Рішення

від 07.07.2021 по справі 592/13784/20

КОВПАКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.СУМ

Справа№592/13784/20

Провадження №2/592/924/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2021 року м. Суми

Ковпаківський районний суд м. Суми у складі:

головуючого судді - Литовченка О.В.,

за участі секретаря судового засідання - Черей С.В.,

представника позивача адвоката - Турченка С.П.,

відповідача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_1 адвоката - Неговської І.В.,

представника відповідача СМР - Заїки І.В.,

державного реєстратора ВК СМР - Момот Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Сумської міської ради, ОСОБА_1 , Державного реєстратора Виконавчого комітету Сумської міської ради Момот Юрія Миколайовича про визнання незаконним рішення та державної реєстрації права власності на частину земельної ділянки,

встановив:

Виклад позиції позивача та відповідачів.

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом і свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що ОСОБА_2 , далі - Позивач, є співвласником квартири за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується відповідним свідоцтвом.

У липні 2020 року ОСОБА_1 , яка є власником 1/3 частки будинку по АДРЕСА_1 , звернулася з позовом до Сумської міської ради про виділ у натурі належної їй частки цього будинку та земельної ділянки. Позивача було залучено до участі у справі як третю особу.

Після отримання матеріалів позову Позивач дізналася, що відповідно до рішення Сумської міської ради від 13.11.2019 № 5854-МР Про надання у власність громадянам земельних, які знаходяться у їх користуванні (п. 21 додатку до вказаного рішення) ОСОБА_1 було передано у власність 1/3 частину земельної ділянки загальною площею 0,1000 га за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5910136600:18:010:0024.

На підставі вказаного рішення державним реєстратором Виконавчого комітету Сумської міської ради Момот Ю.М. прийнято рішення (з відкриттям розділу) від 06.12.2019, індексний номер 50067588, про реєстрацію за ОСОБА_1 права власності на 1/3 частину земельної ділянки площею 0,1000 га.

Вважає, що рішення Сумської міської ради від 13.11.2019 № 5854-МР Про надання у власність громадянам земельних, які знаходяться у їх користуванні (п. 21 додатку до вказаного рішення), яким у власність ОСОБА_1 передано 1/3 частину земельної ділянки площею 0,1000 га за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5910136600:18:0.10:0024, а також рішення державного реєстратора Виконавчого комітету Сумської міської ради про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 06.12.2019 індексний номер 50067588, про реєстрацію за ОСОБА_1 права власності на 1/3 частину земельної ділянки загальною площею 0,1000 га за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5910136600:18:010:0024, є незаконними, порушують права Позивача як співвласника багатоквартирного житлового будинку та піддягають скасуванню.

Відповідач ОСОБА_1 не мала підстав для набуття права власності на 1/3 частину земельної ділянки без формування та отримання відповідної земельної ділянки вцілому усіма співвласниками багатоквартирного житлового будинку.

Відповідно, Сумська міська рада не мала права приймати рішення про передачу у власність ОСОБА_1 1/3 частини земельної ділянки без формування її в цілому як об`єкта цивільних прав за зверненням усіх співвласників.

В свою чергу, державний реєстратор не мав підставі здійснювати державну реєстрацію права власності на 1/3 частину земельної ділянки за відсутності рішення Сумської міської ради про формування відповідної земельної ділянки її в цілому як об`єкта цивільних прав та відсутності запису про державну реєстрацію право власності на вказану земельну ділянку вцілому.

Спочатку земельну ділянку має бути сформовано в цілому як об`єкт цивільних прав та передано у спільну сумісну власність усіх мешканців багатоквартирного житлового будинку по АДРЕСА_1 .

В наступному, знов таки, за згодою усіх співвласників багатоквартирного житлового будинку, окремим співвласникам можливо виділення частки від сформованої земельної ділянки.

З наявних документів вбачається, що звернення співвласників житлового будинку АДРЕСА_1 про передачу їм земельної ділянки у спільну сумісну власність не було, відповідного рішення Сумська міська рада не приймала, земельну ділянку як об`єкт цивільних прав сформовано не було, а відразу прийнято рішення про передачу у власність ОСОБА_1 1/3 частини від реформованої та неіснуючої земельної ділянки.

Як вбачається з виписки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 06.12.2019, право власності на 1/3 частину земельної ділянки по АДРЕСА_1 відбулося з відкриттям розділу, тобто, до дати внесення цієї інформації в Державний реєстр прав власності відповідної земельної ділянки як об`єкту цивільних прав не існувало, що підтверджується приписами ч. 2 ст. 13 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

У зв`язку з тим, що рішення Сумської міської ради від 13.11.2019 № 5854-МР Про надання у власність громадянам земельних, які знаходяться у їх користуванні , а саме п.21 додатку до вказаного рішення, прийнято з порушенням зазначених вище норм законодавства та призвело до протиправної передачі у власність частини земельної ділянки право на користування якою має Позивач, і на підставі вказаного рішення здійснено реєстрацію права власності на частину земельної ділянки за ОСОБА_1 , просить визнати незаконним та скасувати вказане рішення Сумської міської ради.

