Рішення

від 08.07.2021 по справі 583/3928/20

ОХТИРСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 583/3928/20

2/583/88/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2021 року Охтирський міськрайонний суд Сумської області в складі:

головуючого-судді - Плотникової Н.Б.

при секретарі - Логвиненко Л.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Охтирка Сумської області справу за позовом

ОСОБА_1

до ОСОБА_2

треті особи: Височанська сільська рада Охтирського району Сумської області, Чернеччинська сільська рада Охтирського району Сумської області, приватний нотаріус Охтирського районного нотаріального округу Зіньковський Іван Михайлович

про визнання права власності,

встановив:

02.11.2020 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просив визнати за ним право власності на Ѕ частину земельних ділянок площею 0,50 га та площею 5,87 га розташованих на території Височанської сільської ради Охтирського району Сумської області, які на підставі державних актів на право власності на землю серії IV-СМ № 037651 та серії ІІІ-СМ № 032431 належали його (позивача) батьку - ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вимоги мотивував тим, що 11.12.2012 року о 10.15 год. секретарем виконавчого комітету Височанської сільської ради Охтирського району Сумської області Гільовим В.А. було одночасно посвідчено два заповіти, відповідно до одного з яких, зареєстрованого в реєстрі за № 206, ОСОБА_2 заповів все належне йому майно в рівних частках йому ( ОСОБА_3 ) та відповідачу ОСОБА_2 . Згідно другого заповіту, зареєстрованого в реєстрі за № 207, ОСОБА_2 заповів відповідачу ОСОБА_2 земельні ділянки площею 0,50 га. та 5,87 га., які знаходяться на території Височанської сільської ради Охтирського району Сумської області. Вважає, що не можна стверджувати, що один заповіт скасовує інший, тому вважає, що йому належить Ѕ частина від всієї спадщини, а тому він ( ОСОБА_1 ) звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті батька. 30.10.2020 року він отримав постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, у зв`язку з тим, що заповітом, внесеним в спадковий реєстр за № 207, змінено склад спадкового майна і спадкоємців. Позивач зазначає, що заповіт від 11.12.2012 року, яким ОСОБА_2 заповів ОСОБА_2 спірні земельні ділянки, є нікчемним, оскільки вищевказані заповіти були складені, оголошені та підписані заповідачем одночасно, що є порушенням Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5, з огляду на те, що час складання заповіту, який є обов`язковою складовою його форми, у двох послідовних діях не може бути однаковим. Оскільки два заповіти мали однаковий час, секретар виконавчого комітету Височанської сільської ради допустив порушення форми заповіту, що є підставою вважати правочин недійсним. Позивач вказує на те, що встановити, який заповіт був вчинений пізніше, неможливо, так як моментом вчинення заповіту є не його посвідчення, а момент складання, а тому відсутні підстави для застосування положення ч.2 ст. 1257 ЦК України, відповідно до якої заповіт, який було складено пізніше, скасовує попередній заповіт повністю або у тій частині, в якій він йому суперечить.

01.12.2020 року ухвалою Охтирського міськрайонного суду Сумської області відкрито провадження по справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання за викликом сторін. Відповідачу роз`яснено право на подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали.

01.12.2020 року ухвалою Охтирського міськрайонного суду Сумської області задоволено заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, заборонено будь-яким особам у будь-який спосіб вчиняти будь-які дії щодо розпорядження: земельною ділянкою площею 0,50 га для ведення особистого селянського господарства за адресою: Височанська сільська рада Охтирського району Сумської області, кадастровий номер 5920381200:01:002:0524 (Державний акт на право приватної власності на землю ІV-СМ №037651 від 27.08.2002 р.); земельною ділянкою площею 5,8730 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за адресою: Височанська сільська рада Охтирського району Сумської області, кадастровий номер 5920381200:01:002:2092 (Державний акт на право приватної власності на землю ІІІ-СМ №032431 від 10.07.2001 р.), до завершення строків визначених ст. 158 ЦПК України.

