Постанова

від 29.06.2021 по справі 917/677/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 червня 2021 року

м. Київ

Справа № 917/677/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Багай Н. О. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,

секретар судового засідання: Гогусь В. О.,

за участю представників сторін:

позивача - Шашкової Є. А. (адвоката),

відповідача-1 - не з`явилися,

відповідача-2 - не з`явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агростиль"

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 07.12.2020 (колегія суддів: Дучал Н. М. - головуючий, Гетьман Р. А., Скляпук О. І.) і рішення Господарського суду Полтавської області від 30.07.2020 (суддя Кльопов І. Г.) у справі

за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агростиль"

до: 1) Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, 2) Краснолуцької сільської ради Гадяцького району Полтавської області

про скасування запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, скасування реєстраційного запису в Державному земельному кадастрі про право комунальної власності, зобов`язання скасувати запис,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Агростиль" (далі - СТОВ "Агростиль") звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (далі - ГУ Держгеокадастру) та Краснолуцької сільської ради Гадяцького району Полтавської області (далі - Краснолуцька сільська рада), в якій просило скасувати запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр) № 35536378 від 13.02.2020 щодо реєстрації за територіальною громадою в особі Краснолуцької сільської ради права комунальної власності на земельну ділянку площею 16,7212 га, кадастровий номер 5320486500:00:001:0121, з цільовим призначенням для ведення фермерського господарства, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2033462953204 (далі - спірна земельна ділянка); скасувати реєстраційний запис в Державному земельному кадастрі про право комунальної власності територіальної громади в особі Краснолуцької сільської ради спірної земельної ділянки, розташованої на території Краснолуцької сільської ради (колишня назва Римарівська); зобов`язати ГУ Держгеокадастру скасувати в Державному земельному кадастрі реєстрацію спірної земельної ділянки, скасувати запис про спірну земельну ділянку в поземельній книзі та закрити поземельну книгу.

1.2. Позивач зазначав, що на підставі розпорядження Гадяцької РДА № 405 від 06.04.2017 "Про передачу СТОВ "Агростиль" в оренду невитребуваних земельних часток (паїв), площею 26, 6494 га на території Римарівської сільської ради Гадяцького району", позивачу передано в оренду 10 земельних ділянок, які розташовані на території Римарівської сільської ради Гадяцького району. На підставі зазначеного розпорядження між Гадяцькою РДА та СТОВ "Агростиль" 06.04.2017 укладено 6 договорів оренди земельної частки (паю) загальною площею 16, 7213 га. У подальшому (16.02.2018) було укладено додаткові угоди до договорів оренди, якими продовжено строки дії договорів до 31.12.2065. Рішенням Краснолуцької сільської ради від 09.01.2019 була розпочата процедура реорганізації Римарівської сільської ради Гадяцького району шляхом приєднання до Краснолуцької сільської ради, яким зазначено Краснолуцьку сільську раду правонаступником майна, прав та обов`язків Римарівської сільської ради. З метою внесення відомостей (змін) до Державного земельного кадастру щодо державної реєстрації земельних ділянок, які є об`єктами договорів оренди, укладених між позивачем та Гадяцької РДА, СТОВ "Агростиль" звернулося до Державного кадастрового реєстратора відділу у Гадяцькому районі ГУ Держгеокадастру. Проте державним кадастровим реєстратором прийнято рішення про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру. Однією з підстав для такої відмови стало розташування в межах земельної ділянки, яку передбачалося зареєструвати, іншої земельної ділянки - спірної земельної ділянки, перетин зі спірною земельною ділянкою становить 99,9988 %. Як стверджував позивач, 22.01.2020 йому стало відомо про існування спірної земельної ділянки, яка розташована за межами населених пунктів на території Краснолуцької сільської ради Гадяцького району (колишня Римаривська сільська рада), та яка складається із земельних ділянок, що перебувають в оренді позивача на підставі договорів, укладених з Гадяцькою РДА.

