Постанова

від 08.07.2021 по справі 909/722/14

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" липня 2021 р. Справа №909/722/14

м.Львів

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Гриців В.М. (головуючий), Бонк Т.Б., Якімець Г.Г.

секретар судового засідання Гураль К.О.

з участю арбітражного керуючого Бігуна Р.Д., представника третьої особи адвоката Петраша Ю.Л.

розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 25 січня 2021 року у справі №909/722/14 за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства "М-Туройл", до виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, до Фізичної особи - підприємця Кулаченко Світлани Григорівни, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_2 про визнання дій незаконними; зобов`язання до вчинення дій; визнання недійсними витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно,технічного паспорту і довідки; скасування запису

ВСТАНОВИВ:

Господарський суд Івано-Франківської області ухвалою від 10 липня 2014 року порушив провадження у справі №909/722/14 про банкрутство Приватного підприємства "М-Туройл" (колишня назва "ПП "Еластоагрос").

Постановою від 13 листопада 2014 року Господарський суд Івано-Франківської області визнав Приватне підприємство "М-Туройл" банкрутом, відкрив ліквідаційну процедуру щодо нього. На підставі ухвали суду від 28 липня 2015 року повноваження ліквідатора банкрута виконує арбітражний керуючий Бігун Р. Д.

Згідно з ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 10 листопада 2015 року у справі №909/722/14, строк ліквідаційної процедури ПП "М-Туройл" та повноваження ліквідатора ПП "М-Туройл" арбітражного керуючого Бігуна Р.Д. продовжено до завершення ліквідаційної процедури.

У серпні 2019 року ОСОБА_1 подав до Господарського суду Івано-Франківської області позовну заяву до відповідачів: Приватного підприємства "М-Туройл" (відповідач 1), Управління реєстраційних процедур виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради (відповідач 2), Фізичної особи - підприємця Кулаченко Світлана Григорівна (відповідач 3). Позивач просив суд:

- визнати дії боржника ПП "М-Туройл", представником якого виступає арбітражний керуючий Бігун Р.Д., що вчинялись в процесі ліквідації підприємства та формуванні ліквідаційного майна за період 2017-2018 років, протиправними та незаконними;

- зобов`язати ПП "М-Туройл", керівником якого виступає арбітражний керуючий Бігун Р.Д., упорядкувати/відновити усю документацію щодо маси ліквідаційного майна ПП "М-Туройл" та складових його частин у відповідності до вимог рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 23.09.2016 у справі №909/540/16;

- визнати недійсним витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно індексний номер 128645956 про реєстрацію права власності, виданого управлінням реєстраційних процедур (державний реєстратор Попович В.В.) виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради Бігуну Р.Д. 22 .06.2018;

- скасувати запис про право власності, внесений у державний реєстр речових прав 22.06.2018 про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно - кафе площею 191.4 кв.м. із складовими частинами тераса площею 287,9 кв.м., огорожа площею 12,8 кв.м., хвіртка площею 1,8 кв.м., огорожа площею 4,6кв.м., огорожа площею 32,6 кв.м., із земельною ділянкою площею 0,1351 га, кадастровий номер 2610100000:20:009:0234, що розташовані по АДРЕСА_1 , за ПП "М-Туройл", код ЄДРПОУ 14277739, відновити попередній запис у реєстрі за 01.03.2017;

- скасувати запис у витягу з ДРРП від 22.06.2018 в графі - підстава виникнення права власності на майно - "довідка, серія та номер: б/н, виданий 14.06.2018, видавник ФОП Кулаченко С.Г." як недійсний та помилково внесений;

