Постанова

від 15.07.2021 по справі 18/1147/11

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2021 року

м. Київ

Справа №18/1147/11

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Бакуліна С.В. - головуючий, Вронська Г.О., Кібенко О.Р.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства "Креді Агріколь Банк"

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 20.04.2021 (головуючий суддя - Медуниця О.Є., судді: Гребенюк Н.В., Чернота Л.Ф.) та ухвалу Господарського суду Полтавської області від 08.02.2021 (суддя Ціленко В.А.)

у справі №18/1147/11

за позовом Публічного акціонерного товариства "Креді Агріколь Банк" (Акціонерне товариство "Креді Агріколь Банк")

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Технокомерс ЛТД"

про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Згідно з розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 12.07.2021 №29.3-02/1906 "Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи", у зв`язку з відпусткою суддів Губенко Н.М. та Кролевець О.А., проведено повторний автоматизований розподіл судової справи №18/1147/11, за результатами якого визначено наступний склад колегії суддів: Бакуліна С.В. - головуючий, Вронська Г.О., Кібенко О.Р.

1.Короткий зміст обставин справи.

1.1. Господарський суд Полтавської області рішенням від 01.07.2011 у справі №18/1147/11 позов задовольнив частково; cтягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю "Технокомерс ЛТД" (далі - ТОВ "Технокомерс ЛТД") на користь Публічного акціонерного товариства "Креді агріколь банк" (далі - ПАТ "Креді агріколь банк", Банк) 423745,11 грн заборгованості, що складається з: 339089,00 грн - заборгованості за кредитом, 65741,82 грн - нарахованих відсотків за користування кредитними коштами, 18914,29 грн - пені; судові витрати: держане мито в розмірі 4237,45 грн, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн.

1.2. На виконання вказаного рішення, 14.07.2011 Господарським судом Полтавської області був виданий відповідний наказ.

1.3. 02.02.2021 ПАТ "Креді агріколь банк" звернулось до суду із заявою про видачу дубліката виконавчого документа (судового наказу) у справі №18/1147/11, посилаючись на таке.

1.4. 27.06.2018 приватним виконавцем відкрито виконавче провадження №56676179 з примусового виконання наказу Господарського суду Полтавської області від 14.07.2011 у цій справі.

1.5. 06.09.2018 Банк отримав від приватного виконавця повідомлення про те, що на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 10.08.2018 у справі №757/39116/18 в межах кримінального провадження №42016000000004035 від 20.12.2016 в офісі приватного виконавця проведено обшук, в ході якого вилучено оригінали матеріалів виконавчого провадження №56676179, в тому числі, оригінал виконавчого документа у цій справі.

1.6. Банк неодноразово письмово звертався до правоохоронних органів із вимогою повернути тимчасово вилучений документ - оригінал наказу Господарського суду Полтавської області №18/1147/11 від 14.07.2011, однак до теперішнього часу виконавчий документ не отримав. За вказаних обставин, заявник вважав, що виконавчий документ є втраченим, оскільки він відсутній у стягувача.

1.7. Господарський суд Полтавської області ухвалою від 08.02.2021 відмовив в задоволені заяви ПАТ "Креді агріколь банк" про видачу дубліката виконавчого документу у справі №18/1147/11, в якій виснував таке.

1.8. Можливість видачі дубліката наказу судом відповідно до норми підпункту 19.4 пункту 19 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) ставиться в залежність від того, чи не закінчився строк, встановлений для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Відповідно до наданої ПАТ "Креді агріколь банк" копії наказу Господарського суду Полтавської області від 14.07.2011 року у справі №18/1147/11 - "наказ дійсний до пред`явлення до 14.07.2012", тобто строк пред`явлення наказу до виконання сплив 15.07.2012, і заявником не надано доказів на підтвердження пред`явлення в межах зазначеного строку наказу до виконання.

1.9. Східний апеляційний господарський суд постановою від 20.04.2021 ухвалу Господарського суду Полтавської області від 08.02.2021 у справі №18/1147/11 змінив, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови; в іншій частині ухвалу Господарського суду Полтавської області від 08.02.2021 у справі №18/1147/11 залишив без змін.

1.10. Вмотивовуючи постанову, суд апеляційної інстанції вказав на помилковий висновок суду першої інстанції про відмову у видачі дубліката виконавчого документу з підстав звернення заявника після спливу строку його пред`явлення до виконання з огляду на обставини переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання.

1.11. Водночас відмовляючи у задоволенні заяви про видачу дубліката наказу, суд апеляційної інстанції виходив з того, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження факту втрати виконавчого документу у цій справі правоохоронними органами.

