Постанова

від 13.07.2021 по справі 423/725/13-ц

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 423/725/13-ц

Провадження № 22-ц/810/395/21

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2021 року місто Сєвєродонецьк

Луганський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого судді Стахової Н. В.,

суддів: Кострицького В. В., Лозко Ю.П.

за участю секретаря

судового засідання: Залюшного О. Г.

учасники справи:

скаржник ОСОБА_1

заявник Товариство з обмеженою відповідальністю ТАМБРО

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Луганського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Попаснянського районного суду Луганської області від 05 січня 2020 року, постановлену у складі судді Архипенко А.В., в приміщенні того ж суду

у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ТАМБРО , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про встановлення земельного сервітуту

в с т а н о в и в:

У листопаді 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю ТАМБРО (далі ТОВ ТАМБРО ) звернулося до Попаснянського районного суду Луганської області із заявою про відновлення втраченого судового провадження.

Заява мотивована тим, що в межах втраченого провадження було ухвалено рішення Попаснянського районного суду Луганської області від 07 лютого 2014 року, яким було задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю Тамбро , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про встановлення земельного сервітуту.

Встановлено постійний на оплатній основі земельний сервітут площею 0,0362 га та 0,0143 га на право в`їзду та виїзду по наявному шляху до Комплексу виробничих будівель і споруд АДРЕСА_1 , який належить ОСОБА_2 , через земельну ділянку площею 1.77 га, що належить ОСОБА_3 , згідно Плану топографо -геодезичній зйомки земельних ділянок для визначення меж земельних сервітутів, який був виготовлений КП Попаснянське районне бюро технічної інвентаризації , встановивши розмір оплати за користування земельним сервітутом у сумі 0,27 грн за один квадратний метр.

Встановлено постійний на оплатній основі земельний сервітут площею 0,0524 га та 0,0170 га на право обслуговування огорож №№1,11,12,32,34,35,37,38,39, що належать ТОВ Тамбро та ОСОБА_2 та які встановлені на межі із земельними ділянками площею 1,77 га та 0,5969 га, що належать ОСОБА_3 , згідно Плану топографо-геодезичній зйомки земельних ділянок для визначення меж земельних сервітутів, який був виготовлений КП Попаснянське районне бюро технічної інвентаризації , встановивши розмір оплати за користування земельним сервітутом у сумі 0,27 грн за один квадратний метр.

Встановлено постійний на оплатній основі земельний сервітут площею 0,0011га на право обслуговування ТОВ Тамбро та ОСОБА_2 підземного силового кабелю енергопостачання потужністю 6 кВт, прокладеного по земельній ділянці площею 0,5969 га, яка належить ОСОБА_3 , згідно Плану топографо-геодезичній зйомки земельних ділянок для визначення меж земельних сервітутів, який був виготовлений КП Попаснянське районне бюро технічної інвентаризації , встановивши розмір оплати за користування земельним сервітутом у сумі 0,27 грн. за один квадратний метр.

Ухвалою Апеляційного суду Луганської області від 24 червня 2014 року рішення Попаснянського районного суду Луганської області від 07 лютого 2014 року залишено без змін.

При цьому заявник зазначає, що в 2014 році внаслідок дій незаконних збройних формувань, захоплення адміністративних будівель, в тому числі будівлі Апеляційного суду Луганської області, зазначене судове провадження було втрачено. У зв`язку з чим у заявника не зберіглося ніяких документів по зазначеній цивільній справі, оскільки місцезнаходження позивача ТОВ ТАМБРО було розташовано за адресою: АДРЕСА_2 , яке було пограбовано також внаслідок дій незаконних збройних формувань.

З метою реалізації прав та обов`язків у даній справі, а саме для замовлення технічної документації та винесення в натурі (на місцевість) меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право сервітуту, оплати коштів по даному сервітуту, ТОВ ТАМБРО необхідно отримати рішення Попаснянського районного суду Луганської області від 07 лютого 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Луганської області від 24 червня 2014 року, у зв`язку з чим просило відновити втрачене судове провадження у цивільній справі № 423/725/13-ц в частині вказаних судових рішень.

