстанцій рішення ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права.

Варто зазначити, що відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.

У касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням із урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351-354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду (судів), рішення якого (яких) оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом.

З урахуванням змін до КАС України, внесених Законом України від 15 січня 2020 року №460-IX і які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття до розгляду і відкриття касаційного провадження.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

Керуючись ст. ст. 169, 328, 330, 332 КАС України,

у х в а л и в :

Касаційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 16 березня 2021 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2021 року у справі №280/5073/20 за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Ленінський районний суд м. Запоріжжя про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії повернути скаржнику.

Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.

Судді М.В. Білак О.В. Калашнікова Н.М. Мартинюк