Ухвала

від 26.07.2021 по справі 903/890/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

УХВАЛА

26 липня 2021 року Справа № 903/890/20 Господарський суд Волинської області у складі:

головуючого судді - Гарбара Ігоря Олексійовича

секретар судового засідання - Коваль Олександр Миколайович

за відсутності учасників судового процесу у зв`язку з їх неявкою в судове засідання

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку у приміщенні Господарського суду Волинської області заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Сільпо-Фуд про визнання грошових вимог по справі №903/890/20 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Пасат» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс-Ресурс» про банкрутство,

ВСТАНОВИВ:

27.11.2020 ТОВ «Торговий дім «Пасат» подало до суду заяву про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ «Транс-Ресурс» .

Ухвалою суду від 30.11.2020 заяву про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ «Транс-Ресурс» прийнято до розгляду та призначено до розгляду в підготовчому судовому засіданні.

Ухвалою суду від 08.12.2020 відкрито провадження у справі про банкрутство боржника - ТОВ «Транс-Ресурс» . Розпорядником майна ТОВ «Транс-Ресурс» призначено арбітражного керуючого Григор`єва Валерія Васильовича.

У відповідності до положень Кодексу України з процедур банкрутства 08.12.2020 на офіційному веб-порталі судової влади України здійснено оприлюднення оголошення (повідомлення) про відкриття Господарським судом Волинської області провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс-Ресурс» .

Постановою від 23.02.2021 процедуру розпорядження майном у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс-Ресурс» та повноваження арбітражного керуючого (розпорядника майна) Григор`єва Валерія Васильовича припинено. Товариство з обмеженою відповідальністю «Транс-Ресурс» визнано банкрутом. Відкрито ліквідаційну процедуру Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс-Ресурс» строком на 12 місяців. Ліквідатором Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс-Ресурс» призначено арбітражного керуючого Григор`єва Валерія Васильовича.

13.07.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю Сільпо-Фуд надіслало на адресу суду заяву про визнання грошових вимог в сумі 276900,00 грн. та 4540,00 грн. судовий збір за розгляд справи №903/890/20. (т.6, а.с.1-202).

Ухвалою суду від 19.07.2021 заяву кредитора про визнання грошових вимог до боржника прийнято та призначено до розгляду в судовому засіданні (т.6, а.с.203).

23.07.2021 ліквідатор надіслав на електронну адресу суду лист-повідомлення, в якому просить суд застосувати строк позовної давності до вимог ТОВ Сільпо-Фуд до ТОВ Транс-Ресурс за договором №132/НТ-3 від 10.05.2019 про надання транспортно-експедиторських послуг. У задоволенні заяви ТОВ Сільпо-Фуд про визнання кредитором ТОВ Транс-Ресурс відмовити.

У визначений судом день та час представник кредитора та боржник своїх представників в засідання суду не направили. Не з`явився в судове засідання і ліквідатор.

За наслідками дослідження в судовому засіданні матеріалів справи і додатково долучених арбітражним керуючим до неї документів, суд приходить до наступного.

Згідно з ч. 4 ст. 60 Кодексу України з процедур банкрутства у ліквідаційній процедурі господарський суд розглядає заяви з вимогами поточних кредиторів, які надійшли до господарського суду після офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом. Заяви з вимогами поточних кредиторів розглядаються господарським судом у порядку черговості їх надходження. За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд своєю ухвалою визнає чи відхиляє (повністю або частково) вимоги таких кредиторів.

За визначенням ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.

Згідно ч. 3 ст. 59 Кодексу України з процедур банкрутства з метою виявлення кредиторів з вимогами за зобов`язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, господарський суд здійснює офіційне оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури на офіційному веб-порталі судової влади України.

У відповідності до положень Кодексу України з процедур банкрутства 24.02.2021 за №66002 на офіційному веб-порталі судової влади України здійснено оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури ТОВ Транс-Ресурс .

З матеріалів справи вбачається, що 13.07.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю Сільпо-Фуд надіслало на адресу суду заяву про визнання грошових вимог в сумі 276900,00 грн. та 4540,00 грн. судовий збір за розгляд справи №903/890/20. (т.6, а.с.1-202).

