Постанова

від 07.07.2021 по справі 910/9329/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" липня 2021 р. Справа№ 910/9329/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кропивної Л.В.

суддів: Зубець Л.П.

Поляк О.І.

секретар судового засідання Стародуб М.Ф.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання,

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Онтекс Україна"

на рішення господарського суду міста Києва від 12.01.2021 р. (повний текст складено 01.02.2021 р.)

та додаткове рішення господарського суду міста Києва від 02.02.2021 р. (повний текст складено 11.02.2021 р.)

у справі № 910/9329/20 (суддя - Удалова О.Г.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Онтекс Україна"

до товариства з обмеженою відповідальністю "УВК Україна"

про стягнення 829 776,68 грн.,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Онтекс Україна" (далі - ТОВ "Онтекс Україна") звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "УВК Україна" (далі - ТОВ "УВК Україна") про стягнення 829 776,68 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на підставі укладеного сторонами договору про надання комплексних логістичних послуг № 39-15 від 27.04.2015 відповідачем були прийняті на зберігання речі , передані позивачем. З моменту дострокового розірвання за ініціативою поклажодавця договору у відповідача виник обов`язок повернути позивачу речі із зберігання, проте відповідач зобов`язання не виконав, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з позовом про зобов`язання відповідача повернути речі із зберігання . Вказаний позов був розглянутий Господарським судом міста Києва в межах справи № 910/1453/17. Рішенням господарського суду від 21.03.2017 р. у справі № 910/1453/17 на відповідача був покладений обов`язок повернути позивачу майно згідно з наведеним судом переліком, загальною вартістю 3 361 618,29 грн.

Утім, позивач стверджував, що відповідачем залишається невиконаним обов`язок щодо повернення речей сумарною вартістю 829 776,68 грн.

Вважаючи , що передані на зберігання речі , сумарною вартістю 829 776,68 грн., втрачені зберігачем , позивач звернувся до суду з позовом про стягнення із зберігача цієї суми як компенсації вартості речей , що втрачені зберігачем.

Рішенням господарського суду міста Києва від 12.01.2021 р. у справі № 910/9329/20 у задоволенні позову відмовлено.

15.01.2021 р. до господарського суду міста Києва надійшла заява ТОВ "УВК Україна" про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу понесених ним судових витрат на професійну правову допомогу в розмірі 18 000,00 грн.

Додатковим рішенням господарського суду міста Києва від 02.02.2021 р. у справі № 910/9329/20 задоволено заяву ТОВ "УВК Україна" про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу; стягнуто з ТОВ "Онтекс Україна" на користь ТОВ "УВК Україна" витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 18 000,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятим основним рішенням, ТОВ "Онтекс Україна" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати оскаржуване рішення від 12.01.2021 р. та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.

В апеляційній скарзі апелянт вказував, що невірним є висновок суду першої інстанції про передчасність звернення позивача до суду із даним позовом, у зв`язку із незавершеністю виконавчого провадження № 56090802 ,відкритого при примусовому виконанні рішення господарського суду від 21.03.2017 р. у справі № 910/1453/17. Апелянт вважає необґрунтованими наведені у рішення доводи суду першої інстанції, з приводу того, що за наявності обставин, які роблять неможливим виконання рішення суду, позивач має право звернутися до суду із заявою про зміну способу або порядку виконання рішення суду. На переконання апелянта , звернення із подібного роду заявою є неефективним способом захисту порушеного права позивача, у зв`язку із тим, що відповідач сам неодноразово стверджував про відсутність у нього товару на суму 829 776, 68 грн.

Апеляційна скарга на додаткове рішення суду умотивована недоведеністю відповідачем надання йому правничої допомоги партнером Адвокатського об`єднання Джентіум , та недотриманням процесуального обов`язку подати суду попередній (орієнтовний ) розрахунок очікуваної суми судових витрат.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.03.2021 р., у складі колегії суддів: Ткаченко Б.О. (головуючий), Гаврилюк О.М., Сулім В.В., апеляційну скаргу залишено без руху, у зв`язку з відсутністю доказів, що підтверджують сплату судового збору, надано скаржнику строк на усунення допущених недоліків оформлення апеляційної скарги.

