Постанова

від 22.06.2021 по справі 520/13586/18

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/4093/21

Номер справи місцевого суду: 520/13586/18

Головуючий у першій інстанції Огренич І. В.

Доповідач Сєвєрова Є. С.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.06.2021 м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії:

головуючого - Сєвєрової Є.С.,

суддів: Ващенко Л.Г., Колеснікова Г.Я.,

за участю секретаря - Чепрас А.І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

треті особи - державний реєстратор прав на нерухоме майно Комунального підприємства Центр державної реєстрації Хлібодарської селищної ради Тулба Ольга Олександрівна, державний реєстратор прав на нерухоме майно Комунального підприємства Центр державної реєстрації Хлібодарської селищної ради Антоненко Оксана Сергіївна, приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Одеської області Савченко Світлана Володимирівна, приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Одеської області Чужовська Наталія Юріївна,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 24 червня 2019 року у складі судді Огренич І.В.,

в с т а н о в и в:

У вересні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи - державний реєстратор прав на нерухоме майно Комунального підприємства Центр державної реєстрації Хлібодарської селищної ради Тулба О.О., державний реєстратор прав на нерухоме майно Комунального підприємства Центр державної реєстрації Хлібодарської селищної ради Антоненко О.С., приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Одеської області Савченко С.В., приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Одеської області Чужовська Н.Ю., про визнання майна - нежитлового приміщення АДРЕСА_1 , зареєстроване за ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого Пачевою M.B., приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу 17.10.2012 за реєстровим №1138, спільною власністю подружжя, визнавши частки рівними (по 1/2) визнання недійсним договору про задоволення вимог №1696 від 28.07.2016 та іпотечного договору №1693 від 28.07.2016, укладені між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , посвідчені приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Одеської області Чужовською Н.Ю., застосувавши до нього правові наслідки недійсності правочину, визнання недійсними: рішення №34180250 від 07.03.2017, винесеного державним реєстратором прав на нерухоме майно Комунального підприємства Центр державної реєстрації Хлібодарської селищної ради Тулба О.О., про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_3 на нежиле приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , рішення №34180251 від 07.03.2017, винесеного державним реєстратором прав на нерухоме майно Комунального підприємства Центр державної реєстрації Хлібодарської селищної ради Антоненко О.С., про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_3 на нежилі приміщення першого поверху, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_3 , визнання недійсними договорів купівлі-продажу від 07.04.2017 на Ѕ нежитлових приміщень №501, за адресою: АДРЕСА_4 , та АДРЕСА_2 , та рішень про державну реєстрацію прав та обов`язків №34704686, №34704685 від 10.04.2017, визнання права власності в порядку спадкування за ОСОБА_1 після батька ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , на ј нежитлових приміщень АДРЕСА_1 .

08.04.2019 позивач збільшив позовні вимоги та просив визнати нежитлове приміщення АДРЕСА_1 , зареєстроване за ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого Пачевою M.B., приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу 17.10.2012 за реєстровим №1138, дачний будинок та земельну ділянку, які розташовані за адресою: АДРЕСА_5 , зареєстровані за ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності на дачний будинок, виданого виконавчим комітетом Іллічівської міської ради 04 вересня 2006 року на підставі рішення виконкому Іллічівської міської Ради від 17 серпня 2006 року за №922 та державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ №671704, виданого 24 жовтня 2007 року відділом земельних ресурсів у місті Іллічівську Одеської області, які були видані на підставі рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 13 грудня 2004 року спільною сумісною власності подружжя, набутого у шлюбі з ОСОБА_5 , укладеним 23 січня 1988 року, відділом ЗАГС виконкому Київської районної ради народних депутатів Одеської області, актовий запис № 104, та визнати частки ОСОБА_2 і ОСОБА_5 рівними, тобто по Ѕ; визнати недійсними договір про задоволення вимог №1696 від 28.07.2016 та іпотечний договір №1693 від 28.07.2016, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю., застосувавши до нього правові наслідки недійсності правочину; визнати недійсним Рішення №34180251 від 07.03.2017 державного реєстратора прав на нерухоме майно Комунального підприємства Центр державної реєстрації Хлібодарської селищної ради Антоненко О.С. про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_3 на нежилі приміщення першого поверху, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_3 , які в цілому складаються з нежилих приміщень першого поверху, загальною площею 88,9 кв.м., що вчинено на підставі договору про задоволення вимог № 1696 від 28.07. 2016 та іпотечного договору № 1693 від 28.07.2016, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю.; визнати недійсним договір купівлі-продажу від 07.04.2017 №325 про продаж Ѕ нежитлових приміщень №501, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Савченко C.В., застосувавши до нього правові наслідки недійсності правочину, рішення про державну реєстрацію прав та обов`язків № 34704686 від 10.04.2017, винесеного приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Савченко С.В.; визнано за ОСОБА_1 у порядку спадкування після батька ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності на 1/4 нежитлового приміщення АДРЕСА_6 , по АДРЕСА_4 , та на 1/4 дачного будинку та земельної ділянки, які розташовані за адресою: АДРЕСА_5 .

