Постанова

від 31.08.2021 по справі 903/890/20

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2021 року Справа № 903/890/20

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Миханюк М.В., суддя Саврій В.А. , суддя Коломис В.В.

секретар судового засідання Олійник Т.М.

за участю представників сторін:

арбітражного керуючого: не з`явився

скаржника: не з`явився

інших кредиторів: не з`явилися

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Левківського Ігоря Анатолійовича на ухвалу господарського суду Волинської області (розгляд заяви фізичної особи-підприємця Левківського Ігоря Анатолійовича про визнання грошових вимог) від 06.04.21р. постановлену суддею Гарбар І. О. о 11:47 у м.Луцьку, повний текст складено 06.04.21р. у справі №903/890/20

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім" Пасат"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Ресурс"

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Волинської області від 06.04.2021 у справі №903/890/20 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Ресурс" в задоволенні заяви кредитора фізичної особи-підприємця Левківського Ігоря Анатолійовича про визнання грошових вимог по справі №903/890/20 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Пасат" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Ресурс" про банкрутство, відмовлено.

В обґрунтування ухвали, суд з посиланням на ст.ст.1, 47, 59, 60, 64 КУзПБ, умови договору про надання транспортних послуг по Україні №НУ - 61, акти здачі-приймання робіт (надання послуг), ст.ст. 1,9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» , Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, ст.ст. 144, 173, 193, 316 ГК України, ст. ст.11, 509, 526, 527, 530, 538, 901, 903, 929 ЦК України прийшов до висновку про підставність заявленої кредитором вимоги до боржника в частині основного боргу в розмірі 282500,00 грн. Сума боргу повністю підтверджується наявними в матеріалах справи документами, у встановленому випадку не була спростована боржником.

Крім того, з посиланням на ст.ст.525, 546, 599, 610, 611, 612, 629 ЦК України, ст.ст. 216-218, 232 ГК України, ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» , умови договору про надання транспортних послуг по Україні №НУ - 61, суд зазначив, що як слідує із матеріалів справи, а саме розділу 5 договору, «Відповідальність сторін» не передбачено нарахування пені за невиконання сторонами зобов`язання, а тому нарахування пені в розмірі 40052,63 грн є необґрунтованим та до задоволення не підлягає. Разом з тим, перевіривши доданий позивачем до позовної заяви розрахунок заборгованості за допомогою комплексної системи інформаційно-правового забезпечення «ЛІГА:ЗАКОН» по відсотках, інфляційних втратах, суд дійшов висновку, що останні нараховані правомірно.

При цьому суд з посиланням на ст.ст.256, 257, 258, 261, 266, 267, 925 ЦК України, ч. 1, ст. 223 ГК України, постанову ВП ВС від 04.12.2018 по справі № 910/18560/16 (12-143гс18), постановах Верховного Суду у справах № 522/1029/18 (14-270цс19); № 522/2110/15-ц (14-247 цс 18) /п. 61; № 522/2201/15-ц (14-179 цс 18) /п. 61/; № 522/2202/15-ц (14-132цс18) /п. 61/; № 372/1036/15-ц (14-252цс18);№ 904/10956/16 (12-90гс19); № 183/1617/16 (14-208 цс 18) /п.п. 73/; № 911/1437/17 (12-226гс18) /п. 76/, зауважив, що позов до Господарського суду міста Києва позивачем подано 08.12.2020. При цьому, скорочений однорічний строк позовної давності на звернення з таким позовом закінчився 12.11.2020 з урахуванням акту №ОУ-0000435 від 28.09.2019здачі-приймання робіт (надання послуг) за договором про надання транспортних послуг по Україні №НУ-61 від 03.07.2019, яким підтверджується надання позивачем відповідачу послуг з перевезення вантажу.

Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що ліквідатором правомірно заявлено про пропуск кредитором строку позовної давності, що є підставою для відмови у задоволені заяви про визнання грошових вимог.

Не погоджуючись з постановленою ухвалою, фізична особа - підприємець Левківський Ігор Анатолійович повторно звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржену ухвалу скасувати та задовольнити заяву про визнання кредитором від 8 грудня 2020 року та включити до реєстру вимог кредиторів в порядку черговості.