Апелянтом протягом встановленого вказаною ухвалою строку (десять днів з дня вручення ухвали) були усунені недоліки при оформленні апеляційної скарги.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.04.2021 р., у зв`язку з перебуванням головуючого судді Ткаченка Б.О. на лікарняному, сформовано новий склад колегії суддів: Кропивна Л.В. (головуючий), Руденко М.А., Поляк О.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.04.2021 р. відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду на 26.05.2021 р.

11.05.2021 р. до Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшло повідомлення про зміну місцезнаходження.

21.05.2021 р. до Північного апеляційного господарського суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.05.2021 р. у розгляді справи оголошено перерву до 23.06.2021 р.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.06.2021 р., у зв`язку із перебуванням судді Руденко М.А., яка входить до складу колегії суддів і не є суддею - доповідачем, у відпустці сформовано новий склад колегії суддів: Кропивна Л.В. (головуючий), Поляк О.І., Зубець Л.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.06.2021 р. справу № 910/9329/20 прийнято до провадження зазначеною колегією суду та призначено до розгляду на 07.07.2021 р.

Представник позивача у судовому засіданні 07.07.2021 р. підтримав доводи апеляційної скарги та просив суд її задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання 07.07.2021 р. не з`явився, поважних причин неявки у суд не повідомив , хоча про час і місце розгляду справи відповідачку було відомо , про що свідчать дані з сайту ДП Укрпошта про вручення документів.

Заслухавши пояснення представника позивача, вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 27.04.2015 р. між ТОВ Онтекс Україна (замовник) та ПрАТ УВК Україна (виконавець) був укладений договір про надання комплексних логістичних послуг № 39-15 (далі- договір). За умовами п. 1.1 договору в порядку та на умовах, визначених цим договором, виконавець зобов`язувався надавати комплексні логістичні послуги, пов`язані з обслуговуванням вантажів замовника, а замовник зобов`язувався приймати та своєчасно сплачувати надані виконавцем послуги.

У розділі договору Терміни що застосовуються в Договорі сторони визначили, що комплексні логістичні послуги - це комплекс послуг, пов`язаний зі зберіганням, складським обслуговуванням, організацією та забезпеченням перевезення вантажів замовника, проведенням інвентаризації. Включає, але не обмежується наступними видами робіт/послуг: прийом вантажу, складування, зберігання, накопичення, сортування, подрібнення, пакування, палетування, завантаження/розвантаження, перевезення, здача, доставка документів.

Згідно з п. 11.1 договору сторони погодили, що даний договір набирає чинності з моменту його підписання повноважними представниками сторін і діє протягом трьох років, але у будь-якому разі до моменту повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором

Відповідно до п. 12.4 договору (в редакції погодженого сторонами Протоколу розбіжностей) даний договір може бути достроково припинений за ініціативою будь-якої сторони. Про розірвання даного договору замовник зобов`язаний сповістити виконавця у письмовій формі за 2 (два) місяці до бажаної дати розірвання договору. При цьому протягом цього часу сторони зобов`язуються здійснити всі взаєморозрахунки.

01.06.2016 р. між ТОВ Онтекс Україна , ПрАТ УВК Україна та ТОВ УВК-Україна був укладений договір про заміну сторони зобов`язання, за умовами якого замінено сторону за вищевказаним договором № 39-15 від 27.04.2015 з ПрАТ УВК Україна на ТОВ УВК-Україна .

19.08.2016 р. ТОВ ОНТЕКС Україна звернулось до ТОВ УВК Україна з повідомленням про припинення дії договору з 21.10.2016 р.

У зв`язку з цим у ТОВ УВК Україна виник обов`язок повернути ТОВ Онтекс Україна майно, передане останнім на зберігання за договором № 39-15 від 27.04.2015 р.

Оскільки ТОВ УВК Україна не виконало вищевказаний обов`язок, ТОВ Онтекс Україна звернулось до суду з відповідним позовом про зобов`язання виконати обов`язок в натурі, який був розглянутий Господарським судом міста Києва в межах справи № 910/1453/17.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.03.2017 по справі № 910/1453/17 позов ТОВ Онтекс Україна задоволено повністю, зобов`язано ТОВ УВК Україна повернути ТОВ Онтекс Україна майно, що було передане на зберігання на підставі договору № 39-15 від 27.04.2015, згідно з наведеним переліком, загальною вартістю 3 361 618,29 грн.

21.04.2017 р. на виконання вказаного рішення Господарським судом міста Києва був виданий відповідний наказ.

