Постанова

від 08.07.2021 по справі 300/838/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2021 рокуСправа № 300/838/20 пров. № А/857/9980/21

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

судді-доповідача - Качмара В.Я.,

суддів - Затолочного В.С., Кушнерика М.П.,

при секретарі судового засідання - Хомича О.Р.,

розглянувши у відкритому судовому в режимі відеоконференції у м.Львові справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Захід - Агро МХП до Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування припису від 20.02.2020, провадження в якій відкрито за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Захід - Агро МХП на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26 березня 2021 року (суддя Скільський І.І., м.Івано-Франківськ, повний текст складено 31 березня 2021 року), -

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю Захід-Агро МХП (далі - ТОВ) звернулося до суду із позовом до Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області (далі - Головне управління, Держгеокадастр відповідно) в якому просило визнати протиправним та скасувати припис про усунення порушень, виявлених під час проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері використання та охорони земель від 20.02.2020 №16/0008ПР/03/01/-20 (далі - Припис).

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26 березня 2021 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із ухваленим рішенням, його оскаржив позивач, який із покликанням на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

В апеляційній скарзі із покликанням на окремі обставини справи вказує, що відповідачем у Приписі і в подальшому судом першої інстанції зазначено, що ТОВ при використанні земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які перебувають в оренді позивача виявлено самовільне зайняття земель сільськогосподарського призначення комунальної форми власності під польовими дорогами запроектованими для доступу до земельних ділянок, шляхом їх розорювання загальною площею 132,87 га. Проте, судом не взято до уваги та жодним чином не обґрунтовано у рішенні відсутність будь-яких доказів розорювання земель, оскільки такі землі навіть не обстежувались відповідачем на місцевості. Зазначає, що Головним управлінням у Приписі не зазначено, які конкретні види заходів повинно вживати ТОВ на його виконання. Також вказує, що Приписом жодним чином не визначається в чому саме полягає самовільне зайняття земельних ділянок. Крім того із акта за результатами проведення позапланового заходу та оскаржуваного Припису неможливо зрозуміти про наявність на території перелічених у них сільських рад земельних ділянок під проектними дорогами, що використовуються ТОВ.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу заперечує вимоги такої, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що належних, достатніх, допустимих доказів, які б посвідчували право користування (оренди) зазначеними у пункті 5 акту перевірки та пункті 5 Припису, земельними ділянками у передбачений законом спосіб позивачем суду не надано, так само, як і не надано доказів проведення державної реєстрації права користування (оренди) земельними ділянками, відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , що свідчить про недотримання позивачем вимог статей 125, 126 Земельного кодексу України (далі - ЗК).

Такі висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам справи, зроблені з не правильним застосуванням норм матеріального права і порушенням норм процесуального права, з таких міркувань.

Апеляційним судом, з урахуванням встановленого судом першої інстанції, встановлено та підтверджено матеріалами справи, що посадовими особами Головного управління в період з 10.02.2020 по 14.02.2020 на підставі наказу Держгеокадастру Про здійснення планового заходу державного нагляду (контролю) від 28.01.2020 №16, посвідчення (направлення) від 28.01.2020 №22-28-0.19-785/2-20 проведено плановий захід державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері використання та охорони земель за результатами якого складено акт від 14.02.2020 №16/0002АП/02/01/-20 (далі - Акт).

У Акті зафіксовано, що ТОВ порушено вимоги статей 125, 126 ЗК шляхом самовільного зайняття земельних ділянок загальною площею 132,87 га під польовими дорогами запроектованими для доступу до земельних ділянок (шляхом їх розорювання) на території Лучинецької сільської ради площею 20 га, Нижньлипецької сільської ради площею 25 га, Черченської сільської ради площею 22,8 га, Підкамінської сільської ради площею 8,9 га, Юнашківської сільської ради площею 21 га, Воскесинцівської сільської ради площею 2,08 га, Конюшківської сільської ради площею 0,7 га, Вербилівської сільської ради площею 0,7 га, Васючинської сільської ради площею 5,83 га, Путятинської сільської ради 7,6 га, Дегівської сільської ради площею 5,66 га, Явченської сільської ради площею 8,43 га Рогатинського району Івано-Франківської області (т.1 а.с.6-21).

