Рішення

від 15.07.2021 по справі 296/8867/19

КОРОЛЬОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЖИТОМИРА

Справа № 296/8867/19

2/296/477/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" липня 2021 р. м.Житомир

Корольовський районний суд м. Житомира в складі:

головуючого судді - Драча Ю.І.,

за участю секретаря Алексеєнко В.В.

за участю позивача - ОСОБА_1

представника позивача - ОСОБА_2

представника відповідача - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та усунення перешкод у користуванні власністю та зустрічний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , третя особа на стороні позивача без самостійних вимог: Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області про усунення перешкод у користуванні власною земельною ділянкою, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_4 в якому просила суд: відновити межі належної їй на праві власності земельної ділянки кадастровий номер 1810136600:024:0008, розміром 500 кв.м згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЖТ №047894 виданого 02 серпня 2004 року та на передану в оренду земельну ділянку розміром 0,0058 га. кадастровий номер 1810136600:03:024:0037 -для обслуговування домоволодіння АДРЕСА_1 ; зобов`язати відповідача усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою, шляхом знесення бетонної площадки, влаштованої на її земельній ділянці.

Позов обгрунтовано тим, що згідно договору купівлі-продажу від 24.08.1962 року укладеного між позивачем та батьком відповідача, вона стала власником 1/2 частини домоволодіння АДРЕСА_1 . 03.03.1994 року ОСОБА_1 подарувала належну їй частку домоволодіння дочці ОСОБА_5 .. Відповідачу, його мати, співвласниця будинку також подарувала належну їй 1/2 частину домоволодіння. Між новими співвласниками домоволодіння була укладена угода відповідно до ідеальних долей про розподіл земельної ділянки по фактичному землекористуванню і межа між ділянками співвласників проходить по стіні сараїв літер "В" та Б та виходить на середину будинку, яка розділяє жилі приміщення співвласників.

Відповідно до договору дарування від 10.02.1999 року ОСОБА_5 подарувала позивачу 50/100 частин житлового будинку АДРЕСА_1 та згідно договору дарування від 26.12.2002 року подарувала 500 квадратних метрів земельної ділянки.

Позивач також зазначила, що 21.04.2016 року рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 21.04.2016 року, залишеним в силі постановою Верховного суду ухвалено знести побудований позивачем цегляний паркан між суміжними земельними ділянками. Після вказаного рішення відповідач розвалив огорожі і на власний розсуд почав встановлювати межі земельних ділянок, влаштовувати бетонну площадку, захопивши частину приватизованої землі позивача, зайнявши територію, розміри якої не відповідають ні державним актам, ні висновку експерта, у зв`язку з чим виникла необхідність у зверненні до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 09.09.2019 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження.

15.10.2019 року відповідачем по справі подано відзив на позовну заяву в якому він заперечує щодо задоволення позову повністю, вважає, що питання про відновлення меж земельної ділянки відноситься до компетенції Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, тому не може бути вирішено в суді, а друга вимога є похідною, від першою, тому задоволенню не підлягає.

Крім того, в акті № 146, складеному Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Житомирської міської ради в жовтні 2019 року за результатом проведення планового заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб`єктами містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт, встановлено, що відповідач на власній земельній ділянці з кадастровим номером 1810136600:03:024:0029 по АДРЕСА_1 виконував роботи з влаштування металевого навісу, під яким влаштовано площадку орієнтовними розмірами 4x2 метри, ознак капітальної будівлі немає.

Також, з доданих позивачем документів відповідач дізнався, що 17.07.2019 року сертифікований інженер-землевпорядник ОСОБА_6 без його участі та відома встановив та передав ОСОБА_1 три межові знаки, тому вважає, що позивач на власний розсуд здійснила переміщення суміжної межі землекористування (том 1, а.с. 69-73)

Також, 15.10.2019 року ОСОБА_4 подано зустрічну позовну заяву в якій просив суд усунути перешкоди зі сторони ОСОБА_1 у користуванні земельною ділянкою шляхом знесення трьох межових знаків встановлених 17.07.2019 року (том1, а.с.86-92).