Щодо спірної земельної ділянки позивач зазначав, що на підставі наказу ГУ Держземагентства у Полтавській області (правонаступником якого є ГУ Держгеокадастру) № 1757-СГ від 16.07.2014 надано дозвіл ОСОБА_1 на виготовлення проекту земелеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки, на підставі цього проекту до Державного земельного кадастру були внесені відомості про спірну земельну ділянку. На думку позивача, наказ ГУ Держземагентства у Полтавській області № 1757-СГ від 16.07.2014 було прийнято поза межами повноважень ГУ Держземагентства у Полтавській області та без будь-яких правових підстав віднесено спірну земельну ділянку до земель державної власності. У подальшому, на підставі наказу ГУ Держгеокадастру від 22.01.2020 № 2247-сг спірну земельну ділянку передано у комунальну власність Краснолуцькій сільській об`єднаній територіальній громаді. За твердженням позивача, наказ ГУ Держземагенства у Полтавській області № 1757-СГ від 16.07.2014 є незаконним, оскільки спірна земельна ділянка відноситься до земель колективної власності - невитребувані паї колишнього КСП "Україна" (згідно з державним актом на право колективної власності на землю серії ПЛ № 2.3 від 26.04.1996), тому передача ГУ Держгеокадастру спірної земельної ділянки із державної у комунальну власність (згідно з наказом ГУ Держгеокадастру у Полтавській області від 22.01.2020 № 2247-сг та додатком № 1 до акта приймання-передачі від 29.01.2020) Краснолуцькій сільській об`єднаній територіальний громаді в особі Краснолуцької сільської ради є незаконною. Зважаючи на те, що саме зазначені накази стали підставою для проведення реєстраційних дій, то для відновлення порушених прав позивач звернувся з позовом у цій справі.

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Рішенням господарського суду Полтавської області від 30.07.2020, яке залишене без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 07.12.2020, у задоволенні позовних вимог СТОВ "Агростиль" відмовлено.

2.2. Місцевий господарський суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що спірна земельна ділянка була сформована та зареєстрована в національній кадастровій карті 04.12.2014. Тому Гадяцька РДА у 2017 році не мала законних підстав відносити шість земельних ділянок до невитребуваних земельних часток (паїв) та не мала прав законно розпорядитися ними. Земельні ділянки колективної форми власності № 757, 758, 759, 760, 761, 762 були віднесені до резервних паїв, на них не видавалися сертифікати на земельні частки (паї) та державні акти на право приватної власності на землю, вони не відносяться до невитребуваних земельних часток (паїв), право на дані паї не належало жодному члену КСП "Україна". КСП "Україна" було реорганізовано у СТОВ "України", проте на час розгляду справи ліквідовано без правонаступників. Суд зазначив, що відповідно до пункту 21 Перехідних положень Земельного кодексу України Краснолуцька сільська рада є власником і розпорядником спірної земельної ділянки, у зв`язку з чим вимоги позивача є безпідставними та не підлягають задоволенню.

3. Короткий зміст касаційної скарги та заперечень на неї

3.1. Не погоджуючись із постановою Східного апеляційного господарського суду від 07.12.2020 і рішенням Господарського суду Полтавської області від 30.07.2020, СТОВ "Агростиль" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення, ухвалити нове рішення, яким скасувати запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно № 3553637835536378 від 13.02.2020 щодо реєстрації за територіальною громадою в особі Краснолуцької сільської ради права комунальної власності на земельну ділянку площею 16,7212 га, кадастровий номер 5320486500:00:001:0121, з цільовим призначенням для ведення фермерського господарства, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2033462953204; скасувати реєстраційний запис в Державному земельному кадастрі про право комунальної власності територіальної громади в особі Краснолуцької сілської ради Гадяцького району земельної ділянки із цільовим призначенням для ведення фермерського господарства з кадастровим номером 5320486500:00:001:0121 площею 16,7212 га, розташовану на території Краснолуцької сільської ради (колишня Римарівська) Гадяцького району; зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області скасувати в Державному земельному кадастрі реєстрацію земельної ділянки із цільовим призначенням для ведення фермерського господарства з кадастровим номером 5320486500:00:001:0121, площею 16,7212 га, розташовану на території Краснолуцької сільської ради (колишня Римарівська) Гадяцького району, скасувати запис про вказану земельну ділянку в поземельній книзі та закрити поземельну книгу.

