Ухвала

від 31.08.2021 по справі 910/9329/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

31 серпня 2021 року

м. Київ

Справа № 910/9329/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Губенко Н. М. - головуючий, Кролевець О. А., Мамалуй О. О.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Онтекс Україна"

на рішення Господарського суду міста Києва

від 12.01.2021,

додаткове рішення Господарського суду міста Києва

від 02.02.2021

у складі судді Удалової О. Г. та

на постанову Північного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Кропивна Л. В., Зубець Л. П., Поляк О. І.

від 07.07.2021

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Онтекс Україна"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "УВК Україна"

про стягнення 829 776,68 грн,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Онтекс Україна" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "УВК Україна" про стягнення 829 776,68 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі укладеного сторонами договору про надання комплексних логістичних послуг № 39-15 від 27.04.2015 Товариство з обмеженою відповідальністю "УВК Україна" прийняло на зберігання майно Товариства з обмеженою відповідальністю "Онтекс Україна". Після дострокового розірвання вказаного договору у Товариства з обмеженою відповідальністю "УВК Україна" виникло зобов`язання повернути майно, передане на зберігання, яке своєчасно не виконано, у зв`язку з чим Товариство з обмеженою відповідальністю "Онтекс Україна" звернулося до суду з відповідним позовом. Рішенням від 21.03.2017 у справі № 910/1453/17 Господарський суд міста Києва зобов`язав Товариство з обмеженою відповідальністю "УВК Україна" повернути майно згідно з наведеним переліком загальною вартістю 3 361 618,29 грн. Проте Товариством з обмеженою відповідальністю "УВК Україна" не виконано обов`язок в частині повернення майна вартістю 829 776,68 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.01.2021 у справі № 910/9329/20 у задоволенні позову відмовлено. Суд першої інстанції виходив з того, що виконавче провадження № 56090802, відкрите для примусового виконання рішення Господарського суду міста Києва від 21.03.2017 у справі № 910/1452/17, на момент розгляду та вирішення даного спору не закінчено, перебуває на виконанні Святошинського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Київ), а тому окремий позов про стягнення 829 776,68 грн вартості неповернутого товару є передчасним.

Крім того, суд першої інстанції наголосив, що за умови наявності обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його виконання неможливим, господарське процесуальне законодавство передбачає можливість вчинення такої процесуальної дії, як зміна способу або порядку виконання рішення суду.

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 02.02.2021 у справі № 910/9329/20 задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "УВК Україна" про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу: присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Онтекс Україна" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УВК Україна" витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 18 000,00 грн.

Постановою від 07.07.2021 Північний апеляційний господарський суд залишив без змін рішення Господарського суду міста Києва від 12.01.2021 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 02.02.2021 у справі № 910/9329/20.

27 липня 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Онтекс Україна" звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 12.01.2021, додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 02.02.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.07.2021 у справі № 910/9329/20.

Перевіривши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Онтекс Україна", Суд дійшов висновку, що слід відмовити у відкритті касаційного провадження з огляду на наступне.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб , крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Згідно з частиною 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з частиною 7 статті 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Пунктом 1 частини 1 статті 163 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2021 встановлено у розмірі 2 270,00 грн.

Предметом спору у цій справі є стягнення 829 776,68 грн, що менше, ніж п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2021 (1 135 000,00 грн).

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomes de la Torre v. Spain" від 19 грудня 1997 року).

Отже, Верховному Суду надано право використовувати процесуальний фільтр, закріплений у статті 287 Господарського процесуального кодексу України, що узгоджується з положеннями статті 129 Конституції України, завданнями та принципами господарського судочинства.

В касаційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю "Онтекс Україна" зазначає, що, на його думку, наявні підстави касаційного оскарження судових рішень у справі, ціна позову якої не перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, передбачені підпунктами "а" та "в" пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, посилаючись на правовий висновок відносно подвійного стягнення, викладений у постанові Верховного Суду від 10.09.2019 у справі № 921/446/18, в якій Суд встановив, що твердження скаржника про те, що рішення суду першої інстанції спричиняє подвійне стягнення заборгованості за певним контрактом правомірно відхилено судом апеляційної інстанції, оскільки встановлено, що станом на момент звернення позивача до суду з позовом і станом на дату прийняття оскаржуваного рішення суду заборгованість за спірним контрактом не була погашена, скаржник звертає увагу, що у справі № 910/9329/20 та у справі № 921/446/18 судами зроблені різні висновки щодо питання подвійного стягнення. Отже Товариство з обмеженою відповідальністю "Онтекс Україна" вважає, що Верховним Судом не було викладено правового висновку відносно наявності або відсутності факту подвійного стягнення у випадку звернення сторони до суду з позовом про стягнення вартості не повернутого майна відповідно до рішення суду, примусове виконання якого ще триває, але за наявності відсутності такого майна.

Натомість, підпунктом "а" пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України передбачено виключний випадок для касаційного оскарження судових рішень у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Поряд із цим доводи скаржника не містять обґрунтувань про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики. Саме лише посилання скаржника на наявність такої обставини, що не обґрунтована іншими доводами, автоматично не презюмує її існування.

Посилання Товариства з обмеженою відповідальністю "Онтекс Україна" на те, що у справі № 910/9329/20 та у справі № 921/446/18 судами зроблені різні висновки щодо питання подвійного стягнення Судом не беруться до уваги, оскільки правовідносини у цих справах не можна визнати подібними, з урахуванням різних обставин справи, які були встановлені та враховані судами попередніх інстанцій, що не може свідчити про неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права.

Суд вважає за необхідне зауважити, що фундаментальне значення для формування правозастосовчої практики означає, що скаржник у своїй касаційній скарзі ставить на вирішення суду касаційної інстанції проблему, яка, у випадку відкриття касаційного провадження Верховним Судом, впливатиме на широку масу спорів, створюючи тривалий у часі, відмінний від минулого підхід до вирішення актуальної правової проблеми.

Виняткове значення справи № 910/9329/20 Товариство з обмеженою відповідальністю "Онтекс Україна" обґрунтовує відсутністю дієвого механізму захисту порушених прав та інтересів з огляду на наявність рішення, що набрало законної сили та встановлений обов`язок його виконання. Скаржник звертає увагу на застосування судами поверхового і формалізованого підходу до вирішення справи та оцінки всіх наявних в ній доказів, що створює негативну та неоднозначну практику для товаровиробників та їх міжнародних інвесторів, фактично проголошуючи незахищеність останніх у відносинах із різноманітними підприємствами, тощо.

Проте такі доводи Судом не приймаються до уваги, оскільки по суті вони обґрунтовані викладенням обставин справи, власним баченням у питанні застосування правових норм та незгодою з прийнятими судовими рішеннями в цілому, є проханням про повторний перегляд справи та переоцінку встановлених судами обставин, що виходить за межі повноважень Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".

Верховний Суд зазначає, що учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України випадки є виключенням із загального правила, і необхідність відкриття касаційного провадження у справі з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, оскільки в іншому випадку буде порушено принцип "правової визначеності".

При цьому тягар доказування наявності випадків, передбачених підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, покладається на скаржника.

Враховуючи викладене, Суд дійшов висновку, що касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Онтекс Україна" не містить належних обґрунтувань для відкриття касаційного провадження, передбачених підпунктами "а" та "в" пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального України, а отже відсутні підстави для перегляду в касаційному порядку справи з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись статтями 12, 234, 235, 287, 293 Господарського процесуального кодексу України, Суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 910/9329/20 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Онтекс Україна" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.01.2021, додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 02.02.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.07.2021.

2. Копії ухвали надіслати учасникам справи.

3. Надіслати скаржнику касаційну скаргу разом з доданими до неї матеріалами на 7 аркушах (в тому числі платіжне доручення № 4398 від 26.07.2021 про сплату 24 893,30 грн). Копію касаційної скарги залишити у Верховному Суді.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Головуючий Н. М. Губенко

Судді О. А. Кролевець

О. О. Мамалуй