Ухвала

від 05.08.2021 по справі 2-502/10

ОЛЕКСАНДРІЙСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №: 2-502/10

провадження №: 4-с/398/21/21

УХВАЛА

Іменем України

"05" серпня 2021 р.

Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого судді - Нероди Л.М.,

з участю секретаря - Шаповал І.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань у м. Олександрії скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південно міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Сальникова В.В. у виконавчому провадженні №31034289,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою на неправомірну бездіяльність державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Сальникова Валерія Валерійовича в якій просила визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Сальникова Валерія Валерійовича щодо не зняття арешту з майна боржника ОСОБА_1 - квартири АДРЕСА_1 , у виконавчому провадженню № 31034289, запис у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (серія та номер запису 31034289 від 24 вересня 2012 року); зобов`язати державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Сальникова Валерія Валерійовича або іншу посадову особу, яка буде виконувати обов`язки державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), зняти арешт нерухомого майна ОСОБА_1 та оголошення заборони на його відчуження №31034289 від 24 вересня 2012 року, підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень, індексний номер 28398306 від 23 лютого 2016 року, у виконавчому провадженні №31034289.

Скарга обґрунтована тим, що на виконанні Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) перебувало виконавче провадження № 31034289 щодо виконання виконавчого листа від 06 жовтня 2010 року № 2-502/2010, виданого Олександрійським міськрайонним судом Кіровоградської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 боргу в сумі 11857 грн. У державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень 24 вересня 2012 року державним виконавцем Сальниковим В. В. зареєстровано обтяження - арешт майна ОСОБА_1 , про що їй стало відомо лише у 2019 році. Виконавче провадження завершено ще 20 листопада 2015 року на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закон України Про виконавче провадження , однак державний виконавець не виніс постанову про зняття арешту з майна. 17 жовтня 2020 року вона повністю сплатила борг стягувану ОСОБА_2 , а тому вважає, що арешт її нерухомого майна має бути знятий. Проте, листом Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 24 травня 2019 року їй повідомлено, що підстави завершення виконавчого провадження №31034289 не передбачають зняття з арешту майна боржника, тому припинення арешту майна не представляється можливим. Це позбавляє її можливості вільно розпорядитися своїм майном.

Сторони не з явилися, але відповідно ч. 2 ст. 450 ЦПК неявка осіб, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджає її розгляду.

Дослідивши матеріали скарги, судом встановлено наступне.

Заочним рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 06.07.2010 року у справі №2-502/10 позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди задоволено частково, та вирішено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 10000 грн. майнової шкоди, 1 500 грн моральної шкоди та 357 грн судових витрат, всього - 11 857 грн.

Відповідно до договору купівлі-продажу від 23.02.2016 року, посвідченого приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Ласурія С.А., зареєстрованого в реєстрі за №111, ОСОБА_1 придбала у ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_1 . (а.с. 7-9).

З листа центрального відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області від 24 травня 2019 року №23166 (с. 13) вбачається, що у відділі на виконанні перебувало виконавче провадження №31034289 з примусового виконання виконавчого листа Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 06 жовтня 2010 року №2-502/2010 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 боргу в сумі 12 399 грн. 20 листопада 2015 року виконавче провадження завершено на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України Про виконавче провадження , а матеріали виконавчого провадження знищено у зв`язку з закінченням строку їх зберігання. Під час виконання державний виконавець наклав арешт на майно боржника ОСОБА_1 , підстави завершення виконавчого провадження не передбачають зняття арешту з майна.

Згідно довідки Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва №19671 від 18.11.2016 року, сума баргу згідно постанов ВП №36181071 від 13.02.2013 р. - про стягнення суми боргу в розмірі 2 853,93 грн; ВП №33896802 від 07.09.2012 р. - про стягнення суми витрат по виконавчому збору у розмірі 2,55 грн.; ВП №33895882 від 02.09.2012 р. - про стягнення суми боргу по судовому збору в сумі 25,50 грн, утримано в повному обсязі. Станом на 18.11.2016 року заборгованість по вищевказаним постановам відсутня.

Відповідно до заяви ОСОБА_2 від 17.10.2020 року, посвідченої приватним нотаріусом Олександрійського міського нотаріального округу Чернишовим С.С., зареєстрованої в реєстрі за №700, ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 11 857,00 грн. згідно з заочним рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 06.07.2010 року по справі №2-502/10, претензій не має. Виконавчі провадження №52590995 та №31034289 просить закрити, у звязку з повним виконанням зобовязань.

Норми ст. 447 ЦПК України вказують, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Відповідно положень п. 9 ст. 129 та ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення Іменем України, судове рішення є обов`язковим до виконання; обов`язковість рішень суду віднесено до основних засад судочинства.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі.