Ухвалою суду від 17.12.2019 року прийнято зустрічну позовну заяву ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , третя особа на стороні позивача без самостійних вимог: Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області про усунення перешкод у користуванні власною земельною ділянкою до спільного розгляду із первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та усунення перешкод у користуванні власністю.

27.01.2021 року представником позивача за зустрічним позовом подано заяву про зміну предмета позову зустрічної позовної заяви, в якій представник просить суд встановити порядок користування земельними ділянками по АДРЕСА_1 згідно другого варіанту додаткової земельно-технічної експертизи розподілу земельної ділянки по АДРЕСА_1 № 53-Е/20 від 26.08.2020 року та усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою, що належить на праві власності ОСОБА_4 шляхом зобов`язання ОСОБА_1 знести три межових знаків встановлених 17.07.2019 року (том 2, а.с. 94-96).

Позивач та представник позивача за первісним позовом в судовому засіданні первісний позов підтримали повністю та просили задовольнити. У задоволенні зустрічного позову просили відмовити.

Представник відповідача за первісним позовом та позивача за зустрічним позовом в судовому засіданні заперечила щодо задоволення первісного позову та просила суд задовольнити зустрічну позовну заяву з урахуванням заяви про зміну предмету позову зустрічної позовної заяви.

Суд, заслухавши сторін, дослідивши матеріали справи вважає за необхідне зазначити наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 відповідно до державного акту на право приватної власності на землю від 9 квітня 1997 року належить земельна ділянка площею 0,0500 гектарів, що розташована у АДРЕСА_1 .

Відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку від 2 серпня 2004 року, відповідачу ОСОБА_1 належить земельна ділянка, площею 0,0500 га., що знаходиться в АДРЕСА_1 .

Ухвалою Корольовського районного суду м. Житомира від 11.12.2013 року у справі № 296/8956/13-ц у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про виділ жилого будинку в натурі визнано мирову угоду укладену ОСОБА_4 та ОСОБА_1 по якій:

- ОСОБА_4 виділяється в натурі кімната 2-2 площею 17,9 кв.м., погріб Г, огорожа № 3 і № 4, ворота № 1, хвіртка № 2, житлова прибудова літерою А 2 та прибудова а 1, що складається з коридору-сходів 2-5 площею 13 кв.м., кімната 2-6 площею 27,3 кв.м., санвузел 2-7 площею 4,1 кв.м., кімната 2-8 площею 15,4 кв.м., кімната 2-9 площею 26,4 кв.м., вітальня 2-1 площею 48,0 кв.м., кімната 2-2 площею 17,9 кв.м., кухня 2-3 площею 15,8 кв.м., санвузел 2-4 площею 15,1 кв.м., сходи з першого на другий поверх прибудови в АДРЕСА_1 , що в подальшому буде іменована квартира АДРЕСА_2 .

- ОСОБА_1 виділяється в натурі коридор 1-1 площею 3,7 кв.м., кухня 1-2 площею 6,5 кв.м., кімната 1-3 площею 7,8 кв.м., кімната 1-4 площею 12,6 кв.м., кімната 1-5 площею 15,7 кв.м., коридор 1-6 площею 2,7 кв.м., кладова 1-7 площею 1,2 кв.м., туалет 1-8 площею 1,1 кв.м., ванна 1-9 площею 4,3 кв.м., сарай Б, гараж Е, сарай Д, уборна У, ворота та хвіртка № 5, огорожа № 6, огорожа № 7, огорожа № 8, огорожа №9, огорожа № 10, огорожа № 11 в АДРЕСА_1 , що в подальшому буде іменована квартира АДРЕСА_3 (том 1, а.с. 37).

Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 21.04.2016 року у справі № 296/3061/12-ц у за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні власністю вирішено усунути порушення права власності ОСОБА_4 шляхом:- знесення самочинно побудованого ОСОБА_1 цегляного паркану з бетонним фундаментом на приватній земельній ділянці ОСОБА_4 площею 0,0500 га з кадастровим номером 1810136600:024:0029 по АДРЕСА_1 по межі із земельною ділянкою ОСОБА_1 з кадастровим номером 1810136600:024:0008 по АДРЕСА_1 відповідно до висновку судової земельно-технічної експертизи № 255\01-2016 від 14.01.2016, проведеної судовим експертом Свістуновим І.С., за рахунок ОСОБА_1 або за рахунок ОСОБА_4 з подальшим відшкодуванням витрат на його знесення з ОСОБА_1 ; - відновлення у придатний для використання стан, який існував до порушення права, частини приватної земельної ділянки ОСОБА_4 площею 18,9 кв. м з кадастровим номером 1810136600:024:0029 по АДРЕСА_1 по межі із земельною ділянкою ОСОБА_1 з кадастровим номером 1810136600:024:0008 по АДРЕСА_1 , шляхом звільнення ділянки від бетонного фундаменту паркану, відповідно до висновку судової земельно-технічної експертизи № 255/01-2016 від 14.01.2015, проведеної судовим експертом Свістуновим І.С., за рахунок ОСОБА_1 або за рахунок ОСОБА_4 з подальшим відшкодуванням витрат на її відновлення з ОСОБА_1 (том1, а.с. 38-39).

Вказане рішення суду залишено в силі Постановою Верховного суду від 07.02.2018 року (том1, а.с. 42-45).

Згідно рішення тридцятої сесії сьомого скликання сесії міської ради від 18.12.2017р №885 Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) з метою передачі їх у власність та користування громадянам, на підставі договору оренди землі між Житомирською міською радою та мною від 09.02.2018 року ОСОБА_1 передано в оренду земельну ділянку розміром 0,0058 га, кадастровий номер земельної ділянки 1810136600:03:024:0037 - для обслуговування домоволодіння АДРЕСА_1 (том1, а.с. 114-115).

Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.

Відповідно до ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою і відшкодуванням завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється таким шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Частиною 1 ст. 92 ЗК України визначено, що право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Згідно зі ч. ч. 1, 2, 5 ст. 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 120 ЗК України, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Частиною 1 ст. 124 ЗК України визначено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними ст. 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (ст. 125 ЗК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 79-1 ЗК України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Згідно з ч. ч. 1, 3, 7 ст. 55 ЗУ Про землеустрій встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться відповідно до топографо-геодезичних та картографічних матеріалів. Межі земельної ділянки в натурі закріплюються межовими знаками встановленого зразка. Межові знаки здаються за актом під нагляд на збереження власникам землі та землекористувачам. Власники землі та землекористувачі, у тому числі орендарі, зобов`язані дотримуватися меж земельної ділянки, закріпленої в натурі (на місцевості) межовими знаками встановленого зразка.

Механізм встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками визначено Інструкцією про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18 травня 2010 року N 376, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 червня 2010 року за N 391/17686 (далі - Інструкція N 376).

Згідно з п. 1.3 Інструкції N 376 межа земельної ділянки - сукупність ліній, що утворюють замкнений контур і розмежовують земельні ділянки; виконавець - юридична особа, що володіє необхідним технічним і технологічним забезпеченням та у складі якої працює не менше двох сертифікованих інженерів-землевпорядників або фізична особа - підприємець, яка володіє необхідним технічним і технологічним забезпеченням та є сертифікованим інженером-землевпорядником; замовник - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, власник (користувач) земельної ділянки, який замовляє роботи із встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); межовий знак - спеціальний знак встановленого зразка, яким закріплюється місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). а знищення межових знаків - дії громадян, які призвели до втрати в натурі (на місцевості) меж земельної ділянки, внаслідок чого виникає потреба у проведенні додаткових геодезичних робіт з їх відновлення.

Відповідно до ст. 198 ЗК України кадастрові зйомки - це комплекс робіт, виконуваних для визначення та відновлення меж земельних ділянок. Кадастрова зйомка включає: геодезичне встановлення меж земельної ділянки; погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами; відновлення меж земельної ділянки на місцевості; встановлення меж частин земельної ділянки, які містять обтяження та обмеження щодо використання землі; виготовлення кадастрового плану.

