Постанова

від 07.07.2021 по справі 357/4764/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 357/4764/19 Головуючий у І інстанції Ярмола О.Я.

Провадження № 22-ц/824/5771/2021 Головуючий у ІІ інстанції Таргоній Д.О.

ПОСТАНОВА

Іменем України

07 липня 2021 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Таргоній Д.О.,

суддів: Голуб С.А., Ігнатченко Н.В.,

за участі секретаря Тимошевської С.І. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника Сільськогосподарського виробничого кооперативу Розаліївський - Стеценка Олексія Леонідовича на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 18 січня 2021 року у цивільній справі за позовом Сільськогосподарського виробничого кооперативу Розаліївський до Узинської міської ради Білоцерківського району Київської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , Міськрайонне управління держгеокадастру у Кивській області, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про визнання недійсним рішень, скасування державної реєстрації права власності на земельні ділянки та витребування земельних ділянок із чужого незаконного володіння,

УСТАНОВИВ:

у травні 2019 року позивач СВК Розаліївський в особі свого представника - адвоката Гребінь О.О. звернувся до суду з вказаним позовом, в обґрунтування якого зазначав , що відповідно до змін та доповнень до Статуту, зареєстрованих Білоцерківською РДА Київської області 17.03.2000 року СВК Розаліївський є таким, що створений шляхом реорганізації КСП ім. С.М. Кірова і є правонаступником його прав та обов`язків в частині переданого йому майна, зі сплати податків, зборів (обов`язкових платежів) бюджетів всіх рівнів. Всі землі колективної власності колишнього КСП ім. С.М. Кірова, які не підпали під розпаювання (багаторічні насадження, сіножаті, пасовища, тощо), до скасування мораторію на відчуження та прийняття державою законів про порядок їх подальшого розподілу між членами підприємства, відповідно до ч.1 ст. 30 ЗК України, перебувають на балансі СВК Розаліївський .

На момент реорганізації КСП ім. Кірова земельні ділянки належали йому на праві колективної власності, в тому числі, але не виключно, земельна ділянка площею 4,7 га сад (багаторічні насадження площею 5,7 га) відповідно до державного акту серії КВ № 000010, що виданий 07.06.1996 року відповідно до рішення 4 сесії 22 скликання Розаліївської сільської ради народних депутатів від 22.11.1995 року з якого вбачається, що КСП ім. Кірова передано у колективну власність 1620,3 га землі в межах згідно з планом.

В подальшому вищевказані земельні ділянки колишнього КСП ім. Кірова, правонаступником якого є СВК Розаліївський , до земель запасу Розаліївської сільської ради не передавались.

Проте , Розаліївська сільська рада в інтересах третіх осіб 24.10.2007 року, не ставлячи до відома позивача, постановила рішення № 13-53 про надання дозволу на розробку проектів відведення земельних ділянок, яким надала згоду на передачу у власність земельних ділянок громадянам, в тому числі, але не виключно, ОСОБА_4 земельну ділянку орієнтовно розміром 1,50 га, ОСОБА_5 - земельну ділянку орієнтовно розміром 1,26 га, ОСОБА_8 - земельну ділянку орієнтовано розміром 1,50 га за адресою: АДРЕСА_1 для ведення особистого селянського господарства.

В цей же день Розаліївська сільська рада постановила рішення № 10-54 про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання державних актів на право власності на земельні ділянки 17 громадянам , виготовлену приватним підприємством Паралель Плюс , та видала державні акти на право власності на земельні ділянки.

Позивач вказує, що Розаліївська сільська рада своїм рішенням № 10-53 від 24.10.2007 року надала дозвіл на розробку проектів відведення земельних ділянок та згоду на передачу у власність земельних ділянок ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_9 за адресою АДРЕСА_1 , а рішенням № 10-54 від 13.11.2007 року затвердила технічну документацію із землеустрою щодо складання державних актів на право власності та видала акти на право власності на інші земельні ділянки ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_9 за іншою адресою: АДРЕСА_2 , що зазначається в додатку до рішення № 10-54 від 13.11.2007р.

Позивач ставить під сумнів виготовлення технічної документації на вищезазначені спірні земельні ділянки та законність таких рішень.

