Ухвала

від 07.07.2021 по справі 686/16087/21

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 686/16087/21

Провадження № 1-кс/686/7127/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2021 року м. Хмельницький

Слідчий суддя Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , захисника підозрюваного ОСОБА_6 , розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Хмельницькому клопотання заступника начальника слідчого відділу Управління Служби безпеки України у Хмельницькій області ОСОБА_4 , погоджене з прокурором, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Хмельницького, українця, громадянина України, осіб на утриманні не має, із середньою спеціальною освітою, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у кримінальному провадженні № 12021243000001193,

встановив:

07.07.2021 року заступник начальника слідчого відділу Управління Служби безпеки України у Хмельницькій області ОСОБА_4 звернувся до слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду з клопотанням, погодженим із заступником керівника Хмельницької обласної прокуратури ОСОБА_7 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст.345 КК України, посилаючись на те, що існують передбачені ст.177 КПК України ризики переховування від органів досудового розслідування та/або суду; незаконного впливу на потерпілого та свідків у кримінальному провадженні; перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином; вчинення іншого кримінального правопорушення.

Заслухавши думку слідчого та прокурора, які наполягають на задоволенні клопотання, підозрюваного та його захисника, які заперечили проти його задоволення, дослідивши матеріали клопотання та надані матеріали кримінального провадження, приходжу до висновку, що клопотання слідчого підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

05.07.2021 року в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за №12021243000001193 зареєстровано кримінальне правопорушення з правовою кваліфікацією ч.2 ст. 345 КК України.

Згідно протоколу затримання від 05.07.2021 ОСОБА_5 було затримано в порядку ст. 208 КПК України 05.06.2021 о 23 год. 25 хв. Однак у судовому засіданні слідчий повідомив, що зазначена у протоколі дата затримання є опискою і насправді ОСОБА_5 було затримано 04 липня 2021 року о 23 год. 25 хв.

05.07.2021 року ОСОБА_5 письмово повідомлено про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.345 КК України, а саме про те, що « ОСОБА_8 , перебуваючи на посаді заступника начальника ГУНП в Хмельницькій області начальника слідчого управління згідно наказу начальника ГУНП в Хмельницькій області ОСОБА_9 № 296 о/с від 15.09.2020, тобто будучи поліцейським, 04.07.2021, близько 20 години, знаходився на передньому пасажирському сидінні автомобіля «AUDI Q7» д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням своєї дружини ОСОБА_10 , та рухався по під`їзній автодорозі з с.Берегелі Красилівської ОТГ Хмельницького району Хмельницької області в напрямку автодороги Н03 сполученням Хмельницький Старокостянтинів, при чому був одягнутий у цивільний одяг.

В цей час ОСОБА_8 помітив, як назустріч йому рухається автомобіль «Volkswagen Touareg» д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_11 , з яким в салоні перебували ОСОБА_5 та ОСОБА_12 . Наблизившись до автомобіля «AUDI Q7» д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_11 через опущене вікно водійських дверей показав ОСОБА_10 та ОСОБА_8 жест рукою, закликаючи останніх зупинитись.

ОСОБА_10 , помітивши вказаний жест ОСОБА_11 , зупинила свій автомобіль поряд із автомобілем «Volkswagen Touareg» д.н.з. НОМЕР_2 , після чого ОСОБА_11 вийшов із вищевказаного автомобіля, тримаючи в руках пляшку з-під пива, та маючи явні для ОСОБА_8 ознаки алкогольного сп`яніння, почав ображати останнього.

Поліцейський ОСОБА_8 , діючи на підставі п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону України від 02.07.2015 № 580-VIII «Про Національну поліцію», вийшов з автомобіля, підійшов до ОСОБА_11 , назвав своє прізвище, посаду, спеціальне звання, а також пред`явив службове посвідчення, надавши останньому можливість ознайомитися з викладеною в ньому інформацією, повідомивши при цьому ОСОБА_11 , що той грубо порушує правила дорожнього руху, керуючи транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, а також те, що він викличе поліцейських найближчого органу поліції для з`ясування обставин адміністративного правопорушення.

Тоді ОСОБА_11 , в свою чергу усвідомлюючи, що ОСОБА_8 є працівником правоохоронного органу та виконує свої службові обов`язки по виявленню та припиненню адміністративного правопорушення, будучи обуреним цим фактом, почав висловлюватись на адресу ОСОБА_8 нецензурною лайкою, та з метою запобігання виклику ОСОБА_8 поліцейских, умисно, з метою заподіяння останньому тілесних ушкоджень, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його наслідки та свідомо бажаючи їх настання, умисно штовхнув ОСОБА_8 , від чого останній впав на землю.