Заяву мотивує, тим що 10.05.2019 між ТОВ СІЛЬПО-ФУД (далі - Експедитор, Кредитор) та ТОВ ТРАНС-РЕСУРС (далі - Замовник, Боржник) укладений Договір надання транспортно-експедиторських послуг №132-НТ-3 (далі по тексту - Договір, т.6, а.с.5-10), за умовами якого Експедитор зобов`язується за плату і за рахунок Замовника організувати виконання визначених Договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу по території України.

У рамках вищезазначеного Договору Експедитор надав послуги з перевезення вантажу на загальну суму 278 900,00грн., що підтверджується двосторонніми оформленими заявками, актами виконаних робіт та товарно-транспортними накладними (т.6, а.с.19-169).

Виконанні послуги частково оплачені Боржником, що підтверджується платіжними дорученнями (т.6, а.с.170-179). Неоплаченими послуги залишилися на суму 276 900,00грн.

Зауважень до якості, строків надання послуг зі сторони ТОВ ТРАНС-РЕСУРС не надходило, що свідчить про їх належність та відповідність.

За умовами пункту 5.3. Договору оплата за надані послуги проводиться Замовником протягом 21 банківського дня, після отримання ним повного пакету документів зазначених в п. 3.1.5. Договору, які підтверджують факт доставки вантажу.

Відповідно до п.5.5 договору, не підписання акту звірки взаєморозрахунків або невиконання своїх заперечень замовником щодо показників зазначених в акті звірки взаєморозрахунків, протягом 15 к.д. з моменту закінчення звітного кварталу, дає право експедитору вважати заборгованість замовника узгодженою.

В порушення вищезазначених умов, заборгованість становить 276 900,00 (двісті сімдесят шість тисяч дев`ятсот гривень 00 копійок).

Таким чином ТОВ ТРАНС-РЕСУРС порушує права та законні інтереси кредитора, а також чинні положення законодавства України

Кредитор 19.10.2020 направляв на адресу ТОВ Транс-Ресурс претензію вих. №131/006ТЛ від 12 жовтня 2020 року, але дана претензія залишена боржником без розгляду та відповіді.

Станом на 30.09.2019 заборгованість ТОВ Транс Ресурс перед ТОВ Сільпо-Фуд становить 276900,00грн., що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків (т.6, а с.с.11-18).

Відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.

Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Як правило, акти звірок розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату. Відсутність в акті звірки підписів перших керівників сторін або інших уповноважених осіб, які мають право представляти інтереси сторін, у тому числі здійснювати дії, направлені на визнання заборгованості підприємства перед іншими суб`єктами господарювання, означає відсутність в акті звірки юридичної сили документа, яким суб`єкт господарської діяльності визнає суму заборгованості. Слід також зазначити, що чинне законодавство не містить вимоги про те, що у акті звірки розрахунків повинно зазначатись формулювання про визнання боргу відповідачем. Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу.

Отже, акт звірки взаємних розрахунків, підписаний уповноваженою особою боржника є доказом, що свідчать про фактичне визнання відповідачем наявності у нього перед кредитором грошового зобов`язання (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду № 910/1389/18 від 05.03.2019, №916/1727/17 від 04.12.2019).

Відповідно до ст. 144 ГК України, ст.11 ЦК України обов`язки суб`єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, непередбачених законом, але таких які йому не суперечать.

Статтею 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ч.1 ст.903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

За змістом ст. 929 Цивільного кодексу України, ст. 316 Господарського кодексу України та ст. 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність» за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних із перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлений обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, укладати від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також виконання інших зобов`язань, пов`язаних із перевезенням.

У відповідності до ст.173 ГК України та ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ст. 193 ГК України, ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов`язання. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст.538 ЦК України виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.

Суд встановив, що в даному випадку відносини між ТОВ Сільпо-Фуд та ТОВ Транс-Ресурс носять договірний характер, укладений між ними договір про надання транспортно-експедиторських послуг №132-НТ-3 від 10.05.2019 недійсним судом не визнавався, договірними сторонами розірваний не був.

Враховуючи вищевикладене, укладення між сторонами договору, суд прийшов до висновку про підставність заявленої кредитором вимоги до боржника в частині основного боргу в розмірі 276900,00 грн. Сума боргу повністю підтверджується наявними в матеріалах справи документами, у встановленому випадку не була спростована боржником.