Позивач вказує, що про порушення своїх законних прав на земельну ділянку СВК Розаліївський стало відомо випадково при ознайомленні з документами Білоцерківського районного державного архіву. Тому, саме з 22.11.2018 року позивач вважає, що має відраховуватися строк на звернення до суду за захистом порушених майнових прав.

Таким чином, приймаючи рішення про передачу у власність земельних ділянок, Розаліївська сільська рада перевищила свої повноваження, передбачені в п. 25, 26 ЗУ Про місцеве самоврядування , так як передала у приватну власність земельну ділянку, щодо якої в установленому законом порядку не приймалось рішення про припинення права власності попереднього власника, або про зарахування земельної ділянки до земель запасу Розаліївської сільської ради, до земель комунальної власності, розпорядження якими віднесено до компетенції відповідача.

14.04.2008 року вищевказані громадяни оформили своє право власності на спірні земельні ділянки: ОСОБА_4 на земельну ділянку орієнтовно розміром 1,50 га; ОСОБА_5 - земельну ділянку орієнтовно розміром 1,26 га; ОСОБА_8 - земельну ділянку орієнтовно розміром 1,50 га за адресою АДРЕСА_1 для ведення особистого селянського господарства.

На підставі рішення Розаліївської сільської ради десятої сесії сільської ради п`ятого скликання № 10-54 від 24.10.2007 року, кожній спірній земельній ділянці було присвоєно кадастровий номер та передано у приватну власність, вказаним громадянам, а саме: 3220485801:02:007:0011 - земельна ділянка загальною площею 1,50 га, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 для ведення особистого селянського господарства та належить на праві власності гр. ОСОБА_4 ; 3220485801:02:007:0012 - земельна ділянка загальною площею 1,50 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 для в особистого селянського господарства та належить на праві власності гр. ОСОБА_8 ; 3220485801:02:007:0013 - земельна ділянка загальною площею 1,26 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 для ведення особистого селянського господарства та належить на праві власності гр. ОСОБА_5 .

У зв`язку із смертю ОСОБА_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 спірна земельна ділянка з кадастровим номером 3220485801:02:007:0012 загальною площею 1,50 га, була оформлена по 1/2 частині на його дружину - ОСОБА_6 та на його доньку - ОСОБА_7 . В подальшому, вищевказані громадяни відчужили своє право власності на спірні земельні ділянки на підставі договорів купівлі-продажу від 19.11.2018р. на користь однієї особи ОСОБА_3 , яка 27.03.2019 року продала ці 3 земельні ділянки.

Власником земельної ділянки з кадастровим номером 3220485801:02:007:0013 стала ОСОБА_2 , а власником земельних ділянок з кадастровими номерами 3220485801:02:007:0011, 3220485801:02:007:0012 стала ОСОБА_1 .

З огляду на вказане, позивач, уточнивши свої позовні вимоги, просив суд: - визнати недійсними рішення № 10-53 Про надання дозволу на розробку проектів відведення земельних ділянок від 24.10.2007 року та рішення № 10-54 Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання державних актів на право власності на земельні ділянки громадян від 24.10.2007 року та від 13.11.2007 року щодо надання дозволу на розробку проектів відведення земельних ділянок, затвердження відповідної технічної документації з подальшим наданням у власність: ОСОБА_4 земельної ділянки за кадастровим номером 3220485801:02:007:0011, загальною площею 1,50 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; ОСОБА_8 земельної ділянки за кадастровим номером 3220485801:02:007:0012, загальною площею 1,50 га, яка розташована за АДРЕСА_1 ; ОСОБА_5 земельної ділянки з кадастровим номером 3220485801:02:007:0013, загальною площею 1,26 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

- витребувати на користь СВК Розаліївський з незаконного володіння ОСОБА_1 , земельні ділянки з кадастровими номерами 3220485801:02:0011 та 3220485801:02:007:0012, загальною площею 3,00 га; ОСОБА_2 земельну ділянку з кадастровим номером 3220485801:02:007:0013, загальною площею 1,2518 га, та скасувати державну реєстрацію права власності вказаних осіб на дані земельні ділянки;

- стягнути з відповідачів на користь позивача судовий збір у розмірі 3842,00 грн.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 18 січня 2021 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, представник позивача ОСОБА_10 звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду встановленим по справі обставинам, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити заявлені позовні вимоги у повному обсязі.

Зокрема, апелянт не погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що позивачем не було доведено своє право власності або користування на спірні земельні ділянки та не надано висновку експертного земельно-технічного дослідження на підтвердження цих обставин.

Так, позивач зазначає, що суд першої інстанції не дав належної оцінки доказам, поданим позивачем, яким підтверджується, що спірні земельні ділянки являються власністю КСП імені Кірова, правонаступником якого є СВК Розаліївський , зокрема державному акту від 07.06.1966 року та довідці Розаліївської сільради від 22.11.2018 року.

Крім того, в порушення ст. 12 ЦПК України, суд першої інстанції не роз`яснив позивачу його право заявити клопотання про призначення експертизи для вирішення питання підтвердження ідентифікації земельних ділянок, у зв`язку із чим неповно з`ясував обставини справи.

Також, при постановленні оскаржуваного рішення, суд першої інстанції не врахував допущені органами влади порушення при наданні особам земельних ділянок, так як вважав, що дані порушення не можуть бути безумовною підставою для скасування державної реєстрації права власності на земельні ділянки та їх передачу в порушення прав власності набувачів.

У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_11 заперечує проти доводів скарги, посилаючись на їх безпідставність.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 19 травня 2021 року замінено відповідача Розаліївську сільську раду правонаступником Узинською міською радою Білоцерківського району Київської області.

20 травня 2021 року Узинська міська рада Білоцерківського району Київської області надіслала відзив на апеляційну скаргу, в якому підтримала правову позицію щодо визнання позовних вимог, висловлену Розаліївською сільською радою в суді першої інстанції, а також підтримала вимоги апелянта щодо скасування рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 18 січня 2021 року.

В судовому засіданні представник позивача СВК Розаліївськой - Івченко В.П. підтримала апеляційну скаргу, з підстав, викладених у її змісті, просила скасувати рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 18 січня 2021 року та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

Представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_11 в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував, посилаючись на доводи, викладені ним у відзиві.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи були належним чином повідомлені.

Керуючись положеннями частини 2 статті 372 ЦПК України, колегія суддів ухвалила розглянути справу за відсутності інших учасників процесу.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що остання не підлягає до задоволення, з огляду на наступне.

Так, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не було доведено порушення його прав внаслідок передачі ОСОБА_4 , ОСОБА_5 і ОСОБА_8 земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства. Доказів перебування у його власності чи користуванні земельних ділянок, власниками яких наразі є відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , позивач суду не надав.

Колегія суддів апеляційного суду із такими висновками погоджується, оскільки вони відповідають встановленим по справі обставинам.

Відповідно до Статуту Сільськогосподарського виробничого кооперативу Розаліївський , зареєстрованого в Білоцерківською РДА Київської області 17.03.2000 року, СВК Розаліївський є таким, що створений шляхом реорганізації Колективного сільськогосподарського підприємства ім. С.М.Кірова і є правонаступником його всіх прав та обов`язків в частині переданого йому майна, зі сплати податків, зборів (обов`язкових платежів) бюджетів всіх рівнів (Т.1 а.с.11-19).

Судом встановлено, що згідно Державного Акту на право колективної власності на землю (серія КВ 000010 від 07.06.1996 року) Колективному сільськогосподарському підприємству ім. Кірова с. Розаліївка передано у колективну власність 1620,3 га землі для сільськогосподарського виробництва (Т. 1 а.с.20-23).

Встановлено, що згідно Державного Акту на право постійного користування землею (серія І-КВ № 001533 від 07.06.1996 року) Колективному сільськогосподарському підприємству ім. Кірова с. Розаліївка було передано у постійне користування для сільськогосподарського виробництва 244,8 га землі (Т.1 а.с.24-27).

Згідно інформаційної довідки Управління Держгеокадастру у Київській області від 25.01.2018 року щодо кількості та якості складу земель, які рахуються за позивачем, то за СВК Розаліївський в межах Розаліївської сільської ради Білоцерківського району рахується всього сільськогосподарських угідь - 1712,9017 га (т.1 а.с.40).

Згідно рішення Розаліївської сільської ради від 24.10.2007 року за №10-53, громадянам ОСОБА_4 , ОСОБА_5 і ОСОБА_8 було надано згоду на передачу у власність земельних ділянок за адресою АДРЕСА_1 , для ведення особистого селянського господарства /п.76,п.77,п. 78 рішення/. (Т. 1 а.с.30).

Судом встановлено, що 24.10.2007 року було прийнято рішення №10-54 Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання державних актів на право власності на земельні ділянки громадян (Т.1 а.с.31).

Також, позивачем надано до матеріалів справи додаток до вказаного рішення № 10-54 від 24.10.2007 року (Т.2 а.с.31-32).

З даного рішення №10-54 від 24.10.2007р. і додатку до нього, а так само, й зі змісту Рішення Розаліївської сільської ради Білоцерківського району, від 13.11.2007 року за № 10-54 і додатку до нього, - не вбачається інформації про надання дозволу на розробку проектів відведення земельних ділянок та затвердження технічної документації із землеустрою ОСОБА_4 , ОСОБА_5 і ОСОБА_8 на земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства за адресою АДРЕСА_1 .

Встановлено, що відповідно Додатку до рішення №10-54 від 13.11.2007 року ОСОБА_4 , ОСОБА_5 і ОСОБА_8 було затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання державних актів на право власності на інші земельні ділянки для будівництва, обслуговування житлового будинку та ведення особистого селянського господарства, які знаходяться в с. Людвинівка (а.с.34).

Згідно архівного витягу з Рішення №10-53 Розаліївської сільської ради від 24.10.2007 року Про надання дозволу на розробку проектів відведення земельних ділянок , значиться: Надати згоду на передачу у власність ОСОБА_4 земельної ділянки орієнтовно 1,26 га за адресою АДРЕСА_1 для ведення особистого селянського господарства. Дати згоду на передачу у власність ОСОБА_5 земельної ділянки орієнтовно 1,50 га за адресою АДРЕСА_1 для ведення особистого селянського господарства. Дати згоду на передачу у власність ОСОБА_8 земельної ділянки орієнтовно 1,50 га за адресою АДРЕСА_1 для ведення особистого селянського господарства (а.с.42).

Встановлено, що після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_8 , власниками, в порядку спадкування, на земельну ділянку з кадастровим номером 3220485801:02:007:0012 стали його спадкоємці ОСОБА_6 і ОСОБА_7 , які 19.11.2018 року відчужили за договором купівлі-продажу дану земельну ділянку на користь ОСОБА_3 , третій особі по справі. Наведене підтверджено копією Свідоцтва про право на спадщину за законом та інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (Т.1 а.с.48, 50).

Також, згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомості, вбачається, що ОСОБА_3 придбала у ОСОБА_4 і ОСОБА_5 за договором купівлі-продажу 19.11.2018 року земельні ділянки з кадастровими номерами 3220485801:02:007:0011 та 3220485801:02:007:0013 (Т.1 а.с.40,51).

Судом встановлено, що ОСОБА_3 за договором купівлі-продажу від 27.03.2019 року відчужила всі три земельні ділянки.

За договором купівлі-продажу від 27.03.2019 року власником земельної ділянки площею 1,5 га з кадастровим номером 3220485801:02:007:0011 по АДРЕСА_1 і земельної ділянки площею 1,5 га з кадастром 3220485801:02:007:0012 по АДРЕСА_1 стала ОСОБА_1 (Т. 1 а.с.157-160).

За договором купівлі-продажу від 27.03.2019року власником земельної ділянки площею 1,2518 га з кадастровим номером 3220485801:02:007:0013 по АДРЕСА_1 стала ОСОБА_2 (Т. 1 а.с.161-162).

Відповідачі зареєстрували речове право на земельні ділянки у відповідності до вимог Закону України Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Звертаючись до суду з даним позовом, СВК Розаліївський , вважаючи себе власником спірних земельних ділянок, ставить вимогу про визнання недійсними рішень Розаліївської сільської ради про передачу земельних ділянок третім особам, скасування державної реєстрації права власності на земельні ділянки з кадастровими номерами: 3220485801:02:007:0011, 3220485801:02:007:0012, 3220485801:02:007:0013 та просить витребувати земельні ділянки із чужого незаконного володіння на підставі ч. 1 ст. 388 ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно принципу диспозитивності суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч.1 ст. 13 ЦПК України).