ТОВ на адресу голови Держгеокадастру та державних інспекторів, які здійснювали перевірку направлено 19.02.2020 письмове пояснення по Акту, в яких позивач щодо порушення статей 125,126 ЗК в частині самовільного зайняття земельних ділянок під проектними дорогами вказав, що в Акті не зазначено, які саме земельні ділянки, на думку інспекторів, самовільно зайняті підприємством. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Частина земної поверхні без установлених меж та без присвоєння їй кадастрового номера не є об`єктом цивільних прав в розумінні ЗК. Просив привести обставини, викладені в Акті, у відповідності до норм чинного законодавства та залишити лише обґрунтовані зауваження та порушення, виявлені в результаті планового заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері використання та охорони земель (т.1, а.с.22-23).

20.02.2020 старшим державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель Івано-Франківської області - начальником відділу контролю за використанням та охороною земель у Долинському, Калуському, Рогатинському, Рожнятівському районах та м.Болехів Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Угриновською Н.П. видано директору ТОВ Льошенку В.О. Припис про усунення порушень, виявлених під час проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері використання та охорони земель, яким приписано вжити вичерпних заходів щодо усунення виявлених порушень вимог земельного законодавства та до 20.03.2020 надати письмове повідомлення в Головне управління про виконання цього Припису (т.1, а.с.98-99).

13.03.2020 позивачем на адресу відповідача подано лист за №798/03, в якому ТОВ просило надати роз`яснення стосовно того, які конкретні та вичерпні заходи щодо усунення порушень вимог земельного законодавства повинні бути ним вчинені для належного виконання одержаного Припису; надати кількість та перелік таких заходів із чітким посиланням на норми чинного законодавства; з метою надання обґрунтованих пояснень, зауважень та заперечень з приводу проведеної перевірки надати представнику ТОВ можливість ознайомитися та виготовити копії усіх матеріалів здійсненої перевірки згідно Акту (т.1 а.с.27-29).

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до статті 3 ЗК земельні відносини в Україні регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Частинами першою, другою статті 2 ЗК передбачено, що земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.

Відповідно до статті 187 ЗК контроль за використанням та охороною земель полягає в забезпеченні додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами земельного законодавства України.

За змістом статті 188 ЗК державний контроль за використанням та охороною земель здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, а за додержанням вимог законодавства про охорону земель - центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. Порядок здійснення державного контролю за використанням та охороною земель встановлюється законом.

Правові, економічні та соціальні основи організації здійснення державного контролю за використанням та охороною земель визначені Законом України Про державний контроль за використанням та охороною земель (далі - Закон №963-IV; в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин).

Відповідно до статті 2 Закону №963-IV основними завданнями державного контролю за використанням та охороною земель є, зокрема, забезпечення додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами земельного законодавства України.

Статтею 4 Закону №963-IV передбачено, що об`єктом державного контролю за використанням та охороною земель є всі землі в межах території України.

Згідно зі статтею 5 вказаного Закону №963-IV органом, який здійснює державний контроль за використанням та охороною земель, дотриманням вимог законодавства України про охорону земель, проведення моніторингу родючості ґрунтів є центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

Пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України (далі - КМУ) від 14.01.2015 №15, передбачено, що Держгеокадастр є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Системний аналіз вказаних положень земельного законодавства дає підстави дійти висновку про те, що Головне управління наділено повноваженнями щодо здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів. При цьому, об`єктом контролю є всі землі на території України, а також порядок їх використання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами.

Повноваження центрального органу виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі встановлені статтею 6 Закону №963-IV до яких належить, зокрема, здійснення державного контролю за використанням та охороною земель у частині:

- додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства України та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю;

- виконання вимог щодо використання земельних ділянок за цільовим призначенням;

- додержання вимог земельного законодавства в процесі укладання цивільно-правових угод, передачі у власність, надання у користування, в тому числі в оренду, вилучення (викупу) земельних ділянок;

- ведення державного обліку і реєстрації земель, достовірності інформації про земельні ділянки та їх використання.