Також, просить визнати незаконним та скасувати рішення державного реєстратора Виконавчого комітету Сумської міської ради Момот Ю.М. від 06.12.2019 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 50067588, про реєстрацію за ОСОБА_1 права власності на 1/3 частину земельної ділянки загальною площею 0,1000 га за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5910136600:18:010:0024.

01.03.2021 від відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого зазначила, що заявлений у справі позов є безпідставним та не підлягає задоволенню за необґрунтованістю, а також на думку відповідачки ОСОБА_1 не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства. Оспорюваним Позивачкою рішенням Сумської міської ради надано у власність 1/3 частину її присадибної земельної ділянки, тому належним відповідачем по першій позовній вимозі є Сумська міська рада, а по другій позовній вимозі щодо оскарження рішення державного реєстратора, належним відповідачем є державний реєстратор, а що стосується заявленого у справі першого відповідача ОСОБА_1 , то судове рішення у цій судовій справі у разі задоволення позову може лише плинути на її цивільні права та цивільний інтерес, тому процесуальний статус ОСОБА_1 у цій судовій справі повинен бути третя особа, яка не заявляє самостійних вимог . Оскільки, оспорювань рішення Сумської міської ради та рішення і дії державного реєстратора жодним чином не впливають на об`єм цивільних прав позивачки ОСОБА_2 як співвласника квартири, так-як позивачка ОСОБА_2 не є співвласником 2/3 чи будь-якої іншої частини житлового будинку садибного типу (садиби) по АДРЕСА_1 , то правовідносини між нею на органом місцевого самоврядування носять виключно адміністративно-правовий характер, а тому цей судовий спір повинен розглядатися в порядку адміністративного судочинства по КАС України, а не по ЦПК України.

Що стосується права ОСОБА_1 на приватизацію 1/3 частини присадибної земельної ділянки, то як слідує з довідки КП Сумське МБТІ від 02.05.2018 житловий будинок по АДРЕСА_1 належить на праві спільної часткової власності територіальній громаді м. Суми в особі Сумської міської ради, яка є правонаступником Сумського міського комунального господарства (2/3 частин) та ОСОБА_1 (1/3 частина).

Як слідує з рішення Народного суду 2-ї дільниці м. Суми від 07.05.1948, актом поділу майна від 06.03.1948. позивачу ОСОБА_3 виділено 1/3 частина домоволодіння по АДРЕСА_3 (після зміни нумерації будинків по АДРЕСА_1 ) і суд виділив позивачу в натурі 1/3 частину домоволодіння у складі кімнат 1,4,7.

Як слідує з рішення № 397 від 17.07.1947 виконкому Сумської міської ради депутатів трудящих, на підставі зазначеного судового рішення, рішення виконкому від 20.11.1943 та від 27.09.1944 скасовані, будинок знято з балансу жилу правління, а 1/3 частину будинку повернути ОСОБА_3 , а ІНФОРМАЦІЯ_1 видано свідоцтво про право власності на цю частину житлового будинку, а на інші 2/3 частини на підставі рішення виконкому № 601 від 07.06.1950 було видано свідоцтво про право власності на ім`я Сумського міського комунального господарства .

Копії зазначених вище документів знаходяться у інвентарній справі, яка витребувана судом та на даний час знаходиться у матеріалах іншої пов`язаної цивільної справи № 592/8342/20, головуюча суддя Фоменко І.М., яка слухається Ковпаківським районним судом.

Як у інвентарній справі КП Сумське МБТІ , так і в архіві Сумської міської ради та у Державному архіві Сумської області відсутні будь-які рішення виконавчого комітету стосовно надання 2/3 частинам житлового будинку статусу багатоквартирного житлового будинку, або присвоєння частині приміщень 2/3 цього житлового будинку статусу окремих квартир. Першими документами, у яких згадуються у інвентарній справі приміщення інших 2/3 частин житлового будинку, як квартири, є заяви ОСОБА_4 та двох інших мешканців про виготовлення технічних паспортів, договори на виготовлення технічних паспортів, копії технічних паспортів та копії свідоцтв про право власності на квартири, виданих з результатами їх приватизації мешканцями. Жодні відомості про те, коли та на якій підставі і хто видав ордер на вселення, матеріали інвентарної справи не містять, а тому взагалі неможливо встановити, чи на законних підставах ОСОБА_4 та інші власники двох інших квартир були вселені у ці жилі приміщення.

