Ухвала

від 08.07.2021 по справі 947/17883/21

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ОДЕСИ

Справа № 947/17883/21

Провадження № 1-кс/947/9043/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.07.2021 року

Слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю прокурорів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , слідчого ОСОБА_5 , представника Кілійської міської ради - адвоката ОСОБА_6 , розглянувши у судовому засіданні в м. Одесі клопотання слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_5 , погоджене прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 про арешт майна в рамках кримінального провадження №12021160000000118 від 13.01.2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до клопотання, у провадженні СУ ГУНП в Одеській області перебувають матеріали кримінального провадження №12021160000000118 від 13.01.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364 КК України.

Відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесені за повідомленням УСБУ в Одеській області про те, що посадові особи Кілійської міської ради, код ЄДРПОУ 25426148, діючи умисно, з корисливих мотивів, всупереч покладених на них обов`язків, зловживаючи своїм службовим становищем, в інтересах третіх осіб (ТОВ «Дебют 2005», ЄДРПОУ 33757219, ТОВ «Рис Бессарабії», ЄДРПОУ36837333, ТОВ «Агрохолдинг Бессарабія», ЄДРПОУ 38849047, ТОВ «КСП Україна Груп», ЄДРПОУ 42563659), в порушення вимог ст. ст. 33, 42 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» та ст. ст. 12, 187, 189, 190 Земельного кодексу України, в період 2019-2021 р.р. не організували та не здійснювали самоврядний контроль за використанням та охороною земель комунальної власності, що призвело до самовільного зайняття земель сільськогосподарського призначення комунальної власності та до нанесення Кілійській міській ОТГ матеріальної шкоди (збитків) загальною сумою 1 178 618 грн., що спричинило тяжкі наслідки.

Посилаючись на обставини, викладені в клопотанні, слідчий просить накласти арешт на самовільно засіяні сільськогосподарські культури (посіви) на самовільно зайнятих земельних ділянках та самовільно захоплені земельні ділянки, які належать (передані) Кілійській міській раді, із зазначенням кадастрових номерів 61 земельної ділянки.

В судовому засіданні слідчий наполягав на задоволенні клопотання та просив слідчого суддю накласти арешт на зазначене в клопотанні майно з метою забезпечення можливої конфіскації майна, збереження речових доказів.

Прокурор ОСОБА_4 підтримав клопотання та просив його задовольнити.

Прокурор ОСОБА_3 підтримав клопотання та пояснив, що земельні ділянки, зазначені у клопотанні самовільно захоплені та засіяні сільськогосподарськими культурами. Кілійська міська рада не здійснює самоврядний контроль за використанням земельних ділянок. Також зазначив, що слідчий помилково не зазначив в протоколі огляду декілька земельних ділянок, однак з відеофіксації видно, що земельні ділянки засіяні одним масивом.

Представник Кілійської міської ради - адвокат ОСОБА_6 , посилаючись на доводи, викладені у письмових запереченнях, заперечував проти накладення арешту на земельні ділянки, зазначивши, що земельні ділянки, які перебувають в користуванні Кілійської м/р виставлені на торги, процедура проведення аукціону займає дуже тривалий час та якщо буде накладено арешт, то міська рада не зможе передати в оренду земельні ділянки, що потягне за собою заподіяння матеріальної шкоди.

Слідчий суддя, вислухавши учасників провадження, дослідивши матеріали, надані з клопотанням, приходить до наступного.

Відповідно до положень ст.41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Положеннями ст.2, ст.7 КПК України визначені завдання кримінального судочинства, відповідно до яких, зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких зокрема відносяться: верховенство права, недоторканність права власності, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя, забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.

Одним із методів державної реакції на порушення, що носять кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбаченіст.131 КПК України, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні злочинів. Одним з таких заходів є арешт майна у кримінальному провадженні.

Частиною другою ст.173 КПК України встановлено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п.1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).

Згідно з ч.1 ст.170 КПК України,арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Частиною другою статті 170 КПК України встановлено, що арешт майна допускається з метою забезпечення : 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У відповідності до ч.2 ст.171 КПК України, у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу. До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

Однак, з матеріалів, доданих з клопотанням вбачається, що слідчим під час складання вищевказаного клопотання не в повній мірі дотримані вимоги вищевказаних норм КПК України.

Так, на думку слідчого судді клопотання про арешт майна не відповідає вимогам кримінального процесуального Закону, з огляду на таке.

Слідчим при складанні клопотання про накладення арешту на майно не дотримані вимоги ч.2 ст.171 КПК України.

Зазначене у клопотанні слідчого майно, на яке належить накласти арешт, не містить індивідуально-визначених ознак такого майна, що унеможливлює його ідентифікацію.

Так, у клопотанні слідчий просить накласти арешт на самовільно засіяні сільськогосподарські культури (посіви) на самовільно зайнятих земельних ділянках та самовільно захоплені земельні ділянки, які належать (передані) Кілійській міській раді, із зазначенням кадастрових номерів 61 земельної ділянки, не зазначивши у клопотанні площі земельних ділянок, та видів сільськогосподарських культур, які засіяні на зазначених земельних ділянках, тобто вимоги, заявлені слідчим у клопотанні є некоректними та неконкретними.

Крім того, в судовому засіданні встановлено, що перелік земельних ділянок, зазначених у клопотанні не відповідають переліку, зазначеному у протоколі огляду.

Згідно з нормами Глави10та Глави17 КПК України, правові підстави, з яких слідчим вноситься клопотання про накладення арешту та, відповідно, накладається арешт слідчим суддею, мають співвідноситися з обставинами кримінального провадження.

За наявних недоліків клопотання та долучених до нього матеріалів слідчий суддя позбавлений можливості повно, всебічно та об`єктивно розглянути його.

Таким чином, клопотання та долучені до нього матеріали не відповідають вимогам ч.2 ст.171 КПК України, оскільки не підтверджують підстави, мету та відповідного обґрунтування необхідності арешту майна.

Аналізуючи вищевикладені обставини в їх сукупності, слідчий суддя приходить до переконання, що на теперішній час наявні всі правові підстави для повернення клопотання прокурору для усунення недоліків, відповідно до вимог ч.3 ст.172 КПК України.

Керуючись ст. ст. 170-173, 309, 376 КПК України, слідчий суддя

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_5 , погоджене прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 про арешт майна в рамках кримінального провадження №12021160000000118 від 13.01.2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України повернути прокурору.

Встановити строк для усунення недоліків в сімдесят дві години з моменту отримання повного тексту ухвали.

Ухвала слідчого судді оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1