Вказує, що не погоджується із ухвалою суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні заяви у зв`язку із пропуском строку позовної давності. Вважає, що такий строк ним не був пропущений, оскільки він звернувся із позовом до Господарського суду міста Києва про стягнення заборгованості за договором поставки з ТОВ ТРАНС - РЕСУРС 5 листопада 2020 року (вхідний №17220/20).

Господарський суд міста Києва своєю ухвалою по справі №910/17220/20 від 10 листопада 2020 року залишив позовну заяву без руху та встановив строк для усунення недоліків.

25 листопада 2020 року була подана заява про усунення недоліків позовної заяви на виконання ухвали суду під №01-37/85496/20 від 25.11.2020.

27 листопада 2020 року, Господарський суд міста Києва виніс ухвалу по справі №910/17220/20 про повернення позовної заяви заявнику, зазначивши що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню після усунення недоліків.

Виправивши помилки, 8 грудня 2020 року повторно подав позовну заяву про стягнення грошових коштів в наслідок неналежного виконання своїх обов`язків ТОВ ТРАНС - РЕСУРС в Господарський суд міста Києва (Справа 910/19601/20).

Звертає увагу, що останній Акт №ОУ-0000435 здачі - приймання робіт (надання послуг) за договором про надання транспортних послуг по Україні №НУ-61 від 03.07.2019, яким підтверджується надання позивачем відповідачу послуг з перевезення вантажу було складено 28.09.2019 .

Тобто, право вимоги щодо оплати за надані послуги у нього виникло на 31 - й банківський день від вказаної дати, в саме - з 12.11.2019.

Таким чином, скаржник вважає, що відповідно ст.ст.258, 925 ЦК України строк спеціальної позовної давності визначений для договорів перевезення вантажу ним пропущений не був, тому що він звернувся з відповідним позовом до суду 04 листопада 2020 року що на вісім днів раніше до закінчення терміну - 12.11.2021.

У відзиві на апеляційну скаргу Ліквідатор ТОВ Транс-Ресурс наводить свої міркування на спростування доводів скаржника та вказує на законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції.

Просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги ФОП Левківського Ігоря Анатолійовича в повному обсязі, а оскаржувану ухвалу господарського суду Волинської області від 06.04.2021 залишити без змін.

Відзивів від решти учасників провадження у справі про банкрутство не надійшло, що відповідно до ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду оскарженої ухвали.

Учасники справи не скористалися правом участі під час апеляційного перегляду справи та не забезпечили явку своїх представників у судове засідання апеляційного господарського суду, хоча про дату, час та місце апеляційного перегляду справи повідомлялись заздалегідь та належним чином.

При цьому слід зауважити, що ухвалою суду від 28.08.2021 було задоволено заяву представника фізичної особи-підприємця Левківського Ігоря Анатолійовича - Бондарчука М.П. про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у справі №903/890/20. Забезпечено відеоконференцію поза межами приміщення суду за допомогою додатку "EasyCon", який може бути встановлений за веб-посиланням https://vkz.court.gov.ua/.

Однак, відеоконференція не відбулася через технічну неможливість участі у ній зі сторони заявника.

Відповідно до ч.5 ст.197 ГПК України визначено, що ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв`язку тощо несе учасник справи, який подав відповідну заяву.

Отже, враховуючи норми ст.ст. 269, 273 ГПК України про межі перегляду справ в апеляційній інстанції, строки розгляду апеляційної скарги, технічну неможливість участі у відеоконференції зі сторони заявника, та той факт, що неявка в засідання суду учасників справи, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає перегляду оскарженої ухвали, колегія суддів визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представників останніх, за наявними у справі доказами.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту з`ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, відповідність висновків, викладених в ухвалі місцевого господарського суду, обставинам справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при винесенні оскарженої ухвали, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду встановила наступне.

27.11.2020 ТОВ «Торговий дім «Пасат» подало до суду заяву про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ «Транс-Ресурс» .

Ухвалою суду від 30.11.2020 заяву про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ «Транс-Ресурс» прийнято до розгляду та призначено до розгляду в підготовчому судовому засіданні.