Проектування та побудова житлового будинку по АДРЕСА_1 відбулось ще за часів Російської імперії, як окрема садиба, тобто як житловий будинок, розташований на окремій земельній ділянці (у розумінні статті 381 Цивільного кодексу України). Відповідно, цей житловий будинок ніколи не проектувався та не будувався, як багатоквартирний житловий будинок, у якому розміщені окремі ізольовані жилі приміщення у розумінні статті 382 Цивільного кодексу України.

Як на час отримання ОСОБА_1 у власність 1/3 частини присадибної земельної ділянки, так і станом на сьогодні, житловий будинок по АДРЕСА_1 є житловим будинком садибного типу у розумінні статті 381 Цивільного кодексу України.

Як слідує з матеріалів справи, технічна документація була виготовлена на всю присадибну земельну ділянку по АДРЕСА_1 площею 0,10 га, і саме усій присадибній земельній ділянці присвоєно окремий кадастровий номер, тому відсутні будь-які порушення приписів Земельного кодексу України та Закону України Про державний земельний кадастр під час формування земельної ділянки, 1/3 частина її відповідно до частки у власності садиби у розмірі 1/3 частина передані у власність ОСОБА_1 .

Із системного аналізу норм Земельного кодексу України, наведених позивачкою у тексті позовної заяви слідує, що саме ці норми матеріального права повністю дотримані Сумською міською радою та державним реєстратором, а тому позивачем не доведено текстом позовної заяви, які саме статті яких саме законів порушили відповідачі.

Єдиною підставою для задоволення заявленого у справі позову можуть бути лише належні та допустимі докази того, що житловому будинку садибного типу по АДРЕСА_1 . Суми у свій час на законних підставах було надано статус багатоквартирного житлового будинку, і лише у такому випадку прибудинкова територія не може бути передана у власність окремим мешканцям квартир або іншим особам.

Крім того, проект оспорюваного рішення Сумської міської ради, а потім і само рішення були оприлюднені на офіційному сайті Сумської міської ради, а на даний час воно вже виконане, а тому і з цим підстав воно не може бути скасовано.

На підставі викладеного, просить передати справу за підсудністю до Сумського окружного адміністративного суду або відмовити у задоволенні позову за необґрунтованістю.

05.03.2021 від представника відповідача Сумської міської ради надійшов Відзив на позовну заяву в якому зазначив, що оскаржуване рішення Сумської міської ради від 13.11.2019 №5854-МР ухвалено на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законом. Зазначеним рішенням затверджено технічні документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та надати у власність земельні ділянки громадянам, які знаходяться у них в користуванні для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд згідно з додатком. Погодження і затвердження документації із землеустрою відбувається у порядку, встановленому ст. 186 Земельного кодексу України (далі - ЗК України).

Нормами ЗК України можливість відмови сільською, селищною, міською радою у затвердженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) не передбачена.

Сумська міська рада діючи відповідно до норм Земельного кодексу України та Закону України Про землеустрій не мала права ухвалити рішення про відмову у затвердженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Листом від 30.04.2020 №Н-830/06.01-21 Департамент забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради, як уповноважений орган Сумської міської ради з питань управління та розпорядження майном комунальної власності та земельними ресурсами, надав відповідь ОСОБА_1 де пояснив, що земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,1 га, на якій розміщено об`єкт житлової нерухомості (житловий будинок з прибудовами, господарськими будівлями та спорудами) сформована та їй присвоєно кадастровий номер: 5910136600:18:010:0024, 1/3 якої передана ОСОБА_1 у власність відповідно до рішення Сумської міської ради від 13.11.2019 №5854-МР Про надання у власність громадянам земельних ділянок, які знаходяться у них в користуванні , для будівництва 4 і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

В той же час, у цьому будинку за адресою: АДРЕСА_1 , окрім зареєстрованої за ОСОБА_1 1/3 частини будинку, проведена реєстрація квартир АДРЕСА_1 (власник позивач - ОСОБА_2 ) та 3 за іншими приватними особами згідно із Законом України Про приватизацію державного житлового фонду .

Відповідно до частини першої статті 377 Цивільного кодексу України та статті 120 Земельного кодексу України до особи, яка набула право власності на квартиру у багатоквартирному будинку, право користування на земельну ділянку не переходить.

При формуванні земельної ділянки з кадастровим номером 5910136600:18:010:0024, сертифікованим інженером землевпорядником не правильно встановлено цільове призначення земельної ділянки, оскільки на частині даної земельної ділянки фактично розміщено багатоквартирний житловий будинок.

Нормами земельного законодавства не передбачено можливості передачі у власність чи користування окремим співвласникам багатоквартирних будинків земельної ділянки, на якій розташований багатоквартирний жилий будинок, або її частини.

За таких обставин, ОСОБА_1 не позбавлена права сформувати нову земельну ділянку під своїм нерухомим майном, шляхом поділу існуючої земельної ділянки площею 0,1000 га, кадастровий номер 5910136600:18:010:0024.