3.2. Як на підставу касаційного оскарження скаржник посилається на пункт 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Скаржник вважає, що судові рішення суперечать нормам чинного законодавства: статті 19 Конституції України, статті 10 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство", статтям 2, 20, 30 Закону України "Про власність", статтям З, 4, 5 Земельного Кодексу Україні від 18.12.1990 року, пункту 21 Перехідних положень Земельного кодексу України від 2001 року, статтям 116, 122, 123, 124, 140, Земельного кодексу України від 2001 року, статті 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" (в редакції, чинній на 2017 рік), Указам Президента України "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" від 08.08.1995 року № 720/95 та "Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки" від 03.12.1999 року № 1529/99, статті З Закону України "Про місцеві державні адміністрації", постанові Верховної Ради України від 13.03.1992 № 2201-XII, пункту 12 Постанови Кабінету Міністрів України "Про організацію робіт та методику розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв)" № 122 від 04.02.2004, статтям 236, 237, 238, 269, 382 Господарського процесуального кодексу України. СТОВ "Агростиль" вважає, що відсутні висновки Верховного Суду щодо питань застосування вказаних норм права у комплексі у подібних правовідносинах, а саме висновки Верховного Суду з питань:

- до яких земель застосовується стаття 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)";

- чи можна віднести земельну ділянку, яка включена до державного акта на право колективної власності КСП, яка паювалася, але без визначення конкретного власника, до нерозподілених земельних ділянок;

- чи можуть передаватися в оренду суб`єктами, визначеними в статті 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)", нерозподілені землі, що включені до державних актів про право колективної власності;

- чи існує у законодавстві України таке поняття як "резервний пай", яка форма власності резервних паїв, правова природа співвідношення резервного паю, земель запасу та невитребуваної (нерозподіленої) земельної ділянки, підстави перенесення земель колективної власності в резервні паї та землі запасу, а також законність такого процесу.

3.3. У відзиві на касаційну скаргу Краснолуцька сільська рада просить залишити касаційну скаргу СТОВ "Агростиль" без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін. Краснолуцька сільська рада зауважує, що право позивача порушено не було, оскільки спірна земельна ділянка на час ухвалення Гадяцькою РДА розпорядження № 196 від 22.02.2017, вже була сформована та зареєстрована у кадастровій карті з відповідним кадастровим номером ще у 2014 році. Крім того, Гадяцька РДА не мала права розпоряджатися шістьма земельними ділянками (нерозподіленими паями), а передача їх в оренду здійснена з порушенням чинного законодавства.

4. Обставини справи, встановлені судами

4.1. Як установлено судами, розпорядженням Гадяцької РДА № 196 від 22.02.2017 "Про надання дозволу СТОВ "Агростиль" на замовлення виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення земельних ділянок (невитребуваних паїв) на території Сарівської, Веприцької, Плішивецької, Петрівсько-Роменської, Римарівської, Великобудищанської сільських рад" надано дозвіл СТОВ "Агростиль" на замовлення виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж 14 земельних ділянок (невитребувані земельні частки (паї) в натурі (на місцевості) згідно з переліком, що додається (додаток 1), орієнтовною площею 34,4979 умовних кадастрових гектарів, які розташовані на території Римарівської сільської ради Гадяцького району Полтавської області.

4.2. Додатком № 1 до Розпорядження голови РДА № 196 від 22.02.2017 визначено перелік невитребуваних земельних часток (паїв) на території Римарівської сільської ради Гадяцького району, на які СТОВ "Агростиль" надано дозвіл на замовлення виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж в натурі (на місцевості).

Розпорядженням в.о. голови Гадяцької РДА № 183 від 30.09.2019 внесено зміни до розпорядження № 196 від 22.02,2017, а саме пункт З розпорядження (строк дії дозволу - 6 місяців) виключено.