- визнати дії Фізичної особи - підприємця Кулаченко С.Г. щодо виготовлення технічного паспорта від 14.06.2018 на громадський будинок кафе по АДРЕСА_1 із складовими частинами та видачі довідки від 14.06.2018 незаконними, а такий технічний паспорт та довідку - недійсними.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ліквідатор ПП "М-Туройл" неправомірно включив до ліквідаційної маси та реалізував на аукціоні нерухоме майно позивача, а саме: терасу, огорожу, хвіртку, яке знаходиться за адресою по АДРЕСА_1 , чим порушено право власності позивача; реєстрація земельної ділянки з кадастровим номером 2610100000:20:009:0234 на підставі рішення виконкому Івано-Франківської міської ради від 27.10.2017 і надання її в оренду є незаконною та прямо порушує право оренди іншої земельної ділянки, яке ніким не скасовано; Державний реєстратор не дотримав вимог закону при прийнятті рішення та внесення відповідного запису про реєстрацію речового права власності на нерухоме майно ПП "М-Туройл", у зв"язку з чим витяг з Державного реєстру речових прав від 22.06.2018 є протиправним та таким, що підлягає скасуванню; ФОП Кулаченко С.Г. протиправно виготовлено новий технічний паспорт на громадський будинок -кафе, за адресою АДРЕСА_1 , у який без належних на те правовстановлюючих документів, внесено крім кафе (по рішенню суду від 23.09.2016 у справі №909/540/16) також терасу, огорожу і хвіртку, які ніколи не існували та не належали боржнику. Позивач стверджує, що ці об`єкти встановлені ним особисто за власні кошти для обслуговування адміністративного приміщення позаду кафе та умовного розмежування територій між офісом та кафе.

Позов був поданий і розглядався у межах справи №909/722/14 про банкрутство Приватного підприємства "М-Туройл".

Господарський суд Івано-Франківської області рішенням від 25 січня 2021 року у справі №909/722/14 у задоволенні позову відмовив повністю.

Місцевий господарський суд вказав, що позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження будівництва спірної тераси, права власності чи іншого права на терасу, а також права на земельну ділянку, на якій розташована тераса, хвіртки, огорожа; доказів передачі юридичним особам ТОВ "Торгово - розважальний комплекс "Вікторія" чи ПП "М-Туройл" будівельних матеріалів, придбаних позивачем згідно накладних, доданих до матеріалів справи; відтак жодних правових підстав розміщувати будь-які будівельні матеріали, на земельній ділянці, яка не належить позивачу, у нього не було. Також позивач не надав доказів, що спірне майно - тераса, як частина нерухомого майна - кафе " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", яке належало та належить на праві власності ПП "М-Туройл", було збудоване шляхом спільної участі у будівництві позивача за угодою із власником кафе "Вікторія" - ПП "М-Туройл". Вимоги ж позивача про визнання дій боржника ПП "М-Туройл", представником якого виступає арбітражний керуючий Бігун Р.Д., що вчинялись в процесі ліквідації підприємства та формуванні ліквідаційного майна за період 2017-2018 років - протиправними та незаконними та про зобов`язання ПП "М-Туройл", керівником якого виступає арбітражний керуючий Бігун Р.Д. упорядкувати/відновити усю документацію щодо маси ліквідаційного майна ПП "М-Туройл" та складових його частин у відповідності до вимог рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 23.09.2016 у справі №909/540/16 по суті є скаргою на дії (бездіяльність) ліквідатора у справі, яку суд, у відповідності до ч.3 ст.60 Кодексу України з процедур банкрутства, має розглянути у ліквідаційній процедурі, а не в межах позовного провадження, за заявою учасників у справі про банкрутство, до складу яких позивач не входить.

ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, вважає рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 25 січня 2021 року у справі №909/722/14 незаконним, необгрунтованим. Зокрема, вказує на те, що суд: не надав належної оцінки наданим позивачем у цьому провадженні та в інших провадженнях у межах справи про банкрутство письмовим доказам; не з`ясував правомірність державної реєстрації права власності ПП М-Туройл на нерухоме майно, що увійшло в ліквідаційну масу, не дав оцінки діям ФОП Кулаченко С.Г. щодо виготовлення технічного паспорту на предмет їх відповідності законодавству; не урахував, що відповідно до витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 29.12.2014 за ТОВ Торгово-розважальний комплекс Вікторія зареєстровано право оренди земельної ділянки площею 0,0908 га кадастровий номер 261010000:20:009:0305 терміном дії до 03.12.2019 для будівництва та обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування, для обслуговування кафе ІНФОРМАЦІЯ_1 по АДРЕСА_1 . Отже, земельної ділянки з кадастровим номером 2610100000:20:009:0305 не існує. З огляду на предмет спору, помилковим і хибним є висновок суду про те, що позивач не надав доказів на підтвердження будівництва спірної тераси. Суд необгрунтовано відмовив позивачу у призначенні судової будівельно-технічної експертизи та безпідставно відхилив надані позивачем експертні дослідження. Скаржник просить скасувати рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 25 січня 2021 року у справі № 909/722/14, позов задовольнити у повному обсязі.