Ухвалою суду від 08.12.2020 відкрито провадження у справі про банкрутство боржника - ТОВ «Транс-Ресурс» . Розпорядником майна ТОВ «Транс-Ресурс» призначено арбітражного керуючого Григор`єва Валерія Васильовича.

У відповідності до положень Кодексу України з процедур банкрутства 08.12.2020 на офіційному веб-порталі судової влади України здійснено оприлюднення оголошення (повідомлення) про відкриття Господарським судом Волинської області провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс-Ресурс» .

Постановою від 23.02.2021 процедуру розпорядження майном у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс-Ресурс» та повноваження арбітражного керуючого (розпорядника майна) Григор`єва Валерія Васильовича припинено. Товариство з обмеженою відповідальністю «Транс-Ресурс» визнано банкрутом. Відкрито ліквідаційну процедуру Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс-Ресурс» строком на 12 місяців. Ліквідатором Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс-Ресурс» призначено арбітражного керуючого Григор`єва Валерія Васильовича.

23.02.2021 фізична особа-підприємець Левківський Ігор Анатолійович надіслав на адресу суду заяву про визнання грошових вимог в сумі 339576,27 грн., в т.ч.:

- 282500,00 грн. основний борг;

- 40052,63 грн. пеня;

- 7476,39 грн. інфляційні втрати;

- 9547,25 грн. 3% річних;

- 4540,00 грн. судовий збір за розгляд справи №903/890/20.

Заяву мотивує, тим що 03.07.2019 між фізичною особою- підприємцем Левківським Ігорем Анатолійовичем (далі по тексту - Кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТРАНС - РЕСУРС» (далі по тексту - Боржник) укладено договір про надання транспортних послуг по Україні №НУ - 61 (далі по тексту - Договір, т.4, а.с.166-167).

Предметом договору є регламентування між Замовником та Виконавцем, які виникають при плануванні та виконанні перевезень вантажів по Україні автомобільним транспортом та розрахункам по них (п.1.1 договору).

Відповідно п.1.2 Договору Виконавець зобов`язується доставити ввірений йому згідно замовлення вантаж до пункту призначення (або організувати доставку вантажу) у встановлений Договором та додатками до нього строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а Замовник зобов`язується сплатити за це перевезення встановлену плату.

Згідно п.п. 2.1-2.3 договору, виконавець виконує (організує виконання) перевезення згідно заявок Замовника (в подальшому - Заявка). Заявки передаються шляхом факсимільного зв`язку, завіряються підписами уповноважених осіб та печатками обох Сторін. При прийнятті вантажу відповідно до товарно-транспортної накладної Виконавець в особі водія завіряє всі її екземпляри своїм підписом у відповідній графі. В разі виявлення невідповідності у кількості та якості вантажу або упаковки під час завантаження або недотримання вимог Виконавця в особі водія стосовно розміщення вантажу у кузові транспортного засобу Виконавець негайно повідомляє Замовника про це та робить відмітку про такі обставини у відповідній графі всіх екземплярів товарно-транспортної накладної.

Відповідно до п. 3.7 договору замовник (Боржник) зобов`язується сплатити виконавцю (Кредитору) вартість послуг за виконані перевезення.

Пунктом 6.1 Договору передбачено, що сторони визначають вартість послуг по кожному перевезенню у додатках до цього договору або заявках. Всі оплати по договору здійснюються шляхом безготівкового перерахунку грошових коштів по реквізитам, що вказані в рахунку-фактурі.

Згідно п.6.4 договору, оплата за виконані перевезення здійснюється протягом 30 (тридцяти) банківських днів після отримання замовником зазначених у п.6.2 документів.

Для здійснення оплати виконавець надає замовнику не пізніше, ніж через 5 (п`ять) банківських днів після виконання перевезення наступні документи: Рахунок-фактура; акт виконаних робіт (2 екземпляра); товарно-транспортні накладні (2 екземпляра); підтверджену заявку (2 екземпляра).

Підтвердженням факту надання послуг є печатка та підпис вантажоодержувача у оригіналах товарно-транспортних накладних (п.6.3 договору).

