Постанова

від 20.07.2021 по справі 914/2531/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2021 року

м. Київ

Справа № 914/2531/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Львова Б. Ю. (головуючий), Бенедисюка І. М. і Селіваненка В. П.,

за участю секретаря судового засідання Крапивної А. М.,

представників учасників справи:

позивача - акціонерного товариства Оператор газорозподільної системи Львівгаз (далі - Товариство) - Волощука П. Ю.,

відповідачів: комунального некомерційного підприємства Ходорівська амбулаторія загальної практики сімейної медицини Ходорівської міської ради Львівської області (далі - Амбулаторія) - не з`явився,

комунального некомерційного підприємства Ходорівська міська лікарня Ходорівської міської ради Львівської області (далі - Лікарня) - не з`явився,

Ходорівської міської ради (далі - Рада) - Закорчемного І. Б.,

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - дочірнього підприємства Молтекс нафта і газ компанії Молтекс бізнес (далі - Підприємство) - не з`явився,

прокуратури - Костюк О. В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства

на рішення господарського суду Львівської області від 30.11.2020 (суддя Синчук М. М.), додаткове рішення господарського суду Львівської області від 21.12.2020 (суддя Синчук М. М.), постанови Західного апеляційного господарського суду від 18.03.2021 [колегія суддів: Орищин Г. В. (головуючий), Галушко Н. А., Желік М. Б.] та додаткову постанову Західного апеляційного господарського суду від 08.04.2021 [колегія суддів: Орищин Г. В. (головуючий), Галушко Н. А., Желік М. Б.]

зі справи № 914/2531/19

за позовом Товариства

до Амбулаторії, Лікарні і Ради,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - Підприємство,

за участю Прокуратури Львівської області,

про стягнення 1 079 235,10 грн.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Товариство звернулось до господарського суду Львівської області з позовом про стягнення солідарно з відповідачів 1 079 235,10 грн. вартості неврегульованого небалансу за листопад та грудень 2017 року, який компенсується оператору газорозподільної системи (далі - Оператор ГРМ).

1.2. Позов обґрунтовано тим, що комунальний заклад охорони здоров`я Ходорівська міська лікарня (далі - Заклад), засновником якого є Рада, а правонаступниками - Амбулаторія і Лікарня, протягом листопада - грудня 2017 року здійснював несанкціонований відбір природного газу, внаслідок чого вартість неврегульованого небалансу за цей період склала 1 079 235,10 грн. За твердженням позивача, у відповідачів виник обов`язок компенсувати зазначену вартість згідно з положеннями пункту 4 глави п`ятої розділу VІ Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30.09.2015 № 2494 (далі - Кодекс ГРС).

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

2.1. Рішенням господарського суду Львівської області від 30.11.2020, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 18.03.2021, у задоволенні позову відмовлено повністю.

Прийняті зі справи судові рішення мотивовані тим, що доводи позивача про безпідставне набуття відповідачем газу в листопаді - грудні 2017 року не підтверджені відповідними доказами та не відповідають фактичним обставинам, а тому позивач не довів наявності необхідних умов для покладення на відповідачів обов`язку щодо компенсації неврегульованого небалансу за несанкціонований відбір природного газу.

2.2. Додатковим рішенням господарського суду Львівської області від 21.12.2020, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 18.03.2021, клопотання Підприємства про стягнення витрат на професійну правничу допомогу задоволено частково: стягнуто з Товариства на користь Підприємства 47 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

У прийнятті додаткового рішення суд першої інстанції з урахуванням критеріїв, визначених у частині п`ятій статті 129 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), виходив з того, що доводи третьої особи щодо розміру витрат на правничу допомогу є частково обґрунтованими, у зв`язку з чим зменшив заявлену Підприємством суму витрат на професійну правничу допомогу з 55 000 грн. до 47 000 грн. Суд апеляційної інстанції погодився з тим, що сума зазначених витрат у розмірі 47 000 грн. є обґрунтованою, реальною та становить розумний розмір витрат, які підлягають стягненню.