4.3. Розпорядженням Гадяцької РДА № 405 від 06.04.2017 "Про передачу СТОВ "Агростиль" в оренду невитребуваних земельних часток (паїв), площею 26,6494 га на території Римарівської сільської ради Гадяцького району" затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) невитребуваних земельних часток (паїв) СТОВ "Агростиль" загальною площею 26,6494 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які відносяться до категорії земель сільськогосподарського призначення (угіддя-рілля) на території Римарівської сільської ради Гадяцького району, дозвіл на розроблення якої надано розпорядженням голови Гадяцької РДА № 196 від 22.02.2017. Пунктом 2 вказаного розпорядження передано СТОВ "Агростиль" в оренду 10 земельних ділянок (невитребувані земельні частки (паї)) згідно з переліком (додається) загальною площею 26,6494, які розташовані на території Римарівської сільської ради Гадяцького району. Пунктом 3 встановлений термін оренди до 31.12.2023 року.

4.4. На підставі зазначеного розпорядження між Гадяцькою РДА та СТОВ "Агростиль" 06.04.2017 укладено 6 договорів оренди земельної частки (паю) загальною площею 16,7213 га.

Між Гадяцькою РДА та СТОВ "Агростиль" 06.04.2017 укладені акти передачі-приймання вказаних земельних часток (невитребуваних паїв).

4.5. Розпорядженням Гадяцької РДА № 135 від 16.02.2018 внесено зміни до розпорядження № 405 від 06.04.2017, а саме до пункту 3: встановити термін оренди до 31.12.2065 року.

4.6. 16.02.2018 Гадяцькою РДА та СТОВ "Агростиль" укладено додаткові угоди до договорів оренди земельної частки (паю) № 19/758/2017, № 19/759/2017, № 19/760/2017, № 19/761/2017, № 19/762/2017, № 19/757/2017 від 06.04.2017, якими визначено строки дії договорів до 31.12.2065 року.

4.7. Пунктом 5 рішення Краснолуцької сільської ради Гадяцького району від 09.01.2019 розпочата процедура реорганізації Римарівської сільської ради Гадяцького району (код ЄДРПОУ 21051272) шляхом приєднання до Краснолуцької сільської ради. Пунктом 6 вказаного рішення визначено, що Краснолуцька сільська рада є правонаступником всього майна, прав та обов`язків Римарівської сільської ради.

4.8. Як зазначає позивач у позові, з метою внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру про державну реєстрацію земельних ділянок з кадастровими номерами 5320486500:00:001:0132, 5320486500:00:001:01333, 5320486500:00:001:0134, 5320486500:00:001:0135, 5320486500:00:001:0136, 5320486500:00:001:0137, 22.01.2020 СТОВ "Агростиль" звернулося до Державного кадастрового реєстратора Відділу у Гадяцькому районі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області.

4.9. Державний кадастровий реєстратор Відділу у Гадяцькому районі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області 22.01.2020 прийняв рішення № РВ-53018 3991 2020, РВ - 53018 3944 2020, РВ - 53018 3947 2020, РВ - 53018 3960 2020, РВ - 53018 3968 2020, РВ - 53018 3979 2020 про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру з наступних підстав:

- електронний документ не відповідає установленим вимогам, про що зазначено у протоколах проведення перевірки електронного документа № 530094 295 2020, № 530094 284 2020, № 530094 288 2020, № 530094 290 2020, № 530094 292 2020;

- розташування в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини: перетин з ділянкою кадастровий номер 5320486500:00:001:0121, площа співпадає на 99,9988 %.

4.10. 22.01.2020 СТОВ "Агростиль" стало відомо про існування земельної ділянки кадастровий номер 5320486500:00:001:0121, площею 16,7212 га, яка розташована за межами населених пунктів на території Краснолуцької сільської ради Гадяцького району (колишня Римарівська сільська рада) та яка складається із земельних ділянок, які перебувають в оренді товариства на підставі договорів, укладених з Гадяцькою РДА.

