Постанова

від 23.06.2021 по справі 357/4723/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

вул. Солом`янська, 2-а, м. Київ, 03110

факс 284-15-77 e-mail: inbox@kia.court.gov.ua

Унікальний номер справи № 357/4723/19 Апеляційне провадження № 22-ц/824/7135/2021Головуючий у суді першої інстанції - Ярмола О.Я. Доповідач у суді апеляційної інстанції - Оніщук М.І.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 червня 2021 року Київський апеляційний суд у складі:

суддя-доповідач Оніщук М.І.,

судді Шебуєва В.А., Крижанівська Г.В.,

секретар Ющенко Я.М.,

за участю:

представника заінтересованої

особи ОСОБА_1 ОСОБА_2

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 24 березня 2020 року по цивільній справі за поданням Білоцерківського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), заінтересовані особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , про визначення частки майна боржника для звернення стягнення,

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2020 року державний виконавець Білоцерківського районного відділу Державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Сидоренко В.Ю. звернувся до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з поданням про визначення частки майна боржника - ОСОБА_4 , яким він володіє спільно з іншою особою.

В обґрунтування подання зазначав, що на примусовому виконанні у Білоцерківському районному відділу ДВС перебуває зведене виконавче провадження № 60729032 з примусового виконання виконавчого листа № 357/4723/19 (2/357/2727/19), виданого 15.11.2019 року Білоцерківським міськрайонним судом Київської області про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 суми заборгованості у розмірі 132 786 грн. 21 коп. та виконавчого листа № 357/4723/19 (2-др/357/29/19), виданого 15.11.2019 року Білоцерківським міськрайонним судом Київської області про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 судових витрат по справі у розмірі 5 250 грн. 00 коп.

Разом з тим, вказував , що незважаючи на наявність відкритого зведеного виконавчого провадження, станом на дату звернення до суду з цим поданнямрішення суду боржником так і не виконано.

В свою чергу, в ході проведення виконавчих дій в межах зведеного виконавчого провадження державним виконавцем було встановлено, що під час перебування боржника у шлюбі з ОСОБА_1 ними, як подружжям, було придбано майно, а саме: Ѕ частину житлового будинку АДРЕСА_1 та дві земельні ділянки за цією адресою.

У зв`язку з зазначеним, а також посилаючись на положення ст. 443 ЦПК України, державний виконавець звернувся до суду з цим поданням, яке просив задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 24.03.2020 року подання задоволено. Визначено, що частка боржника ОСОБА_4 у спільній сумісній власності подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_1 на будинок за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 79,6 кв.м., житловою площею 28,6 кв.м., становить ј частину. Визначено, що частка боржника ОСОБА_4 у спільній сумісній власності подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 3220410500:05:006:0070, площею 0,1 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, становить ј частину. Визначено, що частка боржника ОСОБА_4 у спільній сумісній власності подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 3220410500:05:006:0071, площею 0,07 га, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, становить ј частину.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, просить її скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні подання державного виконавця у повному обсязі.

Так, в обгрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що після постановлення оскаржуваної ухвали державним виконавцем було виставлено на продаж вищезазначене нерухоме майно, проте не надано їй переважного права для викупу частки майна.

Також, зазначає, що оскаржувана ухвала була постановлена судом за відсутності боржника у справі - ОСОБА_4 , який, у свою чергу, подавав клопотання про відкладення розгляду справи для отримання кваліфікованої юридичної допомоги.

При цьому, вказує на неврахування судом першої інстанції порушення виконавцем порядку звернення стягнення на майно, що передбачено ч. 1 ст. 50 Закону України "Про виконавче провадження" (т. 2, а.с. 26-31).

Ухвалою Київського апеляційного суду від 01.04.2021 року апеляційну скаргу залишено без руху (т. 2, а.с. 44, 45).

Ухвалою Київського апеляційного суду від 15.04.2021 року поновлено строк на апеляційне оскарження, відкрито апеляційне провадження та надано учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційні скарги (т. 2, а.с. 70, 71).

