Постанова

від 06.07.2021 по справі 802/1696/16-а

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/1696/16-а Головуючий суддя 1-ої інстанції - Дмитришена Р.М. Суддя-доповідач - Полотнянко Ю.П.

06 липня 2021 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Полотнянка Ю.П.

суддів: Гонтарука В. М. Драчук Т. О. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Григорук В.С.,

представника позивача: Шевченка В.В.,

представника відповідача: Вініцької Б.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Плесан" на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 27 січня 2021 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Плесан" до Державної архітектурно-будівельної інспекції України в особі Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

в жовтні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Плесан" звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Вінницькій області Державної архітектурно-будівельної інспекції України, в якому з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 25.10.16 за вх. №23025 (а. с. 65-66 т.1) просило:

- визнати протиправним та скасувати наказ №54 від 09.09.2016 Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Вінницькій області про скасування реєстрації Декларації про готовність до експлуатації об`єкта ( Будівництво газозаправного пункту типу СЗГ-К-5 на існуючій АЗС № 19 за адресою с. Петрик, зупинка Рибаче Літинського району Вінницької області, автошлях Львів-Знам`янка, 337+560 км) від 09.09.2016 за № ВН 142162531570;

- зобов`язати Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції у Вінницькій області утриматися в подальшому від вчинення дій, щодо скасування реєстрації Декларації про готовність до експлуатації об`єкта від 09.09.2016 за № ВН 142162531570 та інших дій, що перешкоджають введення в експлуатацію та використання за його цільовим призначенням, побудованого ТОВ ПЛЕСАН , газозаправного пункту типу СЗГ-К-5 на існуючій АЗС № 19 в с.Петрик зупинка Рибаче Літинського району, автошлях Львів- Знам`янка, 337+560 км.;

- зобов`язати Департамент державної архітектурно-будівельної інспекції у Вінницькій області вчинити дії щодо внесення відомостей про реєстрацію декларації від 09.09.2016 року №ВН 142162531570 до єдиного реєстру отриманих повідомлень про початок виконання підготовчих і будівельних робіт, зареєстрованих декларацій про початок виконання підготовчих і будівельних робіт, виданих дозволів на виконання будівельних робіт, зареєстрованих декларацій про готовність об`єкта до експлуатації та виданих сертифікатів, відмов у реєстрації таких декларацій та у видачі таких дозволів і сертифікатів;

- зобов`язати Департамент державної архітектурно-будівельної інспекції у Вінницькій області подати у встановлений судом строк, звіт про виконання судового рішення у адміністративній справі № 802/1696/16-а.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 27.01.2021 в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного з`ясування усіх фактичних обставин у справі. Апелянт вказує, що розглядаючи позов та приймаючи рішення, суд першої інстанції не надав мотивованої оцінки доводам, нормам права і доказам, якими ТОВ Плесан обгрунтовував неправомірність наказу №54 від 09.09.2016 Департаменту ДАБІ у Вінницькій області, а саме:

- у суду не було підстав вважати будівництво ТОВ Плесан газозаправного пункту типу СЗГ-К-5 на існуючій АЗС №19 за адресою АДРЕСА_1 +560 км. - самочинним будівництвом;

- датою закінчення робіт (будівництва об`єкта) є 26.01.2015;

- скасування в грудні 2015 року не чинної, на той момент, Декларації про початок будівельних робіт спірного об`єкта, зареєстрованої 29.07.2014, не тягне за собою будь-яких правових наслідків, що можуть вплинути на реєстрацію Декларації про готовність об`єкта, який належить до І-ІІІ категорії складності або стати підставою для її скасування;

- норми діючого законодавства України, які регулюють питання скасування реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації не передбачають, не зобов`язують і не надають право органу державного архітектурно-будівельного контролю скасувати зареєстровану декларацію, у зв`язку із скасування реєстрації декларації про початок будівельних робіт;

- розглядаючи позов і приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції вийшов за межі предмету спору у справі №802/1696/16-а, а саме щодо встановлення категорію складності об`єкту будівництва-газозаправного пунктутипу СЗГ-К-5 на існуючій АЗС №19.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Представник відповідача заперечила проти задоволення апеляційної скарги та просила рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідно до ч. 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, ТОВ Плесан отримало право на виконання будівельних робіт на підставі зареєстрованої за № ВН 082142100151 від 29 липня 2014 року декларації про початок виконання будівельних робіт. Протягом 2014 року - січня 2015 року ТОВ Плесан здійснило будівництво газозаправного пункту типу СЗГ-К-5 на існуючій АЗС № 19 за адресою: с. Петрик, зупинка Рибаче, Літинського району, Вінницької області, автошлях Львів-Знам`янка, 337+560 км. Декларація про початок виконання будівельних робіт була розглянута та зареєстрована Департаментом ДАБІ у Вінницькій області.

Відповідно до Повідомлення про результати ідентифікації об`єкта (об`єктів) підвищеної небезпеки (форма ОПН-1), затвердженого 11.07.2013 директором Підприємства, у п. 6 висновку якого вказано, що АГЗП у Вінницькій області Літинському районі, с. Петрик, зупинка Рибаче Літинського району Вінницької області, автошлях Львів-Знам`янка, км 337+560 (праворуч) не відноситься до об`єктів підвищеної небезпеки. (додається, а.с. 41-49 т.2).