На підставі заяви стягувача та наказу від 21.04.2017 р., виданого Господарським судом міста Києва по справі № 910/1453/17, постановою Святошинського районного відділу виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві від 10.04.2018 відкрито виконавче провадження № 56090802.

Звертаючись із вимогами про стягнення з відповідача вартості речей, які ним як зберігачем не повернуті поклажодавцю , ТОВ Онтекс Україна стверджувало, що протягом лютого-травня 2017 року ТОВ УВК Україна повернуло частину переданого на зберігання товару, однак неповернутими залишилися речі на загальну суму 829 776,68 грн., а відповідач заявляє про відсутність у нього цих речей. З цих підстав позивач просив суд стягнути з відповідача вказану суму як вартість неповернутих із зберігання речей.

Заперечуючи проти позову , ТОВ УВК Україна вказувало, що у разі задоволення таких вимог , відповідач зобов`язаний буде виконувати судове рішення про повернення речей в натурі (в межах справи № 910/1453/17 ) і одночасно - нести відповідальність за втрату речей у розмірі їх вартості .

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що виконавче провадження № 56090802 на момент розгляду та вирішення даного спору не закінчено, перебуває на виконанні Святошинського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), а тому окремий позов про стягнення 829 776,68 грн. вартості неповернутого товару є передчасним.

Крім того, зазначив суд першої інстанції , за умови наявності обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його виконання неможливим, господарське процесуальне законодавство передбачає можливість вчинення такої процесуальної дії, як зміна способу або порядку виконання рішення суду.

В апеляційній скарзі позивач (апелянт) такий висновок суду першої інстанції вважав незаконним з тим мотивів що звернення із заявою про зміну способу виконання рішення № 910/1453/17 від 21.03.2017 року з повернення майна на стягнення його вартості призвів би до зміни цього рішення по суті, що є неприпустимим. До того ж, подання такої заяви не є ефективним засобом захисту порушеного права позивача , адже відповідач неодноразово стверджував про відсутність у нього товару на загальну вартість 829 776, 68 грн.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України).

Положеннями ч. 1 ст. 262 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Згідно з ч. 1 ст. 949 Цивільного кодексу України зберігач зобов`язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості.

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Нормами частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України встановлено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

У відповідності до частин 2 та 3 статті 20 Господарського кодексу України кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб`єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб`єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб`єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов`язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом. Порядок захисту прав суб`єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

За змістом норм Закону правом на пред`явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, а суд шляхом відкриття провадження у справах здійснює захист осіб, права й охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Разом з тим суд при прийнятті рішення має керуватися законом , і не допускати зловживання сторонами своїми як суб`єктивними матеріальними , так і процесуальними правами

У відповідності до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а відповідно до статті 13 - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правовідношення.

Звертаючись до суду із позовом про повернення товару, переданого відповідачу на зберігання згідно договору про надання комплексних логістичних послуг № 39-15 від 27.04.2017 р. , позивач скористався правомочностями, які надані йому законом як поклажодавцю, і вимагав від зберігача виконати зобов`язання в натурі та передати поклажодавцю майно із зберігання. Цей спосіб захисту свого права був обраний самим позивачем, а рішення Господарського суду міста Києва від 21.03.2017 р. у справі № 910/1452/17, яким зобов`язано відповідача передати позивачу товар на загальну суму 3 361 618, 29 грн. , набрало законної сили.

За приписами ч. 1 ст. 18 Господарського процесуального кодексу України та ч. 1 ст. 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Виконавче провадження № 56090802 , відкрите для примусове виконання а рішення Господарського суду міста Києва від 21.03.2017 р. у справі № 910/1452/17, незакінчене та перебуває на виконанні, а у ході виконавчого провадження Державним виконавцем Святошинського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) відсутність майна не установлена. Відповідно до ст. 39 Закону України Про виконавче провадження виконавче провадження підлягає закінченню, зокрема у разі фактичного виконання у повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

За установлених обставин одночасна вимога поклажодавця про притягнення зберігача до відповідальності за втрату переданих на зберігання речей та вимога щодо зобов`язання зберігача повернути речі поклажодавцю колегія суддів розцінює як зловживання позивачем належними йому цивільними і процесуальними правами , а тому не підлягають задоволенню.

Доводи позивача про те, що відповідач фактично визнав втрату ним речей , не мають особливого юридичного значення у даній справі . До того ж такі доводи не знаходять свого документального підтвердження . Між тим, в силу положень ч. 1 статті 75 ГПК України , обставини , які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи , або їх представників , проте у матеріалах справи такі письмові докази відсутні.