Надалі ОСОБА_11 , схилившись над ОСОБА_8 , правою рукою стиснув його шию, притиснувши останнього спиною до землі, а в цей час ОСОБА_5 , бажаючи надати допомогу ОСОБА_11 в його протиправних діях, також усвідомлюючи, що ОСОБА_8 є працівником правоохоронного органу та виконує свої службові обов`язки по виявленню та припиненню адміністративного правопорушення, вийшов з автомобіля «Volkswagen Touareg» д.н.з. НОМЕР_2 , підійшов до ОСОБА_8 спереду та своєю правою ногою наніс близько восьми ударів по передній поверхні грудної клітки та черевної порожнини ОСОБА_8 .

В подальшому ОСОБА_11 та ОСОБА_5 , піднявши ОСОБА_8 із землі, заштовхнули його до салону автомобіля марки «AUDI Q7» д.н.з. НОМЕР_1 , та коли ОСОБА_8 перебував на передньому пасажирському сидінні в салоні зазначеного автомобіля, ОСОБА_11 умисно кулаком правої руки наніс один удар в обличчя потерпілого ОСОБА_8 .

Внаслідок вищеописаних дій ОСОБА_11 та ОСОБА_5 умисно спричинили ОСОБА_8 тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку із вираженим лікворно-гіпертензивним синдромом, астено-вегетативним синдромом та вестибулоатаксією, забою м`яких тканин обличчя, множинних підшкірних гематом обличчя, навколоорбітальної гематоми ліворуч, контузії лівого ока І ступеня важкості, крововиливу в товщу повік, під кон`юнктиву очного яблука, лівого ока, підшкірних крововиливів ділянки правого плеча, забою лівої половини грудної клітки 1,0*2,0, дисторсії шийного відділу хребта з больовим синдромом, ступінь тяжкості яких на даний час не встановлений».

На підтвердження обґрунтованості підозри ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому злочину слідчим надано такі докази: рапорт про отримане по телефону та зареєстроване в ЄО за № 2948 від 04.07.2021; протокол прийняття заяви ОСОБА_8 про вчинене щодо нього кримінальне правопорушення від 04.07.2021; протоколи огляду місця події від 05.07.2021; протокол допиту потерпілого ОСОБА_8 від 05.07.2021; наказом начальника ГУНП в Хмельницькій області від 15.09.2020 № 296 о/с; повідомлення ДУ «ТМО МВС України по Хмельницькій області» від 05.07.2021 №33/43-1221; протокол допиту свідка ОСОБА_10 від 05.07.2021; протоколом допиту свідка ОСОБА_13 від 06.07.2021; протокол допиту свідка ОСОБА_12 від 05.07.2021; протокол допиту підозрюваного ОСОБА_6 від 05.07.2021; інші матеріали кримінального провадження.

Відповідно до ч. 2 ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.

Згідно із ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також наявність ризиків, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 ст. 177 КПК України передбачено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Відповідно до ч. 1 ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї.

Оцінюючи відповіднодо п.1 ч. 1 ст. 178 КПК України вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваною кримінального правопорушення, слідчий суддя зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст.94 КПК України слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

До матеріалів клопотання слідчим, серед іншого, долученого протоколи допитаних як свідка ОСОБА_12 від 05.07.2021 та підозрюваного ОСОБА_5 від 05.07.2021, які за своїм змістом суперечать показанням потерпілого ОСОБА_8 від 05.07.2021 та свідка ОСОБА_10 від 05.07.2021 з приводу обставин та розвитку подій, які мали місце 04.07.2021.

А тому, проаналізувавши зміст даних показань, приходжу до висновку, що рівень обґрунтованості підозри на даному етапі досудового розслідування в цьому кримінальному провадженні хоча і достатній для встановлення можливої причетності ОСОБА_11 до вчинення кримінального правопорушення, однак суттєво знижується обсягом, вагомістю та якістю наданих на підтвердження клопотання відомостей як доказів.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється чи обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до п`яти років, - виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що перебуваючи на волі, ця особа переховувалася від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджала кримінальному провадженню або їй повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину.

На думку слідчого судді, стороною обвинувачення жодними доказами не доведено, що підозрюваний, перебуваючи на волі, переховувався від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджав кримінальному провадженню або йому повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину.

Факт перебування ОСОБА_5 під час затримання поблизу ставка жодним чином не свідчить про те, що він там переховувався.

У судовому засіданні ОСОБА_5 пояснив, що побачивши працівників поліції не переховувався від них, не виявляв будь-якого опору при затриманні, а добровільно пішов їм на зустріч. Доказів зворотнього стороною обвинувачення не надано.

Не здобуто у судовому засіданні і доказів того, що ОСОБА_5 перешкоджав кримінальному провадженню або йому повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину.

Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі (ч. 2 ст. 181 КПК України).