Відповідно до статті 9 Закону №963-IV державний контроль за використанням та охороною земель, дотриманням вимог законодавства України про охорону земель і моніторинг ґрунтів здійснюються шляхом:

- проведення перевірок;

- розгляду звернень юридичних і фізичних осіб;

- участі у прийнятті в експлуатацію меліоративних систем і рекультивованих земель, захисних лісонасаджень, протиерозійних гідротехнічних споруд та інших об`єктів, які споруджуються з метою підвищення родючості ґрунтів та забезпечення охорони земель;

- розгляду документації із землеустрою, пов`язаної з використанням та охороною земель;

- проведення моніторингу ґрунтів та агрохімічної паспортизації земель сільськогосподарського призначення.

Згідно зі статтею 10 Закону №963-IV державні інспектори у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель мають право, зокрема:

давати обов`язкові для виконання вказівки (приписи) з питань використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель відповідно до їх повноважень, а також про зобов`язання приведення земельної ділянки у попередній стан у випадках, установлених законом, за рахунок особи, яка вчинила відповідне правопорушення, з відшкодуванням завданих власнику земельної ділянки збитків;

складати акти перевірок чи протоколи про адміністративні правопорушення у сфері використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель та розглядати відповідно до законодавства справи про адміністративні правопорушення, а також подавати в установленому законодавством України порядку до відповідних органів матеріали перевірок щодо притягнення винних осіб до відповідальності;

складати акти перевірок чи протоколи про адміністративні правопорушення у сфері використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель та розглядати відповідно до законодавства справи про адміністративні правопорушення, а також подавати в установленому законодавством України порядку до відповідних органів матеріали перевірок щодо притягнення винних осіб до відповідальності;

у разі неможливості встановлення особи правопорушника земельного законодавства на місці вчинення правопорушення доставляти його до органів Національної поліції чи до приміщення виконавчого органу сільської, селищної, міської ради для встановлення особи порушника та складення протоколу про адміністративне правопорушення;

проводити у випадках, встановлених законом, фотографування, звукозапис, кіно- і відеозйомку як допоміжний засіб для запобігання порушенням земельного законодавства України.

Державні інспектори у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства про охорону земель можуть мати й інші повноваження відповідно до закону.

Враховуючи зазначене, апеляційний суд приходить до висновку, що для реалізації завдань у сфері здійснення контролю за використанням та охороною земель державний інспектор має право, зокрема, видавати приписи, складати акти перевірки або протоколи про адміністративні правопорушення з метою притягнення винних осіб до відповідальності, вчиняти інші дії в межах наданих йому законом повноважень. Приписи про усунення виявлених порушень мають надаватися лише тим особам, які безпосередньо вчинили порушення вимог земельного законодавства.

Так, як видно з матеріалів справи в пункті 5 оскаржуваного Припису зазначено, що позивачем самовільно зайнято перелічені у цьому пункті земельні ділянки, які перебувають в оренді ТОВ сільськогосподарського призначення комунальної власності під польовими дорогами запроектованими для доступу до земельних ділянок шляхом їх розорювання на загальну площу 132,87 га.

Відповідач зазначає та з цим погодився суд першої інстанції, що позивачем не надано доказів наявності в останнього правовстановлюючих документів на користування земельними ділянками, що наведені у Приписі.

Відповідно до частини першої статті 124 ЗК передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Статтею 125 ЗК визначено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно статті 126 ЗК право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Згідно із положеннями статті 1 Закону №963-IV самовільним зайняттям земельної ділянки є будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочинну щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

При цьому, в підтвердження того, що ТОВ дійсно здійснено самовільне зайняття земельних ділянок відповідачем до матеріалів справи долучено копії витягів з публічної кадастрової карти та Google карти з яких на його переконання видно, що земельні ділянки, які надані сільськими радами ТОВ в оренду самовільно зайняті шляхом розорювання, також долучено запити до сільських рад, які направлялись Головним управлінням з метою отримання належним чином завірених копій рішень сільських рад, що перелічені у Приписі, якими передбачена передача запроектованих доріг сільської ради в оренду ТОВ і рішення сільських рад про передачу земель в оренду ТОВ та відповідні договори оренди (т.2 а.с.1-89, 92-119, 169-195).

