Ухвала

від 13.07.2021 по справі 521/16604/20

МАЛИНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 521/16604/20

Провадження №2-а/521/1121/21

ОКРЕМА УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2021 року

Суддя Малиновського районного суду м. Одеси, Бобуйок І.А., розглянувши в порядку письмового провадження матеріали справи за позовом Одеської міської ради (місцезнаходження: 65026, м. Одеса, Думська площа, буд. 1) до ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ), товариства з обмеженою відповідальністю МОТОР ВЕЛТ (місцезнаходження: м. Одеса, вул. Стовпова, буд. 85/2), третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні позивача - Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради (місцезнаходження: м. Одеса, вул. Черняховського, буд. 6) про скасування права власності, визнання недійсними рішень, актів та приведення земельної ділянки до попереднього стану,-

В С Т А Н О В И В:

06.10.2020 року представник Одеської міської ради звернувся до суду з вищевказаним позовом та просив суд, зокрема: скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 08.08.2019 року № 48162393, прийняте державним реєстратором Морозовою Ольгою Станіславівною, яким змінено загальну площу об`єкта нерухомості - нежитлового приміщення, що знаходилось за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 127477351101) з 20,4 кв.м. на 1424,3 кв.м. та з 1424,3 кв.м. на 1445,8 кв.м., нежитлове приміщення на нежитлові будівлі та доповнено підстави для державної реєстрації права власності технічним звітом, виготовленим 05.08.2019 року експертом Гузєвою Іриною Анатоліївною серія та номер: 065/19 та технічним паспорт виготовленим 07.08.2019 року товариством з обмеженою відповідальністю Бюро технічної інвентаризації , серія та номер: б/н; скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 16.01.2020 року № 50683443, прийняте державним реєстратором Мельник Тетяною Іванівною, яким змінено загальну площу об`єкта нерухомості - нежитлового приміщення, що знаходилось за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 127477351101) з 1445,8 кв.м. на 2167,9 кв.м. та доповнено підстави для державної реєстрації права власності технічним звітом, виготовленим 14.01.2020 року експертом Гузєвою Іриною Анатоліївною серія та номер: б/н.

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 13.07.2021 року позовну заяву Одеської міської ради до ОСОБА_1 , товариства з обмеженою відповідальністю МОТОР ВЕЛТ , третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні позивача - Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради про скасування права власності, визнання недійсними рішень, актів та приведення земельної ділянки до попереднього стану, повністю задоволено.

Під час розгляду справи було встановлено наступні фактичні обставини справи.

Судом встановлено, що 07.08.2013 року державним реєстратором Приваловою Є.Є. прийнято рішення про державну реєстрацію речових прав за ОСОБА_1 на нежитлове приміщення, загальною площею 20,4 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (номер запису про право власності: 2034798). В Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відкрито відповідний розділ з реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна 127477351101.

08.08.2019 року рішенням державного реєстратора Морозовою О.С. за індексним номером 48162393 проведено державну реєстрацію змін до запису про право власності № 2034798 розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відкритого на нежитлове приміщення, загальною площею 20,4 кв.м., а саме:

1) змінено об`єкт нерухомого майна, а саме: нежитлове приміщення на нежитлові будівлі;

2) змінено загальну площу таких будівель з 20,4 кв.м. на 1424,3 кв.м.

3) до підстав виникнення права власності: додано технічний звіт, виготовлений 05.08.2019 року експертом ОСОБА_2 , серія та номер: 065/19 та технічний паспорт, виготовлений 07.08.2019 року ТОВ Бюро технічної інвентаризації , серія та номер: б/н.

Проте, вже 12.08.2019 року державним реєстратором Морозовою О.С. проведено державну реєстрацію змін до запису про право власності № 2034798 розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відкритого на вищевказане нежитлове приміщення, а саме змінено загальну площу будівель з 1424,3 кв.м. на 1445,8 кв.м.

При цьому, як вбачається з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, формальними підставами для внесення таких змін стосовно площі об`єкта стали наступні зміни серед підстав виникнення права власності:

1)видалено технічний паспорт виготовлений 07.08.2019 року ТОВ Бюро технічної інвентаризації , серія та номер: б/н.

