Постанова

від 01.07.2021 по справі 542/546/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

01 липня 2021 року

м. Київ

справа № 542/546/19-ц

провадження № 61-1638св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач),

Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Полтавська обласна рада,

треті особи : товариство з обмеженою відповідальністю Фенікс-2017 , Полтавське обласне управління лісового та мисливського господарства,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Київського районного суду м. Полтави від 31 липня 2019 року

у складі судді Васильєвої Л. М. та постанови Полтавського апеляційного суду від 19 грудня 2019 року у складі колегії суддів: Прядкіної О. В., Бутенко С. Б., Обідіної О. І.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Полтавської обласної ради, треті особи: товариство з обмеженою відповідальністю Фенікс-2017 (далі - ТОВ Фенікс-2017 ) та Полтавське обласне управління лісового та мисливського господарства, про визнання незаконним

та скасування рішення про передачу у користування мисливських угідь.

Позовну заяву мотивовано тим, що він є власником земельної часки (паю) загальною площею 4,37 га, що знаходиться на території Малоперещепинської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області.

19 жовтня 2018 року рішенням № 905 пленарного засідання двадцять другої сесії Полтавської обласної ради сьомого скликання ТОВ Фенікс-2017 було надано у користування, для ведення мисливського господарства, мисливські угіддя площею 22437,08 га на 49 років, у тому числі, на думку ОСОБА_1 , і його земельну ділянку.

ОСОБА_1 вважав, що зазначене рішення не відповідало вимогам Закону України Про мисливське господарство та полювання , оскільки з ним,

як з власником, не погоджувалось питання про передачу у користування іншим особам належної йому на праві власності земельної ділянки.

З урахуванням викладеного, ОСОБА_1 просив суд визнати незаконним та скасувати рішення пленарного засідання двадцять другої сесії Полтавської обласної ради сьомого скликання від 19 жовтня 2018 року № 905 Про надання товариству з обмеженою відповідальністю Фенікс-2017

у користування мисливських угідь на території Полтавського

та Новосанжарського районів Полтавської області .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 31 липня 2019 року

у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем не надано жодного доказу на підтвердження того, що саме належна йому на праві приватної власності земельна ділянка сільськогосподарського призначення площею 4,37 га, кадастровий номер 5323483400:00:005:0529, яка знаходиться на території Малоперещепинської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області, передана у користування оспорюваним ним рішенням ТОВ Фенікс-2017 .

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Полтавського апеляційного суду від 19 грудня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Київського районного суду м. Полтави від 31 липня 2019 року змінено у частині встановлення обставини розташування земельної ділянки ОСОБА_1

з кадастровим номером 5323483400:00:005:0529, визнано, що вона входить

у межі території, визначеної межами та картою-схемою у додатках 1, 2

до рішення сесії Полтавської обласної ради від 19 жовтня 2018 року № 905, яка знаходиться в адміністративних межах Малоперещепинської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області. У іншій частині рішення Київського районного суду м. Полтави від 31 липня 2019 року залишено без змін.

Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що посилання суду першої інстанції на відсутність доказів позивача щодо місця розташування його земельної ділянки є помилковим, тому рішення суду першої інстанції

в частині встановлення зазначеної обставини підлягає зміні.

Разом із тим суд апеляційної інстанції виходив із того, що оскаржуване позивачем рішення обласної ради стосується великої кількості фізичних

та юридичних осіб, які не уповноважували його представляти їх інтереси,

а тому у позивача є тільки право на захист належної йому власності, зокрема: земельної ділянки площею 4,37 га, що знаходиться на території Малоперещепинської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області.

При цьому, вирішуючи питання щодо визначення процесуального статусу учасників справи, суд апеляційної інстанції виходив із того, що подавши позовну заяву, ОСОБА_1 позовні вимоги заявив тільки до одного відповідача - Полтавської обласної ради, проте просив скасувати рішення пленарного засідання двадцять другої сесії Полтавської обласної ради сьомого скликання від 19 жовтня 2018 року № 905, яким ТОВ Фенікс-2017 надано у користування для ведення мисливського господарства мисливські угіддя площею 22437,08 га, при цьому товариство залучено до участі у справі як третя особа без самостійних вимог.

Проте при зазначеному становищі, як третьої особи, суттєво звужені процесуальні права ТОВ Фенікс-2017 , які стосуються його безпосереднього права на користування спірними землями, дозвіл на які просить скасувати ОСОБА_1 , що позбавляє можливості товариство в повному обсязі,

як сторони у справі, використовувати свої процесуальні права та надавати відповідні докази, визначені статтями 43, 49 ЦПК України.

За таких обставин при помилковому визначенні позивачем процесуального статусу ТОВ Фенікс-2017 , права якого безпосередньо зачіпаються оскаржуваним рішенням Полтавської обласної ради, на стадії апеляційного розгляду колегія суддів позбавлена можливості вирішувати питання щодо зазначеного товариства.

