Рішення

від 05.07.2021 по справі 340/1895/21

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2021 року м. Кропивницький справа № 340/1895/21

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Жука Р.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного (письмового) провадження справу

за позовомОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) до Головного управління Держгеокадастру в Кіровоградській області (вул. Академіка Корольова, 26, м. Кропивницький, Кіровоградська область, 25030, код ЄДРПОУ - 39767636 ) провизнання протиправним і скасувати наказу та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

І. Зміст позовних вимог.

ОСОБА_1 звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області від 30.03.2021 р. №11-1209/14-20-СГ;

- зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Микільської сільської ради Світловодського району Кіровоградської області;

- зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області подати до суду у встановлений судом строк звіт про виконання рішення суду.

ІІ. Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 22.02.2021р. по справі №340/5728/20 визнано протиправним та скасовано наказ від 15.10.2020 №11-14329/14-20-СГ. Також вказаним рішенням зобов`язано Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області повторно розглянути заяву позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки з урахуванням висновку суду. Проте, Головним управлінням Держгеокадастру у Кіровоградській області на виконання рішення суду прийнято рішення, яке, на думку позивача, по суті повторює рішення, яке визнане судом протиправним, а саме -прийнято наказ від 30.03.2021 р. №11-1209/14-20-СГ Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою", пославшись на те, що земельна ділянка, вказана у заяві, передана відповідному органу місцевого самоврядування у комунальну власність .

Відповідач у письмовому відзиві на позовну заяву, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, посилався на правомірність та обґрунтованість прийнятого відповідачем наказу. Оскільки під час перевірки поданих позивачем матеріалів до заяви встановлено, що бажана земельна ділянка, вказана у заяві, передана відповідному органу місцевого самоврядування у комунальну власність, а Головне управління відповідно до ч.4 ст.122 ЗК України, передає земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених ч.8 вказаної статті, у власність або у користування для всіх потреб, тому відповідач є розпорядником тільки вказаних категорій земель.

Позивачем подано відповідь на відзив в якій зазначено, що доводи відповідача є надуманими, оскільки не може бути передана у комунальну власність земельна ділянка, яка не має кадастрового номеру.

ІІІ. Заяви (клопотання) учасників справи інші процесуальні дій у справі.

Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 05.05.2020 року відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін та вирішено здійснювати її розгляд за наявними у справі матеріалами (а.с.49).

09.06.2021 року відповідачем поданий відзив на по позовну заяву (а.с.54).

24.06.2021 року позивачем подано до суду відповідь на відзив (а.с.59).

Вказану ухвалу надіслано учасникам справи за правилами визначеними Кодексом адміністративного судочинства України та ними отримано, що посвідчується відповідними повідомленнями про вручення судової кореспонденції.

Інших заяв чи клопотань учасниками справи до суду не подано.

Частиною 5 статті 262 КАС України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно з частиною 2 статті 262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Статтею 258 КАС України визначено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

ІV. Обставини встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Розглянувши подані сторонами документи, з`ясувавши зміст спірних правовідносин з урахуванням доказів судом встановлені наступні обставини.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 14.09.2020 р. звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтованою площею 2,00 га, яка розташована на території Микільської сільської ради Світловодського району Кіровоградської області. До заяви додано графічні матеріали щодо бажаного місця розташування земельної ділянки (а.с.20-21,23-24).

Наказом від 15.10.2020 № 11-14329/14-20-СГ "Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою" Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області відмовило у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, з тих підстав, що: земельна ділянка, зображена на доданих графічних матеріалах, відноситься до категорії земель лісогосподарського призначення, тому, відповідно до ст.122 ЗК України, Головне управління не є розпорядником даної земельної ділянки

Не погодившись із вказаним наказом, позивач звернулася з позовом до суду.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 22.02.2021р. по справі №340/5728/20 позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправним та скасувано наказ Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області від 15.10.2020 р. №11-14329/14-20-СГ. Зобов`язано Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області не пізніше 30 днів з дня набрання рішенням суду законної сили повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою від 14.09.2020 року, з урахуванням висновків суду, наведених у цьому рішенні.

Головне управління Держгеокадастру України у Кіровоградській області, розглянувши повторно заяву позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства на підставі рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду, наказом від 30.03.2021 р. №11-1209/14-20-СГ відмовило позивачу на підставі: статей 15-1, 118, 122 Земельного кодексу України, відповідно до статей 15-1, І 17, 122 Земельного кодексу України, Указу Президента України від 15.10.2020 № 449/2020 Про деякі заходи щодо прискорення реформ у сфері земельних відносин , Постанови Кабінету Міністрів України від 16.11.2020 № 1113 Деякі заходи щодо прискорення реформ у сфері земельних відносин , Наказу Держгеокадастру від 17.11.2020 № 485 Деякі питання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності до комунальної власності , Положення про Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, затвердженого наказом Держгеокадастру від 17.11.2016 № 308 (зі змінами), вказана земельна ділянка передана Головним управлінням Держгеокадастру у Кіровоградській області відповідному органу місцевого самоврядування у комунальну власність (а.с.33).

Не погоджуючись з такою відмовою, що відображена у вказаному наказі, вважаючи його протиправним позивач звернувся до суду з даним позовом за захистом порушеного на його думку, права.

V. Оцінка суду.

Надаючи правову оцінку обґрунтованості аргументам, наведеними учасниками справи, суд дійшов наступних висновків.

Предметом даного спору є встановлення правомірності дій Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області при винесенні наказу від 130.03.2021 р. №11-1209/14-20-СГ щодо відмови в наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою.

Спірні правовідносини врегульовані: Конституцією України; Цивільним кодексом України, Земельним кодексом України, наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016р. №333 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25.10.2016 за № 1391/29521), яким затверджено Положення про головне управління Держгеокадастру в області, Законом України "Про Державний земельний кадастр", Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", процесуальні питання адміністративного судочинства визначені Кодексом адміністративного судочинства України.

Вирішуючи спір, суд виходив з того, що порядок набуття права на землю громадянами та юридичними особами регламентований главою 19 Земельного кодексу України (надалі - ЗК України).

Відповідно до частин 1, 2 статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до пункту "в" частини 3 статті 116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян проводиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Згідно з пунктом "б" частини 1 статті 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства у розмірі не більше 2,0 га.

Частиною 4 статті 116 ЗК України передбачено, що передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, проводиться один раз по кожному виду використання.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами врегульовано статтею 118 ЗК України.

Відповідно до частини 6 статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Частиною 7 статті 118 ЗК України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Тобто, Земельним кодексом України передбачено вичерпні підстави для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

Водночас, законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 Земельного кодексу України.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Повноваження органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування передбачені статтею 122 ЗК України.

Згідно з частиною 4 статті 122 ЗК України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Постановою Кабінету Міністрів України №15 від 14.01.2015 року затверджено Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру.

Відповідно до цього Положення Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України №333 від 29.09.2016 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25.10.2016 року за №1391/29521, затверджено Положення про Головне управління Держгеокадастру в області.

Згідно з цим Положенням Головне управління Держгеокадастру в області є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та їй підпорядковане.

Головне управління відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством (пп.13 п.4 Положення).

Відтак, до повноважень відповідача, як територіального органу Держгеокадастру, належить розпорядження землями державної власності сільськогосподарського призначення на території Кіровоградської області, у тому числі передача таких земельних ділянок безоплатно у власність громадянам у порядку, передбаченому статтею 118 ЗК України.