На протязі 2014 - січня 2015 Підприємство здійснило будівництво газозаправного пункту та 26.01.2015 між Замовником ТОВ ПЛЕСАН та Генпідрядником ТОВ БКП підписані Акти №№1-7 приймання виконаних будівельних робіт, відповідно до яких другий здав, а перший прийняв роботи із встановлення стаціонарного заправника.

Після завершення будівництва, починаючи з лютого по травень 2015 року, позивач неодноразово звертався до Департаменту ДАБІ у Вінницькій області і надавало для реєстрації декларацію про готовність до експлуатації об`єкта Будівництво газозаправного пункту типу СЗГ-К-5 на існуючій АЗС № 19 в с. Петрик, зупинка Рибаче, Літинського району, автошлях Львів-Знам`янка, 337+560 км .

Проте, відповідач повертав ТОВ Плесан зазначену декларацію про готовність об`єкта до експлуатації на доопрацювання. Оскільки ТОВ Плесан вважало такі дії і рішення Департаменту ДАБІ протиправним і такими, що порушують законні права та інтереси підприємства, воно звернулося з відповідним позовом до Вінницького окружного адміністративного суду з вимогами визнати протиправними дії і рішення Департаменту та скасувати їх.

15 вересня 2015 року Вінницький окружний адміністративний суд розглянув позов ТОВ Плесан і виніс постанову в адміністративній справі № 802/2655/15-а, якою визнав протиправним та скасував рішення Департаменту ДАБІ про повернення на доопрацювання декларації про готовність до експлуатації об`єкта від 29 травня 2015 року № ВН 152151490188 і зобов`язав Департамент ДАБІ вчинити дії щодо реєстрації та видачі ТОВ Плесан декларації про готовність об`єкта до експлуатації.

10 листопада 2015 року Вінницький апеляційний адміністративний суд залишив без змін рішення Вінницького окружного адміністративного суду.

Однак, відповідач у добровільному порядку не виконав рішення суду в адміністративній справі № 802/2655/15-а, тому 23 лютого 2016 року ТОВ Плесан направив до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Вінницькій області заяву про примусове виконання судового рішення і виконавчий лист № 802/2655/15-а, виданий 25 січня 2016 року.

2 березня 2016 року ТОВ Плесан подав через Центр адміністративних послуг Прозорий офіс Вінницької міської ради декларацію про готовність до експлуатації об`єкта, який належить до І-ІІІ категорії складності з доданням копій судових рішень в адміністративній справі №802/2655/15-а.

3 березня 2016 року ТОВ Плесан отримав від відділу примусового-виконання рішень управління ДВС супровідний лист № 1513 від 29 лютого 2016 року та постанову про відкриття виконавчого провадження від 29 лютого 2016 року.

15 березня 2016 року представник ТОВ Плесан отримав через Центр адміністративних послуг Прозорий офіс Вінницької міської ради лист (рішення) від 14 березня 2016 року № ВН 152160741345 Департаменту ДАБІ у Вінницькій області про те, що підстави для реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації відсутні .

Відтак, позивач 17 березня 2016 року звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду в адміністративній справі № 802/2655/15-а з заявою про визнання протиправними рішень, дій та бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання постанови суду.

30 березня 2016 року ТОВ Плесан отримало від відділу примусового виконання рішень управління ДВС супровідний лист № 2429/02.2-27/7 від 30 березня 2016 року та постанову про закінчення виконавчого провадження від 30 березня 2016 року. У вказаній постанові було зазначено, що державним виконавцем вжито усіх заходів примусового виконання рішення, суду, передбачених статтями 75, 89 Закону України Про виконавче провадження .

Разом з тим, 14 квітня 2016 року Вінницький окружний адміністративний суд відмовив ТОВ Плесан в задоволенні вказаної заяви.

23 серпня 2016 року Вінницький апеляційний адміністративний суд частково задовольнив апеляційну скаргу ТОВ Плесан , скасував ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 14 червня 2016 року та прийняв нову постанову, якою:

- заяву ТОВ Плесан про визнання протиправними рішень, дії чи бездіяльності, вчинених Департаментом ДАБІ у Вінницькій області на виконання постанови Вінницького окружного адміністративного суду від 15 вересня 2015 року, задовольнив частково;

- визнав протиправною бездіяльність по виконанню постанови Вінницького окружного адміністративного суду від 15 вересня 2015 року в адміністративній справі № 802/2655/15-а;

- визнав протиправним рішення Департаменту ДАБІ у Вінницькій області від 14 березня 2016 року № ВН 152160741345 про повернення без реєстрації декларації про готовність до експлуатації об`єкта;

- визнав протиправними дії Департаменту ДАБІ у Вінницькій області по поверненню без реєстрації декларації про готовність до експлуатації об`єкта;

- зобов`язав Департамент ДАБІ у Вінницькій області подати в 30-денний термін звіт про виконання судового рішення.