2.3. Додатковою постановою Західного апеляційного господарського суду від 08.04.2021 заяву Підприємства щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу задоволено, стягнуто з Товариства на користь Підприємства 18 130 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалене судове рішення мотивоване тим, що понесення Підприємством зазначених витрат у суді апеляційної інстанції є документально підтвердженим, а розмір витрат - справедливим та співрозмірним.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

Товариство, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить суд касаційної інстанції: скасувати рішення від 30.11.2020 і додаткове рішення від 21.12.2020 господарського суду Львівської області, постанови від 18.03.2021 та додаткову постанову від 08.04.2021 Західного апеляційного господарського суду зі справи; ухвалити нове рішення про задоволення позову; відмовити у відшкодуванні витрат на правничу допомогу третьої особи.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

4.1. Суд апеляційної інстанції застосував пункт 4 глави п`ятої розділу VІ Кодексу ГРС без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 27.06.2019 зі справи № 914/1172/18, що є підставою касаційного оскарження судових рішень відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України.

4.2. Скаржник вважає, що: Підприємство порушило вимоги частини першої статті 124 ГПК України щодо подання до суду разом з першою заявою по суті спору попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які воно понесло і які очікує понести у зв`язку з розглядом справи; несвоєчасне подання третьою особою зазначеного розрахунку суми судових витрат було підставою для відмови у їх відшкодуванні.

5. Доводи інших учасників

5.1. Лікарня у відзиві на касаційну скаргу зазначила про безпідставність її доводів та просила скаргу залишити без задоволення.

5.2. У відзиві на касаційну скаргу Рада також заперечила доводи скарги Товариства і просила залишити її без задоволення.

5.3. Підприємство у відзиві на касаційну скаргу просить оскаржувані судові рішення залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення. Водночас третя особа заявила про стягнення з Товариства судових витрат на правничу допомогу в касаційній інстанцій, які за попереднім розрахунком становлять 13 750 грн., посилаючись при цьому на те, що остаточний розрахунок та докази на підтвердження витрат будуть надані у строки, передбачені частиною восьмою статті 129 ГПК України.

5.4. Львівська обласна прокуратура у відзиві на касаційну скаргу заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про законність і обґрунтованість рішень судів попередніх інстанцій.

5.5. Від Амбулаторії відзив на касаційну скаргу не надходив.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

6. Стислий виклад обставин, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій

6.1. Ходорівська районна лікарня (ідентифікаційний код 20763846; споживач) уклала з Товариством договір розподілу природного газу шляхом надання підписаної заяви-приєднання від 01.01.2016 № 09420КL7NIFВ016 до умов договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим).

6.2. Підприємство (постачальник) і Ходорівська районна лікарня (споживач) уклали договір постачання природного газу від 12.01.2017 № 12/01/2017 (далі - Договір постачання), за умовами пункту 2.2 якого постачання газу здійснюється за наявності певних умов: наявності діючого між споживачем та Оператором ГРМ договору розподілу газу; відсутності заборгованості у споживача за минулі періоди перед постачальником; відсутності простроченої заборгованості споживача за поставлений природний газ перед іншими постачальниками газу; підтвердження в установленому порядку оператором газотранспортної системи (далі - Оператор ГТС) місячного обсягу постачання газу, виділеного для забезпечення споживача (підтверджений обсяг газу).

6.3. Упродовж 2017 року в організаційно-правовій формі суб`єкта господарювання Ходорівської районної лікарні відбулася низка змін:

- згідно з рішенням Жидачівської районної ради Львівської області від 24.11.2016 № 149 Про безоплатну передачу із спільної власності територіальних громад Жидачівського району Львівської області у комунальну власність Ходорівської міської ради об`єднаної територіальної громади бюджетних установ та майна, які знаходяться на балансі КУ Жидачівська центральна районна лікарня вирішено безоплатно передати із спільної власності територіальних громад Жидачівського району Львівської області у комунальну власність Ходорівської міської ради об`єднаної громади бюджетні установи та майно, які знаходяться на балансі КУ Жидачівська центральна районна лікарня, у тому числі Ходорівську районну лікарню;