Ухвалою Попаснянського районного суду Луганської області від 05 січня 2020 року відновлено втрачене судове провадження в цивільній справі № 423/725/13 за позовом ТОВ Тамбро та ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про встановлення земельного сервітуту в частині рішення Попаснянського районного суду Луганської області від 07 лютого 2013 року, ухвали Попаснянського районного суду Луганської області від 14 листопада 2019 року та ухвали Апеляційного суду Луганської області від 24 червня 2014 року.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , який не приймав участі у справі, але вважає, що вказаною ухвалою порушуються його права та інтереси, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити по справі нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні заяви про відновлення втраченого судового провадження.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що скаржник не є учасником справи, але 26 грудня 2019 року набув право власності на земельну ділянку, щодо якої рішенням Попаснянського районного суду Луганської області від 07 лютого 2013 року встановлений постійний земельний сервітут. При відновленні втраченого судового провадження судом першої інстанції, окрім рішення Попаснянського районного суду Луганської області від 07 лютого 2013 року та ухвали Апеляційного суду Луганської області від 24 червня 2014 року, роздрукованих з автоматизованої системи документообігу Попаснянського районного суду Луганської області, ніякі інші відомості або документи в межах даної заяви не перевірялися. Поза увагою суду залишено те, що рішення Попаснянського районного суду Луганської області від 07 лютого 2013 року внесено до Єдиного державного реєстру судових рішень 09 липня 2015 року, тобто після втрати матеріалів судового провадження в 2014 році. В порушення норм процесуального права, судом першої інстанції не відновлено довідку Мирнодолинської селищної ради Попаснянського району про визначення вартості 1 кв.м. земель промисловості згідно з розрахунком орендної плати та план топографо-геодезичної зйомки земельних ділянок для визначення меж земельних сервітутів, які підлягають обов`язковому відновленню, оскільки мають суттєве значення для справи. Крім того датою набуття законної сили рішення Попаснянського районного суду Луганської області від 07 лютого 2013 року є 24 червня 2014 року, яку суд першої інстанції не вправі був змінювати на 05 січня 2020 року при відновленні втраченого судового провадження.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ ТАМБРО посилається на те, що на виконання рішення Попаснянського районного суду Луганської області від 07 лютого 2014 року на замовлення ТОВ ТАМБРО КП Лисичанський міський землевпорядний центр було розроблено технічну документацію з землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право суборенди, сервітуту земельної ділянки, та відповідні відомості були внесені до ДЗК. Відповідно до договору дарування від 26 грудня 2019 року ОСОБА_1 є власником земельної ділянки № 4423857500:11:003:0005. 14 вересня 2019 року ОСОБА_3 на адресу ТОВ Династія СД , яке з 2012 року є орендарем нерухомого майна ТОВ ТАМБРО , було направлено листа з пропозицією встановити платний земельний сервітут з ціною 15000 грн щомісячно або 180000 грн на рік, не зважаючи на те, що рішенням суду у справі № 423/725/13-ц було встановлено плату в розмірі 0,27 грн/кв.м на рік, загалом -277,87 грн/рік. З наданих відповідачем копій документів було встановлено, що власником земельної ділянки № 4423857500:11:003:0005 на час направлення листа є ТОВ Пласт-Плюс , яке 17.06.2014 було ліквідовано. Станом на 09.08.2019 за ТОВ Пласт-Плюс було зареєстровано право оренди даної земельної ділянки. ОСОБА_3 не було надано доказів на підтвердження того факту, що він є представником даного підприємства. Підставою для звернення із заявою про відновлення втраченого судового провадження стало унеможливлення проїзду на територію ТОВ Династія СД , оскільки відповідач з використанням будівельної техніки викопав уздовж належної йому земельної ділянки, на землях державної власності, траншею. Крім того скаржник є сином відповідача і у всіх процесуальних документах представником позивача вказувався телефонний номер скаржника НОМЕР_1 , що свідчить про обізнаність скаржника про встановлення земельного сервітуту на земельній ділянці, кадастровий № 4423857500:11:003:0005. Ухвалою Попаснянського районного суду Луганської області від 19 листопада 2019 року було забезпечено позов ОСОБА_3 шляхом заборони здійснювати прохід та проїзд автотранспорту на території земельної ділянки загальною площею 1,7700 га, кадастровий № 4423857500:11:003:0005 та чинити будь -які перешкоди власнику в його праві володіння та користування земельною ділянкою. Однак постановою Луганського апеляційного суду від 21 грудня 2019 року вищезазначена ухвала була скасована. Рішенням Попаснянського районного суду Луганської області від 22 квітня 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю Династія СД , Товариства з обмеженою відповідальністю ЄВРОДІМ , та Товариства з обмеженою відповідальністю СХІДГАЗТРЕЙД про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та стягнення шкоди було відмовлено. Також на момент укладення договору дарування земельної ділянки від 26 грудня 2019 року, рішенням Попаснянського районного суду Луганської області було задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю ТАМБРО та ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про встановлення земельного сервітуту, яке ухвалою Апеляційного суду Луганської області від 24 червня 2014 року було залишено без змін. Таким чином, позивач вважає, що скаржник вводить в оману суд з приводу його необізнаності щодо обставин справи № 423/725/13-ц до березня 2021 року, наявних обмежень в праві користування земельною ділянкою, кадастровий № 4423857500:11:003:0005, що є зловживанням процесуальними правами. Окрім того відповідно до ст. 271 ЦК України дарувальник повинен був повідомити обдарованого про наявність судових рішень. Тому дії скаржника та відповідача щодо укладення договору дарування та подання апеляційної скарги більш ніж через рік після постановлення ухвали є зловживанням процесуальними правами. Позивач звернувся до суду про відновлення судового провадження лише в частині рішення Попаснянського районного суду Луганської області від 07 лютого 2014 року та ухвали Апеляційного суду Луганської області від 24 червня 2014 року, тому відсутня необхідність відновлювати довідку Мирнодолинської селищної ради Попаснянського району, оскільки відомості вказані у цій довідці були лише вихідними даними для розрахунку плати за земельний сервітут. Безпідставними є твердження скаржника про те, що суд першої інстанції не мав можливості ознайомитися з планом топографо - геодезичної зйомки земельних ділянок для визначення меж земельних сервітутів, оскільки останній був доданий до заяви про відновлення втраченого судового провадження.

В судовому засіданні представники скаржника ОСОБА_1 - адвокати Романюк І.М., Яковлєв А.В. підтримали апеляційну скаргу, просили її задовольнити, надали пояснення аналогічні викладеним в апеляційній скарзі.

Представник позивачів ТОВ ТАМБРО , ОСОБА_2 - адвокат Сутковий А.М. в судовому засіданні апеляційну скаргу не визнав, просив залишити її без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши суддю - доповідача, доводи представників скаржника, представника заявника, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія приходить до наступного.

Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відновлюючи втрачене судове провадження в частині рішення Попаснянського районного суду Луганської області від 07 лютого 2013 року, ухвали Попаснянського районного суду від 14 листопада 2019 року та ухвали Апеляційного суду Луганської області від 24 червня 2014 року, суд першої інстанції виходив з вимог ст. 488 , 489, 494 ЦПК України .

Проте до таких висновків суд першої інстанції дійшов з порушенням норм процесуального права.

Однією з гарантій забезпечення права на судовий захист у цивільному судочинстві є існування на законодавчому рівні інституту цивільного процесуального права відновлення втраченого судового провадження.

Питання про відновлення втраченого судового провадження у цивільних справах регламентується Розділом Х ЦПК України .

Так, згідно зі ст. 488 ЦПК України відновлення втраченого повністю або частково судового провадження в цивільній справі, закінченій ухваленням рішення або у якій провадження закрито, проводиться у порядку, встановленому цим Кодексом.

Статтею 489 ЦПК України визначено, що втрачене судове провадження у цивільній справі може бути відновлене за заявою учасника справи або за ініціативою суду.

За змістом статті 493 ЦПК України при розгляді заяви про відновлення втраченого судового провадження суд бере до уваги частину справи, яка зберіглася (окремі томи, жетони, матеріали з архіву суду тощо); документи, надіслані (видані) судом учасникам судового процесу та іншим особам до втрати справи, копії таких документів; матеріали виконавчого провадження, якщо воно здійснювалося за результатами розгляду справи; будь-які інші документи і матеріали, подані учасниками судового процесу, за умови, що такі документи і матеріали є достатніми для відновлення справи; відомості з Єдиного державного реєстру судових рішень; дані, що містяться в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі; будь-які інші відомості, документи тощо, отримані у законний спосіб з інших офіційних джерел.

У свою чергу частинами 1-3 статті 494 ЦПК України визначено, що на підставі зібраних і перевірених матеріалів суд постановляє ухвалу про відновлення втраченого судового провадження повністю або в частині, яку, на його думку, необхідно відновити. В ухвалі суду про відновлення втраченого судового провадження зазначається, на підставі яких конкретно даних, поданих до суду і досліджених у судовому засіданні, суд вважає установленим зміст відновленого судового рішення, наводяться висновки суду про доведеність того, які докази досліджувалися судом і які процесуальні дії вчинялися з втраченого провадження.

У разі недостатності зібраних матеріалів для точного відновлення втраченого судового провадження суд відмовляє у відновленні втраченого судового провадження і роз`яснює учасникам справи право на повторне звернення з такою самою заявою за наявності необхідних документів.

Відповідно до вимог, які ставляться до заяви про відновлення втраченого судового провадження, зазначення у ній мети відновлення є обов`язковим (п.5 ч.2 ст. 491 ЦПК України).

У зв`язку з цим слід враховувати, що обсяг документів втраченого судового провадження, які підлягають відновленню, залежить від мети такого відновлення.

Відновлюючи втрачене судове провадження в частині судових рішень, суд першої інстанції не з`ясував мету такого відновлення та не звернув уваги на те, що видача копій судових рішень передбачена Інструкцією з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, затвердженою Наказом Державної судової адміністрації України від 20 серпня 2019 року № 814.

Незалежно від заявленої мети відновлення втраченого судового провадження, резолютивна частина рішення про відновлення такого провадження обов`язково має містити повний текст відновленого судового рішення, яким було закінчено провадження у справі. Це зумовлено тим, що наведений судом текст відновленого рішення у справі фактично замінює його втрачений оригінал. Винятком можуть бути лише випадки неможливості відновлення судом повного тексту судового рішення, а відновлення та викладення судом його резолютивної частини є достатнім для реалізації особою захисту свого порушеного, оспореного чи невизнаного права або охоронюваного законом інтересу (наприклад, отримання дубліката виконавчого документа, скасування заходів забезпечення позову тощо). Резолютивна частина оскаржуваної ухвали не містить повного тексту відновлених судових рішень, якими було закінчено провадження у справі.

Окрім того, вказуючи в ухвалі дату набрання рішенням Попаснянського районного суду Луганської області від 07 лютого 2013 року законної сили, суд першої інстанції не врахував, що відповідно до статті ст. 223 ЦПК України (в редакції, яка діяла на момент ухвалення рішення), рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Отже, судом першої інстанції у достатній мірі вимоги закону не були враховані при вирішенні питання про відновлення втраченого судового провадження.Згідно зі ст.379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Проаналізувавши зазначені обставини по справі у їх сукупності, апеляційний суд в силу частини третьої статті 367 ЦПК України виходить за межі вимог апеляційної скарги та вважає, що ухвалу суду першої інстанції слід скасувати, та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, для встановлення всіх обставин та виконання дій по відновленню втраченого судового провадження чи відмову у відновленні втраченого судового провадження.

Керуючись ст. ст. 374, 379, 381, 382,384, 389 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Попаснянського районного суду Луганської області від 05 січня 2020 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова Луганського апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту.

Дата складення повного тексту постанови - 16 липня 2021 року.

Головуючий:

Судді: