Постанова

від 06.07.2021 по справі 903/802/18

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2021 року Справа № 903/802/18

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Маціщук А.В., суддя Олексюк Г.Є. , суддя Петухов М.Г.

секретар судового засідання Шилан О.С.

за участю представників сторін:

позивача - адв. Хорошилов І.І.

відповідача - адв. Котик С.Ю.

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово - інвестиційний банк"

на протокольну ухвалу Господарського суду Волинської області від 30.03.2021 р. в частині відмови у закритті провадження у справі, постановлену суддею Гарбаром І.О. у м. Луцьку, повний текст складено 30.03.2021 р.

на рішення Господарського суду Волинської області від 13.04.2021 р. ухвалене суддею Гарбаром І.О. у м. Луцьку, повний текст складено 15.04.2021 р.

на ухвалу Господарського суду Волинської області від 13.04.2021 р.

постановлену суддею Гарбаром І.О. у м. Луцьку, повний текст складено 15.04.2021 р.

у справі №903/802/18

за позовом Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»

до Приватного акціонерного товариства «Ковельське АТП-0202»

про стягнення 158 441,09 грн.

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Господарського суду Волинської області від 13 квітня 2021 року у справі № 903/802/18 відмовлено у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» до Приватного акціонерного товариства «Ковельське АТП-0202» про стягнення 158441,09 грн.

Ухвалою Господарського суду Волинської області від 13 квітня 2021 року у справі цій справі частково задоволено заяву про повернення Публічному акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» з Державного бюджету України судового збору, постановлено повернути із Державного бюджету України Публічному акціонерному товариству «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» судовий збір у сумі 25397,26 грн., в решті повернення судового збору відмовлено.

Не погоджуючись із судовими рішеннями, позивач Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово - інвестиційний банк" звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, у якій просить скасувати протокольну ухвалу від 30.03.2021 р. в частині відмови у закритті провадження на підставі ст. 185, п.1, 2 ст.231 ГПК України, яка не підлягає оскарженню окремо від рішення, скасувати ухвалу від 13.04.2021 р. в частині відмови у поверненні судових зборів, скасувати рішення від 13.04.2021 р. повністю, прийняти нове рішення у справі, яким закрити провадження у справі на підставі п.1,2 ч.1.ст.231 ГПК України та повернути судовий збір на користь позивача у справі.

Скаржник зазначає, що 01.03.2021 р. подав суду першої інстанції заяву про зменшення позовних вимог, відповідно до якої майнові вимоги у позові зменшив з 3859888,85 грн. до 158441,09 грн. - на суму 3701447,76 грн. При цьому сума 158441,09 грн. є процентами за неправомірне використання кредиту за період з 31.08.2010 р. по 30.04.2011 р. включно, і жодних заяв про відмову від позову в цілому чи в частині позовних вимог позивач не подавав.

Продовжує, що в заяві просив також про закриття провадження у справі та повернення судового збору через відступлення права вимоги за кредитним договором та переходу прав вимоги в порядку спадкування до фізичної особи, захист прав якої у господарському судочинстві не є можливим.

Зазначає, що суд першої інстанції на законних підставах прийняв заяву про зменшення позовних вимог та ухвалив подальший розгляд справи здійснювати з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог, а саме - щодо стягнення 158441,09 грн. процентів за неправомірне використання кредиту за період з 31.08.2010 р. по 30.04.2011 р. включно. Поряд з цим, суд першої інстанції у протокольній ухвалі дійшов помилкового висновку щодо подання позивачем заяви про відмову від позову в частині майнових вимог та помилково ухвалив рішення про прийняття відмови від позову в частині позовних вимог та закриття провадження на підставі п.4 ч.1 ст.231 ГПК України (відмови від позову) на суму 2007664,65 грн.

Вказує, що протокольна ухвала щодо прийняття відмови від позову в частині позовних вимог та закриття провадження на підставі п.4 ч.1 ст.231 ГПК України в частині позовних вимог на які відбулось зменшення позовних вимог порушує права позивача, оскільки вона відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України Про судовий збір позбавляє позивача законного права на повернення судового збору у повному розмірі на величину переплаченої суми із врахуванням зменшення позовних вимог на підставі п.1 ч.1 та ч. 2 ст. 7 Закону України Про судовий збір та передбачає повернення лише 50% від такої суми сплаченого судового збору за ч. 4 ст. 7 Закону України Про судовий збір , проте суд першої інстанції незаконними рішеннями відмовив у поверненні судових витрат.

Із врахуванням прийняття заяви про зменшення позовних вимог та подальшого розгляду справи лише щодо вимоги стягнення 158441,09 грн. процентів за неправомірне використання кредиту за період з 31.08.2010 р. по 30.04.2011 р., позовні вимоги на суму зменшення майнових вимог на 3701447,76 грн. вже не підлягають судовому розгляду, а тому судовий збір в розмірі 55521,72 грн., сплачений за судовий розгляд вимог на 3701447,76 грн. є сумою переплати судового збору, яка підлягає поверненню позивачу на підставі п.1 ч.1 та ч.2 ст. 7 Закону України Про судовий збір у повному обсязі.

Зазначає також, що незаконні судові рішення впливають на права фізичних осіб у разі звернення до суду в порядку цивільного судочинства. Протокольна ухвала в оскаржуваній частині може також мати завершальне значення щодо можливості подальшого судового розгляду позовних вимог на суму зменшених позовних вимог для спадкоємців ОСОБА_1 - кредитора, якому були відступлені права вимоги за кредитним договором в т.ч. у випадку звернення їх до суду в порядку ЦПК України, оскільки відмова від позову (п.1 ч.2 ст. 46 ГПК України) передбачає закриття провадження та неможливість повторного звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. Звертає увагу, що зменшення позовних вимог є правом позивача (п.2 ч.2 ст. 46 ГПК України), реалізація якого не позбавляє його в межах строків позовної давності звернутись до суду повторно за захистом майнових вимог, на які було зменшено позовні вимоги. Тому відсутні законні підстави для ототожнення права на зменшення позовних вимог із правом на відмову від відповідних позовних вимог, оскільки це різні процесуальні права та їх реалізація передбачає різний процесуальний порядок та наслідки. Одночасне зменшення позовних вимог та відмова від них неможливі, ці права можуть бути використані щодо одних і тих самих вимог лише альтернативно.

