Рішення

від 07.04.2008 по справі 2-60/2008

БІЛОЦЕРКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

м. Біла Церква, вул. Турчанінова, 7, 9100, (04563) 4-87-97

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

7 квітня 2008 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області в складі: головуючого: судді Островської О.О.

при секретарі: Марчук О.П.

з участю адвоката Мелашенко О.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Біла Церква цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про припинення права на частку у спільному майні та зобов"язання сплатити грошову компенсацію за належну частку в спільному майні, та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про розділ спільного майна в натурі, -

ВСТАНОВИВ :

Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з названим позовом, в якому посилаються на те, що вони є власниками 2/3 частини домоволодіння АДРЕСА_1 , яке залишилося їм в спадок від батька ОСОБА_4 , в рівних частках кожна. Відповідач ОСОБА_3 , брат їхнього покійного батька, є власником 1/3 частини цього ж домоволодіння, яке залишилось їхнє право визнано рішенням суду, яке не змінене, не відмінене, набуло законної сили і є обов`язковим для виконання як всіма юридичнимитак і фізичними особами. Будинок маленький, переобладнання його для проживання декількох сімей неможливе, доля відповідача в праві власності незначна, між ними склалися вкрай неприязні відносини, що виключають можливість проживання одному будинку, тому просять в судовому порядку припинити право власності, зобов`язавши їх сплатити вартість його долі у праві власності, яка визначена висновком судово-технічної експертизи. У судовому засіданні позивачки підтримали свої позовні вимоги, просять їх задовольнити в повному об"ємі.

Представник відповідача позову не визнала, подала до суду зустрічну позовну заяву, в якій позов не визнає, посилається на те, що її чоловік ОСОБА_3 дійсно має на праві спільної часткової власності 1/3 домоволодіння АДРЕСА_1 , яка залишилася йому в спадок від матері, на сплату вартості частки його в праві власності категорично не згодна, вважає, що будинок технічно можливо переобладнати із одноквартирного в двохквартирний, просить виділити його частку в натурі. Зустрічного позову про розділ домоволодіння в натурі позивачки не визнали.

Заслухавхи пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, висновок судово- технічної експертизи, суд приходить до висновку, що позов про припинення права власності на частку в спільному майні знайшов своє обгрунтування і підлягає до задоволення, зустрічний позов про виділення частки в натурі свого обгрунтування не знайшов, тому в його задоволенні потрібно відмовити.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення по справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

В судовому засіданні встановлено: в 2000 році помер ОСОБА_4 , батько позивачок. На праві особистої власності він мав будинок з господарськими спорудами в домоволодінні АДРЕСА_1 , на це майно і відкрилась спадщина після його смерті. Спадкоємцями по закону першої черги були: дочка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дочка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка на час відкриття спадщини була неповнолітня, та мати спадкодавця, людина похилого віку, пенсіонерка, ОСОБА_5 , яка фактично останні роки свого життя проживала з сином та була на його отриманні. Після відкриття спадщини почався між сторонами спір відносно майна, зумовлений мотивами психологічного характеру - батьки позивачок на час його смерті тривалий час були в розлучені, дівчата проживали з матір"ю, хоч з батьком весь час були в хороших стосунках і часто з ним спілкувались. З 2001 року почалися судові спори відносно права власності на спадковий будинок, стосунки між сторонами поступово погіршувались а на даний час стали майже ворожими. Рішенням колегії суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області від 20 січня 2004 року по справі № 22-а-11/4 за ОСОБА_5 , ОСОБА_2 та ОСОБА_1 визнано право власності на 1/3 частину будинку АДРЕСА_1 в порядку спадкування за кожною. Вказане рішення суду набуло законної сили, не змінене, не відмінене, тому відповідно ст. 14 ЦПК України є обов`язковими для всіх органів, фізичних та юридичних осіб. ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_5 , свідоцтво про право на спадщину за заповітом на спадкову 1/3 частину належного їй домоволодіння АДРЕСА_1 видано на ім"я її сина, відповідача по справі ОСОБА_3 1 червня 2005 року по реєстру № 175 Першою державною міською державною нотаріальною конторою.

Відповідно до вищезазначеного будинок в домоволодінні АДРЕСА_1 на даний час належить на праві спільної часткової власності позивачкам ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та відповідачу ОСОБА_3 по 1/3 частині кожному. Спірний будинок складається з трьох кімнат житловою площею 32,3 кв. метрів та підсобних приміщень 18,6 кв. метрів, загальна площа будинку складає 50, 9 кв. метрів, що підтверджується технічною документацією.

Відповідно до ст. 356 ЦК України власність двох або більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю, тобто будинок АДРЕСА_1 є спільною власністю сторін - кожному належить по 1/3 частині. Ст.358 ЦК України передбачає, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою, встановлено, що між сторонами тривалий час тривають вкрай непризні стосунки, тому навіть наміру укласти домовленність про порядок володіння та користування спільним будинком. Ця ж сама стаття передбачає, що кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної коменсації, в судовому засіданні представник відповідача заявила, що вони категористо проти сплати матеріальної компенсації за частку ОСОБА_3 і навідь відмовляються обговорювати таку домовленність. В судовому засіданні також встановлено, що на даний час в будинку проживають дочка бувшого власника ОСОБА_2 разом з чоловіком, яка за час судових розборок закінчила навчання та одружилась, та дочка ОСОБА_1 , яка за цей же час досягла повноліття, другого житла не мають, мати має другу сім"ю, неповнолітню дитину, проживає окремо. Підтримують будинок в належному стані, сплачують всі податки та комунальні платежі.

