Постанова

від 30.06.2021 по справі 917/1134/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2021 року

м. Київ

Справа № 917/1134/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Берднік І.С. - головуючого, Зуєва В.А., Міщенка І.С.,

за участю секретаря судового засідання - Корнієнко О.В.,

за участю представників:

Офісу Генерального прокурора - Гребеник І.А.,

Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру - не з`явився,

Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (правонаступник Територіальна громада в особі Заводської міської ради Лохвицького району Полтавської області) - не з`явився,

ОСОБА_1 - не з`явився,

Фермерського господарства "Майбороди Анатолія Васильовича" - Шаровки В.П.,

Фермерського господарства "МТС "Агропростір" - Магда В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Фермерського господарства "Майбороди Анатолія Васильовича", Фермерського господарства "МТС "Агропростір"

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 22.02.2021 (у складі колегії суддів: Дучал Н.М. (головуючий), Склярук О.І., Хачатрян В.С.)

та рішення Господарського суду Полтавської області від 03.09.2020 (суддя Сірош Д.М.) в частині задоволених позовних вимог

у справі № 917/1134/19

за позовом Першого заступника керівника Лубенської місцевої прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру

до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, ОСОБА_1 , Фермерського господарства "Майбороди Анатолія Васильовича", Фермерського господарства "МТС "Агропростір"

про визнання незаконними і скасування наказів ГУ Держгеокадастру в Полтавській області, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, визнання договору суборенди припиненим та зобов`язання повернути земельну ділянку,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2019 року перший заступник керівника Лубенської місцевої прокуратури Полтавської області звернувся до господарського суду з позовом в інтересах держави в особі Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Полтавській області), ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ), Фермерського господарства "Майбороди Анатолія Васильовича" (далі - ФГ "Майбороди А.В."), Фермерського господарства "МТС "Агропростір" (далі - ФГ "МТС "Агропростір") про:

- визнання незаконними та скасування наказів ГУ Держгеокадастру в Полтавській області від 21.05.2015 № 2010-сг про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою та від 12.06.2017 № 5473-сг про затвердження проекту відведення та передачу в оренду земельної ділянки ОСОБА_1 площею 93,6254 га;

- визнання недійсним Договору оренди земельної ділянки, укладеного 13.06.2017 між ГУ Держгеокадастру у Полтавській області та ОСОБА_1 , площею 93,6254 га, кадастровий номер 5322681100:00:007:0915, розташованої за межами населених пунктів на території Бодаквянської сільської ради Лохвицького району Полтавської області, та припинення на майбутнє;

- визнання Договору суборенди земельної ділянки, кадастровий номер 5322681100:00:007:0915 площею 93,6254 га, укладеного 14.07.2017 між ОСОБА_1 та ФГ "МТС "Агропростір" припиненим;