31 серпня 2016 року позивач подав через Центр адміністративних послуг Прозорий офіс Вінницької міської ради Декларацію про готовність до експлуатації об`єкта, з доданням копії судового рішення у адміністративній справі № 802/2655/15-а.

12 вересня 2016 року представник ТОВ Плесан отримав через Центр адміністративних послуг Прозорий офіс Вінницької міської ради зареєстровану 09.09.2016 декларацію про готовність до експлуатації об`єкта, який належить до І-ІІІ категорії складності за № ВН 142162531570, та лист Департаменту ДАБІ у Вінницькій області № 1002-16-1523 від 09 вересня 2016 року, в якому позивача повідомлено, що зареєстрована на виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 23 серпня 2016 року у справі № 802/2655/15-а декларація про готовність до експлуатації об`єкта Будівництво газозаправного пункту типу СЗГ-К-5 на існуючій АЗС № 19 за адресою: с. Петрик, зупинка Рибаче Літинського району Вінницької області, автошлях Львів-Знам`янка, 337+560 км за № ВН 142162531570 скасована наказом Департаменту ДАБІ у Вінницькій області № 54.

Відповідно до змісту наказу №54 від 9 вересня 2016 року підставою для його видання та скасування реєстрації декларації про готовність до експлуатації об`єкта від 9 вересня 2016 року №ВН 142162531570 став факт скасування Департаментом реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт від 29 липня 2014 року № ВН 082142100151.

Не погоджуючись із прийнятим Департаментом ДАБІ у Вінницькій області наказом №54 від 09.09.2016 позивач звернувся до суду з даним позовом.

08.11.2016 постановою Вінницького окружного адміністративного суду позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано наказ № 54 від 9 вересня 2016 року Департаменту ДАБІ у Вінницькій області про скасування реєстрації декларації про готовність до експлуатації об`єкта Будівництво газозаправного пункту типу СЗГ-К-5 на існуючій АЗС № 19 за адресою: с. Петрик, зупинка Рибаче, Літинського району, Вінницької області, автошлях Львів-Знам`янка, 337+560 км від 9 вересня 2016 року за № ВН 142162531570; зобов`язано Департамент ДАБІ у Вінницькій області вчинити дії щодо внесення відомостей про реєстрацію декларації від 9 вересня 2016 року № ВН 142162531570 до єдиного реєстру отриманих повідомлень про початок виконання підготовчих і будівельних робіт, зареєстрованих декларацій про початок виконання підготовчих і будівельних робіт, виданих дозволів на виконання будівельних робіт, зареєстрованих декларацій про готовність об`єкта до експлуатації та виданих сертифікатів, відмов у реєстрації таких декларацій та у видачі таких дозволів і сертифікатів.

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 14.03.2017 апеляційну скаргу Департаменту ДАБІ у Вінницькій області залишено без задоволення, апеляційну скаргу ТОВ Плесан задоволено. Постанову ВОАС від 08.11.2016 скасовано в частині відмови у задоволенні адміністративного позову та прийнято у цій частині нову постанову, якою адміністративний позов задоволено повністю.

14.07.2020 постановою Верховного Суду касаційну скаргу Державної архітектурно-будівельної інспекції України задоволено частково. Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 11.07.2017 та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 26.10.2017 по даній справі скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Так, у судовому рішенні Верховним Судом вказано на передчасність висновків судів І та ІІ інстанцій щодо неправомірних дій відповідача, що виразились у скасуванні декларації про початок виконання будівельних з підстав наведення у ній недостовірних даних, зазначивши лише, що під час реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації не вирішується питання про категорію складності об`єкта будівництва.

Суд касаційної інстанції виходив з позиції того, що однією з підстав скасування Відповідачем декларації про початок виконання будівельних робіт та декларацій про введення об`єкта в експлуатацію, стало те, що, що на думку відповідача, у деклараціях необґрунтовано зазначено ІІ категорію складності об`єкта будівництва газозаправного пункту типу СЗГ-К-5 на існуючій АЗС № 19.

При новому розгляді судової справи, приймаючи оскаржуване рішення від 27.01.2021, суд першої інстанції, враховуючи позицію Верховного Суду у даній справі, дійшов висновку, що хоча газозаправний пункт типу СЗГ-К-5 за проектною ємністю має 2,32т, він побудований на існуючій АЗС № 19 де сумарна маса небезпечної речовини (горючої рідини) становить 78,46 т., що не може бути віднесена до ІІ категорії складності, а виключно до IV-V, будівельні роботи якої можуть виконуватися замовником після видачі йому дозволу на виконання будівельних робіт щодо об`єктів такої категорії складності, а не на підставі Декларації.

Суд відхилив доводи позивача про відсутність у відповідача підстав для скасування Декларації, оскільки позаплановим заходом інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю установлено збудований об`єкт без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, а саме без отримання дозволу на виконання будівельних робіт щодо об`єктів IV і V категорії складності.

