Постанова

від 19.07.2021 по справі 554/6073/16

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

19 липня 2021 року

м. Київ

справа № 554/6073/16

провадження № 61-6982св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Олійник Віктор Олександрович ,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: державний виконавець відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області Ткаченко Сергій Володимирович, акціонерне товариство комерційний банк ПриватБанк ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на рішення Октябрського районного суду м. Полтава, у складі судді Андрієнко Г. В., від 18 листопада 2020 року та постанову Полтавського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Кузнєцової О. Ю., Карпушина Г. Л., Хіль Л. М., від 16 березня 2021 року.

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2. , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: державний виконавець відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області Ткаченко С. В., акціонерне товариство комерційний банк ПриватБанк (далі - АТ КБ ПриватБанк ), про відшкодування завданої шкоди.

Свої вимоги ОСОБА_1 мотивував тим, що згідно з договором купівлі-продажу від 15 червня 2005 року він набув у власність незакінчений будівництвом нежитловий будинок (62 % готовності) та земельну ділянку розміром 1 232 кв. м для розміщення кафе-бару з літнім майданчиком, що знаходяться по АДРЕСА_1 . Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 05 грудня 2014 року змінено відомості про об`єкт нерухомого майна за вказаною адресою на Громадська будівля (магазин непродовольчих товарів) , що також підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та технічним паспортом.

Позивач зазначав, що 19 березня 2015 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області Ткаченком С. В. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 46955949 з виконання виконавчого листа № 2/554/1268/2014, виданого Октябрським районним судом м. Полтави 13 березня 2015 року, про стягнення з нього на користь ПАТ КБ Приват Банк суми боргу за кредитним договором у розмірі 612 437, 08 доларів США, що за курсом Національного банку України (далі - НБУ) станом на 25 вересня 2014 року становило 7 931 366, 40 грн. Крім того, державним виконавцем відкрито виконавче провадження № 46955774 з виконання виконавчого листа № 2/554/1268/2014 про стягнення з нього на користь ПАТ КБ Приват Банк суми боргу за кредитним договором у розмірі 573 974, 10 доларів США, що за курсом НБУ станом 21 серпня 2014 року становило 7 526 350, 18 грн. Вказані виконавчі провадження були об`єднані у зведене виконавчого провадження № 47058719.

21 квітня 2015 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області Ткаченком С. В. складено акт опису та арешту з передачею представнику ПАТ КБ ПриватБанк ОСОБА_2 на відповідальне зберігання майна, що знаходиться по АДРЕСА_1 , а саме нежитлової будівлі (магазин непродовольчих товарів), земельної ділянки для розміщення кафе-бару з літнім майданчиком загальною площею 1 232 кв. м.

Позивач стверджував, що у вказаній нежитловій будівлі в результаті дій ОСОБА_2. вийшла з ладу система опалення, чим йому було завдано шкоду. Вважав, що така шкода має бути відшкодована винною особою шляхом виконання ремонтних робіт.

Із урахуванням зазначеного, позивач просив позов задовольнити, зобов`язати ОСОБА_2. відшкодувати завдану його майну шкоду в натурі: полагодити систему опалення в громадській будівлі (магазин непродовольчих товарів) АДРЕСА_1 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Октябрського районного суду м. Полтава від 18 листопада

2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позовні вимоги до задоволення не підлягають, оскільки позивачем не доведено, що саме відповідач порушив його права, причинного зв`язку між завданою шкодою та діями відповідача, крім того, позивач не зазначив, які конкретно дії вчинив ОСОБА_2 та коли саме, що призвели до заподіяння заявленої шкоди. Разом із тим, доказів, які б вказували на неправомірність дій відповідача та завдання позивачу конкретної майнової шкоди, зокрема шляхом пошкодження його майна, не надано та матеріали справи таких не містять, як наслідок відсутні усі елементи складу цивільного правопорушення, а тому відсутні правові підстави, передбачені статтями 22, 1166, 1192 ЦК України, для відшкодування шкоди позивачу та зобов`язання відповідача вчинити певні дії. Також суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_1 не є власником нерухомого майна.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Полтавського апеляційного суду від 16 березня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 18 листопада 2020 року - без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що районний суд, правильно встановивши фактичні обставини справи, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки позивач не надав доказів, які б дозволяли встановити, яким чином дії чи бездіяльність ОСОБА_2. могли б порушити його права, спричинити пошкодження системи опалення у приміщенні, а також які пошкодження мали місце у нерухомому майні, власником якого є АТ КБ ПриватБанк .

Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи особи, яка подала касаційну скаргу

21 квітня 2021 року до Верховного Суду представник ОСОБА_1 -

ОСОБА_3 подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Октябрського районного суду м. Полтава від 18 листопада 2020 року

та постанову Полтавського апеляційного суду від 16 березня 2021 року

і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Підставами касаційного оскарження вказаних судових рішень заявниця зазначила неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказавши, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 569/744/16-ц, від 27 грудня 2019 року

№ 686/11256/16-ц (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України), а також не дослідив належним чином зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Заявниця вказує, що судом першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, не було дотримано положення статті 109 ЦПК України, якими визначено наслідки ухилення від участі у експертизі. Судами не було враховано, що цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини, яку не спростовано відповідачем, не доведено, що шкоду було завдано не з його вини. У справі задовольнялися клопотання про призначення експертизи, однак АТ КБ ПриватБанк не надало доступу до приміщення, перешкоджало проведенню експертизи. Дії банка обмежили можливості щодо встановлення обставин та розміру заподіяної позивачу шкоди, причинно-наслідкового зв 'язку між діями відповідача та завданою шкодою. Суди попередніх інстанцій не забезпечили змагальності процесу і прийняли рішення не дослідивши усіх обставин справи.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 30 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі.

У травні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Відзив на касаційну скаргу не надходив

Фактичні обставини справи, встановлені судами

15 червня 2005 року на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Полєжаєвою Н. П. за реєстровим № 3531, ОСОБА_1 набув право власності на незакінчений будівництвом нежитловий будинок (62 % готовності) та земельну ділянку, розміром 1 232 кв. м, для розміщення кафе-бару з літнім майданчиком, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно № НОМЕР_1 від 05 грудня 2014 року змінено відомості про об`єкт нерухомого майна за вищевказаною адресою з незакінчений будівництвом нежитловий будинок розміщення кафе-бару з літнім майданчиком, який знаходиться у стані проектування та реконструкції на Громадська будівля (магазин непродовольчих товарів) , що підтверджується копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень і технічного паспорту на відповідний об`єкт нерухомого майна.

Згідно відомостей про державну реєстрацію іпотеки вказане майно перебувало в іпотеці на підставі договору іпотеки від 31 березня 2006 року (іпотекодавець: ОСОБА_1 , іпотекодержатель: ЗАТ КБ ПриватБанк ).

Постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області Ткаченка С. В. від 19 березня 2015 року в межах виконавчого провадження № 46955949 з виконання виконавчого листа № 2/554/1268/2014, виданого 13 березня 2015 року Октябрським районним судом м. Полтави про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ ПриватБанк заборгованості за кредитним договором № HLLAGB08000041 у розмірі 612 437, 08 доларів США, що за курсом НБУ станом на 25 вересня 2014 року становить 7 931 366, 40 грн, накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, що належить боржнику ОСОБА_1

21 квітня 2015 року в межах зведеного виконавчого провадження № 47058719, до складу якого входять виконавчі провадження № 46955949, № 46955724 та № 46956072, державним виконавцем Ткаченком С. В. складений акт опису й арешту майна, а саме нежитлової будівлі (магазину непродовольчих товарів і квартира), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та земельної ділянки для розміщення кафе-бару з літнім майданчиком загальною площею 1 232 кв. м, що розташована за вказаною адресою.

Згідно складеного державним виконавцем акту описане майно прийняв на відповідальне зберігання представник ПАТ КБ ПриватБанк ОСОБА_2, який повідомлений про кримінальну або матеріальну відповідальність за розтрату, відчуження, приховування чи підміну описаного майна, про що міститься особистий підпис.