Погодження меж земельної ділянки є складовою частиною кадастрового плану, який, у свою чергу, є складовою частиною технічної документації, необхідної для передачі земельних ділянок у власність чи у користування. Встановлення меж земельної ділянки по суті зводиться до вирішення питань, чи не належить земельна ділянка іншому власнику чи правомірному користувачеві та чи не накладаються межі земельної ділянки на суміжні земельні ділянки. Встановлення (відновлення) меж земельної ділянки здійснюється з метою визначення в натурі (на місцевості) метричних даних земельної ділянки, у тому числі місцеположення поворотних точок її меж та їх закріплення межовими знаками.

Згідно із п. 2.1 Інструкції встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на підставі розробленої та затвердженої технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок або проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Відповідно до п. 2.3 вищезгаданої Інструкції для встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) охоплюється комплекс робіт, а саме: підготовчі роботи, топографо-геодезичні, картографічні роботи та роботи із землеустрою, камеральні роботи, складання і оформлення матеріалів технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), а також встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та закріплення їх межовими знаками.

За 3.12 Інструкції N 376 закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється виконавцем у присутності власника (користувача) земельної ділянки, власників (користувачів) суміжних земельних ділянок або уповноваженою ним (ними) особою.

Відповідно до ст. 55 ЗУ Про землеустрій межі земельної ділянки в натурі (на місцевості) визначаються не відповідно до акта узгодження та визначення меж, а згідно з наявними планово-картографічними матеріалами та матеріалами кадастрової зйомки.

Ухвалою суду від 17.12.2019 року у справі призначено судову земельно-технічну експертизу, на вирішення якої поставити наступні питання:

1. Чи відповідає фактичне користування земельною ділянкою площею 0,0500 га кадастровий номер 1810136600:03:024:0008 даним Державного земельного кадастру?

2. Чи відповідають встановлені межові знаки, які розташовані по лівій межі земельної ділянки площею 0,0500 га кадастровий номер 1810136600:03:024:0008 згідно акту приймання передачі межових знаків, які встановлені в натурі (на місцевості) 17.07.2019 року даним Державного земельного кадастру?

3. Чи відповідає фактичне користування земельною ділянкою площею 0,0058 га кадастровий номер 181013660:03:024:0037 даним Державного земельного кадастру?

4. Чи відповідає фактичне розташування земельних ділянок за адресою: АДРЕСА_1 , з кадастровими номерами 1810136600:03:024:0029 та 1810136600:03:024:0008 даним технічної документації, які були виготовлені їх власниками для приватизації зазначених земельних ділянок;

5. Чи відповідає фактичне розташування земельних ділянок за адресою: АДРЕСА_1 , з кадастровими номерами 1810136600:03:024:0029 та 1810136600:03:024:0008 даним Держгеокадастру;

6. В якому місці мають бути встановлені межові знаки між ділянками позивача та відповідача для розподілу їх згідно даних первинних технічних документацій, які були виготовлені для приватизації земельних ділянок?

Відповідно до висновків експерта за результатами проведення земельно-технічної експертизи №51-Е/19 від 28.02.2020 року на перше питання встановлено, що координати окружної межі фактичного користування земельною ділянкою ОСОБА_1 (власність) площею 0,0500 га не відповідають координатам окружної межі згідно даним Державного земельного кадастру за кадастровим номером 1810136600:03:024:0008.

На друге питання: невідповідність координат точки 3 згідно акту приймання передачі межових знаків, які встановлені в натурі (на місцевості) 17.07.2019 року даним Державного земельного кадастру з точкою 3' (північно-західний кут земельної ділянки фактичного користування ОСОБА_1 ).

На третє питання: Координати окружної межі фактичного користування земельною ділянкою ОСОБА_1 (оренда) площею 0,0058 га не відповідають координатам окружної межі згідно даними Державного земельного кадастру за кадастровим номером 181013660:03:024:0037

На четверте питання встановлено, що порівняти окружну межу фактичного користування ОСОБА_1 (власність) з даними технічної документації, які були виготовлені їх власниками для приватизації земельної ділянки за кадастровим номером 1810136600:03:024:0008 немає можливості, оскільки дана документація не надана експерту.