Арбітражний керуючий Бігун Р.Д. і представник третьої особи адвокат Петраш Ю.Л. подали відзиви на апеляційну скаргу, вважають таку необгрунтовною, просять оскаржене рішення залишити без змін, апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення. Також адвокат Петраш Л.Ю. повідомив, що очікувані витрати третьої особи у зв`язку із розглядом справи в апеляційному суді становлять 40 000 гривень.

Надалі арбітражний керуючий Бігун Р.Д. подав письмові пояснення і додаткові докази, які суд не прийняв за відсутністю законних підстав. Представник третьої особи теж надав письмове пояснення, у якому наголошує на неправильно обраний позивачем спосіб захисту, що є окремою підставою для відмови у позові.

Західний апеляційний господарський суд ухвалою від 09 березня 2021 року відкрив провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 25 січня 2021 року у справі № 909/722/14; ухвалою від 29 березня 2021 року розгляд справи призначив на 27 травня 2021 року. Наступними ухвалами суд задовольнив клопотання арбітражного керуючого Бігуна Романа Дмитровича і представника ОСОБА_1 адвоката Якубовського Олександра Олександровича про проведення судового засідання 27 травня 2021 року у справі № 909/722/14 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Ухвалою від 27 травня 2021 року розгляд справи призначено у судовому засіданні на 08 липня 2021 року о 10:00 год. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів з участю арбітражного керуючого Бігуна Романа Дмитровича, ОСОБА_1 та його представника адвоката Якубовського Олександра Олександровича.

В усіх випадках суд повідомляв учасникам справи про дату, час і місце розгляду справи. Також, усі ухвали були оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень. Відповідно до статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

08 липня 2021 року до суду електронною поштою надійшло клопотання адвоката Якубовського Олександра Олександровича - представника ОСОБА_1 , у якому адвокат повідомляє, що у позивача раптово погіршився стан здоров`я , а він (адвокат Якубовський О.О.)перебуває у відпустці з 24 червня до 25 липня 2021 року.

Суд констатує, що доказів захворювання ОСОБА_1 суду не надано. Відпустка адвоката Якубовського О.О. підтверджена наказом адвокатського бюро Якубовський та партнери від 23 червня 2021 року. Ухвала Західного апеляційного господарського суду від 03 червня 2021 року про призначення розгляду справи на 08 липня 2021 року була надіслана учасникам справи 11 червня 2021 року. Отже, адвокат визначився щодо своєї участі у судовому засіданні 08 липня 2021 року на користь відпустки.

Ураховуючи наведене та тривалість розгляду справи, кожен учасник справи мав розумну можливість і обов`язок проявити належну увагу та вживати необхідних заходів для реалізації ними процесуальних прав, зокрема і права участі у судовому засіданні чи висловлення своєї позиції у письмовій формі.

Відповідно до статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. (ч.1).Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.(ч.2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.(ч.3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. (ч.4).У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Західний апеляційний господарський суд розглянув апеляційну скаргу, заслухав арбітражного керуючого Бігуна Р.Д., адвоката Перташа Ю.Л. і вважає, що підстав для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 відсутні з огляду на таке.

Предметом цього спору, який розглядається у межах справи №909/722/14 про банкрутство Приватного підприємства "М-Туройл", є вимога позивача ОСОБА_1 :

- визнати дії боржника ПП "М-Туройл", представником якого виступає арбітражний керуючий Бігун Р.Д., що вчинялись в процесі ліквідації підприємства та формуванні ліквідаційного майна за період 2017-2018 років, протиправними та незаконними;

- зобов`язати ПП "М-Туройл", керівником якого виступає арбітражний керуючий Бігун Р.Д., упорядкувати/відновити усю документацію щодо маси ліквідаційного майна ПП "М-Туройл" та складових його частин у відповідності до вимог рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 23.09.2016 у справі №909/540/16;

- визнати недійсним витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно індексний номер 128645956 про реєстрацію права власності, виданого управлінням реєстраційних процедур (державний реєстратор Попович В.В.) виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради Бігуну Р.Д. 22 .06.2018;