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер її батько - ОСОБА_5 . 14.07.2017 ОСОБА_1 отримала свідоцтво про право на спадщину після смерті батька на автомобіль Тойота , однак свідоцтво про право власності на інше спадкове майно, а саме: спірні приміщення, за адресою: АДРЕСА_4 , приміщення № НОМЕР_1 , нежитлове приміщення об`єкту житлової нерухомості, за адресою: буд. АДРЕСА_2 , земельну ділянку на території Вербської сільської ради Крижопольського району Вініцької області, дачний будинок та земельну ділянку, які розташовані, за адресою: АДРЕСА_5 , позивачка не отримала, у зв`язку із від`їздом на навчання за кордоном. Під час продовження оформлення спадкових документів ОСОБА_1 дізналася, що власником вищевказаних приміщень є зовсім незнайомі для неї люди, а саме ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , також з`ясувала, що приміщення у АДРЕСА_3 , що відносилося до спадкового майна було передане у власність ОСОБА_3 на підставі договору про задоволення вимог №1696 від 28.07.2016 та іпотечного договору №1693 від 28.07.2016, що були укладені між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 07.04.2017 між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 був укладений договір купівлі-продажу на 1/2 нежитлових приміщень АДРЕСА_1 , серія та номер 325. У зв`язку з тим, що позивачка є спадкоємицею першої черги за законом, нерухоме майно: нежиле приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 та нежитлове приміщення об`єкту житлової нерухомості за адресою: буд. АДРЕСА_2 увійшло до спадщини, тобто ОСОБА_1 була фактичним власником спірного приміщення, і оскільки прийняла спадщину та не давала згоди на укладення будь-яких договорів щодо вказаної нерухомості, всі дії та договори, що були здійсненні з перереєстрацією приміщення в АДРЕСА_3 були незаконними та підлягають скасуванню.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 24 червня 2019 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи - державний реєстратор прав на нерухоме майно Комунального підприємства Центр державної реєстрації Хлібодарської селищної ради Тулба О.О., державний реєстратор прав на нерухоме майно Комунального підприємства Центр державної реєстрації Хлібодарської селищної ради Антоненко О.С., приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Одеської області Савченко С.В., приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Одеської області Чужовська Н.Ю., про визнання майна спільною власністю подружжя, визнання недійсним договору про задоволення вимог, іпотечного договору, визнання недійсними рішень про державну реєстрацію права власності, визнання недійсними договорів купівлі-продажу та рішень про державну реєстрацію прав та обов`язків, визнання права власності в порядку спадкування, відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити; провести розподіл судових витрат.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що позивач ОСОБА_1 позбавлена права на спадкування після смерті ОСОБА_5 , оскільки дружина померлого не визнає, що спірне майно було спільним майном подружжя, отже позивачем правильно обраний спосіб захисту порушеного права. Суд не зазначив доказів, на підставі яких встановлено факт особистого права власності відповідача ОСОБА_2 на спірне майно, враховуючи, що в матеріалах справи наявна інформація про те, що спірне майно придбане під час шлюбу ОСОБА_2 і ОСОБА_5 . Покази свідків у справах про визнання права власності на нерухоме майно не можуть підтверджувати право власності на це майно. Рішення суду ґрунтується на припущеннях, зокрема, що позивач своєю заявою від 14.05.2015 фактично відмовилась від спірного майна, хоча позивач своєю заявою від 02.12.2013 про прийняття спадщини чітко виразила свій намір прийняти спадщину. За своїм змістом заява, трактована судом як відмова, свідчить лише про той факт, що ОСОБА_1 не має наміру про виділ в натурі з цього майна належної їй на праві спадкування за законом своєї частки у розмірі ј частина. В цій заяві позивач чітко зазначила, що це майно є спільною власністю її батьків і Ѕ частина цього майна входить до спадкової маси, а відповідно ј частина належить позивачу як спадок. Таким чином, будь-які правочини щодо цього майна, вчинені ОСОБА_2 без згоди іншого співвласника ОСОБА_1 є незаконними. Документи не надаються нотаріусу незалежно від волі та можливості позивача. Право на отримання правовстановлюючого документу на нерухоме майно, має особа, яка є власником цього майна, дане право нерозривно пов`язане з особою спадкодавця, а тому після його смерті спадкоємець не має можливості отримати правовстановлюючий документ на спадкове майно в позасудовому порядку. Суд з одного боку зробив висновок, що права позивача не порушені, а з іншого боку застосував строки позовної давності, що протирічить нормам права. Крім того, права позивача порушені укладенням договору іпотеки та договору про задоволення вимог кредитора, які укладені у 2016 році, отже строк позовної давності спливає у 2019 році, а враховуючи, що позивач не була стороною цих договорів, дізналась про їх укладення у 2018 році, то строк позовної давності спливає у 2021 році, тобто суд неправомірно застосував строк позовної давності.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 27.01.2021 частково задоволено заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову та накладено арешт на ј частину земельної ділянки та ј частину будинку АДРЕСА_5 , загальною площею 193,7 кв.м., житловою площею 118,1 кв.м., на ј частину нежитлових приміщень АДРЕСА_1 . В решті вимог заяви відмовлено.

Приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Одеської області Чужовська Н.Ю. подала до суду клопотання про розгляд справи у її відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу та їх представників, дослідивши доводи, наведенні в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, апеляційний суд приходить до наступних висновків.

Встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_5 , після його смерті із заявами про прийняття спадщини звернулися ОСОБА_2 , яка є дружиною померлого та ОСОБА_1 , яка є донькою померлого.

На автомобіль типу легковий універсал, марки TOYOTA , моделі LANDCRUSER 200 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , державним нотаріусом Жмиховою О. С. видано свідоцтво про право на спадщину в вірних частках спадкоємцям ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Решта майна, на яке ОСОБА_1 просила видати свідоцтво про право на спадщину - ј частки дачного будинку та земельної ділянки, які розташовані за адресою: АДРЕСА_5 ., зареєстроване на ім`я ОСОБА_2 , а нежитлове приміщення №501 за адресою: АДРЕСА_4 належить ОСОБА_4 та ОСОБА_3 .

В зв`язку з відсутністю оригіналів правовстановлювальних документів на майно у вигляді дачного будинку та земельної ділянки у видачі свідоцтва про право на спадщину ОСОБА_1 нотаріусом відмовлено.

Також встановлено, що право власності на нежиле приміщення першого поверху № 501, що розташоване за адресою: АДРЕСА_4 первісно було зареєстроване за ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу від 17.10.2012, реєстровий № 1138.

14.05.2015 ОСОБА_2 на забезпечення договору позики в розмірі 34000 доларів США, які отримала від громадянина ОСОБА_7 , уклала з останнім договір іпотеки на нежитлове приміщення №501 за адресою: АДРЕСА_4 .

28.07.2016 ОСОБА_2 отримала від ОСОБА_3 у позику 112000 доларів США, зобов`язавшись її повернути до 28.01.2017, про що уклали договір позики, посвідчений нотаріально.

28.07.2016 на забезпечення договору позики на суму 112000 доларів США ОСОБА_2 передала в іпотеку ОСОБА_3 нежитлове приміщення №501 за адресою: АДРЕСА_4 .

Договором про задоволення вимог іпотекодержателя, посвідченим нотаріально, 28.07.2016 звернуто стягнення на нежитлове приміщення №501 за адресою: АДРЕСА_4 .

07.04.2017 ОСОБА_3 продав ОСОБА_4 Ѕ частину нежитлового приміщення №501 за адресою: АДРЕСА_4 , договір посвідчений нотаріально.

З спадкової справи видно, що ОСОБА_2 14.05.2015 зверталася до нотаріуса із заявою про те, що будучи спадкоємцем чоловіка ОСОБА_5 , стверджує, що не претендувала та не буде претендувати на виділ на ім`я померлого чоловіка Ѕ частки з нежилих приміщень першого поверху, за адресою: АДРЕСА_3 , які були набуті у спільну сумісну власність подружжя та титульним власником яких вона є.

Крім того, ОСОБА_2 при укладанні договору іпотеки та позики подавалася заява нотаріусу про те, що заявою вона підтверджує факт, що станом на 28.07.2016 вона є вдовою та нежилі приміщення першого поверху, за адресою: АДРЕСА_3 , які передані в іпотеку ОСОБА_3 , згідно іпотечного договору є її особистою приватною власністю, особи які б могли поставити питання про визнання за ними права власності на вищевказані нежилі приміщення першого поверху відсутні.

14.05.2015 ОСОБА_1 подавалась заява нотаріусу про те, що вона є спадкоємцем ОСОБА_5 , та заявою стверджує, що на виділ частки (1/2) з майна - нежилі приміщення 1 поверху, за адресою: АДРЕСА_3 , які знаходяться у спільній сумісній власності та титульним власником яких є ОСОБА_2 (дружина спадкодавця), не претендує.

Вказану заяву посвідчено приватним нотаріусом Науменко М.Г., зареєстровано в реєстрі за № 1560.

Викладені обставини свідчать про те, що ОСОБА_1 своєчасно прийняла спадщину після смерті батька, має право на спадкування частини майна, що належала йому на праві власності, проте майном у вигляді Ѕ нежилих приміщень першого поверху, за адресою: АДРЕСА_3 , які були набуті у спільну сумісну власність подружжя, розпорядилася ОСОБА_2 , яка вступаючи у позикові відносини, гарантувала кредиторам відсутність претензій будь - яких осіб щодо вищезазначеного майна.

Заяву ОСОБА_1 не можна вважати відмовою від прийняття спадщини в розумінні заяви, яка може бути подана спадкоємцем протягом 6 місяців з часу відкриття спадщини, однак про порушення своїх прав ОСОБА_1 мала дізнатися 14.05.2015, коли звертаючись до нотаріуса з заявою про посвідчення справжності підпису під заявою, підтвердила факт відсутності претензій на майно у вигляді Ѕ частки з майна - нежитлових приміщень 1 поверху, за адресою: АДРЕСА_3 , оскільки не могла не усвідомлювати, що ОСОБА_2 , отримав таку заяву, могла розпорядитися спірними нежитловими приміщеннями.

Пояснення ОСОБА_1 про те, що цією заявою вона повідомляла лише про те, що не претендувала на виділ в натурі частки майна, при виниклих фактичних обставинах не можна вважати логічними, адже до отримання свідоцтва про право на спадщину виділ в натурі майна неможливий, відтак заява подібного змісту саме на адресу нотаріуса не породжує правових наслідків та позбавлена правового змісту.

Більш того, за часом посвідчення - 14.05.2015 заява ОСОБА_1 повністю збігається із часом укладання ОСОБА_2 іпотечного договору з ОСОБА_8 14.05.2015, яка, передаючи нежитлові приміщення в іпотеку, гарантувала в пункті 4.1 договору, що права третіх осіб на предмет іпотеки відсутні.