4.11. Судами встановлено обставини щодо формування спірної земельної ділянки у 2014 році. Так, ГУ Держземагенства у Полтавській області (правонаступником якого є ГУ Держгеокадастру) 16.07.2014 на підставі заяви ОСОБА_1 прийнято наказ № 1757-СГ, яким надано дозвіл Рябку Б. М. на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, орієнтовною площею 16,72 га земель сільськогосподарського призначення державної власності із цільовим призначенням для ведення фермерського господарства, розташованої на території Римарівської сільської ради Гадяцького району.

На підставі зазначеного наказу № 1757-СГ на замовлення ОСОБА_1 у 2014 році виготовлено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності із цільовим призначенням для ведення фермерського господарства з кадастровим номером 5320486500:00:001:0121, площею 16,72 га.

На підставі проекту Відділом Держземагенства у Галицькому районі ГУ Держземагенства у Полтавській області до Державного земельного кадастру внесено відомості про вказану земельну ділянку: присвоєно кадастровий номер 5320486500:00:001:0121, цільове призначення - для ведення фермерського господарства та форму власності -державну.

4.12. Суди зазначили, що відділ у Гадяцькому районі ГУ Держгеокадастру у Полтавській області у листі від 18.02.2020 № 90/103-20 повідомив, що спірна земельна ділянка згідно з державним актом на право колективної власності на землю КСП "Україна" серії ПЛ № 23 від 26.04.1996, зареєстрованим у Книзі записів державних актів № 1, відноситься до земель колективної власності.

Крім того, згідно з листом Краснолуцької сільської ради № 02-31/71-2 від 23.12.2019, виконавчий комітет сільської ради не заперечує щодо внесення СТОВ "Агростиль" відомостей до Державного земельного кадастру. Додатком до вказаного листа є список паїв на території Краснолуцької сільської ради, які знаходяться у користуванні СТОВ "Агростиль".

4.13. Суди, посилаючись на лист Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 13.05.2020 №18-16-0-22-192/103-20, зазначили, що згідно з Технічною документацією по складанню державних актів на право приватної власності на землю власникам земельних часток (паїв) в межах Римарівської сільської ради Гадяцького району Полтавської області, виготовленою Приватним підприємством "Земельно-кадастровий центр" у 2002 році, земельні ділянки колективної форми власності № 757, 758, 759, 760, 761, 762 були віднесені до резервних паїв, на них не видавалися сертифікати на земельні частки (паї) та Державні акти на право приватної власності на землю. Вказані земельні ділянки не відносяться до невитребуваних земельних часток (паїв). Зазначені земельні ділянки не були розподілені у приватну власність, вони були сформовані в окрему земельну ділянку - спірну земельну ділянку, відомості щодо якої були внесені в Державний земельний кадастр 04.12.2014.

Відповідно до додатку до Розпорядження голови РДА від 06.04.2017 № 405 право на земельні частки пай № 757, 758, 759, 760, 761, 762 не належало жодному члену КСП "Україна", тому земельні ділянки не підлягали розподілу.

4.14. Спір виник у зв`язку з наявністю/відсутністю правових підстав для скасування запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо реєстрації за територіальною громадою права комунальної власності на спірну земельну ділянку; скасування реєстраційного запису в Державному земельному кадастрі про право комунальної власності спірної земельної ділянки; зобов`язання ГУ Держгеокадастру скасувати в Державному земельному кадастрі реєстрацію спірної земельної ділянки, скасувати запис про спірну земельну ділянку в поземельній книзі та закрити поземельну книгу.

5. Позиція Верховного Суду

5.1. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

5.2. Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах. Зі змісту вказаної норми вбачається, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.

5.3. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц (провадження № 14-737цс19).

5.4. Отже, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов`язковому дослідженню підлягає також питання щодо необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи.