Щодо поданого відповідачем клопотання про застосування при вирішенні спору наслідків спливу строку позовної давності ,суд апеляційної інстанції вказує на таке.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Водночас, відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Згідно з ч. 4 ст. 257 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Колегією суддів встановлено, що підстави для задоволення заявлених позовних вимог відсутні, у зв`язку із зловживанням позивачем своїм цивільним правом, тож правила про позовну давність не застосовує.

Щодо вимог відповідача про стягнення з позивача судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 18 000, 00 грн., то колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 221 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Згідно з ч. 2 ст. 221 ГПК України для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Частиною 3 ст. 221 ГПК України встановлено, що у випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 2 ст. 126 ГПК України закріплено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним з: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 ГПК України).

За приписами ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи (до яких у тому числі відносяться й витрати на професійну правничу допомогу), покладаються: у разі відмови в позові - на позивача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з ч. 5 ст. 126 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (ч. 8 ст. 129 ГПК України).

Колегією суддів встановлено, що у визначений процесуальний строк для подачі відзиву на позов, відповідач подав клопотання про закриття провадження у справі, в якому зазначив, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він очікує понести у зв`язку з розглядом справи, становить 18 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до поданого клопотання про ухвалення додаткового рішення у справі відповідачем зазначено, що розмір фактично понесених ним витрат становить 18000,00 грн, які він просить покласти на позивача.

На підтвердження понесених ним судових витрат відповідач долучив до матеріалів справи:

- копію договору № 30/05-18 про надання юридичних послуг від 30.05.2018, укладеного між позивачем, як замовником, та АО Джентіум , в порядку та на умовах якого замовник надає завдання, а виконавець зобов`язується відповідно до завдання замовника надавати йому за плату юридичні послуги в обсязі та на умовах, визначених договором. Завдання замовника можуть надаватись виконавцем в усній, письмовій формі або ж по електронній пошті;

- копію додатку № 1 від 30.05.2018 до договору № 30/05-18 про надання юридичних послуг від 30.05.2018, відповідно до п. 1 якого сторони домовились про вартість послуг з урахуванням відповідних розцінок за 1 годину надання послуг адвокатом або помічником адвоката.

- копію акту надання послуг № 21023955 від 12.01.2021, який підписаний між позивачем та АО Джентіум без зауважень, всього на суму 18 000,00 грн вартості наданих послуг із супроводження справи № 910/9329/20 у Господарському суді міста Києва;

- копію звіту про надані послуги від 12.01.2021до акту № 21023955 від 12.01.2021, відповідно до якого проведено роботи/надано послуги: аналізу позовної заяви у справі № 910/9329/20 у кількості 4 год, по 1200 грн/год, всього 4800,00 грн; оформлення процесуальних документів по справі у кількості 8 год, по 1200,00 грн/год, всього 9600,00 грн, участь у судових засіданнях 3 год, по 1200,00 грн/год, всього 3600,00 грн. Загальна вартість наданих послуг склала 18 000,00 грн;

- копію платіжного доручення № 6471706 від 13.01.2021 на суму 18000,00 грн за надання юридичних послуг згідно договору № 30/05-18 від 30.05.2018.

За змістом п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність ).

За умовами п. 4.1 договору № 30/05-18 про надання юридичних послуг від 30.05.2018 узгоджено, що вартість послуг, що надаються на підставі цього договору, визначається залежно від обсягу послуг з урахуванням вартості години надання послуг юристами, залученими до надання послуг. Вартість години надання послуг адвокатом відповідної посади, встановлюється у відповідному додатку до договору. Загальна вартість послуг (ціна договору) є сумою вартості всіх послуг, наданих на виконання цього договору, вказаних в Актах наданих послуг.

У додатку № 1 від 30.05.2018 до договору № 30/05-18 про надання юридичних послуг від 30.05.2018 визначено вартість однієї години надання послуг, а саме: керуючий партнер 3 000,00 грн, партнер 1 000,00 грн, помічник адвоката 300,00 грн. Вказана вартість визначено без ПДВ.

Відповідно до акту надання послуг № 21023955 від 12.01.2021, вартість наданих послуг із супроводження справи №910/9329/20 у Господарському суді міста Києва склала 18 000,00 грн, деталізація цих послуг зазначена у звіті до акту, копія якого долучена до справи.