Строк дії цього договору становить 1 календарний рік з дати його підписання обома сторонами, з подальшою його пролонгацією (п. 10.1,10.2 договору).

Згідно з умовами Договору, Кредитором були надані послуги із перевезення вантажів а Боржником було прийнято у власність вантажів, загальна вартість яких становить 282500,00 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи заявками та актами здачі-приймання робіт (надання послуг) (т.4, а.с.173, 174 (на звороті), 176, 177, 179, 180 (на звороті), 181-182, 184-185, 187-188, 190-191,193-194, 196-197,199-200, 202-203, 205-206,208-209, 211-212, 214-215,217-218, 220-221, 223-224, 226-227, 229-230, 232-233, 235-236, 238, 239 (на звороті), 241-242, 244-245, 247-248, 250-251, 253-254, 256-257, 259-260, 262-263, 265-266, 268-269, 271-272, 274-275, 277-278,280-281, 283, 284 (на звороті), 286-288).

При цьому, як вбачається зі змісту актів з 04.07.2019 по 28.09.2019, підписаних Боржником, замовник не мав претензій по об`єму, якості та строках наданих послуг.

Жодних зауважень з приводу кількості чи якості наданих послуг від боржника до кредитора не надходило. Акти виконаних робіт підписані та скріплені печаткою боржника без жодних застережень, що свідчить про належне прийняття останнім наданих Послуг.

З метою досудового врегулювання цього спору заявник 04.09.2020 на адресу боржника надіслав претензію про сплату коштів у сумі 282500,00 грн. (т.4, а.с.168-169). Однак, боржник вимогу заявника не виконав та заборгованості не погасив.

11.03.2021 ліквідатор надіслав на електронну адресу суду заяву, в якій просить суд застосувати строк позовної давності до вимог ФОП Левківського І.А. до ТОВ «Транс-Ресурс» за договором №НУ-61 про надання транспортних послуг по Україні від 03.07.2019. У задоволенні заяви ФОП Левківського І.А. про визнання кредитором ТОВ «Транс-Ресурс» відмовити.

На день розгляду заяви заборгованість становить 282500,00 грн.

Як зазначалося вище, ухвалою Господарського суду Волинської області від 06.04.2021 у справі №903/890/20 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Ресурс" в задоволенні заяви кредитора фізичної особи-підприємця Левківського Ігоря Анатолійовича про визнання грошових вимог по справі №903/890/20 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Пасат" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Ресурс" про банкрутство, відмовлено.

Надаючи правову кваліфікацію відносинам, що склалися апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Зокрема підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Згідно ч.1 ст.174 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарський договір є підставою виникнення господарських зобов`язань.

Відповідно до ст.ст. 627, 628, 629 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, зміст договору складається з умов, які визначаються на розсуд та за погодженням сторін, та умов, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, договір укладений (підписаний сторонами) є обов`язковим для виконання кожної із сторін.

Як убачається із матеріалів справи правовідносини між сторонами виникли на підставі укладеного ними договору про надання транспортних послуг по Україні №НУ - 61 від 03.07.2019.

Так, статтею 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ч.1 ст.903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

За змістом ст. 929 Цивільного кодексу України, ст. 316 Господарського кодексу України та ст. 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність» за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних із перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлений обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, укладати від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також виконання інших зобов`язань, пов`язаних із перевезенням.

Згідно вимог ст.ст. 509, 525, 526, 530 ЦК України в силу зобов`язання одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов`язання. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст.538 ЦК України виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.

Так, колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду, що в даному випадку відносини між ФОП Левківським І.А. та ТОВ «Транс-Ресурс» носять договірний характер, укладений між ними договір про надання транспортних послуг по Україні №НУ-61 від 03.07.2019 недійсним судом не визнавався, договірними сторонами розірваний не був.

Враховуючи вищевикладене, докази наявні в матеріалах справи, суд апеляційної інстанції вважає підставною вимогу кредитора до боржника в частині основного боргу в розмірі 282500,00 грн. Вказана сума боргу не була спростована боржником.

Також, заявник крім основного боргу просив стягнути із відповідача, пеню, 3% річних та інфляційні.

Згідно з п.3 ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з приписами ст. 216-218 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ч.1, 3 ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» , платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Разом з тим, як убачається із матеріалів справи, а саме розділу 5 договору, «Відповідальність сторін» не передбачено нарахування пені за невиконання сторонами зобов`язання, а тому колегія суддів вважає, що нарахування пені в розмірі 40052,63 грн є необґрунтованим, а тому погоджується із висновком суду першої інстанції що вказана вимога до задоволення не підлягає.

Згідно ч.2 ст.625 ЦК України боржник який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вказана норма є спеціальним видом цивільно-правової відповідальності за прострочення грошового зобов`язання. Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Суд апеляційної інстанції, перевіривши розрахунок інфляційних втрат у розмірі 7476,39 грн та 3% річних у розмірі 9547,25 грн здійснених судом першої інстанції погоджується, що вони нараховані правомірно та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Разом з тим, контррозрахунку нарахування інфляційних втрат боржником не подано.

При цьому, як убачається із матеріалів справи, ліквідатор не погодившись з грошовими вимогами кредитора просить суд застосувати спеціальний строк позовної давності в порядку ст. 267 ЦК України та відмовити у задоволенні заяви (т.5, а.с.5).

Щодо вказаної заяви ліквідатора, про застосування до позовних вимог строку позовної давності, суд апеляційної інстанції зауважує наступне.

Відповідно до ч. 1, ст. 223 ГК України при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України, якщо інші строки не встановлено цим Кодексом.

Згідно ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною 1 статті 258 ЦК України встановлено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 258 ЦК України до позовних вимог, що випливають із перевезення вантажу законом встановлюється спеціальна позовна давність, визначена статтею 925 ЦК України.

Частиною 3 ст. 925 ЦК України встановлено, що до вимог, що випливають із договору перевезення вантажу, застосовується позовна давність в один рік з моменту, що визначається відповідно до транспортних кодексів (статутів).

Згідно ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі є підставою для відмови в позові.

В силу дії ст.266 Цивільного кодексу України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Так, з матеріалів справи убачається, що 08.12.2020 ФОП Левківський І.А. подав позовну заяву про стягнення грошових коштів внаслідок неналежного виконання своїх обов`язків ТОВ «ТРАНС - РЕСУРС» в Господарський суд міста Києва.

18.12.2020 Господарський суд міста Києва позовну заяву Фізичної особи-підприємця Левківського Ігоря Анатолійовича до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНС-РЕСУРС» про стягнення 339576, 27 грн разом з доданими до неї документами передав за підсудністю до Господарського суду Волинської області.

25.01.2021 матеріали справи №910/19601/20 за позовом ФОП Левківського Ігоря Анатолійовича до ТОВ «ТРАНС-РЕСУРС» про стягнення передано до Господарського суду Волинської області, в провадженні якого перебуває справа №903/890/20 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНС- РЕСУРС» (суддя Гарбар І.О.) для розгляду справи у в межах цієї справи.

Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) щодо надання послуг з організації перевезень вантажу, які суд визнав доказами надання послуг транспортного експедирування - датовані липень 2019 по вересень 2019.

Відповідно до п.6.4. договору оплата за виконані перевезення здійснюється протягом 30 банківських днів після отримання замовником зазначених у п.6.2 документів.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").

Останній Акт №ОУ-0000435 здачі-приймання робіт (надання послуг) за договором про надання транспортних послуг по Україні №НУ-61 від 03.07.2019, яким підтверджується надання позивачем відповідачу послуг з перевезення вантажу було складено 28.09.2019 (т.4, а.с.287).

Тобто, право вимоги щодо оплати за надані послуги у позивача виникло на 31-й банківський день від вказаної дати, а саме - з 12.11.2019.

Як зазначалось вище, позов до Господарського суду міста Києва позивачем подано 08.12.2020. При цьому, скорочений однорічний строк позовної давності на звернення з таким позовом закінчився 12.11.2020.

Доводи скаржника викладені в його апеляційній скарзі з приводу того, що він звернувся із первісним позовом до господарського суду міста Києва - 05.11.2020, тобто в межах строку на звернення із таким позовом до суду не беруться колегією суддів до уваги, з огляду на таке.

