Постанова

від 21.07.2021 по справі 475/691/20

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

21.07.21

22-ц/812/1366/21

Справа №475/691/20Головуючий суду першої інстанції - Єгорова Н. І.

Провадження №22-ц/812/1366/21 Доповідач суду апеляційної інстанції - Локтіонова О. В.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 липня 2021 року м.Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого - Локтіонової О. В.,

суддів: Колосовського С. Ю., Ямкової О. О.,

із секретарем судового засідання - Андрієнко Л. Д.,

за участі представника відповідача Доманівської селищної ради - Савіна Д. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Доманівського районного суду Миколаївської області від 20 травня 2021 року, ухвалене о 8 год 22 хв під головуванням судді Єгорової Н. І. у приміщенні суду у смт Доманівка Миколаївської області, повний текст якого складено того ж дня, за позовом ОСОБА_1 до Доманівської селищної ради Миколаївської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, - Прибузька сільська рада Доманівського району Миколаївської області, товариство з обмеженою відповідальністю «Земельний кадастровий центр» м.Миколаїв, сертифікований інженер-землевпорядник Семіненко Ніна Григорівна про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку та скасування рішення селищної ради про затвердження проекту землеустрою ,

У С Т А Н О В И В:

У вересні 2020 року ОСОБА_1 подав до суду вказаний позов, обґрунтовуючи його наступним.

Позивач зазначав, що на підставі державного акту серії МК №228 від 24.02.1994 має право постійного користування земельною ділянкою площею 1,9 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Доманівської селищної ради Миколаївської області.

На час отримання державного акту вказана земельна ділянка відносилася до земель державної власності.

У 2018 році землі державної власності передані до комунальної власності Доманівської селищної ради Миколаївської області.

ОСОБА_1 вказував, що під час передачі земель з державної до комунальної власності їх було інвентаризовано. Земельну ділянку на тому полі, де розташована його ділянка, було об`єднано в одну площею 3,4415 га із кадастровим номером 48227755100:07:000:0020, яку в подальшому поділено на земельну ділянку площею 1,4415 га із кадастровим номером 4822755100:07:000:0026 та земельну ділянку площею 2 га із кадастровим номером 4822755100:07:000:0027 з метою їх передачі у власність ОСОБА_4 та ОСОБА_2 .

У листопаді 2018 року позивач вирішив реалізувати своє право на приватизацію земельної ділянки, для чого звернувся до селищної ради.

Однак, вказаного реалізувати йому не вдалося, оскільки селищна рада належну йому на праві постійного користування земельну ділянку передала ОСОБА_2 .

Посилаючись на зазначені обставини, ОСОБА_1 просив скасувати рішення Доманівської селищної ради №80 від 20 серпня 2020 року та запис №37932749 від 26.08.2020 у Державному реєстрі прав про право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 4822755100:07:000:0027 площею 2 га із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства.

Заперечуючи проти задоволення позову, Доманівська селищна рада надала відзив, в якому просила у задоволенні позову відмовити, посилаючись на законність прийнятого рішення щодо передачі у власність земельної ділянки.

Рішенням Доманівського районного суду Миколаївської області від 20 травня 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції виходив із того, що позивач не довів заявлених позовних вимог.

Не погодившись з зазначеним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду скасувати та увалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, позивач зазначав, що судом неправильно оцінено наявні в матеріалах справи докази та застосовано норми цивільного законодавства.

Відповідачем Доманівською селищною радою Миколаївської області подано відзив на апеляційну скаргу, у якому наголошено на тому, що рішення суду є законним та обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги безпідставними.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 на підставі державного акту серії МК №228 від 24.02.1994 має право постійного користування земельною ділянкою площею 1,9 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Доманівської селищної ради Миколаївської області.