Крім того, у всіх письмових поясненнях, що були надані в ході розгляду справи Головне управління зазначає, що з боку директора ТОВ відсутні письмові заперечення факту самовільного зайняття земель сільськогосподарського призначення, комунальної власності під польовими дорогами запроектованими для доступу до земельних ділянок шляхом їх розорювання на загальну площу 132,87 га, які є предметом оскаржуваного Припису.

Згідно частини першої-другої статті 77 КАС кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Виходячи з наведених норм та встановлених обставин справи, а також додаткових пояснень відповідача, що були надані на виконання ухвали апеляційного суду про витребування доказів, суд апеляційної інстанції вважає безпідставним посилання Головного управління на те, що факт розорювання спірних земельних ділянок ТОВ на території відповідних сільських рад підтверджується копіями витягів з публічної кадастрової карти та Google карти, так як у спірному Приписі зазначено лише площі земельних ділянок, що надані ТОВ в оренду без зазначення точних координат місцезнаходження та кадастрового номера земельної ділянки, а у наданих витягах вказано кадастрові номери земельних ділянок із площами, що не відповідають тим, що наведені у Приписі.

Для доведення вказаного факту посадовими особами Головного управління, в межах наданих їм Законом №963-IV повноважень необхідно було проводити фотографування чи відеозйомку для фіксації розорювання земельних ділянок.

Надані ж сільськими радами рішення про передачу в оренду по договорах ТОВ земельних ділянок не є доказом того, що ТОВ здійснює самовільне захоплення цих земельних ділянок у вигляді будь-дій яких шляхом фактичного використання наданих в оренду земель.

Вся суть порушення, яке зафіксоване в Акті зводиться до того, що оскільки позивачем Головному управлінню не надано доказів наявності в останнього правовстановлюючих документів на користування земельними ділянками, що наведені у Приписі, то останнім порушено вимоги статей 125, 126 ЗК у вигляді самовільного зайняття земельних ділянок площею 132,87 га, хоча зі сторони відповідача, окрім вище перелічених, не надано належних доказів факту використання чи користування ТОВ на виконання договорів оренди спірними земельними ділянками.

Апеляційний суд, не може визнати достатнім доказом вчинення позивачем порушення вимог статей 125, 126 ЗК Акт, так як іншими матеріалами справи не підтверджуються ті обставини, що стали підставою для висновку про порушення, що наведені у такому Акті.

З огляду на викладене, Головними управління не надано, а судом першої інстанції не здобуто доказів факту самовільного зайняття земельних ділянок у вигляді розорювання, що надані ТОВ в оренду відповідними сільськими радами.

Вказані обставини не доведені відповідачем і в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до статті 317 КАС підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Варто зазначити, що в світлі встановленого апеляційним судом, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог.

В підсумку, такі обставини є безсумнівною підставою для скасування рішення суду та прийняття постанови про задоволення позову з наведених вище підстав.

Керуючись статтями 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Захід - Агро МХП задовольнити.

Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26 березня 2021 року скасувати та прийняти постанову, якою позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати припис про усунення порушень, виявлених під час проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері використання та охорони земель від 20 лютого 2020 року №16/0008ПР/03/01/-20.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області (ЄДРПОУ: 39767437) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Захід - Агро МХП (ЄДРПОУ: 37042858) судові витрати у вигляді судового збору за подання позову та апеляційної скарги в сумі 4372 (чотири тисячі триста сімдесят дві) грн.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС.

Суддя-доповідач В. Я. Качмар судді В. С. Затолочний М. П. Кушнерик Повне судове рішення складено 12 липня 2021 року.