Ухвала

від 19.08.2021 по справі 823/653/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

19 серпня 2021 року

м. Київ

справа № 823/653/17

адміністративне провадження № К/9901/30100/21

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Білак М.В., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2021 року у справі № 823/653/17 за позовом ОСОБА_1 до Пенсійного фонду України, Звенигородського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2018 року, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2018 року, позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано наказ Пенсійного фонду України від 29 березня 2017 року №213-о Про звільнення керівників територіальних управлінь Пенсійного фонду України в Черкаській області в частині звільнення позивача з посади начальника Управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області.

Поновлено позивача на зазначеній посаді з 03 квітня 2017 року. Стягнуто зі Звенигородського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області на користь позивача суму середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу у розмірі 90630,00 грн. без урахування обов`язкових податків та зборів.

Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення позивача на посаді та звернуто до негайного виконання рішення суду в частині стягнення зі Звенигородського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області на користь позивача суми середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу у межах одного місяця у розмірі 4488,75 грн. без урахування обов`язкових податків та зборів.

Зобов`язано Пенсійний фонд України та Звенигородське об`єднане управління Пенсійного фонду України Черкаської області подати до суду звіт про виконання судового рішення протягом одного місяця з дати набрання судовим рішенням законної сили.

16 лютого 2018 року позивач звернувся до суду з заявою про відшкодування судових витрат, в якій просив стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Пенсійного фонду України витрати, пов`язані із розглядом справи, в порядку статті 139 КАС України у розмірі 2739,06 грн.

Додатковим рішення суду від 18 лютого 2021 року заяву позивача задоволено частково. Стягнуто на користь позивача судові витрати, пов`язані із підготовкою справи до розгляду, в сумі 22,16 грн. У задоволенні заяви в частині відшкодування витрат, пов`язаних із прибуттям до суду у сумі 2719,90 грн. відмовлено.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2021 року, додаткове рішення Київського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2021 року та ухвали Київського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2021 року залишено без змін.

У поданій касаційній скарзі позивач з посиланням на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

08 лютого 2020 набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", яким внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства України, що передбачають нові підстави для касаційного оскарження.

Так, відповідно до частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначається, зокрема, підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).

Дослідивши подану касаційну скаргу на предмет відповідності наведеним вимогам процесуального закону, суд установив, що у скарзі не зазначені передбачені частиною четвертою статті 328 КАС України підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

Касаційна скарга в частині наведених у ній обґрунтувань вимог до суду касаційної інстанції містить лише посилання на ряд нормативно правових актів, фактичні обставини справи, і загальне твердження про порушення судами норм матеріального та процесуального права, у касаційній скарзі скаржник детально описує обставини справи та посилається на зібрані у справі докази, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень у розумінні частини четвертої статті 328 КАС України.

Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Варто зазначити, що відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.

У касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням із урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351-354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду (судів), рішення якого (яких) оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом.

З урахуванням змін до КАС України, внесених Законом України від 15 січня 2020 року №460-IX і які набрали чинності 8 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття до розгляду і відкриття касаційного провадження.

Згідно із пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

За таких обставин касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає поверненню як така, що не містить підстави касаційного оскарження постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2021 року у справі № 823/653/17.

Керуючись ст. ст. 169, 328,330,332 КАС України,

у х в а л и в :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2021 року у справі № 823/653/17 за позовом ОСОБА_1 до Пенсійного фонду України, Звенигородського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу повернути скаржнику.

Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею, є остаточною та не може бути оскаржена.

СуддяМ.В. Білак