Наказом роботодавця від 25 грудня 2015 року № Э.PL-УВ-2015-406-п ОСОБА_2 був звільнений з посади старшого юрисконсульта напрямку Credit сollection відповідно до пункту 1 частини першої статті 36 КЗпП України з 28 грудня 2015 року та з вказаного часу не перебуває у трудових відносинах з ПАТ КБ ПриватБанк , що підтверджується записом у трудовій книжці відповідача.

Відповідно до копії свідоцтва № НОМЕР_2 від 20 листопада 2018 року, виданого приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Дробітько В. В., АТ КБ ПриватБанк належить на праві власності майно, що складається з громадської будівлі (магазину непродовольчих товарів), загальною площею 888, 1 кв. м, та земельної ділянки, кадастровий номер 5310137000:15:015:0010, загальною площею 0,1232 га, цільове призначення - роздрібна торгівля та комерційні послуги, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна право власності АТ КБ ПриватБанк виникло на підставі свідоцтва про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу відповідно до статті 61 Закону України Про виконавче провадження на підставі акта та постанови про передачу майна стягувачу, затверджених державним виконавцем 07 серпня 2018 року.

Позиція Верховного Суду

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Згідно з положеннями пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

У відповідності до частини першої статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Частиною другою статті 22 ЦК України передбачено, що збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно з частиною першою статі 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає в особи, яка її завдавала за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини, що власне є підставою цивільно-правової відповідальності.

Частина друга статті 1192 ЦК України передбачає, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

У пункті 2 постанови Пленум Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди судам роз`яснено, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна ману юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

Отже, відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування майнової шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Звертаючись до суду із цим позовом, позивач просив суд зобов`язати відповідача полагодити систему опалення в громадській будівлі і таким чином відшкодувати збитки, спричинені йому внаслідок порушення відповідачем своїх зобов`язань.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, враховуючи вказані норми матеріального права, правильно встановивши обставини справи, обґрунтованого виходив із того, що позовні вимоги до задоволення не підлягають, оскільки на момент вирішення цієї справи власником спірної громадської будівлі (магазину непродовольчих товарів), загальною площею 888, 1 кв. м, та земельної ділянки, кадастровий номер 5310137000:15:015:0010, загальною площею 0,1232 га, цільове призначення - роздрібна торгівля та комерційні послуги, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , є АТ КБ ПриватБанк .

Позивачем не доведено наявності пошкодження громадської будівлі (магазину непродовольчих товарів) у 2016 році.

Позивачем не було доведено виникнення деліктного зобов`язання відповідача перед ним. Майно було арештоване і передане на зберігання відповідачу в рамках виконавчого провадження, та у подальшому проведено примусову реалізацію майна.

Також позивачем не надано достовірних доказів на підтвердження того, що АТ КБ ПриватБанк перешкоджало доступу до громадської будівлі(магазину непродовольчих товарів) з метою проведення експертизи та встановлення розміру збитків.

Слід зазначити, що новий власник громадської будівлі(магазину непродовольчих товарів) не позбавлений права вимагати відшкодування збитків з винної особи, у разі їх доведення, однак судами встановлено, що з боку нового власника нежитлової будівлі претензії до відповідача взагалі відсутні.

Із урахуванням зазначеного, суди попередніх інстанцій дійшли правильних та обґрунтованих висновків про відмову у задоволенні позовних вимог, за встановлених у цій справі обставин, оскільки позивач не довів порушення своїх прав діями відповідача, завдання збитків.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції ухвалені без додержання норм матеріального і процесуального права та зводяться значною мірою до переоцінки доказів у справі, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.

Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).

Висновки судів попередніх інстанцій, із урахуванням обставин цієї справи, не суперечать висновкам Верховного Суду, на які посилався заявник у касаційній скарзі.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК України).

Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування оскаржених судових рішень, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Октябрського районного суду м. Полтава від 18 листопада 2020 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 16 березня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:Є. В. Синельников О. М. Осіян В. В. Шипович