Колегією суддів встановлено, що відповідач надані йому послуги за підписаним актом № 21023955 від 12.01.2021 оплатив у повному обсязі 13.01.2021, що підтверджується платіжним документом № 6471706 (а.с. 81 т. 2).

За приписами ч. 6 ст. 126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При цьому, втручання суду в договірні відносини між адвокатом та його клієнтом в частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому в статті 43 Конституції (Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду).

Заперечуючи розмір витрат на правничу допомогу, які відповідачем понесені під час розгляду даної справи у суді першої інстанції, позивач стверджував, що матеріали справи не містять доказів надання правничої допомоги ТОВ УВК Україна саме партнером Адвокатського об`єднання Джентіум ; витрати на оплату послуг адвоката не є співрозмірними із складністю справи та часом, витраченим адвокатом на надання послуг. Крім того, у відповідача відсутнє право на відшкодування відповідних судових витрат, з огляду на недотримання ним норм процесуального закону в частині подання попереднього розрахунку суми судових витрат в клопотанні про закриття провадження у справі.

Як зазначалося вище, у додатку № 1 від 30.05.2018 до договору № 30/05-18 про надання юридичних послуг від 30.05.2018 визначено вартість однієї години надання послуг, а саме: керуючий партнер - 3 000,00 грн., партнер -1 000, 00 грн., помічник адвоката - 300,00 грн.

Судом встановлено, що представник відповідача - Залунін К.В. є адвокатом, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру адвокатів, а повноваження підтверджені ордером № 1039545 від 28.07.2020, виданим АО Джентіум на підставі договору про надання правової допомоги № 30/05-18 від 30.05.2018.

Реєстром учасників Адвокатського об`єднання Джентіум від 04.04.2010 року, наданим в суді апеляційної інстанції зазначено, що Залунін К.В. є партнером вказаного об`єднання.

Таким чином, здійснення нарахування витрат на правничу допомогу з урахуванням ставки адвоката Залуніна К.В. як партнера адвокатського об`єднання є обґрунтованим.

Відповідачем було подано попередній розрахунок витрат на професійну правничу допомогу у клопотанні про закриття провадження у справі, яке за дослідженням апеляційного суду, виходячи із його змісту є заявою з процесуальних питань відповідно до ст. 169 ГПК України.

Колегія суддів не вбачає підстав для відмови у задоволенні клопотання відповідача про стягнення з позивача витрат, понесених на професійну правничу допомогу лише на тій підстав, що попередній розрахунок наведено у клопотанні про закриття провадження у справі.

Дослідивши подані заявником документи, апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що заявлений розмір витрат на оплату послуг адвоката за участь у суді першої інстанції підтверджується матеріалами справи і позивачем не спростовано факту виконання адвокатами зазначених послуг. Заявлений розмір витрат на оплату послуг адвоката за участь у суді першої інстанції щодо розгляду позовної заяви є співмірним із складністю справи, ціною позову та часом, витраченим адвокатом, а тому колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції щодо покладення на позивача у справі витрат відповідача на професійну правничу допомогу у розмірі 18 000, 00 грн.

Викладені в апеляційній скарзі доводи фактично свідчать про незгоду апелянта з висновками суду,проте по суті їх не спростовують; підстав для скасування чи зміни рішення не містять, а тому визнаються судом апеляційної інстанції неспроможними .

Судова колегія вважає, що місцевий господарський суд з достатньою повнотою дослідив усі обставини справи, дав належну оцінку представленим доказам, висновки суду не суперечать матеріалам справи, обставини, які мають значення по справі, судом установлені вірно. Порушень норм матеріального та процесуального права не установлено.

За таких обставин справи апеляційна скарга задоволенню не підлягає,а оскаржувані апелянтом основне та додаткове рішення - слід залишити без змін.

Оскільки, у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Онтекс Україна" на рішення господарського суду міста Києва від 12.01.2021 р. та додаткове рішення господарського суду міста Києва від 02.02.2021 р. у справі № 910/9329/20 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 12.01.2021 р. та додаткове рішення господарського суду міста Києва від 02.02.2021 р. у справі № 910/9329/20 залишити без змін.

Матеріали справи № 910/9329/20 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст.ст. 287, 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 08.07.2021 р.

Головуючий суддя Л.В. Кропивна

Судді Л.П. Зубець

О.І. Поляк