- скасувати запис про право власності, внесений у державний реєстр речових прав 22.06.2018 про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно - кафе площею 191.4 кв.м. із складовими частинами тераса площею 287,9 кв.м., огорожа площею 12,8 кв.м., хвіртка площею 1,8 кв.м., огорожа площею 4,6кв.м., огорожа площею 32,6 кв.м., із земельною ділянкою площею 0,1351 га, кадастровий номер 2610100000:20:009:0234, що розташовані по вул. Коновальця, 227а в м.Івано-Франківську, за ПП "М-Туройл", код ЄДРПОУ 14277739, відновити попередній запис у реєстрі за 01.03.2017;

- скасувати запис у витягу з ДРРП від 22.06.2018 в графі - підстава виникнення права власності на майно - "довідка, серія та номер: б/н, виданий 14.06.2018, видавник ФОП Кулаченко С.Г." як недійсний та помилково внесений;

- визнати дії Фізичної особи - підприємця Кулаченко С.Г. щодо виготовлення технічного паспорта від 14.06.2018 на громадський будинок кафе по АДРЕСА_1 із складовими частинами та видачі довідки від 14.06.2018 незаконними, а такий технічний паспорт та довідку - недійсними.

Отже, здійснюючи судовий розгляд означеного спору необхідно надати оцінку належності та ефективності обраного позивачем способу захисту, дослідили та перевірити чи зможе обраний спосіб захисту забезпечити і гарантувати позивачу припинення порушення його прав та інтересів або усунення перешкод для їх реалізації, та чи забезпечить судовий захист у такий спосіб відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

За статтею 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Способи захисту цивільного права чи інтересу - це закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника (пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16). Іншими словами, це дії, спрямовані на запобігання порушенню або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (пункт 14 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі № 310/11024/15-ц).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 04.06.2019 у справі №916/3156/17, від 11.09.2019 у справі №487/10132/14-ц , від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц).

Обраний позивачем спосіб захисту цивільного права має призводити до захисту порушеного чи оспорюваного права або інтересу. Якщо таке право чи інтерес мають бути захищені лише певним способом, а той, який обрав позивач, може бути використаний для захисту інших прав або інтересів, а не тих, за захистом яких позивач звернувся до суду, суд визнає обраний позивачем спосіб захисту неналежним і відмовляє у позові (постанова Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2019 у справі № 331/6927/16-ц).

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, необхідно зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). Так, у рішенні від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголосив, що зазначена норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, передбачених Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені у правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дали би змогу компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції та надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" ЄСПЛ зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає не лише запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Так, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Під ефективним способом необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Порушення права/інтересу пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити/реалізувати своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи. Прийняття судом рішення покликане усунути цю невизначеність, відновити порушене право, створити можливість для реалізації інтересу. Тому застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права (інтересу) позивача.

Отже, кожна особа має право в порядку, встановленому процесуальним законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи, інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, що визначений законом або договором, а якщо закон або договір ефективного способу захисту не визначають - суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

За статтею 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації (стаття 331 Цивільного кодексу України ).

Стаття 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачає, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Із офіційним визнанням державою права власності пов`язується можливість матеріального об`єкта (майна) перебувати в цивільному обороті та судового захисту права власності на нього.

Відповідно до частини першої статті 5 названого Закону у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення.

Законодавець визначив, що до інших правових наслідків, окрім офіційного визнання і підтвердження державою відповідних юридичних фактів, встановлюючи презумпцію правильності зареєстрованих відомостей з реєстру для третіх осіб, застосування норм Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" не призводить. Державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним з юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для виникнення права власності, а самостійного значення щодо підстав виникнення права власності не має.

Таким чином, державна реєстрація визначає лише момент, після якого виникає право власності, за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення права власності.

За позицією Великої Палати Верховного Суду відомості державного реєстру прав на нерухомість презюмуються правильними, доки не доведено протилежне, тобто державна реєстрація права за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права, але створює спростовувану презумпцію права такої особи (пункт 6.30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 48/340, пункт 4.17 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 911/3594/17).

Згідно із Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству" , який набрав чинності з 16.01.2020, статтю 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" викладено у новій редакції.

Відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини 3 статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (у редакції, чинній з 16.01.2020 і на час розгляду цієї справи) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону , а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону ) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону . Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Отже, у розумінні положень наведеної норми у чинній редакції (на відміну від положень частини 2 статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у попередній редакції, яка передбачала такі способи судового захисту порушених прав як скасування записів про проведену державну реєстрацію прав та скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав) законними способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; судове рішення про скасування державної реєстрації прав.