- відповідно до пояснень відповідачів та третьої особи Ходорівську районну лікарню 21.02.2017 було перейменовано у комунальну установу Ходорівська міська лікарня Ходорівської міської ради Львівської області;

- на підставі рішення Ходорівської міської ради від 10.03.2017 № 800 комунальну установу Ходорівська міська лікарня Ходорівської міської ради Львівської області реорганізовано шляхом перетворення у комунальний заклад охорони здоров`я Ходорівська міська лікарня Ходорівської міської ради Львівської області (Заклад) та встановлено їх правонаступництво;

- 10.08.2017 відбулась зміна засновників (учасників юридичної особи) з Жидачівської районної ради Львівської області на Ходорівську міську раду;

- рішенням Ходорівської міської ради від 26.04.2018 № 1728 Заклад (ідентифікаційний код 20763846) реорганізовано шляхом поділу на Амбулаторію та Лікарню. При цьому зі створенням Лікарні вперше змінився ідентифікаційний код відповідної юридичної особи (42310851). До цього часу усі зміни найменувань та перетворення відбувались без зміни ідентифікаційного коду (20763846);

- 31.03.2020 було здійснено державну реєстрацію припинення Амбулаторії (номер запису 13971120005001414; підстава: рішення щодо реорганізації). Правонаступником зазначено Лікарню.

З огляду на фактичні обставини спірних правовідносин суди констатували, що вони стосуються споживання газу одним споживачем (Лікарнею), правонаступництво якого належним чином підтверджене відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань і матеріалами справи.

Про відповідні зміни було відомо Товариству, що підтверджується змістом рахунків, які виставлялись позивачем за спірний період та оплачувались правопопередником Лікарні (Закладом).

6.4. На виконання умов Договору постачання Підприємство листом вих. № М231017-1 зверталось до акціонерного товариства Укртрансгаз (далі - АТ Укртрансгаз ) з проханням врахувати в реномінації місячних номінацій природного газу на листопад 2017 року в обсязі 776 000 м 3 . Згідно з плановим розподілом природного газу по споживачах замовника послуг транспортування, точка виходу - Львівгаз , на споживача Ходорівську районну лікарню виділено 46 750 м 3 . 31.10.2017 відділом формування та підтвердження номінацій центрального диспетчерського департаменту АТ Укртрансгаз електронним листом було підтверджено номінацію на листопад у розмірі 776 000 м 3 .

20.11.2017 Підприємство листом вих. № М201117-1 зверталось до АТ Укртрансгаз з проханням врахувати в реномінації місячних номінацій природного газу на грудень 2017 року в обсязі 561 757 м 3 . Згідно з плановим розподілом природного газу по споживачах замовника послуг транспортування, точка виходу - Львівгаз , на споживача Ходорівську районну лікарню виділено 30 000 м 3 . 30.11.2017 відділом формування та підтвердження номінацій центрального диспетчерського департаменту АТ Укртрансгаз електронним листом було підтверджено номінацію на листопад в розмірі 561 757 м 3 .

Отже, постачальником (Підприємство) було виконано свій обов`язок щодо підтвердження місячного обсягу газу для Ходорівської районної лікарні в об`ємах 46 750 м 3 на листопад та 30 000 м 3 на грудень.

6.5. Матеріали справи містять докази виконання сторонами Договору постачання у листопаді 2017 року (підписаний акт приймання-передачі, виставлені та оплачені рахунки).

Крім того, Заклад листом від 12.02.2018 № 13 звертався до Підприємства з метою з`ясування причин ненадання на підпис акта приймання-передачі газу за грудень 2017 року, що відбулося у зв`язку із вимушеною реномінацією послуг транспортування на грудень 2017 року.