Зазначають, що Сумська міська рада затверджуючи технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) гр. ОСОБА_1 -1/3 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5910136600:18:010:0024 діяла у відповідності до норм Земельного кодексу України.

Разом з тим, беручи до уваги не правильне встановлення цільового призначення земельної ділянки, Сумська міська рада при вирішенні справи покладається на розсуд суду.

10.03.2021 від відповідача ОСОБА_1 надійшли пояснення на відзив на позовну заяву відповідача Сумської міської ради, які мотивовано тим, що рішенням Народного суду 2-ї дільниці м. Суми від 07.05.1946, завірена копія якого міститься у матеріалах інвентарної справи КП Сумське БТІ , було визнано за гр. ОСОБА_3 право власності на 1/3 частину садиби по АДРЕСА_1 , а ІНФОРМАЦІЯ_1 після смерті ОСОБА_3 , цю частку успадкувала спадкоємець за законом ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 на іншу частину цієї садиби було виписано свідоцтво про право власності на ім`я Міського комунального господарства та підставі рішення виконкому № 661 від ІНФОРМАЦІЯ_2.

Таким чином, з 01.06.1951 житловий будинок та земельна ділянка, на якій він розташований, отримали статус садиби. Як у межах правового поля, яке діяло станом на 1950 рік, так і після прийняття Цивільного кодексу Української РСР 1962 року, так і Цивільного кодексу України 2003 року, співвласники житлового будинку, який належить їм на праві спільної часткової власності повинні були і повинні і тепер розпоряджатися ним за взаємною згодою, а при не досягненні згоди, спір вирішується судом.

Як слідує з матеріалів інвентарної справи КП Сумське МБТІ за роки, що пройшли з 1950 р. інші мешканці здійснювали прибудови з дозволу Сумської міської ради, але дозволу ОСОБА_1 , або попередніх співвласників цієї частки, ніхто ніколи не запитував.

Також, з матеріалів інвентарної справи та у результаті архівних пошуків, ОСОБА_1 до даного часу невідомо, звідки взялися у 2/3 частини садиби окремі ізольовані квартири, на підставі яких та чиїх рішень, на підставі яких документів та чиїх рішень у приміщення 2/3 частин садиби було поселено три окремі сім`ї, чи існують рішення житлових комісій та виконкому про надання їм у користування квартир чи інших жилих приміщень, чи видавалися на ім`я цих осіб ордери на вселення тощо.

З наведених доказів, доводів та міркувань слідує однозначний висновок, що за відсутності законного рішення повноважного органу місцевого самоврядування чи іншого державного органу про надання 2/3 частинам садиби статусу багатоквартирного чи трьох квартирного житлового будинку, твердження позивача та службових осіб Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради, а також у відзиві на позов Сумської міської ради про те, що розробником землевпорядної документації невірно було визначено цільове призначення спірної земельної ділянки, є повністю помилкові.

За описаних обставин, заявлений у справі позов повністю є необґрунтованим, а правова позиція позивача не доведена належними та допустимими доказами, у першу чергу, позивач повинна довести, що у свій час житло нею було отримано на законних підставах та у відповідності із законом саме, як окрема ізольована квартира.

10.03.2021 від відповідача Державного реєстратора Виконавчого комітету Сумської міської ради Момот Ю.М. надійшов Відзив на позовну заяву відповідно до якого зазначив, що заперечує проти задоволення позовної заяви з наступних підстав. Станом на 06.12.2019 правовідносини в галузі державної реєстрації прав власності, інших речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень регулюються законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , постановою КМУ Про затвердження Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 25 грудня 2015 року № 1127 та іншими нормативними актами. Державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав. 04.12.2019 до Управління Центр надання адміністративних послуг у м. Суми надійшла заява про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо права власності) від ОСОБА_1 . Разом з заявою були подані документи: витяг з рішення Сумської міської ради від 13.11.2019 №5854-МР Про надання у власність громадянам земельних ділянок, які знаходяться у них в користуванні .

Згідно п. 81-2 постанови КМУ Про затвердження Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 25.12.2015 № 1127 для державної реєстрації права власності на земельну ділянку, права на яку набуваються шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у постійне користування із земель державної або комунальної власності, подається рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність чи надання у постійне користування або про затвердження документації із землеустрою щодо формування земельної ділянки та передачу її у власність чи надання у постійне користування. З матеріалів реєстраційної справи вбачається, що заявником було подано всі перелічені законодавством документи для здійснення державної реєстрації права власності.

Державним реєстратором було розглянуто відомості Державного земельного кадастру, щодо земельної ділянки, отримані у порядку інформаційної взаємодії з Державним реєстром прав та проведено пошуки в Державному реєстрі прав на нерухоме майно, Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та встановлено відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства та відсутність підстав для зупинення або відмови у державній реєстрації прав.