З інформації Відділу у Доманівському районі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 28.10.2019 випливає, що земельна ділянка ОСОБА_1 знаходиться на полі, на якому протягом 2012 р. деякі громадяни переоформили право постійного користування землею на приватну власність. Ділянки були запроектовані в іншій конфігурації для ефективного обробітку землі. У зв`язку із зміною конфігурації при проектуванні та смертю деяких користувачів, залишився залишок площею 3,4415 га. Дану земельну ділянку проінвентаризовано, присвоєно кадастровий номер 48227755100:07:000:0020 та передано в комунальну власність як землі запасу (т.1 а.с.15-16).

З 2018 року ОСОБА_1 намагався отримати дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Вказаний дозвіл він зміг отримати від Доманівської селищної ради Миколаївської області 16 липня 2020 року тільки на підставі рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 04.11.2019.

За цей час Доманівська селищна рада 21 грудня 2018 року прийняла рішення №32 про поділ земельної ділянки комунальної власності площею 3,4415 га із кадастровим номером 4822755100:07:000:0020 на земельні ділянки площею 2 га та 1,4415 га та 19 квітня 2019 року рішення №45 та №57 про затвердження технічної документації із землеустрою щодо поділу вищезазначеної земельної ділянки на дві окремі земельні ділянки площею 2 га із кадастровим номером 4822755100:07:000:0027 та площею 1,4415 га із кадастровим номером 4822755100:07:000:0026 та надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_4 щодо ділянки із кадастровим номером 4822755100:07:000:0026 та ОСОБА_2 щодо земельної ділянки із кадастровим номером 4822755100:07:000:0027 (т.1 а.с.47, 71, 72-74).

20 серпня 2020 року Доманівська селищна рада Миколаївської області рішенням №80 затвердила проект землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею 2 га (рілля) із кадастровим номером 4822755100:07:000:0027 та передала йому власність вказану ділянку для ведення особистого селянського господарства (т.1 а.с.75).

28 серпня 2020 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було внесено запис про право власності ОСОБА_5 на земельну ділянку №37932749, рішення про державну реєстрацію індексний номер 53793992 від 28.08.2020 (дата та час державної реєстрації 26.08.2020 13:33:46).

03 жовтня 2020 року вказана земельна ділянка була продана ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу №1833 ОСОБА_3 .

Згідно з викопіюванням з кадастрової карти від 25.10.2018 №НВ-4805283872018, виготовленим державним кадастровим реєстратором Відділу у Доманівському районі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області Мордовець І. В., належна ОСОБА_1 земельна ділянка за своїми координатами відповідає земельній ділянці із кадастровим номером 4822755100:07:000:0027 (т.1 а.с.11).

21 серпня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до ФОП ОСОБА_6 з заявою про розробку проекту встановлення (відновлення) меж в натурі з метою передачі у власність земельної ділянки площею 1,9 га, яка перебуває в його постійному користуванні.

Вказана документація була розроблена. Межі земельної ділянки відповідають межам земельної ділянки із кадастровим номером 4822755100:07:000:0027.

Доманівською селищною радою Миколаївської області та суміжним землевласником ОСОБА_4 ця документація погоджена не була.

Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За змістом частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (стаття 2 ЦПК України).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Зазначений захист має бути ефективним, тобто повинен здійснюватися з використанням такого способу захисту, який може відновити, наскільки це можливо, відповідні права, свободи й інтереси позивача (пункт 57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17).

Згідно з ст.14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до ст.7 Земельного кодексу України від 18.12.1990 р., який діяв на час видачі позивачу державного акту, користування землею може бути постійним або тимчасовим. Постійним визнається землекористування без заздалегідь установленого строку.

У постійне користування, серед іншого, земля надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності громадянам України для ведення особистого підсобного господарства.

Відповідно до п. а ч.3 ст.22 Земельного кодексу України від 25.10.2001 (далі - ЗК України) землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Отже, вказана норма надає право громадянам набувати у власність земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення.

Згідно з п. а ч.3 ст.116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян.

Частиною 6 статті 118 ЗК України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст.122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Відповідно до абз.1 ч.7 ст.118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст.122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Пунктом б ч.1 ст.121 ЗК України передбачено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства не більше 2,0 га.