Відтак, суд погодився з доводами відповідача, що будівельні роботи можуть виконуватися замовником після видачі замовнику дозволу на виконання будівельних робіт щодо об`єктів ІV - V категорій складності, а в іншому випадку є підставою вважати об`єкт збудований без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

При вирішенні даної справи, суд бере до уваги висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 14.07.2020 по цій справі. Так, у судовому рішенні Верховним Судом вказано на передчасність висновків судів І та ІІ інстанцій щодо неправомірних дій відповідача, що виразились у скасуванні декларації про початок виконання будівельних з підстав наведення у ній недостовірних даних, зазначивши лише, що під час реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації не вирішується питання про категорію складності об`єкта будівництва.

Суд касаційної інстанції виходив з позиції того, що однією з підстав скасування відповідачем декларації про початок виконання будівельних робіт та декларацій про введення об`єкта в експлуатацію, стало те, що, що на думку відповідача, у деклараціях необґрунтовано зазначено ІІ категорію складності об`єкта будівництва газозаправного пункту типу СЗГ-К-5 на існуючій АЗС № 19.

Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що за позицією суду касаційної інстанції, має бути правова оцінка та обґрунтованість присвоєння об`єкту будівництва ІІ категорії складності.

Разом з тим, спірним питанням, яке потребує дослідження та надання оцінки судом в рамках даної адміністративної справи, є скасування реєстрації Декларації про готовність до експлуатації об`єкта з підстав скасування Декларацій про початок виконання будівельних робіт, а за висновками суду касаційної інстанції, важливе значення має встановлення категорії складності цього об`єкта.

При цьому, на думку позивача, скасування відповідачем реєстрації Декларації про готовність до експлуатації об`єкта від 09.09.2016 №ВН 142162531570 з підстав скасування Департаментом реєстрації Декларації про початок виконання будівельних робіт від 29.07.2014 №ВН 082142100151 здійснено з порушенням положень діючого законодавства України, передбаченої законодавством процедури і з перевищенням наданих ДАБІ у Вінницькій області повноважень.

Слід зазначити, що спірні правовідносини та повноваження ДАБІ України регулюються, зокрема, Законом України Про регулювання містобудівної діяльності (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, Закон №3038-VI).

Відповідно до частини другої статті 39-1 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності у разі виявлення інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю факту подання недостовірних даних, наведених у надісланому повідомленні чи зареєстрованій декларації, які є підставою вважати об`єкт самочинним будівництвом, зокрема якщо він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту або будівельного паспорта, реєстрація такого повідомлення або декларації підлягає скасуванню інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Про скасування повідомлення або декларації замовник письмово повідомляється протягом трьох робочих днів з дня скасування.

Порядок проведення перевірки достовірності даних, наведених у деклараціях про початок виконання будівельних робіт та про введення закінченого будівництвом об`єкта до експлуатації, визначається Порядком здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2011 року № 553 (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, Порядок № 533).

Відповідно до пункту 7 Порядку № 533 підставами для проведення позапланової перевірки є, зокрема, необхідність проведення перевірки достовірності даних, наведених у повідомленні та декларації про початок виконання підготовчих робіт, повідомленні та декларації про початок виконання будівельних робіт, декларації про готовність об`єкта до експлуатації, протягом трьох місяців з дня подання зазначених документів.

Отже, ДАБІ України наділена повноваженнями щодо проведення перевірки достовірності даних, наведених у декларації про готовність об`єкта до експлуатації, за результатами якої, у разі виявлення наведення у такій декларації недостовірних даних, які дають підстави вважати об`єкт самочинним будівництвом, контролюючий орган має право скасувати таку декларацію.

Наведеним спростовуються доводи апелянта про те, що норми діючого законодавства України не передбачають, не зобов`язують і не надають право органу державного архітектурно-будівельного контролю скасувати зареєстровану декларацію.

Щодо доводів апелянта про відсутність законних підстав для видання наказу №54 від 09.09.2016 про скасування зареєстрованої Декларації про готовність до експлуатації об`єкта за №ВН 142162531570 від 09.09.2016, колегія суддів зазначає наступне.

Так судом установлено, що відповідно до направлення від 25.11.2015, яке видано на підставі наказу ДАБІ від 12.10.2015 №1091 та заяв гр. ОСОБА_1 , направлено працівників державного архітектурно-будівельного контролю здійснити позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудування, будівельних норм, державних стандартів і правил щодо будівництва газозаправочного пункту типу СЗГ-К-5 на існуючій АЗС № 19 (а.с. 6-8 т.2).

Актом №1277-ПП перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 09.12.2015 (а.с. 7-8 т.2) зафіксовано, що при візуальному огляді було встановлено, що будівельні роботи на об`єкті виконано у повному обсязі. Збудований газозаправочний пункт типу СЗГ-К-5 в складі: газова ємність об`ємом 5,0м.кв. з заправочною колонкою. Вищевказаний об`єкт не експлуатується. Згідно горизонтальної прив`язки об`єкт знаходиться на відстані 30,0м від будівлі кафе та 19,0м. від операторської.