В результаті, державним реєстратором було прийнято рішення про проведення державної реєстрації права державної власності за ОСОБА_1 відповідно до поданої заяви.

Вважає, що реєстрація права власності на 1/3 частину земельної ділянки площею 0,1000 га, кадастровий номер 5910136600:18:010:0024 за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 проведена у повній відповідності до вимог законодавства, а тому не підлягає скасуванню, а позовна заява - задоволенню.

Процесуальні дії у справі.

21.12.2020 ухвалою Ковпаківського районного суду м. Суми позовну заяву ОСОБА_2 залишено без руху, надано строк для усунення недоліків.

23.12.2020 від представника позивача надійшла заява з вимогою прийняття процесуального рішення про відкриття провадження.

24.12.2020 ухвалою Ковпаківського районного суду м. Суми позовну заяву ОСОБА_2 повернуто позивачу разом з додатками.

02.02.2021 Постановою Сумського апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено, скасовано ухвалу Ковпаківського районного суду м. Суми від 24.12.2020 і направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

17.02.2021 ухвалою Ковпаківського районного суду м. Суми відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

25.02.2021 ухвалою Ковпаківського районного суду м. Суми в задоволенні заяви ОСОБА_2 про відвід судді Литовченка О.В. відмовлено за необґрунтованістю.

25.02.2021 ухвалою Ковпаківського районного суду м. Суми (провадження № 2-ві/592/2/21, головуючий суддя Хитров Б.В.) в задоволенні заяви ОСОБА_2 про відвід судді Литовченка О.В. відмовлено за необґрунтованістю.

26.03.2021 ухвалою Ковпаківського районного суду м. Суми клопотання представника відповідача ОСОБА_6 про передачу справи за підсудністю до Сумського окружного адміністративного суду Суми - залишено без задоволення. Закрито підготовче провадження у справі та призначено до судового розгляду по суті.

Позиції учасників судового провадження.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_7 позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_6 у судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Представник відповідача Сумської міської ради Заїка І.В. у судовому засіданні фактично не заперечував проти задоволення позовних вимог, покладається на розсуд суду.

Державний реєстратор виконавчого комітету Сумської міської ради Момот Ю.М. заперечував проти задоволення позовних вимог.

Фактичні обставини справи, встановлені судом та мотиви суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За ч. 2 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За статтями 125, 126 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

За змістом частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 59 Закону України Про місцеве самоврядування акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції України або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Відповідно до частини другої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Статтею 41 Конституції України та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - стаття 1 Першого протоколу) закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном, а також право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння.

Непорушність права власності закріплено і в статті 321 ЦК України, відповідно до частини першої якої ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно із частиною першою статті 319 ЦК України власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

За змістом частини першої статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Згідно зі статтею 1 Закон України Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку багатоквартирний будинок - житловий будинок, в якому розташовано три чи більше квартири. У багатоквартирному будинку можуть також бути розташовані нежитлові приміщення, які є самостійними об`єктами нерухомого майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Відповідно до ст. 40 ЗК України громадянам України за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть передаватися безоплатно у власність або надаватися в оренду земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і гаражного будівництва в межах норм, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 42 ЗК України земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками.

Земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкова територія, що перебувають у спільній сумісній власності власників квартир та нежитлових приміщень у будинку, передаються безоплатно у власність або в постійне користування співвласникам багатоквартирного будинку в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Порядок використання земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначається співвласниками.

Таким чином, в цій категорії справ треба встановити статус житлового будинку, для обслуговування якого виділяється спірна земельна ділянка, зокрема встановити, чи перебуває будинок у спільній частковій власності декількох володільців, чи має статус багатоквартирного, від чого залежить порядок приватизації спірної земельної ділянки.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про землеустрій , цільове призначення земельної ділянки - використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.

Згідно з ст. 19 Земельного кодексу України, землі України за основним цільовим призначенням поділяються на різні категорії, зокрема, землі житлової та громадської забудови.

Частиною 1 ст. 20 Земельного кодексу України передбачено, що віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.

Зміна цільового призначення земельних ділянок, тобто переведення земельної ділянки з однієї категорії, визначеної ч. 1 ст. 19 Земельного кодексу України в іншу, здійснюється за проектами землеустрою та з дотриманням відповідної процедури.

Як зазначено у ч. 5 ст. 20 Земельного кодексу України, види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.

Отже, зміна виду використання земельної ділянки в межах однієї категорії земель (за виключенням земель сільськогосподарського призначення та земель оборони), здійснюється її власником (користувачем) самостійно.

Конституцією України кожному гарантується захист своїх прав, свобод та інтересів від порушень і протиправних посягань будь-якими не забороненими законом засобами.

Згідно з вимогами ст.ст. 124, 129 Конституції України, задачами цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних, прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Основними засадами судочинства є законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження та обов`язковість рішень суду до виконання.