5.5. Предметом позову є вимоги про скасування запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо реєстрації за територіальною громадою в особі Краснолуцької сільської ради права комунальної власності на спірну земельну ділянку; скасування реєстраційного запису в Державному земельному кадастрі про право комунальної власності територіальної громади в особі Краснолуцької сільської ради спірної земельної ділянки; зобов`язання ГУ Держгеокадастру скасувати в Державному земельному кадастрі реєстрацію спірної земельної ділянки, скасувати запис про спірну земельну ділянку в поземельній книзі та закрити поземельну книгу. Підставою позову зазначено незаконність формування земельної ділянки у 2014 році та відповідно неправомірність дій ГУ Держгеокадастру щодо передання спірної ділянки до комунальної власності, внаслідок чого позивачу було відмовлено у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру щодо орендованих ним земельних ділянок.

5.6. Відповідно до статті 79-1 Земельного кодексу України (у редакції Закону на момент виникнення спірних правовідносин 04.12.2014 - дати формування спірної земельної ділянки, як об`єкта цивільних прав) формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Згідно з пунктом 10 статті 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр" державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі: поділу чи об`єднання земельних ділянок; якщо протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстровано з вини заявника.

Пунктом 114 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051, визначено, що державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі коли протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстроване з вини заявника, - на підставі даних про те, що протягом одного року Державному кадастровому реєстраторові органом державної реєстрації прав не надано відповідної інформації в порядку інформаційного обміну.

Відповідно до статті 80 Земельного кодексу України суб`єктами права власності на землю є, зокрема, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності.

Землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки, на яких розташовані об`єкти комунальної власності, незалежно від місця їх розташування (частини перша, друга статті 83 Земельного кодексу України).

Згідно з частиною першою статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

За змістом статей 123, 124 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування, а також передача таких земельних ділянок в оренду здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Отже, єдиною підставою для громадян та юридичних осіб набуття права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності, є рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим кодексом.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №918/633/16 та від 06.11.2019 у справі №910/14328/17.

5.7. Згідно з частиною 4 статті 122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною 8 цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (стаття 125 Земельного кодексу України).

5.8. Як установили суди, ГУ Держземагентство у Полтавській області видало наказ № 1757-СГ від 16.07.2014, яким надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду. Спірна земельна ділянка відповідно до статті 79-1 Земельного кодексу України була сформована та зареєстрована в національній кадастровій карті 04.12.2014 року, цільове призначення - для ведення фермерського господарства. Тобто за три роки до надання позивачу дозволу на виготовлення технічної документації на шість земельних ділянок, було проведено формування та державну реєстрацію спірної земельної ділянки у Державному земельному кадастрі.

5.9. Відповідно до пункту 21 розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу установлено, що з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні" землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені (крім земельних ділянок, які на день набрання чинності зазначеним Законом перебували у приватній власності), вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані. Зазначений Закон є підставою для державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки, сформовані за рахунок земель, які в силу зазначеного Закону переходять до комунальної власності.

5.10. Як установили суди, КСП "Україна" реорганізовано у СТОВ "Україна", яке було ліквідовано 26.10.2006, правонаступники відсутні. Тому, посилаючись на положення пункту 21 Перехідних положень Земельного кодексу України , суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що Краснолуцька сільська рада є власником і розпорядником спірної земельної ділянки в силу закону, тому позовна вимога про скасування запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо реєстрації за територіальною громадою в особі Краснолуцької сільської ради права комунальної власності на спірну земельну ділянку не узгоджується із наведеною нормою.

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив, що запис до Державного земельного кадастру про спірну земельну ділянку із присвоєнням їй кадастрового номеру 5320486500:00:001:0121 було здійснено на підставі наказу № 1757-СГ від 16.07.2014 та розробленого на його основі проекту землеустрою. Проте позивач не оскаржив в судовому порядку законність наказу, на підставі якого здійснено такий запис. За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога про зобов`язання ГУ Держгеокадастру скасувати в Державному земельному кадастрі реєстрацію спірної земельної та похідна від неї вимога про зобов`язання ГУ Держгеокадастру скасувати запис про спірну земельну ділянку в поземельній книзі та закрити поземельну книгу не може вважатися обґрунтованою.