- зобов`язання ОСОБА_1 , ФГ "Майбороди А.В." та ФГ "МТС "Агропростір" повернути Державній службі України з питань геодезії, картографії та кадастру в особі ГУ Держгеокадастру у Полтавській області земельну ділянку з кадастровим номером 5322681100:00:007:0915 площею 93,6254 га, розташовану за межами населених пунктів Бодаквянської сільської ради Лохвицького району Полтавської області.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що передача спірної земельної ділянки в оренду громадянину ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства відбулася з порушенням порядку, передбаченого Земельним кодексом України та Законом України "Про фермерське господарство", оскільки ОСОБА_1 27.10.2000 вже використане право на отримання земельної ділянки державної власності площею 40,72 га для ведення фермерського господарства, а додатково земельні ділянки громадянин може отримувати на конкурентних засадах через участь у земельних торгах. До того ж, спірний Договір оренди землі укладено без проведення нормативно грошової оцінки та без розроблення агрохімічного паспорта поля.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 03.09.2020 позов задоволено частково. Визнано незаконними та скасовано накази ГУ Держгеокадастру в Полтавській області від 21.05.2015 №2010-сг про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою та від 12.06.2017 №5473-сг про затвердження проекту відведення та передачу в оренду земельної ділянки ОСОБА_1 площею 93,6254 га. Визнано недійсним Договір оренди земельної ділянки, укладений 13.06.2017 між ГУ Держгеокадастру у Полтавській області та ОСОБА_1 площею 93,6254 га, кадастровий номер 5322681100:00:007:0915, розташованої за межами населених пунктів на території Бодаквянської сільської ради Лохвицького району Полтавської області та припинено на майбутнє. Зобов`язано ОСОБА_1 , ФГ "Майбороди А.В." та ФГ "МТС "Агропростір" повернути Державній службі України з питань геодезії, картографії та кадастру в особі ГУ Держгеокадастру у Полтавській області земельну ділянку з кадастровим номером 5322681100:00:007:0915 та площею 93,6254 га, розташовану за межами населених пунктів Бодаквянської сільської ради Лохвицького району Полтавської області. Стягнуто з відповідачів на користь прокуратури Полтавської області витрати на сплату судового збору в сумі 46 371,53 грн. В решті позову відмовлено.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 22.02.2021 рішення Господарського суду Полтавської області від 03.09.2020 скасовано в частині визнання незаконними та скасування наказів ГУ Держгеокадастру в Полтавській області від 21.05.2015 № 2010-сг про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою та від 12.06.2017 № 5473-сг про затвердження проекту відведення та передачу в оренду земельної ділянки ОСОБА_1 площею 93,6254 га, та прийнято нове рішення про закриття провадження у справі № 917/1134/19 в цій частині. В іншій частині рішення Господарського суду Полтавської області від 03.09.2020 залишено без змін.

Постанова та рішення в частині задоволення позовних вимог мотивовані тим, що громадянин, який використав своє право на отримання земельної ділянки державної власності для ведення фермерського господарства, наступну земельну ділянку за цим же цільовим призначенням може отримувати на конкурентних засадах через участь у торгах. Крім цього, Договір оренди землі укладено без проведення нормативної грошової оцінки та без розроблення агрохімічного паспорта поля.

Не погоджуючись із висновками судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволення позовних вимог, ФГ "Майбороди А.В." та ФГ "МТС "Агропростір" подали до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційні скарги (аналогічні за доводами та вимогами), у яких, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права та наявність випадку, передбаченого пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), просили скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 22.02.2021 та рішення Господарського суду Полтавської області від 03.09.2020 в частині визнання недійсним Договору оренди земельної ділянки від 13.06.2017 та зобов`язання Відповідачів-2, 3, 4 повернути спірну земельну ділянку, і ухвалити у цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 01.06.2021 відкрито касаційне провадження у справі № 917/1134/19 за касаційними скаргами ФГ "Майбороди А.В." та ФГ "МТС "Агропростір" з підстави, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, та призначено касаційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 30.06.2021; встановлено строк для подання учасниками справи відзиву на касаційну скаргу до 23.06.2021.

Лубенська окружна прокуратура Полтавської області у поданому до суду відзиві на касаційні скарги ФГ "Майбороди А.В." та ФГ "МТС "Агропростір" просить залишити їх без задоволення, а оскаржувані судові рішення у справі - без змін.

ГУ Держгеокадастру в Полтавській області у поданому до суду відзиві на касаційні скарги ФГ "Майбороди А.В." та ФГ "МТС "Агропростір" підтримало доводи цих скарг та просило задовольнити їх у повному обсязі.

У судовому засіданні представником ФГ "Майбороди А.В." - адвокатом Шаровкою В.П. заявлено клопотання про залучення до участі у справі Територіальної громади в особі Заводської міської ради Лохвицького району Полтавської області, яка є правонаступником ГУ Держгеокадастру в Полтавській області, що підтверджується інформацією Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку.

З урахуванням поданих доказів та положень статті 52 ГПК України, Касаційний господарський суд дійшов висновку про задоволення заявленого клопотання.