При цьому з метою ефективного захисту порушених прав законодавець уточнив, що ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Обраний позивачем спосіб захисту цивільного права має призводити до захисту порушеного чи оспорюваного права або інтересу. Якщо таке право чи інтерес мають бути захищені лише певним способом, а той, який обрав позивач, може бути використаний для захисту інших прав або інтересів, а не тих, за захистом яких позивач звернувся до суду, суд визнає обраний позивачем спосіб захисту неналежним і відмовляє у позові (постанова Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2019 у справі № 331/6927/16-ц)

Велика Палата Верховного Суду також неодноразово звертала увагу, що судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту (постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18, від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19).

Ураховуючи названі правові позиції Великої Палати Верховного Суду; приписи частини 3 статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в чинній редакції) та предмет спору у цій справі, суд апеляційної інстанції вважає, що обраний позивачем спосіб захисту є неефективний, неповний, такий не призведе до припинення порушення прав та інтересів позивача, про які він стверджує у позовній заяві, не усуне перешкод для їх реалізації. Неналежно обраний позивачем спосіб захисту є підставою для відмови у позові.

Крім цього, суд апеляційної інстанції констатує, що у межах справи №909/722/14 про банкрутство Приватного підприємства "М-Туройл" розглядається інший позов ОСОБА_1 до Приватного підприємства "М-Туройл", у якому позивач просить суд:

- визнати за ОСОБА_1 право власності на будівельні матеріали (секції кованих огорож, комплекти металоконструкцій, хвіртки, тротуарної плитки, навісів, покритих ондуліновим шифером, цегляної перегородки, фундаменту) та збудованої з них конструкції на фундаменті, які розміщені по АДРЕСА_1 (позаду кафе " ІНФОРМАЦІЯ_1 ") та включені до ліквідаційної маси боржника ПП "М-Туройл" як "тераса", огорожа, хвіртка, огорожа;

- виключити з ліквідаційної маси банкрута ПП "М-Туройл" належне ОСОБА_1 на праві власності майно, а саме: секції кованих огорож, комплекти металоконструкцій, хвіртка, тротуарна плитка, навіси, покриті ондуліновим шифером, цегляні перегородки, фундамент та збудовану з них конструкцію на фундаменті, які розміщені по по АДРЕСА_1 (позаду кафе " ІНФОРМАЦІЯ_1 ") та включені як "тераса", огорожа, хвіртка, огорожа;

- зобов`язати ПП "М-Туройл", керівником якого виступає арбітражний керуючий Бігун Р. Д., упорядкувати/відновити усю документацію щодо маси ліквідаційного майна ПП "М-Туройл" та складових його частин відповідно до вимог закону та з урахуванням прийнятих з даного приводу рішень судів.

Позовні вимоги мотивовані тим, що спірні об`єкти нерухомого майна, незаконно включені арбітражним керуючим (ліквідатором) до ліквідаційної маси підприємства - банкрута ПП "М - Туройл", належать позивачу на праві приватної власності, що є порушенням прав та інтересів позивача на це майно.

Верховний Суд постановою від 13 квітня 2021 року частково задовольнив касаційну скаргу ОСОБА_1 ; скасував постанову Західного апеляційного господарського суду від 14 грудня 2020 року та рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 05 грудня 2019 року у справі № 909/722/14, справу №909/722/14 передав на новий розгляд до Господарського суду Івано-Франківської області. Розгляд справи не завершено.

Наявність означеного спору підтверджує тезу про необхідність звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту права та інтересу, про який стверджує позивач.

Таким чином, рішення Господарського суду від 25 січня 2021 року у справі №909/722/14 про відмову у позові ОСОБА_1 до Приватного підприємства "М-Туройл", до виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, до Фізичної особи - підприємця Кулаченко Світлани Григорівни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_2 , по суті є правильним.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись, ст. 129, 269, 270, 271, 275, 281, 282, 283, 284 ГПК України,суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення Господарського суду від 25 січня 2021 року у справі №909/722/14 залишити без змін, апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку.

Повний текст постанови складено 19 липня 2020 року.

Головуючий суддя В.М.Гриців

Суддя Т.Б. Бонк

Суддя Г.Г. Якімець