Рішення

від 02.07.2021 по справі 15/244

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

02.07.2021Справа № 15/244

За позовом Державного агентства резерву України

до Публічного акціонерного товариства Центренерго

за участі Київської міської прокуратури

про стягнення 22 166 376,72 грн

Суддя Підченко Ю.О.

Секретар судового засідання Лемішко Д.А.

Представники сторін:

від позивача: Михайлець О.В.;

від відповідача: Гаврись Я.Б.;

за участю Прокуратури: Кузьміна К.Г.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державний комітет України з державного матеріального резерву (далі - Комітет) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Відкритого акціонерного товариства Центренерго (далі - Товариство) про стягнення 22 166 376,72 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.08.2004 суддею Хоменко М.Г. порушено провадження по справі №15/244.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.05.2011 суддею Хоменко М.Г. провадження по справі №15/244 було зупинено до вирішення пов`язаної з нею іншої справи №15/76-б-43/624-б.

Розпорядженням голови Господарського суду міста Києва від 11.10.2013, у зв`язку із припиненням повноважень судді Господарського суду міста Києва Хоменка М.Г., справу №15/244 передано судді Підченку Ю.О.

Згідно з ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.10.2014 справу № 15/244 прийнято до провадження.

Суд неодноразово надсилав на адресу учасників справи запити з метою встановлення стану розгляду справи № 15/76-б-43/624-б.

Так, 01.02.2021 на адресу суду від Київської міської прокуратури надійшов лист з якого вбачається, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.08.2019, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.10.2019 та постановою Верховного Суду від 03.12.2019, провадження у справі № 15/76-б-43/624-б про банкрутство Товариства закрито та припинено дію мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.02.2021 було поновлено провадження у справі № 15/244 та підготовче судове засідання призначено на 12.03.2021.

12.03.2021 через загальний відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про закриття провадження у справі.

12.03.2021 представник позивача долучив до справи копію рішення Господарського суду міста Києва у справі № 37/316.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.03.2021 було відкладено підготовче судове засідання на 09.04.2021.

02.04.2021 через загальний відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позов та клопотання про відкладення розгляду справи та продовження процесуальних строків.

08.04.2021 через загальний відділ діловодства суду від Київської міської прокуратури надійшли:

- письмові заперечення проти клопотання про закриття провадження у справі;

- письмові пояснення на обґрунтування в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту;

- письмове клопотання про зміну найменування з Прокуратура міста Києва на Київська міська прокуратура .

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.04.2021 було продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів та відкладено підготовче судове засідання на 21.05.2021.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.05.2021 вирішено закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 02.07.2021.

01.07.2021 відповідач подав суду додаткові пояснення із окремого правового питання та просив врахувати правову позицію, викладену в постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 (№14-10цс18).

Відповідно до положень ст. 207 Господарського процесуального кодексу України, головуючий з`ясовує, чи мають учасники справи заяви чи клопотання, пов`язані з розглядом справи, які не були заявлені з поважних причин в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом, та вирішує їх після заслуховування думки інших присутніх у судовому засіданні учасників справи.

Безпосередньо в судовому засіданні 02.07.2021 представники сторін та представник прокуратури надали усні пояснення стосовно заявленого позову.

У судовому засіданні 02.07.2021 відповідно до приписів ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзив на позовну заяву, письмові пояснення, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

На виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 16.10.1997 року № 1138 24.12.1997 Державним комітетом України по матеріальних резервах (на підставі постанови КМУ від 30.06.2000 № 1041, Указу Президента України від 07.08.2001 № 603 Державний комітет України з державного матеріального резерву є правонаступником Державного комітету України по матеріальних резервах) та Державною акціонерною енергогенеруючою компанією Центренерго (правонаступником якої є відповідач) укладено договір № 412 (далі - Договір), за умовами якого Комітет відпускає із державного резерву Товариству природний газ в кількості 951 млн. куб. м. по ціні 96 дол. США., за зберігання 1,8 дол. США, загальною вартістю 97,8 дол. США за 1000 куб.м. (пункт 2.1 Договору).

Згідно з пунктом 2.2 Товариство повертає з урахуванням вартості зберігання до держкомрезерву газ шляхом закачки до ПСГ Укргазпрому природний газ в обсязі 951 млн.куб.м., або, як виняток, розраховується іншими матеріальними цінностями по номенклатурі Комітету в кількості та асортименті згідно з узгодженими з Комітетом цін та специфікацій в термін до 01.06.1998.

Відповідно до пункту 2.3 Договору Товариство розраховується до 15 числа наступного за звітним місяцем перерахуванням коштів за отриманий в попередньому місяці природний газ в обсягах не менше 10 % його вартості, при цьому кількість природного газу зменшується на суму перерахованих коштів, та сплачує на поточний рахунок Комітету щомісячно 1,3 % від вартості поставленого природного за користування тимчасовою позичкою.

