Постанова

від 14.07.2021 по справі 823/653/17

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 823/653/17 Суддя (судді) першої інстанції: Кушнова А.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2021 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Глущенко Я.Б.,

суддів Пилипенко О.Є., Черпіцької Л.Т.,

секретаря Строяновської О.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Пенсійного фонду України, Звенигородського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування наказа, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітка за час вимушеного прогула, за апеляційними скаргами ОСОБА_1 на додаткове рішення Київського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2021 року та ухвали Київського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2021 року, -

В С Т А Н О В И В :

У квітні 2017 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся у суд з позовом до Пенсійного фонду України про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування наказа, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітка за час вимушеного прогула.

Ухвалами місцевого суду від 08 та 27 вересня 2017 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача залучено Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, а в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, відповідно.

Ухвалою суду першої інстанції від 24 січня 2018 року залучено до участі у справі в якості другого відповідача Звенигородське об`єднане управління Пенсійного фонду України Черкаської області.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2018 року, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2018 року, позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ Пенсійного фонду України від 29 березня 2017 року №213-о Про звільнення керівників територіальних управлінь Пенсійного фонду України в Черкаській області в частині звільнення позивача з посади начальника Управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області. Поновлено ОСОБА_1 на зазначеній посаді з 03 квітня 2017 року. Стягнуто зі Звенигородського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області на користь позивача суму середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу у розмірі 90630,00 грн. без урахування обов`язкових податків та зборів. Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення позивача на посаді та звернуто до негайного виконання рішення суду в частині стягнення зі Звенигородського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області на користь позивача суми середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу у межах одного місяця у розмірі 4488,75 грн. без урахування обов`язкових податків та зборів. Зобов`язано Пенсійний фонд України та Звенигородське об`єднане управління Пенсійного фонду України Черкаської області подати до суду звіт про виконання судового рішення протягом одного місяця з дати набрання судовим рішенням законної сили.

27 квітня та 18 травня 2018 року та на адресу суду від Пенсійного фонду України та Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області надійшли звіти про виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2018 року.

За результатами розгляду таких 15 лютого 2021 року Київським окружним адміністративним судом винесено ухвали, якими звіти прийнято, а рішення визнано виконаним.

16 лютого 2018 року до суду надійшла заява позивача про відшкодування судових витрат, в якій ОСОБА_2 просить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Пенсійного фонду України витрати, пов`язані із розглядом справи, в порядку статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України у розмірі 2739,06 грн.

Додатковим рішення суду від 18 лютого 2021 року заяву позивача задоволено частково. Стягнуто на користь позивача судові витрати, пов`язані із підготовкою справи до розгляду, в сумі 22,16 грн. У задоволенні заяви в частині відшкодування витрат, пов`язаних із прибуттям до суду у сумі 2719,90 грн. відмовлено.

Не погоджуючись з ухвалами та додатковим рішенням суду, позивач подав апеляційні скарги, в яких, посилаючись на не вірне з`ясування обставин справи і порушення норм процесуального та матеріального права, не надання оцінки вагомим аргументам, які б однозначно привели до іншого рішення, просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення заяви про відшкодування судових витрат, а питання про прийняття звітів відповідачів передати на розгляд суду першої інстанції.

В обґрунтування вимог апеляційних скарг на ухвали зауважує, що наказ про його поновлення на посаді не відповідає Правилам організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, оскільки не містить обов`язкових реквізитів та не доведений до відома у встановленому порядку.

У апеляційній скарзі на додаткове рішення ОСОБА_2 наголошує, що проживає в населеному пункті, який віддалений на 8 км від населеного пункта, в якому знаходився суд, а тому для участі у судових засіданнях змушений був нести витрати на проїзд. Оскільки в національному законодавстві відсутня необхідна чіткість і точність в питанні відшкодування добових витрат, суд зобов`язаний задовольнити його заяву та відшкодувати витрати, пов`язані із прибуттям до суду.

У відзиві на апеляційні скарги Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області просить в їх задоволенні відмовити, оскільки вважає їх безпідставними та необґрунтованими.

Розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження згідно пункта 2 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів уважає, що апеляційні скарги слід залишити без задоволення, а додаткове рішення та ухвали - без змін, з таких підстав.

Відповідно до пункта 3 частини 1 статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

За правилами частини 1, пункта 2 частини 3 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду.