Частиною 14 ст. 186 Земельного кодексу України визначено, що технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) погодженню не підлягає і затверджується:

- Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у разі якщо земельна ділянка перебуває у державній або комунальній власності;

- власником земельної ділянки, у разі якщо земельна ділянка перебуває у приватній власності.

Нормами Земельного кодексу України можливість відмови сільською, селищною, міською радою у затвердженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) не передбачена.

Технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) розробляється відповідно до ст. 55 Закону України Про землеустрій . Нормами цієї статті визначено, що встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться відповідно до топографо-геодезичних і картографічних матеріалів.

Встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Межі земельної ділянки в натурі (на місцевості) закріплюються межовими знаками встановленого зразка.

У разі, якщо межі земельних ділянок в натурі (на місцевості) збігаються з природними та штучними лінійними спорудами і рубежами (річками, струмками, каналами, лісосмугами, шляхами, шляховими спорудами, парканами, огорожами, фасадами будівель та іншими лінійними спорудами і рубежами тощо), межові знаки можуть не встановлюватися.

Власники землі та землекористувачі, у тому числі орендарі, зобов`язані дотримуватися меж земельної ділянки, закріпленої в натурі (на місцевості) межовими знаками встановленого зразка.

Межові знаки здаються за актом під нагляд на збереження власникам землі та землекористувачам, у тому числі орендарям.

У разі якщо на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) передбачається здійснити передачу земельних ділянок державної чи комунальної власності у власність чи користування, така технічна документація розробляється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади, органом місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 Земельного кодексу України (у випадках, передбачених законом).

Нормами статті 120 Земельного кодексу України закріплено загальний принцип цілісності об`єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований. Відповідно, визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при набутті права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при набутті права власності на нерухомість.

Відповідно до статей 79, 79-1 Земельного кодексу України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Формування земельної ділянки здійснюється за результатами розробки землевпорядної документації.

Частиною 3 статті 28 Закону України Про землеустрій встановлено що, розробники документації із землеустрою несуть відповідно до закону відповідальність за достовірність, якість і безпеку заходів, передбачених цією документацією.

Станом на 06.12.2019 правовідносини в галузі державної реєстрації прав власності, інших речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень регулюються законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , постановою Кабінету Міністрів України Про затвердження Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 25 грудня 2015 року № 1127 та іншими нормативними актами.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За загальним правилом державна реєстрація прав проводиться будь-яким державним реєстратором за заявами у сфері державної реєстрації прав (абзац четвертий частини п`ятої статті 3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень ).

Тобто державна реєстрація прав проводиться державним реєстратором не з власної ініціативи, а на підставі відповідної заяви, поданої зацікавленою особою. Відносини у сфері державної реєстрації речового права виникають між суб`єктом звернення за такою послугою та суб`єктом, уповноваженим здійснювати відповідні реєстраційні дії.

Згідно вимог статті 10 вищевказаного закону державний реєстратор:

1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема:

відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом;

відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав;

відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах;

наявність обтяжень прав на нерухоме майно;

наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації;

2) перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення;

3) під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, а також під час проведення державної реєстрації прав, які набуваються з прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов`язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником,

крім випадків, коли державна реєстрація прав, похідних від права власності, здійснюється у зв`язку із вчиненням нотаріальної дії та такі документи були надані у зв`язку з вчиненням такої дії.

4) під час проведення реєстраційних дій обов`язково використовує відомості Державного земельного кадастру та Єдиного реєстру дозвільних документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів, а також відомості інших реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем, держателем (розпорядником, володільцем, адміністратором) яких є державні органи, шляхом безпосереднього доступу до них чи у порядку інформаційної взаємодії з Державним реєстром прав, у тому числі відомості, що містять персональні дані особи;

5) відкриває та/або закриває розділи в Державному реєстрі прав, вносить до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідні відомості про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів таких прав;

6) присвоює за допомогою Державного реєстру прав реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна у випадках, передбачених цим Законом;

7) виготовляє електронні копії документів, поданих у паперовій формі, та розміщує їх у реєстраційній справі в електронній формі у відповідному розділі Державного реєстру прав (у разі якщо такі копії не були виготовлені під час прийняття документів за заявами у сфері державної реєстрації прав);

8) формує за допомогою Державного реєстру прав документи за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав;

9) формує реєстраційні справи у паперовій формі;

9-1) надає в установленому порядку та у випадках, передбачених Законом України "Про виконавче провадження", інформацію органу державної виконавчої служби або приватному виконавцю;

10) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

Державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав.

