Ухвала

від 15.07.2021 по справі 171/1530/21

АПОСТОЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 171/1530/21

1-кс/171/502/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2021 року м. Апостолове

Слідчий суддя Апостолівського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 4 в м. Апостолове внесене в кримінальному провадженні №12021043090000034 від 12.07.2021 року слідчим СВ ВП №10 Криворізького РУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором ОСОБА_7 , клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Вербка Мурована, Ярмолинецького району, Хмельницької області, громадянина України, маючого професійну (професійно-технічну) освіту, не одруженого, неповнолітніх дітей та інших осіб на утриманні не маючого, не працюючого, зареєстрованого в буд. АДРЕСА_1 та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

ВСТАНОВИВ:

15.07.2021 року слідчий звернувся із даним клопотанням, яким просить застосувати у відношенні підозрюваного ОСОБА_4 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.

В обґрунтування клопотання слідчим зазначено, що ОСОБА_4 , 11.07.2021, приблизно о 18 годині 30 хвилин, знаходився за місцем свого мешкання, на території подвір`я домоволодіння АДРЕСА_2 , де на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, у нього виникла сварка зі своєю співмешканкою ОСОБА_8 . В цей час у ОСОБА_4 виник злочинний умисел направлений на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_8 .

Після цього, ОСОБА_4 11.07.2021, приблизно о 18 годині 40 хвилин, реалізуючи свій злочинний умисел, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, перебуваючи у вказаному місці наніс удар кулаком правою руки в область обличчя з ліва ОСОБА_8 , внаслідок чого остання впала на ґрунтову поверхню подвір`я. Далі, ОСОБА_4 продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел направлений на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_8 , наніс останній не менше 10 ударів стопою ноги взутою в взуття в область голови.

Внаслідок отриманих тілесних ушкоджень, ІНФОРМАЦІЯ_2 о 00 годині 30 хвилин, за місцем мешкання в будинку АДРЕСА_2 , ОСОБА_8 померла.

Згідно лікарського свідоцтва про смерть № 127 від 12.07.2021, причиною смерті ОСОБА_8 є внутрішньочерепна травма у вигляді крововиливу під оболонку та речовину головного мозку та набряк речовини головного мозку.

Дії ОСОБА_4 кваліфіковано за ч. 2 ст. 121 КК України, як умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, що спричинило смерть потерпілого.

Прокурор ОСОБА_3 підтримав клопотання, посилаючись на обставини викладені в ньому та просив застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, так як підозра у вчиненні ним злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК Україниє обґрунтованою, та підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами. Ризики передбачені п.п.1, 3, 5 ч.1 ст.177КПК України обґрунтовані, з врахуванням особи підозрюваного, його ставлення до скоєного, відсутність сталих соціальних зв`язків, Зазначив, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не забезпечить належної процесуальної поведінки підозрюваного у випадку застосування до нього менш м`якого запобіжного заходу, не пов`язаного із примусовим позбавленням волі, перешкодить впливу на свідка, та не дозволить ухилитися від органу досудового слідства, та суду.

Захисник ОСОБА_5 проти задоволення клопотання заперечував. Посилався на те, що ризики, наведені слідчим та прокурором, є необґрунтованими, підозрюваний має місце реєстрації, має сина, отримує пенсію, тому просив застосувати відносно підозрюваного більш м`який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Підозрюваний ОСОБА_4 свою провину в скоєному злочину провину не визнав, зазначив, що він її не бив. Зазначив, що не має наміру переховуватись та підтримує клопотання захисника про застосування відносно нього запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту.

Слідчий суддя вислухавши сторони, дослідивши клопотання, матеріали кримінального провадження, докази покладені в його обґрунтування, приходить до наступного висновку:

Відповідно ч.1ст.177КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Згідно ч.2 ст.177КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч.1ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченимстаттею 177 цього Кодексу.

Як встановлено судом, 15.07.2021 року ОСОБА_4 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2ст. 121 КК України.