1.12. На переконання суду апеляційної інстанції, обставини щодо відсутності у стягувача виконавчого документу у цій справі через його вилучення правоохоронними органами в межах здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні не свідчать про його втрату, як про це помилково зазначав позивач в своїй заяві про видачу дубліката наказу.

2. Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу та виклад позиції інших учасників справи.

2.1. АТ "Креді Агріколь банк" звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Східного апеляційного господарського суду від 20.04.2021 та ухвалу Господарського суду Полтавської області від 08.02.2021 у справі №18/1147/11, в якій скаржник просить скасувати зазначені судові рішення, і ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву АТ "Креді Агріколь банк" про видачу дубліката наказу Господарського суду Полтавської області у справі від 14.07.2011 №18/1147/11.

2.2. У якості підстави касаційного оскарження скаржник посилається на те, що судами попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних рішень неправильно застосовано норми процесуального права, а саме підпункт 19.4 пункту 1 розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України.

2.3. ТОВ "Технокомерс ЛТД" не скористалось своїм правом відповідно до статті 295 ГПК України та не подало до Верховного Суду письмового відзиву на касаційну скаргу.

3. Позиція Верховного Суду.

3.1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

3.2. Імперативними приписами частини другої статті 300 ГПК України встановлено межі перегляду справи судом касаційної інстанції, а саме: суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

3.3. Предметом розгляду у цій справі є питання щодо наявності чи відсутності підстав для видачі позивачеві дубліката виконавчого документу.

Щодо умов видачі дубліката наказу у справі.

3.4. Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

3.5. Згідно зі статтею 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

3.6. Схожі положення містила стаття 115 ГПК України в редакції до 15.12.2017, чинній на момент ухвалення судового рішення у цій справі та видачі на його виконання наказу суду.

3.7. Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Наказ суду є виконавчим документом (частини перша, друга статті 327 ГПК України). Аналогічні положення були передбачені статтею 116 ГПК України в редакції до 15.12.2017, чинній на момент набрання законної сили судовим рішенням у цій справі та видачі на його виконання наказу суду.

3.8. Згідно з частиною третьою статті 3 ГПК України (у редакції, чинній на час ухвалення оскаржуваних рішень та розгляду справи судом касаційної інстанції) судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

3.9. Порядок вирішення питання щодо видачі дубліката виконавчого документа (наказу суду) до дня початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів визначено підпунктом 19.4 пункту 19 розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України.

3.10. Відповідно до підпункту 19.4 пункту 19 розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк із дня надходження заяви. За видачу стягувачу дубліката виконавчого документа справляється судовий збір у розмірі 0,03 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Ухвала про видачу чи відмову у видачі дубліката виконавчого документа може бути оскаржена в апеляційному та касаційному порядку.

3.11. Дублікат виконавчого документа - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документа. Від оригіналу зазначений документ відрізняється лише спеціальною позначкою "Дублікат".

3.12. Аналіз змісту підпункту 19.4 пункту 19 розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України свідчить, що основними критеріями для задоволення заяви про видачу дубліката виконавчого документа є: втрата виконавчого документа (загублення, викрадення, знищення, істотне пошкодження, вилучення у виконавця або стягувача, що унеможливлює його виконання, тощо) та звернення до суду із заявою до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

3.13. Суд зауважує, що ГПК України не надає суду права відмовити у задоволенні заяви про видачу дубліката наказу з мотивів її необґрунтованості та не зобов`язує стягувача наводити причини втрати наказу . За умови встановлення факту невиконання судового рішення видача дубліката наказу не порушує прав боржника та не покладає на нього додаткових зобов`язань, оскільки дублікат наказу має повністю відтворювати втрачений наказ, у тому числі містити дату його видачі. Натомість відсутність наказу у стягувача унеможливлює виконання рішення суду та порушує його права.

3.14. Водночас обов`язковою умовою для видачі дубліката наказу є звернення до суду з такою заявою в межах встановленого законом строку для пред`явлення його до виконання або його поновлення за рішенням суду (подібний висновок щодо умов видачі дубліката виконавчого документа викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №24/234, від 10.09.2018 у справі №5011-58/9614-2012, від 21.01.2019 у справі №916/215/15-г, від 23.05.2019 у справі №5023/1702/12, від 11.11.2019 у справі №5/229-04, від 01.04.2020 у справі №916/924/16, від 18.06.2020 у справі №24/262, від 03.08.2020 у справі №904/9718/13, від 17.09.2020 у справі №19/093-12).

3.15. Отже, умовою для видачі дубліката наказу суду є подання відповідної заяви до суду відповідно до підпункту 19.4 пункту 19 розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України протягом строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання, який повинен обчислюватися з урахуванням переривання цього строку та/або його зупинення.