Ліквідатор не погодившись з грошовими вимогами кредитора просить суд застосувати спеціальний строк позовної давності в порядку ст. 267 ЦК України та відмовити у задоволенні заяви (т.6, а.с.210).

Щодо заяви ліквідатора, про застосування до позовних вимог строку позовної давності, слід зазначити таке.

У постанові ВП ВС від 04.12.2018 по справі № 910/18560/16 (12-143гс18) сказано, що позовна давність може застосовуватися виключно, якщо позовні вимоги судом визнано обґрунтованими та доведеними:

«Однак застосування положень про позовну давність та відмова в позові з цієї підстави здійснюється в разі, коли суд попередньо встановив наявність порушеного права, на захист якого подано позов, та обґрунтованість і доведеність позовних вимог» .

Загальні положення застосування позовної давності також викладені у наступних постановах: № 522/1029/18 (14-270цс19); № 522/2110/15-ц (14-247 цс 18) /п. 61; № 522/2201/15-ц (14-179 цс 18) /п. 61/; № 522/2202/15-ц (14-132цс18) /п. 61/; № 372/1036/15-ц (14-252цс18);№ 904/10956/16 (12-90гс19); № 183/1617/16 (14-208 цс 18) /п.п. 73/; № 911/1437/17 (12-226гс18) /п. 76/.

Виходячи з вимог ст. 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем.

Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України суд застосовує позовну давність лише за заявою сторони у спорі, зробленою до ухвалення судом рішення.

Тлумачення цієї норми, положення якої сформульоване зі словом «лише» (аналог «тільки» , «виключно» ), та відсутність будь-якого іншого нормативно-правового акта, який би встановлював інше правило застосування позовної давності, дає підстави для твердження, що із цього положення виплаває безумовний висновок, відповідно до якого за відсутності заяви сторони у спорі позовна давність судом не застосовується.

Отже, без заяви сторони у спорі ні загальна, ні спеціальна позовна давність застосовуватися не може за жодних обставин, оскільки можливість застосування позовної давності пов`язана лише із наявністю про це заяви сторони.

Дослідивши матеріали заяви та надані сторонами пояснення суд дійшов висновку, що у задоволені заяви про визнання грошових вимог слід відмовити, виходячи з наступного:

Свобода Договору є однією із засад цивільного законодавства (п. 3, ч. 1 ст. 3 ЦК України).

Згідно ч. 3 ст. 6 ЦК України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Відповідно ч. 2 ст. 67 ГК України підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов`язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Частиною першою ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися, належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не і допускається.

Заява ґрунтується на неналежному виконанні боржником умов Договору про надання транспортно-експедиторський послуг №123-НТ-3 від 10.05.2019.

Враховуючи існування заборгованості боржника перед кредитором, суд відмовляє у задоволенні заяви про визнання грошових вимог, з підстав пропуску строку позовної давності.

Щодо заявленого ліквідатором застосування строку позовної давності до спірних відносин, суд зазначає наступне:

- 13.07.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю Сільпо-Фуд надіслало на адресу суду заяву про визнання грошових вимог в сумі 276900,00 грн. та 4540,00 грн. судовий збір за розгляд справи №903/890/20. (т.6, а.с.1-202).

- Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) щодо надання послуг з організації перевезень вантажу, які суд визнав доказами надання послуг транспортного експедирування - датовані квітень 2019 по червень 2019;

- оплата за виконані перевезення здійснюється протягом 21 банківського дня після отримання замовником зазначених у п.3.1.5 документів (п.5.3. договору).

Відповідно до ч. 1, ст. 223 ГК України при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України, якщо інші строки не встановлено цим Кодексом.

Згідно ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною 1 статті 258 ЦК України встановлено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 258 ЦК України до позовних вимог, що випливають із перевезення вантажу законом встановлюється спеціальна позовна давність, визначена статтею 925 ЦК України.

Частиною 3 ст. 925 ЦК України встановлено, що до вимог, що випливають із договору перевезення вантажу, застосовується позовна давність в один рік з моменту, що визначається відповідно до транспортних кодексів (статутів).

Згідно ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі є підставою для відмови в позові.

В силу дії ст.266 Цивільного кодексу України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").

Останній Акт №0020760588 здачі-приймання робіт (надання послуг) за договором №132-НТ-З від 10.05.2019, яким підтверджується надання позивачем відповідачу послуг було складено 28.06.2019 (т.6, а.с.93).

Тобто, право вимоги щодо оплати за надані послуги у позивача виникло на 22-й банківський день від вказаної дати, а саме - з 30.07.2019.

Як зазначалось вище, заява кредитора направлена до Господарського суду Волинської області 13.07.2021. При цьому, скорочений однорічний строк позовної давності на звернення з таким позовом закінчився 30.07.2020.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що ліквідатором правомірно заявлено про пропуск кредитором строку позовної давності, що є підставою для відмови у задоволені заяви про визнання грошових вимог.

На підставі викладеного, у задоволенні заяви про визнання грошових вимог слід відмовити з покладенням на кредитора судових витрат.

Судом застосовано строк позовної давності щодо вимог, що випливають із договору перевезення вантажу, що становить один рік з моменту, що визначається відповідно до транспортних кодексів (статутів).

Таким чином, на момент звернення ТОВ Сільпо-Фуд до суду минуло понад один рік, відповідно сплив строк позовної давності.

Відповідно до ч. 1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Проте, якщо подання сторони є вирішальним для результату проваджень, воно вимагає конкретної та прямої відповіді ("Руїс Торіха проти Іспанії").

Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами ("Ван 7де Гурк проти Нідерландів)".

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті ("Гірвісаарі проти Фінляндії").

Згідно ж із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже, вказані рішення Європейського суду з прав людини суд застосовує у даній справі як джерело права.

Згідно ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства ліквідатор - арбітражний керуючий, призначений господарським судом для здійснення ліквідаційної процедури.

Відповідно до ст. 61 Кодексу України з процедур банкрутства ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження: приймає у своє відання майно боржника, забезпечує його збереження; виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; проводить інвентаризацію та визначає початкову вартість майна банкрута; аналізує фінансовий стан банкрута; виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута; формує ліквідаційну масу; заявляє до третіх осіб вимоги щодо повернення банкруту сум дебіторської заборгованості; має право отримувати кредит для виплати вихідної допомоги працівникам, які звільняються внаслідок ліквідації банкрута, який відшкодовується згідно з цим Кодексом позачергово за рахунок коштів, одержаних від продажу майна банкрута; з дня визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури повідомляє працівників банкрута про звільнення та здійснює його відповідно до законодавства України про працю. Виплата вихідної допомоги звільненим працівникам банкрута провадиться ліквідатором у першу чергу за рахунок коштів, одержаних від продажу майна банкрута, або отриманого для цієї мети кредиту; заявляє в установленому порядку заперечення щодо заявлених до боржника вимог поточних кредиторів за зобов`язаннями, які виникли під час провадження у справі про банкрутство і є неоплаченими; подає до суду заяви про визнання недійсними правочинів (договорів) боржника; вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб; передає в установленому порядку на зберігання документи банкрута, які відповідно до нормативно-правових актів підлягають обов`язковому зберіганню; продає майно банкрута для задоволення вимог, внесених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Кодексом; повідомляє про своє призначення державний орган з питань банкрутства в десятиденний строк з дня прийняття рішення господарським судом та надає державному реєстратору в електронній формі через портал електронних сервісів юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відомості, необхідні для внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, у порядку, встановленому державним органом з питань банкрутства; у разі провадження банкрутом діяльності, пов`язаної з державною таємницею, вживає заходів з ліквідації режимно-секретного органу; веде реєстр вимог кредиторів; подає в установленому порядку та у випадках, передбачених Законом України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення", інформацію до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення; здійснює дії щодо скасування реєстрації випуску акцій, передбачені законодавством, якщо організаційно-правовою формою юридичної особи - банкрута є акціонерне товариство; здійснює інші повноваження, передбачені цим Кодексом.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 2, 59, 60, 61, 64 Кодексу України з процедур банкрутства, ст.ст. 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

УХВАЛИВ:

в задоволенні заяви кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю Сільпо-Фуд про визнання грошових вимог по справі №903/890/20 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Пасат» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс-Ресурс» про банкрутство , відмовити.

Відповідно до ч.2 ст.235 Господарського процесуального кодексу України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Відповідно до ст. ст. 253, 256, 257 ГПК України апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У той же час згідно підпункту 17.5 пункту 17 Перехідних положень ГПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Ухвала суду підписана 27.07.2021.

Суддя І. О. Гарбар