Пунктом 2.4 Договору узгоджено, що Товариство може здійснювати повернення природного газу держрезерву достроково окремими партіями, при цьому 1,3 % сплачується за фактичний термін користування тимчасовою позичкою.

Відповідно до пункту 9.1 Договору термін дії Договору встановлюється з часу його підписання до 01.06.1998.

Позивач вказує, що відповідач у визначений Договором строк природний газ не повернув, а тому за період з 01.01.2003 по 01.07.2004 за користування позикою має сплатити відсотки загальною сумою 22 166 376,72 грн (сума позики - 94 728 105,64 грн; відсоток за 1 місяць - 1,3 %; кількість місяців - 18).

Слід зазначити, що вимоги позивача були повністю підтримані Київською міською прокуратурою.

У свою чергу, відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог посилаючись, зокрема, на таке:

- позовні вимоги, що є предметом даної справи № 15/244, були вирішені Господарським судом міста Києва у справі № 15/76-б-43/624-б про банкрутство Товариства;

- ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.11.2015 по справі № 15/76-б-43/624-б було затверджено реєстр вимог кредиторів, в тому числі, було відмовлено у визнанні кредиторських вимог Комітету за Договором у розмірі 32 713 118,43 грн;

- підставою відмови у включенні кредиторських вимог Комітету було те, що суд дійшов висновку про те, що дія Договору закінчилася у 1998 році, а Комітет нарахував відсотки за користування позичкою за період з 01.01.2003 по 01.05.2006 у розмірі 32 713 118,43 грн поза строком дії Договору;

- у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 (№ 14-10цс18) вказано, що позикодавець не вправі нараховувати відсотки поза межами строку дії договору, а права та інтереси такої сторони поза межами договору охороняються ст. 625 ЦК України.

Дослідивши обставини справи, подані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов таких обґрунтованих висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України (далі також - ГПК України) судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.12.2002 №2045 Про погашення заборгованості та впорядкування розрахунків підприємстві електроенергетики з Державним комітетом з державного матеріального резерву продовжено строк повернення природного газу, відпущеного на підставі рішень Кабінету Міністрів України, у тому числі і розпорядження від 16.10.1997 № 1138, до 01.01.2023.

Таким чином, уповноваженим державним органом в установленому порядку вирішено питання про продовження строку повернення до державного резерву матеріальних цінностей, позичених на підставі Договору.

Слід зазначити, що Комітет неодноразово звертався до Товариства щодо стягнення заборгованості за Договором (справи № 31/200 та 37/316).

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, рішенням Господарського суду міста Києва від 21.03.2003 у справі № 31/200 за участю тих же сторін, що й у даній справі, встановлено факт відпуску позивачем відповідачу з державного резерву 949 182 000 м3 природного газу вартістю 187 488 497,94 грн, неповернення природного газу Товариством Комітету та стягнуто 4 270 304,59 грн відсотків за користування позичкою.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.09.2008 № 37/316 за участю тих же сторін, що й у даній справі, встановлено:

- у пункті 4 постанови КМУ від 28.12.2002 № 2045 Про погашення заборгованості та впорядкування розрахунків підприємстві електроенергетики з Державним комітетом з державного матеріального резерву відсутній імперативний припис обов`язкового укладання угод по реструктуризації боргу, проте наявність обов`язку укладання або переукладання таких угод є правовою основою регулювання механізму повернення позивачу природного газу до 01.01.2023 на підставі добровільно узгоджених умов такого повернення;

- оскільки, як було встановлено судом, сторони не уклали угоду про реструктуризацію боргу, слід виходити з норм, що регулюють підстави припинення угод, визначених у главі 19 ЦК УРСР (чинної на момент укладання спірної угоди і її дії), глави 50 Цивільного кодексу України, ст. 202 Господарського кодексу України;

- матеріали справи не надають підстав визнати Договір припиненим з обставин, визначених законодавством, враховуючи, що господарські відносини між сторонами продовжені постановою КМУ від 28.12.2002 № 2045, або зробити висновок, що передбачені угодою зобов`язання належним чином виконані сторонами або підстави для їх виконання відсутні;

- за таких обставин, Договір визнається судом продовженим до 01.01.2023 у відповідності до постанови КМУ від 28.12.2002 № 2045 Про погашення заборгованості та впорядкування розрахунків підприємстві електроенергетики з Державним комітетом з державного матеріального резерву ;

- таким чином, враховуючи те, що матеріалами справи підтверджується отримання відповідачем природного газу в порядку тимчасового позичання з державного резерву, доказів здійснення відповідачем належної оплати за позичання матеріальних цінностей суду не було надано, з відповідача на користь позивача відповідно до вимог Договору та абз. 3 ч. 5 ст. 12 Закону України Про державний матеріальний резерв підлягає стягненню 94 728 105,64 грн боргу по оплаті за позичання природного газу з державного резерву за період з 01.05.2006 по 16.07.2008 в розмірі 32 713 118,43 грн відповідно до обґрунтованого розрахунку позивача (1 231 465,37 грн Х 26 місяців і 16 днів).