Працівником експлуатуючої організації АЗС було надано для огляду проектну та виконавчу документацію будівництва перевіряємого об`єкта, з огляду якої було встановлено, що будівельні роботи виконувались відповідно до зареєстрованої декларації про початок виконання будівельних робіт від 29.07.2014 р. № ВН 08214210015.

В проектній документації проведений розрахунок класу наслідків (відповідальності) та категорії складності, який виконав головний інженер проекту ОСОБА_2 (сертифікат № 007554) та згідно якого об`єкт будівництва віднесено до класу наслідків CCI та до II категорії складності (копія додається, а.с. 9 т. 2).

Будівництво газозаправного пункту типу СЗГ-К-5 здійснюється на існуючій АЗС № 19, а тому відповідно до Настанови щодо застосування будівельних норм у частині віднесення об`єкту будівництва до категорії складності для подальшого проектування і експертизи, схваленої Науково-технічною радою Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 16.06.2011 №59 категорія складності об`єкта будівництва у цілому приймається за найвищою категорією складності окремої будівлі (споруди).

Департамент з метою проведення ідентифікації об`єктів підвищеної небезпеки згідно з постановою КМУ № 956 від 11.07.2002 Про ідентифікацію та декларування безпеки об`єктів підвищеної небезпеки звернувся до Управління Держпраці у Вінницькій області з листом від 16.12.2015.

Листом Держпраці від 18.12.2015 №969 надано інформацію, що згідно повідомлення, наданого суб`єктом господарювання на АЗС № 19 сумарна маса небезпечної речовини (горючої рідини) становить 78,46 т. (а.с. 11 т.2).

Департамент звернувся до ДП Укрдержбудекспртиза у Вінницькій області з листом від 18.12.2015 з метою отримання інформації щодо віднесення газозаправочного пункту типу СЗГ-К-5 на існуючій АЗС № 19 до V категорії складності з урахуванням отриманого листа від Дежпраці у Вінницькій області та розрахунку категорії складності в проектній документації на будівництво (а.с. 12 т.2).

Листом ДП Укрдержбудекспертиза у Вінницькій області від 21.12.2015 повідомлено, що газозаправний пункт на АЗС № 19 належить до об`єктів підвищеної небезпеки і до класу наслідків (відповідальності) СС3 та до V категорії складності (а.с. 13 т.2).

За результатами проведеної перевірки, вказаних вище листів ДП Укрдержбудекспртиза у Вінницькій області від 21.12.2015, Держпраці від 18.12.2015 №969, наказом від 21.12.2015 за №112 скасовано декларацію про початок виконання будівельних робіт від 29.07.2014 р. № ВН 08214210015 (а.с. 79 т.1).

Про скасування декларації позивач повідомлений листами Департаменту від 22.12.2015 №1002-16-1837, від 28.12.2015 №1002-16-1907 (а.с. 34 т.1).

Наказ від 21.12.2015 за №112, який винесений за наслідками позапланової перевірки, не був спірним в ході розгляду справи № 802/2655/15-а, також не є предметом спору і в даній справі №802/1696/16-а. Отже, він є відповідним безспірним доказом, який приймає суд при розгляді даної справи.

Також зважаючи на обраний позивачем спосіб захисту - скасування лише наказу №54 від 09.09.2016 Про скасування реєстрації Декларації про готовність до експлуатації об`єкта ( Будівництво газозаправного пункту типу СЗГ-К-5 на існуючій АЗС № 19 за адресою с. Петрик, зупинка Рибаче Літинського району Вінницької області, автошлях Львів-Знам`янка, 337+560 км), наказ №112 від 21.12.2015 Про скасування Декларації про початок виконання будівельних робіт від 29.07.2014 р. № ВН 08214210015 є чинним та позивачем не оспорюється.

Правила скасування реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації також деталізовані в п.22 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого постановою КМУ №461 від 13.04.2011.

Згідно з абз. 7 п.22 Порядку №461, у разі виявлення органом державного архітектурно-будівельного контролю недостовірних даних (встановлення факту, що на дату реєстрації декларації інформація, яка зазначалася в ній, не відповідала дійсності, та/або виявлення розбіжностей між даними, зазначеними у декларації), наведених у зареєстрованій декларації, які є підставою вважати об`єкт самочинним будівництвом, зокрема, якщо він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту або будівельного паспорта, реєстрація такої декларації підлягає скасуванню органом державного архітектурно-будівельного контролю.

Як свідчать матеріали справи, декларація про готовність об`єкта до експлуатації №ВН 142162531570 була зареєстрована Департаментом 09.09.2016 на виконання рішення суду по справі №802/2655/15-а.

Однак, на час реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації, інформація зазначена в ній позивачем не відповідача дійсності, оскільки в п.11 декларації замовник вказує, що право на виконання будівельних робіт в нього виникло на підставі декларації про початок будівельних робіт від 29.07.2014, яка на момент реєстрації декларації про готовність до експлуатації об`єкта була не чинна, так як скасована наказом Департаменту №112 від 21.12.2015.

Отже, є підстава вважати, що об`єкт збудований без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи.