25.01.2021 року ухвалою Охтирського міськрайонного суду Сумської області закрито підготовче провадження по справі, призначено справу до судового розгляду по суті з повідомленням учасників процесу.

23.02.2021 року ухвалою Охтирського міськрайонного суду Сумської області залучено до участі у справі в якості третьої особи Чернеччинську сільську раду Охтирського району Сумської області, встановлено третій особі строк для надання пояснень щодо позову до 15.03.2021 року, а позивачу та відповідачу строк до 30.03.2021 року для надання відповіді на пояснення третьої особи.

Позивач в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце судового розгляду повідомлений в передбаченому законом порядку.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити з наведених в позовній заяві мотивів. Крім того, зазначив, що заповіт, складений 11 грудня 2012 року ОСОБА_2 на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрований в реєстрі за №206, та заповіт, складений 11 грудня 2012 року ОСОБА_2 на користь ОСОБА_2 , зареєстрований в реєстрі за № 207, є нікчемними в силу частини першої статті 1257 ЦК України, оскільки на момент їх вчинення виконавчим комітетом Височанської сільської ради не було прийнято рішення щодо надання повноважень секретарю виконкому Гільову В.А. на вчинення нотаріальних дій.

Відповідач та його представник в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечили, пославшись на їх необґрунтовансть. У відзиві на позовну заяву (а.с. 104-107) представник відповідача зазначила, що спірні земельні ділянки належали на праві власності батькові позивача та відповідача ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . За життя ОСОБА_2 склав нотаріально посвідчений заповіт, який 11.12.2012 року був зареєстрований у спадковому реєстрі за № 207, відповідно до якого заповів належні йому земельні ділянки площею 0.50 га та 5.87 га, які знаходяться на території Височанської сільської ради, Охтирського району, Сумської області, відповідачу ОСОБА_2 . Вказане волевиявлення заповідача було пов`язане з тим, що позивач ОСОБА_1 одноособово отримав у спадок після смерті матері - ОСОБА_4 , яка померла у 2008 році, рівноцінний земельний пай, розташований на території Височанської сільської ради, Охтирського району Сумської області. Крім того, 11.12.2012 року заповідачем ОСОБА_2 складений заповіт, відповідно до якого заповідач заповідав все своє майно в рівних частках двом своїм синам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Відомості про вказаний заповіт були внесені до реєстру за № 206, тобто раніше ніж про заповіт, яким ОСОБА_2 зробив розпорядження щодо земельних ділянок. На обох заповітах уповноваженою особою Височанської сільської ради Охтирського району Сумської області було зроблено посвідчувальний запис, який містить час та дату власноручного підписання заповітів заповідачем, а отже за своїм змістом та формою відповідає Додатку № 1 до Порядку вчиненню нотаріальних дій посадовими особами місцевого самоврядування, затвердженого наказом МЮ України № 3306/5 від 11.11.2011 року. Представник відповідача зазначає, що всі вимоги щодо змісту та форми при складанні та посвідченні заповіту, внесеного до реєстру під № 207, були дотримані, а тому зазначений заповіт не може вважатися нікчемним в силу закону. Таким чином, приватний нотаріус Охтирського районного нотаріального округу Зіньковський І.М. 30.10.2020 року правомірно виніс постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії.

25.01.2021 року від представника позивача ОСОБА_1 надійшли заперечення на відзив на позовну заяву (а.с. 118-121), в яких він зазначив, що нормами діючого законодавства момент виникнення спадкових правовідносин пов`язується саме з фактом складення заповіту, а не із вчиненням посвідчувального напису чи його реєстрацією. Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012 року, на який посилається представник відповідача, не поширюється на посадових осіб місцевого самоврядування під час вчинення нотаріальних дій, а тому не може застосовуватися при вирішенні вказаної справи. Позивач вказує на те, що на даний час існує два одночасно складені заповіти, за одним з яких, зареєстрованим в реєстрі за № 206, заповідачем зроблено розпорядження на все спадкове майно, а в іншому заповіті, зареєстрованим в реєстрі за № 207, обсяг і склад майна спадкоємців обмежений. Заповідач ОСОБА_2 заповіт за реєстрованим № 206 не скасовував та не змінював, а тому обмеження права власності позивача є безпідставним.

