Постанова

від 21.07.2021 по справі 263/18180/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

21 липня 2021 року

м. Київ

справа № 263/18180/19

провадження № 61-4673св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.

суддів: Воробйової І. А., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач- Товариство з обмеженою відповідальністю ФПГ Металпромресурс ,

відповідачі - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

представник ОСОБА_1 - адвокат Наливай Ольга Станіславівна,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ФПГ Металпромресурс на рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 15 вересня 2020 року у складі судді Хараджі Н. В. та постанову Донецького апеляційного суду від 18 лютого 2021 року у складі колегії суддів: Мальцевої Є. Є., Биліни Т.І., Зайцевої С. А.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) ФПГ Металпромресурс звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання недійсним договору дарування.

Позовна заява мотивована тим, що 22 березня 2019 року приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області Лупіновою Н. Є. було зареєстровано договір дарування № 412, відповідно до якого ОСОБА_1 подарувала своєму сину ОСОБА_2 1/4 частину нежитлового приміщення основної будівлі А-2 загальною площею 3 905,7 кв. м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . До оформлення зазначеного договору дарування приміщення було у власності ОСОБА_1 на підставі мирової угоди, затвердженої ухвалою Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 16 грудня 2014 року. Постановою Донецького апеляційного суду від 15 травня 2019 року зазначену ухвалу про затвердження мирової угоди скасовано.

Зазначало, що 25 жовтня 2019 року Жовтневим районним суду м. Маріуполя Донецької області відкрито провадження у справі за позовом ТОВ ФПГ Металпромресурс до ОСОБА_3 про стягнення боргу за кредитним договором на значну суму, а можливість погасити цей борг є лише за рахунок належного йому майна, тому незаконне відчуження майна боржника, яке, в свою чергу, незаконно перейшло у власність його дружини ОСОБА_1 , і було нею подаровано ОСОБА_2 , порушує права ТОВ ФПГ Металпромресурс як кредитора.

Вважало, що ОСОБА_1 набула право власності на спірну нерухомість всупереч закону та незаконно розпорядилась нею.

Ураховуючи наведене та на підставі статей 203, 216 ЦК України, ТОВ ФПГ Металпромресурс просив суд визнати недійсним договір дарування № 412 від 22 березня 2019 року, відповідно до якого ОСОБА_1 подарувала ОСОБА_2 1/4 частину нежитлового приміщення основної будівлі А-2 загальною площею 3 905,7 кв. м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 15 вересня 2020 року у задоволенні позову ТОВ ФПГ Металпромресурс відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з відсутності порушень норм закону при укладенні оспорюваного договору. Договір відповідає вимогам закону. На момент укладення договору ОСОБА_1 мала право власності на нерухомість, що є об`єктом договору. Позивачем не доведено, що при цьому порушені вимоги, передбачені статтями 203, 215 ЦК України. Твердження позивача про те, що ОСОБА_1 , як дружина ОСОБА_3 , напевно була обізнана про його зобов`язання і повинна була передбачати можливість задоволення вимог кредиторів за рахунок майна, що належало їй на законних підставах на час укладення спірного договору, носять характер припущень.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Донецького апеляційного суду від 18 лютого 2021 року апеляційну скаргу ТОВ ФПГ Металпромресурс залишено без задоволення.

Рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 15 вересня 2020 року залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що суд першої інстанції дійшов правильного і обґрунтованого висновку, що позовні вимоги про визнання недійсним договору дарування від 22 березня 2019 року, не підлягають задоволенню.

Апеляційний суд зазначив, що доводи позивача про те, що оскільки ОСОБА_1 є дружиною ОСОБА_3 , відтак, знала про зобов`язання ОСОБА_3 , не мала права на відчуження майна, на яке можливо накласти стягнення у погашення його борг, носять характер припущень та не можуть слугувати підставою для скасування судового рішення.

При цьому апеляційний суд взяв до уваги те, що апеляційне провадження на ухвалу Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 16 грудня 2014 року про затвердження мирової угоди, на підставі якої ОСОБА_1 набула право власності на спірне майно, було відкрито 28 березня 2019 року, оскаржувана ухвала була скасована 15 травня 2019 року, тобто після укладення оспорюваного договору.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ТОВ ФПГ Металпромресурс , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 15 вересня 2020 року та постанову Донецького апеляційного суду від 18 лютого 2021 року скасувати та передати справу на новий розгляд.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ТОВ ФПГ Металпромресурс мотивована тим, що оскаржувані судові рішення не відповідають нормам статей 263-265 ЦПК України, отже, підлягають скасуванню.