На п`яте питання координати окружної межі фактичного користування земельною ділянкою ОСОБА_4 (власність) площею 0,0500 га не відповідають координатам окружної межі згідно даними Державного земельного кадастру за кадастровим номером 1810136600:03:024:0029.

На шосте питання встановлено: визначити місце розташування межових знаків між ділянками позивача та відповідача для розподілу їх згідно даних первинних технічних документацій, які були виготовлені для приватизації земельних ділянок немає можливості. В дослідницькій частині висновку експерт припустив, що землевпорядник, який проводив обміри земельної ділянки для приватизації, не вірно визначив місце розташування господарської будівлі по відношенню до будинку (том1, а.с. 159-194).

Згідно зі ст. 107 ЗК України основою для відновлення меж є дані земельно-кадастрової документації. У разі неможливості виявлення дійсних меж їх встановлення здійснюється за фактичним використанням земельної ділянки. Якщо фактичне використання ділянки неможливо встановити, то кожному виділяється однакова за розміром частина спірної ділянки. У випадках, коли в такий спосіб визначення меж не узгоджується з виявленими обставинами, зокрема з встановленими розмірами земельних ділянок, то межі визначаються з урахуванням цих обставин.

Статтею 108 ЗК України визначено, що у випадках, коли сусідні земельні ділянки відокремлені рослинною смугою, стежкою, рівчаком, каналом, стіною, парканом або іншою спорудою, то власники цих ділянок мають право на їх спільне використання, якщо зовнішні ознаки не вказують на те, що споруда належить лише одному з сусідів. Власники сусідніх земельних ділянок можуть користуватися межовими спорудами спільно за домовленістю між ними. Витрати на утримання споруди в належному стані сусіди несуть у рівних частинах. До того часу, поки один із сусідів зацікавлений у подальшому існуванні спільної межової споруди, вона не може бути ліквідована або змінена без його згоди.

За змістом п. 4.1, п. 4.2, п. 4.3 Інструкції N 376, відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється при повній (частковій) втраті в натурі (на місцевості) межових знаків, їх пошкодженні, яке унеможливлює використання межових знаків, а також при розгляді земельних спорів між власниками (користувачами) суміжних земельних ділянок.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що вимога позивача за первісним позовом не може бути задоволена, оскільки після отримання державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЖТ №047894 виданого 02 серпня 2004 року ухвалою суду від 11.12.2013 року судом визнано мирову угоду укладену між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 щодо виділення в натурі нерухомого майна, яке знаходиться на спірній земельній ділянці, зокрема огорожей, які знаходяться на земельній ділянці позивача.

Також, у позові ОСОБА_1 сама зазначає, що між новими співвласниками домоволодіння ( ОСОБА_5 , ОСОБА_4 ) була укладена угода відповідно до ідеальних долей про розподіл земельної ділянки по фактичному землекористуванню і межа між ділянками співвласників проходить по стіні сараїв літер "В" та Б та виходить на середину будинку, яка розділяє жилі приміщення співвласників.

Також, суд бере до уваги висновок експерта зроблений за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи, відповідно до якого визначити місце розташування межових знаків між ділянками позивача та відповідача для розподілу їх згідно даних первинних технічних документацій, які були виготовлені для приватизації земельних ділянок немає можливості.

В дослідницькій частині висновку експерт припустив, що землевпорядник, який проводив обміри земельної ділянки для приватизації, не вірно визначив місце розташування господарської будівлі по відношенню до будинку. Також, зазначено, що відповідно до державних актів 1997 року межа між співвласниками проходить по прямій від огорожі з вулиці до будинку, по будинку, з будинку по зовнішній стіні господарської будівлі ОСОБА_5 на огорожу. Якщо провести пряму лінію з огорожі по будинку на огорожу, то пряма ріже господарську будівлю, яка існувала вже 1997 року (том1, а.с 192).