Крім того, згідно доводів скаржника, суд першої інстанції не надав оцінку факту скасування Департаментом ДАБІ у Вінницькій області Декларації про початок виконання будівельних робіт зареєстрованої за №ВН 082142100151 від 29.07.2014, чинність якої вважається припиненою 26.01.2015 на підставі частини 2 статті 34 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності .

На думку позивача, датою закінчення будівельних робіт є 26.01.2015, оскільки саме цією датою було підписано між Замовником ТОВ Плесан та Генпідрядником ТОВ БКП акти №1-7 приймання виконання будівельних робіт, відповідно до який другий здав, а перший прийняв роботи із встановлення стаціонарного заправника.

Однак, суд зазначає, що акти приймання-передачі виконаних будівельних робіт від 26.01.2015, на які посилається скаржник, свідчать лише про завершення будівельно-монтажних робіт, передбачених проектно-кошторисною документацією, та закінчення процесу будівництва.

В той час, як відповідно до приписів ЗУ Про регулювання містобудівної діяльності об`єкт вважається завершеним будівництвом лише після введення його в експлуатацію.

Отже, до моменту прийняття об`єкта в експлуатацію таких об`єкт вважається незавершеним будівництвом.

Крім того, однією з підстав скасування декларацій про початок будівельних робіт та про введення об`єкта в експлуатацію, стало те, що у вказаних деклараціях необгрунтовано зазначено ІІ категорію кладності обєкта будівництва.

Згідно доводів апеляційної скарги, суд першої інстанції вийшов за межі предмету позову і безпідставно досліджував питання встановлення категорії складності побудованого у 2014-2015 роках ТОВ Плесан об`єкту-газозаправного пункту типу СЗГ-К-5 на існуючій АЗС №19 в с.Петрик зупинка Рибаче Літинчького району, автошлях Львів-Знамянка, 337+560км.

Проте, така позиція скаржника суперечить принципам адміністративного судочинства, закріплених ч.3 ст.2 КАС України, зокрема офіційному з`ясуванні всіх обставин справи.

Крім того, суд касаційної інстанції, повертаючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції вказав, що для встановлення правомірності дій відповідача щодо скасування декларації про введення в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта Будівництво газозаправного пункту типу СЗГ-К-5 на існуючій АЗС № 19 в с. Петрик, зупинка Рибаче, Літинського району Вінницької області, автошлях Львів-Знам`янка, 337+560 км важливе значення має встановлення категорії складності цього об`єкта.

Суд касаційної інстанції звернув увагу на те, що судами попередніх інстанцій не перевірено правильність встановлення ІІ категорії складності об`єкта будівництва та відповідно не встановлено необхідність отримання позивачем дозволу на проведення будівельних робіт, наявність такого дозволу.

Таким чином, визначення категорії сладності об`єкта будівництва у даній справі є визначальним, оскільки має для скаржника різні правові наслідки.

Отже, суд першої інстанції обгрунтовано зазначив, що за позицією суду касаційної інстанції, має бути надана правова оцінка та обгрунтованість присвоєння об`єкту будівництва ІІ категорії складності.

Досліджуючи висновок суду першої інстанції, слід зазначити, що відповідно до статті 32 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" усі об`єкти будівництва поділяються на I, II, III, IV і V категорії складності.

Категорія складності об`єкта будівництва визначається відповідно до державних будівельних норм та стандартів на підставі класу наслідків (відповідальності) такого об`єкта будівництва.

Віднесення об`єкта будівництва до тієї чи іншої категорії складності здійснюється проектною організацією і замовником будівництва.

Відповідно до пунктів 2 та 3 частини першої статті 34 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" замовник має право виконувати будівельні роботи, зокрема, після: реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю декларації про початок виконання будівельних робіт - щодо об`єктів будівництва, що належать до I-III категорій складності; видачі замовнику органом державного архітектурно-будівельного контролю дозволу на виконання будівельних робіт - щодо об`єктів будівництва, що належать до IV і V категорій складності.

Аналіз наведеного вище законодавства у сфері містобудівної діяльності дозволяє зробити висновок, що законодавцем було введено такий термін як категорія складності, зокрема, з метою визначення кількості стадій проектування об`єкту, визначення необхідності проведення експертизи проектної документації та обсягу процедур, які необхідно пройти для юридичного врегулювання ведення будівництва. Крім того, певні категорії можуть передбачати для учасників будівництва додаткові вимоги.

Аналогічний правовий висновок міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 14 березня 2018 року у справі № 826/10310/17, від 23 червня 2020 року у справі № 826/679/16.

Порядок віднесення об`єктів до IV і V категорій складності визначається Кабінетом Міністрів України.

Зокрема, механізм віднесення об`єктів будівництва різного функціонального призначення до IV і V категорій складності визначено у Порядку віднесення об`єктів будівництва до IV і V категорій складності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2011 року № 557 (далі - Порядок № 557).