6.6. Докази, наявні у даній справі, у своїй сукупності не підтверджують того, що Заклад, правонаступником якого є Лікарня, здійснював безпідставне споживання природного газу протягом листопада - грудня 2017 року (у тому числі шляхом самовільного відновлення газопостачання), оскільки споживач мав належним чином укладені договори із газорозподільною та газопостачальною організаціями, які не були припиненими чи визнані недійсними, та виконувались у спірний період усіма сторонами.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА

7. Законодавство України

7.1. Закон України Про ринок природного газу :

частина перша статті 11:

- з метою забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу на суб`єктів ринку природного газу у виключних випадках та на визначений строк можуть покладатися спеціальні обов`язки в обсязі та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України після консультацій із Секретаріатом Енергетичного Співтовариства. Такі обов`язки мають бути чітко визначеними, прозорими, недискримінаційними та заздалегідь не передбачати неможливість їх виконання. Такі обов`язки не повинні обмежувати постачальників, створених відповідно до законодавства інших держав - сторін Енергетичного Співтовариства, у праві на здійснення постачання природного газу споживачам України. Такі обов`язки не можуть покладатися на споживачів.

7.2. Кодекс газотранспортної системи, затверджений постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30.09.2015 № 2493 (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Кодекс ГТС):

пункт 5 глави першої розділу І:

- … несанкціонований відбір природного газу - відбір природного газу: за відсутності по суб`єкту ринку природного газу підтвердженої номінації (підтвердженого обсягу природного газу) на відповідний розрахунковий період; без укладення відповідного договору з постачальником; шляхом самовільного під`єднання та/або з навмисно пошкодженими приладами обліку природного газу або поза охопленням приладами обліку; шляхом самовільного відновлення споживання природного газу; … .

7.3. Кодекс ГРС (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин):

пункт 4 глави першої розділу І:

- … несанкціонований відбір природного газу - відбір (споживання) природного газу з газорозподільної системи з порушенням вимог чинного законодавства, зокрема цього Кодексу; …

- Оператор ГРМ - суб`єкт господарювання, що на підставі ліцензії здійснює діяльність з розподілу природного газу газорозподільною системою, яка знаходиться у його власності або користуванні відповідно до законодавства, та здійснює щодо неї функції оперативно-технологічного управління;

- Оператор ГТС - суб`єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із транспортування природного газу газотранспортною системою на користь третіх осіб (замовників); …

- підтверджений обсяг природного газу - об`єм (обсяг) природного газу, виділений постачальником для потреб споживача, з яким укладено договір постачання природного газу на відповідний розрахунковий період, та підтверджений Оператором ГТС (включений до підтвердженої номінації) і доведений Оператору ГРМ у порядку, визначеному Кодексом ГТС; …

- постачальник природного газу (постачальник) - суб`єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із постачання природного газу; …

- споживач природного газу (споживач) - фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, зокрема в якості сировини, а не для перепродажу; …

абзац третій пункту 5 глави третьої розділу І:

- взаємовідносини, пов`язані з розподілом природного газу споживачам, у тому числі побутовим споживачам, підключеним до/через ГРМ, включаючи забезпечення Оператором ГРМ цілодобового їх доступу до ГРМ для споживання (розподілу) належного їм (їх постачальникам) природного газу, регулюються договором розподілу природного газу, укладеним між Оператором ГРМ та споживачем відповідно до вимог глави 3 розділу VI цього Кодексу;

пункти 1, 3, 4 глави третьої розділу VІ:

- договір розподілу природного газу має бути укладений Оператором ГРМ з усіма споживачами, у тому числі побутовими споживачами, об`єкти яких в установленому порядку підключені до/через ГРМ, що на законних підставах перебуває у власності чи користуванні Оператора ГРМ. Споживачі, у тому числі побутові споживачі, для здійснення ними санкціонованого відбору природного газу з ГРМ та можливості забезпечення постачання їм природного газу їх постачальниками зобов`язані укласти договір розподілу природного газу з Оператором ГРМ, до газорозподільної системи якого в установленому законодавством порядку підключений їх об`єкт. Здійснення відбору (споживання) природного газу споживачем за відсутності укладеного договору розподілу природного газу не допускається;

- договір розподілу природного газу є публічним та укладається з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України за формою Типового договору розподілу природного газу. Оператор ГРМ зобов`язаний на головній сторінці свого веб-сайту, а також в друкованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності, та власних центрах обслуговування споживачів розмістити редакцію договору розподілу природного газу та роз`яснення щодо укладення та приєднання споживача до договору розподілу природного газу;