Відповідно до вимог статті 18 вищевказаного закону державна реєстрація прав проводиться в такому порядку:

1) прийняття/отримання документів для державної реєстрації прав, формування та реєстрація заяви в базі даних заяв;

2) виготовлення електронних копій документів, поданих для державної реєстрації прав, шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та їх розміщення у Державному реєстрі прав;

3) встановлення черговості розгляду заяв, зареєстрованих у базі даних заяв;

4) перевірка документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень;

5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав (у разі відсутності підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав);

6) відкриття розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідних відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів цих прав;

7) формування витягу з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав для подальшого використання заявником;

8) видача/отримання документів за результатом розгляду заяви.

Відповідач є обов`язковим учасником цивільного процесу - його стороною. Основною ознакою сторін цивільного процесу є їхня особиста і безпосередня заінтересованість; саме сторони є суб`єктами правовідношення, з приводу якого виник спір. Крім того, відповідач є тією особою, на яку вказує позивач як на порушника свого права.

Відповідно до частин першої та другої статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

Тлумачення статті 51 ЦПК України свідчить, що належним відповідачем є особа, яка має відповідати за позовом.

Неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (пункт 41), від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц (пункт 49), від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц (пункт 50), від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц (пункт 31.4), від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц (пункт 37, 54), від 30 січня 2019 року у справі № 552/6381/17 (пункт 38), від 13 березня 2019 року у справі № 757/39920/15-ц (пункт 31), від 27 березня 2019 року у справі № 520/17304/15-ц (пункт 63), від 1 квітня 2020 року у справі № 520/13067/17 (пункт 71)).

Тобто, пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

Державний реєстратор, зобов`язаний виконати рішення суду щодо скасування державної реєстрації речового права або його обтяження незалежно від того, чи був цей реєстратор залучений до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, чи не був залучений. Встановивши, що позов заявлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача .

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 680/214/16-ц.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 (провадження № 11-377апп18) зазначено, що спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно чи обтяження такого права за іншою особою у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є цивільно-правовим . А тому вирішення таких спорів здійснюється за правилами цивільного або господарського судочинства залежно від суб`єктного складу сторін. Належним відповідачем у справах за позовом про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права чи обтяження має бути особа, право чи обтяження якої зареєстровано .

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 13 січня 2021 року в справі № 753/905/18, від 10 березня 2021 року у справі № 127/2209/18, від 17 березня 2021 року у справі № 201/8844/18.

Судом встановлено, що згідно свідоцтва про право власності на житло від 23.01.2002 ОСОБА_2 є співвласником квартири за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.6).

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 26.09.2018 встановлено факт належності ОСОБА_1 правовстановлюючого документу - Договору купівлі-продажу від 09.08.1991 посвідченого державним нотаріусом Другої Сумської державної нотаріальної контори, зареєстрованому в реєстрі з № 1-2997, предметом якого є 1/3 частини жилого будинку з надвірними будівлями за адресою АДРЕСА_1 (а.с.77).

Згідно витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 18.06.2019 та 07.07.2021 реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1853874659101, об`єкт нерухомого майна: житловий будинок, об`єкт житлової нерухомості, адреса: АДРЕСА_1 , дата державної реєстрації: 29.07.2019, номер запису про право власності: 34505120, дата державної реєстрації: 13.06.2019, державний реєстратор: Магаляс Роман Григорович, Московська сільська рада Липоводолинського району, підстава виникнення права власності: договір купівлі-продажу від 09.08.1991 посвідченого державним нотаріусом Другої Сумської державної нотаріальної контори, рішення суду № 592/9444/18 від 26.09.2018, форма власності: приватна, спільна часткова, 1/3 ОСОБА_1 РНОКПП: НОМЕР_1 (а.с. 75).

Тобто у ОСОБА_1 у власності перебуває 1/3 частина житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 29.07.2019, земельна ділянка з кадастровим номером 5910136600:18:010:0024, розташована за адресою АДРЕСА_1 , цільове призначення: 02.01 Для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) , категорія земель: Землі житлової та громадської забудови , вид використання земельної ділянки: 02.01 Для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площа земельної ділянки - 0,1000 га. дата державної реєстрації 29.07.2019, орган, який здійснив реєстрацію земельної ділянки - Міськрайонне управління у м. Сумах та Сумському районі Головного управління Держгеокадастру у Сумській області (а.с. 13).

30.07.2019 ОСОБА_1 звернулась до Сумської міської ради з заявою про затвердження технічної документації з землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі загальною площею 1/3 від 010 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 та надання земельної ділянки у власність. Дана заяв отримана Департаментом забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради 31.07.2019 (а.с. 63).

До заяви від 30.07.2019 додана технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_1 - 1/3 з цільовим призначенням 02.01 - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 5910136600:18:010:0024, виготовлена ФОП ОСОБА_8 (кваліфікаційний сертифікат Держземагенства України № 001505 від 18.01.2013) (а.с. 67).