Представник третьої особи Чернеччинської сільської ради Охтирського району Сумської області в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, подав заяву про розгляд справи без його участі. В письмових поясненнях (а.с. 192) проти задоволення позовних вимог заперечив, з огляд у на те, що при складанні заповіту, зареєстрованого за № 207, були дотримані вимоги ч. 1 ст. 1247 ЦК України, а отже підстави вважати його нікчемним відсутні.

Приватний нотаріус Охтирського районного нотаріального округу Зіньковський І.М. в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, подав заяву про розгляд справи без його участі.

Суд, вивчивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, заслухавши пояснення учасників справи, дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є рідними братами, батьками яких є ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвами про народження та не заперечується сторонами в судовому засіданні.

ІНФОРМАЦІЯ_1 батько сторін - ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 23.04.2020 року.

З матеріалів справи вбачається, що згідно державного акта на право приватної власності на землю серії IІІ-СМ № 032431 від 10.07.2001 року, померлому ОСОБА_2 на підставі рішення 7 сесії 23 скликання Височанської сільської ради від 06.09.1999 року, передана у приватну власність земельна ділянка площею 5,87 га в межах згідно з планом, за цільовим призначенням для ведення сільськогосподарського товарного виробництва, розташована на території Височанської сільської ради Охтирського району Сумської області (а.с. 41-42).

Крім того, відповідно до державного акта на право приватної власності на землю серії IV-СМ № 037651 від 27.08.2002 року, померлому ОСОБА_2 на підставі розпорядження голови Охтирської райдержадміністрації № 352 від 21.08.2002 року, на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 0,50 га в межах згідно з планом, за цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташована на території Височанської сільської ради Охтирського району Сумської області (а.с. 39-40).

Згідно заповіту від 11.12.2012 року, посвідченого секретарем виконавчого комітету Височанської сільської ради Охтирського району Сумської області Гільовим В.А., зареєстрованого в реєстрі за № 206, ОСОБА_2 на випадок своєї смерті заповів все належне йому майно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в рівних частках кожному (а.с. 180).

Відповідно до заповіту від 11.12.2012 року, посвідченого секретарем виконавчого комітету Височанської сільської ради Охтирського району Сумської області Гільовим В.А., зареєстрованого в реєстрі за № 207, ОСОБА_2 на випадок своєї смерті заповів земельну ділянку площею 0,50 га, належну йому на підставі державного акту на право власності на землю серії IV-СМ № 037651, та земельну ділянку площею 5,87 га, яка належить йому на підставі державного акту на право власності на землю серії ІІІ-СМ № 032431, що розташовані на території Височанської сільської ради Охтирського району Сумської області, ОСОБА_2 (а.с. 181).

15.06.2020 року відповідач ОСОБА_2 звернувся до приватного нотаріуса Охтирського районного нотаріального округу Зіньковського І.М. із заявою про прийняття спадщини після смерті його батька ОСОБА_2 (а.с. 179).

15.06.2020 року була заведена спадкова справа №40/2020 після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.175, 176).

01.10.2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса Охтирського районного нотаріального округу Зіньковського І.М. із заявою про прийняття спадщини після смерті його батька ОСОБА_2 (а.с. 186).

Постановою про відмову у вчиненні нотаріальних дій від 30.10.2020 року № 185/02-31 приватним нотаріусом Охтирського районного нотаріального округу Зіньковським І.М. відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на Ѕ частку всього майна, належного ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку з тим, що право на спадкування мають особи, визначені в заповіті. (а.с. 190).