Державна служба з питань геодезії, картографії та кадастру, ГУ Держгеокадастру в Полтавській області та ОСОБА_1 в судове засідання своїх представників не направили, хоча були повідомлені про дату, час і місце судового засідання належним чином, із заявами до суду про відкладення розгляду справи з зазначенням будь-яких поважних причин неможливості явки їхніх представників у судове засідання або з клопотаннями про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції відповідно до частини 4 статті 197 ГПК не зверталися.

Ураховуючи наведене, висновки Європейського суду з прав людини у справі "В`ячеслав Корчагін проти Росії", те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, Верховний Суд дійшов висновку про можливість розгляду касаційної скарги по суті за відсутності зазначених представників.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення прокурора, представників ФГ "Майбороди А.В." та ФГ "МТС "Агропростір", дослідивши наведені у касаційних скаргах доводи та аргументи, наведені у відзивах, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд дійшов таких висновків.

Предметом касаційного розгляду є судові рішення у справі № 917/1134/19 в частині задоволення позовних вимог про визнання недійсним Договору оренди землі від 13.06.2017 та зобов`язання Відповідачів-2, 3, 4 повернути земельну ділянку. В решті судові рішення не оскаржуються.

При вирішенні справи судами попередніх інстанцій установлено, з метою реалізації права на створення фермерського господарства, рішенням 14 сесії 23 скликання Лохвицької районної державної адміністрації від 29.08.2000 громадянину ОСОБА_1 надано на праві постійного користування земельну ділянку площею 40,72 га.

Згідно з інформацією відділу у Лохвицькому районі ГУ Держгеокадастру у Полтавській області №1111/110-18 від 13.09.2018 на виконання зазначеного рішення ОСОБА_1 видано Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою серії 1-ПЛ №009217.

У подальшому ОСОБА_1 засновано селянське (фермерське) господарство "Любава" (далі - СФГ "Любава"), дата державної реєстрації в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань - 27.10.2000.

За результатами розгляду заяви ОСОБА_1 про надання земельної ділянки для створення фермерського господарства наказом ГУ Держземагенства у Полтавській області від 21.05.2015 № 2010-сг ОСОБА_1 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, орієнтовною площею 93,6300 га, для ведення фермерського господарства в оренду на території Бодаквянської сільської ради Лохвицького району Полтавської області за межами населеного пункту.

Постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 № 5 "Про утворення територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру" ухвалено рішення щодо реорганізації територіальних органів Державного агентства земельних ресурсів України шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру.

Згідно із додатком 2 до вказаної постанови Кабінету Міністрів України ГУ Держземагентства у Полтавській області реорганізовано у ГУ Держгеокадастру у Полтавській області.

У подальшому наказом ГУ Держгеокадастру у Полтавській області від 12.06.2017 № 5473-сг затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки громадянину ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства на території Бодаквянської сільської ради Лохвицького району Полтавської області, та надано ОСОБА_1 із земель сільськогосподарського призначення державної власності земельну ділянку площею 93,6254 га (кадастровий номер 5322681100:00:007:0915) в оренду терміном на 7 років для ведення фермерського господарства.

13.06.2017 між ГУ Держгеокадастру у Полтавській області та ОСОБА_1 укладено Договір оренди землі (далі - Договір оренди), згідно з пунктом 1 якого в оренду передано земельну ділянку (земельні ділянки), кадастровий номер 5322681100:00:007:0915 для ведення фермерського господарства.

В оренду передається (передаються) земельна ділянка (земельні ділянки) загальною площею 93,6254 га, у тому числі ріллі - 12,2007 га, пасовища - 81,4247 га (пункт 2 Договору оренди).

Нормативно грошова оцінка земельної ділянки (земельних ділянок) на дату укладення договору оренди не проведена (пункт 5 Договору оренди).

За умовами пункту 8 Договору оренди цей Договір укладено строком на 7 років. Після закінчення строку Договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Право оренди відповідно до зазначеного договору зареєстровано 22.06.2017 із внесенням відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.