- договір розподілу природного газу між Оператором ГРМ та споживачем укладається шляхом підписання заяви-приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу, що відповідає Типовому договору розподілу природного газу, розміщеному на офіційному веб-сайті Регулятора та Оператора ГРМ та/або в друкованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності з розподілу газу, і не потребує двостороннього підписання сторонами письмової форми договору. На письмову вимогу споживача Оператор ГРМ зобов`язаний протягом десяти робочих днів з дати отримання такого письмового звернення надати споживачу підписану уповноваженою особою Оператора ГРМ письмову форму договору розподілу природного газу;

пункт 4 глави п`ятої розділу VІ:

- якщо за підсумками місяця фактичний об`єм (обсяг) споживання природного газу споживачем (побутовими споживачами) буде перевищувати підтверджений обсяг природного газу, його (їх) постачальник має врегулювати об`єми небалансу (дефіцит) природного газу відповідно до вимог Кодексу ГТС:

- у разі якщо після запровадження заходів, передбачених Кодексом ГТС, залишиться неврегульований небаланс (фактичний об`єм/обсяг споживання природного газу по об`єкту споживача буде перевищувати об`єм/обсяг, фактично поставлений його постачальником/постачальниками за даними Оператора ГТС протягом зазначеного періоду), який буде віднесений Оператором ГТС на небаланс Оператора ГРМ, тоді споживач має компенсувати Оператору ГРМ його вартість, що розраховується за формулою …;

- при цьому, якщо неврегульований небаланс станеться внаслідок відсутності у споживача підтвердженого обсягу природного газу на розрахунковий період, або внаслідок відмови в доступі до об`єкта споживача для здійснення Оператором ГРМ припинення розподілу природного газу, або внаслідок невиконання споживачем письмової вимоги Оператора ГРМ самостійно припинити (обмежити) споживання природного газу, коефіцієнт компенсації має становити 2.

7.4. ГПК України:

частина перша статті 13:

- судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін;

частина перша статті 73:

- доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи;

частина перша статті 74:

- кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень;

частини перша і друга статті 124:

- разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи;

- у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору;

частини друга і третя статті 126:

- за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами …;

- для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги;

частини восьма та тринадцята статті 129:

- розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву …;

- судові витрати третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, стягуються на її користь із сторони, визначеної відповідно до вимог цієї статті, залежно від того заперечувала чи підтримувала така особа заявлені позовні вимоги;

частини перша та друга статті 300:

- переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права;

- суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази;

пункт 1 частини першої статті 308:

- суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення;

частина перша статті 309:

- суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

8.1. Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності чи відсутності підстав стягнення з відповідачів спірної суми грошових коштів як компенсації вартості неврегульованого небалансу. При цьому правовою підставою для стягнення зазначеної суми позивач визначив пункт 4 глави п`ятої розділу VІ Кодексу ГРС.

8.2. У постановах від 20.02.2018 зі справи № 911/653/17 та від 18.06.2020 зі справи № 911/655/17 Верховний Суд виклав висновок про те, що з аналізу положень пункту 4 глави п`ятої розділу VІ Кодексу ГРС слідує, що обов`язок у споживача компенсувати Оператору ГРМ вартість небалансу природного газу виникає за наявності таких необхідних умов: наявність небалансу (дефіцит) природного газу (за підсумками місяця фактичний об`єм (обсяг) споживання природного газу споживачем буде перевищувати підтверджений обсяг природного газу); врегулювання постачальником об`ємів небалансу (дефіциту) природного газу відповідно до вимог Кодексу ГТС; після запровадження заходів, передбачених Кодексом ГТС, залишиться неврегульований небаланс (фактичний об`єм/обсяг споживання природного газу по об`єкту споживача буде перевищувати об`єм/обсяг, фактично поставлений його постачальником/постачальниками за даними Оператора ГТС протягом зазначеного періоду); неврегульований небаланс буде віднесений Оператором ГТС на небаланс Оператора ГРМ.

Відсутність необхідних умов унеможливлює покладення на споживача обов`язку компенсувати Оператору ГРМ вартість небалансу природного газу.