Відповідно до статей 1216, 1217 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно зі статтею 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Статтею 1233 ЦК України встановлено, що заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складання. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу (частина перша, третя статті 1247 ЦК України).

Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що заповіт, складений 11 грудня 2012 року ОСОБА_2 на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрований в реєстрі за №206, та заповіт, складений 11 грудня 2012 року ОСОБА_2 на користь ОСОБА_2 , зареєстрований в реєстрі за №207, є нікчемними у зв`язку з порушенням їх форми та у зв`язку з тим, що було відсутнє рішення щодо надання повноважень секретарю виконкому на вчинення нотаріальних дій.

Відповідно до частини другої статті 209 ЦК України нотаріальне посвідчення правочину здійснюється нотаріусом або іншою посадовою особою, яка відповідно до закону має право на вчинення такої нотаріальної дії, шляхом вчинення на документі, в якому викладено текст правочину, посвідчувального напису.

Вимоги до форми заповіту та порядку його посвідчення встановлені ст. 1247 ЦК України, а також положеннями статті 56 Закону України Про нотаріат .

За змістом ч.ч. 3, 4 ст. 1247 ЦК України заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу. Заповіти, посвідчені особами, зазначеними у частині третій цієї статті, підлягають державній реєстрації у спадковому реєстрі в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 1251 ЦК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин, а саме на момент посвідчення спірних заповітів - 11.12.2012 року), якщо у населеному пункті немає нотаріуса, заповіт, крім секретного, може бути посвідчений уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону України Про нотаріат (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) у населених пунктах, де немає нотаріусів, уповноважені на це посадові особи органу місцевого самоврядування вчиняють, серед іншого, такі нотаріальні дії : посвідчують заповіти (крім секретних).

Пунктами 1.1, 1.2 Порядку вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 11.11.2011р. № 3360/5 (у редакції, чинній на момент посвідчення спірних заповітів), визначено, що перелік нотаріальних дій, що вчиняються посадовими особами органів місцевого самоврядування, визначено статтею 37 Закону України Про нотаріат . Нотаріальні дії вчиняють посадові особи, на яких за рішенням відповідного органу місцевого самоврядування покладено вчинення цих дій.

За приписами ч. 1 ст. 11 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні (в редакції, що діяла на час винекнення спірних правовідносин) виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.

В п.п. 5 пункту б ч. 1 ст. 38 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) зазначено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать вчинення нотаріальних дій з питань, віднесених законом до їх відання, реєстрація актів громадянського стану.

Згідно вимог ч.ч. 6, 8 ст. 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) рад в межах своїх повноважень приймає рішення. Рішення виконавчого комітету приймаються на його засіданні більшістю голосів від загального складу виконавчого комітету і підписуються сільським, селищним, міським головою, головою районної у місті ради.

Згідно вимог ч. 1 ст. 1257 ЦК України заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним.

Вирішуючи питання дотримання форми посвідчення спірного заповіту, Верховний Суд у постановах від 24 жовтня 2018 року у справі № 673/416/16-ц, від 06 березня 2019 року у справі № 658/2457/16-ц, від 09 грудня 2019 року у справі № 683/3061/18, від 20 січня 2021 року у справі № 673/1431/18 дійшов висновку про нікчемність заповіту, вказавши на недотримання вимог щодо його посвідчення, з тих підстав, що секретар сільської ради не був уповноважений на здійснення нотаріальних дій належним чином, оскільки виконавчий комітет сільської ради не приймав рішення про уповноваження посадової особи відповідної ради на здійснення нотаріальних дій.

З матеріалів справи вбачається, що спірні заповіти від 11.12.2012 року, зареєстровані в реєстрі за № 206 та № 207, посвідчені секретарем виконавчого комітету Височанської сільської ради Охтирського району Сумської області Гільовим В.А.