З наданих матеріалів убачається, що ОСОБА_5 підозрюється у скоєнні нетяжкого кримінального правопорушення, за яке передбачено покарання у вигляді обмеженням волі на строк до п`яти років або позбавленням волі на той самий строк.

Вказаний у клопотанні слідчого ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, не знайшов свого підтвердження у судовому засіданні, оскільки прокурором не наведено підстав, які б давали суду беззаперечні підстави вважати, що ОСОБА_5 має намір ухилятися від слідства, адже лише тяжкість можливого покарання при можливому визнанні підозрюваного винним не може свідчити про існування вказаного ризику відповідно до вимог закону.

У своїй практиці ЄСПЛ наголошує, що посилання на тяжкість обвинувачення як на головний чинник при оцінці імовірності того, що особа переховуватиметься від правосуддя, перешкоджатиме ходові розслідування або вчинятиме нові злочини є недостатнім, хоча суворість покарання і є визначальним елементом при оцінці ризику переховування від правосуддя чи вчинення нових злочинів, і що потребу позбавлення волі не можна оцінювати, беручи до уваги тільки тяжкість злочину.

Окрім того, ОСОБА_5 неодружений, має постійне місце проживання, де проживає разом з бабусею, яка є інвалідом, та тіткою, раніше не судимий, а тому ніщо з долучених до матеріалів клопотання доказів не свідчить про намір підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування.

При цьому, слідчий суддя критично оцінює рапорти поліцейських ОСОБА_14 від 05.07.2021 та ОСОБА_15 від 05.07.2021, за змістом яких ОСОБА_11 та ОСОБА_5 має намір переховуватись від органу досудового розслідування та вчиняти тиск на потерпілого ОСОБА_8 і його сім`ю, оскільки відповідно до п.2.2.9 Інструкції з діловодства в системі Міністерства внутрішніх справ, затвердженої наказом МВС від 23.08.2012 №747 рапорт працівника правоохоронних органів належить до внутрішніх документів, а відтак, не може вважатися належним та допустимим доказом на підтвердження вказаних обставин.

Не знайшов свого підтвердження і ризик вчинення інших кримінальних правопорушень, оскільки підозрюваний раніше не судимий та клопотання не містить обґрунтувань підстав вважати, що підозрюваний має намір вчиняти злочини, з посиланням на відповідні докази та реальність таких обставин.

Отже, враховуючи конкретні обставини злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 , зважаючи на початковий етап розслідування, слідчий суддя дійшов висновку про існування ризику впливу на свідків та потерпілого.

Також стороною обвинувачення не доведено існування ризику перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, оскільки у клопотанні не міститься жодного обґрунтування яким саме чином, підозрюваний може перешкоджати кримінальному провадженню «іншим чином», з посиланням на відповідні докази та реальність таких обставин.

Враховуючи наведений ризик, усі, визначенні ст. 178 КПК України, обставини в їх сукупності, приходжу до висновку, що відносно підозрюваного слід обрати запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту із забороною залишати житло цілодобово, адже саме такий запобіжний захід зможе забезпечити його належну процесуальну поведінку.

Виконання вказаного запобіжного заходу контролюється правоохоронним органом, що убезпечує можливість виходу підозрюваного з місця проживання та відповідно, мінімізує можливі контакти із свідками та повною мірою запобігає ризику вчинення інших кримінальних правопорушень.

Аналізуючи особу підозрюваного, слідчий суддя враховує, що ОСОБА_5 неодружений, має постійне місце проживання, де проживає разом з бабусею та тіткою, раніше не судимий.

Однак, за вказаних обставин справи, встановлені обставини не є достатньою підставами для відмови у задоволенні клопотання про обрання запобіжного заходу в цілому.

Прокурором та слідчим не надано слідчому судді достатніх об`єктивних даних, які б вказували, що запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього не забезпечить виконання підозрюваним процесуальних обов`язків, не зможе запобігти доведеному під час судового розгляду ризику вчинення інших кримінальних правопорушень.

Водночас, на підозрюваного необхідно покласти відповідні обов`язки, передбачені частиною 5 статті 194 КПК України.

Строк домашнього арешту слід визначити в межах строку досудового розслідування до 31.08.2021.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 177, 178, 182, 183, 193, 194, 196 КПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання задовольнити частково.

Застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком до 31 серпня 2021 року включно, запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, який полягає в забороні залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 , цілодобово.

Покласти на підозрюваного ОСОБА_5 наступні обов`язки:

- не відлучатись з м. Хмельницького без дозволу слідчого прокурора, або суду;

- прибувати до слідчого, прокурора, суду за кожною вимогою;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- утримуватися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Ухвала діє до 31 серпня 2021 року включно.

ОСОБА_5 звільнити з під варти з зали суду негайно.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Хмельницького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали оголошено 08.07.2021 року.

Слідчий суддя Хмельницького

міськрайонного суду ОСОБА_1