Ухвалою Київського апеляційного суду від 13.05.2021 року справу призначено до апеляційного розгляду (т. 2, 90).

Представник апелянта у судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.

Інші учасники справи не з`явилися у судове засідання, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином за відомими суду адресами, про причини своєї неявки суд не сповістили.

Разом з тим, враховуючи положення ч.2 ст. 372 ЦПК України, судом апеляційної інстанції визнано за можливе розглянути справу за відсутності учасників справи, які не з 'явилися у судове засідання, оскільки їх неявка не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді, вислухавши пояснення представника апелянта, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи,на примусовому виконанні у Білоцерківському районному відділу ДВС перебуває зведене виконавче провадження № 60729032 з примусового виконання виконавчого листа № 357/4723/19 (2/357/2727/19), виданого 15.11.2019 року Білоцерківським міськрайонним судом Київської області про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 суми заборгованості у розмірі 132 786 грн. 21 коп. та виконавчого листа № 357/4723/19 (2-др/357/29/19), виданого 15.11.2019 року Білоцерківським міськрайонним судом Київської області про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 судових витрат по справі у розмірі 5 250 грн. 00 коп.

26.11.2019 року державним виконавцем Білоцерківського РВ ДВС ГТУЮ у Київській області було винесено постанову про арешт майна боржника.

Наявні в матеріалах подання докази свідчать про ухилення боржника, який обізнаний про наявність зведеного виконавчого провадження щодо примусового стягнення з нього боргу, від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 24.09.2019 року, а майно на яке можливо звернути стягнення в рахунок погашення заборгованості, у боржника відсутнє.

Натомість, відповідно до витягу з актового запису про шлюб № 23 від 30.04.1976 рокуборжник ОСОБА_4 перебуває у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_1.

09.12.2019 року до Білоцерківського районного відділу ДВС ГТУЮ у Київській області надійшла заява стягувача ОСОБА_3 про виділення частки у майні подружжя стосовно житлового будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та земельних ділянок.

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, ОСОБА_1 належить на праві власності: 1/2 частина житлового будинку загальною площею 79,6 кв. м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі-продажу від 03.10.2013 року; 1/2 частина земельної ділянки з кадастровим номером 3220410500:05:006:0070, площею 0,1 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, на підставі договору купівлі-продажу від 03.10.2013 року; 1/2 частина земельної ділянки з кадастровим номером 3220410500:05:006:0071, площею 0,07 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, на підставі договору купівлі-продажу від 03.10.2013 року.

Разом з тим, як вбачається, 1/2 частину житлового будинку загальною площею 79,6 кв. м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 набула у власність за договором дарування від 30.07.1996 року, яке в силу, п.2 ч.1 ст.57 СК України , є її особистою приватною власністю.

Тобто, як вірно встановив суд першої інстанції, 1/2 частина будинку та 1/2 частина двох земельних ділянок, набуті ОСОБА_1 і ОСОБА_4 у період шлюбу, є майном їх спільної сумісної власності як подружжя.

Таким чином, в силу норми ч. 1 ст. 70 СК України , ч. 3 ст. 368 , ч. 2 ст. 370 ЦК України вважається, що частка боржника у праві спільної сумісної власності з дружиною є рівною та становить: 1/4 частину у праві власності на будинок за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 79,6 кв.м., житловою площею 28,6 кв.м., 1/4 частину на земельну ділянку з кадастровим номером 3220410500:05:006:0070, площею 0,1 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та 1/4 частину на земельну ділянку з кадастровим номером 3220410500:05:006:0071, площею 0,07 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства.

Звертаючись до суду з поданням про визначення частки боржника ОСОБА_4 у спільній сумісній власності подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , державний виконавець вказував, що незважаючи на наявність відкритого зведеного виконавчого провадження та обізнаність про нього боржника, станом на дату звернення до суду з цим поданням рішення суду боржником так і не виконано.

