Рішення

від 26.09.2007 по справі 8/168-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8/168-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14.09.07р.

Справа № 8/168-07

За позовом          Закритого акціонерного товариства "Енергоатон" (м. Запоріжжя)

3-тя особа:          Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" (м. Запоріжжя)

до                  Відкритого акціонерного товариства "Криворізький турбінний завод "Констар" (м.Кривий Ріг)

про                      визнання недійсним договору

Суддя Дубінін І.Ю.

Представники:

від позивача:          Шестопалов О.В. –розпорядник майном (ухвала від 17.02.06 р., паспорт)

від 3-тьої особи:          Олійник О.І. –представник (дов. № 62 від 06.02.07 р.)

від відповідача2:          Жолнеровська  Н.В. – нач. юр. відділу (дов. № 01 від 10.01.07 р.)

                              Копійко А.А. –юрисконсульт (дов. № 02 від 10.01.07 р.)

Суть спору:

Позивач звернувся до відповідача з позовом про визнання недійсними договору уступки права вимоги (цесії) № 06/1 від 15.06.04 р. та додаткової угоди № 1 від 20.07.04 р. до вказаного договору, укладених між сторонами.

Позов мотивовано тим, що згаданий договір фактично є договором факторингу, який є фінансовою послугою, що можуть надаватись фінансовими установами, внесеними до відповідного реєстру фінансових установ. Крім того, позивач вважає, що видавати векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги, а не як компенсацію.

Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на його безпідставність та необгрунтованість, вважає, що сторони за договором здійснили заміну кредитора у повній відповідності до вимог чинного законодавства України, яке не забороняє виплату компенсації за уступку права вимоги.

Третя особа підтримала заперечення відповідача, пояснила, що факторинг передбачає передання грошових коштів за плату взамін на отримання права грошової вимоги. У спірному договорі було передане право вимоги на суму 574 007,99 грн. і визначено компенсацію у тій же сумі, що вказує на відсутність факту оплатності уступки права вимоги. У додатковій угоді № 1 сторони визначили, що компенсацією є простий вексель на суму 201 779,10 грн, тобто суму, меншу, ніж сума відступленого права вимоги.

Ухвалою в.о. голови господарського суду від 13.08.07 р. строк вирішення спору по справі був продовжений по 14.09.07 р. включно.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін та третьої особи, господарський суд, -

В С Т А Н О В И В:

Загальні правові засади у сфері надання фінансових послуг, здійснення регулятивних та наглядових функцій за діяльністю з надання фінансових послуг встановлює Закон України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" від 12 липня 2001 року №2664-III (з наступними змінами).

Стаття 1 вказаного Закону визначає терміни у такому значенні:

Фінансова установа –це юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг та яка внесена до відповідного реєстру у порядку, встановленому законом. До фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг.

Фінансова послуга –це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

Частина 1 ст. 4 Закону про фінпослуги відносить до фінансових послуг зокрема –факторинг, а також інші операції, що відповідають критеріям, визначеним у п. 5 ч. 1 статті 1 Закону про фінпослуги (тобто відповідають визначенню фінансової послуги).

Згідно з ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитора в зобов'язанні може бути замінено іншою особою, зокрема, в результаті передачі ним своїх прав іншій особі за правочином (уступка вимоги). Статті 513 –519 ЦК регламентують окремі особливості, пов'язані з уступкою вимоги.

Слід відзначити головне –уступка вимоги є лише «транспортною»угодою, оскільки вона переносить право вимоги від первинного кредитора (цедента) до нового кредитора (цесіонарія).

Для кваліфікації уступки вимоги як фінансової послуги необхідно з'ясувати підстави, покладені в основу такої уступки, враховуючи наступне:

Уступка вимоги (цесія) схожа на індосамент за векселем (суд не зупиняється на аналізі існуючих відмінностей між індосаментом і цесією). Сам по собі факт здійснення індосаменту не дозволяє судити, чи продано вексель, обміняно чи подаровано. Для того, щоб це з'ясувати, потрібно встановити підстави для індосаменту, а саме зміст угоди між індосантом та індосатом, на підставі якої передається вексель. Такою угодою може бути зокрема договір купівлі-продажу, поставки, міни, дарування, договір підряду тощо.

З умов договору уступки вимоги (цесії) № 06/1 від 15.06.04 р., укладеного між сторонами, вбачається, що підставою для його укладення став договір № 05-2/2000 від 15.11.99 р., укладений між позивачем та 3-тьою особою, який за своєю правовою природою є договором підряду.

Таким чином, спірний договір, пойменований сторонами як «договір уступки вимоги (цесії)», є насправді договором підряду, в якому було замінено кредитора, і який не є фінансовою послугою.

Згідно ч. 1 ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під уступку права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає чи зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження іншої сторони (клієнта) за плату, а клієнт уступає чи зобов'язується уступити фактору своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

У зв'язку з цим необхідно встановити, як співвідноситься договір факторингу з іншими договорами, на підставі яких також переходить вимога. Інакше кажучи, потрібно виділити кваліфікуючі (видоутворюючі) ознаки договору факторингу.

Усі ознаки договору факторингу тією чи іншою мірою можуть виявлятися в договорі купівлі-продажу, дарування, міни майнових прав:

Ш          за договором факторингу завжди відбувається уступка грошової вимоги, але грошові вимоги можуть передаватися і за договором купівлі-продажу, міни, дарування;

Ш          передача «грошових коштів у розпорядження іншої сторони (клієнта) за плату»певною мірою застосовна, наприклад, до договору купівлі-продажу;

Ш          передача фактором клієнту грошових коштів не є відмітною особливістю договору факторингу, оскільки гроші сплачуються і в межах договору купівлі-продажу.

У той же час правовідносини сторін за договором факторингу і, наприклад, договором купівлі-продажу майнових прав регулюються по-різному. Наведемо лише один приклад. Договір факторингу буде дійсним навіть за наявності між клієнтом і боржником домовленості щодо заборони уступки вимоги (стаття 1080 ЦК), тобто за наявності такої заборони фактор зможе вимагати виконання боржником грошового зобов'язання.

Враховуючи наведене, необхідно розмежувати договір факторингу з іншими договорами, на підставі яких здійснюється уступка прав.

Лише той договір можна буде назвати договором факторингу, в якому наявні всі наведені вище ознаки (тобто уступається грошова вимога, в розрахунок за яку передаються гроші, і така уступка здійснюється за плату). Тільки в цьому випадку можна говорити про наявність обмежень щодо особи цесіонарія (фактора).

Якщо право вимоги обмінюється на товари, роботи чи послуги, то потрібно говорити про договір міни, стосовно сторін якого законодавство не накладає спеціальних обмежень.

Як вбачається з матеріалів справи, оспорюваною додатковою угодою № 1 від 20.07.04 р. сторони погодили, що у порядку компенсації уступленого права вимоги відповідач надає позивачу простий вексель на загальну суму 201 779,10 грн., зі строком погашення до 31.12.04 р.

Господарський суд також зазначає, що вексель може виступати у господарських відносинах у двох іпостасях, зокрема: як засіб оплати або як товар.

Якщо вексель видається в розрахунок за поставлений товар, надані послуги або виконані роботи, він є засобом платежу.

У разі коли вексель передається за грошові кошти, він виступає у якості товару.

Таким чином, за умовами додаткової угоди № 1 від 20.07.04 р.. вексель виступає у вигляді засобу оплати, який надається в обмін на послуги з уступлення права вимоги, що повністю відповідає вимогам чинного законодавства України.

Крім того, при викладених обставинах має місце договір міни, стосовно сторін якого законодавство не накладає спеціальних обмежень, передбачених для фінансових послуг, зокрема –для факторингу.

Господарський суд також відзначає, що у даному випадку відсутня така суттєва ознака фінансової послуги, як мета отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів, передбачені в ст. 1 Закону про фінпослуги, оскільки номінал векселя, що передається у якості компенсації уступленого права вимоги, менший, ніж розмір грошового зобов'язання, що відступається.

При викладених обставинах підстави для задоволення позову відсутні.

Судові витрати слід покласти на позивача.

Керуючись Законом України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", ст.ст. 1077, 1080 ЦК України, ст.ст. 44, 49, 58, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову відмовити.

Суддя                                                                                                              І.Ю. Дубінін