Суд не бере до уваги акту прийомки-передачі межових знаків, які встановлені в натурі (на місцевості) від 17.07.2019 року зроблений сертифікованим інженером-землевпорядником ОСОБА_6 , оскільки з даного Акту не вбачається, що з ним ознайомлений та погоджений власником суміжної земельної ділянки ОСОБА_4 , що є обов`язковим згідно вимог чинного законодавства.

Також, суд не вбачає підстав для задоволення вимоги позивача за первісним позовом про зобов`язання відповідача усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою, шляхом знесення бетонної площадки, влаштованої на її земельній ділянці.

Так, згідно Акту № 146, складеного Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Житомирської міської ради від 31.10.2018 року за результатом проведення планового заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб`єктами містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт, встановлено, що ОСОБА_4 на власній земельній ділянці з кадастровим номером 1810136600:03:024:0029 по АДРЕСА_1 виконував роботи з влаштування металевого навісу, під яким влаштовано площадку орієнтовними розмірами 4x2 метри, ознак капітальної будівлі немає (том 1, а.с. 76-84).

Позивачем не надано доказів, що бетонна площадка знаходиться на земельній ділянці, яка належить їй на праві власності, а тому у суду відсутні підстави для задоволення позову шляхом усунення перешкод у її користуванні.

Що стосується зустрічного позову ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , третя особа на стороні позивача без самостійних вимог: Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області про усунення перешкод у користуванні власною земельною ділянкою слід зазначити наступне.

Згідно ст. 88 Земельного кодексу України володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюються за згодою всіх співвласників згідно з договором, а у разі недосягнення згоди - у судовому порядку.

У відповідності до ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до пункту п.п. е п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 року № 7, у випадках, передбачених статтями 86-89 ЗК, володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, яка перебуває в спільній частковій власності, здійснюється за згодою всіх співвласників згідно з договором, у разі недосягнення згоди - за рішенням суду, а при перебування ділянки в спільній сумісній власності (у подружжя, членів фермерського господарства, якщо інше не передбачалось угодою між ними, співвласників жилого будинку) - за договором або законом. Учасник спільної часткової власності має право вимагати виділення належної йому частки зі складу земельної ділянки (у тому числі й разом з іншими учасниками, які цього вимагають) або виплати рештою учасників грошової компенсації за цю частку при неможливості її виділення та отримання в його володіння, користування частини спільної земельної ділянки, що відповідає розміру його частки. Учаснику спільної сумісної власності зазначене право належить за умови попереднього визначення розміру рівних земельних ділянок, якщо інше не передбачене законом або не встановлено судом.

Ухвалою суду від 12.06.2020 року призначено додаткову (повторну) судову земельно-технічну експертизу з метою встановлення порядку користування земельною ділянкою площею 0,0500 га кадастровий номер 1810136600:03:024:0008, що належить на праві власності ОСОБА_1 та земельною ділянкою площею 0,0500 га кадастровий номер 1810136600:03:024:0029, що належить на праві власності ОСОБА_4 з урахуванням державного акту на право приватної власності на землю виданого ОСОБА_4 в 1997 році та акту розподілу по фактичному користуванню.

Ухвалою суду від 28.08.2021 року відновлено провадження у справі.

В ході судового розгляду справи судом з метою мирного врегулювання спору досліджувались всі варіанти встановлення порядку користування земельною ділянкою, запропоновані висновком експерта.

При цьому представник позивача за зустрічним позовом просила встановити порядок користування відповідно до варіанту №2 додаткової земельно-технічної експертизи розподілу земельної ділянки по АДРЕСА_1 № 53-Е/20 від 26.08.2020 року.

Представник відповідача за зустрічним позовом просив суд не приймати як доказ проведену експертизу.

Дослідивши запропоновані експертом варіанти землекористування, дослідивши матеріали справи, суд встановлює порядок користування земельною ділянкою за адресою АДРЕСА_1 за другим варіантом додаткової земельно-технічної експертизи розподілу земельної ділянки по АДРЕСА_1 № 53-Е/20 від 26.08.2020 року.