5.11. Як на підставу касаційного оскарження скаржник посилається на пункт 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Скаржник вважає, що судові рішення суперечать нормам чинного законодавства: статті 19 Конституції України, статті 10 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство", статтям 2, 20, 30 Закону України "Про власність", статтям З, 4, 5 Земельного Кодексу Україні від 18.12.1990 року, пункту 21 Перехідних положень Земельного кодексу України від 2001 року, статтям 116, 122, 123, 124, 140, Земельного кодексу України від 2001 року, статті 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" (в редакцій' чинній на 2017 рік), Указам Президента України "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" від 08.08.1995 року № 720/95 та "Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектору економіки" від 03.12.1999 року № 1529/99, статті З Закону України "Про місцеві державні адміністрації", постанові Верховної Ради України від 13.03.1992 № 2201-XII, пункту 12 Постанови Кабінету Міністрів України "Про організацію робіт та методику розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв)" № 122 від 04.02.2004, статтям 236, 237, 238, 269, 382 Господарського процесуального кодексу України. СТОВ "Агростиль" вважає, що відсутні висновки Верховного Суду щодо питань застосування вказаних норм права у комплексі у подібних правовідносинах, а саме висновки Верховного Суду з питань:

- до яких земель застосовується стаття 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)";

- чи можна віднести земельну ділянку, яка включена до державного акта на право колективної власності КСП, яка паювалася, але без визначення конкретного власника, до нерозподілених земельних ділянок;

- чи можуть передаватися в оренду суб`єктами, визначеними в статті 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)", нерозподілені землі, що включені до державних актів про право колективної власності;

- чи існує у законодавстві України таке поняття як "резервний пай", яка форма власності резервних паїв, правова природа співвідношення резервного паю, земель запасу та невитребуваної (нерозподіленої) земельної ділянки, підстави перенесення земель колективної власності в резервні паї та землі запасу, а також законність такого процесу.

5.12. Положення щодо паювання земель сільськогосподарського призначення містить, зокрема Указ Президента України від 08.08.1995 № 20/95 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям", пунктом 1 якого визначено, що паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств.

Організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності, а також порядок обміну цими земельними ділянками, особливості розпорядження землями та використання земель, що залишилися у колективній власності після розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) регламентовано Законом України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)".

Статтями 1 та 2 вказаного Закону визначено, що право на земельну частку (пай) мають: колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку; громадяни - спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом; громадяни та юридичні особи України, які відповідно до законодавства України набули право на земельну частку (пай); громадяни України, евакуйовані із зони відчуження, відселені із зони безумовного (обов`язкового) або зони гарантованого добровільного відселення, а також громадяни України, що самостійно переселилися з територій, які зазнали радіоактивного забруднення, і які на момент евакуації, відселення або самостійного переселення були членами колективних або інших сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які проживають у сільській місцевості. Основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є: свідоцтво про право на спадщину; посвідчені у встановленому законом порядку договори купівлі-продажу, дарування, міни, до яких додається сертифікат на право на земельну частку (пай); рішення суду про визнання права на земельну частку (пай); трудова книжка члена колективного або іншого сільськогосподарського підприємства чи нотаріально засвідчена виписка з неї .

Цим Законом повноваження щодо виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) надані сільським, селищним, міським радам та районним державним адміністраціям.

Так, статтею 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" передбачено, що нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участь у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі, у разі якщо відоме їх місцезнаходження.

5.13. Отже паювання земель сільськогосподарських підприємств як особливий порядок набуття у приватну власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення є способом приватизації цих ділянок членами таких підприємств, що узгоджується із змістом пункту 8 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України.

Таким чином, реалізація процедури паювання відповідної частини земель має своїм наслідком припинення права державної та комунальної власності на розпайовані землі, що зумовлює припинення й інших правомочностей щодо земельних ділянок державної та комунальної власності.

Аналізуючи вищенаведені приписи законодавства, можна дійти висновку, що нерозподілені частки (паї) не є землями державної чи комунальної власності, а лише перебувають у розпорядженні відповідних адміністрацій до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку.

У вказаному висновку колегія суддів Касаційного господарського суду звертається до висновків Великої Палати Верховного Суду, які було викладено у постанові від 01.10.2019 у справі № 922/2723/17 та Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 17.12.2019 у справі № 917/258/19.

5.14. У цій справі, яка розглядається, суди встановили, що земельні ділянки (щодо яких було виготовлено технічну документацію позивачем та укладено договори оренди) колективної форми власності № 757, 758, 759, 760, 761, 762 були віднесені до резервних паїв і не мали статусу невитребуваних часток (паїв), оскільки на них не видавалися сертифікати на земельні частки (паї) та державні акти на право приватної власності на землю. Зазначені земельні ділянки не були розподілені у приватну власність, вони були сформовані в окрему земельну ділянку - спірну земельну ділянку, відомості щодо якої були внесені в Державний земельний кадастр 04.12.2014.

З огляду на встановлені судами обставини справи, в контексті наведених скаржником доводів, Верховний Суд зазначає, що доводи про невірне застосування судами положень статті 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" (в редакцій' чинній на 2017 рік), Земельного кодексу України, Укази Президента України "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" від 08.08.1995 року № 720/95 та "Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектору економіки" від 03.12.1999 року № 1529/99, Закону України "Про місцеві державні адміністрації", не підтвердилися, оскільки суди виходили із того, що набуття та формування спірної земельної ділянки відбулося ще у 2014 році з дотриманням норм чинного на момент спірних правовідносин законодавства, сільська рада є власником і розпорядником спірної земельної ділянки в силу закону. Отже, висновок про відсутність підстав для скасування запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо реєстрації за територіальною громадою в особі Краснолуцької сільської ради права комунальної власності на спірну земельну ділянку; скасування реєстраційного запису в Державному земельному кадастрі про право комунальної власності територіальної громади в особі Краснолуцької сільської ради спірної земельної ділянки; зобов`язання ГУ Держгеокадастру скасувати в Державному земельному кадастрі реєстрацію спірної земельної ділянки, запис про спірну земельну ділянку в поземельній книзі та закрити поземельну книгу є законним та обґрунтованим. Зазначені обставини свідчать про відсутність у Верховного Суду підстав для формування висновку у цій справі щодо питання застосування наведених скаржником норм у подібних правовідносинах.

5.15. Отже, викладені скаржником підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не отримали підтвердження під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваних судових рішень із зазначених підстав.

5.16. Таким чином, Верховний Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про недоведеність позивачем підстав для скасування запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо реєстрації за територіальною громадою в особі Краснолуцької сільської ради права комунальної власності на спірну земельну ділянку; скасування реєстраційного запису в Державному земельному кадастрі про право комунальної власності територіальної громади в особі Краснолуцької сільської ради спірної земельної ділянки; зобов`язання ГУ Держгеокадастру скасувати в Державному земельному кадастрі реєстрацію спірної земельної ділянки, запис про спірну земельну ділянку в поземельній книзі та закрити поземельну книгу є законним та обґрунтованим, тому висновки судів щодо відсутності підстав для задоволення позову є обґрунтованими і такими, що відповідають фактичним обставинам справи та вимогам закону.

6. Висновки Верховного Суду

6.1. Відповідно до частин 1- 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

6.2. Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

6.3. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.

6.4. За змістом статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

6.5. Оскільки наведені скаржником підстави касаційного оскарження не отримали підтвердження під час касаційного провадження, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

6.6. Ураховуючи межі перегляду справи у касаційній інстанції, передбачені статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, не отримали підтвердження під час касаційного провадження, не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, підстав для задоволення касаційної скарги і скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень немає.

7. Розподіл судових витрат

7.1. Судовий збір за подання касаційної скарги у порядку, передбаченому статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, необхідно покласти на скаржників.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агростиль" залишити без задоволення.

2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 07.12.2020 і рішення Господарського суду Полтавської області від 30.07.2020 у справі № 917/677/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Багай

Судді Т. Б. Дроботова

Ю. Я. Чумак