Зазначає, що на час вчинення оспорюваного правочину ОСОБА_1 була обізнана про неправомірність набуття нею та ОСОБА_2 права власності на спірний об`єкт нерухомості.

Вважає, що право власності на спірне нерухоме майно, яке було зареєстроване 20 січня 2015 року на підставі ухвали Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 16 грудня 2014 року, за рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 18738460 від 20 січня 2015 року, є нікчемним у зв`язку зі скасуванням підстав реєстрації права.

Отже, на час укладення договору дарування у ОСОБА_1 не існувало права власності на спірне майно, оскільки в той час у апеляційному суді розглядався спір про оскарження мирової угоди.

Стверджує, що укладення оспорюваного договору дарування відбулося без врахування інтересів ТОВ ФПГ Металпромресурс , яке мало право претендувати на спірне майно.

Посилається на те, що суд апеляційної інстанції здійснив розгляд справи за відсутності представника позивача, який подавав відповідні клопотання про відкладення розгляду справи, що є порушенням принципу змагальності.

Підставою касаційного оскарження зазначеного судового рішення ТОВ ФПГ Металпромресурс вказує неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, а саме застосування апеляційним судом норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду 03 липня 2019 року у справі № 369/11268/16-ц та постановах Верховного Суду від 07 грудня 2018 року у справі № 910/7547/17, від 28 лютого 2019 року у справі № 646/3972/16-ц, від 18 березня 2021 року у справі № 185/11584/19, від 31 березня 2021 року у справі № 645/6560/18, що передбачено пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Також заявник вказує на порушення судами норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки суд першої інстанції не дослідив зібрані у справі докази та необґрунтовано відхилив клопотання про витребування доказів (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Доводи осіб, які подали відзив на касаційну скаргу

У червні 2021 року представником ОСОБА_1 - адвокатом Наливай О. С. подано відзив на касаційну скаргу, у якому зазначено, що доводи касаційної скарги є необґрунтованими, отже, задоволенню не підлягають.

Посилається на те, що під час посвідчення оспорюваного договору дарування нотаріусом було перевірено правовстановлюючі документи, які підтверджують право власності дарувальника на майно, чинність ухвали Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 16 грудня 2014 року.

Вважає, що відчуження належного їй на праві власності майна на користь інших осіб не порушувало права позивача. При цьому виконавче провадження зі стягнення з ОСОБА_3 заборгованості було відкрито лише 16 січня 2017 року, тобто через три роки після того, як ОСОБА_1 набула права власності на спірне майно.

Крім того, виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 263/10469/15-ц, виданого Жовтневим районним судом м. Маріуполя Донецької області про стягнення з ОСОБА_3 заборгованості за кредитним договором № 39 від 04 серпня 2006 року у розмірі 604 839,35 доларів США закінчено у зв`язку з повним виконанням.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У березні 2021 року касаційна скарга надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 травня 2021 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

У травні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 липня 2021 року справу призначено до розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Ухвалою Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 16 грудня 2014 року у справі № 263/11247/14-ц визнано мирову угоду, укладену між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , відповідно до якої, зокрема, визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/4 частки нежилого приміщення, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , та складається з нежитлового приміщення (магазин) літера А-2, загальною площею 3 905,7 кв. м.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 26 лютого 2016 року позов ПАТ ПУМБ до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором було задоволено частково та стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 39 від 04 серпня 2006 року в розмірі 604 839,35 доларів США.

Постановою про відкриття виконавчого провадження від 16 січня 2017 року відкрито виконавче провадження № 53243894 за виконавчим листом № 263/10469/15-ц про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ ПУМБ заборгованості за кредитним договором № 39 від 04 серпня 2006 року в розмірі 604 839,35 доларів США.

22 березня 2019 року приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області Лупіновою Н. Є. було посвідчено договір дарування № 412, відповідно до якого ОСОБА_1 подарувала ОСОБА_2 1/4 частину нежитлового приміщення основної будівлі А-2 загальною площею 3 905,7 кв. м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Постановою Донецького апеляційного суду від 15 травня 2019 року скасовано ухвалу Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 16 грудня 2014 року про затвердження мирової угоди.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 25 червня 2020 року у справі № 263/11247/14-ц у задоволенні подання державного виконавця Орджонікідзевського відділу державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції про затвердження мирової угоди в процесі виконання рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 12 листопада 2014 року про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 суми боргу за договором позики відмовлено.