Відповідно до п. 175 рішення у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011 «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про котру йдеться, могла вчинити правопорушення.

Відповідно до рішень Європейского суду з прав людини у справах «Фокс, Камбел і Харлі проти Об`єднаного Королівства» від 30 серпня 1990 року, «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення. Також Європейський суд у своєму рішенні у справі «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» зазначив, що факти, які викликають підозру, не обов`язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження або навіть для пред`явлення обвинувачення, що являється завданням наступних етапів кримінального процесу.

Як вбачається з досліджених судом матеріалів клопотання, наявність обґрунтованості підозри пред`явленої ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2ст. 121 КК України, підтверджується наступними доказами: протоколом огляду місця події, протоколом допиту потерпілого ОСОБА_9 , протоколом допиту свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , протоколом проведення слідчого експерименту. Лікарським свідоцтвом про смерть № 127 від 12.07.2021 року на ОСОБА_8 . Довідкою № 331 виданою КП «Апостолівська міська лікарня» Апостолівської міської ради», на ОСОБА_4 , що він перебуває на обліку у психіатра.

Враховуючи викладене, слідчий суддя вважає, що у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст. 121 КК Україниу даному кримінальному провадженні обґрунтовано підозрюється ОСОБА_4 .

Фактичні данні щодо обставин, що мають значення для кримінального провадження, надання їм оцінки та встановлення кваліфікаційних складових злочину або їх спростування, не вирішуються слідчим суддею під час розгляду даного клопотання, а тому і не можуть оцінюватися з зазначених підстав.

З приводу тверджень підозрюваного щодо того, що він не міг спричинити такої тяжкості ушкодження, суд звертає увагу на те, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинною у вчинені кримінальних правопорушень. Слідчий суддя на підставі сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення злочинів вірогідною та достатньою для застосування щодо особи запобіжного заходу, оскільки відповідно до правової позиції ЄСПЛ у справі "Мюрей проти Сполученого Королівства" (п.55 Рішення), факти, що викликають підозру, не обов`язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження чи навіть для пред`явлення обвинувачення, що є задачею наступних етапів кримінального процесу.

При прийнятті рішення, щодо наявності підстав для застосування запобіжного заходу, слідчим суддею враховується, як обґрунтованість підозри, так і тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному, як позбавлення волі на строк до десяти років; що ОСОБА_4 вже не вперше скоює злочин; не має офіційного місця роботи та сталих соціальних зв`язків.

Стаття 5 Конвенції про захист прав людини та основних свобод гарантує кожному право на свободу та особисту недоторканність.

Згідно вимог ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Практика ЄСПЛ послідовна в підкреслюванні початку розслідування як етапу, коли цей ризик перешкоджання досудовому розслідування або впливу на свідків чи потерпілих може виправдовувати тримання під вартою. Цей підхід випливає з припущення, що розслідування власне і призначене для того, щоб зібрати та зберегти докази. В рішенні ЄСПЛ від 26.01.93 у справі «W. v. Switzerland», § 35 сформульовано правову позицію, що згодом потреби розслідування недостатньо виправдовують тримання підозрюваного під вартою: зазвичай цей ризик зменшується тою мірою, як просувається розслідування, збираються свідчення та здійснюється перевірка. Наразі стадія збору доказів, встановлення дійсних обставин кримінального правопорушення ще триває, що виправдовує використання найсуворішого запобіжного заходу з метою унеможливлення незаконного впливу підозрюваного на хід кримінального провадження у його "вразливій" стадії.

Практика ЄСПЛ не вбачає тяжкість обвинувачення або підозри самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення або підозра у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

У ході досудового розслідування задля об`єктивного його розслідування в розумні строки, виникла необхідність в обранні підозрюваному запобіжного заходу з метою забезпечення виконання ним перед органом досудового розслідування та судом покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам, передбаченим п.п. 1, 3, 5 ч. 1ст. 177 КПК України, та які вказують, що підозрюваний може:

1. Переховуватися від органу досудового розслідування та суду.

Ризик переховування від органу досудового розслідування та суду обґрунтовується тим, що підозрюваний вчинив тяжкийзлочин, що свідчить про те, що останній не дотримується суспільних норм поведінки та моралі, постійно порушує обов`язки, покладені на нього чинним законодавством, що вказує на те, що підозрюваний ОСОБА_4 , й у подальшому буде порушувати покладені на нього обов`язки, в тому числі й обов`язки, покладені на нього нормамиКПК України; окрім цього слід зазначити, що підозрюваний ОСОБА_4 , не має сталих соціальних зв`язків, постійного місця роботи, що вказує на те, що він може в будь-який момент залишити межі міста та області.

Аналізуючи вказаний ризик в контексті практики Європейського суду із захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись із посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Panchenkov. Russia (Панченко проти Росії). Ризик втечі може оцінюватись у світлі факторів, пов`язаних із характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Becciew. Moldova (Бекчиев проти Молдови).

Оцінюючи ризик переховування обвинуваченого з позиції практики Європейського суду із захисту прав людини, слід зазначити наступне:

- підозрюваний не має на утриманні малолітніх дітей та батьків похилого віку, тобто не має стійких соціальних зв`язків.

- підозрюваний не має офіційного місця роботи та постійного джерела доходів.

2. Незаконно впливати на свідків у зазначеному кримінальному провадженні.

Даний ризик обґрунтовується тим що, підозрюваний знає, де працюють свідки, та може впливати на них з метою зміни показань.

3. Вчините інше кримінальне правопорушення, так як підозрюваний ОСОБА_4 , вчиняв суспільно-небезпечне діяння, яке підпадає під ознаки діяння, передбаченого ч.1ст.122 КК України, та до якого було застосовано примусові заходи медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу з суворим наглядом.

Таким чином, під час досудового розслідування встановлено реальні ризики того, що підозрюваний ОСОБА_4 у разі застосування до нього запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, може переховуватися від органу досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідка, або вчинити інше кримінальне правопорушення.

Враховуючи вищевикладене, ОСОБА_4 необхідно обрати найсуворіший запобіжний захід, який дієво забезпечить виконання підозрюваним передбачених кримінальним процесуальнимкодексом України обов`язків.

Лише обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зможе запобігти усім вищевказаним ризикам, у тому числі вчинення підозрюваним нових кримінальних правопорушень.

Застосування іншого більш м`якого запобіжного заходу, таких як особисте зобов`язання, особиста порука, домашній арешт, будуть недостатніми для запобігання зазначеним ризикам, так як виходячи зі змісту ст.ст. 179-182 КПК України, вони не позбавляють у повній мірі підозрюваного можливості вільно пересуватися, вчиняти протиправні дії.

Відповідно до практики Європейського суду із захисту прав людини, рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Згідно ч. 3ст. 183 КПК України, слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених ч. 4 цієї статті.

Відповідно до ч. 4ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями177та178цьогоКодексу, має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.

У відповідності до п. 1 ч. 4ст. 183 КПК України, застосовуючи до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою слідчий суддя дійшов висновку за можливе не визначати розмір застави у кримінальному провадженні, оскільки кримінальне правопорушення у скоєні якого підозрюється ОСОБА_4 , вчинено із застосуванням насильства.

Керуючись ст.176-179,184,186,193,194,196 КПК України, слідчий суддя

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання слідчого - задовольнити.

Застосувати в межах кримінального провадження № 12021043090000034від 12.07.2021 року до підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2ст. 121 КК України, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Вербка Мурована, Ярмолинецького району, Хмельницької області, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави.

Строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визначити до 11 вересня 2021 року включно.

Ухвала слідчого судді щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її проголошення безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Повний текст ухвали буде оголошено 16.07.2021 о 10.00 годині

Слідчий суддя Апостолівського районного суду

Дніпропетровської областіОСОБА_1