Крім того, ураховуючи чинність договору про умови ведення мисливського господарства, укладеного 31 жовтня 2018 року між Полтавським обласним управлінням лісового та мисливського господарства та ТОВ Фенікс-2017 , ОСОБА_1 обрав необґрунтований спосіб захисту порушеного права

у вигляді вимоги про скасування рішення пленарного засідання двадцять другої сесії Полтавської обласної ради сьомого скликання від 19 жовтня

2018 року № 905.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у січні 2020 року до Верховного Суду,

ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції у частині залишення без змін рішення суду першої інстанції

й ухвалити нове судове рішення про задоволення його позовних вимог.

Постанова суду апеляційної інстанції у частині встановлення обставини розташування земельної ділянки позивача до суду касаційної інстанції

не оскаржено та предметом касаційного перегляду не є.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права,

що призвело до неправильного вирішення справи.

ОСОБА_1 вважає, що він правильно зазначив відповідачем особу, яка прийняла, на його думку, протиправне рішення, оскільки він оскаржує рішення Полтавської обласної ради, яке безпосередньо стосується його прав.

Зазначає, що його позов стосується виключно його земельної ділянки і він

не ставить питання щодо захисту прав інших землевласників, а лише констатує, що на території мисливських угідь, які надані відповідачем третій особі, знаходяться земельні ділянки інших землевласників і ці землевласники не погоджували надання мисливських угідь на їхніх землях.

ОСОБА_1 вважає, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми частини першої статті 22 Закону України Про мисливське господарство та полювання , зокрема: не врахували того, що він, як власник земельної ділянки, не погоджував надання ТОВ Фенікс-2017 у користування мисливських угідь.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 21 лютого 2020 року було відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали цивільної справи № 542/546/19-ц

із Київського районного суду м. Полтави.

У березні 2020 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 18 червня 2021 року справу № 542/546/19-ц призначено до розгляду.

Доводи осіб, які подали відзив на касаційну скаргу

У березні 2020 року до Верховного Суду надійшли відзиви Полтавської обласної ради та ТОВ Фенікс-2017 на касаційну скаргу у яких зазначено,

що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 є власником земельної частки (паю) згідно державного акта ІІІ-ПЛ № 027875 загальною площею 4,3700 га з кадастровим номером 5323483400:00:005:0529, що знаходиться на території Малоперещепинської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області (а. с. 110, т. 1).

Згідно із повідомленням Головного управління Держгеокадастру

у Полтавській області зазначена земельна ділянка входить в межі території визначеної межами та картою-схемою у додатках 1, 2 до рішення сесії Полтавської облради від 19 жовтня 2018 року № 905, яка знаходиться

в адміністративних межах Малоперещепинської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області, що також підтверджується картою-схемою мисливського господарства ТОВ Фенікс-2017 площею 22437,08 га на території Полтавського та Новосанжарського районів Полтавської області (а. с. 37, 38, т. 2).

Відповідно до договору оренди землі від 29 жовтня 2013 року ОСОБА_1 передав належну йому земельну ділянку в оренду селянському (фермерському) господарству Валер на 10 років.

18 вересня 2019 року Державне агентство лісових ресурсів України ( Держлісагенство ) направило до Полтавської обласної ради подання про надання ТОВ Фенікс-2017 у користування мисливських угідь загальною площею 22437,08 га, розташованих на території Полтавського

та Новосанжарського районів Полтавської області, на строк не менше

як на 15 років. До зазначеного подання були надані погодження Полтавської обласної державної адміністрації та землевласників, користувачів вказаних земельних ділянок.

Згідно рішення пленарного засідання двадцять другої сесії Полтавської обласної ради сьомого скликання від 19 жовтня 2018 року № 905

ТОВ Фенікс-2017 надано у користування, для ведення мисливського господарства мисливські угіддя площею 22437,08 га на території Полтавського та Новосанжарського районів Полтавської області на 49 років відповідно до додатків 1, 2. ТОВ Фенікс-2017 зобов`язано укласти

з Полтавським обласним управлінням лісового та мисливського господарства договір про умови ведення мисливського господарства

та забезпечити його виконання. Зобов`язано ТОВ Фенікс-2017 протягом

100 днів після надання угідь у користування укласти договори на оплату

за користування мисливськими угіддями з власними або постійними користувачами земельних ділянок, на яких знаходяться ці угіддя, згідно статті 24 Закону України Про мисливське господарство та полювання .