Ухвалою Донецького апеляційного суду від 23 липня 2019 року зупинено провадження у справі за поданням державного виконавця Орджонікідзевського відділу державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції про затвердження мирової угоди в процесі виконання рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 12 листопада 2014 року про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 суми боргу за договором позики, третя особа, яка не заявляє самостійних позовних вимог щодо предмету спору: ТОВ ФПГ Металпромресурс , за апеляційною скаргою ОСОБА_3 , на ухвалу Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 25 червня 2019 року - до розгляду Верховним Судом касаційної скарги ОСОБА_1 на постанову Донецького апеляційного суду від 15 травня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення боргу (справа № 263/11247/14-ц провадження № 61-10708ск19).

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 25 жовтня 2019 року відкрито провадження у справі за позовною заявою ТОВ ФПГ Металпромресурс до ОСОБА_3 про стягнення боргу.

Постановою про закінчення виконавчого провадження від 10 січня 2020 року виконавче провадження № 53243894 про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ ПУМБ заборгованості за кредитним договором № 39 від 04 серпня 2006 року в розмірі 604 839,35 доларів США було закінчено у зв`язку з фактичним виконанням рішення суду.

Ухвалою Донецького апеляційного суду від 13 квітня 2020 року закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 25 червня 2019 року про відмову в затвердженні мирової угоди у справі за поданням державного виконавця Орджонікідзевського відділу державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції про затвердження мирової угоди в процесі виконання рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 12 листопада 2014 року про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 суми боргу за договором позики, третя особа, яка не заявляє самостійних позовних вимог щодо предмету спору - ТОВ ФПГ Металпромресурс .

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках , зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга ТОВ ФПГ Металпромресурс задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частиною першою статті 402 ЦПК України передбачено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

За змістом частини п`ятої статті 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно із частиною першою статті 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

Дарунком можуть бути рухомі речі, в тому числі гроші та цінні папери, а також нерухомі речі (частина перша статті 718 ЦК України).

Відповідно до частини другої статті 719 ЦК України договір дарування нерухомої речі укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Право власності обдаровуваного на дарунок виникає з моменту його прийняття (частина перша статті 722 ЦК України).

Судами встановлено, що 22 березня 2019 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір дарування 1/4 частини нежитлового приміщення, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , та складається з нежитлового приміщення (магазин) літера А-2, загальною площею 3 905,7 кв. м.

При звернення до суду з позовом ТОВ ФПГ Металпромресурс вказувало, що підставою для визнання оспорюваного правочину недійсним є наявність у чоловіка відповідачки - ОСОБА_3 заборгованості за кредитним договором, яка могла бути погашена спірним майном. Оскільки спірне майно незаконно було набуте ОСОБА_1 , а надалі і ОСОБА_2 , отже, оспорюваний договір є недійсним у зв`язку зі скасуванням ухвали про визнання мирової угоди, на підставі якої за ОСОБА_1 було зареєстровано право власності.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про необґрунтованість позову, оскільки позивачем не надано належних і допустимих доказів на підтвердження його доводів.

З такими висновками судів попередніх інстанцій колегія суддів погоджується та вважає їх обґрунтованими та законними.

На момент вчинення оспорюваного договору ОСОБА_1 , на підставі ухвали Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 16 грудня 2014 року про визнання мирової угоди, була власником 1/4 частини нежитлового приміщення, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , та складається з нежитлового приміщення (магазин) літера А-2, загальною площею 3 905,7 кв. м., мала право розпоряджатися цією частиною нежитлового приміщення на власний розсуд, спірне нерухоме майно не мало жодних обтяжень права власності, не перебувало ні під арештом, ні під заставою, відтак, дії ОСОБА_1 з відчуження (дарування) належного їй на праві власності нерухомого майна не суперечать вимогам законодавства.

Крім того, у матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про наявність у ОСОБА_1 боргових зобов`язань перед позивачем, перебування спірного майна у іпотеці позивача чи інших осіб та інших обставин на підтвердження своїх позовних вимог.

Ненадання позивачем зазначених доказів свідчить про відсутність підстав вважати про наявність у діях ОСОБА_1 недобросовісної поведінки та бажання ухилитися від виконання зобов`язання.