Частиною першою статті 18 ЦПК України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини виконання судових рішень розглядається як невід`ємна частина судового розгляду в розумінні ст. 6 конвенції. Європейський суд неодноразово робив висновок, що це право стало б ілюзорним у разі, коли б правова система держави допускала, аби остаточне, обов`язкове судове рішення залишалося невиконаним ( Шмалько проти України , №60750/00, пункт 43, рішення від 20 липня 2004 року; Ромашов проти України , №67534/01, пункт 42, рішення від 27 липня 2004 року; Юрій Миколайович Іванов проти України , №40450/04, пункт 51, рішення від 15 жовтня 2009 року та інші).

Згідно ст. 1 Закону України Про виконавче провадження виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 13 Закону України Про виконавче провадження під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Пунктом 7 частини 3 статті 18 Закону України Про виконавче провадження передбачено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, коштів на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на електронних рахунках платників акцизного податку, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Частиною першою ст. 40 Закону України Про виконавче провадження , в редакції чинній на час звернення встановлено, що, у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем) наслідками є повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.

Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Також відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Оскільки в судовому засіданні встановлено, що виконання виконавчого листа №2-502/10 від 06.10.2010 року, виданого на підставі рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області про стягнення із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 коштів в розмірі 10000 грн. майнової шкоди, 1 500 грн моральної шкоди та 357 грн судових витрат, всього - 11857 грн., завершено 20.11.2015 року, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України Про виконавче провадження - в зв`язку з відсутністю у боржника майна, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Однак, згідно довідки Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва №19671 від 18.11.2016 року, сума боргу згідно постанов ВП №36181071 від 13.02.2013 р. - про стягнення суми боргу в розмірі 2 853,93 грн; ВП №33896802 від 07.09.2012р. - про стягнення суми витрат по виконавчому збору у розмірі 2,55 грн; ВП №33895882 від 02.09.2012 р. - про стягнення суми боргу по судовому збору в сумі 25,50 грн, утримано в повному обсязі. Станом на 18.11.2016 року заборгованість по вищевказаним постановам відсутня. Відповідно до заяви ОСОБА_2 від 17.10.2020 року, посвідченої приватним нотаріусом Олександрійського міського нотаріального округу Чернишовим С.С., зареєстрованої в реєстрі за №700, ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 11 857,00 грн. згідно з заочним рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 06.07.2010 року по справі №2-502/10, претензій не має. Виконавчі провадження №52590995 та №31034289 просить закрити, у звязку з повним виконанням зобовязань.

Виходячі з вищевикладеного, підстав для подальшого утримання майна боржника ОСОБА_1 під арештом немає. Тому, відповідно скарга ОСОБА_1 в цій частині підлягає до задоволенню.

Зокрема, враховуючи приписи ст. 451 ЦПК України, суд вважає за необхідне зобов`язати Центральний відділ державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південно міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) скасувати арешт нерухомого майна та оголошення заборони на його відчуження, а саме квартири АДРЕСА_1 у виконавчому провадженні №31034289, у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про арешт нерухомого майна та оголошення заборони на його відчуження серія та номер 31034289, виданий 24.09.2012 року.

Що стосується вимог скарги про визнання неправомірними дій державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південно міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Сальникова В.В. щодо відмови у скасуванні арешту з належної ОСОБА_1 квартири, то вони не підлягають до задоволення, виходячи із наступного.

Відповідно ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Скаржником ОСОБА_1 не надано суду доказів, того, що саме державний виконавець Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південно міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Сальников В.В. відмовив у скасуванні арешту з вищезгаданого майна ОСОБА_1 , а саме квартири АДРЕСА_1 . Як вбачається із відповіді Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південно міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 24.05.2019 року вих. №23166 про відмову в знятті арешту, яка і стала підставою для звернення до суду із даною скаргою, вона підписана заступником начальника відділу С.С. Кирилян. Тому відповідно, підстав для задоволення скарги ОСОБА_1 в цій частині немає.

Керуючись ст. ст. 63 Закону України Про виконавче провадження від 02 червня 2016року №1404-VIII, ст. ст. 260, 447 - 452 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південно міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Сальникова В.В. у виконавчому провадженні №31034289, задовольнити частково.

Зобов`язати Центральний відділ державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південно міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) скасувати арешт нерухомого майна та оголошення заборони на його відчуження, а саме квартири АДРЕСА_1 у виконавчому провадженні №31034289, у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про арешт нерухомого майна та оголошення заборони на його відчуження серія та номер 31034289, виданий 24.09.2012 року.

Ухвала може бути оскаржена до Кропивницького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області протягом п`ятнадцяти днів з дня складення її повного тексту. Учасник справи, якому повний текст ухвали суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

СУДДЯ: Л.М. НЕРОДА