Частиною першою статті 122 ЗК України визначено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Абзац 3 пункту 4 розділу 7 Прикінцеві та Перехідні положення Закону України Про державний земельний кадастр регламентує, що у разі якщо після перенесення інформації про земельні ділянки з Державного реєстру земель до Державного земельного кадастру виявлені помилки у визначенні площ та/або меж земельних ділянок (розташування в межах земельної ділянки частини іншої земельної ділянки; невідповідність меж земельної ділянки, вказаних у Державному реєстрі земель, її дійсним межам; невідповідність площі земельної ділянки, вказаної у Державному реєстрі земель, її дійсній площі у зв`язку із зміною методів підрахунку (округлення); присвоєння декільком земельним ділянкам однакових кадастрових номерів), такі помилки за згодою власника земельної ділянки, користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності можуть бути виправлені на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) або за матеріалами інвентаризації земель. Зміна меж земельної ділянки при виправленні вказаних помилок допускається за письмовим погодженням з особами, яким належить право власності (а щодо земель державної та комунальної власності - право користування) на суміжні земельні ділянки. Відсутність згоди власника земельної ділянки, користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності на виправлення вказаних помилок не є підставою для відмови у перенесенні відомостей про відповідну земельну ділянку до Державного земельного кадастру, надання відомостей про земельну ділянку з Державного земельного кадастру. Про виявлені помилки центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, письмово безоплатно повідомляє власників (користувачів) земельних ділянок.

Згідно з пунктами 46, 162, 183 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 р. №1051 (далі - Порядок), з метою надання фізичним та юридичним особам актуальної картографічної інформації про об`єкти Державного земельного кадастру згідно з пунктами 162-199 цього Порядку виготовляється викопіювання з картографічної основи Державного земельного кадастру, кадастрової карти (плану) за формою згідно з додатком 7.

Викопіювання з картографічної основи Державного земельного кадастру, кадастрової карти (плану) формується за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру в одному примірнику, який надається заявникові після підписання Державним кадастровим реєстратором, адміністратором центру надання адміністративних послуг, уповноваженою посадовою особою виконавчого органу місцевого самоврядування та засвідчення його підпису власною печаткою, а у разі, коли викопіювання надається в електронній формі, - посвідчення його власним цифровим підписом.

Відповідно до частин другої, третьої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою. Захист прав на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Статті 21, 393 ЦК України регламентують, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Якщо інше не встановлено законом, власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта. У разі неможливості відновлення попереднього становища власник має право на відшкодування майнової та моральної шкоди.

Відповідно до ч.3 ст.26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Згідно з вимогами статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) стаття 1 Першого протоколу до Конвенції закріплює три окремі норми: 1) виражається у першому реченні першого абзацу, закладає принцип мирного володіння майном і має загальний характер; 2) викладена у другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності й обумовлює його певними критеріями; 3) закріплена у другому абзаці та визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна у загальних інтересах. Другу та третю норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, треба тлумачити у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України від 23 січня 2014 року ( East/West Alliance Limited v. Ukraine , заява № 19336/04), § 166-168).

Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право.

Втручання держави у право власності повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними.

Якщо можливість втручання у право власності передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів або штрафів.

Втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає втручання в її право власності. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа-добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно (див. рішення ЄСПЛ у справах Рисовський проти України від 20 жовтня 2011 року ( Rysovskyy v. Ukraine , заява № 29979/04), Кривенький проти України від 16 лютого 2017 року ( Kryvenkyy v. Ukraine , заява № 43768/07)).

Порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції ЄСПЛ констатує, якщо хоча б один із зазначених критеріїв не буде дотриманий. І навпаки: встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії.

Згідно з вимогами статей 76, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За правилами статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Проаналізувавши викладене, колегія суддів вважає, що висновок районного суду про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 не відповідає обставинам справи та вимогам законодавства.

Матеріали справи свідчать, що позивач з 1994 року має на праві постійного користування земельну ділянку 1,9 га.