Однак, суд відмовляє у задоволенні зустрічного позову в частині усунення ти перешкоди в користуванні земельною ділянкою, що належить на праві власності ОСОБА_4 шляхом зобов`язання ОСОБА_1 знести три межових знаків встановлених 17.07.2019 року, оскільки вказана вимога є похідною від першої та виключається шляхом задоволення вимоги про встановлення порядку користування земельною ділянкою.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст.88, 89, 120, 152, 158 Земельного кодексу України, ст. ст. 3, 15, 118, 119, 377 ЦК України, ст. ст.4, 12, 13, 77, 78, 81, 89, 141,263, 265, 268 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та усунення перешкод у користуванні власністю.

Зустрічний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , третя особа на стороні позивача без самостійних вимог: Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області про усунення перешкод у користуванні власною земельною ділянкою - задовольнити частково.

Встановити порядок користування земельними ділянками по АДРЕСА_1 згідно другого варіанту додаткової земельно-технічної експертизи розподілу земельної ділянки по АДРЕСА_1 № 53-Е/20 від 26.08.2020 року, а саме:

Загальна площа земельної ділянки - 0,1210га, з них:

• ОСОБА_1 - 0,0564га:

1. власність (зелений колір) - 0,0500га;

2. оренда (жовтий колір) - 0,0058га;

3. користування (червоний колір) - 0,0006га.

• ОСОБА_4 - 0,0646га:

1. власність (синій колір) - 0,0500га, в тому числі 0,0011га сервітутне землекористування, щодо надання права ОСОБА_1 обслуговування та ремонту стіни будівлі (синя клітинка);

2. постійне користування (голубий колір)- 0,0146га ( на 0,0013га менше ніж в акті).

Межа ділянки ОСОБА_1 (власність) площею 0,0500га (зелений колір) проходить по точках: 4-5-32-10-11-12-31-30-23-22-21-20-19-18-17-16- 15-4, відповідна відстань між точками (м): 17,10-23,02-8,32-3,43-11,30-5,30-0,42-11,08-0,45-1,02-4,48-0,84-1,00-4,17-0,50-3,23-1,03.

Межа ділянки ОСОБА_1 (оренда) площею 0,0058га (жовтий колір) проходить по точках: 5-6-8-9-10-32-5, відповідна відстань між точками (м): 1,48-23,24-8,06-1,86-8,32-23,02.

Межа ділянки ОСОБА_1 (користування) площею 0,0006га (червоний колір) проходить по точках: 6-7-8-6, відповідна відстань між точками (м): 0,52-23,25-23,24.

Межа ділянки ОСОБА_4 (власність) площею 0,0500га (синій колір) проходить по точках: 2-3-4-15-16-17-18-19-20-21-22-23-30-31-12-13-2, відповідна відстань між точками (м): 14,96-1,00-1,03-3,23-0,50-4,17-1,00-0,84-4,48-1,02-0,45-11,08-0,42-5,30-15,50-32,10; сервітутне землекористування (синя клітинка) проходить по точках: 3-4-15-16-17-18-19-20-26-27-28-29-3; 21-22-23-24-25-21 відповідна відстань між точками (м): 1,00-1,03-3,23-0,50- 4,17-1,00-0,84-1,00-1,01-5,01-0,78-3,65; 1,02-0,45-0,55-1,00-1,00.

Межа ділянки ОСОБА_4 (постійне користування) площею 0,0146га (голубий колір) проходить по точках: 1-2-13-14-1, відповідна відстань між точками (м): 4,30-32,10-4,80-32,25

В задоволенні решти позову відмовити.

Відомості про сторін:

Позивач за первісним та відповідач за зустрічним позовом: ОСОБА_1 , ід.номер НОМЕР_1 . Зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4

Відповідач за первісним та позивач за зустрічним позовом: ОСОБА_4 , ід.номер НОМЕР_2 . Зареєстрований за адресою: АДРЕСА_5 .

Головуючий суддя Ю. І. Драч

Повний текст рішення складено 23.07.2021.