Так, дійсно, позивач 05.11.2020 звернувся із позовом до Господарського суду міста Києва про стягнення заборгованості за договором поставки з ТОВ ТРАНС - РЕСУРС 5 листопада 2020 року (вхідний №17220/20).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10 листопада 2020 року по справі №910/17220/20 було залишено позовну заяву без руху та встановлено строк для усунення недоліків. Встановлено спосіб усунення недоліків позовної заяви - шляхом подання суду копій усіх рахунків згідно переліку з 14 по 52 (включно), заявок №2109, №2031, №2165 від 24.07.2019, ТТН №323 та №340 від 24.07.2019.

В подальшому, у зв`язку із не усуненням позивачем недоліків позову в строк, встановлений судом, ухвалою Господарського суду міста Києва від 27 листопада 2020 року по справі №910/17220/20 позовну заяву було повернуто заявнику.

При цьому, суд апеляційної інстанції звертає увагу скаржника, що відповідно до частин 2, 3 статті 264 Цивільного кодексу України позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Пред`явлення позову до суду - це реалізація позивачем права на звернення до суду. Саме з цією процесуальною дією пов`язується початок процесу у справі.

Відповідно до вимог процесуального законодавства суддя відкриває провадження у справі не інакше як на підставі заяви, поданої і оформленої в порядку, встановленому процесуальним кодексом.

Виходячи з аналізу наведених норм перебіг позовної давності шляхом пред`явлення позову може перериватися у разі звернення позивача до суду, в тому числі й направлення позовної заяви поштою, здійсненого з додержанням вимог процесуального законодавства. Якщо суд у прийнятті позовної заяви відмовив або повернув її, то перебіг позовної давності не переривається. Не перериває перебігу такого строку й подання позову з недодержанням правил підвідомчості, а також з іншим предметом спору та з іншими матеріально-правовими підставами.

До аналогічного висновку дійшов і Верховний Суд у своїх постановах від 07.09.2020 у справі №904/1080/19, від 28.10.2020 у справі №05/5026/1940/2012, від 09.02.2021 у справі №5023/5507/12.

Таким чином, подача позову 05.11.2020 (справа №910/17220/20) до господарського суду міста Києва, який в подальшому був повернутий не перериває перебігу позовної давності, а тому колегія суддів приходить до висновку, що позивач саме 8 грудня 2020 року звернувся із позовною заявою до Господарського суду міста Києва про стягнення грошових коштів внаслідок неналежного виконання своїх обов`язків ТОВ ТРАНС - РЕСУРС (Справа №910/19601/20), тобто із пропуском строку позовної давності.

Враховуючи вищевикладене, слід зазначити, що ліквідатором правомірно заявлено про пропуск кредитором строку позовної давності, що є підставою для відмови у задоволені заяви про визнання грошових вимог.

За наведеного, суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні заяви про визнання грошових вимог по справі №903/890/20.

Таким чином, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, ґрунтуються на його власній оцінці та спростовуються наведеними та встановленими судом обставинами справи.

Отже, колегія суддів вважає, що ухвала господарського суду Волинської області від 06.04.2021 у даній справі прийнята з повним з`ясуванням всіх обставин, що мають значення для справи, дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для її скасування.

Крім того, у зв`язку із відмовою в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати визначені ст. 129 ГПК України, залишаються за скаржником.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 271, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Левківського Ігоря Анатолійовича на ухвалу господарського суду Волинської області (розгляд заяви фізичної особи-підприємця Левківського Ігоря Анатолійовича про визнання грошових вимог) від 06.04.21 у справі №903/890/20 залишити без задоволення.

2. Ухвалу господарського суду Волинської області (розгляд заяви фізичної особи-підприємця Левківського Ігоря Анатолійовича про визнання грошових вимог) від 06.04.21 у справі №903/890/20 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в строк та в порядку, встановленому ст. ст. 287-291 ГПК України.

4. Матеріали оскарження ухвали у справі №903/890/20 повернути до господарського суду Волинської області.

Повний текст постанови складений "02" вересня 2021 р.

Головуючий суддя Миханюк М.В.

Суддя Саврій В.А.

Суддя Коломис В.В.