8.3. За результатами розгляду справи суди попередніх інстанцій встановили, що позивач не довів належними доказами як безпідставне набуття відповідачем газу у листопаді - грудні 2017 року, так і наявність необхідних умов для покладення на відповідачів обов`язку щодо компенсації неврегульованого небалансу. При цьому, за висновком судів попередніх інстанцій, неврегульований небаланс виник внаслідок необґрунтованої поведінки Товариства, яка виявилась у виставленні ним нульових показників по Ходорівській районній лікарні в реєстрах поставки природного газу пропри те, що постачальником (Підприємство) було забезпечено підтвердження в АТ Укртрансгаз відповідних номінацій на Ходорівську районну лікарню у спірний період. Крім того, на реномінації замовника послуг транспортування Підприємства від 11.12.2017 вих. № М111217/1 на грудень 2017 року на АТ Укртрансгаз є погодження від Товариства.

8.4. Враховуючи встановлені судами обставини, зокрема, викладені у розділі 6 цієї постанови, і з`ясувавши недоведення позивачем належними доказами здійснення Лікарнею (Закладом) несанкціонованого відбору природного газу у спірний період, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо відмови в позові за недоведеністю позовних вимог.

8.5. За змістом касаційної скарги підставою оскарження рішень судів попередніх інстанцій (по суті вирішення спору) є приписи пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, згідно з якими підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішення застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

8.6. Оцінюючи наведені в касаційній скарзі доводи скаржника (пункт 4.1 цієї постанови), Касаційний господарський суд виходить з такого.

8.6.1. Під судовими рішеннями у справах зі спорів, що виникли з подібних правовідносин, слід розуміти, зокрема, такі, де аналогічними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин. З`ясування подібності правовідносин у рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається з урахуванням обставин кожної конкретної справи.

8.6.2. Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 27.03.2020 зі справи № 910/4450/19 зазначила, що подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за такими критеріями: суб`єктний склад сторін спору, зміст правовідносин (права та обов`язки сторін спору) та об`єкт (предмет).

8.6.3. Касаційний господарський суд відхиляє помилкові доводи скаржника про те, що оскаржувана постанова апеляційного господарського суду зі справи № 914/2531/19 ухвалена без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 27.06.2019 зі справи № 914/1172/18, оскільки висновок у зазначеній справі та у справі № 914/2531/19, а також встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, є різними; у кожній із зазначених справ суди виходили з обставин та умов конкретних правовідносин, з урахуванням наданих сторонами доказів, що виключає подібність спірних правовідносин у цих справах.

Так, у постанові Верховного Суду від 27.06.2019 зі справи № 914/1172/18, на висновок у якій посилається скаржник, суди виходили з того, що: факт заборгованості відповідача (споживача) перед публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації Львівгаз за небаланс серпня 2017 року підтверджується постановою Львівського апеляційного господарського суду від 17.04.2018 зі справи № 914/2059/17, є преюдиційною обставиною і не потребує повторного доведення; у постанові апеляційного суду зазначено, що Квартирно-експлуатаційним відділом міста Львова (споживачем) за серпень 2017 року отримано природний газ без правової на те підстави; у результаті несанкціонованого відбору газу весь обсяг газу, отриманий відповідачем за серпень 2017 року, внесений на алокацію оператора газорозподільної системи публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації Львівгаз у порядку, передбаченому абзацом другим пункту 8 глави третьої розділу ХІІ Кодексу ГТС.

8.6.4. Отже, постанову Верховного Суду зі справи № 914/1172/18 прийнято хоча й за правового регулювання спірних правовідносин, схожого з тим, що має місце у даній справі, але за іншої фактично-доказової бази (обставин справи та зібраних у них доказів), ніж у справі, що розглядається, тобто зазначена справа і справа № 914/2531/19 є відмінними за істотними правовими ознаками.

8.7. У зв`язку з викладеним Верховний Суд дійшов висновку про непідтвердження підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України.