Відповідно до рішення Сумської міської ради від 13.11.2019 № 5854-МР Про надання у власність громадянам земельних, які знаходяться у їх користуванні затверджено технічні документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та вирішено надати у власність земельні ділянки громадянам, які знаходяться у них в користуванні для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд згідно з додатком. (п. 21 додатку до вказаного рішення) ОСОБА_1 було передано у власність 1/3 частину земельної ділянки загальною площею 0,1000 га за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5910136600:18:010:0024 (а.с. 11. 12).

На підставі вказаного рішення державним реєстратором Виконавчого комітету Сумської міської ради Момот Юрієм Миколайовичем прийнято рішення (з відкриттям розділу) від 06.12.2019, індексний номер 50067588, про реєстрацію за ОСОБА_1 права власності на 1/3 частину земельної ділянки площею 0,1000 га (а.с. 15).

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 06.12.2019, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1980010659101, об`єкт нерухомого майна: земельна ділянка, кадастровий номер: 5910136600:18:010:0024, площа: 0,1 га, дата державної реєстрації земельної ділянки: 29.07.2019, номер запису про право власності: 34505120, дата державної реєстрації: 04.12.2019, державний реєстратор: Момот Юрій Миколайович, Виконавчий комітет Сумської міської ради, підстава виникнення права власності: витяг з рішення Про надання у власність громадянам земельних, які знаходяться у їх користуванні , серія та номер: від 13.11.2019 № 5854-МР, Сумська міська рада, підстава внесення запису: Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 50067588 від 06.12.2019, ОСОБА_9 , Виконавчий комітет Сумської міської ради, форма власності: приватна, вид спільної власності: спільна часткова, розмір частки: 1/3, власники: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 (а.с. 15).

Погодження і затвердження документації із землеустрою відбувається у порядку, встановленому ст. 186 Земельного кодексу України.

Нормами Земельного кодексу України можливість відмови сільською, селищною, міською радою у затвердженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) не передбачена.

Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18 грудня 2009 року Про судове рішення у цивільній справі , під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч. 2 ст. 89 ЦПК України, жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі Ващенко проти України від 26 червня 2008 року, принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

Статтями 15, 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, яке реалізується шляхом звернення до суду.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Способи захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють як закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, як вплив на правопорушника.

Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається в статті 16 ЦК України.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Всупереч вимогам ст. 81 ЦПК України Позивачем не надано належних і допустимих доказів на підтвердження обґрунтованості позовних вимог про визнання незаконним та скасування рішення Сумської міської ради від 13.11.2019 № 5854-МР Про надання у власність громадянам земельних, які знаходяться у їх користуванні (п. 21 додатку до вказаного рішення), про визнання рішення державного реєстратора Виконавчого комітету Сумської міської ради Момот Ю.М. від 06.12.2019 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 50067588, про реєстрацію за ОСОБА_1 права власності на 1/3 частину земельної ділянки загальною площею 0,1000 га за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5910136600:18:010:0024 та відсутнє порушення права позивача під час прийняття відповідачами оскаржуваних рішень, яке підлягає судовому захисту.

Позивачем не доведено наявності статусу житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , для обслуговування якого виділялася спірна земельна ділянка з кадастровим номером 5910136600:18:010:0024, як багатоквартирного.

При формуванні земельної ділянки з кадастровим номером 5910136600:18:010:0024, виготовленні відповідної технічної документації, сертифікованим інженером землевпорядником вірно встановлено цільове призначення земельної ділянки - 02.01 Для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

Сумська міська рада затверджуючи своїм рішенням технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) - з цільовим призначенням Для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5910136600:18:010:0024, діяла у відповідності до норм Земельного кодексу України.

Державний реєстратор Виконавчого комітету Сумської міської ради Момот Ю.М. діяв у межах повноважень, передбачених Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , постановою Кабінету Міністрів України Про затвердження Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 25 грудня 2015 року № 1127, крім того він не є належним відповідачем у справі.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження позовних вимог, а тому у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 слід відмовити.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін та інші проти України (Seryavin and Others v. Ukraine) рішення від 10 лютого 2010 року).

Керуючись ст.ст.12,13,81,141,263-265,280-283 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов ОСОБА_2 до Сумської міської ради, ОСОБА_1 , Державного реєстратора Виконавчого комітету Сумської міської ради Момот Юрія Миколайовича про визнання незаконним рішення та державної реєстрації права власності на частину земельної ділянки - залишити без задоволення.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Сумського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення. В разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення - в той же строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення виготовлено 11.07.2021.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_2 - АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 .

Відповідачі: Сумська міська рада - м. Суми пл. Незалежності, 2, ЄДРПОУ 23823253.

ОСОБА_1 - АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 .

Державний реєстратор Виконавчого комітету Сумської міської ради Момот Юрій Миколайович - м. Суми вул. Горького, 21.

Суддя О.В. Литовченко