Розглядаючи повторно заяву позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, відповідач повинен був у місячний строк перевірити її та відповідність місця розташування обраної земельної ділянки на відповідність вимогам статей 116, 118, 121 ЗК України і за наслідками перевірки - дати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність (видати відповідний наказ) або, у разі виявлення обставин, передбачених абз.1 ч.7 ст.118 ЗК України, - надати позивачу мотивовану відмову у наданні дозволу. Такі повноваження відповідача та порядок їх реалізації не передбачають його права діяти на власний розсуд, натомість передбачають лише один вид його правомірної поведінки - надати дозвіл або відмовити у його наданні, якщо для цього є законні підстави. За законом у відповідача немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Тому зазначені повноваження не є дискреційними.

Верховний Суд у постанові від 24.01.2019 року у справі №806/2978/17 вказав, що відмова у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою має бути пояснена вказівкою на конкретні невідповідності законам або прийнятим відповідно до них нормативно-правовим актам, генеральним планам населених пунктів та іншої містобудівної документації, схемам землеустрою і техніко-економічним обґрунтуванням використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Спірний наказ від 30.03.2021 р. №11-1209/14-20-СГ не містить підставу, яким конкретно вимогам абз.1 ч.7 ст.118 ЗК України не відповідала подана позивачем заява про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність чи додані до неї графічні матеріали.

Як вбачається з матеріалів справи, вирішуючи спір у справі №340/5728/20 судом встановлено, що позивачем виконано усі визначені законом умови, необхідні для одержання дозволу на розроблення проекту землеустрою, що відповідачем не заперечується. Однак, відмовляючи позивачу в наданні такого дозволу, відповідач посилався на те, що земельна ділянка, зображена на доданих графічних матеріалах, відноситься до категорії земель лісогосподарського призначення, тому, відповідно до ст.122 ЗК України, Головне управління не є розпорядником даної земельної ділянки.

Вказана підстава для відмови у наданні особі дозволу на розроблення проекту землеустрою не передбачена приписами статті 118 Земельного кодексу України.

Також, слід відмітити, що до матеріалів справи долучено лист ДП "Світловодське лісове господарство" за вих.01-11/318 від 30.12.2020 року, в якому зазначено, що земельна ділянка, яка знаходиться поряд земельної ділянки з кадастровим номером №3525285200:02:000:9069 не перебуває в постійному користування "Світловодське лісове господарство"

Суд зауважує, що приписами частин 4 ст.78 КАС України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Обставини, встановлені рішенням суду, що набрало законної сили, відповідачем під час розгляду справи не спростовані належними та допустимими доказами.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У ході розгляду справи відповідач не надав суду жодного доказу на підтвердження передачі Головним управлінням Держгеокадастру у Кіровоградській області на час розгляду заяви, вказану позивачем земельну ділянку органу місцевого самоврядування. Більш того, відповідач так і не поясним суду якому саме органу місцевого самоврядування та коли була передана земельна ділянка у комунальну власність.

Відповідач не довів наявність підстав для відмови позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, передбачених ч.7 ст.118 ЗК України, а мотиви відмови, наведені у наказі від 30.03.2021 р. №11-1209/14-20-СГ, є незаконними, оскільки вони суперечать як дійсним обставинам, так і вимогам абзацу 1 частини 7 статті 118 ЗК України.

Отже спірний наказ як індивідуальний акт суб`єкта владних повноважень є протиправним та підлягає скасуванню, а позов у цій частині вимог слід задовольнити.

Питання щодо ефективного способу захисту прав позивача у цій ситуації в судовій практиці поставало неодноразово.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 06.11.2019 року у справі № 509/1350/17 щодо ефективності обраного судом апеляційної інстанції способу захисту (зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву) вказала, що суд має право визнати бездіяльність суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язати вчинити певні дії. Суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. При цьому застосування такого способу захисту у цій справі вимагає з`ясування судом, чи виконано позивачем усі визначені законом умови, необхідні для одержання дозволу на розробку проекту землеустрою. Разом з тим наведених обставин судами не встановлено. Оцінка правомірності відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою стосувалася лише тих мотивів, які наведені відповідачем у оскаржуваному рішенні. Однак суди не досліджували у повній мірі, чи ці мотиви є вичерпними і чи дотримано позивачем усіх інших умов для отримання ним такого дозволу. Отже, як зазначила Велика Палата Верховного Суду, апеляційний суд дійшов правильного висновку про те, що належним способом захисту та відновлення прав позивача у цій справі буде зобов`язання відповідача повторно розглянути відповідну заяву позивача про надання йому дозволу на розробку проекту землеустрою.