3.16. Ураховуючи викладене, під час вирішення питання про можливість видачі судом дубліката виконавчого документа на підставі звернення особи до суду з такою заявою обов`язковому з`ясуванню підлягають обставини дотримання заявником строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

3.17. Якщо строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката втраченого документа вважається поданою у межах встановленого для пред`явлення його до виконання строку. Натомість, коли строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви (висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у справі №2-836/11).

Щодо строку пред`явлення виконавчого документа до виконання.

3.18. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 22 Закону України від 21.04.1999 №606-XIV "Про виконавче провадження" (в редакції, чинній на момент видачі наказу суду, далі - Закон №606-XIV) виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання в такі строки: 1) посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців; 2) інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.

3.19. У пункті 1 частини другої цієї статті зазначено, що строк для виконання судових рішень встановлюється з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а в разі якщо судове рішення підлягає негайному виконанню, - з наступного дня після його постановлення.

3.20. Згідно з пунктом 1 частини першої, частиною другою статті 23 Закону №606-XIV строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються пред`явленням виконавчого документа до виконання. Після переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується.

3.21. Водночас 05.10.2016 набрав чинності Закон України "Про виконавче провадження" №1404-VIІI (далі - Закон №1404-VIІI), яким збільшено строк пред`явлення виконавчих документів до виконання до трьох років з наступного дня після набрання рішенням законної сили (частини перша, друга статті 12 цього Закону).

3.22. У пункті 5 Розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1404-VIII визначено, що виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.

3.23. Таким чином, законодавець збільшив до трьох років строк пред`явлення до виконання як наказів суду, виданих після набрання чинності 05.10.2016 Законом №1404-VIII, так і наказів суду, які були видані на виконання судових рішень до 05.10.2016, та строк пред`явлення яких до виконання не сплив станом на 05.10.2016 (аналогічний висновок викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.12.2018 у справі №910/11424/15, від 20.05.2019 у справі №904/10285/15, від 30.07.2019 у справі №922/3137/15, від 26.12.2019 у справі №10/339/10).

3.24. Водночас положення пункту 5 розділу ХІІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1404-VІІІ від 02.06.2016 не розповсюджують свою дію на виконавчі документи, строк виконання за якими сплив на час набрання чинності зазначеним законодавчим актом (постанова Верховного Суду від 02.05.2018 у справі №5016/149/2011(17/6).

Щодо заяви ПАТ "Креді агріколь банк" про видачу дубліката виконавчого документу (судового наказу) у справі №18/1147/11.

3.25. Судом апеляційної інстанції встановлено, що наказ Господарського суду Полтавської області від 14.07.2011 у справі №18/1147/11 був пред`явлений до виконання у визначені законом строки, водночас 16.08.2019 приватним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу через відсутність майна, на яке можливо звернути стягнення та відмову стягувача залишити за собою майно боржника, нереалізоване під час виконання рішення.

3.26. Отже, строк пред`явлення виконавчого документу у цій справі переривався, у зв`язку з чим, він може бути поданий для примусового виконання повторно в строк до 16.08.2022, про що також зазначено в постанові приватного виконавця від 16.08.2019.

3.27. Таким чином, за висновком суду апеляційної інстанції, з яким колегія суддів погоджується, стягувач із заявою про видачу дубліката наказу у цій справі звернувся до суду 02.02.2021, тобто в межах строку для пред`явлення його до примусового виконання.

3.28. Проте, зазначаючи про відсутність підстав для видачі дубліката наказу у цій справі, суд апеляційної інстанції виходив з того, що обставини щодо відсутності у стягувача виконавчого документу через його вилучення правоохоронними органами в межах здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні, не свідчать про його втрату.

3.29. Колегія суддів визнає такий висновок суду апеляційної інстанції помилковим з огляду на таке.

3.30. В заяві про видачу дубліката наказу позивач наголошував, що на його численні звернення до правоохоронних органів, тимчасово вилучені документи, зокрема, оригінал наказу Господарського суду Полтавської області від 14.07.2011 у справі №18/1147/11 йому повернутий не був.

3.31. Посилаючись на те, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження факту втрати виконавчого документу у цій справі правоохоронними органами, суд апеляційної інстанції помилково не врахував того, що можливість видачі дубліката виконавчого документа процесуальним законом пов`язується безпосередньо з обставиною втрати такого виконавчого документу самим стягувачем, що і відбулось у спірному випадку, а не з доведенням останнім обставин фактичної втрати цього виконавчого документу іншими особами (як то фізичного знищення документа, викрадення, загублення тощо).