8.8. Водночас Верховний Суд зазначає, що аргументи касаційної скарги в частині оскарження рішення і постанови, прийнятих за результатами вирішення спору по суті, переважно стосуються питань, пов`язаних зі встановленими обставинами справи та з оцінкою доказів у ній, тобто знаходяться поза межами компетенції суду касаційної інстанції відповідно до положень ГПК України, зокрема статті 300 цього Кодексу.

8.9. Викладені у касаційній скарзі доводи скаржника про те, що заява Підприємства щодо стягнення витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції не підлягала задоволенню (пункт 4.2 цієї постанови), ґрунтуються на помилковому тлумаченні Товариством приписів статті 124 ГПК України і не можуть бути підставою для скасування судових рішень, прийнятих за результатами розгляду цієї заяви, враховуючи таке.

8.9.1. Застосування відповідних положень статті 124 ГПК України належить до дискреційних повноважень суду та вирішується ним у кожному конкретному випадку з урахуванням встановлених обставин кожної справи, а також інших чинників. При цьому аналіз частини другої статті 124 ГПК України свідчить про те, що у разі неподання попереднього розрахунку у суду є право, а не обов`язок відмовити у відшкодуванні відповідних судових витрат. Тобто неподання стороною попереднього розрахунку судових витрат не є безумовною підставою для відмови у відшкодуванні відповідних судових витрат.

8.9.2. Разом з тим, враховуючи положення частини восьмої статті 129 ГПК України, сторони не позбавляються права на відшкодування судових витрат у разі наявності відповідної заяви сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів, якщо справа розглядається з повідомленням учасників справи з проведенням дебатів, а відповідні докази надані цією стороною або до закінчення судових дебатів, або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

8.9.3. Як убачається зі змісту оскаржуваного додаткового рішення, суд першої інстанції: установив своєчасність як подання заявником відповідного клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, так і доказів на підтвердження понесених витрат; установив обставини надання адвокатами правової допомоги Підприємству; врахував обсяг та співмірність витрат, підтвердження виконання доказами та реальність понесення витрат третьою особою, за винятком вартості участі адвоката у судових засіданнях, у яких Підприємство не забезпечувало явки свого представника, або у яких розгляд справи не відбувався. За таких обставин суд частково погодився з обґрунтованістю клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, зменшивши суму цих витрат з 55 000 грн. до 47 000 грн. Суд апеляційної інстанції перевірив правильність встановлених судом першої інстанції обставин щодо визначення розміру понесених Підприємством судових витрат з урахуванням поданих ним доказів та погодився з висновками суду про наявність підстав для їх часткового відшкодування.

8.9.4. Одночасно Верховний Суд зазначає, що вимога касаційної скарги про скасування додаткової постанови апеляційного господарського суду щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції не обґрунтована жодними доводами про порушення цим судом норм матеріального чи процесуального права у вирішенні відповідного клопотання.

9. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Оскільки викладені у касаційній скарзі доводи про порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права не отримали підтвердження, Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, вважає, що оскаржувані рішення, додаткове рішення, постанови і додаткова постанова судів попередніх інстанцій ухвалено з додержанням норм процесуального та матеріального права, тому підстав для їх зміни чи скасування не вбачається.

10. Судові витрати

10.1. З огляду на те, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, витрати зі сплати судового збору згідно зі статтею 129 ГПК України покладаються на скаржника.

10.2. На час прийняття постанови Верховним Судом зі справи № 914/2531/19 Підприємством не подано доказів на підтвердження понесених судових витрат на професійну правничу допомогу у суді касаційної інстанції, про відшкодування яких заявлено у відзиві на касаційну скаргу зі справи, а тому наразі відсутні підстави для вирішення питання щодо стягнення вартості таких витрат.

На підставі викладеного та керуючись статтями 300, 308, 309, 315 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Львівської області від 30.11.2020, додаткове рішення господарського суду Львівської області від 21.12.2020, постанови Західного апеляційного господарського суду від 18.03.2021 та додаткову постанову Західного апеляційного господарського суду від 08.04.2021 зі справи № 914/2531/19 залишити без змін, а касаційну скаргу акціонерного товариства Оператор газорозподільної системи Львівгаз - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Б. Львов

Суддя І. Бенедисюк

Суддя В. Селіваненко