28.08.2017 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо зазначеної земельної ділянки внесено запис № 22103364 про право суборенди ФГ "МТС "Агропростір" на підставі Договору суборенди землі від 14.07.2017, строком до 2024 року, укладеного між ОСОБА_1 та ФГ "МТС "Агропростір".

ФГ "Майбороди А.В." зареєстровано 13.11.2018, про що свідчить витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань.

Прокурор звернуся до суду з позовом про визнання недійсним Договору оренди землі від 13.06.2017 та зобов`язання Відповідачів-2, 3, 4 повернути земельну ділянку площею 93,6254 га, кадастровий номер 5322681100:00:007:0915 вказував на те, що оспорюваний договір укладено з порушенням статей 7, 12 Закону України "Про фермерське господарство", статей 116, 118, 121, 123, 134 Земельного кодексу України, статей 15, 21 Закону України "Про оренду землі", пункту 3.5 наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України від 11.10.2011 № 536 "Про затвердження порядку ведення агрохімічного паспорта поля, земельної ділянки".

Апеляційний господарський суд погодився з рішенням суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про визнання Договору оренди недійсним та зобов`язання ОСОБА_1 , ФГ "Майбороди А.В." та ФГ "МТС "Агропростір" повернути земельну ділянку, виходячи з того, що відповідно до положень статей 116, 118, 121, 123, 134 Земельного кодексу України, статей 7, 12 Закону України "Про фермерське господарство" право на безоплатне отримання земельної ділянки державної власності одного виду громадянин може використати один раз. Додатково земельні ділянки громадянин або фермерське господарство можуть отримати на конкурентних засадах через участь у торгах.

Апеляційний господарський суд вказав на те, що враховуючи, що ОСОБА_1 є засновником СФГ "Любава", який отримав у постійне користування земельну ділянку площею 40,72 га для створення фермерського господарства у серпні 2000 року, тому надання йому на підставі наказів ГУ Держземагентства у Полтавській області від 21.05.2015 № 2010-сг та від 12.06.2017 № 5473-сг в оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення, у тому числі, земельної ділянки площею 93,6254 для ведення фермерського господарства на позаконкурсній основі суперечить зазначеним правовим нормам.

Крім того, апеляційний господарський суд зазначив, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки та агротехнічний паспорт поля, земельної ділянки, є необхідними для визначення розміру орендної плати для земель державної або комунальної власності, обов`язок зі сплати орендної плати є нормативно врегульованим і не може визначатися чи змінюватися та припинятися сторонами договору за волевиявленням сторін правочину чи визначатися з урахуванням інших показників, аніж ті, що встановлюються нормативною грошовою оцінкою щодо конкретної земельної ділянки, яка є предметом договору.

Оскільки предметом спору у справі є недійсність договору і такий договір визнається недійсним з моменту вчинення, відсутність нормативно грошової оцінки та агротехнічного паспорта поля, земельної ділянки на момент укладення правочину свідчить про недотримання сторонами вимог законодавства, що є підставою для визнання Договору оренди землі недійним та зобов`язання Відповідачів повернути спірну земельну ділянку.

У поданих касаційних скаргах ФГ "Майбороди А.В." та ФГ "МТС "Агропростір", посилаючись на наявність підстави оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, вказали на відсутність правового висновку Верховного Суду у подібних правовідносинах щодо реалізації громадянином, який вже отримав земельну ділянку для створення фермерського господарства і створив його, права на повторне отримання земельної ділянки з метою створення нового фермерського господарства без проведення земельних торгів, з урахуванням положень частини 2 статті 124, частини 2 статті 134 Земельного кодексу України, пункту 2 Розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до Земельного кодексу України щодо проведення земельних торгів" від 18.02.2016 № 1012-VІІІ та факту реєстрації фермерського господарства до якого перейшло право користування спірною земельною ділянкою.