Ст. 360 ЦК України передбачає, що співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов"язаний брати участь у витратах на утримання та збереження спільного майна, а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов"язаннями, пов"язаними із спільним майном. Судом встановлено, що з часу набуття права власності на частину спірного будинку ОСОБА_3 ніякої участі ні в утриманні, ні в оплаті будинку не приймає, не приймає ніяких мір для підтримання майна в належному стані не приймає, а навпаки, як вбачається з численних відмовних матеріалів Білоцерківського РВВС-2, що вивозячи з будинку речі покійної матері, він вивіз також всі металеві речі, які були в будинку і на подвір"ї, в тому числі обрізав батареї і труби парового отопления, не зливши в системі води, що стало причиною затоплення будинку та псування його конструкцій. Наявні в справі відмовні матеріали свідчать про те, що між співвласниками тривалий час існують напружені, навіть ворожі стосунки. Разом з тим представник відповідача не навела суду будь-яких доказів того, що позивачки хоч якимось чином перешкоджали йому в користуванні належним йому майном, чи псували спільне майно.

Відповідно до ст. 365 ЦК України передбачає, що право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо частка є незначна і не може бути виділена в натурі, спільне володіння і користування майном є неможливим. Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Позивачки просять визнати за ними право власності в рівних частинах на 1/3 частину жилого будинку, який належить відповідачу, зобов`язавши їх сплатити відповідачу вартість його частини.

Представник відповідача просить виділити йому його частку будинку в натурі, на сплату вартості категорично не згоден, обгрунтовуючи свої вимоги посилається на довідку № 7 від 7 червня 2007 року Білоцерківського міського містобудування та архітектури, відповідно до якої розподіл житлового будинку АДРЕСА_1 між співвласниками можливим. Встановлено, що відповідач з дружиною і двома неповнолітніми дітьми проживає фактично за адресою: АДРЕСА_2 , у великому приватному будинку, але встановити, кому належить цей будинок, поскільки представник відповідача відмовилась надати будь-яку інформацію з цього приводу. Питання про вселення в спірний житловий будинок, чи усунення перешкод його як власника в судовому порядку не ставив.

По справі проводилась судово-будівельна експертиза, відповідно до дослідження якої від 25 квітня 2006 року встановлено, що жилий будинок побудований в 1961 році, має три суміжні житлові кімнати площею 11,4 кв. метрів, 8,5 кв. метрів, 12, 4 кв. метрів, кухню розміром 6,8 кв. метрів, веранду розміром 8,6 кв. метрів та кладової 3,2 кв. метрів, крім будинку на подвір"ї розташовані сарай, погріб, вбиральня та огорожа. На момент оцінки будинок потребував проведення ремонтних робіт по внутрішньому та зовнішньому опорядженню, система опалення будинку демонтована, дійсна вартість об"єкту дослідження на час експертного обстеження складала 15 337 гривень, тобто вартість частки відповідача становить 5 113 гривень.

Даючи оцінку встановленим обставинам справи та зібраним по справі доказам в їх совокупності, суд приходить до висновку, що позов про припинення права власності та стягнення грошової компенсації за частку одного з співласників знайшов своє обгрунтування і підлягає до задоволення, позов про розділ будинку в натурі обгрунтування не знайшов, тому в його задоволенні потрібно відмовити з вищеприведених підстав.

На підставі ст.ст. 316, 319,322, 346,356,358,360364, 365 ЦК України, керуючись ст.ст. 15, 60,109, 197, 213,214, 215, 223 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задовольнити в повному об"ємі.

Припинити право власності на ім"я ОСОБА_3 на 1/3 /одну третю частину/ домоволодіння АДРЕСА_1 , яке належить йому на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого Білоцерківською першою міською державною нотаріальною конторою 1 червня 2005 року по реєстру № 5-1975.

Визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право власності в рівних частинах за кожною на 1/3 /одну третю/ частину домоволодіння АДРЕСА_1 , яка належала ОСОБА_3 .

Стягти з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 з кожної грошову компенсацію за належну йому 1/3 частину домоволодіння в сумі по 2557 /дві тисячі п"ятсот п`ятдесят сім/ гривень.

Стягти з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 судові витрати /за проведення експертизи/ по 250 гривень.

В позові ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про розділ спільного майна в натурі відмовити.

Від сплати державного мита сторони звільнити на підставі Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Київської області через Білоцерківський міськрайонний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження в 10- денний строк з дня проголошення рішення та подачі апеляційної скарги в двадцятиденний строк з дня подачі заяви про оскарження.

Суддя:

О.О.Островська