Рішення

від 15.07.2021 по справі 732/504/21

ГОРОДНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 732/504/21

Провадження 2/732/291/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 липня 2021 року м. Городня

Городнянський районний суд Чернігівської області у складі: головуючої - судді Лиманської М.В., у присутності секретаря - Пінчук С.М., за участі представника позивача - адвоката Слєпченка С.А., представника відповідача - адвоката Крачка О.В.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні взалі судув м.Городня цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія „Стимул-Інвест про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,-

В С Т А Н О В И В :

У квітні 2021 року адвокат Слєпченко С.О., який діє на підставі ордера на надання правової допомоги від 23.03.2021 року №ЧН000106 в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія „Стимул-Інвест про поновлення позивача на роботі на посаді складальника ТОВ „Компанія „Стимул-Інвест та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з моменту звільнення по день фактичного поновлення на посаді.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 працював в Товаристві з обмеженою відповідальністю „Компанія „Стимул-Інвест на посаді складальника.

У період з 16 по 19 червня 2020 року ОСОБА_1 за направленням Городнянського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки проходив медичну комісію для призову в армію. Про факт проходження комісії він повідомив керівництво в телефонному режимі. 22 червня 2020 року ОСОБА_1 був призваний в армію. Нормами чинного трудового законодавства передбачені гарантії для працівників під час їх призову на військову службу збереження місця роботи.

Однак наказом відповідача від 30 червня 2020 позивача звільнено з займаної посади на підставі п. 4ст. 40 КЗпП України, при цьому, у наказі було зазначено, що позивач був відсутній на роботі 16 та 17 червня 2020 року. Вказує, що з 16 по 19 червня 2020 року ОСОБА_1 проходив медичну комісію. З 22 червня 2020 року позивач призваний на військову службу та перебуває у лавах збройних сил. Вказує на те, що ОСОБА_1 не вчиняв прогулів.

Про своє звільнення ОСОБА_1 дізнався від родичів, які отримували листи відповідача. Позивач не зміг вчасно оскаржити наказ про своє звільнення, тому, прибувши додому у відпустку, він звернувся до адвоката, який зобов`язався представляти його інтереси в суді. Звільнення з роботи за прогул позивач вважає незаконним, оскільки відповідачем було порушено порядок звільнення, порушено гарантії, встановлені положеннями ст. 119 КЗпП України та Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" для працівників, яких призвано на військову службу.

Ухвалою судді від 27 квітня 2021 року провадження у справі відкрито.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, позов просив задовольнити в повному обсязі. Пояснив, що відповідно до вимог чинного законодавства позивач з 22 червня 2020 року має вважатися увільненим з роботи у зв`язку з призовом його в армію. 16 червня та 19 червня 2020 року позивач усно повідомив керівництво про його виклик для проходження медичної комісії. 17 червня та 18 червня 2020 року позивач не виходив на роботу згідно доведеного до нього в телефонному режимі графіку роботи на червень 2020 року.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, в позові просив відмовити та підтримав позицію, викладену стороною відповідача у заявах по суті справи. Посилався не те, що звільнення позивача на підставі п.4ст. 40 КЗпПвідбулось з дотриманням норм діючого трудового законодавства. Зазначив, що на підприємстві ТОВ„Компанія „Стимул-Інвест для всіх категорій працівників встановлений 5-денний робочий тиждень з двома вихідними. З вказаними правилами позивач під розпис ознайомлений не був, однак факт виходу його на роботу 5 днів на тиждень з понеділка по п`ятницю протягом усього періоду його роботи підтверджений табелями обліку робочого часу, з яких вбачається, що позивач у період з листопада 2019 року по 15 червня 2020 року вказаних правил систематично дотримувався. У період з 16 червня по 19 червня 2020 року позивач був відсутній на робочому місці. Про факти відсутності позивача на робочому місці 16 червня та 17 червня 2020 року керівництву підприємства було доведено безпосереднім начальником позивача, про відсутність на робочому місці позивача складався відповідний акт, безпосереднім керівником позивача на ім`я директора підприємства подавалася відповідна доповідна записка. 18 червня 2020 року позивачу поштою була направлена вимога прибути на роботу та надати пояснення про причину відсутності на робочому місці 16 та 17 червня 2020 року. Оскільки від позивача відповіді не надійшло, його звільнили після проведення службового розслідування. Про факт проходження позивачем медичної комісії підприємство дізналося з листування з Городнянським районним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки після звільнення позивача. Враховуючи відсутність ОСОБА_1 на роботі без поважної причини 17 та 18 червня 2020 року, в тому числі відсутність його у день звільнення, копію наказу про звільнення йому направили поштою та в листі йому було запропоновано з`явитись до підприємства за трудовою книжкою.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про те, що в задоволенні позову слід відмовити, виходячи з наступного.

Статтею 139 КЗпП Українипередбачено, що працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни.

Відповідно до частини першоїстатті 147 КЗпП Україниза порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення.

Також частиною першоюстатті 147-1 КЗпП Українипередбачено, що дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) даного працівника. До застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення (ст.149 ч.1 КЗпП України).

Роботодавець або уповноважений ним орган має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк у тому числі і у випадку здійснення працівником прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин ( п.4 ч.1ст.40 КЗпП України).

Згідно з роз`ясненнями, які містяться в пункті 24Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів»при розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за п. 4ст. 40 КЗпП України, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин.

Крім установлення самого факту відсутності працівника на роботі більше трьох годин протягом робочого дня, визначальною обставиною для вирішення питання про законність звільнення з роботи є встановлення поважності причин відсутності.

Факт перебування позивача з 22 червня 2020 року в армії істотно вплинув на його можливість оспорити звільнення в суді, тому пропуск строку звернення до суду, передбаченого ст.233 КЗпП України, на переконання суду, відбувся з поважної причини та підлягає поновленню.

З дослідженого в судовому засіданні наказу про прийняття на роботу за основним місцем роботи від 01 листопада 2019 року №116-к за підписом директора Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія „Стимул-Інвест Дубянського В.В. встановлено, що ОСОБА_1 прийнято на роботу на посаду складальника за основним місцем роботи з 04 листопада 2019 року, з окладом 4500,0 грн. (а.с.66)

Дослідженням наказу від 30 червня 2020 року № 108-к за підписом директора Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія „Стимул-Інвест Дубянського В.В. встановлено, що ОСОБА_1 , складальника, 30 червня 2020 року звільнено за прогул без поважних причин згідно п. 4ч.1 ст. 40 КЗпП України. Підстава звільнення: акт №1 службового розслідування про відсутність ОСОБА_1 на робочому місці.(а.с.9)

З листа директора Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія „Стимул-Інвест, відправленого 18 червня 2020 року №б/н, адресованого ОСОБА_1 , встановлено, що від останнього вимагалися пояснення щодо невиходу на роботу 16 та 17 червня 2020 року. Факт отримання листа позивачем 19 червня 2020 року підтверджений документально. (а.с.8, 42)

30 червня 2020 року листом за підписом директора Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія „Стимул-Інвест Дубянського В.В. ОСОБА_1 було повідомлено про звільнення з роботи 30 червня 2020 року на підставі п. 4ст. 40 КЗпП України, йому запропоновано отримати на підприємстві трудову книжку.(а.с.59)

Сторонами в судовому засіданні не заявлено про факт членства позивача у профспілці. Таким чином, звільнення могло бути проведено без згоди профспілкового комітету.

З копії наказу №3 від 01 березня 2007 року по підприємству ТОВ „Компанія „Стимул-Інвест вбачається, що цим документом визначений розпорядок роботи підприємства з 09-00 год по 18-00, обідня перерва з 13-00 год до 14-00 год, 40 -годинний робочий тиждень з 8-ми годинним робочим днем. Підставою для нарахування заробітної плати вважати фактично відпрацьований час кожного працівника, згідно табелю обліку робочого часу. (а.с. 134) Доказів доведення наказу під розпис до відома працівників підприємства відповідачем суду не надано.

Водночас дослідженням табелів обліку робочого часу за період з листопада 2019 року по червень 2020 року вбачається, що працівник підприємства ОСОБА_1 працював у вказаний період 5 днів на тиждень, з понеділка по п`ятницю по 8 годин на день. (а.с.110-133)

З доповідних записок заступника начальника виробництва, адресованих на ім`я директора Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія „Стимул-Інвест, встановлено, що вказана особа повідомляла керівництво підприємства про відсутність ОСОБА_1 на робочому місці в період робочого часу 16 червня 2020 року, 17 червня 2020 року, 18 червня 2020 року, 19 червня 2020 року, 22 червня 2020 року, 23 червня 2020 року. (а.с.64,65)

Актом №1 від 30 червня 2020 року, якийпідписаний директором ТОВ „Компанія „Стимул-Інвест ОСОБА_2 , заступником начальника виробництва цього ТОВ Коліньком С.В., бухгалтером цього товариства ОСОБА_3 зафіксовано відсутність працівника ОСОБА_1 на робочому місці 16 та 17 червня 2020 року (а.с.62)

Табелями обліку використання робочого часу за червень 2020 року підтверджено, що облік робочого часу робітника ОСОБА_1 відбувався з урахуванням 5-денного робочого тижня. За дати 16 червня 2020 року, 17 червня 2020 року, 18 червня 2020 року, 19 червня 2020 року наявні відмітки - прогул.

З листа Городнянського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 28 червня 2020 року встановлено, що ОСОБА_1 16 та 19 червня 2020 року проходив медичну комісію. (а.с.56)

З письмових пояснень, наданих позивачем по фактам відсутності на роботі 16 та 17 червня 2020 року, які подані керівництву після його звільнення, встановлено, що причиною відсутності на роботі 16 червня 2020 року позивач вказує проходження лікарської комісії, а 17 червня 2020 відсутністю обов`язку працювати у дні, які не зазначені у його графіку виходу на роботу.

Відповідно до ч.1,3ст.13 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до ч.1, 5-7ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

В силу ст.1,3ст.77 ЦПК Україниналежними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

За правиламист. 78 ЦПК Україниобставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними в силуст. 79 ЦПК Україниє докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Документально підтвердженими у справі є причини відсутності позивача на робочому місці 16 червня 2020 року та 19 червня 2020 року (проходження медичної комісії) , які суд розцінює як поважні.

При цьому належних та допустимих доказів відсутності обов`язку позивача перебувати на території підприємства 17 червня 2020 року суду не надано.

Оцінивши поданий стороною позивача графік роботи на червень 2020 року роздруківку, яка не має реквізитів документа, - у сукупності з іншими доказами справи, суд виходить з того, що вказана роздруківка не є належним доказом, сама по собі не може бути покладена в основу рішення суду про поновлення позивача на роботі.

У той же час письмовими доказами справи, які подані стороною відповідача та які не спростовані позивачем, підтверджено, що відповідачем зафіксовано відсутність позивача на робочому місці на протязі робочих днів, зазначених у наказі про звільнення ОСОБА_1 , зокрема 17 червня 2020 року. Тому письмові докази, що подані стороною відповідача, суд покладає в основу рішення.

Крім того, суд приймає до уваги, що фактів відсутності на роботі з 16 по 19 червня 2020 року включно, сторона позивача не заперечувала ані в позовній заяві, ані в судовому засіданні.

В судовому засіданні представник позивача заявляв про те, що позивач не мав обов`язку працювати 17 та 18 червня 2020 року. Таке твердження позивача не узгоджується з табелями обліку робочого часу за період з листопада 2019 року по червень 2020 року.

Отже, сукупністю доказів справи підтверджена відсутність позивача на робочому місці більше трьох годин протягом робочого дня 17 червня 2020 року без поважних причин. Така відсутність адміністрацією підприємства заактована та знайшла відображення у табелі обліку робочого часу.

З урахуванням того, що судом не встановлено обставин, за яких відсутність на роботі ОСОБА_1 більше трьох годин протягом робочого дня 17 червня 2020 року можна було б визнати поважною, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Враховуючи наведене, керуючисьст. 235 КЗпП України, ст.4,5,10-13,15,17,76-81, 141,263, 264,265, 268,279, 354-355 ЦПК України,суд

У Х В А Л И В :

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія „Стимул-Інвест (14000, м. Чернігів, вул. Гоголя,3) про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через суд першої інстанції або безпосередньо до Чернігівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного тексту рішення.

Повний текст рішення складений 21.07.2021 року.

Суддя М.В. Лиманська