Відповідно до частини 1 статті 135 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з переїздом до іншого населеного пункту сторін та їхніх представників, а також найманням житла, несуть сторони.

Розмір витрат, пов`язаних з переїздом до іншого населеного пункту та за наймання житла стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, визначається вартістю квитків на залізничний, автомобільний, водний, повітряний транспорт або ж підтвердженою вартістю пального, необхідного для переїзду до суду власним автотранспортом.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 12 серпня 2020 року у справі № 826/13271/16 та від 04 лютого 2021 року у справі №806/2299/18.

На обґрунтування розміра витрат, пов`язаних із прибуттям до суду, ОСОБА_2 , не надав жодних доказів на підтвердження понесення таких.

Надаючи оцінку доводам позивача про те, що такі витрати підлягають відшкодуванню у розмірі, визначеному законодавством, колегія суддів зауважує на таке.

Положеннями частини 3 статті 135 КАС України встановлено, що граничний розмір компенсації за судовим рішенням витрат сторін та їхніх законних представників, що пов`язані із прибуттям до суду, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Кабінет Міністрів України прийняв постанову Про граничні розміри компенсації витрат, пов`язаних з розглядом цивільних, адміністративних та господарських справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави від 27 квітня 2006 року № 590, додатком до якої встановлено (компенсація в адміністративних справах), що витрати, пов`язані з переїздом до іншого населеного пункту та за наймання житла, - стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, її представникові не можуть перевищувати встановлені законодавством норми відшкодування витрат на відрядження (далі - Постанова № 590).

Постановою Про суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів від 02 лютого 2011 року № 98 Кабінет Міністрів України затвердив суми витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів, згідно з додатком 1 (далі - Постанова № 98).

Відповідно до підпункта 1 пункта 7 цієї Постанови державним службовцям, а також іншим особам, які направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, що повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок коштів бюджетів, за наявності підтвердних документів відшкодовуються витрати, зокрема, на проїзд (у тому числі на перевезення багажу, бронювання транспортних квитків) до місця відрядження і назад, а також за місцем відрядження (у тому числі на орендованому транспорті).

Отже, наведеними положеннями також закріплено, що підставою для відшкодування витрат на проїзд є наявність документів, які підтверджують такі витрати.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про відсутність підстав для відшкодування ОСОБА_2 витрат, що пов`язані із прибуттям до суду.

Постановляючи ухвали при прийняття звітів відповідачів, суд першої інстанції виходив з того, що наданими документами підтверджується належне виконання рішення по суті спору.

Надаючи оцінку таким висновкам, колегія суддів уважає за необхідне зазначити наступне.

Як установлено судом, рішенням Київського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2018 року Пенсійний фонд України зобов`язано поновити ОСОБА_2 на посаді начальника Управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області з 03 квітня 2017 року та стягнуто зі Звенигородського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області на користь позивача суму середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу у розмірі 90630,00 грн. без урахування обов`язкових податків та зборів.

На підтвердження виконання рішення суду Пенсійним фондом України надано копію наказа від 24 квітня 2018 року №183-о, згідно якого позивача поновлено на посаді, а Головним управлінням Пенсійного фонду України в Черкаській області - повідомлення про виплату ОСОБА_1 суми у розмірі 43141,25 грн., опис списків поштових переказів, переданих Звенигородським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України Черкаської області до Центра поштового зв`язку №4 та банківську виписку.

Слід наголосити, що будь-яких застережень щодо належного виконання рішення в частині виплати заробітної плати за час вимушеного прогулу, апеляційна скарга позивача не містить.

Доводи позивача щодо порушення Пенсійним фондом України Правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях під час видання наказа про поновлення на посаді, на переконання колегії суддів, не спростовують факта належного виконання рішення суду у відповідній частині.

Так само не спростовує наведеного і відсутність у штатному розписі Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області посади, на якій поновлено позивача, на момент видання наказа Пенсійним фондом України.

Отже, місцевий суд дійшов правильного висновку про прийняття звітів про виконання рішення суду.

Відповідно до пункта 1 частини 1 статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Приписи статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції судові рішення ухвалені з дотриманням норм чинного матеріального та процесуального права і підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 33, 34, 243, 311, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Додаткове рішення Київського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2021 року та ухвали Київського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2021 року залишити без змін .

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Я.Б. Глущенко

Судді О.Є. Пилипенко

Л.Т. Черпіцька