Частиною 1 статті 300 ГПК України визначено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадках, зокрема, коли відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Верховний Суд, переглянувши у касаційному порядку оскаржені судові рішення, враховуючи встановлені ГПК України межі такого перегляду, не встановивши наявність відповідного висновку Верховного Суду щодо застосування норми права саме у таких подібних правовідносинах, на що посилаються скаржники у касаційних скаргах, ураховуючи обставини того, що інша сторона у справі не заперечила щодо відсутності зазначеного висновку, виходить із такого.

Предметом розгляду у даному спорі є правомірність надання в оренду земельної ділянки площею 93,6254 для ведення фермерського господарства та створення нового фермерського господарства на позаконкурсній основі фізичній особі - ОСОБА_1 , який вже отримав у постійне користування земельну ділянку для створення фермерського господарства та зареєстрував фермерське господарство.

За змістом статті 22 Земельного кодексу України, (тут і далі в редакції, чинній на момент укладення спірного договору) землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

Статтею 31 Земельного кодексу України передбачено, що землі фермерського господарства можуть складатися із: земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності; земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди. Громадяни - члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю).

Відповідно до частин 1, 2 статті 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземцям і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об`єднанням і організаціям, а також іноземним державам.

Положеннями статті 124 Земельного кодексу України унормовано, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (частина 1).

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу (частина 2).

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу (частина 3).

Частинами 2 та 3 статті 134 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на час прийняття наказу від 21.05.2015 № 2010-сг про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення, орієнтовною площею 93,6300) визначені випадки, коли земельні торги не проводяться, а передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу. Зокрема, земельні торги не проводяться в разі передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства (абзац шістнадцятий частини 2 статті 134 Земельного кодексу України).

Водночас, на час прийняття ГУ Держгеокадастру у Полтавській області наказу від 12.06.2017 № 5473-сг про затвердження проектної документації із землеустрою та надання в оренду ОСОБА_1 земельної ділянки державної власності загальною площею 93,6254 га та укладення спірного Договору оренди землі від 13.06.2017, Законом України від 18.02.2016 № 1012-VIII "Про внесення змін до Земельного кодексу України щодо проведення земельних торгів", який набув чинності з 03.04.2016, було внесено зміни до частини 2 статті 134 Земельного кодексу України шляхом викладення абзацу шістнадцятого в такій редакції: "передачі громадянам земельних ділянок для сінокосіння і випасання худоби, для городництва". Отже, з 03.04.2016 земельні ділянки для ведення фермерського господарства було виключено з переліку земель, які не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах).

При цьому, положеннями пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 18.02.2016 № 1012-VIII "Про внесення змін до Земельного кодексу України щодо проведення земельних торгів" визначено, що фізичні та юридичні особи, які до дня набрання чинності цим Законом одержали в установленому порядку дозвіл на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок або технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для передачі у власність або користування земельних ділянок державної та комунальної власності, мають право на отримання таких земельних ділянок без проведення земельних торгів у випадках, визначених положеннями частини 2 статті 134 Земельного кодексу України, що виключаються цим Законом.

Отже, фізичні та юридичні особи, які до набрання чинності цим Законом № 1012-VIII, у встановленому земельним законом порядку отримали дозвіл на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок або технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), мають право на отримання таких земельних ділянок без проведення земельних торгів.

При цьому статтею 123 Земельного кодексу України врегульовано загальний порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування у тих випадках, коли згідно із законом земельні торги не проводяться; визначено вимоги до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; заборонено компетентним органам вимагати не передбачені цією статтею матеріали та документи; установлені загальні підстави для відмови у наданні такого дозволу.

Разом із тим відносини, пов`язані зі створенням, діяльністю та припиненням фермерських господарств, регулюються, крім положень Земельного кодексу України, положеннями Закону України від 19.06.2003 № 973-IV "Про фермерське господарство" та іншими нормативно-правовими актами України (стаття 2 цього Закону).

У спірних правовідносинах Закон України "Про фермерське господарство" (далі - Закон № 973-IV) є спеціальним нормативно-правовим актом, а Земельний кодекс України - загальним.

Відповідно до частин 1, 2 статті 1 Закону № 973-IV (у редакції чинній на момент звернення з заявою про надання земельної ділянки) фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону. Фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім`ї, відповідно до закону.

Можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства (стаття 8 Закону № 973-IV).

Згідно з частиною 1 статті 7 Закону № 973-IV для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради.

У заяві зазначаються: бажаний розмір і місце розташування ділянки, кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність, обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства. До заяви додаються документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі.

Заяву громадянина про надання земельної ділянки у власність або в оренду районна або міська державні адміністрації або орган місцевого самоврядування розглядають у місячний строк і в разі її задоволення дають згоду на підготовку землевпорядною організацією проекту відведення земельної ділянки. Проект відведення земельної ділянки погоджується та затверджується відповідно до закону. У разі відмови органів державної влади та органів місцевого самоврядування у наданні земельної ділянки для ведення фермерського господарства питання вирішується судом (частини 2, 4 статті 7 Закону № 973-IV).

Таким чином, спеціальний Закон № 973-IV визначає обов`язкові вимоги до змісту заяви про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства, які відрізняються від загальних вимог, передбачених статтею 123 Земельного кодексу України до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Зокрема, у заяві про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства потрібно зазначити не лише бажаний розмір і місце розташування ділянки, але й обґрунтувати розміри земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства.

Зазначені вимоги відповідають загальним принципам земельного законодавства (стаття 5 Земельного кодексу України) та меті регулювання земельних відносин у сфері діяльності фермерських господарств, яка полягає у створенні умов для реалізації ініціативи громадян щодо виробництва товарної сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації на внутрішньому і зовнішньому ринках, а також для забезпечення раціонального використання й охорони земель фермерських господарств, правового та соціального захисту фермерів України (преамбула Закону № 973-IV).

Отже, при вирішенні вимог про законність рішення відповідного органу щодо надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства та дійсність договорів, укладених на підставі таких рішень, застосуванню підлягає порядок надання (передачі) земельних ділянок для ведення фермерського господарства, визначений статтею 7 Закону № 973-IV як спеціального по відношенню до статті 123 Земельного кодексу України.

Таким чином, за змістом статей 1, 7, 8 Закону № 973-IV заява громадянина про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства повинна містити сукупність передбачених частиною першою статті 7 цього Закону відомостей і обставин. У свою чергу, розглядаючи заяву громадянина по суті, відповідний орган (а в разі переданого на судовий розгляд спору - суд) повинен дати оцінку обставинам і відомостям, зазначеним у заяві, перевірити доводи заявника, наведені на обґрунтування розміру земельної ділянки, з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства, у тому числі щодо наявності трудових і матеріальних ресурсів.

За наслідками зазначеної перевірки відповідний орган повинен пересвідчитися в дійсності волевиявлення заявника, наявності в нього бажання створити фермерське господарство та спроможності вести господарство такого типу - виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих для ведення фермерського господарства. Разом з тим відсутність належної перевірки, формальний підхід до вирішення заяви громадянина створює передумови для невиправданого, штучного використання процедури створення фермерського господарства як спрощеного, пільгового порядку одержання іншими приватними суб`єктами в користування земель державної або комунальної власності поза передбаченою законом обов`язковою процедурою - без проведення земельних торгів.

Зазначена правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 03.02.2016 № 6-2902цс15, від 11.05.2016 № 6-2903цс15, від 18.05.2016 № 6-248цс16 та в постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2019 у справі №525/1225/15-ц.

Також з урахуванням вимог статей 7, 12 Закону № 973-IV, статей 116, 118, 121, 123, 134 Земельного кодексу України право на безоплатне отримання земельної ділянки державної або комунальної власності одного виду громадянин може використати один раз. Додатково земельні ділянки громадянин або фермерське господарство можуть отримати на конкурентних засадах через участь у торгах.

Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України, прийнятій у складі судових палат у цивільних та адміністративних справах, від 18.05.2016 № 6-248цс16, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2019 у справі № 525/1225/15-ц та в постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 314/3881/15-ц та від 25.09.2019 у справі № 397/30/17.

Зазначені висновки щодо можливості безоплатного отримання земельної ділянки державної або комунальної власності саме для ведення фермерського господарства тільки один раз, застосовуються і до правовідносин у справі № 917/1134/19, яка розглядається.

Як установлено судами попередніх інстанцій, ОСОБА_1 на момент звернення з заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, орієнтовною площею 93,6300 га для ведення фермерського господарства, вже використав у 2000 році своє право на отримання земельної ділянки державної власності для цієї мети, та здійснював виробництво сільськогосподарської продукції на земельній ділянці, площею 40,72 га, наданій йому у постійне користування для ведення фермерського господарства, створивши СФГ "Любава", засновником якого є ОСОБА_1 .

При цьому, ОСОБА_1 повторно отримавши 13.06.2017 в оренду земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності для ведення фермерського господарства, 17.07.2017 передав її в суборенду ФГ "МТС "Агропростір", і лише 13.11.2018 здійснив реєстрацію ФГ "Майбороди А.В.".

Разом з тим, ОСОБА_1 не мав правомірних (справедливих) сподівань на отримання землі в оренду поза конкурсом, адже останньому вже надавалася в оренду (поза конкурсом) земельна ділянка саме для ведення фермерського господарства.

Встановивши такі обставини, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що земельна ділянка площею 93,6300 га для ведення фермерського господарства передана ОСОБА_1 із порушенням вимог статей 116, 118, 121, 123, 134 Земельного кодексу України, статей 7, 12 Закону України "Про фермерське господарство", що є самостійною, достатньою підставою для визнання недійсним Договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5322681100:00:007:0915 площею 93,6254 га від 13.06.2017.

З огляду на наведене, Верховний Суд у контексті спірних правовідносин, виходячи з системного тлумачення положень частини 2 статті 124, частини 2 статті 134 Земельного кодексу України, пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 18.02.2016 № 1012-VIII "Про внесення змін до Земельного кодексу України щодо проведення земельних торгів", дійшов висновку, що повторна реалізація громадянином права на отримання земельної ділянки з метою створення нового фермерського господарства без проведення земельних торгів є порушенням порядку, встановленого нормами статей 116, 118, 121, 123, 134 Земельного кодексу України та спеціальними нормами статей 7, 12 Закону України "Про фермерське господарство", оскільки право на безоплатне отримання земельної ділянки державної власності одного виду громадянин може використати лише один раз, а тому положення пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 18.02.2016 № 1012-VIII "Про внесення змін до Земельного кодексу України щодо проведення земельних торгів" на зазначений висновок не впливають.

За змістом пункту 289.1 статті 289 Податкового кодексу України і частини 1 статті 13 Закону України "Про оцінку земель" для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності обов`язково проводиться та використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, яка являє собою капіталізований рентний дохід (дохід, який можна отримати із землі як фактора виробництва залежно від якості та місця розташування земельної ділянки), визначений за встановленими і затвердженими нормативами (стаття 1 Закону України "Про оцінку земель").

Тобто нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати.

Відповідно до частини 1 статті 15 Закону України "Про оцінку земель" підставою для проведення оцінки земель (бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок) є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до державних стандартів, норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться: розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення - не рідше ніж один раз на 5- 7 років; розташованих за межами населених пунктів земельних ділянок сільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 5- 7 років, а несільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 7- 10 років (стаття 18 Закону України "Про оцінку земель").

Частинами 1, 2 статті 20 цього Закону передбачено, що за результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Відповідно до частин 1, 3 статті 23 Закону України "Про оцінку земель" технічна документація з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок у межах населених пунктів затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Як встановлено судами, при укладенні Договору оренди земельної ділянки від 13.06.2017 між ГУ Держгеокадастру у Полтавські області та ОСОБА_1 нормативна грошова оцінка земельної ділянки, яка є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної та комунальної власності, у встановленому законом порядку не проводилась, що підтверджується інформаційними листами ГУ Держгеокадастру у Полтавській області від 27.08.2018 № 10-16-0.6-5106/2-18 та № 10-16-0.332-5804/2-18 від 27.08.2018.

При цьому відповідно до пункту 3.5 Порядку ведення агрохімічного паспорта поля, земельної ділянки, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 11.10.2011 № 536, наявність агрохімічного паспорта поля, земельної ділянки є обов`язковою при передачі земельних ділянок у власність, оскільки результати агрохімічної паспортизації земель сільськогосподарського призначення використовуються при проведенні грошової (нормативної та експертної) оцінки земель, визначенні розмірів плати за землю.

Разом з тим, Відповідачі не надали суду належних та допустимих доказів того, що на час підписання Договору оренди у встановленому законом порядку була проведена нормативна грошова оцінка спірної земельної ділянки, і вартість земельної ділянки відповідає нормативно-визначеним коефіцієнтам Держгеокадастру у Полтавській області.

Згідно з частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (частина 1 статті 203 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 2 статті 15 Закону України "Про оцінку земель" відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4 - 6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

З огляду на зазначене, не проведення нормативної грошової оцінки у порядку, встановленому законодавством, є підставою для визнання договору оренди земельної ділянки недійсним та відповідно до статті 216 Цивільного кодексу України приведення сторін до становища, яке існувало до укладання правочину. Застосування зазначених правових наслідків засвідчує факт повернення сторін у первісний стан, який мав місце до вчинення недійсного правочину, з огляду на що, судами обґрунтовано задоволено вимогу прокурора про зобов`язання Відповідачів-2, 3, 4 повернути спірну земельну ділянку.

Зважаючи на викладене, здійснивши касаційний перегляд судових рішень в оскаржуваній частині з підстави касаційного оскарження, визначеної у пункті 3 частини 2 статті 287 ГПК України, Верховним Судом не було встановлено допущених судами попередніх інстанцій порушень норм матеріального чи процесуального права з наведених у касаційних скаргах мотивів, відповідно, підстави касаційного оскарження є необґрунтованими, а відтак підстав для зміни чи скасування судових рішень в оскаржуваній частині судом касаційної інстанції не встановлено.

Інші доводи скаржників стосуються з`ясування обставин, вже встановлених судами попередніх інстанцій, та переоцінки вже оцінених ними доказів у справі, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції згідно з положеннями частини 2 статті 300 ГПК України.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішенні судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Звертаючись із касаційними скаргами, скаржники не спростували наведених висновків судів попередніх інстанцій та не обґрунтували неправильного застосування ними норм матеріального і порушення норм процесуального права, як необхідної передумови для скасування прийнятих у справі судових рішень.

За таких обставин, Суд дійшов висновку про залишення касаційних скарг ФГ "Майбороди А.В." та ФГ "МТС "Агропростір" без задоволення, а рішення суду першої та постанови суду апеляційної інстанцій в оскаржуваній частині - без змін.

Оскільки суд відмовляє у задоволенні касаційних скарг та залишає без змін судові рішення в оскаржуваній частині, відповідно до статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору необхідно покласти на скаржників.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційні скарги Фермерського господарства "Майбороди Анатолія Васильовича", Фермерського господарства "МТС "Агропростір" залишити без задоволення.

2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 22.02.2021 та рішення Господарського суду Полтавської області від 03.09.2020 у справі № 917/1134/19 залишити без змін.

3. Поновити виконання постанови Східного апеляційного господарського суду від 22.02.2021 у справі № 917/1134/19.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.С. Берднік

Судді: В.А. Зуєв

І.С. Міщенко