Ухвала

від 17.08.2021 по справі 520/13586/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

17 серпня 2021 року

м. Київ

справа № 520/13586/18

провадження № 61-13247ск21

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Крата В. І. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_2 , на рішення Київського районного суду м. Одеси від 24 червня 2019 року та постанову Одеського апеляційного суду від 22 червня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , треті особи: державний реєстратор прав на нерухоме майно Комунального підприємства Центр державної реєстрації Хлібодарської селищної ради Тулба Ольга Олександрівна, державний реєстратор прав на нерухоме майно Комунального підприємства Центр державної реєстрації Хлібодарської селищної ради Антоненко Оксана Сергіївна, приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Одеської області Савченко Світлана Володимирівна, приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Одеської області Чужовська Наталія Юріївна, про визнання майна спільною власністю подружжя, визнання недійсним договору про задоволення вимог, іпотечного договору, визнання недійсними рішень про державну реєстрацію права власності, визнання недійсними договорів купівлі-продажу та рішень про державну реєстрацію прав та обов`язків, визнання права власності в порядку спадкування,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 05 серпня 2021 року засобами поштового зв`язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу, яка підписана представником ОСОБА_6 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 24 червня 2019 року та постанову Одеського апеляційного суду від 22 червня 2021 року.

На підставі касаційної скарги ОСОБА_1 не може бути вирішено питання про відкриття касаційного провадження.

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ № 460-IX від 15 січня 2020 року.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках :

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах , викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах , викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах ;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

У пункті 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Тлумачення вказаних норм ЦПК України свідчить, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених в пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково вказуватися у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини другої статті 389 ЦПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення .

У частині першій статті 400 ЦПК України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

З урахуванням викладеного, особі, яка подала касаційну скаргу, необхідно вказати підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України підстави (підстав), обґрунтувати неправильне застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права і надати уточнену касаційну скаргу та її копії відповідно до кількості інших учасників справи.

Окрім цього, як свідчить аналіз касаційної скарги та доданих до неї матеріалів, в порушення пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України, до касаційної скарги не додано документ, що підтверджує сплату судового збору у повному обсязі.

У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно підпунктами 1, 2 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України Про судовий збір (у редакції, чинній на день пред`явлення позову - 2018 рік) за подання до суду фізичною особою позовної заяви майнового характеру судовий збір становив 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб . За подання до суду фізичною особою позовної заяви немайнового характеру судовий збір становив 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За змістом частини третьої статті 6 Закону України Про судовий збір , за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

На підставі вищенаведеного, розмір судового збору за подання позову майнового характеру становив 1 відсоток ціни позову , але не менше 704,80 грн та не більше 8 810,00 грн.За подання позову немайнового характеру судовий збір становив 704,80 грн за кожну вимогу немайнового характеру.

Згідно з підпунктом 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України Про судовий збір встановлено, що за подання до суду касаційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до касаційної скарги на рішення суду розмір судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми .

Аналіз касаційної скарги свідчить, що ОСОБА_1 оскаржує судові рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання майна (нежитлових приміщень № 501) спільною сумісною власністю та визнання на права власності на ј указаного майна, визнання недійсними: договору про задоволення вимог; іпотечного договору; недійсним рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності №34180251 від 07 березня 2017 року; договору купівлі-продажу від 07 квітня 2017 року №325; рішення про державну реєстрацію прав та обов`язків № 34704686 від 10 квітня 2017 року.

Таким чином, ураховуючи характер позову та клопотання у скарзі, за подання касаційної скарги розмір судового збору за вимогами: немайнового характеру становить 7 048,00 грн (704,80 * 200% * 5 вимог немайнового характеру); майнового характеру - 1 % ціни позову * 200%, але не менше 1 409,60 грн та не більше 17 620,00 грн.

Аналіз скарги та доданих до неї матеріалів не дозволяє встановити ціни позову щодо вимог майнового характеру (визнання спільною сумісною власністю нежитлових приміщень № 501), а тому неможливо встановити розмір судового збору, який підлягав сплаті при поданні позовної заяви майнового характеру.

ОСОБА_1 сплачено судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 19 210,10 грн (квитанція № 0.0.2220070417.1 від 05 серпня 2021 року).

Таким чином, ОСОБА_1 сплачено судовий збір за вимогами немайнового характеру - 7 048,00 грн та частково - 12 162,00 грн (19 210,10 грн - 7 048,00 грн) за вимогами майнового характеру.

Як наслідок, ОСОБА_1 необхідно самостійно визначити розмір судового збору за подання касаційної скарги за вимогами майнового характеру та доплатити його з урахуванням сплачених коштів (12 162,00 грн) у розмірі 200 % ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви з урахуванням вартості спірного майна (нежитлових приміщень № 501).

Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або сплачено до ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102, код ЄДР: 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), номер рахунку отримувача (стандарт IBAN): UA288999980313151207000026007; ККДБ: 22030102, найменування податку, збору, платежу: Судовий збір (Верховний Суд, 055).

Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України Про судовий збір . На підтвердження сплати судового збору необхідно суду надати документ, що підтверджує його сплату.

Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Керуючись статтями 185, 260, 392, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_2 , на рішення Київського районного суду м. Одеси від 24 червня 2019 року та постанову Одеського апеляційного суду від 22 червня 2021 року залишити без руху.

Встановити для усунення недоліків строк десять днів з дня вручення цієї ухвали.

У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя В. І. Крат