Оскільки право власності на спірне майно було зареєстровано у встановленому законом порядку за ОСОБА_1 , доводи заявника про незаконне розпорядження цим майном, як підставу для визнання оспорюваного договору недійсним, є необґрунтованими.

Колегія суддів вважає, що діями ОСОБА_1 , яка на момент укладення оспорюваного договору дарування була власником спірного майна та на законних підставах володіла, користувалася та розпоряджалася ним, прав та інтересів ПАТ ПУМБ та надалі - ТОВ ФПГ Металпромресурс порушено не було.

Наявність постанови про закінчення виконавчого провадження від 10 січня 2020 року (ВП № 53243894), виданої головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Балдинюком М. Ю., відповідно до якої виконавче провадження про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ ПУМБ заборгованості закінчено у зв`язку з фактичним виконанням у повному обсязі, свідчить про те, що посилання позивача про обізнаність ОСОБА_1 про наявність грошових зобов`язань її чоловіка і можливість задоволення вимог за рахунок спірного майна, втратили свою актуальність.

Крім того, позивачем не надано належних та допустимих доказів про те, що відповідач ОСОБА_1 , укладаючи оспорюваний правочин, мала намір на ухилення від виконання певних зобов`язань, отже, спрямувала свої дії на фіктивний перехід права власності на своє нерухоме майно до близького родича (сина) з метою приховати це майно від виконання в майбутньому за його рахунок зобов`язання.

Посилання ТОВ ФПГ Металпромресурс на те, що суди попередніх інстанцій не розглянули по суті його клопотання про витребування доказів, а саме - витребування від ТОВ Торговельно-розважальний центр КИТ завіреної копії договору оренди нерухомого майна від 25 липня 2017 року № 07/17, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, оскільки суди ухвалили рішення про відмову у задоволенні позову, дослідивши та оцінивши докази у справі щодо їх належності, допустимості та достатності. Зокрема, надали належну правову оцінку обставині, яка підтверджує наявність у ОСОБА_1 права на розпорядження спірним майном у момент укладення оспорюваного правочину, відтак, посилання заявника на необхідність витребування та дослідження зазначеного договору оренди є необґрунтованими.

Крім того, в ухвалі від 25 червня 2020 року районний суд зазначив, що підставою відмови у задоволенні клопотання позивача про витребування доказів є відсутність зазначення у клопотанні обґрунтування необхідності витребування вказаних документів (том 1, а. с. 117).

Доводи касаційної скарги про порушення апеляційним судом принципу змагальності у зв`язку з розглядом справи за відсутності представника позивача, який подавав відповідні клопотання про відкладення розгляду справи, не заслуговують на увагу, оскільки під час перегляду справи у касаційному порядку касаційний суд не знайшов порушень процесуального права судом апеляційної інстанції. При цьому в постанові апеляційного суду надано арґументовану відповідь, чому неявка представника позивача та відповідачів в судове засідання не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Посилання ТОВ ФПГ Металпромресурс на застосування апеляційним судом норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду 03 липня 2019 року у справі № 369/11268/16-ц (провадження № 14-260цс19) та постановах Верховного Суду від 07 грудня 2018 року у справі № 910/7547/17, від 18 березня 2021 року у справі № 185/11584/19 (провадження № 61-731св21), від 31 березня 2021 року у справі № 645/6560/18 (провадження № 61-11337св20), колегія суддів відхиляє, оскільки у зазначених справах встановлені інші обставини, відмінні від цієї справи, а саме - встановлено, що оспорювані договори є фіктивними та укладені з метою ухилення від виконання зобов`язань, тоді як у цій справі, зазначені обставини встановлені не були.

Посилання ТОВ ФПГ Металпромресурс на застосування апеляційним судом норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 28 лютого 2019 року у справі № 646/3972/16-ц (провадження № 61-28761св18) є необґрунтованими, оскільки у зазначеній справі позивачем доведено, що оспорюваний договір не направлений на реальне настання правових наслідків, тоді як у справі, що є предметом касаційного перегляду, такі обставини встановлені не були.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до частини першої та третьої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частинами першою та шостою статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексу.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні позивачем норм матеріального та процесуального права і незгоді з ухваленими судовим рішенням.

Згідно із частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість судових рішень не впливають, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції без змін.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ФПГ Металпромресурс залишити без задоволення.

Рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 15 вересня 2020 року та постанову Донецького апеляційного суду від 18 лютого 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Д. Д. Луспеник І. А. Воробйова Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець Ю. В. Черняк