25 жовтня 2018 року державний кадастровий реєстратор здійснив викопіювання з кадастрової карти №НВ-4805283872018, з якого вбачається, що належна ОСОБА_1 земельна ділянка за своїми координатами відповідає земельній ділянці із кадастровим номером 4822755100:07:000:0027.

Відділ у Доманівському районі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області 28.10.2019 у своїй довідці, про яку було відомо селищній раді до передачі земельної ділянки у власність ОСОБА_2 , бо вона була предметом дослідження в суді адміністративної юрисдикції (рішення від 04.11.2019 у справі №400/1723/19) констатував, що земельна ділянка ОСОБА_1 знаходиться на полі, на якому протягом 2012 р. деякі громадяни переоформили право постійного користування землею на приватну власність. Ділянки були запроектовані в іншій конфігурації для ефективного обробітку землі. У зв`язку із зміною конфігурації при проектуванні та смертю деяких користувачів, залишився залишок площею 3,4415 га. Дану земельну ділянку проінвентаризовано, присвоєно кадастровий номер 48227755100:07:000:0020 та передано в комунальну власність як землі запасу.

Земельна ділянка із кадастровим номером 4822755100:07:000:0027 була виділена із земельної ділянки із кадастровим номером 48227755100:07:000:0020.

Отже, компетентний державний орган у сфері земельних відносин підтвердив ще до передання ОСОБА_2 земельної ділянки у власність, що земельна ділянка, якій був присвоєний кадастровий номер 4822755100:07:000:0027, перебуває у постійному користуванні ОСОБА_1 .

Орган місцевого самоврядування вказаний факт проігнорував та позбавив позивача права на належну йому земельну ділянку.

Посилання Доманівської селищної ради Миколаївської області на те, що координати вказаної земельної ділянки, яка була виділена у власність ОСОБА_2 , не відповідають координатам земельної ділянки, яка зазначена у Державному акті на право постійного користування земельною ділянкою ОСОБА_1 , позивачем і не оспорювалося.

Однак, Відділ у Доманівському районі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області пояснив, чому таке відбулося і наголосив, що позивач має право на земельну ділянку саме на тому полі, де залишився залишок землі площею 3,4415 га із кадастровим номером 48227755100:07:000:0020.

Виділивши цю земельну ділянку у власність без дотримання прав позивача на отримання земельної ділянки у іншому місці, яка б його влаштовувала, Доманівська селищна рада Миколаївської області порушила право позивача на вільне володіння майном.

За такого, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням у справі нового рішення про задоволення позовних вимог позивача.

Оскільки рішення скасовано, то відповідачі Доманівська селищна рада Миколаївської області та ОСОБА_2 згідно з вимогами ст.141 ЦПК України повинні відшкодувати позивачу судовий збір за розгляд справи в судах першої та апеляційної інстанції у сумі по 2102 грн. кожен.

Враховуючи, що позивач при поданні апеляційної скарги сплатив судовий збір на 228,04 грн більше, ніж підлягало, то він у вказаній сумі має бути йому повернутий Головним управлінням Державної казначейської служби України у Миколаївській області.

Керуючись ст.374, 376, 382 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Доманівського районного суду Миколаївської області від 20 травня 2021 року скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Визнати незаконним та скасувати рішення Доманівської селищної ради Миколаївської області №80 від 20 серпня 2020 року Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності в межах території Доманівської селищної ради Доманівського району Миколаївської області .

Припинити у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку із кадастровим номером 4822755100:07:000:0027, зареєстроване на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 28.08.2020 індексний номер 53793992, номер запису про право власності 37932749.

Стягнути з Доманівської селищної ради Миколаївської області та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір за розгляд справи в судах першої та апеляційної інстанції у сумі по 2102 грн з кожного.

Головному управлінню Державної казначейської служби України у Миколаївській області повернути ОСОБА_1 судовий збір у сумі 228,04 грн, який був ним зайво сплачений відповідно до квитанції від 11 червня 2021 року.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і у випадках, передбачених ст.389 ЦПК України, може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.

Головуючий О. В. Локтіонова

Судді С. Ю. Колосовський

О. О. Ямкова

Повний текст постанови складено 21 липня 2021 року.