Відповідно до п.6ч.1ст.3 ЦК України однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Створення умов для укладання договорів позики та іпотеки під гарантії відсутності претензій на майно третіх осіб з метою уникнення в подальшому від можливості кредитора задовольнити вимоги, не можна вважати добросовісною поведінкою, тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом.

Зважаючи на такі обставини справи та відповідні їм правовідносини, у задоволенні вимог ОСОБА_1 слід відмовити в зв"язку з пропуском строку позовної давності, оскільки позов до суду поданий 28.09.2018.

Оскільки суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову в задоволенні позову в частині цих вимог, проте помилково вважав, що майно у вигляді Ѕ частини нежитлових приміщень не є спадковою масою, чим допустив суперечливість висновків щодо підстав відмови у задоволенні позову, то рішення суду підлягає зміні шляхом викладення мотивувальної частини в редакції цієї постанови.

Неможна погодитися з висновками суду про відмову у задоволенні вимог про визнання за ОСОБА_1 права власності на ј частину дачного будинку та земельної ділянки, які розташовані за адресою: АДРЕСА_5 , виходячи з наступного.

Відповідно до глави 10 п.4.15 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві.

Відмовляючи у задоволенні позову в частині цих вимог, суд виходив з того, що спір фактично між сторонами відсутній.

Разом із тим, поза увагою суду залишилося те, що ОСОБА_2 , будучи титульним власником цього майна, не надала нотаріусу оригінали правовстановлювальних документів, що є перешкодою для видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріусом.

Незалежно від мотивів ненадання оригіналів документів, така обставина залишається фактом, який є перешкодою для вирішення питання у внесудовому порядку, тому суд невірно відмовив у задоволенні вимог ОСОБА_1 .

Зважаючи на викладене, рішення суду в частині вимог ОСОБА_1 про визнання права власності на ј частину дачного будинку та земельної ділянки, які розташовані за адресою: АДРЕСА_5 , підлягають задоволенню шляхом визнання за нею права власності в порядку спадкування після смерті ОСОБА_5 частка якого в спільному майні, придбаному під час перебування в шлюбі, складала Ѕ його частину.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 382, 383, 384 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 24 червня 2019 року в частині відмови у задоволенні вимог ОСОБА_1 про визнання будинку та земельної ділянки спільною сумісною власністю подружжя, визнання права власності на ј частину будинку та земельної ділянки за адресою в АДРЕСА_7 , в порядку спадкування скасувати.

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати будинок АДРЕСА_5 , загальною площею 193,70 кв.м., житловою площею 118,10 кв.м., що в цілому складається з триповерхового дачного будинку А з підвалом, прибудовами а1 , а2 , навісом а3 , земельну ділянку кадастровий номер 5110800000:03:001:0124, №2А, ряд 7, АДРЕСА_8 , спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , частка в яких ОСОБА_5 складає Ѕ частину майна.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на ј частину будинку АДРЕСА_9 , ряд АДРЕСА_10 , загальною площею 193,70 кв.м., житловою площею 118,10 кв.м., що в цілому складається з триповерхового дачного будинку А з підвалом, прибудовами а1 , а2 , навісом а3 , на ј частину земельної ділянки кадастровий номер 5110800000:03:001:0124, №2А, ряд 7, АДРЕСА_8 , в порядку спадкування.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 24 червня 2019 року в частині відмови у задоволенні вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання майна - нежитлових приміщень АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю подружжя, визнання недійсним договору про задоволення вимог, іпотечного договору, визнання недійсними рішень про державну реєстрацію права власності, визнання недійсними договорів купівлі - продажу, рішень про державну реєстрацію прав та обов`язків, визнання права власності в порядку спадкування змінити шляхом викладення мотивувальної частини в редакції цієї постанови, в решті в зазначеній частині рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст складений 07.07.2021.

Головуючий:

Судді: