Постанова

від 08.07.2021 по справі 2-502/10

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

08 липня 2021 року м. Кропивницький

справа № 2-502/10

провадження № 22-ц/4809/1023/21

Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: Карпенка О. Л. (головуючий, доповідач), Голованя А. М., Дуковського О. Л.

за участю секретаря судового засідання Діманової Н. І.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1 (боржник),

заінтересовані особи:

ОСОБА_2 (стягував),

державний виконавець Центрального відділу державної виконавчої

служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління

Міністерства юстиції (м. Одеса) Сальников Валерій Валерійович

(суб`єкт оскаржуваної бездіяльності),

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області (суддя Нерода Л. М.) від 19 квітня 2021 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою на неправомірну бездіяльність державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Сальникова Валерія Валерійовича в якій просила про таке:

1)визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Сальникова Валерія Валерійовича щодо не зняття арешту з майна боржника ОСОБА_1 - квартири АДРЕСА_1 , у виконавчому провадженню № 31034289, запис у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (серія та номер запису 31034289 від 24 вересня 2012 року);

2)зобов`язати державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Сальникова Валерія Валерійовича або іншу посадову особу, яка буде виконувати обов`язки державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), зняти арешт нерухомого майна ОСОБА_1 та оголошення заборони на його відчуження № 31034289 від 24 вересня 2012 року, підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень, індексний номер 28398306 від 23 лютого 2016 року, у виконавчому провадженні № 31034289.

Скарга обґрунтована тим, що на виконанні Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) перебувало виконавче провадження № 31034289 щодо виконання виконавчого листа від 06 жовтня 2010 року № 2-502/2010, виданого Олександрійським міськрайонним судом Кіровоградської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 боргу в сумі 11857 грн. У державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень 24 вересня 2012 року державним виконавцем Сальниковим В. В. зареєстровано обтяження - арешт майна ОСОБА_1 , про що їй стало відомо лише у 2019 році. Виконавче провадження завершено ще 20 листопада 2015 року на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закон України Про виконавче провадження , однак державний виконавець не виніс постанову про зняття арешту з майна. 17 жовтня 2020 року вона повністю сплатила борг стягувану ОСОБА_2 , а тому вважає, що арешт її нерухомого майна має бути знятий. Проте, листом Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 24 травня 2019 року їй повідомлено, що підстави завершення виконавчого провадження № 31034289 не передбачають зняття з арешту майна боржника, тому припинення арешту майна не представляється можливим. Це позбавляє її можливості вільно розпорядитися своїм майном.

Короткий зміст рішення суду

Ухвалою Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 19 квітня 2021 року скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Сальникова Валерія Валерійовича залишено без розгляду.

Судове рішення мотивоване тим, що згідно з п. а ч. 1 ст. 449 ЦПК України таку скаргу можна подати до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав або свобод. ОСОБА_1 дізналася про можливе порушення її прав 24 травня 2019 року і саме з цієї дати розпочався перебіг строку для звернення до суду, але до суду вона звернулася лише 07 квітня 2021 року, тобто з пропуском встановленого законом строку, клопотання про його поновлення не подала.

Короткий зміст апеляційної скарги та відзивів на неї

З поданої ОСОБА_1 апеляційної скарги вбачається, що вона вважає ухвалу суду першої інстанції такою, що порушує її законні права та інтереси, постановленою судом з порушенням норми процесуального права. На її переконання, суд не врахував, що вона оскаржила до суду бездіяльність державного виконавця, яка виявилася у не винесенні ним постанови про знаття арешту з її майна. Неправомірна бездіяльність державного виконавця являє собою триваюче правопорушенням, у зв`язку з чим початок перебігу строку на її оскарження автоматично відкладається. У зв`язку з цим вона не пропустила строк для звернення до суду. Встановлений законом десятиденний строк для звернення до суд стосується оскарження дій та рішень державного виконавця, але не його бездіяльності.

У зв`язку з викладеним вона просить суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 19 квітня 2021 року, а справу направити до суду першої інстанції для відкриття провадження.

Інші учасники справи правом подати до суду відзив на апеляційну скаргу не скористалися. Проте відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції частина третя статті 360 ЦПК України.

Позиції учасників справи в судовому засіданні

Учасники справи повідомленні належним чином про час, дату та місце розгляду справи, але в судове засідання не з`явилися. про причини неявки суд не повідомили.

Згідно з ч. 2 ст. 372 ЦПК України, неявка учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

У зв`язку з неявкою всіх учасників справи та відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Крім того, згідно з частинами 4, 5 статті 268 та статтею 383 ЦПК України, постанова не проголошується, а датою її ухвалення є дата складання повного тексту судового рішення.

Мотиви ухваленого апеляційним судом рішення

З доданих заявницею до скарги на бездіяльність державного виконавця копій документів вбачається, що заочним рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 06 липня 2010 року у справі ЄУН: 2-502/10 стягнено з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 10000 грн майнової шкоди, 1500 грн моральної шкоди та 357 грн судових витрат, а всього 11857 грн (с. 6).

З листа центрального відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області від 24 травня 2019 року № 23166 (с. 13) вбачається. що у відділі на виконанні перебувало виконавче провадження № 31034289 з примусового виконання виконавчого листа Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 06 жовтня 2010 року № 2-502/2010 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 боргу в сумі 12399 грн. 20 листопада 2015 року виконавче провадження завершено на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України Про виконавче провадження , а матеріали виконавчого провадження знищено у зв`язку з закінченням строку їх зберігання. Під час виконання державний виконавець наклав арешт на майно боржника ОСОБА_1 , підстави завершення виконавчого провадження не передбачають зняття арешту з майна.

Залишаючи скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що про можливе порушення своїх прав заявниця дізналася 24 травня 2019 року і, відповідно до п. а ч. 1 ст. 449 ЦПК України, могла звернутися до суду з відповідною скаргою впродовж десяти днів, але вона цей строк попустила так, як скаргу фактично подала 07 квітня 2021 року, про поновлення пропущеного строку суд не просила.

З такими висновками суду погодитися не можна з огляду на таке.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про виконавче провадження від 2 червня 2016 року № 1404-VІІІ виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України , цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з змістом ст. ст. 5 Закону № 1404-VІІІ примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів .

Державний виконавець є представником влади, діє від імені держави і перебуває під її захистом та уповноважений державою здійснювати діяльність з примусового виконання рішень у порядку, передбаченому законом (ч. 2 ст. 7 Закону України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів ).

Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом ст. 55 Конституції України кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, посадових і службових осіб з метою захисту своїх прав і свобод.

Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи (ст. 447 ЦПК України).

За нормами ст. 448 ЦПК України скаргу може бути подано до суду: а) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи; б) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 74 Закону № 1404-VІІІ рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Частиною 5 статті 74 Закону № 1404-VІІІ передбачено, що рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення її прав, свобод чи інтересів.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати касаційного цивільного суду, аналізуючи застосування норм процесуального права за схожих обставин справи, у постанові від 25 березня 2020 року у справі ЄУН: 175/3995/17-ц сформулював такий правовий висновок:

Триваюче правопорушення розуміється, як проступок, пов`язаний з тривалим та безперервним невиконанням суб`єктом обов`язків, передбачених законом. Тобто триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка допустила бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження бездіяльності та, відповідно, порушення закону. Триваюче правопорушення припиняється лише у разі: усунення стану, за якого об`єктивно існує певний обов`язок у суб`єкта, що вчиняє правопорушення; виконання обов`язку відповідним суб`єктом.

Таким чином, бездіяльність виконавця, посадових осіб органів ДВС є триваючим правопорушенням, у зв`язку з чим початок перебігу строку на її оскарження автоматично відкладається .

Залишаючи скаргу ОСОБА_1 без розгляду з підстав пропуску встановленого законом строку для звернення до суду зі скаргою, суд першої інстанції залишив поза увагою, що нею оскаржується бездіяльність державного виконавця, а не рішення чи дії, та не врахував висновки Верховного Суду щодо застосування норм процесуального права, які регулюють порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності виконавців та посадових осіб органів державної виконавчої служби.

Висновок суду першої інстанції про те, що заявниця пропустила строк для звернення до суду зі скаргою на бездіяльність державного виконавця (триваюче можливе правопорушення) ґрунтується на неправильному тлумаченні закону та є неправильним по своїй суті.

Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до пунктів 3, 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Оскаржувана ухвала суду є незаконною, перешкоджає подальшому провадженню у справі, а тому не може бути залишена без змін, підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження її розгляду.

Керуючись ст.ст. 49, 364, 374, 379, 382 - 384 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Вимоги апеляційної скарги ОСОБА_1 , задовольнити.

Ухвалу Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 19 квітня 2021 року скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження її розгляду .

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття й касаційному оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови складено 08 липня 2021 року.

Головуючий О. Л. Карпенко

Судді А. М. Головань

О. Л. Дуковський