Вказані судові рішення набрали законної сили, а тому встановлені ними факти щодо передачі природного газу, строку дії Договору не потребують доказування у даній справі.

Згідно з абз. 1 ч. 5 ст. 12 Закону України Про державний матеріальний резерв відпуск матеріальних цінностей з державного резерву в порядку тимчасового запозичання провадиться за рішенням Кабінету Міністрів України, в якому визначаються одержувач, строки та умови відпуску матеріальних цінностей із державного бюджету, а також строки їх повернення.

Відповідачем не надано суду доказів повернення до державного резерву тимчасово позиченого природного газу за Договором у період з 01.01.2003 по 01.07.2004, а, отже, у відповідності до умов Договору у нього існує обов`язок сплатити позивачу 1,3 % від вартості отриманого природного газу за вказаний вище період.

Відповідно до абз. 3 ч. 5 ст. 12 Закону України Про державний матеріальний резерв за позичання матеріальних цінностей з державного резерву передбачається плата, розмір якої визначається в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, і не може перевищувати розміру облікової ставки Національного банку України.

Згідно з п.п. 12, 16 постанови КМУ Про затвердження Порядку формування, розміщення та проведення операцій з матеріальними цінностями державного резерву (в редакції чинній на момент виникнення спору) після прийняття рішення про відпуск матеріальних цінностей із державного резерву в порядку тимчасового позичання Держкомрезерв забезпечує укладення договору з позичальником, в якому зазначаються умови та терміни відпуску (повернення) матеріальних цінностей, види забезпечення зобов`язань щодо своєчасного повернення позичених матеріальних цінностей до державного резерву, а також інші необхідні умови. Розмір плати за тимчасове позичання матеріальних цінностей із державного резерву встановлюється у відсотках до їх вартості в межах розміру облікової ставки Національного банку, що діє на момент позичання, і фіксується в договорі. В разі зміни облікової ставки Національним банком розмір зазначеної плати може бути переглянутий за домовленістю сторін договору з внесенням до нього відповідних змін.

Судом встановлено, що в Договорі сторони погодили, що відповідач зобов`язався здійснювати оплату на поточний рахунок позивача щомісячно 1,3 % вартості фактично поставленого природного газу за користування тимчасовою позичкою (пункт 2.3 Договору).

Відповідно до ст.ст. 161, 162 Цивільного кодексу УРСР, що кореспондуються зі ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання повинні виконуватися відповідно до вказівок договору, одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.

Отже, позовні вимоги щодо стягнення відсотків за користування позичкою у сумі 22 166 376,72 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Що ж до тверджень відповідача про вирішення позовних вимог Господарським судом міста Києва у справі № 15/76-б-43/624-б про банкрутство Товариства, то вони є безпідставними, оскільки в ухвалі Господарського суду міста Києва від 17.11.2015 по справі № 15/76-б-43/624-б розглядалося питання про затвердження реєстру вимог кредиторів, а не вирішення спору по суті в частині стягнення відсотків за користування позичкою.

Також, безпідставним є посилання відповідача на позицію Великої Палати Верховного Суду.

Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №444/9519/12 (№ 14-10цс18) розглядався спір, який стосувався правовідносин, що виникли між банком і фізичною особою внаслідок укладення кредитного договору.

Враховуючи те, що спірні правовідносини у даній справі та правовідносини у справі № 444/9519/12 (№ 14-10цс18) є різними, відсутні підстави для застосування ч. 4 ст. 236 ГПК України.

Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Частина 1 ст. 74 ГПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з пунктом 3 ч. 4 ст. 238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначаються мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору на відповідача в порядку ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 73, 74, 75, 76, 77, 86, 114, 129, 232, 233, 236, 237, п. 2 ч. 5 ст. 238, ст. ст. 240, 241, ч. 1 ст. 256, 288 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Державного агентства резерву України задовольнити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства Центренерго (08711, Київська область, Обухівський район, смт Козин, вул. Рудиківська, 49; код ЄДРПОУ 22927045) на користь Державного агентства резерву України (01601, м. Київ, вул. Пушкінська, 28; код ЄДРПОУ 37472392) 22 166 376, 72 грн відсотків за користування позиченими матеріальними цінностями державного резерву.

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства Центренерго (08711, Київська область, Обухівський район, смт Козин, вул. Рудиківська, 49; од ЄДРПОУ 22927045) в дохід Державного бюджету України витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 700,00 грн.

4. Після набрання рішення суду законної сили видати відповідні накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, то строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 12.07.2021.

Суддя Ю.О. Підченко