Рішеннями Височанської сільської ради Охтирського району Сумської області від 11.11.2010 року було обрано секретарем Височанської сільської ради Гільова В.А., утворено виконавчий комітет сільської ради у кількості 7 чоловік та обрано членом виконавчого комітету сільської ради Гільова В.А. (секретаря сільської ради) (а.с.233, 234).

Рішенням Височанської сільської ради Охтирського району Сумської області від 11.11.2010 року покладено виконання повноважень секретаря виконкому на секретаря сільської ради Гільова В.А. (а.с. 235).

Згідно відповіді архівного відділу Охтирської районної державної адміністрації від 19.05.2021 року № 01-27/70 за період з листопада 2010 року по 2015 рік включно в документах фонду Височанської сільської ради Охтирського району Сумської області відсутні рішення виконавчого комітету сільської ради про покладення обов`язків вчинення нотаріальних дій на секретаря виконавчого комітету Гільова В.А .

Таким чином, матеріали справи не містять доказів, що виконкомом Височанської сільської ради на час посвідчення вказаних заповітів ухвалювалося рішення про покладення на секретаря виконкому Височанської сільської ради обов`язків вчиняти нотаріальні дії.

Згідно вимог ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Зважаючи на те, що на час посвідчення оспорюваних заповітів покладення обов`язків щодо вчинення нотаріальних дій законом було віднесено до відання виконавчого комітету Височанської сільської ради Охтирського району Сумської області, однак станом на 11 грудня 2012 року виконавчим комітетом Височанської сільської ради Охтирського району не було прийнято рішення щодо надання повноважень секретарю виконкому Гільову В.А. на вчинення нотаріальних дій, правовідносини у справі, яка розглядається, є подібними до тих, щодо яких Верховним Судом викладений правовий висновок у постановах від 24 жовтня 2018 року у справі № 673/416/16-ц, від 06 березня 2019 року у справі № 658/2457/16-ц, від 09 грудня 2019 року у справі № 683/3061/18, від 20 січня 2021 року у справі № 673/1431/18, у яких Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій про нікчемність оспорюваних заповітів з підстав їх посвідчення особою, яка не була уповноважена на вчинення таких дій виконавчим комітетом сільської ради, а тому суд виходить із того, що заповіт, складений 11 грудня 2012 року ОСОБА_2 на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрований в реєстрі за №206, та заповіт, складений 11 грудня 2012 року ОСОБА_2 на користь ОСОБА_2 , зареєстрований в реєстрі за №207, є нікчемними в силу частини першої статті 1257 ЦК України, оскільки станом на 11 грудня 2012 року виконавчим комітетом Височанської сільської ради не було прийнято рішення щодо надання повноважень секретарю виконкому Гільову В.А. на вчинення нотаріальних дій.

Усталеним в судовій практиці та цивілістичній доктрині є поділ недійсних правочинів на нікчемні та оспорювані.

В ЦК України закріплений підхід, при якому оспорюваність правочину конструюється як загальне правило. Навпаки, нікчемність правочину має місце тільки у разі, коли існує пряма вказівка закону про кваліфікацію того або іншого правочину як нікчемного.

Оспорюваний правочин визнається недійсним судом, якщо одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом (частина третя статті 215 ЦК України). Правочин, недійсність якого не встановлена законом (оспорюваний правочин), породжує правові наслідки (набуття, зміну або припинення прав та обов`язків), на які він був направлений до моменту визнання його недійсним на підставі рішення суду. Оспорювання правочину відбувається тільки за ініціативою його сторони або іншої заінтересованої особи шляхом пред`явлення вимог про визнання правочину недійсним (позов про оспорювання правочину, рецисорний позов).

Натомість нікчемним є той правочин, недійсність якого встановлена законом і для визнання його недійсним не вимагається рішення суду (частина друга статті 215 ЦК України). Нікчемність правочину конструюється за допомогою текстуальної недійсності, оскільки вона існує тільки у разі прямої вказівки закону. Така пряма вказівка може втілюватися, зокрема, в термінах нікчемний , є недійсним . Нікчемний правочин, на відміну від оспорюваного, не створює юридичних наслідків, тобто, не породжує (змінює чи припиняє) цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 463/5896/14-ц (провадження № 14-90цс19) зазначено, що якщо недійсність певного правочину встановлена законом, тобто якщо цей правочин нікчемний, позовна вимога про визнання його нікчемним не є належним способом захисту права чи інтересу позивача. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.

Відповідно до правового висновку, викладеного в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 року у справі № 916/3156/17 провадження № 12-304гс18 зазначено, що за наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставини нікчемності правочину.

Частиною першою статті 216 ЦК України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

По своїй суті недійсність заповіту дорівнює по правових наслідках відсутності заповіту. Тобто, недійсний заповіт не породжує тих правових наслідків, на які він був спрямований.

Згідно ч. 2 ст. 1223 ЦК України у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

Згідно ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно ч.1 ст. 1267 ЦК України частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними.

Таким чином, так як суд дійшов висновку, що заповіт, складений 11 грудня 2012 року ОСОБА_2 на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрований в реєстрі за № 206, та заповіт, складений 11 грудня 2012 року ОСОБА_2 на користь ОСОБА_2 , зареєстрований в реєстрі за №207, є нікчемними, та право на спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , одержують спадкоємці першої черги, якими є позивач та відповідач по справі, при цьому частки кожного з них є рівними.

Отже, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є спадкоємцями за законом після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , по Ѕ частині кожен на спадщину, яка складається з земельної ділянки площею 5,8730 га кадастровий номер 5920381200:01:002:2092 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Височанської сільської ради Охтирського району Сумської області, що згідно державного акта на право приватної власності на землю серії IІІ-СМ № 032431 від 10.07.2001 року належала померлому ОСОБА_2 , та земельної ділянки площею 0,50 га кадастровий номер 5920381200:01:002:0524 для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Височанської сільської ради Охтирського району Сумської області, що згідно державного акта на право приватної власності на землю серії IV-СМ № 037651 від 27.08.2002 року належала померлому ОСОБА_2 .

Таким чином, вирішуючи справу в межах заявлених вимог, оцінюючи досліджені докази, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Встановлено, що позивачем під час розгляду справи були понесені судові витрати у виді судового збору за подання позовної заяви в сумі 2313,03 грн. (1472,23 грн. + 840,80 грн.) та 420,40 грн. за подання заяви про забезпечення позову (а.с. 7, 8, 20).

Згідно з ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 2733,43 грн. (2313,03 грн.+420,40 грн.).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 209, 215, 1216, 1217, 1218, 1223, 1233, 1247, 1251, 1257, 1261, 1267 ЦК України Законом України Про нотаріат Законом України Про місцеве самоврядування в Україні , керуючись ст. ст. 12, 76, 81, 263-265 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на Ѕ частину земельної ділянки площею 0,50 га кадастровий номер 5920381200:01:002:0524 для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Височанської сільської ради Охтирського району Сумської області, яка належала ОСОБА_2 на підставі державного акту на право приватної власності на землю серія IV-CМ № 037651 від 27.08.2002 року, та право власності на Ѕ частину земельної ділянки площею 5,8730 га кадастровий номер 5920381200:01:002:2092 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Височанської сільської ради Охтирського району Сумської області, яка належала ОСОБА_2 на підставі державного акту на право приватної власності на землю серія IІІ-CМ № 032431 від 10.07.2001 року.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) судові витрати в сумі 2733,43 грн.

Рішення може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Охтирський міськрайонний суд Сумської області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлений 19.07.2021 р.

Суддя Охтирського

міськрайонного суду Н.Б. Плотникова