Відповідно до пункту 5 Порядку № 557 до IV категорії складності відносяться об`єкти будівництва, які мають хоча б одну з таких ознак:

1) розраховані на постійне перебування більш як 300 осіб та (або) періодичне перебування більше 500 осіб;

2) становлять можливу небезпеку для більш як 10000 осіб, які перебувають поза об`єктом;

3) у разі аварії або неможливості (недоцільності) подальшої експлуатації:

можуть спричинити збитки в обсязі понад 15000 мінімальних розмірів заробітних плат (м.р.з.п.);

можуть призвести до припинення функціонування об`єктів транспорту, зв`язку, енергетики та інженерних мереж регіонального рівня;

можуть призвести до втрати об`єктів культурної спадщини місцевого значення.

Пунктом 6 Порядку № 557 передбачено, що до V категорії складності відносяться об`єкти будівництва, які мають хоча б одну з таких ознак, зокрема, згідно із Законом України "Про об`єкти підвищеної небезпеки" є об`єктами підвищеної небезпеки.

Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України №195 від 14 травня 2013 року затверджено Національний стандарт ДСТУ-Н Б В.1.2-16:2013 "Визначення класу наслідків (відповідальності) та категорії складності об`єктів будівництва", яким визначено, що ті об`єкти, які відповідно до Переліку видів діяльності та об`єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку, а також ті, проектування яких здійснюється з урахуванням вимог інженерно-технічних заходів цивільного захисту, є такими, що відповідно до Закону України "Про об`єкти підвищеної небезпеки" несуть реальну загрозу виникнення надзвичайної ситуації техногенного та природного характеру, їх слід відносити до V категорії складності згідно з Порядком віднесення об`єктів будівництва до IV і V категорій складності.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про об`єкти підвищеної небезпеки" у цьому Законі наведені нижче терміни вживаються у такому значенні:

об`єкт підвищеної небезпеки - об`єкт, на якому використовуються, виготовляються, переробляються, зберігаються або транспортуються одна або кілька небезпечних речовин чи категорій речовин у кількості, що дорівнює або перевищує нормативно встановлені порогові маси, а також інші об`єкти як такі, що відповідно до закону є реальною загрозою виникнення надзвичайної ситуації техногенного та природного характеру;

небезпечна речовина - хімічна, токсична, вибухова, окислювальна, горюча речовина, біологічні агенти та речовини біологічного походження (біохімічні, мікробіологічні, біотехнологічні препарати, патогенні для людей і тварин мікроорганізми тощо), які становлять небезпеку для життя і здоров`я людей та довкілля, сукупність властивостей речовин і/або особливостей їх стану, внаслідок яких за певних обставин може створитися загроза життю і здоров`ю людей, довкіллю, матеріальним та культурним цінностям;

порогова маса небезпечних речовин - нормативно встановлена маса окремої небезпечної речовини або категорії небезпечних речовин чи сумарна маса небезпечних речовин різних категорій;

ідентифікація об`єктів підвищеної небезпеки - порядок визначення об`єктів підвищеної небезпеки серед потенційно небезпечних об`єктів.

Відповідно до статті 9 вказаного Закону суб`єкт господарської діяльності ідентифікує об`єкти підвищеної небезпеки відповідно до кількості порогової маси небезпечних речовин. Нормативи порогової маси небезпечних речовин встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Порядок ідентифікації, форма та зміст оповіщення про її результати визначаються Кабінетом Міністрів України.

На основі ідентифікаційних даних Кабінет Міністрів України затверджує класифікацію об`єктів підвищеної небезпеки і порядок їх обліку.

Так, постановою Кабінету Міністрів України "Про ідентифікацію та декларування безпеки об`єктів підвищеної небезпеки" від 11 липня 2002 року №956 затверджено Порядок ідентифікації об`єктів підвищеної небезпеки (далі - Порядок N 956).

Згідно з підпунктом 3-4 Порядку №956 суб`єкт господарювання, у власності або користуванні якого є хоча б один потенційно небезпечний об`єкт чи який має намір розпочати будівництво такого об`єкта, організовує проведення його ідентифікації. Потенційно небезпечний об`єкт вважається об`єктом підвищеної небезпеки відповідного класу у разі, коли значення сумарної маси небезпечної або декількох небезпечних речовин, що використовуються або виготовляються, переробляються, зберігаються чи транспортуються на об`єкті, дорівнює або перевищує встановлений норматив порогової маси.

Пунктом 6 Порядку №956 визначено, що під час проведення ідентифікації для кожного потенційно небезпечного об`єкта розраховується сумарна маса кожної небезпечної речовини із зазначених у нормативах порогових мас індивідуальних небезпечних речовин або кожної небезпечної речовини, яка за своїми властивостями може бути віднесена до будь-якої категорії або до декількох категорій небезпечних речовин згідно із зазначеними нормативами.

Згідно з пунктом 18 Порядку №956 суб`єкт господарювання складає повідомлення про результати ідентифікації об`єктів підвищеної небезпеки за формою ОПН-1 (додаток 1) і надсилає його у двотижневий термін відповідним територіальним органам Держпраці, ДСНС, Держекоінспекції, державної санітарно-епідеміологічної служби, Держархбудінспекції, а також відповідній місцевій держадміністрації або виконавчому органу місцевої ради (далі - уповноважені органи).

Отже, з огляду на вищенаведені норми чинного законодавства, об`єкти будівництва поділяються на I, II, III, IV і V категорії складності. Зокрема, до об`єктів будівництва V категорії складності належать об`єкти підвищеної небезпеки. Об`єкти підвищеної небезпеки ідентифікуються відповідно до кількості порогової маси небезпечних речовин. При цьому потенційно небезпечний об`єкт є об`єктом підвищеної небезпеки відповідного класу у тому випадку, коли значення сумарної маси небезпечної або декількох небезпечних речовин, що використовуються або виготовляються, переробляються, зберігаються чи транспортуються на такому об`єкті, дорівнює або перевищує встановлений норматив порогової маси.

Судом першої інстанції встановлено, що будівництво газозаправочного пункту типу СЗГ-К-5 здійснювалось на існуючій АЗС №19, сумарна маса небезпечної речовини (горючої рідини) на АЗС №19 становить 78,46 т.

Даний факт позивачем не спростовується та навпаки надано документи на його підтвердження, а саме лист Держпраці від 18.12.2015 №569, у якому вказано, що згідно повідомлення про результати ідентифікації об`єктів підвищеної небезпеки, складеному відповідно до вимог Порядку ідентифікації та обліку об`єктів підвищеної небезпеки, затвердженому постановою КМУ від 11.07.2002 №956 на АЗС № 19 сумарна маса небезпечної речовини (горючої рідини) становить 78,46 тонн.

Відповідно до наказу Мінрегіону України від 12.05.2014 №135, редакція якого чинна з 01.07.2014, тобто на дату реєстрації Декларації про початок будівельних робіт, внесено зміни №1 ДСТУ-Н Б В.1.2-16:2013, у яких у додатку Д до переліку об`єктів будівництва, які можуть бути віднесені до IV-V категорії складності, віднесено автозаправні станції (комплекси) з проектною ємністю понад 10 тон .

Отже, розміщення (встановлення) додаткового обладнання, у тому числі для технологічних операцій з приймання, зберігання та заправлення зрідженим газом транспортних засобів на діючій АЗС призводить до зміни її основних техніко-економічних показників, а саме: збільшення потужності (місткості (ємності) резервуарів та кількості автоколонок), обсягу послуг.

Таким чином, на підставі досліджених доказів, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що спірний обєкт будівництва не може бути віднесений до ІІ категорії складності, а виключно до IV-V, будівельні роботи якої можуть виконуватися замовником після видачі йому дозволу на виконання будівельних робіт щодо об`єктів такої категорії складності, а не на підставі Декларації.

Верховний Суд в складі Судової палати Касаційного адміністративного суду у постанові від 21 серпня 2019 року у справі № 823/1850/16 сформував правовий висновок про те, що розміщення виконаного цілісним заводським виробом стаціонарного заправника газом на раніше введеній в експлуатацію автомобільній заправній станції є її реконструкцією, здійснення якої в силу закону відноситься до будівельних робіт і потребує отримання дозволу органу державного архітектурно-будівельного контролю.

Доводи апелянта про те, що позиція Верховного Суду викладена у справі №823/1850/16 не може бути застосована при розгляді цієї справи, стосується іншого предмету спору, так як у справі №823/1850/16 розміщення стаціонарного заправника газом на раніше введеній в експлуатацію автомобільній заправній станції взагалі було здійснено без отримання дозвільного документу про початок будівельних робіт, колегія суддів відхиляє, оскільки у справі №802/1696/16 врахуванню підлягає лише сформований Верховним Судом загальний правовий висновок про те, що в разі здійснення реконструкції раніше введеної в експлуатацію АЗС необхідно отримати дозвіл на виконання будівельних робіт органу державного архітектурно-будівельного контролю.

Таким чином, з наведеного слідує, що об`єкт будівництва відноситься до ІV-V категорії складності, а тому документом, який надає право виконувати будівельні роботи для даного об`єкта має бути дозвіл на виконання будівельних робіт, а не вказана скаржником декларація.

Отже, суд першої інстанції обгрунтовано відхилив доводи позивача про відсутність у відповідача підстав для скасування Декларації, оскільки позаплановим заходом інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю установлено збудований об`єкт без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, а саме без отримання дозволу на виконання будівельних робіт щодо об`єктів IV і V категорії складності.

Позивачем не спростовано доводи відповідача про те, що будівельні роботи можуть виконуватися замовником після видачі замовнику дозволу на виконання будівельних робіт щодо об`єктів ІV - V категорій складності, а в іншому випадку є підставою вважати об`єкт збудований без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи.

Таким чином, з огляду на встановлені обставини у справі, відповідач при прийняті наказу від №54 від 09.09.2016 діяв у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством, а тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для визнання його протиправним та скасування.

При цьому, інші аргументи та доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Також, судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

За наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення адміністративного позову.

Отже, суд першої інстанції прийняв законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Плесан" залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 27 січня 2021 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 12 липня 2021 року.

Головуючий Полотнянко Ю.П. Судді Гонтарук В. М. Драчук Т. О.