Таким чином, враховуючи, що позивач розпорядився своїм процесуальним правом, тому оцінка судом першої інстанції його/позивача заяви як відмову від позовних вимог в частині стягнення не мають законних підстав і закриття провадження щодо вимог на суму 2007664,65 грн. на підставі п.4 ч.1 ст.231 ГПК України є незаконним.

Доводить, що із врахуванням відступлення прав вимоги та переходом прав вимог по кредитному договору на користь фізичних осіб в порядку спадкування спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства, тож провадження у справі підлягало закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України, і це є додатковою підставою для повного повернення судових зборів, які сплачено позивачем, тому відмова у закритті провадження п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України також є незаконною, оскільки перешкоджає у реалізації прав на повернення судових зборів у порядку, який визначено законом. Суд першої інстанції в рішенні суду від 13.04.2021 підтвердив фактичні обставини про те, що банк просив відповідно до ст. 185, п.1, 2 ч.1 ст. 231 ГПК України закрити провадження, оскільки в подальшому спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства, і між позивачем ПАТ Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк та відповідачем у справі нині відсутній предмет спору.

Стверджує, що ухвала та рішення суду від 13.04.2021 є незаконними в частині вирішення долі судових витрат у справі на апеляційне та касаційне оскарження, оскільки касаційним судом в постанові від 10.11.2020 р. підтвердив, що суд першої, апеляційної інстанції ухвалили судові рішення в порушення норм закону, а тому реалізація права на апеляційне та касаційне оскарження передбачили судові витрати саме через незаконність рішень суду першої та апеляційної інстанції та новий розподіл судових витрат повинен був здійснити суд першої інстанції із врахуванням витрат в т.ч. на апеляційне та касаційне оскарження. Вважає, що невирішення долі таких витрат у законний спосіб є порушенням майнових прав, а оскільки провадження у справі підлягало закриттю, то при новому розподілі судових витрат судові збори підлягали поверненню.

Просить враховувати вищенаведене, скасувати ухвалу від 30.03.2021 р. в частині відмови у закритті провадження на підставі ст. 185, п.1, 2 ст.231 ГПК України, скасувати ухвалу від 13.04.2021 р. в частині відмови у поверненні судових зборів, скасувати рішення від 13.04.2021 р. повністю, прийняти нові рішення у справі, яким закрити провадження у справі на підставі п.1,2 ч.1 ст.231 ГПК України та вирішити долю судових витрат у справі, повернути судові збори на користь позивача у справі.

Приватне акціонерне товариство «Ковельське АТП-0202» відзиву на апеляційну скаргу суду не подало.

В судовому засіданні представник Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово - інвестиційний банк" підтримав доводи апеляційної скарги.

Представник Приватне акціонерне товариство «Ковельське АТП-0202» в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечив та пояснив, що 23.08.2019 р. ПАТ Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк та ТОВ Фактор стандарт був укладений договір про відступлення права вимоги у повному обсязі за кредитним договором про відкриття кредитної лінії. Звернув увагу суду, що відступлення права вимоги здійснено в повному обсязі, і на підтвердження укладення вищевказаних договорів відступлення права вимоги 10.09.2019 р. позивачем на адресу відповідача надіслано повідомлення за вихідним № 09-3-1/980. Підсумував, що оскільки у позивача відсутні права вимоги за кредитним договором про відкриття кредитної лінії № 73 від 13.11.2007 р. у задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю.

Крім того, представник відповідача підтвердив, що Товариством з обмеженою відповідальністю Фактор стандарт в подальшому право вимоги було відступлено на користь фізичної особи-підприємця Шпилюка В.М.

Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши в судовому засіданні пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення та ухвали від 13.04.2021 р. норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Північно - західного апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.

Колегією суддів на підставі матеріалів справи встановлено наступне.

Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" звернулося до Господарського суду Волинської області з позовом про стягнення з Відкритого акціонерного товариства "Ковельське АТП-0202" 1851591,77 грн. заборгованості по сплаті процентів за користування кредитними коштами згідно з договором про відкриття кредитної лінії №73 від 13.11.2007 р. та договорами про внесення змін до нього за період з 31.08.2010 р. по 20.05.2018 р. включно, 62496,00 грн. плати за управління кредитом за період з 01.09.2010 р. по 20.05.2018 р. включно, 813176,91 грн. суми здорожчання простроченого кредиту із урахуванням індексу інфляції за період з 12.08.2010 р. по 30.04.2018 р. включно, 1095168,24 грн. суми здорожчання прострочених процентів із урахуванням індексу інфляції за період з 01.08.2010 р. по 30.04.2018 р. включно, 36823,50 грн. суми здорожчання прострочення плати за управління кредитом із урахуванням індексу інфляції за період з 01.08.2010 р. по 30.04.2018 р. включно, а всього - 3859256,42 грн. /а.с. 3-83 у т.1/.

Підставою позову Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" зазначало, що неналежне виконання відповідачем Відкритим акціонерним товариством "Ковельське АТП 0202" зобов`язань за договором про відкриття кредитної лінії № 73.13.11.2007 р., укладени Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (закрите акціонерне товариство) та ПрАТ "Ковельське АТП 0202".

Згідно з п.п.2.1-2.2 кредитного договору сторони погодили, що банк надає позичальнику кредит шляхом відкриття відновлювальної кредитної лінії в сумі, яка не може перевищувати 250 000 грн (ліміт кредитної лінії), на умовах, передбачених цим договором. Дата остаточного повернення всіх отриманих в межах кредитної лінії сум кредиту - 12 листопада 2009 року.

Відсотки за користування кредитом нараховуються банком на суму фактичного щоденного залишку заборгованості за отриманими коштами та сплачуються позичальником, виходячи із встановленої банком відсоткової ставки у розмірі 17 (сімнадцять) відсотків річних.

Нарахування банком відсотків здійснюється з дати першої оплати розрахункових документів позичальника з позичкового рахунку по дату повного і остаточного повернення всіх отриманих в межах кредитної лінії коштів. При розрахунку процентів використовується, метод "факт/факт", виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році.

Відсотки за користування кредитом нараховуються банком щомісячно за період з останнього робочого дня попереднього місяця по передостанній робочий день поточного місяця та сплачуються в останній робочий день поточного місяця з поточного рахунку позичальника відкритого в філії "Відділення Промінвестбанку в м. Ковель" № 2600930110610, код банку 303194 (або з будь-яких інших поточних рахунків позичальника) на рахунок № НОМЕР_1 відкритий банком в філії.

Плата за управління кредитом нараховуються банком щомісячно в розмірі 0,084% від ліміту кредитної лінії та сплачуються позичальником не пізніше останнього робочого дня поточного місяця з поточного рахунку позичальника.

Пунктом 3.3 договору передбачено, що плата за управління кредитом нараховується банком щомісячно у розмірі 0.084 % ліміту кредитної лінії та сплачуються позичальником не пізніше останнього робочого дня поточного місяця.

Пунктом 4.2.1 кредитного договору погоджено, що позичальник зобов`язується, зокрема, надавати у банк платіжні документи для отримання кредиту та використати кредит за цільовим призначенням і у встановлений згідно п.2.2 цього договору строк остаточно повернути всі отримані в межах кредитної лінії суми кредиту шляхом перерахування коштів на погашення заборгованості з поточних рахунків, вказаних у п.3.2 цього договору (та/або з будь-яких інших поточних рахунків позичальника, відкритих у будь-яких установах банків) та/або у будь-який інший незаборонений чинним законодавством спосіб на позичковий рахунок, вказаний у п.3.1 цього договору. У випадку прострочення повернення кредиту позичальник зобов`язаний перераховувати кошти, що призначені ним на погашення кредиту, на рахунок простроченої заборгованості за кредитом, номер якого повідомляється банком позичальнику негайно після його відкриття. Сторони встановлюють, що у випадку, якщо після прострочення повернення кредиту позичальник здійснить перерахування коштів на позичковий рахунок, вказаний у п.3.1 цього договору, банк набуває право самостійно зарахувати ці кошти на рахунок простроченої заборгованості за кредитом позичальника.

Відповідно до п.4.2.2 кредитного договору позичальник зобов`язується своєчасно сплачувати плату за кредит, відсотки за неправомірне користування кредитом на умовах і в порядку, передбачених цим договором, а також суми передбаченої цим договором неустойки. У випадку несвоєчасної сплати плати за кредит (у тому числі і відсотків за неправомірне користування кредитом) позичальник зобов`язаний перераховувати кошти, що призначені ним для погашення плати за кредит, на рахунок простроченої заборгованості, номер якого повідомляється банком позичальнику негайно після його відкриття. Сторони встановлюють, що у випадку, якщо після прострочення сплати плати за кредит позичальник здійснить перерахування коштів на рахунок, відкритий банком і вказаний у п.3.2 або п.3.3 цього договору, банк набуває право самостійно зарахувати ці кошти на рахунок простроченої заборгованості позичальника.

Банк має право, зокрема, вимагати від позичальника (незалежно від настання строку остаточного повернення всіх одержаних з межах кредитної лінії сум кредиту) сплати у повному обсязі заборгованості за кредитом та/або плати за кредит, та/або відсотків за неправомірне користування кредитом, та/або суму неустойки, передбачених цим договором, у визначених договором випадках, зокрема, коли позичальник не виконав у строк свої обов`язки по поверненню кредиту та/або сплаті відсотків за надання кредиту, та/або сплаті плати за кредит, та/або інші обов`язки по сплаті грошових коштів, передбачених цим договором; позичальником не виконуються обов`язки, прийняті ним на себе відповідно до укладених (- ого, - ої) угод (договорів) (-и, -у) забезпечення щодо наявності та належного збереження майна (майнових прав), яке (-і) надане (-і) в забезпечення виконання позичальником обов`язків за цим договором тощо (п. 4.3.4).

Пунктом 6.1 кредитного договору погоджено, що цей договір набирає чинності з дати його підписання повноважними представниками сторін і діє до повного повернення позичальником отриманих сум кредитних коштів, сплати у повному обсязі відсотків за користування ним та повного виконання позичальником інших грошових зобов`язань, прийнятих ним на себе згідно умов цього договору (п.6.5 кредитного договору).

Всі зміни та доповнення до цього договору вносяться за згодою сторін у письмовій формі та є невід`ємними частинами цього договору (п.6.6 кредитного договору).

Відповідно до п.6.8 кредитного договору всі спори між сторонами при недосягненні згоди шляхом переговорів передаються на вирішення до господарського суду. При цьому, строк, у межах якого Банк може звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності) встановлюється тривалістю у 10 років.

Даний договір підписано та скріплено відтисками печаток сторін.

Додатковими договорами до кредитного договору про внесення змін № 74 від 14.11.2007 р., № 76 від 15.11.2007 р., № 83 від 29.09.2008 р., № 57 від 11.11.2009 р. сторонами вносилися зміни до кредитного договору щодо ліміту кредитної лінії, графіку зменшення суми кредиту, ставки відсотків за неправомірне користування кредитом.

Крім того, відповідно до п.п.2-3 договору про внесення змін № 57 від 11.11.2009 р. сторони погодили п.п.2.2 п.2 кредитного договору про відкриття кредитної лінії викласти в такій редакції: "Дата остаточного повернення всіх отриманих в межах кредитної лінії сум кредиту - 09.11.2010 р.", а також погодили викласти перший абзац п.п.3.2 п.3 кредитного договору в наступній редакції: "Відсотки за користування кредитом нараховуються банком на суму фактичного щоденного залишку заборгованості за отриманими коштами та сплачуються позичальником, виходячи із встановленої банком відсоткової ставки у розмірі 27 % річних".

Банк свої зобов`язання за кредитним договором про відкриття кредитної лінії № 73 від 13.11.2007 (з договорами про внесення змін до нього) виконав у повному об`ємі та надав відповідачу кредитні кошти в розмірі 800000 грн. на умовах та в строки, визначені кредитним договором, що підтверджується матеріалами справи і не заперечується відповідачем.

Оскільки за час дії кредитного договору позичальником були допущені порушення в частині зобов`язань по сплаті кредиту, процентів за користування кредитними коштами та плати за управління кредитом, ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" звернувся до Господарського суду Волинської області про стягнення заборгованості за кредитним договором про відкриття кредитної лінії № 73 від 13.11.2007 р.

Відповідно до рішення Господарського суду Волинської області від 12.02.2019 р., залишеного без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.05.2019 р., позов задоволено частково /а.с. 171-179 у т. 1, а.с.250-258 у т.1/.

Відповідно до постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.11.2020 р. касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» задоволено частково. Рішення Господарського суду Волинської області від 12.02.2019 р. та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.05.2019 р. у справі № 903/802/18 скасовано. Справу № 903/802/18 направлено на новий розгляд до Господарського суду Волинської області /а.с.61-84 у т.2/.

Під час нового розгляду справи у суді першої інстанції на стадії підготовчого провадження від позивача Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» на адресу суду надійшла заява про зменшення позовних вимог, закриття провадження у справі та повернення судового збору /а.с.131-133 у т.2/, в якій позивач відповідно до п. 2 ч.2 ст. 46 ГПК України повідомив про реалізацію права на зменшення розміру позовних вимог, а саме - заявлені в позові суми позовних вимог про стягнення кредитної заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії з договорами про внесення змін до нього 1851591,77 грн. процентів за неправомірне використання кредиту за період з 31.08.2010 р. по 20.05.2018 р. включно, 62496,00 грн. плати за управління кредитом за період з 01.09.2010 р. по 20.05.2018 р. включно, 813176,91 грн. суми простроченого кредиту з урахуванням індексу інфляції за період з 12.08.2010 р. по 30.04.2018 р. включно, 1095168,24 грн. суми прострочених процентів з урахуванням індексу інфляції за період з 01.08.2010 р. по 30.04.2018 р. включно, 36 823,50 грн. суми простроченої плати за управління кредитом із урахуванням індексу інфляції за період з 01.08.2010 р. по 30.04.2018 р. включно, а всього 3859256,42 грн. зменшив до 158441,09 грн. - процентів за неправомірне використання кредиту за період з 31.08.2010 р. по 30.04.2011 р. включно.

Одночасно за змістом заяви банк просив відповідно до ст. 185, п.1, 2 ч.1 ст. 231 ГПК України закрити провадження у справі з тоі підстави, що в подальшому спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства, оскільки між позивачем Публічним акціонерним товариством «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та відповідачем у справі нині відсутній предмет спору у зв`язку із тим, що позивач відступив право вимоги по договору про відкриття кредитної лінії №73 від 13.11.2007 р. з договорами про внесення змін до нього на користь ТОВ «Фактор Стандарт» на підставі договору відступлення прав вимог № 39/491 від 23.08.2019 р. та договору відступлення права за іпотечним договором від 13.11.2007 р. за реєстровим № 1512 із додатковими угодами до нього.

Пояснює, що в подальшому із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно стало відомо, що ТОВ «Фактор Стандарт» також передав права вимоги по договору про відкриття кредитної лінії №73 від 13.11.2007 р. з договорами про внесення змін до нього на користь фізичної особи ОСОБА_1 , який набув прав також і за договором іпотеки із додатковими угодами від 19.11.2007 р. за № 1554 та від 11.11.2009 р. за № 2418. Зазначає, що оскільки права вимоги за договором про відкриття кредитної лінії № 73 від 13.11.2007 р. набуто фізичною особою, то в подальшому такий спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства, процесуальне правонаступництво прав позивача у справі на стадії судового розгляду не є можливим відповідно до п.1 ч.1 ст.20 ГПК України.

Зазначає також, що за даними ЄДРПОУ підтверджено припинення підприємця Шпилюк Володимира Макаровича 25.01.2021 р. у зв`язку зі смертю.

Доводить таким чином, що у зв`язку із наведеним відповідно до ст.7 Закону України «Про судовий збір» наявні підстави для повернення сплачених Публічним акціонерним товариством «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» сум судового збору на підставі платіжних документів, оригінали яких залучені до справи: платіжного доручення № 156631 від 31.05.2018 р. на суму 57888,85 грн. (додано до позову), платіжного доручення № 4107017002 від 25.02.2019 на суму 78393,21 грн. (додано до апеляційної скарги банку), платіжного доручення № 4113885002 від 29.07.2019 р. на суму 104524,27 грн. (сплачено за касаційне оскарження).

Відповідно до протокольної ухвали Господарського суду Волинської області від 30.03.2021 р. /а.с.240-241 у т.2/ прийнято заяву представника позивача про зменшення позовних вимог та ухвалено подальший розгляд справи здійснювати із врахуванням зменшеної суми позову, а саме 158441,09 грн. суми процентів за неправомірне використання кредиту за період з 31.08.2010 по 30.04.2011 включно. Судом враховано, що позивач в судовому засіданні наполягав на вирішенні по суті спору щодо стягнення 158441,09 грн. процентів. Судом першої інстанції відповідно до протокольної ухвали Господарського суду Волинської області від 30.03.2021 р. /а.с.240-241 у т.2/ прийнято відмову позивача від позову в частині позовних вимог та закрито провадження у справі на підставі п.4 ч.1ст. 231 ГПК України щодо вимог на суму 2007664,65 грн. Відмовлено у закритті провадження на підставі ст. 185, п.1 ст.231 ГПК України, оскільки у судовому засіданні представник позивача підтримує позов. Закрито підготовче провадження у справі та призначено розгляд справи по суті.

Розглянувши спір по суті Господарський суд Волинської області рішенням від 13 квітня 2021 року у справі № 903/802/18 в задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» до Приватного акціонерного товариства «Ковельське АТП-0202» про стягнення 158441,09 грн. відмовив.

Ухвалою Господарського суду Волинської області від 13.04.2021 р. у справі № 903/802/18 заяву Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» про повернення судових зборів задоволено частково, постановлено повернути із Державного бюджету України Публічному акціонерному товариству «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» судовий збір у розмірі 25397,26 грн. та відмовлено в задоволенні заяви про повернення решти судових зборів.

Позивач Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово - інвестиційний банк" звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати протокольну ухвалу від 30.03.2021 р. в частині прийняття відмови від позову щодо частини позовних вимог та закриття провадження на підставі п.4 ч.1 ст.231 ГПК України. Також просить скасувати протокольну ухвалу від 30.03.2021 р. в частині відмови у закритті провадження на підставі ст.185, п.1 ст.231 ГПК України і постановити нове рішення про закриття провадження на підставі ст.185, п.1 ст.231 ГПК України.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 05.05.2021 р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово - інвестиційний банк" на протокольну ухвалу Господарського суду Волинської області від 30.03.2021 р. у справі № 903/802/18 в частині прийняття відмови від позову в частині позовних вимог та закриття провадження. Відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово - інвестиційний банк" на протокольну ухвалу Господарського суду Волинської області від 30.03.2021 р. у справі № 903/802/18 в частині відмовити у закритті провадження у справі, оскільки така ухвала не підлягає оскарженню окремо від рішення.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 01 червня 2021 року скасовано ухвалу Господарського суду Волинської області від 30.03.2021р. в частині прийняття відмови від позовних вимог в частині та закриття провадження в частині позовних вимог про стягнення 62496,00 грн. плати за управління кредитом за період з 01.09.2010 р. по 20.05.2018 р. включно, 813176,91 грн. суми простроченого кредиту з урахуванням індексу інфляції за період з 12.08.2010 р. по 30.04.2018 р. включно, 1095168,24 грн. суми прострочених процентів із урахуванням індексу інфляції за період з 01.08.2010 р. по 30.04.2018 р. включно, 36823,50 грн. суми прострочення плати за управління кредитом виходячи із індексу інфляції за період з 01.08.2010 р. по 30.04.2018 р. включно на підставі п.4 ч.1 ст.231 ГПК України.

Апеляційним судом зазначено, що судом першої інстанції порушено принцип диспозитивності, оскільки суд безпідставно, без відповідної заяви позивача визначився про відмову позивачем від позову. При цьому зі змісту протокольної ухвали та ухвали про призначення розгляду справи по суті від 30.03.2021 р. не вбачається, що судом роз`яснені позивачеві наслідки відмови позивача від позову і закриття у зв`язку з цим провадження у справі.

Постанова Північно-західного апеляційного господарського суду від 01 червня 2021 року набрала законної сили, сторонами не оскаржувалась.

05.05.2021 р. до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою звернулося Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово - інвестиційний банк", у якій просить скасувати ухвалу від 30.03.2021 р. в частині відмови у закритті провадження на підставі ст. 185, п.1, 2 ст.231 ГПК України, скасувати ухвалу від 13.04.2021 р. в частині відмови повернення судових зборів, скасувати рішення від 13.04.2021 р. повністю, прийняти нове рішення у справі, яким закрити провадження у справі на підставі п.1,2 ч.1 ст.231 ГПК України та вирішити долю судових витрат у справі, повернути судові збори на користь позивача у справі.

Суд апеляційної інстанції вважає, що рішення Господарського суду Волинської області від 13.04.2021 р. у справі №903/802/18 слід залишити без змін в частині відмови у задоволенні позову про стягнення 158441,09 грн., змінивши при цьому мотивувальну частину рішення та закрити провадження у справі в частині 2007664,65 грн. на підставі п.2 ч.1 ст.231 ГПК України у зв`язку з відсутністю предмета спору.

Висновки колегії суддів мотивовані таким.

Як зазначено вище, Постановою Верховного Суду у складі суддів Касаційного Господарського суду від 10.11.2020 р. рішення Господарського суду Волинської області від 12.02.2019 р. і постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.05.2019 р. у справі № 903/802/18 скасовано. Справу №903/802/18 направлено на новий розгляд до Господарського суду Волинської області.

Скасовуючи судові рішення першої та апеляційної інстанцій, Верховний Суд вказав судам на необхідність з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується.

При новому розгляді справи судом встановлено, що 23.08.2019 р. Публічним акціонерним товариством «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» як первісним кредитором та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фактор Стандарт» - новим кредитором укладено договір відступлення права вимоги № 39/491 / а.с.173-177 у т.2/, за умовами якого первісний кредитор відступає новому кредитору належне первісному кредитору право вимоги за договором, який укладений первісним кредитором та Відкритим акціонерним товариством «КОВЕЛЬСЬКЕ АТП-0202» (далі по тексту - боржник у відповідних відмінках), а саме: за кредитним договором про відкриття кредитної лінії № 73 від 13.11.2007 р.; договором про внесення змін № 57 від 11.11.2009 р. до кредитного договору № 73 від 13.11.2007 р.; договором про внесення змін № 74 від 14.11.2007 р. до кредитного договору №73 від 13.11.2007 р.; договором про внесення змін № 76 від 15.11.2007 р. до кредитного договору № 73 від 13.11.2007 р.; договором про внесення змін № 83 від 29.09.2008 р. до кредитного договору №73 від 13.11.2007 р. (п.1.1 договору відступлення права вимоги).

Згідно з п.1.3 за цим договором до нового кредитора переходить право вимагати (замість первісного кредитора) від боржника належного та реального виконання наступних обов`язків за кредитним договором, а саме: повернення грошових коштів в сумі 800 000,00 грн, отриманих боржником згідно з кредитним договором, укладеним первісним кредитором та боржником; повернення процентів за користування кредитом згідно з кредитним договором в сумі 2153399,99 грн.; сплати нарахованої комісії за кредитним договором у тому числі простроченої у розмірі 72576,00 грн.; нарахованої, але не сплаченої пені за простроченням повернення кредиту у розмірі 1914997,30 грн; нарахованої, але не сплаченої пені за простроченням повернення процентів у розмірі 2991106,92 грн; нарахованої, але не сплаченої непі за простроченням повернення комісії у розмірі 100577,99 грн; індексу інфляції за простроченим кредитом 877976,91 грн; індексу інфляції за простроченими процентами 1240490,58 грн.; індексу інфляції річних по простроченій комісії 41714,00 грн; а також - інших обов`язків, встановлених кредитним договором.

Крім того, за умовами п.1.6 договору сторони погодили, що у зв`язку з укладанням цього договору, первісним кредитором здійснюється на користь нового кредитора відступлення прав за договором, що забезпечує виконання зобов`язань за кредитним договором - за договором іпотеки, укладеним ПАТ «Промінвестбанк» та Відкріпим акціонерним товариством «КОВЕЛЬСЬКЕ АТП-0202» .

10.09.2019 р. Публічним акціонерним товариством «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» /первісний іпотекодержатель та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фактор Стандарт» /новий іпотекодержатель укладений договір відступлення права вимоги № 39/491-1 / а.с.171-172, т.2/, за умовами якого первісний іпотекодержатель відступає новому іпотекодержателю своє право вимоги за іпотечним договором від 13.11.2007 р. зареєстровим № 1512 із додатковими угодами від 19.11.2007 р. за № 1554, 11.11.2009 р. за № 2418 (договором іпотеки, який забезпечував вимоги по договору про відкриття кредитної лінії №73 від 13.11.2007 р. з договорами про внесення змін до нього). Згідно п.1.2 договору, цей договір укладено на підставі ст. 24 Закону України Про іпотеку у зв`язку з тим, що між новим іпотекодержателем та первісним іпотекодержателем укладено договір відступлення права вимоги № 39/491 від 23.08.2019 р. за основним договором, та внаслідок укладення цього договору до нового іпотекодержателя переходять всі права первісного іпотекодержателя за договором іпотеки, який забезпечує вимогу за основним договором.

За даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна вбачається, що ТОВ «Фактор Стандарт» передав права вимоги по договору про відкриття кредитної лінії № 73 від 13.11.2007 р. з договорами про внесення змін до нього на користь фізичної особи ОСОБА_1 , який набув прав також і за договором іпотеки із додатковими угодами від 19.11.2007 р. за № 1554, 11.11.2009 р. за № 2418 / а.с.145-147 у т.2/.

Також за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань підтверджено припинення підприємця Шпилюк Володимира Макаровича 25.01.2021 р. у зв`язку із його смертю / а.с.148 у т.2/.

10.09.2019 р. Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» надіслало відповідачу повідомлення про відступлення права вимоги № 09-3-1/980 /а.с. т.2, а.с.162/., де зазначено, що ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» , який є правонаступником прав та зобов`язань Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку (закрите акціонерне товариство) у відповідності до ст.ст. 512-516 Цивільного кодексу України здійснив заміну кредитора у зобов`язанні за кредитним договором про відкриття кредитної лінії № 73 від 13.11.2007 р., укладеним банком та боржником, - відповідно до договору відступлення права вимоги № 39/491 від 23.08.2019 р.

Отже, первісний кредитор повідомив боржнику, що відступлення права вимоги здійснено в повному обсязі на момент укладання договору про відступлення права вимоги і просив в подальшому виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором здійснювати на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фактор Стандарт» .

За змістом ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Первісний кредитор у зобов`язанні згідно ст. 517 ЦК України повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків, як це визначено ст. 516 ЦК України.

Як зазначено вище, Приватне акціонерне товариство Ковельське АТП-0202 було повідомлено про відступлення права вимоги за договором відступлення права вимоги від 23.08.2019 р. № 39/491 належним чином, що не заперечується сторонами.

Таким чином, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фактор Стандарт» перейшло право вимоги до відповідача у повному розмірі за договором про відкриття кредитної лінії №73 від 13.11.2007 та договорами про внесення змін до нього.

Судом першої інстанції за наведених вище обставин правомірно зазначено, що оскільки договори про відступлення права вимоги № 39/491 від 23.08.2019 р. та № 39/491-1 від 10.09.2019 р. недійсними судом не визнавалися, договірними сторонами розірвані не були, отже право вимоги за кредитним договором про відкриття кредитної лінії №73 від 13.11.2007 р. на момент вирішення даного спору не належить позивачу, оскільки існує новий кредитор в зобов`язанні, тоді позивач не обґрунтував порушення його прав, які мають бути відновлені за рішенням суду, шляхом стягнення саме такої суми відсотків.

Судом першої інстанції враховано при цьому, що позивач у заяві, поданій суду про зменшення позовних вимог, закриття провадження у справі та повернення судового збору /а.с.131-133 у т.2/, а також - у своїх поясненнях в судовому засіданні просив про задоволення позову у сумі 158441,09 грн. процентів за неправомірне використання кредиту за період з 31.08.2010 р. по 30.04.2011 р. включно. За змістом апеляційної скарги позивач також наполягає, що суму позову зменшив до суми 158441,09 грн. (процентів за неправомірне використання кредиту за період з 31.08.2010 р. по 30.04.2011 р.) і така позовна вимога мала бути розглянута судом першої інстанції по суті. Разом з тим, вимога про стягнення 158441,09 грн. з відповідача залишилась необґрунтованою, позивачем не наведені обставини на підставу своїх вимог щодо захисту права.

Колегія суддів вважає законним та обґрунтованим і погоджується із висновком суду першої інстанції про прийняття заяви про зменшення позовних вимог у частині щодо зменшення вимоги про стягнення процентів за неправомірне використання кредиту до суми 158441,09 грн. за період з 31.08.2010 р. по 30.04.2011 р., а також - з висновком про відмову у задоволенні такої позовної вимоги з урахуванням наведеного вище.

Разом з тим, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про відмову у закритті провадження підставі п.1, 2 ч.1 ст.231 ГПК України, викладений у протокольній ухвалі, яка в апеляційному порядку не може бути оскаржена окремо від рішення суду.

Так, статтею 46 ГПК України визначено процесуальні права та обов`язки сторін. Частиною другою даної статті закріплено, зокрема, що крім прав та обов`язків, визначених у статті 42 цього Кодексу, позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження тощо. При цьому визначення юридичної природи таких заяв та правових норм, що підлягають застосуванню, належить до повноважень суду. Тому в разі надходження до господарського суду заяв (клопотань) позивача, направлених на реалізацію, визначених нормами ст..ст.42,46 ГПК України процесуальних прав, суд має надати правову кваліфікацію заяви сторони, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи. При цьому зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування заяви, клопотання не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при їх розгляді.

Як зазначено вище, у поданій суду заяві про зменшення позовних вимог, закриття провадження у справі та повернення судового збору /а.с.131-133 у т.2/, позивач Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк, пославшись на п. 2 ч.2 ст. 46 ГПК України, просив суд заявлені в позові суми позовних вимог про стягнення кредитної заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії з договорами про внесення змін до нього 1851591,77 грн. процентів за неправомірне використання кредиту за період з 31.08.2010 р. по 20.05.2018 р. включно, 62496,00 грн. плати за управління кредитом за період з 01.09.2010 р. по 20.05.2018 р. включно, 813176,91 грн. суми простроченого кредиту з урахуванням індексу інфляції за період з 12.08.2010 р. по 30.04.2018 р. включно, 1095168,24 грн. суми прострочених процентів з урахуванням індексу інфляції за період з 01.08.2010 р. по 30.04.2018 р. включно, 36 823,50 грн. суми простроченої плати за управління кредитом із урахуванням індексу інфляції за період з 01.08.2010 р. по 30.04.2018 р. включно, а всього 3859256,42 грн. зменшити до 158441,09 грн. - процентів за неправомірне використання кредиту за період з 31.08.2010 р. по 30.04.2011 р. включно.

Одночасно за змістом заяви банк/позивач просив відповідно до ст. 185, п.1, 2 ч.1 ст. 231 ГПК України закрити провадження у справі з тоі підстави, що в подальшому спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства, оскільки між позивачем Публічним акціонерним товариством «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та відповідачем у справі нині відсутній предмет спору у зв`язку із тим, що позивач відступив право вимоги по договору про відкриття кредитної лінії №73 від 13.11.2007 р. з договорами про внесення змін до нього на користь ТОВ «Фактор Стандарт» на підставі договору відступлення прав вимог № 39/491 від 23.08.2019 р. та договору відступлення права за іпотечним договором від 13.11.2007 р. за реєстровим № 1512 із додатковими угодами до нього.

Колегія суддів погоджується із оцінкою суду першої інстанції, що зменшення до нуля вимог про стягнення коштів (плати за управління кредитом, суми прострочених процентів виходячи із індексу інфляції, суми простроченого кредиту із урахуванням індексу інфляції та простроченої плати за управління кредитом з урахуванням індексу інфляції) не є зменшенням розміру позовних вимог. Разом з тим, така заява позивача помилково оцінена судом першої інстанції як відмова від позову із закриттям в цій частині провадження у справі на підставі п.4 ч.1 ст.231 ГПК України, що встановлено Північно-західним апеляційним господарським судом відповідно до постанови від 01 червня 2021 року. При цьому заява позивача та надані до неї докази і пояснення дають підстави для закриття провадження у справі в цій частині на підставі п.2 ч.1 ст.231 ГПК України у зв`язку з відсутністю предмета спору.

Так, закриття провадження у справі на підставі п.2 ч.1 ст. 231 ГПК України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Таким чином, відсутність предмета спору означає відсутність спірного матеріального правовідношення між сторонами, а закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

За змістом заяви Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» про зменшення позовних вимог, закриття провадження у справі та повернення судового збору позивач пояснив суду, що відступив право вимоги за договору про відкриття кредитної лінії №73 від 13.11.2007 з договорами про внесення змін до нього на користь ТОВ «Фактор Стандарт» на підставі договору відступлення прав вимог № 39/491 від 23.08.2019 р., та договору відступлення права № 39/491-1 за іпотечним договором від 13.11.2007 за реєстровим № 1512 із додатковими угодами до нього.

Судом апеляційної інстанції на підставі доказів, які були надані суду першої інстанції одночасно із заявою, встановлено, що на умовах договору про відступлення прав вимог /а.с.173-177 у т.2/ до нового кредитора переходить право вимагати (замість первісного кредитора) від боржника належного та реального виконання всіх обов`язків за кредитним договором - повернення грошових коштів в сумі 800 000,00 грн., отриманих боржником згідно з кредитним договором, укладеним первісним кредитором та боржником; повернення процентів за користування кредитом згідно з кредитним договором в сумі 2153399,99 грн.; сплати нарахованої комісії за кредитним договором у тому числі простроченої у розмірі 72576,00 грн.; нарахованої, але не сплаченої пені за простроченням повернення кредиту у розмірі 1914997,30 грн; нарахованої, але не сплаченої пені за простроченням повернення процентів у розмірі 2991106,92 грн; нарахованої, але не сплаченої непі за простроченням повернення комісії у розмірі 100577,99 грн; індексу інфляції за простроченим кредитом 877976,91 грн; індексу інфляції за простроченими процентами 1240490,58 грн.; індексу інфляції річних по простроченій комісії 41714,00 грн; а також - інших обов`язків, встановлених кредитним договором. Подальше відступлення прави вимоги фізичній особі, смерть якої підтверджена на час ухвалення оскаржуваних судових рішень, за відсутності будь-яких відомостей про процесуальне правонаступництво дає підстави для висновку про припинення існування спірного матеріального правовідношення між сторонами.

При цьому, з`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, суд має самостійно здійснити правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, про що звертає увагу Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15 (провадження № 12-15гс19)).

Тому відмова суду першої інстанції у закритті провадження у справі стосовно таких позовних вимог на підставі п.2 ч.1 ст.231 ГПК України є помилковою і при цьому не знайшла належного обґрунтування в ухвалах чи рішенні суду всупереч нормам ст..236 ГПК України, що обумовлює зміну рішення Господарського суду Волинської області в цій частині та закриття провадження згідно з п.2 ч.1 ст.231 ГПК України.

Разом з тим, апеляційне провадження в частині оскарження протокольної ухвали від 30.03.2021 р. в частині відмови у закритті провадження на підставі ст. 185, п.1, 2 ст.231 ГПК України підлягає закриттю на підставі ст. 264 ГПК України, враховуючи, що ухвала суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні клопотання про закриття провадження у справі не може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення, і заперечення на вказану ухвалу скаржником були включені до апеляційної скарги на рішення суду та враховуються колегією суддів при перегляді справи.

Закриття провадження у справі в частині 3701447,76 грн. на підставі п.2 ч.1 ст. 231 ГПК України та відмова у задоволенні позову в частині стягнення 158441,09 грн. обумовлює повернення з Державного бюджету України відповідно до норм ст..7 Закону України Про судовий збір , ст..129-130 ГПК України 55512,23 грн. судового збору, яке сплачене з позовних вимог на суму 2007664,65 грн., щодо яких закрито провадження у справі, та з суми процентів за неправомірне використання кредиту, на яку зменшена позовна вимога, - 1693150,68 грн.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку про необхідність змінити пункт 2 ухвал Господарського суду Волинської області від 13.04.2021 р. в частині належної до повернення із Державного бюджету України суми судового збору.

Колегія суддів погоджуєтьсяіз судом першої інстанції, що стосовно повернення судових витрат, пов`язаних з оплатою позивачем судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 78393,21 грн. та касаційної скарги в розмірі 104524,27 грн. суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні клопотання, оскільки нормами ГПК України та Закону України Про судовий збір не передбачено повернення сплаченого судового збору за подання апеляційної та касаційної скарг, розгляд яких відбувся, у випадку, коли судом першої інстанції не вирішується спір по суті.

Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Господарського суду Волинської області від 13 квітня 2021 року у справі № 903/802/18 та ухвала Господарського суду Волинської області від 13.04.2021 р. підлягають зміні на підставі п.3,4 ч.1 ст.277 ГПК України.

Керуючись ст. 129, п.2 ч.1 ст.231, ст.ст. 269, 270, 277, 281 - 282 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово - інвестиційний банк" задоволити частково.

2. Рішення Господарського суду Волинської області від 13.04.2021 р. у справі № 903/802/18 залишити без змін в частині відмови у задоволенні позову про стягнення 158441,09 грн., змінити мотивувальну частину рішення і закрити провадження у справі в частині решти позовних вимог.

3. Ухвалу Господарського суду Волинської області від 13.04.2021 р. змінити. Пункт 2 резолютивної частини ухвали викласти в наступній редакції: "Управлінню державної казначейської служби України у м. Луцьку Волинської області повернути із Державного бюджету України Публічному акціонерному товариству «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (вул.Малопідвальна, 8, м.Київ, 01001, код ЄДРПОУ 00039002) судовий збір у розмірі 55512,23 грн. (п`ятдесят п`ять тисяч п`ятсот дванадцять гривень двадцять три копійки), сплачений згідно платіжного доручення №156631 від 31.05.2018 (оригінал міститься в матеріалах справи).".

В решті ухвалу залишити без змін.

4. Закрити апеляційне провадження в частині оскарження протокольної ухвали Господарського суду Волинської області від 30.03.2021 р. в частині відмови у закритті провадження у справі.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

6. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України.

7. Матеріали справи № 903/802/18 повернути Господарському суду Волинської області.

Повний текст постанови складений 15 липня 2021 року

Головуючий суддя Маціщук А.В.

Суддя Олексюк Г.Є.

Суддя Петухов М.Г.