2)додано технічний паспорт виготовлений 07.08.2019 року ТОВ Бюро технічної інвентаризації , серія та номер: б/н.

3)додано технічний звіт, виготовлений 05.08.2019 року експертом Гузєвою І.А. серія та номер: 065/19

4)видалено технічний звіт, виготовлений 05.08.2019 року експертом Гузєвою І.А. серія та номер: 065/19

Судом встановлено, що 16.01.2020 року рішенням державного реєстратора Мельник Т.І. за індексним номером 50683443 проведено чергову державну реєстрацію змін до запису про право власності № 2034798 розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відкритого на нежитлове приміщення, загальною площею 20,4 кв.м.), а саме:

1) змінено загальну площу будівель з 1445,8 кв.м. на 2167,9 кв.м.

2) в підставах виникнення права власності: додано технічний звіт, виготовлений 14.01.2020 року експертом Гузєвою І.А., серія та номер: б/н та технічний паспорт, виготовлений 16.01.2020 року ТОВ Бюро технічної інвентаризації , серія та номер: б/н; видалено технічний паспорт, виготовлений 07.08.2019 року ТОВ Бюро технічної інвентаризації , серія та номер: б/н.

Таким чином, судом встановлено, що під виглядом зміни відомостей про об`єкт нерухомого майна та його площі вищевказаними рішеннями державних реєстраторів фактично зареєстровано право власності ОСОБА_1 на самочинно побудовані нежитлові будівлі загальною площею 2167,9 кв.м. на земельній ділянці комунальної власності, орієнтовною площею 0,5 га за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно з абз. 2 ч. 1 ст. 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , (у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваних рішень) у разі зміни ідентифікаційних даних суб`єкта права, визначення часток у праві спільної власності чи їх зміни, зміни суб`єкта управління об`єктами державної власності, відомостей про об`єкт нерухомого майна, у тому числі зміни його технічних характеристик, виявлення технічної помилки в записах Державного реєстру прав чи документах, виданих за допомогою програмних засобів ведення цього реєстру (описка, друкарська, граматична, арифметична чи інша помилка), за заявою власника чи іншого правонабувача, обтяжувача, а також у випадку, передбаченому підпунктом в пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, вносяться зміни до записів Державного реєстру прав.

Відповідно до ч. 2 ст. 5 вищевказаного Закону, якщо законодавством передбачено прийняття в експлуатацію нерухомого майна, державна реєстрація прав на таке майно проводиться після прийняття його в експлуатацію в установленому законодавством порядку, крім випадків, передбачених статтею 31 цього Закону.

Відповідно до ч. 3 ст. 10 цього ж Закону державний реєстратор, серед іншого:

- встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації (п. 1);

- перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення (п. 2);

- під час проведення реєстраційних дій обов`язково використовує відомості Державного земельного кадастру та Єдиного реєстру дозвільних документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів, а також використовує відомості, отримані у порядку інформаційної взаємодії Державного реєстру прав з Єдиним державним реєстром судових рішень (п. 4).

Відповідно до ч. 1 ст. 22 вищевказаного Закону документи, що подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Суд звертає увагу відповідачів, що ані технічні паспорти, виготовлені 07.08.2019 року та 16.01.2020 року ТОВ Бюро технічної інвентаризації , ані технічні звіти, виготовлені 05.08.2019 року та 14.01.2020 року експертом ОСОБА_2 , за відсутності документа, що засвідчує прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів не можуть слугувати достатніми підставами для державної реєстрації речових прав на таке майно.

Крім цього, подані ОСОБА_1 документи для проведення державної реєстрації змін до запису про право власності № 2034798 розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відкритого на нежитлове приміщення, загальною площею 20,4 кв.м., не давали змоги встановити набуття ним речових прав на збільшену площу, що вказує на наявність суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно.

Вищевказане безпосередньо свідчило про те, що відбулась забудова земельної ділянки, внаслідок чого і виникли нові об`єкти будівництва, створені під виглядом реконструкції нежитлового приміщення, право власності на які підлягає окремій державній реєстрації згідно із Законом України Про державну реєстрацією речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом (п. 3); подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження (п. 4); наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями (п. 5).

Державні реєстратори не мали перешкод встановити те, що в Єдиному реєстрі дозвільних документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів відсутні будь-які відомості про реєстрацію дозвільних документів, декларацій про готовність об`єкта до експлуатації, тощо.

Проте, всупереч приписам чинного законодавства державні реєстратори фактично здійснили оформлення права власності через процедуру внесення змін до запису Державного реєстру прав, збільшивши площу об`єкта нерухомості (а фактично додавши до його складу нові об`єкти), що є неприпустимим.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", засадами державної реєстрації прав є , зокрема, гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження, внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених цим Законом.

Отже, під час розгляду справи, судом було виявлено ознаки порушення Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", які полягали у прийнятті рішення державним реєстратором Морозовою О.С. від 08.08.2019 року за індексним номером 48162393 та рішення державним реєстратором Мельником Т.І. від 16.01.2020 року за індексним номером 50683443, якими ними в поза встановлений законодавством порядок легалізовано самочинно збудовані на земельній ділянці комунальної власності за адресою: АДРЕСА_2 нежитлові будівлі, позначені у технічному паспорті від 16.01.2020 року, виготовленому ТОВ ПРОФ БЮРО ТЕХНІЧНОЇ ІНВЕНТАРИЗАЦІЇ , як нежитлова будівля під літ. А , загальною площею 1433, 6 кв.м. та нежитлова будівля під літ. Б , загальною площею 734, 3 кв.м.

Відповідно до частин 1, 3, 5 статті 262 ЦПК України, суд може постановити окрему ухвалу щодо державного виконавця, іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця та направити її органам, до повноважень яких належить притягнення таких осіб до дисциплінарної відповідальності, або органу досудового розслідування, якщо суд дійде висновку про наявність в діях (бездіяльності) таких осіб ознак кримінального правопорушення. В окремій ухвалі суд має зазначити закон чи інший нормативно-правовий акт (у тому числі його статтю, пункт тощо), вимоги якого порушено, і в чому саме полягає порушення.

Повноваженнями щодо розгляду скарг у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, контролю за діяльністю державних реєстраторів та приватних нотаріусів віднесено до компетенції Міністерства юстиції України згідно частини четвертої статті 37-1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, Наказу Міністерства юстиції України №357/5 від 17.02.2014 року "Про затвердження Порядку проведення перевірки організації роботи державних нотаріальних контор, державних нотаріальних архівів, організації нотаріальної діяльності приватних нотаріусів, дотримання державними і приватними нотаріусами порядку вчинення нотаріальних дій та виконання правил нотаріального діловодства", Постанови Кабінету Міністрів України №990 від 21 грудня 2016 р. "Про затвердження Порядку здійснення Міністерством юстиції контролю за діяльністю у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень і державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань".

Отже, наявні достатні підстави для направлення Окремої ухвали до Міністерства юстиції України з метою вирішення питання щодо наявності підстав для використання контрольних та наглядових повноважень у сфері державної реєстрації та надання послуг державними реєстраторами.

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зазначений спеціально-дозвільний принцип діяльності органів державної влади покликаний забезпечити ефективне та прогнозоване функціонування всіх органів державної влади та органів місцевого самоврядування, оскільки зобов`язує їх діяти виключно у визначених Конституцією та законами України межах і лише у закріплений ними спосіб.

Практичне застосування вказаного принципу є необхідною передумовою забезпечення прав і свобод людини і громадянина, оскільки пов`язує державу та її органи правом, зобов`язуючи їх діяти у правових межах, у правових формах та правовими способами.

Разом з тим суд зазначає, що держава має дотримуватися мінімальних гарантій, спрямованих на забезпечення справедливого балансу між інтересами особи та інтересами суспільства, відповідно до статті 50 Конституції України.

У рішенні від 24.06.2003 по справі "Stretch v. the United Kingdom" ЄСПЛ зазначив, що згідно з усталеною практикою органів Конвенції, поняття майно (possessions) може означати існуюче майно ( existing possessions) або активи, включаючи права вимоги, стосовно яких заявник може стверджувати, що він має принаймні законне сподівання на отримання можливості ефективно здійснити майнове право (див., зокрема, згадане вище рішення у справі Компанія "Пайн Веллі Девелопментс" та інші проти Ірландії (Pine Valley Developments and Others v. Ireland), п. 51; рішення у справі "Прессос Компанія Нав`єра" та інші проти Бельгії (Pressos Compania Naviera S.A. and Others v. Belgium) від 20 листопада 1995 року, серія A, № 332, с. 21, п. 31).

При здійсненні будь-якого втручання має забезпечуватися справедливий баланс між необхідністю забезпечення загальних інтересів суспільства та необхідністю захисту основоположних прав відповідної особи. Вимога забезпечення такого балансу знаходить своє відображення у всій структурі статті 1 Першого протоколу, включно з її другою частиною. Отже, має бути забезпечено належне пропорційне співвідношення між використаними засобами та поставленими цілями.

У своєму рішенні від 13 червня 1979 року у справі Маркса Суд охарактеризував мету статті 1 Протоколу № 1 таким чином: "Визнаючи право кожного на мирне володіння своїм майном, стаття 1 Протоколу № 1, по суті, гарантує право власності. .

Відповідно до встановленого прецедентного права Суду втручання у "володіння" має підтримувати "справедливий баланс" між загальними інтересами суспільства та вимогами фундаментальних прав окремої особи. Намагання забезпечити цей баланс відображено у структурі статті 1 в цілому, включаючи другий пункт. Тому мають бути витримані розумні пропорції між використаними засобами і досягнутими цілями. Більш того, в інших сферах соціальної, фінансової та економічної політики національні органи користуються певною свободою самостійного оцінювання під час імплементації законів, що регулюють власність та договірні відносини (див. mutatis mutandis, AGOSI v. The United Kingdom, рішення від 24 жовтня 1986 року, серія А, N 108, п. 52) - п. 28 рішення у справі "Федоренко проти України" від 01 червня 2006 року.

В рішенні Рисовський проти України ЄСПЛ підкреслив особливу важливість принципу належного урядування , який передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок.

Згідно ч. 6, 7, 8, 9 ст. 262 ЦПК України, окрема ухвала надсилається відповідним юридичним та фізичним особам, державним та іншим органам, посадовим особам, які за своїми повноваженнями повинні усунути виявлені судом недоліки чи порушення чи запобігти їх повторенню. Окрема ухвала щодо прокурора або адвоката надсилається органу, до повноважень якого належить притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора або адвоката відповідно. З метою забезпечення виконання вказівок, що містяться в окремій ухвалі, суд встановлює у ній строк для надання відповіді залежно від змісту вказівок та терміну, необхідного для їх виконання. Окрему ухвалу може бути постановлено судом першої інстанції, судами апеляційної чи касаційної інстанції. Окрема ухвала може бути оскаржена особами, яких вона стосується. Окрема ухвала Верховного Суду оскарженню не підлягає.

На підставі наведеного та керуючись статтями 261 - 263, 354 - 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В:

Постановити Окрему ухвалу у справі №521/16604/20 стосовно порушення вимог законодавства при вчиненні дій з державної реєстрації прав та їх обтяжень.

Окрему ухвалу у справі №521/16604/20 направити до Міністерства юстиції України (адреса: 01001 м. Київ, вул. Городецького, 13) з метою вирішення питання щодо наявності підстав для здійснення контролю за діяльністю у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Визначити Міністерству юстиції України тридцятиденний строк з дня отримання Окремої ухвали для надання відповіді Малиновському районному суду м. Одеси про вжиті заходи щодо викладених у Окремій ухвалі обставин.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремі ухвали суду першої інстанції. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

СУДДЯ: Бобуйок І.А.