Частиною 1 ст.15, частиною 1 ст. 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції вірно виходів із того, що позивачем не доведено право власності чи право постійного користування спірними земельними ділянками, які станом на час розгляду даної справи судом перебувають у власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Так, суд першої інстанції обґрунтовано поставився критично до поданої позивачем копії Державного акту на право колективної власності на землю серії КВ 000010 від 07.06.1996 року, на 1620,3 га землі, оскільки в даному акті міститься план меж земель ідентичний, що і у наданому плані до Державного акту на право постійного користування землею серії 1-КВ 001533 від 07.06.1996 року, а отже, невідомо, як позивачем здійснено розмежування і визначення земель, що перебувають у його власності чи у постійному користуванні.

Доказів проведення інвентаризації земель, переданих від КСП ім. Кірова до СВК Розаліївський матеріали справи також не містять.

Також, не маючи належних доказів в підтвердження свого права власності на спірні земельні ділянки, за відсутності ідентифікації своїх земельних ділянок, позивачем не надано суду висновку експертного земельно-технічного дослідження в підтвердження позиції по справі.

Колегія суддів апеляційного суду вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції положень ст. 12 ЦПК України у зв`язку із не роз`ясненням позивачу його права заявити клопотання про призначення експертизи.

Відповідно до положень ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Збирання доказів у цивільних справах за загальним правилом не є обов`язком суду, суд наділений можливістю у виключних випадках збирати докази за власною ініціативою (ч. 7 ст. 81 ЦПК) .

Такими випадками, окрім можливості суду витребувати необхідні докази за власною ініціативою у справах окремого провадження (ч. 2 ст. 294 ЦПК), є:

1) право суду збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена (ч. 2 ст. 13 ЦПК);

2) право суду витребувати за власною ініціативою докази, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (ч. 7 ст. 81 ЦПК).

Відповідно до положень ст. 83 ЦПК України позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Так, з матеріалів справи вбачається, що підготовче судове засідання було проведено судом першої інстанції за відсутності представника позивача, який був належним чином повідомлений про дату і час проведення засідання, доказів поважності причин відсутності суду не надав. Відповідно до ухвали Білоцерківського районного суду Київської області від 15 липня 2019 року, закрито підготовче провадження у даній справі та призначено справу до розгляду на 10.09.2019 року.

В подальшому, в судові засідання, призначені на 10.09.2019 р., 23.10.2019 р., 11.03.2020 р., 13.04.2020 р., 18.05.2020 р., 26.06.2020 р., 20.08.2020 р., 22.09.2020 р. представник позивача не з`являвся, неодноразово подаючи заяви про відкладення розгляду справи, а в заяві від 19.08.2020 року просив розглядати справу за його відсутністю.

В судовому засіданні 18.01.2021 року, в якому взяв участь представник позивача ОСОБА_10 , останній підтримав уточнений позов, жодних заяв про призначення по справі судової земельно-технічної експертизи суду не подавав.

З огляду на вказане, на думку колегії суддів, позивач СВК Розаліївський , звернувшись до суду із позовом у травні 2019 року, та отримуючи професійну правову допомогу адвокатів - Гребіня О.О. та Стеценка О.Л., як своїх представників, не був позбавлений можливості реалізувати свої процесуальні права, подавши до суду першої інстанції в повному обсязі докази на підтвердження заявлених позовних вимог.

Встановивши відсутність порушення прав та інтересів позивача у зв`язку із ухваленням оскаржуваних рішень органу місцевого самоврядування, суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що самі по собі допущені органами публічної влади порушення при наданні особам земельних ділянок не можуть бути безумовною підставою для скасування державної реєстрації права власності на земельні ділянки та їх передачу позивачу в порушення права власності набувачів.

Оскільки позивачем не доведено його право власності на спірні земельні ділянки, правильним є висновок суду про відмову в задоволенні позовних вимог про витребування у відповідачів на користь СВК Розаліївський спірних земельних ділянок.

В решті викладені у рішенні висновки відповідають обставинам справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відпові дно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального пра .

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника Сільськогосподарського виробничого кооперативу Розаліївський - Стеценка Олексія Леонідовича залишити без задоволення.

Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 18 січня 2021 року у даній справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлений 12 липня 2021 року.

Суддя-доповідач Таргоній Д.О.

Судді: Голуб С.А.

Ігнатченко Н.В.