Так, згідно з ч.5 ст.124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Статтею 18 ЦПК України встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено також ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод .

Положеннями ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів - це сукупність дій органів і посадових осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів, які провадяться на підставах, в межах повноважень тау спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, порядок захисту прав стягувача, боржника та інших осіб у виконавчому провадженні передбачено Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" .

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний здійснювати заходи, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Як передбачено положеннями ст. 48 Закону України "Про виконавче провадження", стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця.

Відповідно до вимог ст. 443 ЦПК України питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, вирішується судом за поданням державного чи приватного виконавця.

Положеннями ст. 368 ЦК України визначено, що спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

Згідно вимог ч. 1 ст. 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Відповідно до ст. 357 ЦК України частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом.

У відповідності до положень ст. 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 70 СК України, у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

При цьому, як зазначив Верховний Суд у своїй постанові 11.04.2018 року по справі № 464/2227/17, задовольняючи подання державного виконавця про визначення частки майна боржника, яким він володіє спільно із іншими особами, суд першої інстанції правомірно виходив із того, що визначення частки майна боржника у майні, що перебуває у спільній сумісній власності, є необхідним для здійснення виконавчого провадження про примусове стягнення з нього боргу. Визначення частки не призведе до звуження належних боржнику прав на житло, оскільки предметом розгляду подання є не звернення стягнення на майно, а лише визначення частки боржника у спільній сумісній власності.

З огляду на вищенаведені положення законодавства та встановлені обставини справи, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення подання державного виконавця Білоцерківського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Сидоренка В.Ю. про визначення частки майна боржника - ОСОБА_4 , яким він володіє спільно з ОСОБА_4 , наступним шляхом: визначено, що частка боржника ОСОБА_4 у спільній сумісній власності подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_1 на будинок за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 79,6 кв.м., житловою площею 28,6 кв.м., становить ј частину; взначено, що частка боржника ОСОБА_4 у спільній сумісній власності подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 3220410500:05:006:0070, площею 0,1 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, становить ј частину; визначено, що частка боржника ОСОБА_4 у спільній сумісній власності подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 3220410500:05:006:0071, площею 0,07 га, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, становить ј частину.

Посилання апелянта на порушення виконавцем порядку звернення стягнення на майно, а також неврахування державним виконавцем її переважного права для викупу частки майна, колегія суддів відхиляє, адже питання правомірності дій державного виконавця у виконавчому провадженні не є предметом розгляду в межах даного провадження та вирішується у порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України.

Крім того, враховуючи наявність у матеріалах справи підтвердження щодо обізнаності боржника про дату, час та місце судового засідання, неодноразове відкладення розгляду справи за клопотанням боржника, а також положення ч. 2 ст. 443 ЦПК України про те, що неявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про визначення частки майна боржника у спільному майні, доводи апеляційної скарги щодо розгляду подання без урахування клопотання боржника про відкладення судового засідання колегія суддів вважає безпідставними та такими, що не спростовують правильність висновків суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення подання.

Інші доводи апелянта, з огляду на категорію даної справи, не мають жодного правового підґрунтя та не дають підстав для висновку про неправильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при постановленні оскаржуваної ухвали.

Отже, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно розглянув справу, надав всім доводам державного виконавця належну правову оцінку, оцінив належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності та постановив законне, правильне по суті і справедливе судове рішення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвали суду без змін.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 268 , 367, 368, 372, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення .

Ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 24 березня 2020 року по цивільній справі за поданням Білоцерківського районного відділу Державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), заінтересовані особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , про визначення частки майна боржника для звернення стягнення, - залишити без змін .

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту може бути оскаржена до Верховного Суду.

Повний текст постанови складений 05 липня 2021 року.

Суддя-доповідач М.І. Оніщук

Судді В.А. Шебуєва

Г.В. Крижанівська