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 посилався на довідку Малоперещепинської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області від 04 квітня 2019 року № 789, згідно якої земельна частка (пай) ОСОБА_1 загальною площею 4,3700 га з кадастровим номером 5323483400:00:005:0529 знаходиться в оренді СФГ Валер в межах мисливських угідь, наданих ТОВ Фенікс-2017 рішенням Полтавської обласної адміністрації від 19 жовтня 2018 року № 905.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження

у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції

до наведених змін) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати

або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні

чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог

і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право

в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 15 ЦК України встановлено, що право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання,

а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане

з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права

із застосуванням відповідного способу захисту.

Статтею 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права

та інтересу.

Вказаною нормою матеріального права визначено способи захисту прав

та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить

як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так

і від характеру його порушення.

Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет

і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу

та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення (можливого порушення), невизнання

або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Відтак суд повинен установити, чи були порушені (чи існує можливість порушення), не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого - вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Згідно з вимогами до форми та змісту позовної заяви вона повинна, зокрема, містити ім`я (найменування) відповідача, а також зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом

чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який

не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного

з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; (пункти 1 і 4 частини другої статті 175 ЦПК України).

Позивачем і відповідачем можуть бути, зокрема, фізичні і юридичні особи,

а також держава (частина друга статті 48 ЦПК України).

Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається

до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього.

Найчастіше під неналежними відповідачами розуміють таких відповідачів, щодо яких судом під час розгляду справи встановлено, що вони

не є зобов`язаними за вимогою особами.

Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов`язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї умови - підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те,

що обов`язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Про неналежного відповідача можна говорити тільки в тому випадку, коли суд може вказати особу, що повинна виконати вимогу позивача, - належного відповідача.

Таким чином, неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем

як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати

за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів

й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (пункт 41 постанови Великої Палати Верховного Суду

від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження

№ 14-61цс18)).

Суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред`явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача (частина перша статті 33 ЦПК України

у редакції, чинній на час відкриття провадження у справі та її розгляду).

Суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав

та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача (частина перша, друга

та третя статті 51 ЦПК України).

Звертаючись до суду з позовом ОСОБА_1 просив скасувати рішення Полтавської обласної ради від 19 жовтня 2018 року № 905, яким ТОВ Фенікс-2017 було надано у користування для ведення мисливського господарства мисливські угіддя, площею 22437,08 га, проте вимогу заявив лише до одного відповідача - Полтавської обласної ради, при цьому - ТОВ Фенікс-2017 зазначив як третю особу.

Матеріали справи не містять доказів того, що позивач у цій справі заявляв клопотання про заміну первісного відповідача належним відповідачем

чи про залучення до участі у справі ТОВ Фенікс-2017 особи

як співвідповідача.

Отже, ураховуючи те, що при зазначеному становищі, як третьої особи, суттєво звужені процесуальні права ТОВ Фенікс-2017 , які стосуються його безпосереднього права на користування спірними землями, дозвіл на які просить скасувати позивач, суд апеляційної інстанції обґрунтовано вважав, що це позбавляє можливості товариство у повному обсязі, як сторони

у справі, використовувати свої процесуальні права та надавати відповідні докази, визначені статтями 43, 49 ЦПК України, проте на стадії апеляційного розгляду суд апеляційної інстанції позбавлений можливості вирішувати питання щодо зазначеного товариства.

Разом із тим, суд апеляційної інстанції правильно вважав, що ураховуючи чинність договору про умови введення мисливського господарства, укладеного 31 жовтня 2018 року між Полтавським обласним управлінням лісового та мисливського господарства й ТОВ Фенікс-2017 , ОСОБА_1 належним чином не обґрунтований спосіб захисту порушеного права

у вигляді прохання скасувати рішення Полтавської обласної ради

від 19 жовтня 2018 року № 905.

При цьому ураховуючи обґрунтованість доводів касаційної скарги у частині того, що позивач не ставить питання щодо захисту прав інших землевласників спірної земельної ділянки, колегія суддів вважає

за необхідне виключити з мотивувальної частини постанови Полтавського апеляційного суду від 19 грудня 2019 року посилання на необхідність залучення інших співвласників спірної земельної ділянки як сторони у справі.

Відповідно до частини першої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Згідно із частиною четвертою статті 412 ЦПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Ураховуючи те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції підлягає зміні, із виключенням з її мотивувальної частини судового рішення посилання на необхідність залучення інших співвласників спірної земельної ділянки як сторони у справі.

Керуючись статтями 400, 412, 415-419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Полтавського апеляційного суду від 19 грудня 2019 року змінити, виключивши з мотивувальної частини судового рішення посилання

на необхідність залучення інших співвласників спірної земельної ділянки

як сторони у справі.

У іншій частині постанову Полтавського апеляційного суду від 19 грудня

2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту

її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

Н. Ю. Сакара

С. Ф. Хопта

В. В. Шипович