Застосування такого способу захисту прав та інтересів позивача шляхом зобов`язання уповноваженого органу прийняти конкретне рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, є правильним, коли уповноважений орган розглянув клопотання заявника та прийняв рішення, яким відмовив в його задоволенні. В такому разі, суд під час перевірки підстав прийняття рішення, перевіряє конкретні підстави відмови в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою. У разі визнання незаконності підстав, що стали причиною прийняття рішення про відмову в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, доцільним способом захисту є власне зобов`язання уповноваженого суб`єкта прийняти конкретне рішення, а не зобов`язання повторно розглянути клопотання. Оскільки клопотання вже було розглянуто, рішення прийнято, тому повторний розгляд клопотання не захистить прав заявника.

Відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні по справі "Рисовський проти України" (№29979/04) визнав низку порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до Конвенції та статті 13 Конвенції у справі, пов`язаній із земельними правовідносинами; в ній також викладено окремі стандарти діяльності суб`єктів владних повноважень, зокрема, розкрито елементи змісту принципу "доброго врядування".

Цей принцип, зокрема, передбачає, що у разі якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (рішення у справах "Beyeler v. Italy" № 33202/96, "Oneryildiz v. Turkey" № 48939/99, "Moskal v. Poland" № 10373/05).

Крім того, в рішеннях Європейського суду з прав людини склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (рішення у справі "Hasan and Chaush v. Bulgaria" № 30985/96).

Відповідно до частини 3 статті 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Частиною 4 статті 245 КАС України передбачено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Водночас, з`ясувавши характер спірних правовідносин сторін, характер повторного порушеного права позивача, не врахування відповідачем висновків суду під час його виконання та можливість захисту такого права в обраний ним спосіб, суд дійшов до висновку, що з огляду на визнання протиправним наказу ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області від 16.03.2021 №11-905/14-21-СГ, яким позивачу відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, порушене його право на отримання обґрунтованого рішення за заявою має бути відновлено шляхом зобов`язання відповідача надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Микільської сільської ради Світловодського району Кіровоградської області на підставі заяви від 14.09.2020 року.

Суд вважає за доцільне на підставі частини 6 статті 245 КАС України визначити відповідачу розумний строк виконання рішення суду у цій частині - не пізніше 20 днів з дня набрання ним законної сили.

Щодо встановлення, у відповідності до статті 382 КАС України, судового контролю за виконанням рішення суду то суд зазначає наступне.

Так, частиною 1 ст. 382 КАС України передбачено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Зі змісту наведеної правової норми випливає, що зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, яке має застосовуватися у виключних випадках.

Поряд з цим суд враховує, що позивачем не наведено причин та не надано доказів, які б свідчили про те, що відповідач може ухилятися від виконання рішення суду.

Приймаючи до уваги обставини даної справи, підстави зобов`язувати суб`єкта владних повноважень подавати звіт про виконання судового рішення відсутні.

VI. Судові витрати.

Судових витрат в розумінні ст.139 КАС України судом не встановлено.

Керуючись статтями 132, 139, 143, 242-246, 255, 260-263, 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області від 30.03.2021 р. №11-1209/14-20-СГ.

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області не пізніше 20 днів з дня набрання цим рішенням суду законної сили надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Микільської сільської ради Світловодського району Кіровоградської області на підставі заяви від 14.09.2020 року.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Копію рішення суду надіслати учасникам справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги через Кіровоградський окружний адміністративний суд, у 30-денний строк, установлений статтею 295 КАС України.

Суддя

Кіровоградського окружного

адміністративного суду Р.В. Жук