3.32. Крім того, посилання суду апеляційної інстанції на статтю 303 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України), відповідно до пункту 1 частини першої якої, бездіяльність слідчого прокурора, яка полягає, зокрема, у неповерненні тимчасово вилученого майна, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов`язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, колегія суддів визнає безпідставним.

3.33. Колегія суддів наголошує, що звернення стягувача до суду першої інстанції із заявою про видачу дубліката наказу у цій справі перш за все обумовлено фактом втрати цього наказу самим стягувачем як стороною виконавчого провадження, за наслідком неповернення його приватним виконавцем, а не як учасником кримінального провадження, для захисту прав яких КПК України передбачено інші спеціальні процедури.

3.34. Основними засадами судочинства є, зокрема, обов`язковість судового рішення. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку (статті 129, 129-1 Конституції України).

3.35. Колегія суддів відзначає, що для мети отримання дублікату наказу, виданого на виконання чинного рішення (а іншого не доведено), стягувач не повинен доводити фізичної втрати оригіналу наказу, а має доводити відсутність у нього виконавчого документу, який йому було видано, та, як наслідок, відсутність у нього можливості звернутися до органів виконання, оскільки його прагненням є лише виконання чинного судового рішення.

3.36. Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

3.37. За приписами пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) "кожен має право на справедливий ... розгляд його справи ... судом, ..., який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру".

3.38. Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду" (див. рішення від 19.03.1997 зі справи "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece); рішення від 20.07.2004 зі справи "Шмалько проти України").

3.39. Як вказано у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Глоба проти України" № 15729/07 від 05.07.2012, пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також Суд зазначає, що саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції. Насамкінець, Суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності.

3.40. Отже, приймаючи у справі №18/1147/11 судові рішення про відмову у видачі дубліката судового наказу з підстав спливу строку пред`явлення виконавчого документа до виконання (суд першої інстанції) та недоведеності обставин фактичної втрати виконавчого документа правоохоронними органами (висновок суду апеляційної інстанції), суди попередніх інстанцій не застосували до спірних правовідносин приписи Закону №1404-VIII, який підлягав застосуванню, та порушили норми Конституції України, Конвенції, процесуального закону (статей 18, 236, підпункту 19.4. пункту 1 Розділу XI Перехідні положення ГПК України) щодо обов`язковості судового рішення.

3.41. За таких обставин, висновок судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення заяви ПАТ "Креді агріколь банк" про видачу дубліката виконавчого документа (судового наказу) у справі №18/1147/11, визнається колегією суддів помилковим.

3.42. Колегія суддів враховує те, що розмір сплаченого позивачем судового збору в сумі 65,67 грн за подання заяви про видачу дубліката наказу, відповідає сумі, що становить 0,03 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України від 14.11.2019 №294-IX "Про Державний бюджет на 2020 рік" в розмірі 2102,00 грн (т.1, а.с.26).

4. Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги.

4.1. Згідно з частиною третьою статті 304 ГПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

4.2. Частинами першою - третьою статті 311 ГПК України передбачено, що суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

4.3. З огляду на зазначене та зважаючи на виключну компетенцію суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, щодо видачі дубліката наказу суду на примусове виконання судового рішення, прийнятого по суті спору, колегія суддів дійшла висновку про скасування постанови Східного апеляційного господарського суду від 20.04.2021 та ухвали Господарського суду Полтавської області від 08.02.2021 у справі №18/1147/11 з прийняттям за результатами розгляду заяви позивача про видачу дубліката виконавчого документа нового рішення, яким зазначену заяву слід задовольнити та доручити Господарському суду Полтавської області видати дублікат наказу Господарського суду Полтавської області від 14.07.2011 №18/1147/11 про примусове виконання рішення Господарського суду Полтавської області від 01.07.2011 у справі №18/1147/11.

Керуючись статтями 300, 301, 304, 308, 311, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Креді Агріколь Банк" задовольнити.

2 . Постанову Східного апеляційного господарського суду від 20.04.2021 та ухвалу Господарського суду Полтавської області від 08.02.2021 у справі №18/1147/11 скасувати .

3. Заяву Акціонерного товариства "Креді Агріколь Банк" про видачу дубліката наказу Господарського суду Полтавської області від 14.07.2011 №18/1147/11 задовольнити.

4. Доручити Господарському суду Полтавської області видати дублікат наказу Господарського суду Полтавської області від 14.07.2011 №18/1147/11 про примусове виконання рішення Господарського суду Полтавської області від 01.07.2011 у справі №18/1147/11.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий С. В. Бакуліна

Судді Г. О. Вронська

О. Р. Кібенко